Національно-патріотичне виховання на уроках української мови та літератури

Національно-патріотичне виховання на уроках української мови та літератури

Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас уже була б достойна держава. Ліна Костенко

Національне виховання – процес, суть якого не зводиться лише до загострення в учнів почуття національної гідності, а насамперед передбачає вироблення в них світоглядно-патріотичних принципів, які ґрунтуються на ціннісному осмисленні вітчизняних етнопсихологічних, духовно – культурних тасуспільно – політичних процесів. Національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю та ініціативністю.

Мета національного виховання. Уроки української мови та літератури

Патріотичне виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:- повага до національних символів;- участь у громадсько-політичному житті країни;- повага до прав людини;- верховенство права;- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;- рівність всіх перед законом;- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Виховний вплив на особистість дитини

- дотримання єдиного мовного режиму;- формування інформаційно й емоційно самобутнього україномовного простору; - виховання відповідального ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;- сприяння вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті; - плекання розвитку духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови; - через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя. Модернізація системи викладання української мови

Основна мета навчання української мови – формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості5-9 класи- системне вивчення слів-символів.

Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями

Збагачення словника учнів вишуканими зразками української мови

Пріоритетне завдання словесника – руйнування стереотипу неповноцінності української мовинаціонально-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження.

Форми. ЕкскурсіїТеатральні виставки. Літературні гуртки. Радіодиктанти. Зустрічі з цікавими людьми

Шляхи реалізації національно-патріотичного виховання: Удосконалення навчально-матеріальної бази. Національно-патріотичне виховання. Співпраця з іншими організаціями, закладами. Творча співпрацявчителя та учнів Створення нормативно-правової базиІнформаційне забезпечення

Із вільних джерел інтернету

Роль української літератури в національному вихованні

Оволодіння національною літературою – це шлях до досконалого оволодіння українською мовою. Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги. Художня література спонукає учнівську молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їхнім славетним минулим.«Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, Літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших. Роль української літератури в національному вихованні

Програмові твори української літератури, які вивчаються в старшій школі, є ефективним засобом патріотичного виховання учнів. Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання під час вивчення творів Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара, О. Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації. Таким чином, зміст Програми з української літератури в старшій школі підпорядковується головній виховній меті - формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення. Роль програмових зразків української літератури в національному вихованні

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Методичний інструментарій

моделювання ситуацій, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі;проведення аналогій із сучасністю; пробудження національної свідомості через мистецтво слова.

{912 C8 C85-51 F0-491 E-9774-3900 AFEF0 FD7} Класавтор, твір. Виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів  Герба, Прапора, Гімну. Налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності. Вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.  Виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України. Формування моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.  

Характеризуючи період, що вивчається в портретах видатних письменників, варто назвати провідні політичні ідеї тогочасної влади й провідні політичні ідеї, які сповідували українські письменники. Слід відповісти на питання: які ідеї об’єднували літераторів, а які, можливо, їх розділяли на групи, як впливала тодішня політика держави на розвиток українського письменства?Висвітлюючи біографію письменника, потрібно з'ясувати, як його політичні погляди вплинули на творчість, визначити провідні ідеї творчості того чи іншого автора в цілому. Під час аналізу конкретного художнього тексту необхідно виявити оцінку, виражену автором у творі, аналізуємо політичну позицію героя, якщо він її має. В. Стуса «О земле втрачена, явися…» Історія написання (політична причина появи твору)

Образи: рідного слова, (О. Олесь «О слово рідне…»),собору (О. Гончар «Собор»), червоної калини (В. Стус «Ярій, душе»). Порівняння мови з хлібом (Л. Костенко «Біль єдиної зброї»). Піднесення національно-мовної проблеми до рівня найвищих життєвих проблем, протиставлення картинам нищення культурних надбань українців (Мина Мазайло, його дружина і дочка, тьотя Мотя ( М. Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О. Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В. Стус «Ярій, душе…»).

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬГеографічнеположенняІсторія. Родина. Культура. Традиції,побут. Рідна література пов'язана з національними й культурними традиціями. Це своєрідний художній літопис українців. Національний тип особистості формується на ідеях національної філософії, народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, морально-етичних цінностях, культурно-історичному досвіді, здобутках народу впродовж багатьох епох.

Складові національної свідомостіЛюбов до рідної землі і свого народу, патріотизм і готовність захищати Українську державу, досконале володіння українською мовою, духовна культура, повага до батьків, культури та історії, традицій та звичаїв рідного народу, працелюбність, бажання працювати задля розквіту власної держави, культура міжособистісного спілкування, глибоке усвідомлення громадянської відповідальності, сформовані почуття гордості за свою Батьківщину

Завдання НПВ

Роман у віршах «Маруся Чурай» розкриває духовний світ наших предків, відтворює забуті сторінки історії. Учні повинні усвідомити, що образ Марусі органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйманням, виростає до символу, ніби фокусуючи в собі духовний потенціал усього українського народу. Маруся Чурай на українській марці

І. Багряний (пригодницький роман «Тигролови»). Варто зробити на останньому уроці узагальнюючий елемент «Українознавчий аспект прозового доробку письменника». Проблемне запитання:– Чому там, на Далекому Сході, за тисячі кілометрів від України, звучить українська пісня, зберігаються народні традиції? (там живуть справжні українці, колишні втікачі й вигнанці. Вони зберегли давні традиції і створили свій, український, світ, наповнений моральною чистотою, гармонією, народними обрядами. Атмосфера в родині Сірків, яка прийняла й порятувала Григорія, тепла, домашня0. Матері – берегині роду тут удалося відродити та зберегти духовні національні цінності. Узагальнений образ Сіркової родини і роду, підкреслюються на уроці, письменник підносить до символу самої України.