8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Народознавче свято "Катерини - свято дівочої долі"

Про матеріал
Виховний захід у формі народознавчого свята. Відтворені звичаї і традиції народного свята Катерини. Виховання шанобливого ставлення до світоглядних уявлень наших предків, любові і пошани до усної народної творчості.
Перегляд файлу

Блистівський навчально-виховний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

Катерини – свято

дівочої долі

 

народознавче свято

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Підготував

фольклорний гурт

«Срібна криничка»

 

Керівник: Курило Н. М.

 

 

Мета. Поглибити знання про святкування народно-релігійного свята Катерини; відтворити обряди дівочих ворожінь; удосконалювати навички народного співу; розвивати усне мовлення; виховувати шанобливе ставлення до світоглядних уявлень наших предків, любов і пошану до усної народної творчості.

Дійові особи.

1-ша ведуча     Марина

2-га ведуча                          Оксана

Господиня вечорниць        Олексій

Катерина                              Петро

Галина                                  Павло

Уляна                                   Максим

Наталя                                  Микола

Свято проходить в кімнаті народного побуту «Бабусиній хаті», де відтворено інтер’єр української хати: піч, біля печі – рогач, кочерга. Під стінами скриня, широкі лави, між ними – великий стіл, вкритий вишитою скатертиною. На столі горщик з кашею, хліб, пиріжки, миска з водою для ворожіння та миска із житнім зерном. На покуті – образи, над вікнами – вишиті рушники. Біля входу, у кутку – мисник; на полицях та припічку – горщики, глечики, макітри. Ліворуч від хати встановлено тин з горщиками на кілках.

Перебіг свята.

Звучить лагідна музика.

До зали входять ведучі, звертаються до глядачів.

1-ша ведуча.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром!

2-га ведуча.

По усіх усюдах нині

Чути пісеньку дзвінку –

То дівчата Катерину

Славлять й доленьку свою.

1-ша ведуча. Доброго здоров’ячка дорогим гостям нашого свята!

2-га ведуча. Вітаємо вас у нашій гостинній оселі. А привід для нашої зустрічі не випадковий – 7 грудня ми відзначаємо день великомучениці Катерини – одне з найвизначніших в Україні жіночих свят.

1-ша ведуча. Дослідники дохристиянських вірувань вважають, що в давнину в цей день слов’яни відзначали свято «Дівочої долі», коли жінки вшановували богиню Берегиню. А з прийняттям християнства церква пов’язала його з ім’ям святої Катерини – покровительки жіночої долі. Відтак 7 грудня набуло подвійної назви: «Катерини – свято дівочої долі», коли дівчата ворожать і закликають долю, а жінки, як правило, ворожать про майбутній добробут родини, народження чи здоров’я дітей та чоловіка.

2-га ведуча. Наші пращури вірили, що при народжені людини Бог неодмінно посилає її долю – добру або лиху. Саме тому день святої Катерини в народі вважали днем, коли слід було задобрити свою долю. Особливо піклувалися про це дівчата, які сподівалися на щасливе подружнє життя. Тому готували жертвоприношення Богині Долі у вигляді каші й гукали: «Доля! Йди до нас кашу їсти!», влаштовуючи з такої нагоди святкові вечорниці.

1-ша ведуча. Головною обрядодією на Катерину є дівочі ворожіння. У народі існує чимало «рецептів», як дізнатися дівчині, що їй судилося у житті.

2-га ведуча. А дізнатися про них докладніше, ви зможете завітавши до нас на святкові вечорниці.

Ведучі залишають зал.

До залу входить Господиня з двома дівчатами: Галею та Уляною, прибирають в оселі, дівчата розвішують рушники біля ікон, співають пісню «Ти калина, ти малина».

 

Ти калина, ти малина,

Розцвіла коло води.

На побачення ходила,

Кожен вечір я сюди.

 

Я росою умивалась,

Щоб краса не в’янула.

На любов я сподівалась,

Лиш на тебе глянула.

 

Я про тебе, мій маленький,

Мріяла багато літ.

Розцвіло наше кохання,

Як гарячий маків цвіт.

Господиня. Ну, слава Богу, вправились! А гарно ж як у хаті! Все до ладу, як у вінку.

Господиня. Дівчата, сядьмо на хвилинку та подумаймо, чи все у нас готове до свята.

Галя. Та наче все.

Господиня. Яке щастя. Сьогодні у моїй світлиці вечорниці. Посходяться дівчата, будуть закликати долю і ворожити (злегка зітхає). Місяцю ясний! Зорі прекрасні! Ти, сонечко красне! Будьте милостиві й пошліть гарну долю моїм дівчатам.

Раптом чується стукіт, до світлиці

заходять дівчата, вітаються, знімають

верхній одяг, викладають на стіл, хто що

приніс (мед, рибу, капусту, гриби, пиріжки та ін.).

Господиня. Ой, які ви всі гарні, дівчата! У Катрусі нова шовкова хустка!

Оксана. У Марини – нове намисто. А Наталя, бачте, як пишається: в неї ладні чобітки.

Господиня. Так, дівчата, подивимось, що ви принесли на вечерю. Ой, тут і гриби, і риба, і квасоля. Правильно, усе пісне, бо зараз триває передріздвяний піст – Пилипівка.

Господиня. От добре, що ти, Марино, внесла ці гілочки вишні, бо на них ви будите загадувати свою долю. Коли прийдете додому, поставте їх у воду, і якщо гілочка на Маланку розпуститься і зацвіте - добрий знак, то й доля дівоча цвістиме, і весілля буде.

Марина. А якщо не зацвіте?

Господиня. Що ж, тоді дівувати тобі ще довгенько.

Дівчата сідають біля столу, дістають рукоділля.

Господиня. А за роботою і про пісню не забудьте.

Усі дівчата співають «Ой у полі криниченька».

Оксана. Тітонько, а розкажіть нам, хто така свята Катерина.

Господиня. Ім’я Катерини походить з грецької мови й означає «чиста душею». Свята Катерина була дівчиною із знатного роду, багата, вродлива і мудра. Вона бажала поєднати свою долю з найгіднішим чоловіком. Але такого не знайшла на землі й присвятила себе Господу. А потрапивши після смерті до Раю, Катерина стала опікуватись долями дівчат і просити для них у Бога щастя.

Наталя. Тітонько, кажуть люди, що на Катерину дівчатам слід ворожити. Навчіть і нас, будь ласка.

Господиня (показує на стіл). Беріть, дівоньки, оцю миску з водою. Наталочку, розколоти воду, нехай крутить, запалюй свічечку і пускай дві яєчні шкаралупи на воду. От як вони зійдуться, так і ти зійдешся зі своїм коханим і будеш у парі. (Дві дівчини сідають ворожити).

Уляна. А як іще можна ворожити?

Господиня. Ось вам мисочка з житом. Візьміть жменьку жита і, вибираючи по одному зерняті, приказуйте: «Вдівець, молодець» - так аж до останнього зерняти, на кого випаде… І жито це не викидайте, а візьміть його, зав’яжіть у вузлик і покладіть до серця за пазуху. Через тиждень, на Андрія, коли будете лягати спати, посійте це зерно на свою постіль, примовляючи:

Неділя з понеділком,

Вівторок з середою,

Четвер з п’ятницею,

А субота – одиниця,

Хто суджений – той насниться.

Із ким буду жито жати,

З тим буду і вік доживати.

Оксана. А я таке ворожіння знаю. Ану, Галино, розв’язуй пояса, клади його на долівку, ставай до одного краю і йди по ньому до другого, кажучи: «Вдівець, молодець». От на якому слові закінчиться пояс – побачиш, за кого вийдеш заміж. (Галина виконує всі вказівки Оксани).

Дівчата ворожать, сповіщаючи одна одній про результат.

Катерина. Не знаю, як ви, дівчата, а я вже сьогодні вранці ворожила на свою долю.

Марина. То розкажи нам, поділися.

Катерина. Ще вчора я поклала під подушку листочки з різних дерев: тополі, клена, дуба, позначаючи у такий спосіб імена хлопців. А яблуневий листочок, то була я сама. Перед тим, як лягти спати, я прочитала молитву своїй долі, щоб була прихильною до мене. А прокинувшись вранці, я попросила свого меншого братика витягти

з-під подушки один листочок.

Марина. Ну, то що, дізналася ім’я свого нареченого?

Катерина. Та ні. Жереб випав на яблуневий листочок. Тож доведеться мені, дівчата, ще подівувати.

Уляна. Тітко Гарпино, а чи готові рушники до ворожіння?

Господиня. Готові. Роздай, Наталю, усім рушники.

Катерина. Вже на дворі перші зірки спалахують. Тож ходімо, дівчата, у двір кілки лічити.

Дівчата виходять на двір, підходять до тину,

заплющивши очі по черзі прикладають до нього

свої рушники і лічать кілки по всій довжині рушника.

Наталя. Удівець, молодець, удівець, молодець… молодець! (Розглядає кілок). О, кілок високий, та ще й у корі. Суджений мій буде високим та ще й багатим.

Галина. Чи за вдівця, чи за молодця, чи за вдівця… за молодця! Кілок прямий, гладенький, без сучків. Випав мені хлопець гарний та добрий.

Уляна. А тепер, дівчата, побіжимо до дядька Миколи під хату! У нього багато дітей. Послухаймо, що там говорять.

Оксана. А я вже ходила до тітки Мотрі під хату: все вчувалося «сядь» та «не йди». Сидіти мені в дівках до наступного року!

Катерина. Ходімо, ще раз послухаєм, може цього разу пощастить.

До подруг підходять Марина та Наталя. У руках у них

по оберемку хмизу. Кожна кладе свій оберемочок на землю і рахує.

Марина (складає попарно). Пара, пара, а тут немає пари. (Зітхає). Заміж не вийду цього року…

Наталя. Одна тріска, друга тріска – пара, друга пара, третя пара… Остання пара. Дівчата, в мене – пара!

Марина. Вам заміж іти, а мені - сидіти!

Дівчата повертаються до хати.

Господиня. Ну, що, дівчата, як поворожили?

Оксана. Цікаво тітонько.

У цей час дівчата ставлять на стіл тарілки з їжею та узвар.

Галина. Але правду кажуть, долю не обманеш.

 

Господиня. Ну, дівчати, каша вже, мабуть, готова. Тож настав час долю кликати. Ану, Галю, подай-но чистого рушника! А ти, Уляно, насипай у горщик каші.

Галина обвиває рушником горщик із кашею,

господиня роздає усім дерев’яні ложки.

Уляна. Ходімо, дівчата, на подвір’я. (Бере горщика).

Дівчата виходять на подвір’я, приступають

до воріт, там ставлять кашу на стовпець.

Оксана. (Стукає ложкою по тину, набирає каші і гукає). Доле, доле, йди до нас кашу їсти! (Куштує кашу з ложки).

У цей час з правого боку загавкав собака.

Марина. Йти тобі, Оксано, заміж на Пратьву.

Горщик бере Наталя.

Наталя. Доленько моя, озовися, доленько щаслива, пригорнися, іди до нас вечеряти! (Куштує кашу, зітхає). Ніхто не відгукнувся – не буде сватів у цьому році.

Катерина (вилазить на ворота, тримаючи в руках горщик з кашею і тричі гукає). Доле, доле, йди до мене вечеряти! (Прислухається). Не співає півень, не обізвалася доля, оглухла, не чує мого голосу. (Дівчина журиться і проклинає долю). Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!

Оксана. Не журися, Катерино, це ще півлиха – не ціла біда, якщо доля оглухла. Гірше, коли зірка з неба впаде, бо тоді «доля погасне», не доведи Господь.

Галина (бере горщик). Доле моя, Іванку, мій передречений, йди до нас вечеряти, прийди, прийди, доле моя! (Куштує кашу).

З лівого боку села чути спів.

Дівчата усі по черзі промовляють,

прислухаються, з’їдаючи кашу, потім

ідуть до хати. Сівши по своїх місцях

на лавки, беруться за рукоділля. Раптом

чується стукіт у двері.

Господиня. Ну що ж, дівчата, мабуть, доля вас почула. Уже і хлопці завітали до нашої оселі.

Господиня відчиняє двері. Хлопці заходять у хату.

Олексій. Добрий вечір господині й всім дівчатам! Чи дозволите завітати до хати, поздоровити, привітати з Катериною?

Господиня. І вас з Катериною, з пресвітлим празником. Заходьте, хлопці, до нас на вечерю.

Хлопці знімають верхній одяг, кладуть на стіл хліб, гостинці, що принесли з собою.

Петро. Зі святою Катериною, з добрим вечором!

Катерина. І вас, хлопці, зі святом. Так чекали ми на вас, так вже виглядали!

Уляна. Уже і вечерю зготовили, і поворожили.

Наталя. Ой, розважте нас, парубочки, бо сумно без дзвінкої пісні.

Павло. Ну, що, друзі, розважимо красунь? Заводь, Олексію, пісню козацьку.

Олексій. Добре, а ви підхоплюйте.

Ой при лузі, при лужку,

При широкім полі,

При великім табуні

Кінь гуля по волі.

 

(хлопці підхоплюють)

 

Кінь гуля по волі,

Козак по неволі…

Ой, піймаю, загнуздаю

Шовковою уздою.

 

Ой, піймаю, загнуздаю,

Шовковою уздою,

Вдарю шпорами під боки –

Кінь летить стрілою.

 

«Ой лети, лети, мій коню,

Та й вихром несися.

Проти милої двора

Стойма становися!

 

Стойма становися

Та вдар копитами,

Чи не вийде дівчинонька

З чорними бровами».

 

Дівчинонька вийшла,

Коня розгнуздала.

Правой ручкой обняла

Мене й цілувала.

Господиня. Гарно співаєте, хлопці. Але вже час й до столу сідати.

Петро. Почекайте-но хвилину. А давайте, дівчата, зіграймо у яку-небудь гру, щоб знати, яка дівчина сяде поруч з кожним до столу.

Дівчата (всі разом). Давайте!

Галина. У квіти.

Петро. Гаразд.

Господиня проводить народну гру. Усі хлопці виходять із хати. А дівчата тим часом домовляються: кожна обирає собі квітку: рожу, любисток, ромашку півонію і так далі. Коли хлопці повертаються, господиня називає їм, які «квіти» є в хаті. Хлопці по черзі намагаються відгадати дівчину (за назвою квітів) собі в пару. Врешті всі розсаджуються за столом парами, крім старших – Олексія і Катерини.

Катерина (вклонившись господині). Дай, Боже, щоб во здравії їлося, пилося та на світі жилося!

Олексій. Ну що ж, сідаймо за вечерю. Бо ми з хлопцями ой як зголодніли.

Оксана (жартома). А що це ви сюди - їсти прийшли?

Микола. Сором, дівчата, що ви звичаю не знаєте. Ми ж постились цілісінький день, щоб, як кажуть, випостувати собі добру долю – гарну дружину.

Галина (до парубків). Не гнівайтеся, парубки, якщо наше частування не прийдеться вам до смаку!

Господиня. Що ж, треба завершати вечорниці. Дівчатам пора додому йти. Розберіть оці вишневі гілочки з собою. Роздайте гостям у залі. Нехай і вони загадують собі на долю.

Звучить лагідна мужика. Дівчата підходять до глядачів і роздають гілочки.

Господиня. Спасибі всім, що у мене свято відбули. Знаю, вдома перед сном ще ворожитимете: і коноплі сіятимете, і під голову листок кластимете, і вишневу гілочку солитимете. Тож бажаю вам усім добрих і віщих снів!

Наперед виходять ведучі.

1-ша ведуча. От і добігає кінця наше свято.

2-га ведуча. Сподіваємося, що  воно вам сподобалося.

До ведучих приєднуються усі учасники дійства.

Господиня. А ми бажаємо вам щастя великого!

Катерина. Долі привітної!

Олексій. Вдачі веселої!

Всі учасники дійства (разом). Щасти вам!

Учасники свята дякують глядачам та залишають зал.

Свято закінчується.

doc
Додав(-ла)
Курило Ніна
Додано
8 травня
Переглядів
55
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку