Народні колискові пісні. «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать»

 «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать

Народні колискові пісні. «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спатьМета: ознайомити учнів з колисковими народними піснями, особливостями цього жанру, охарактеризувати ці пісні; вміти коментувати їхній зміст; пояснювати лексичні особливості; розвивати навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; виховувати поважне ставлення до батьків, народної творчості, почуття любові до довкілля; прищеплювати пунктуальність, інтерес до наслідків своєї праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: тексти пісень (збірники, підручники), музичний запис М. Лисенка «Колискова пісня», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

• Які народні пісні вам подобаються? Чим саме?
• Як пісня впливає на внутрішній стан людини? Чи може вона змінити ваш настрій?
• На ваш погляд, народна пісня — це вид мистецтва? Власні думки обґрунтуйте.
• Чому народні пісні пов’язані зі звичаями, обрядами, святами людей?
• Чи правильно говорять, що пісня допомагає людині жити? Вмотивуйте власні міркування.

III. Перевірка домашнього завдання

1. Огляд художньої композиції «Моє улюблене народне свято». Учнівський коментар щодо цього.

2. Міні-конкурс на краще виконання напам’ять щедрівок і колядок.

IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим.
Т. Шевченко

1. Теорія літератури

Колискова пісня — ліричний пісенний твір, який виконується матір’ю (рідше батьком чи іншим членом родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.

2. Колискова пісня в житті людини (матеріал для вчителя)

2.1. Провідні мотиви колискових пісень.

Колискові пісні — один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає коріннями міфологічного періоду творчості. В минулому подібні пісні виконувались, не тільки, щоб приспати дитину, а як і замовляння, з метою привернути до неї або відвернути від неї певні духовні сили, оберегти від зла, сприяти її здоров’ю і швидкому зросту.

Незважаючи на безліч нюансів почуттів і думок, висловлюваних у колискових піснях, а також на широкий простір для імпровізації, все ж набір їх мотивів дуже обмежений. Найстійкіший з усіх мотивів, який з’являється в переважній більшості творів — закликання чи запрошення сну до дитини. У ньому зафіксовано анімістичне уявлення про сон як істоту, яка може заспокоїти і приспати дитину. Не розуміючи природи сну і не маючи змоги її пояснити, різні народи по-різному розуміли цей стан людини, але у всіх давніх уявленнях відбилося стійке переконання, що сон — не властивий людині фізичний стан, а привнесений ззовні вплив якоїсь духовної неприродної сили, зв’язок із потойбічним світом духів. Звідси у східнослов’янському фольклорі персоніфіковані образи Сну і Дрімоти.

У деяких колискових уявлення про засинання дещо змінене: дитина засинає не від самої присутності Сну чи Дрімоти, а від «спання», яке Сон носить із собою в рукаві і яке насилає на дитину, щоб вона заснула. Сон і Дрімота — міфічні істоти, які уподібнюються до людей: ходять, розмовляють між собою, розподіляють обов’язки («Ти будеш колисати, а я буду присипляти»).

Поруч із цими міфічними істотами з’являється уособлення злої, негативної сили в образі Бабая. Він зустрічається і в інших жанрах фольклору, але, можливо, не прийшов до них саме у колискових. Тут він має значення істоти, яка наганяє страх, будить чи заподіює якесь лихо.

Цікаво, що рефрен «Баю-бай», як правило, не зустрічається у піснях, де не згадується Бабай. Можливо, в минулому, він мав специфічне значення, чи саме цьому вислову надавалась здатність відганяти злу силу.

Також у колискових з’являються образи птахів (голуба, зозулі та ін.): «Ой люлі-люлі, прилетіли гулі…», «Люлі-люлечка, прилетіла зозулечка». Їхня поява у колискових співвідноситься із сюжетами про присипляння дитини надворі.

Бувають інші варіанти (колискова підвішена на дубі, вишні, липі), але в них, як правило, присутній образ вітру. Він, очевидно, пов’язаний з давнім звичаєм колисати дитину на свіжому повітрі з метою духовного очищення від світу мертвих (з якого вона начебто прийшла).

Часом конкретизується, яка трава має магічну силу присипляти дитину: рута, м’ята, хрещатий барвінок та ін. Зазвичай дитину перед сном купали в цих травах, щоб сон був міцніший і здоровіший. Колискові, в яких зустрічається цей мотив, мають найбільше споріднених рис із замовляннями: їм властива стрункість побудови, певна формальність, характерна для магічних текстів, а також специфічні повтори різних рівнів, які надають вислову певного пафосу і магічності звучання. Це — твори, в центрі яких не стільки сама дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше, світ, в якому дитина живе — її дім, родина. В цих піснях у напівказкових рисах описується «мальована колисочка із золотими вервечками», мальованими бильцями, шовковими подушечками і пелюшками; з’являються риси побуту, елементи суспільного життя.

Хоча більшість колискових передбачає їх виконання мамою дитини, зустрічаються також тексти пісень, які немовляті співає батько. Це явище не дуже поширене й зустрічається переважно в Закарпатській Україні. Особливо цікаві твори, в яких батько звертається до свого малого сина з побажанням йому скоро вирости і стати у всьому подібним до батька