Національно-визвольний рух. «Шістдесятництво».

Національно-визвольний рух.«Шістдесятництво»Історія України 11 клас§ 9 МЕТА: установити особливості й прояви національно-визвольного руху та руху «шістдесятників» у період хрущовської «відлиги» в УРСР.

План уроку: 1. Український національно-визвольний рух у ІІ половині 1950-х рр. і боротьба влади з ним2. Зародження дисидентського руху. Антирежимні виступи3. «Шістдесятництво»

1. Український національно-визвольний рух у другій половині 1950-х рр. і боротьба влади з ним. Автори висловили протест проти дискримінаціївладою СРСР усього українського. Лист привертавувагу світової громадськості до безправного, при-гнобленого становища України, обстоював нагальнунеобхідність «самовизначення Української соборноїдержави». Першим документом, у якому з’явилися вимогиукраїнського національно-визвольного руху, ставвідкритий лист українських політичних в’язнівмордовських концтаборів ГУЛАГу до ООН у 1955 р.

Однією з перших українських національно-визвольних організацій був Український революційний центр (УРЦ)намір боротися проти компартійно-радянської влади. У програмовому маніфесті УРЦ проголошували «тридцять принципів свободи»: запровадження демократичної системи, Встановлення державних кордонів української нації в межах її етнічних земель, можливість засновувати різні політичні партії, «кожній нації — державність» ... УРЦ продовжив боротьбу ОУН та УПА з тоталітарною імперією СРСР.

Відлунням попереднього етапу національно-визвольної боротьби в Україні стала ліквідація останніх осередків опору ОУН та УПА. У 1956 р., за статистикою КДБ УРСР, було ліквідовано останню активну боївку ОУН та УПА. (за іншими відомостями, у 1960 р.). У 1958 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ) працівники держбезпеки розгромили Об’єднану партію визволення України, яка намагалася діяти на основі організаційних засад ОУН та УПА. Усі ці факти свідчили, що, незважаючи на репресії та переслідування радянської влади, український національно-визвольний рух існував і розвивався, продовжуючи традиції боротьби ОУН та УПА.

Зверніть увагу!Про масштаби переслідувань і репресії щодо українських борців із режимом тоталітарної імперії та комуністичною ідеологією свідчать офіційні дані цієї доби. За оприлюдненою статистикою, у 1954—1959 рр. зусиллями органів державної безпеки УРСР було ліквідовано «183 націоналістичні і антирадянські угруповання, притягнуто до судової відповідальності за антирадянську діяльність 1879 осіб, піддано різноманітним формам адміністративного переслідування 1300 осіб». Людей карали за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР («антирадянська агітація та пропаганда»). Вона передбачала сім років ув’язнення та п’ять років заслання. Також було поширене покарання за статтею 187 («поширення наклепів на радянську дійсність») — до трьох років ув’язнення. Варто зазначити, що в законодавстві УРСР, як і в СРСР загалом, не було тлумачення понять «націоналістичний» та «антирадянський», і працівники органів державної безпеки вживали їх на власний розсуд.

2. Зародження дисидентського руху. Антирежимні виступи. Дисидентський рух в УРСР — рухопору тоталітарному режиму в СРСР,що виник на українських земляху період хрущовської «відлиги».дисидентський рух започаткувала. Українська робітничо-селянська спілка (УРСС)Діяла в західних областях України в 1959—1961 ррЇї засновниками були молоді юристи Левко Лук’яненкота Іван Кандиба, які створили осередок майбутньоїорганізації на Львівщині. Засновники УРСС Л. Лук’яненко та І. Кандиба. Близько 1969 р.

У 1959 р. Л. Лук’яненко та С. Вірун розробилипроєкт програми УРСС. Уперше в повоєнній історії України йшлося про боротьбу за її вихід зі складу СРСР суто ненасильницькими легальними засобами. Конституції СРСР та УРСР мали формальний пункт про добровільне входження чи вихід республік з Союзу, тож планувалося вести пропаганду за реалізацію цих статей. Згодом це питання мала розглянути Верховна Рада УРСР або всеукраїнський референдум. При цьому члени спілки залишалися прибічниками марксистської комуністичної ідеології. Відповідно до програми УРСС новостворена незалежна Українська держава за своїм політичним устроєм мала залишатися радянською, а за економічним — соціалістичною. Хоча члени УРСС заявляли, що «справжній марксизм» відмінний від тоталітарної ідеології компартії. Л. Лук’яненко

У січні 1961 р. її учасників Левка Лук’яненка, Івана Кандибу, Степана Віруна, Олександра Лібовича, Василя Луцьківа, Йосипа Боровницького та Івана Кіпиша заарештували. Після чотиримісячного слідства у Львові відбувся судовий процес, де їх звинуватили у зраді батьківщини. Л. Лук’яненказасудили до розстрілу, який потім замінили 15 роками ув’язнення. Жорстоке покарання не припинило дисидентського руху. Його організації виникали в різних регіонах України. Л. Лук’яненко

У 1964 р. в західних областях виникла підпільна дисидентська організація Український національний фронт (УНФ), до якої входило 150 осіб. Вона дотримувалася засад українського інтегрального націоналізму. На Одещині діяла підпільна національно-визвольна антирадянська організація «Демократичний союз соціалістів», яку очолював директор школиробітничої молоді Микола Драгош. Її члени надсилали з різних міст СРСР в урядові організації свою програму-відозву. У 1964 р. організацію викрили, а її учасників засудили. На початку 1960-х рр. через погіршення соціально-економічної ситуації в СРСР кількість антирежимних виступів збільшилася. Головною метою УНФ вважав вихід України зі складу СРСР та утворення самостійної держави. Основною формою здобуття незалежності бачили всенародний референдум. До активних діячів. УНФ належали З. Красівський, М. Мелень, Д. Квецько, М. Федів, М. Дяк, І. Могилич та інші. ДРАГОШ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ

У 1956—1959 рр. на Донбасі діяла невелика таємна комуністична дисидентська організація «Реалістичний робітничий гурток демократів». Його учасники виступали проти монополії Компартії на владу, за проведення демократичних виборів і наділення селянства землею. У містах регіону вони поширювали листівки із закликами до здійснення цих змін. Організацію було викрито. Поява дисидентських організацій у різних регіонах свідчила про розвиток українського національно-визвольного руху.

3. «Шістдесятництво»Зверніть увагу. На думку деяких дослідників, Одесу «з повним правом можна назвати південною столицею національно-визвольного руху» цього періоду. СЛОВНИК«Шістдесятники» — покоління української інтелігенції, яке заявило про себе в другій половині 1950-х рр. на хвилі політичного послаблення в СРСР, відомого як «відлига». Характеристика діяльності: активна громадянська позиція та прагнення свободи творчості; критика офіційної ідеології та боротьба за національну самобутність України;захист української мови й культури; новаторство в мистецтві та літературі. «Шістдесятники» мали значний вплив на суспільне життя України, хоча їхня діяльність часто зазнавала утисків із боку влади. Деякі представники «шістдесятників» стали дисидентами.

Критичне ставлення до радянської тоталітарної дійсності, притаманне «шістдесятникам», формувалося під впливом гуманістичних цінностей західної культури. Це мало значний вплив на світогляд української молоді.«Шістдесятники» не боролися з державним ладом, а прагнули його оновлення шляхом реформ на основі західноєвропейських уявлень про соціалізм. Вони щиро вірили в можливість створення «соціалізму з людським обличчям». Так, вони виступали за визнання пріоритету прав людини, рівність усіх громадян перед законом,верховенство суспільства над державою, подолання відірваності відзахідної культури, невтручання компартійних ідеологів у творчий. Алла Горська. Кінець 1940-х рр. Лесь Танюк. Художник. А. Горська. Початок 1960-х рр.

«Шістдесятники» в березовому гаю на околиці Києва. 2 травня 1963 р. Для українських «шістдесятників» важливими були проблеми, пов’язані з розвитком національної культури. Вони намагалися захистити й популяризувати рідну мову та історію, сприяли поширенню здобутків української літератури й мистецтва, виступали проти обмежень, що накладали на творчість соціалістичний реалізм і панівна в тоталітарній імперії комуністична ідеологія.

у 1960 р. у Києві було утворено клуб творчої молоді «Сучасник» із секціями кіно, театру, письменницькою,художньою і музичною. Його очолював Лесь Танюк. Досить швидко клуб став популярним серед молодих українськихмитців, тут читали суспільствознавчі та мистецькі лекції, організовували зустрічі з письменниками. Проблемам української літератури були присвячені дослідження Івана Світличного, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка. Розвиток історії та мистецтвознавства України висвітлювали роботи Олени Апанович, Михайла Брайчевського, Григорія Логвина. Чимало прихильників поезії збирали вечори Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча. До членів клубу, зокрема, належали Алла Горська та В’ячеслав Чорновіл.Іван СвітличнийЄвген Сверстюк. Ліна КостенкоІван Драч

Поступово діяльність клубу здобувала визнання, і він перетворювався на громадську організацію. А. Горська, Лесь Танюк і В. Симоненко відшукували матеріали про поховання жертв сталінських репресій 1937—1938 рр. у Биківні. Результатом їхньої роботи став меморандумдо міської ради з вимогою встановити там пам’ятник жертвам сталінських репресій. Радянська влада звинуватила членів клубу в організації українських «націоналістичних зібрань» і всіляко їх переслідувала. Лесь Танюк. Алла Горська. Василь Симоненко

1962 р. схожий клуб «Пролісок» виник у Львові. Він став осередком «шістдесятників» західної частини України. До його учасників належали літературознавець Михайло Косів, поет Ігор. Калинець, мистецтвознавець Богдан Горинь, його брат психолог Михайло Горинь та інші. На відміну від київського «Сучасника», члени «Проліска» порушували гострі питання, що стосувалисянаціональних проблем України, її пригнобленого становища в СРСР і не уникали політизації своєї діяльності. Михайло Косів. Михайло ГориньІгор Калинець. Григорій Чубай

У грудні 1962 і березні 1963 р. М. Хрущов зустрічався з творчою молоддю країни, після чого звинуватив її у формалізмі, авангардизмі та безідейності. Ці роки вважають завершенням «відлиги» в інтелектуальному житті СРСР. В Україні розпочали кампанію цькування «шістдесятників». Їх піддавали критиці, звільняли з роботи, забороняли друкувати творитощо. Найбільше зазнали переслідувань за «формалістичні викрутаси» І. Дзюба,І. Драч, Ліна Костенко, І. Світличний, Є. Сверстюк. Після цього київський клуб творчої молоді «Сучасник», а незабаром й інші осередки «шістдесятників» в інших містах влада знищила.

Відвідування Хрущовим виставки авангардистів 1962

Рукопис вірша Василя Стуса «Порив», що увійшов до першої поетичної збірки «Зимові дерева» (надрукована за кордоном). 1959 р. Василь Стус

Запитання і завдання1. Яка організація започаткувала дисидентський рух в Україні?А Український революційний центр. Б Молодіжна національна організація. В Український національний комітет. Г Українська робітничо-селянська спілка2. Коли виник львівський клуб «Пролісок»?3. Як називали осіб, що не поділяли офіційні доктрини СРСР.

Домашнє завдання: Опрацювати § 9 підручника