НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

« НАЇВНЕ  МИСТЕЦТВО  ЯК  ОДИН  ІЗ  ЗАСОБІВ

ФОРМУВАННЯ  МИСТЕЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНІВ »
 

Національна державна комплексна програма естетичного виховання “рекомендує широко і повсякчасно звертатися до народного мистецтва: включати до шкільних програм твори народної творчості, національного мистецтва, використовувати їх у викладанні музики і хорового співу, на уроках образотворчого мистецтва, історії та праці. Значної уваги заслуговує знайомство з народною творчістю, національним мистецтвом в позакласній і позашкільній роботі, на заняттях гуртків і факультативів. Доцільно широко знайомити дітей з мистецтвом інших народів, а також з класичним світовим надбанням. Пізнання гармонії і краси рідної природи, світу, що нас оточує, науки, фізичної досконалості має стати важливою складовою естетико-виховного процесу в школі. Необхідно розробити методику поглиблення естетичного аспекту у викладанні всіх шкільних предметів.

Декоративно-прикладне мистецтво – це найдоступніша дитині форма духовності, це перший етап оволодіння нею художнім стилем бачення. Декоративно-прикладне мистецтво притаманне культурі різних народностей, у ньому втілюється душа етносу, воно оточує людину в повсякденному житті й у свята. Тому саме декоративне мистецтво є найбільш близьким кожній людині і може стати основою художнього розвитку особистості, оскільки, з одного боку, в ньому відбито минуле, а з іншого – в народному мистецтві упродовж століть були вироблені творчі методи, які складають основу розвитку сучасної народної творчості. Народне мистецтво відбиває об’єктивну суспільну потребу в етичному осмисленні середовища, яке нас оточує, заради задоволення запитів людини, є могутнім стимулом її розвитку.

Опрацювання наукової літератури дало змогу визначити необхідні обставини, дидактичні умови, які слід враховувати у застосуванні особистісно-орієнтованого підходу при навчанні виготовленню  виробів  декоративно-прикладного  мистецтва:

урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

гуманізація взаємовідносин вчителя і учнів;

створення ситуації успіху;

стимулювання навчальної діяльності учнів.

Підготувавши учня до сприймання нових знань, організовую самостійну роботу. Завдання даю з таким розрахунком, щоб воно не було надто легким, передбачало ті форми розумової діяльності, якими учень ще не оволодів, але здатний опанувати за допомогою і під керівництвом учителя.

Спостерігаю за їх роботою. Якщо виникають труднощі, допомагаю скласти план їх подолання. Пропоную ускладнені додаткові вправи тим, хто виконав основну роботу, здебільшого це потребує творчого підходу, додаткового розмірковування тощо.

Використання проблемних ситуацій на уроках  прикладного  мистецтва можливе, якщо підвищення якості знань учнів буде проходити за умов:

– урахування, умінь і навичок при підготовці до сприймання нового матеріалу кожним учнем;

– врахування особистісно-орієнтованого навчання учнів;

– гуманізація взаємовідносин вчителя і учнів;

– активізація навчальної діяльності.

На уроках декоративно-прикладного  мистецтва веду учнів від репродуктивної (відтворюваної) діяльності до творчої. Завдання добираю так, щоб вони сприяли зміцненню зв'язку теорії з практикою, всебічному розвитку, творчій активності та самостійності. У домашніх завданнях передбачаю різноманітні операції.

З метою виявлення рівнів навчання використовую наступну градацію:

I рівень – репродуктивний за допомогою педагога;

II рівень – репродуктивний без допомоги педагога;

III рівень – продуктивний;

IV рівень – творчий.

Педагогічний контроль знань, умінь і навиків здійснюю у кілька етапів і на кількох рівнях.

Проміжний контроль з метою перевірки репродуктивного рівня засвоєння теоретичних знань, наприклад, передбачає фронтальні та індивідуальні бесіди, виконання диференційованих практичних завдань різних рівнів складності, вирішення ситуаційних завдань, направлених на перевірку умінь використовувати здобутих знань на практиці, ігрові форми контролю.

Проміжний контроль передбачає також участь в конкурсах і виставках декоративно-прикладної творчості різного рівня.

Підсумковий контроль проводиться по сумі показників за весь час навчання, а також передбачає виконання комплексної роботи, що включає виготовлення виробу за єдиною запропонованою схемою і творчу роботу по власних ескізах.

Кінцевим результатом виконання  передбачається вихід учня на вищий рівень навчання, участь його у олімпіадах, виставках, конкурсах різних рівнів.

Багато часу приділяю розвитку інтересу до культури своєї малої батьківщини, до витоків народної творчості, виховання естетичного ставлення до дійсності, працьовитості, акуратності, посидючості, терпіння, уміння довести розпочату справу до кінця, взаємодопомоги при виконанні роботи, економічного відношення до використовуваних матеріалів, розвитку основ культури праці. Це дає можливість не тільки поглиблювати і розширювати знання про історію і розвиток ремесел на Україні, але й формувати знання з основ композиції, гончарства і матеріалознавства, освоювати техніки ремесел, розвивати моторні навики та навики образного мислення, увагу, фантазію, творчі здібності, формувати естетичний і художній смак.

На уроках  використовуються всілякі методи навчання: пояснювально-ілюстративний, розповідь, бесіда, робота з книгою, демонстрація, вправи, практичні роботи репродуктивного і творчого характеру, методи мотивації і стимулювання, навчального контролю взаємоконтролю і самоконтролю, пізнавальна гра, проблемно-пошуковий, ситуативний методи, екскурсії.

Для роботи з маю наочні посібники: іграшки, муляжі, книжкові та журнальні ілюстрації. Такими посібниками можуть бути натуральні предмети (овочі, фрукти,  гриби, посуд та ін.), мої вироби та вироби попередніх вихованців студії.

Індивідуалізація та міцність засвоєння знань і всебічного розвитку пізнавальних сил учнів витікає із загального положення про те, що в навчанні мислення панує над пам'яттю.

Важливо враховувати вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх здібностей, інтересів. Якщо цього не робити, то результат навчання буде незадовільним.

Важлива також гуманізація взаємовідносин вчителя і учня. Створення на уроці атмосфери активності та емоційного піднесення вимагає тактовності з боку вчителя, доброзичливості, поваги до гідності дитини, віри в її сили, міцного контакту  та зміни тактики у взаєминах з учнями залежно від зміни обставин.

Ситуацію успіху для учня можна створити авансуючи довіру, підкреслюючи найменші успіхи (словом, радістю, тоном), щоб учень   відчув упевненість у своїх силах, бажання добитися кращих успіхів, радість від власної корисності.

Закріпити успіхи у навчанні відстаючих учнів  можна удосконалюючи їх пізнавальну діяльність, підвищуючи рівень вимог до них, добиваючись розвитку їх зацікавлень. Тому важливі для нас методи стимулювання, спрямовані на формування позитивних мотивів учня, які також стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов’язку й відповідальності у навчанні.

Аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури дав змогу зробити висновок про те, що одним із ефективних засобів підвищення якості знань учнів та підвищення їх активності є використання ігрових ситуацій у навчанні.

Серед умов, які забезпечують ефективне використання проблемного навчання на уроках були виділені такі: врахування пізнавальних інтересів учнів та їх здібностей, індивідуальний підхід до кожного учня, гуманізація навчання в системі «вчитель – учень» у навчальному процесі.

Досвід роботи показує, що використання проблемних ситуацій на уроках образотворчого  мистецтва підвищує якість знань, викликає цікавість до предмету, приводить до прояву міжособистісних відносин типу "вчитель – учень", "учень – вчитель", знімає напругу і робить атмосферу уроку психологічно більш легкою і невимушеною, а найголовніше, що підвищився пізнавальний інтерес.

Займаючись на  уроках, учні  виявляють підвищену цікавість до роботи, горять величезним бажанням зробити виріб не лише для себе, але і на подарунок своїм рідним до свята, дня народження. Діти, яким особливо подобається даний вид діяльності, які хочуть неодмінно створювати красу своїми руками, стають моїми першими  помічниками. На уроках дитина дістає відомості про способи виготовлення і сама навчається це робити. На основі свого досвіду вона намагається самостійно розв’язати навчальні завдання, а згодом ця самостійність переростає у творчість.

ВИСНОВКИ

 Народне мистецтво відіграє важливу роль у процесі формування осо­бистості. Оволодіння різними видами народних промислів сприяє входжен­ню дітей у світ художньої культури та формує їхні національні почуття.

Серед виробів народних майстрів особливе місце завжди займала іг­рашка.  В Україні найпоширенішими та найулюбленішими є керамічні іг­рашки. Керамічна іграшка здатна задовольнити естетичні запити дітей, розвивати їхню фантазію, бажання творити засобами традиційного народного ремесла.

Декоративно-прикладне  мистецтво вражає різноманітністю техніки виконання та призначення виробів: від простих глиняних фігурок і примітивного розпису до вишуканих виробів із різних  природних  матеріалів.  Запровадження інноваційних методик в уроки  образотворчого  мистецтва дало позитивний результат у творчому зростанні учнів  школи.

Мета творчої роботи учнів – освоєння найбільш доступних методів виготовлення  виробів  декоративно-прикладного  мистецтва. Така доступність потрібна для того, щоб дитина відчула упевненість у своїх силах. У поєднанні з відчуттям краси, кольорової гами, це дає можливість заохотити дитину до творчої праці. Вона захоплюється спочатку побаченим і почутим, але згодом – зробленим. Тут дуже важливо всіляко спонукати юного майстра: доброю оцінкою досягнення, пропозицією підготувати виріб до чергової виставки чи  конкурсу.

В процесі такої діяльності у дитини формуються естетичні ідеали, які є наслідком взаємодії психологічної, інтелектуальної й соціальної сфер особистості, а їх проявом є естетичний смак, здатність до обгрунтованого об’єктивно-суб’єктивного аналізу художніх явищ дійсності. Це значить, що на основі вироблених пріоритетів дитина приділяє першочергову увагу цілком конкретним видам творчості і, що головне, робить практичні зусилля створити свій художній твір на бажаному рівні.

У сучасних умовах немає більш важливого завдання, ніж використання всіх сил, засобів, можливостей художньої творчості для формування морально-естетичного світогляду. Таким чином, соціально-політичні, естетичні, релігійні погляди, ідеї, уявлення, переконання концентруються, втілюються в естетичних ідеалах, смаках, оцінках, нормах і опосередковуються в художніх образах, виражаються в творах мистецтва, а останні, в свою чергу, передають їх новим поколінням.

Підвищення рівня художнього навчання і естетичного виховання молоді, на що спрямовують нас основні напрямки шкільної реформи, повинно мати під собою чітку світоглядну основу, і саме з цього потрібно починати залучати учнів до світу прекрасного, до творчості.

Зібраний автором матеріал, враження і набутки особистого досвіду стануть у пригоді дітям і дорослим, учням  і вчителям, початкуючим і досвідченим майстрам декоративно-прикладного  мистецтва.