Народні промисли України

Урок на тему:  «Народні промисли  України »

 «Пізнай свій край…себе,

свій рід, свій народ, свою землю

-  і ти побачиш свій шлях у життя»

Навчальна мета: поглибити, удосконалити та систематизувати знання учнів про народні промисли різних регіонів України , географію їхнього виникнення та поширення, особливості в різних регіонах держави; удосконалити розуміння чинників розміщення підприємств промисловості; їхнє значення для зайнятості населення, особливо в малих і середніх містах; удосконалювати навички дослідницької діяльності та публічних виступів.

Розвивальна мета: розвивати вміння працювати з інформацією, розвивати  та вдосконалювати навички культури картографічної праці,самостійно здобувати знання, вміло користуватись різними джерелами інформації, формувати вміння осмислено здійснювати вибір навчально-пізнавального завдання та використовувати інформацію з різних джерел в групі, проявляти ініціативу, робити висновки, а також – вдосконалювати  уміння застосовувати інформаційно-комунікативні технології для створення, пошуку, обробки та різних видів презентації результатів роботи; розвивати бажання збереження та примноження прикладної творчості українського народу, навички підприємницької діяльності.

Виховна мета: виховувати загальнокультурну грамотність, патріотизм,почуття власної національної ідентичності; виховувати національно-свідомого громадянина, дбайливого господаря; виховувати почуття прекрасного, почуття  поваги до культурного вираження народних майстрів.

Тип уроку:  урок-дослідження, формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручники, атласи, карти «Історико-географічні землі України»,  «Народні художні промисли України»,  мультимедійна презентація, комп′ютер, проектор, інтерактивна дошка, зразки виробів народних промислів майстрів України, інтернет-ресурси.

Основні та базові поняття: історико-географічні (етнографічні) землі та регіони, народні промисли.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності

Учні:

- знають традиційні види господарської діяльності,

- наводять приклади різновидностей промислів і ремесел та продукції народних промислів, що набули поширення на Україні, та своїй місцевості,

- показують ареали поширення та центри розміщення традиційних видів господарської діяльності на карті,

- вміють характеризувати традиційне господарство,традиційні промисли й ремесла в Україні, своєму краї ;

- вміють самостійно опрацьовувати інформацію з підручників, додаткової літератури, електронних посібників, карт,  Інтернету;

- можуть працювати творчо, індивідуально та в групі, співпрацювати в групах, проявляти ініціативу, узагальнювати, систематизувати та робити висновки, планувати свою діяльність, представляти її результати та оцінювати їх;

- розуміють значення народного мистецтва як складової української культури.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

   Привітання учням . Створення позитивного настрою. Побажання плідної творчої праці та позитивних емоцій під час уроку. Налаштування учнів на роботу, побажання бути активними, уважними, дієвими.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА НАВИКІВ

Для успішного дослідження під час уроку ми згадаємо, що таке: історико-географічні землі , народні промисли,  промисловість.

 Інтерактивний прийом « Геокодер». Нагадаємо за картою «Історико-географічні землі України»  розміщення  історико - географічних земель ( один учень показує на карті «Історико-географічні землі України»  на інтерактивній дошці, а інші позначають на контурних картахта коментують з місця).

 (Волинь, Галичина, Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина, Поділля, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Гетьманщина, Донщина, Бессарабія, Запоріжжя, Таврія)

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Слово вчителя

 Епіграф до уроку:«Пізнай свій край…себе, свій рід, свій народ, свою землю -  і ти побачиш свій шлях у життя».

Земля, що її з давніх – давен запосів український народ, була надзвичайно родючою, була надзвичайно багатою, і вона стала народові нашому на щастя й на нещастя – вона завше муляла очі ворогам нашим і вабила їх до себе. І не дивлячись на всі перешкоди, що завше горою ставали йому на дорозі, народ український утворив своє власне життя, утворив велику своєрідну культуру. І можна тільки дивуватись, дивуватись і благоговіти, як це народ наш незвичайно тернистим шляхом досяг такої великої культури.

Пишна природа чарівного краю нашого сама нахиляє своїх мешканців до замилування у всякім мистецтві. Вироби зі скла та глини, плетіння, ткацтво, різьба на дереві, наші всім відомі писанки, наші вишивки, що оздоблюють все: сорочки, хустки, рушники, фартухи, наші килими, - все це свідчить про талановитий народ, що і тут утворив оригінальну культуру.

На сьогоднішньому уроці ми познайомимося лише з маленькою частинкою культурних надбань нашого народу – його ремеслом. Ми вирушаємо у віртуальну екскурсію для дослідження народних промислів України.

        Повідомлення теми, мети та цілей уроку.

Проблемне питання уроку:

Що таке народні промисли?

Які є види народних промислів?

Які промисли розвинені у нашій Чернігівській області?

          Охарактеризувати два види виробів народного мистецтва та визначити різницю між ними (предмет народного мистецтва та предмет промисловості однакового призначення).                                                                                                           

        Наприклад, проста склянка і склянка у формі лебедя; простий рушник та вишиванка, сталева і розписана дерев’яна ложка тощо.                               

Нагадування, що під час цього уроку-дослідження учні будуть представляти результати одержаного випереджувального завдання шляхом роботи у групах. Кожна група отримала випереджувальне завдання:  зібрати інформацію та розповісти про один з народних промислів.  Протягом уроку кожен повинен  заповнити таблицю « Народні промисли України та їх центри».

 Акцентуємо увагу учнів на тому, що кожна група – це команда, яка має діяти злагоджено, активно, що передбачає підтримку одне одного і допомагає успішній праці кожного. Нагадуємо правила роботи у групах.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя  (розповідь супроводжується переглядом мультимедійної презентації «Народні промисли України»)

Упродовж століть сотні тисяч майстрів творили речі, необхідні людям у побуті, зберігаючи народні традиції, матеріалізуючи естетичний і моральний ідеал українського народу.  Народні промисли, так здавна називали домашні способи виробництва предметів, які були необхідні для щоденних потреб людей і для оздоблення оселі. Нині практично в кожній області України виробилися характерні народні художньо-технічні прийоми виготовлення таких речей. Ці прийоми формувалися під впливом природних умов території, властивостей місцевої сировини і передавалися з покоління в покоління. В Україні сьогодні відомо 16 різних видів народних художніх промислів.

Мозковий штурм

Назвати відомі з історії ремесла, які були поширені на території України.

(відомі ремесла та промисли: в ході, учні будують діаграму)  Додаток 1

Застосовуємо картографічний метод. На столі в кожного учня відкрита карта атласу «Народні художні промисли України» - її використовуємо впродовж уроку постійно             

Народні художні промисли – історично зумовлена організаційна форма народного декоративно- ужиткового мистецтва, яка є товарним виготовленням художніх виробів при обов’язковому застосуванні творчої ручної праці..

Сучасні Народні художні промисли України – підприємства, неоднорідні за своєю організаційно-економічною структурою, типами виробництва. Вони складаються з об’єднань, фабрик,  комбінатів, дільниць, цехів, кооперативів, асоціацій і  підпорядковані Художньому фондові України, міністерствам. Створюються нові підприємства. У системі Укрхудожпрому наявні виробничо-художні об’єднання, фабрики художніх виробів  і торгівельна мережа

Виступи груп

Група 1. «Вишивка»

Вишивка — це духовний символ українського народу, тепла материнських рук. Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину ві­ків до початку І тисячоліття. На території України вишивка була відомою ще скіфським племенам, а набула високого розвитку за часів Київської Русі. Першу школу вишивки відкрила в ХІ столітті сестра Володимира  Мономаха Ганна.
В Україні вишивкою прикрашали рушники, фіранки, жіночий і чоловічий одяг — справжні художні твори народних майстринь. Їхня майстерність оспівана в народних піснях, казках, прислів'ях:

«Хата без рушника, що сім’я без дітей;

«Рушничок на кілочку — хата ніби у віночку».

В українській народній вишивці поширені різноманітні техніки виконання.

Так, на Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним орнаментом. Основний червоний колір доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого.

Для Чернігівщини характерні геометричні візерунки, в яких переважають червоний та білий кольори або червоний та синій на білому тлі виробу.

Полтавщина славиться вишуканими стилізованими рослинними мотивами.

На Волині поширені геометричні мотиви, укладені в найрізноманітніші стрічкові композиції. Кольорова гама стримана – червоний, синій, чорний та зелений кольори.

На поділлі , Буковині та Покутті характерні геометричні мотиви ( ромби, трикутники, розетки). Найбільш оригінальна композиція «дерево життя», яким прикрашали рукави сорочок. Поширеною в цих регіонах є вишивка білим по білому, суцільним червоним, вишневим або чорним кольором.

На Львівщині властиві рослинні мотиви. Колорит насичений, дзвінкий, утворений  сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої фарб.

На   Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометрично – рослинні мотиви та багатством колориту.

На території Лемківщини поширені вишивки з переважанням рослинних мотивів. Це  симетрично розташовані галузки з пуп’янків, квітів, листків. Кольорова гама стримана.

Традиційними для Бойківщини є стрічкові композиції, утворені ромбами, квадратами, ламаними лініями.

Викристалізовані у процесі історичного та культурного розвитку мотиви орнаменту, характерні для кожного регіону України, наслідуються в наш час. Значна частина сучасних вишиванок виробляється на підприємствах народних промислів. У багатьох осередках України працює чимало талановитих вишивальниць. Народні майстри презентують сучасну українську вишивку як в нашій країні так і далеко за її межами.

Група 2. «Ткацтво і килимарство»
       Найдавніше ремесло, яким займа­лися жінки, — це ткацтво і кили­марство. Вони відомі на всіх землях з часів Київської Русі. Про широку популярність ткацтва свідчать зна­хідки шиферних прясел, металевих або кістяних гребенів, мотовила. Тканини в домашніх умовах виго­товляли здебільшого з льону, коно­пель та вовни. Майже в кожній хаті були прядка й ткацький верстат.
    Крім простого ткацтва в Україні ви­готовляли узорні тканини з орнамен­том. Спосіб виготовлення тканин був трудомістким і довготривалим. Льон уважали кращою сировиною, ніж коноплі, але його сіяли лише в лісостеповій зоні, бо він потре­бував значної кількості вологи. Давньою галуззю ручного ткацтва є килимарство. Археологи знахо­дять рештки килимових виробів та ткацьких знарядь в античних міс­тах та скіфських оселях. Відомі цен­три українського килимарства: По­ділля, Волинь, Полтавщина, Київ­щина, Чернігівщина. У Полтавському краєзнавчому музеї нараховують близько трьохсот килимів та гобеленів в основному XVIІ, XVIІІ та ХІХ ст. Дуже відомі килими з Решетилівки (Полтавщина), Косова(Гуцульщина), Коломиї (Західна Україна), Подніпров’я килими з рослинним орнаментом поширені на Полтавщині, Чернігівщині, Київщині.
Група3. « Писанкарство»

         Одним із найпоширеніших видів декоративного мистецтва в багатьох народів, у тому числі й слов'ян­ських, є традиція розписувати яйця до найбільшого свята — Великодня. Витоки писанки сягають дохристи­янських часів. Стародавні слов'яни для оздоблення обрали саме яйце, бо воно було символом початку Всесвіту, зародження життя, сим­волом Сонця. Писанці вже понад тисячу років. Звичай розписувати писанки походить ще з дохристиянських часів. Україна здавна славилася самобутнім народним мистецтвом - писанкарством.

Удосконалюючись протягом багатьох століть, вона стала надбанням національної культури, тому відома в усьому світі. Разом з нашими земляками, які шукали кращої долі за межами рідної землі, українська писанка потрапила до інших країн. Колекції

їх є в Лондонському королівському музеї, Краківському та Празькому музеях.
     У Коломиї стоїть найбільша в світі писанка. Вона має 14 метрів заввишки  Коломийське "яйце", яке збудували в 2000 році, є центральною спорудою загального комплексу музею "Писанка". У ній розміщена постійна експозиція старовинних писанок зі всієї України. Музей поповнює свою колекцію зазвичай завдяки

подарункам самих авторів і налічує вже 10 тисяч писанок із усіх регіонів України.

У Канаді в провінції Альберта, споруджений єдиний у світі пам’ятник  українській писанці.

          За технікою виконання писанки поділяються на "галунки","крапанки" власне писанки, розписані восковою технікою декоративним орнаментом; "крашанки" - вкриті одним суцільним кольором; "мальованки" "дряпанки" . Кожний регіон України вирізняється власною своєрідною символікою писанок, кольором які передавалися з

покоління в покоління збереглися у віках. Розрізняють писанки Слобожанщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини.
          Дарувати писанку — означає ба­жати щастя, здоров'я. Її дарували на знак перемир'я, побажання здо­ров'я, закопували в землю для гар­ного врожаю, щоб хліб не вилягав, клали у вулик, що роїлися бджоли, клали в ясла худобі.

Село! і серце одпочине.

Село на нашій Україні –

Неначе писанка, село

Зеленим гаєм поросло.

Так геніальний Тарас Шевченко порівнює красу й мальовничість рідного краю з писанками. Українська писанка в  світі є символом нашого народу.

Група4 . «Художнє плетіння»  Виготовлення виробів з еластичних матеріалів (ниток, соломи, лози, очерету та інших рослин).У кам'яному віці люди вже знали найважливіші техніки плетіння, уміли виплітати мати й місткості для зберігання зерна. Ажурно плетені господарські вироби виготовлялись в добу Київської Русі та в наступні століття.     Одним із доказів цього є часте застосування плетінчастих візерунків в оздобленні рукописних книг та в ювелірній справі.  З XV ст. в Україні виплітали солом'яні брилі — літній головний убір для чоловіків. Художня форма їх залежала від співвідношення висоти циліндра з шириною крис та декоративної фактури плетеної поверхні (стрічкова, зубчаста, піскоподібна та ін.).У XVIII—XIX ст. лозоплетіння і рогозоплетіння розповсюдилися головним чадом у місцевостях, прилеглих до річок та озер, а вироби із соломи — у районах вирощування жита й пшениці. У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння було коріння сосни, гілки ліщини, луб тощо. Найбільше осередків плетіння налічувалося в Київській, Чернігівській, Полтавській, Подільській та Волинській губерніях, а також у Галичині. Тут виготовляли з лози густоплетені й ажурні кошики циліндричної, овальної і півсферичної форм для транспортування продуктів збиральництва та ін.
             Наприкінці XIX ст. в Україні діяло понад десяток навчальних майстерень і шкіл, які спричинили до розвитку промислу художнього плетіння. Нині в Україні налічується понад 30 підприємств художнього плетіння та чимало осередків, які функціонують як домашній промисел. Плетінням з рогози, соломи та обгорток качанів кукурудзи займаються переважно поодинокі майстри, не пов'язані з діяльністю підприємства. Із соломи виплітають капелюхи, серветки, іноді унікальні скриньки, твори декоративної пластики — так звані різдвяні «діди». Жіночі й молодіжні торбинки з обгорток кукурудзяних качанів виготовляють переважно на Закарпатті. У наш час плетені вироби з природних матеріалів набули особливої популярності, оскільки є зручними й естетичними.
     На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з обробленої лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з’явився такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози розкорчовувались навіть виноградники.
Цим ремеслом почали займатись багато людей і навіть відкрили спеціальні школи. В 90-х роках ХІХ століття лозоплетіння широко розвивалося і на Україні, зокрема в Корсунь-Шевченківському.
На Чернігівщині збудували лозполетільний завод.

Підтримуючи і відроджуючи давні традиції лозоплетіння, Гончар Лідія Іванівна – членом НСНМУ,освоює різноманітні види ажурного плетива.У вправних руках майстра лоза дає великі можливості для фантазії і творчості, перетворюючись на вишукані панно, квіти, ажурні кошики, вази, іграшки і навіть меблі.
На Всеукраїнському симпозіумі з лозоплетіння, що проходив на базі Центру ремесел, Л.І.Гончар здобула визнання як одного з найкращих майстрів лозоплетіння України.

Група 5. « Гончарство»
Гончарство одне з найстаріших ремесел людини. Зародилось гончарство ще в кам’яному віці. Можна твердити що ще до оволодіння людини вогнем вона почала формувати з глини предмети потрібні для вжитку.
Гончар – завзятий теж трудар.

Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі –

Макітру, горщик або глечик.

Багаті запаси гончарної глини на території України забезпечили роз­виток виробництва кераміки в ба­гатьох областях країни. Гончарство — виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Перша посудина, яку зробили собі люди, була з глини. В Україні з давніх-давен живуть чудові гончарі на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Поділлі, Харківщині, Волині та інших місцевостях. Гончарі Київської Русі виготовляли найрізноманітніші речі. Це і миски, й полумиски, макітри та барильця, кахлі, цеглу, черепицю і навіть дитячі іграшки!

Основними осередками гончарства на Україні є село Опішня Полтавської області місто Косів Івано-Франківської області та місто Васильків Київської області. Васильківська кераміка стала невід’ємною складовою декоративно-прикладного мистецтва України. Васильків був одним з найвизначніших гончарських осередків Наддніпрянщини. Васильківські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подачі на стіл тих чи інших страв. Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Київщині — це Дибинці, Васильків. «Васильківська Майоліка» — приватне підприємство у місті Васильків Київської області, створене 2005 р. на базі промислових приміщень заводу «Васильківський майоліковий завод». «Васильківська Майоліка» понині продовжує традиції створення українського народного майолікового посуду. Одна з робіт майстрів стала популярним мемом під час Російського вторгнення в Україну (2022). На фото одного з будинків у Бородянці на стіні однієї з квартир вціліла кухонна шафа, яка стала віральною. На цій шафі люди помітили декоративного півника васильківської майоліки.  Запилений, але не знищений він символізує незламність українців та України.

Під час візиту прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона до Києва 9 квітня 2022 року йому та Президенту України Володимиру Зеленському подарували  подібних керамічних півників.

 Всьому світові відомі опішнянські гончарі. Опішнянська  кераміка опромінює нас енергією полтавської землі, на якій так рясно розквітли барвисті квіти, дивує казковими звірами — посудинами з рельєфною поверхнею у формі баранців, левів, биків. А в самому селі  Опішня, створено Національний музей  гончарства.

 У гончарстві сьогодні розрізняють чотири роди виробів: посуд різноманітного призначення; сакральні предмети (хрести, ікони, свічники тощо); іграшки; предмети для облаштування житла.

 Група 6.  «Гутництво»

       Виготовлення скла – гутництво – відоме ще за часів Київської Русі. Назва промислу проходить від слова «гута», що означає скловарну піч. Найбільшого розвитку гутництво набуло на Чернігівщині та Волинському Поліссі, що зумовлено наявністю великої кількості лісового матеріалу, з якого добували смолу та поташ, заготовляли дрова. Про це говорить велика кількість населених пунктів з коренем гута. Гутники виготовляли кухонний та аптечний скляний посуд.

        Гутне скло отримували шляхом сплавлення за високої температури у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Осередками були: Львів, Мерефа.

 Група 7.  «Ковальство»

      Виробництво заліза методом гарячого кування було відоме на землях сучасної України задовго до нашої ери. Це визначилося наявністю покладів залізняка та руд на Закарпатті, Буковині, Поліссі, Наддніпрянщині. Болотна руда легко піддавалася обробці. Її перетворювали на залізну масу при температурі 800⁰ С. Вона називалася криця.

 Кузня була у кожному селі. Вона мала горн, ковальський міх, корито та діжку з водою для гартування, стояк для підкови чобіт. Часто тут влаштовувались стовпи для прив’язування коней.

Перегляд відео

https://www.youtube.com/watch?v=xTEqnB-2apU

V. ЗАКРІПЛЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ  НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда

• Які народні промисли відомі з часів трипільської культури?
• Які народні промисли розвиваються нині?
• Назвіть та покажіть сучасні осередки промислів, перерахуйте їхню продукцію.
• Які промисли притаманні вашій родині?
• Як підприємства легкої промисловості використовують традиції українських промислів?

Виконання тестових завдань  (  додаток 2)

Озвучування результатів заповнення таблиці «Народні промисли України та їх центри». Для зручності перевірки на екрані з′являються слайди  з відповідями.

Додаток 3

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ       «Мікрофон»
1. «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям  було…

Слово вчителя

За довгі віки свого існування народ український натерпівся муки, набрався горя та лиха, і проте, перегорівши як криця, як золото в огні, вийшов чистим із мук та неволі, вийшов міцним та дужим, талановитим та тямучим.

Український народ – це той казковий велетень, що коли його рубали надвоє – то й сили ставало вдвоє, коли рубали його далі – то й сила його все росла та росла, все на ворогів з боєм ішла… Ніколи ми не спинялися в своїй роботі, а все прямували вперед  та вперед, утворили свою велику культуру. Бо ми непереможні!

Талант — це здібності природні,
Обдарування, справжній хист.
Хоч ти не бачиш їх сьогодні,
Бо ще малий на вік і зріст,
Та є в тобі обдарування,
Вони у кожного з нас є.
Лише потрібне намагання
Знайти в своїй душі своє.
Ну, щось таке, що серцю миле,
Що ти робив би день і ніч.
І був від цього ти на крилах,
Й завжди б летів зорі навстріч.
Це може бути що завгодно:
Малюнок, пісня чи шиття.
Те, що для серденька природно,
На що поклав би ти життя.
Ти можеш гарно танцювати,
А чи ростити десь сади,
Плести гачком, вірші складати,
Але без діла не сиди.
Талант — це здатність те робити,
Чому тебе ніхто не вчив.
Талант, як сонце щиро світить,
Лише в собі б його відкрив.
Якщо відкриєш дар у себе,
Його відразу розвивай.
Не жди, що прийде манна з неба,
І від безділля не страждай,
А вчись, працюй, трудися в поті,
Щоб дар, талант свій зберегти.
І щогодини будь в роботі,
Щоб краще вміти і змогти.
Тоді талант розквітне щиро
І будеш ти на висоті.
З собою будеш жити в мирі,
Все буде добре у житті.
Талант — це дар, будь вдячний долі,
Якщо його знайдеш в собі.
Тому старанно вчися в школі,
Будь у постійній боротьбі.

2.Подяка учням за активність, акцентуючи у вагу на позитивних досягненнях та конкретних якостях, уміннях учасників. Оцінювання роботу учасників, коментуючи їхні оцінки.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

      Література

1. Географія: підруч. для 9 класу загальноосвіт. Навч закладів / Г. Д. Довгаль, О. Г. Стадник. – Харків : Вид-во «Ранок», 2017. – 272 с. : іл..
2. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник/за ред.. Н.Г.Ничкало.-К.: Вища шк..,1997-303с.
3. Українознавство: посібник /Уклад. В.Я.Мацюк, В.Г.Пугач. –К.:Зодіак-ЕКО, 1994.-399с
4. Українське народознавство: Навч. Посібник/За ред.. С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчіва. – Львів:Фенікс, 1994.-608с.
5. Український фольклор: Хрестоматія/Упоряд. О.Ю.Бріцина, Г.В.Довженок, Н.С.Шумада. – К.:Освіта, 1997.-752с.
6. Інтернет - ресурси
7. Іван  Огієнко ( Митрополит Іларіон) « Українська культура» - К.: Наша культура і наука, 2001.
8. Чугуєнко М.В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. – Харків: Видавництво « Ранок», 2008.- 1128 с.іл.