: Мова моя рідна, мова моя солов’їна.

Тема заходу: Мова моя  рідна, мова моя солов’їна.

Мета заходу:Освітня: розширити знання учнів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору.

Виховна: сприяти формуванню основних світоглядних ідей; забезпечити моральне виховання учнів, формувати такі риси характеру, як: патріотизм, милосердя.

Розвиваюча: збагачення і ускладнення словарного запасу; розвиток вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати. Обладнання: вишиті рушники, вислови про мову, портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, аудіозапис пісні «Мово рідна», сл. М. Підгірянки, муз. Б. Гірського та пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

Учитель: доброго дня, добродії! Вітаємо вас у нашій господі. Сьогодні ми зібралися, щоб скласти теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Ми живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо ми. З задоволенням милуємось красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.

Учень:Босоніж стежка побіжить

               левадою в городи...

               Як любо тут, як славно жить

               серед цієї вроди.

               Кохаю край наш дорогий,

               що зветься Україна.

               Є в світі зваби немалі,

               цікава стежка кожна…

               Але до рідної землі

               збайдужитись не можна.

               Люби, шануй, піднось до зір

               її пісні і мову.

               Нема солодшої, повір,

               За неї пречудову.

Учитель: Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», - говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Підкреслюючи значення слова в людському житті, інша народна мудрість ставить його поряд із хлібом. Мова є одним із найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію. Українська – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.

Учень: Ти постаєш в ясній обнові,

              Як пісня линеш, рідне слово,

              Ти наше диво калинове,

               Кохана материнська мова!

Учень: А Вкраїни ж мова – мов те сонце дзвінкотюче,

              мов те золото блискуче,

              вся і давність, і  обнова – українська мова.

Учень: Що ж таке мова? У народі кажуть: слово до слова – зложиться мова.     Тарас Шевченко говорив про мову так:

              « Ну що б, здавалося слова…

               Слова та голос – більш нічого…

               а слово б’ється ожива,

               як їх почує!..»

Учень:  Мова – це багатюща людська криниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя. Свої мрії, сподівання.

               Як  гул століть, як шум віків,

                як буря подих – рідна мова,

                вишневих ніжність пелюстків,

                сурма народу світанкова.

Учитель: Любов до рідної мови починається ще з раннього дитинства. Мати, заколисуючи дитину, співає їй колискові пісні, доносить до маленького дитячого серденька слова рідної мови. І де , як не в колисковій пісні, відчувається краса рідного слова, яскравість і милозвучність мови.

Учень: І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чуть, як засина трава,

У колисковій рідній мові.

(Дві учениці по черзі підходять до колиски, вкладають своїх ляльок і співають їм колискові).

Учень:Люлі, люлі,

прилетіли гулі,

та й сіли на люлі,

Ой ви, гулі, не гудіть,

колисочки не будіть.

Колисочка хитається,

дитиночці дрімається.

Учень:Баю, баю, баю!

 Дровець нарубаю

і в печі натоплю:

буде тепло в хаті,

буде дитя спати.

А-а-а!

(Діти виконую колискову для України. Н. Май «Люлі-люлі»)

Учитель: На мою думку, з таких гарних виконавиць колискових пісень виростуть прекрасні матері, які будуть прищеплювати своїм дітям добро, найкращі риси характеру. І, звичайно, навчатимуть любити свою землю і свою мову.До краси української мови зверталося багато письменників і поетів. Послухайте уривки з творів і скажіть, хто їх написав?   

Учень: «Тече вода з-під явора,

               яром на долину,

                пишаються над водою

                червона калина…»

Учень: «Садок вишневий коло хати,

               хрущі над вишнями гудуть,

               плугатарі з плугами йдуть…»

Учень: «Вітер з гаєм розмовляє,

               шепче з осокою,

               пливе човен по Дунаю

               один за водою…»

Учень: «Зацвіла в долині

               червона калина,

               ніби засміялась

               дівчина-дитина…»

Учитель: Так хто ж написав ці вірші? А скільки пісень написано на вірші                Т. Г. Шевченка! Послухаєм одну з них.

(Звучить грамзапис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»).

Учитель: Т.Г. Шевченка називають основоположником нової української літературної мови. Чому? Він виступав як народний поет. Шевченко писав свої твори живою народною, розмовною мовою. На його творах училися письменники-наступники: Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко. Михайло Коцюбинський (демонструються портрети названих письменників). І в наш час письменники вчаться у Шевченка служити народові своєю творчістю.

(Учні виконують пісню Н. Май «Наш Кобзар»).

Учитель: Кожен з вас любить казки. А чи знаєте ви їх? Проведемо вікторину. Звідки ці уривки?

«Дід – за ріпку, бабка – за діда, тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть».

 «Жили-були дід та баба. Була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко.                    Не просте, а золоте»

«Прибігли мишенята і кажуть:                                                                                                                   - Потрібно колосок обмолотити.                                                                                             - А хто молотитиме? – запитав півник.                                                                                - Тільки не я! – закричав  Круть.                                                                                             -  Тільки не я! – закричав Верть».

 «Я по засіку метений, я на яйцях спечений, я від  діда втік. Я від баби втік».

Учитель: Як тільки сходив сніг, дівчатка і хлопці виходили на лужок і починали водити хороводи, гралися у різноманітні ігри. Дуже багато ігор із співанками.

(Діти виконують «Подоляночку»).

Учитель: В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. У загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Спостережлива людина завжди  відгадає загадку.  Перевіримо. Чи спостереж-ливі ви?

Отже, загадки.

1. Що то за пані                                                                                                   у білім жупані?                                                                                      Дружить з рогачами,                                                                           горщиками, казанами.                                                                                 В роті з неї смакота.                                                                                         Що ж за пані то така? (Піч).

2. Стоїть пані у куточку, в чорнім чобіточку. (Коцюба).

3. Без рук, без ніг, кланяється в кожний бік. (Колиска).

4. Ходить циган по долині та все гуп-гуп. (Ступа).

5. Спереду горб, ззаду горб, ніг немає, а замість голови – дірка.                                                                                                                                                                                                                 (Горщик)

Учитель: Ці слова ми майже не вживаємо в своїй мові. У нашій мові з’явилися нові більш популярні в наш час.

1. Помічник і прибиральник,
    Над сміттям він в нас начальник.
    Він з підлоги все збирає,
    Ні пилинки не лишає. (Пилосос)

2. Змеле дрібно, і змішає,
На шматочки порубає.
Зробить і пюре, і сік.
Він – на кухні помічник. (Блендер)

3. Що за диво-агрегат?
Молотильний апарат?
М'ясо вправно він ковтає,
Фарш – в тарілочку складає. (М'ясорубка)

4. Хоч комп'ютеру він брат,
Але справжній акробат:
Навпіл сам складається,
В сумку поміщається. (Ноутбук)

5. Гучно музика десь грає…
Із кишені долинає.
Це ж друзяка мій, Антон,
Подзвонив на … (телефон)

6. Ця машина все уміє:
Гарно вишиває, шиє.
Нитка-змійка спритно в'ється…

Як же ця машина зветься? (Швейна)

7. Є в нім Інтернет мобільний,
Ігри, музика та фільми.
Цей сучасний телефон
Називається… (смартфон)

8. Вміє множити, ділити,
Вікна можна тут відкрити.
Якщо вміло працювати –
Може він в пригоді стати. (Комп'ютер)

9. Коли він вмикається –
Вітер в нім з'являється:
Теплотою огортає –
Мокрі коски висихають. (Фен)

10. Є на кухні білий дім:
Ох і холодно ж у нім!
В домі тім живуть продукти:
Овочі, напої, фрукти… (Холодильник)

11. Хоч маленький, прямокутний,
Та потужний, мов комп'ютер!
Є в нім ігри, Інтернет…
Зветься пристрій цей… (планшет)

12. Підійду я до коробки
І одну натисну кнопку.
Враз він прокидається –
Мультики вмикаються! (Телевізор)

13. Зашумів, загуркотів,
Гучно так заторохтів!
Через п'ять хвилин спинився:
Крем для торту вже зробився! (Міксер)

14. Завертіла, закрутила,
Чистим-чистим все зробила.
Хто ж ця пані геніальна?
Ця машина зветься… (пральна)

Учитель: До перлин української мови належать прислів’я та приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Пригадаємо, які є прислів’я та приказки.

                  Гостре словечко коле сердечко.

                  Не кидай слова на вітер.

                  Гризуться, як собака за кістку.

                  Голова без розуму, як ліхтар без світла.

                  Грається, як кіт з мишею.

                  Праця годує, а лінь марнує.

                  Земля чорна, а хліб білий родить.

Учитель:Як же не згадати про скоромовки, які розвивають мовлення людини, роблять його виразним і правильним. Поправляємось і ми у вимовлені скоро-мовок. А вони зараз смажаться в печі. Я гадаю, що вже готові.

• Ти малий скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.
• Бурі бобри брід перебрели.

Забули бобри забрати торби.

• Бабин біб зацвів у дощ, буде бабі біб у борщ.

          Буде бабі, буде й діду смачний борщик до обіду.

• Роса росила, коса косила,

Учитель: Український народ любе жартувати. Якою б засмученою не була людина, але почувши дотепний жарт – посміхається. І миттєво сум проходить. А замість нього панує веселий сміх. Пожартуємо і ми.

(Діти читають смішинки)

Учитель: Безліч пісень і таночків вміщує скарбниця українського народу. Пісні про героїчне минуле України, видатних людей краю, жартівливі, ліричні, дитячі народ співає залюбки під час свят, відпочинку. І ллються над чарівною природою України слова солов’їної української мови, переплітаючись із чарівною мелодією.

    (Діти виконують танок під пісню «Я маленька Українка»).

Учитель: Про красу української мови писало багато письменників і поетів. Людина любить свою рідну землю, країну, свій народ, свою мову. Ось як про українську мову говорять поети.

     (Учні читають вірші про мову).

Учень: Мово рідна, слово рідне,

             Хто вас забуває,

            Той у грудях не серденько,

             А лиш камінь має.

             Як ту мову нам забути,

             Котрою учила

             Нас всіх ненька говорити,

             Ненька наша мила?!

Учень: О, слово рідне! Шум дерев!

              Музика зір блакитнооких,

              Шовковий спів степів широких,

              Дніпра між них левиний рев…

Учень: Кожен рідну мову має,

              Всяк своєю розмовляє.

              Чуєш – мукає телятко,

              Весело ірже лошатко,

              А кумкає – жабенятко.

Учень: Цуценятко гавкає,

              Кошенятко нявкає,

              Поросятко рохкає,

              Соловейко тьохкає,

              Гусочки гелгочуть,

              Голуби туркочуть,

              Горобчики цвірінчать,

              А курочки сокорять.

Учень: Кожен рідну мову має

              І своєю розмовляє.

              Є і в тебе, друже, мова –

              Рідна мова барвінкова.

Учень: Мова маминої ласки

              І бабусиної казки.

              Вона в книжці оселилась,

              Вона в пісні заіскрилась.

Учень: Мова дідуся і тата,

              Героїчна і завзята,

              З чумаками в Крим ходила,

             Рідну землю боронила,

             Сталь варила, хліб пекла,

             Навіть в космосі була.

             Ось яка вона чудова

             Українська мова.

(Учитель читає вірш Володимира Каплуна «Рідна мова – Божий дар»)

              Щиглик-батько щебетав

              Щигленяток научав:

              «Щоб належну гідність мати –

              Рідну мову треба знати!

              Від непам’ятних ще літ

              Бог створив цей гарний світ.

              Всій пташині поосібно

              Дав ось мову власну, рідну…

              Й кожна із пташок отих

              До своїх діток малих

              Щебече щодня свобідно

              Лиш на мові своїй, рідній!

              Перепілка: «Під-пі-літь…»

              Ластівочка: «Фіть, фіть, фіть…»

              Цір – горобчик повторяє,

              А зозуля: «Ку-ку» знає.

              «Тьох-тьох» -кличуть солов’ї.

              «Кру-кру» -дужі журавлі.

              Чайка скиглить, ніби плаче,

              А ворона сумно кряче.

              Так ось, бачте, - вся пташня

              Розмаїто і щодня

              Мовою своєю кожне –

              Словословить ім’я Боже!»

              Тож затямте, діточки,

              Не як будь-котрі пташки,

              Але так, як мама й тато,

              Ви повинні щебетати!

              Запитаю й вас, батьки,

              Чи ж ми гірші за пташки,

              Що з дітьми у власнім домі

              Розмовляєм по-чужому?

              Вина цього – лиш у вас!

              Та ж писав Кобзар-Тарас,

              Щоб чужого научатись,

              Але свого не цуратись!

              Приклад з щиглика беріть –

            І вже з перших днів (не літ)

            До дітей своїх з любові

            Говоріть на рідній мові!

            Рідна мова – Божий дар,

            Що нам дав всесвіту Цар!

            Рідну мову треба знати.

            Шанувати і плекати!

Учитель: Вивчати рідну мову вам допоможе школа, уроки мови. Любіть її всім серцем. Вона наша гордість. Не цурайтесь нашої співучої мови, не соромтесь нею говорити.

Учень: Буду я навчатись мови золотої

              У трави-веснянки, у гори крутої,

              У потічка веселого, що струмує річкою,

              У пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Учень: Учитися, брати мої,

              Думайте, читайте.

              І чужому научайтесь

              Й свого не цурайтесь.

Учень: Розцвітай же, слово,

              І в родині, і у школі.

              Й на заводі, і у полі.

              Пречудесно, пречудово –

              Розцвітай же, слово!

Учень: Хай і знов калина

              Червоніє, достигає,

              Всьому світу заявляє:

              «Я – країна Україна –

              На горі калина!»

Учитель: Наша зустріч завершується. Думаю, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови – нашої гордості. Мова – якою ми розмовляємо, думаємо, без якої не мислимо свого існування, як держава і народ. Сподіваюсь, що ви ще глибше відчули, який то неоцінений скарб – наша рідна мова, що її потрібно не лише любити, а й берегти, як зіницю ока.

(Звучить запис пісні «Мова колискова»)