Мультимедійна поетична година «Читаючи Бориса Олійника»

Ідея бібліотекаря Полтавського професійного ліцею Косточки Валентини

      Мета: ознайомити учнів із творчістю відомого поета, чиї твори здобули не тільки всеукраїнське, а й всенародне визнання; розвивати читацькі смаки, спостережливість, уміння виконувати ідейно-тематичний аналіз поезії, удосконалювати навички виразного читання віршів: виховувати любов і повагу до української поезії, почуття патріотизму, любові до матері, шанобливого ставлення до хліба — символу життя.

Обладнання: портрет поета, книжково - ілюстративна  виставка « У дзеркалі слова», епіграф, музичний супровід (музика Бетховена, записи пісень на слова Бориса Олійника «Пісня про матір», «Сива ластівка, аудіозаписи оркестра Джеймса Ласта, Фелікса Словачека).

Хід заходу:

Звучить  мелодія  (запис  оркестру Джеймса Ласта).

1.Вступне слово бібліотекаря:

(На тлі музики, яка звучить тихо ).

 Бориса Олійника по праву можна назвати народним поетом. Болі народу, його прагнення й устремління глибоко увібрала в себе поетова душа. І тому вона, ця душа, народжувала такі поезії, котрі нікого не залишають байдужими. Вони як джерельна вода, яку хочеться пити і пити. Таку поезію міг  створити лиш справжній Митець. Митець від Бога. І таким Митцем від Бога був поет Борис Олійник. Наш земляк  помер 30 квітня на 82-му році життя після тривалої і важкої хвороби. У вічність Борис Олійник увійде передусім як великий поет і один із духовних отців України.

Поетична година «Читаючи Бориса Олійника» відкриє перед нами  його рідкісний і неповторний  талант повної влади над словом.

 ОСВІДЧЕННЯ

Я тут родився восени:
Морозом бралася стерня, -
І падолист у теплі сни
Мене вгорнув, немов зерня.
А навесні пішов у ріст,
Прийнявши мамину купіль,
І перший крок у дивен світ
На полі отчому ступив.
І з того дня вже сто земель
Переходив, переверстав,
Та щовесни, як журавель,
У рідні креси повертав.
І, надивившись різних див, -
Клянуся на мечі пера, -
Дивнішого не сподобив
Від України і Дніпра.
Тут мій поріг. І перший гріх.
І всеочищення вогонь.
Тут стиглу зірку, як горіх,
Вона взяла з моїх долонь.
Джерела тут мої святі.
І навіть ворон, що оглух
На ветхім дідовім хресті,
Мене віта, як добрий дух.
Тут кожна віть мені жива.
Тут всі - свої. І всі - мої.
І мати квіти полива...
Хоч вже давно нема її.
 

Тут долю кожного війна
Переорала до глибин.
І кожна зірка жерстяна
Мені сіяє, мов рубін.
...Я тут родивсь. І просто жив.
І горе знав. І щастя пив.
І в сизу паморозь ожин
За перший полудень ступив.
І так же просто, слід у слід,
За предком звіривши ходу,
Як мій безсмертний, чесний рід, -
Свої натруджені складу.
Скажу лиш: де б ти не ходив,
Та - хай засвідчує перо! -
Що не знайти дивніше з див,
Як Україна і Дніпро...

2. Презентація «Борис Олійник. На спокій права не дано».

    Бібліотекар:

 Творчість Бориса Олійника — неповторна, виважена, багатогранна. Його поеми й вірші треба читати "непоспіхом, бо розміреним і глибоким є дихання цієї поезії, що увібрала в себе мудру задуму землі, її шорстку справжність, горду силу, і пам'ять, і доброту. Що ж до творчих здобутків Олійника, то за своє життя він написав понад 40 книг, віршів, есе і статей, які друкувалися як в Україні так і за її межами.

Його твори перекладали польською, російською, чеською, словацькою, сербською, румунською, італійською та іншими. Олійник, до всього, — Лауреат премії "Лицарське перо".

3. «Ти - весь у слові, як у сповиткові...» (творчість  Бориса Олійника) . Виступ викладача української мови і літератури Дубрової  Наталії.

4. Пісня « Сива ластівка». Виконує Прядко Тетяна.

Бібліотекар: «О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні...» — застерігав Борис Олійник в одній зі своїх поезій. Насправді з давніх часів люди знали, яку велику владу має слово. Словом можна скалічити і зцілити, словом руйнують та створюють. Усе, що навколо нас, — так чи інакше               Слово.
     Але поетичним словом навряд чи можна обпектись, бо Слово, сказане поетом, як і мистецтво взагалі, має очищувальну та виховну силу, воно допомагає жити і творити, дає наснаги, натхнення та ентузіазму. Поезії Бориса Олійника прості, легкі та прозорі, частіше письменник звертається до простих життєвих образів і тем, ніж до філософствування, але його слова влучні і виважені, дбайливо дібрані і ніколи не є порожніми. Сам Борис Олійник говорив, що поетична творчість складається з поодиноких спалахів натхнення та безкінечної духовної роботи над               собою.
Ти — весь у слові, як у  сповиткові,
З колиски до калини при  горбі...
І вже коли ти похитнувсь у  слові,
Вважай, що похитнувся у  собі.
    Такого великого значення надає поет Слову. І за допомогою поетичних слів та образів, завжди зважаючи на силу сказаного слова, Борис Олійник створював свою лірику, багатогранну за темами та єдину за стилем, насичену фольклорними мотивами, зрозумілу та близьку читачеві.

5. Поетична композиція  за  творами Б. Олійника "У дзеркалі слова".

( Виконавці Лаврінець Олена, Худоба Анастасія. Вірші : Європі. В оборону хліба.)

Бібліотекар:Слово Бориса Олійника — образне, сильне своїм емоційним підтекстом, ліричною пристрастю.

Автор намагався відтворити і світлі мрії, і ридання струн. А коли його поезія поєднується з мелодією, вона стає схожою на чудесну пташку з легкими барвистими крильми.

6. Пісня  « Пісня про матір». Виконує Полтавець Анна.

Бібліотекар: Борис Олійник — був багатогранною особистістю: талановитим поетом, відомим політиком, державним та культурним діячем. Його публічні виступи — гострі, змістовні — засвідчуювали, що це громадянин, який прагне жити в справді гуманістичному суспільстві справедливості, котре дбає про Людину. Обшир поетового мислення сягає планети і всесвіту, але Борис Ілліч — насамперед був патріот із щирим серцем і ніжною душею.

7. (Бере із виставки  журнал , зачитує):

         - Чому навчило мене життя? Мені випало бути і на верхах – аж до Кремлівських, і на низах – аж до червоної риси, за якою вже світилася “казенна дорога”. У мене була можливість перед цією рисою, аби порятуватися, якщо й не зрадити і друзів, і недругів, то, принаймні переступити їх; випало побувати у гарячих точках міжнаціональних протистоянь, під фронтальним, косоприцільним і фланговим вогнем. Знову ж таки у мене була можливість ухилитися : хай, мовляв, ще інші               спробують.
      Маючи досить досвіду в політичних баталіях, я міг би вельми вправно поміняти свої світоглядні позиції на догоду кон’юнктурі і таким чином убезпечити себе від наскоків розмаїтих опонентів і, зрештою, мати неабиякий зиск, моральний та й матеріальний.
      Дякувати Богові, я не скористувався жодною з цих можливостей: не переступив друзів і недругів, не ухилився од громадянського обов’язку, не витер чоботи об знамена, під якими наші прадіди, діди та батьки захистили нас від коричневої смерті.

Що ж до поезії і, взагалі, моєї творчості, то про її вартість судити читачам. Єдине, об чім би хотів сказати: можливо, деякі вірші нині я написав би по-іншому. Але від жодного з них не відмовлюся і переписувати не               збираюсь.
Все, сказане вище, хай не сприйметься як хизування чимось особливим. Просто так “по совісті жити” навчила мене мати, мій батьківський родовід.
Мене не цікавить, що і хто з опонентів говорить і ще скаже про мене. Для мене найважливіше – не погрішити супроти своєї совісті, сумління і честі.
Ця тріада для мене уособлюється в  Україні.
Не збираюся когось учити. Хочу лише молодшим нагадати древнє як світ: хто зрадив чи відступився один раз, той зрадить і вдруге, і втретє... і далі, за текстом Святого Писання.Але то вже – особиста справа               кожного. І – право вибору. Оскільки – “ у всякого своя доля і свій шлях широкий”.