Народознавчий матеріал на уроках географії

 

Зміст

 

І розділ

 

Літературні ілюстрації      ………………………………………….  1 - 19

 

 

     ІІ розділ

Народні прикмети: …………………………………………………   20 - 29

 

Прикметі вір, але й перевір …………………………………………... .   20 - 24

 

У дерев, комах, трави – свій барометр живий ……………………..    24- 28

 

Рослини-барометри ………………………………………………….    24 - 25

 

Тварини-барометри ………………………………………………….    26 - 28

 

Ознаки наближення грози …………………………………………..     28

 

Ознаки настання негоди …………………………………………….    28 - 29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літературні ілюстрації 

1. Не можна жити без води:

Вона навкруг, вона в тобі,

В озерах, річках, океанах,

Дощу краплинах і в фонтанах.

Вона в емоціях людини:

В сльозах від радощів чи гніву.

Й краса природи на Землі

Не може жити без води.

Чудова наша гідросфера,

Існує все навколо неї:

І людство, й фауна, і флора,

І все, що є у нас навколо.

А не було б її,

Життя  все б зникло на Землі.

 

2. Дніпро клекоче, стогне, плаче

Й гриву сивую трясе;

Він реве й на камінь скаче,

Камінь рве, гризе й несе…

 

3. Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
Літопис тиші пишуть на траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
На білі вальси радісних беріз,

І сонний гриб в смарагдовій фуфайці

Води напився і за день підріс.

Малі озерця дивляться незлісно,

Колишуть хмари втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом.

А вже тоді я можу із людьми.

Л. Костенко (Природна зона мішаних лісів)

 

4. Не хочу жодних висновків робити,
Та думаю, що треба на землі
Хоч клаптики маленькі зберегти,
Де міг би стрепет звить собі кубло

І де б могла рости сріблиста тирса.

Не тільки для ботаніки потрібні

Та для зоологів такі кутки,

А й для поетів... Що не всіх, звичайно,

А деяких... Таких, скажім, як я.

М. Рильський (Заповідник «Хомутівський степ»)

5. Дніпра нема, а є болотні тварі

Та ще нестерпний сморід навкруги.

Твої, Тарасе, правнуки погані

Спаскудили дніпровські береги.

А все робилось ніби для добра,

А вийшло — ні добра, ані окраси ...

Нема, писав ти, «другого Дніпра...»,

Нема у нас і першого, Тарасе!

О. Підсуха (Річка Дніпро)

 

6. Де краплі крові — там горить тюльпан,

Де очі сині — шавлія поникла,

І ковила, як вічності туман, ховає все,

Що в чорнім світі зникло.

Застиг стрункий гребінчастий житняк,

Палає сонцем горицвіт весняний,

І погляд у безсмертників закляк

У пелюстках вій живої рани.

С. Пальчевський (Степ)

7. Гори  мої високії,

Не так і високі,

Як хороші, хорошії

Блакитні здалека...

Т. Шевченко (Канівські гори)

 

 

8. Тече вода, тече бистра вода,

А куди не знає.

Поміж гори в світ широкий

Тече, не вертає.

 

9. Любиш в походи ходити -

Вмій же природу любити.

Квітку не вирви задаром,

 

Дерево посади понад яром.

Збережи ти пташину у гаї,

Хай вона співає в рідному краї.

 

 

10. Ти не чіпай мурашку, не лякай синичку,

Навіть спів горобця в лісі знадобиться.

Бережи наряд Землі, роби його кращим,

Хай курличуть журавлі над річкою нашою.

 

11. У селі і в місті, де всі ми живем,

Дерева посадим, ліси розведем!

У школі чи вдома хоч би одну

Хай кожен посадить бузок чи сосну.

 

12. Складені про мене і легенди, і вірші,

Я квітка небаченої дивної краси.

Миліший всіх — простий підсніжник дикий:

Я скромна квітка ранньої весни.

 

13. Сміливим підсніжникам мороз не страшний,

В снігах розкошує привітна родина.

В них ворог один  - здичавілий, страшний -

Байдужа, безлика і хитра людина.

Тож не рвіть ви квітів, друзі,

Подивіться - там, у лузі,

Кожної весни вам знову

Дарують настрій свій чудовий.

Вміймо природу любити,

Кожній рослині радіти;

Зупинімось — останній є шанс.

Ця планета - не тільки для нас!

 

14.Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

15. Я квітку лісову не стану рвати,

І додому я її не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу.

 

16. Ой, скажіть ви мені, люди, чому так буває,

Що в повітрі усі дні якийсь сморід витає!

То кружля сірчаний газ, то феноли душать нас.

То дощі кислотні йдуть - жить комфортно не дають!

17. Колись в нашій річці раків, риб ловили,

А тепер хіба лиш жабі води в ній лишили.

Різний хлам, сміття, гноївку у річку скидають.

Подивись: качки і гуси воду цю минають.

Прощай, наша річко, купання, прощай,

Хто в річку потрапить, тому буде край!

 

18. Мурашок сказав отак: «Ніжно ви ступайте,

На мене і на друзів ви, прошу, не наступайте!

Адже ж, крім вас, в дорогу цю

І ми спішим у справах мурашиних.

Почуйте воду, землю і траву –

О люди, будьте мудрістю єдині!

Ось ящірка побіля джерела

На сонці гріється...

Спіймать її неважко,

Й вужа спіймать —

То справа не тяжка...

Чи після того станеш ти відважним?

 

19. Ви не поцільте каменем дрозда

І кажанів із криком не ганяйте;

А пташенят, що випали з гнізда,

До матері-пташини повертайте.

Пробитися — і вбити щось живе...

Хіба у цьому є вам щось нове?!

В землі, де сходить добреє зерно,

В траві, де в хатку ящірки — вікно...

Я прошу вас — ви обережно йдіть

І друзів менших ви не зачепіть!» -

Так нам сказав учений мурашок

Й пішов в мурашник до своїх діток.

 

20. Був степ, як степ, але зверни увагу:

Над ним нема ні бджілки, ні комахи.

Не проліта над ним і птаха низько,

Ніде не відшукати і зайчиська.

Лиш вітер повіва в небесній тиші –

Він сумно гречку ялову колише.

Яку ж трагічну книгу, повну болю,

Читаємо не шпальтах поля?!

А ось, поглянь - над полем

Кружля у вишині шуліка

І каменем спадає вниз.

І знов шугає в небеса,

І в кінчиках його полівка...

Та тільки - що це? Той шуліка,

Схопивши здобич, мертвий сам

Додолу падає: полівка

Зробилася отрутою живою

Затруєних тобою нив.

 

21. Щоб море справді чорним не було

Від нафти і сміття людського,

Не спричиняйте морю зло -

Очистіть від всього брудного.

На пляжі не кидайте папірців,

Пляшками ви по крабах не шпурляйте,

Не зоставляйте непогаслими кострів...

Культурніше відпочивайте!

 

22. Після вибуху

Складів військових

Аж страх погано

У тім хорошому селі.

Чорніше чорної землі

Блукають люди, повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур'яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли.

 

 

23. Ой місяць січень кличе мороза,

Морозить лиця, щипає носа.

А місяць лютий вітрами дує.

На водах з льоду мости будує.

А місяць червень луги покосить,

Червоним соком ягідки зросить.

А листопад - той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.

Марійка Підгірянка «Співанки про місяці»

             

23. Мені наснилася черга довжелезна,

Яка безмежним пустирем брела

Понад річкою, що в безвість щезла

Й металобрухтом густо поросла.

У тій колоні йшли повільно люди,

Вже кілька днів долала шлях юрба

Повз написи, які стирчали всюди:

«Колишній дуб», «В минулому верба».

У грозу, а чи в спекотище шалене

Під тентами, напнутими з газет,

Через бетон, фарбований в зелене,

Йшли люди, мов паломники, вперед.

А перші в черзі, раді до безтями,

На п'ять секунд притишуючи крок,

Тяглись туди блаженними носами,

Де цвів, прорісши чудом, будячок.

Якби потрапив я на форум природничий,

 Сказав би кожному: часу не трать,

А з юних літ бери собі за звичай

Птахам, звірятам, квітам помагать.

Сказав би я від імені синички,

Що стукає, голодна, у вікно,

Що треба виставлять їй годівнички,

Де насипать насіння і зерно.

Сказав би я від імені лелеки,

Що мирно походжає по луках,

Які його чекають небезпеки,

Як ловить жаб в забруднених річках.

Та захистить себе не має змоги

Ні птах, ні звір. Хто їх врятує? Хто?

Я вчора їжачка прибрав з дороги,

Щоб не розчавило його авто.

До миру кличуть радіо й газети,

До злагоди у світовій сім'ї,

Бо вже в Червоній книзі і планета,

 І треба дуже берегти її.

Ніщо готове не впаде нам з неба,

Працюйте, поспішайте до мети!

А ще умійте, друзі, там, де треба,

Природу нашу рідну берегти.

 

24. З-за гір важкі тумани

Клублять вітри сюди.

Ті осідають в хмари

Й женуть потік води.

Як змії заблакитні,

Повзуть залами рік

 І в синім океані

Закінчують свій біг.

Як білими птахами,

Мандруючи здаля,

Летять з-за моря хмари,

Дощем кроплять поля.

 

25. Всі поверхні на рівнині

Мають похил незначний.

І тому річки спокійні,

Напрям річища складний.

Їм бракує сил здолати

На шляху тверді породи.

Тож лишається блукати,

Обминати перешкоди.

З схилів гір, в гірську долину

Мчать униз швидкі потоки.

Величезну мають силу,

Горам точать різні боки.

На рівнинах зріз долин

Звивистий, широкий.

У гірських - неначе клин,

Вузький і глибокий.

 

26. Дощ полив, і день такий полив'яний.

Все блищить, і люди як нові.

Лиш дідок старесенький, кропив'яний

Блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.

Мокрі ниви, і порожній шлях...

Ген корів розсипана квасолька

Доганяє хмари у полях.

Л. Костенко

 

 

 

27. Погляньте, погляньте,

яка благодать!

Дивіться: метелики з неба летять!

Квітки повмирали усюди надворі, -

Морозець малює на шибках узори...

Картинкою гарною стане віконце,

Як трошки поблискає золотом сонце.

Погляньте, погляньте, яка благодать:

Метелики з неба летять і летять.

                                                                                                                      О. Олесь

 

         Українське Полісся

28. Є дивний край під небом голубим,

Де навіть крихітна рослинка серце гріє.

Котячих лапок» сухоцвітний дим

У дотику всіх ласкаво леліє.

Тендітної росички білий цвіт                   

Там в очі дивиться беззахисно і чисто.

А на болотах журавлиний слід

Обсипав хтось рубіновим намистом.

Там синє небо впало у поля,

Палахкотить вогнем зеленкуватим,

І кучерявиться співанками земля,

Коли на роси льон кладуть дівчата.

Там  до молитви кличе хвойний ліс,

До танцю зве березове узлісся.

Хто в цім краю родився, жив і ріс,

Той коренем душі у нього врісся.

Степан Пальчевський

 

     Моя прекрасна сторона

29. Серед безмежності земель,

Де котять хвилі Салуїна,

Серед країн, як Божий день,

З'явилась наша Україна.

Країна наша не така,

Вона різниться серед інших.

Вона чарівна і проста,

В ній менш багатих і успішних.

Хоч економіка й слабка,

Життєвий рівень невисокий,

Та Україна молода

Підкорить зоряні висоти.

Народ наш здавна працював,

Завжди на краще сподівався.

На боротьбу із лютим злом,

Коли потрібно, підіймався.

Стерпіла наша ненька все:

Голодомор, Чорнобиль, горе.

Дніпро-Славутич хай несе

Про тебе славу в Чорне море.

В Європі голос наш луна,

Ми демократію будуєм.

Моя прекрасна сторона,

Про тебе скоро світ почує.

Трудитись будем всі, як є,

Знайдем для України музу,

І шлях тернистий прокладем

До Європейського Союзу.

Давайте ж гідно працювати

Собі на благо і удачу,

Вкраїні першість здобувать,

А це багато чого значить.

Бо Україна в нас одна,

В минуле їй нема дороги.

Моя прекрасна сторона,

Хай зникнуть всі твої тривоги!

 

 

30. Пам'ятайте, люди, назавжди –

Неможливо жити без води!

Це - життя колиска, це - дощі,

Це - роса і квітка на межі,

Це  - тумани, ріки і моря,

Джерело у спеку, це - життя.

Це  -  кришталь озер і джерело,

Це  -  хмарки у небі, це  - село.

 У тополях й вербах над ставком.

Це - криниця, квітка за вікном,

Шурхіт хвиль і шторму дикий рев.

Це - струмок у травах між дерев,

Зелень трав, веселки кольори.

Пам'ятайте, люди, назавжди.

 

 

31. Крапля в подорож зібралась,

У валізу речі склала.

Сіла в сонячний експрес

Й полетіла до небес.

Веселилась там, кружляла,

Із вітриськом загравала.

Дивним був у них таночок.

Тут зустріла своїх дочок.

З радості всі обнялися,

Вище Сонця піднялися,

І вже хмарою носились,

І від холоду трусились.

І заплакали сльозами,

Повернулися до мами,

Полетіли до Землі,

Де їх рідні прийняли.

У воді краплю зустріли,

Цілували і раділи.

А як вдосталь накупалась,

Знов у подорож зібралась.

Сонечко згори пригріло,

В паропотяг крапля сіла.

Й до небес знов попливла –

Вдома справа вже була.

 

32. Колись дзвінкі твої потічки

За містом весело текли,

Аж поки синь твоєї стрічки

Будови владно обняли.

Росли нові й нові споруди...

Бетон і цегла - вшир і ввись.

Красу твою згубили люди,

Яких ти тішила колись.

Покрилось русло твоє брудом,

Нема прозорої води.

Течуть отруйні плями всюди,

Немов автографи біди.

 

 

33. Ще назва є, а річки вже немає,

Усохли верби, вижовкли рови,

І дика качка тоскно обминає

Рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

І озерявин проблиски скупі.

І той у небі зморений лелека,

І те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річечко? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста,

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

Ідуть уздовж колишніх берегів...

Ліна Костенко

 

34. Свіжішає повітря в горах,

Неясний шум іде внизу;

Співає веселе й бадьоро

Зі скель летючий Учансу!

Дивися — нібито застигши,

Все ж разом з гомоном живим

Свій біг легкий не зупинивши,

Прозорим пилом сніговим

Спадає струмінь; слід лишивши,

Як флер, просвічує вогнем,

Сплива вінчальною фатою,

І раптом піною й дощем

Летить у прірву день за днем,

Кипить вологістю ясною...

І.О. Бунін

 

35. Прощай же, море! Не забуду

Твою красу, твої дари.

І довго, довго чути буду

Твій шум в далекі вечори.

О.С. Пушкін

 

36. А як вийдеш на Говерлу, Боже, милий Боже!

Хто раз  видів цесі гори, забути не може.

З фольклорного джерела

 

37. Гори наші, гори наші,

Гори наші Карпати,

Не зміняв би, не зміняв би,

Гей,  вас на жадні дукати.

З лемківської народної пісні

38. Січень снігом засіче,

Лютий вітром полютує,

Березень дощем заплаче,

Квітень – все навкруг квітує,

Травень трави розпускає,

Червень все зачервонить,

В липні липи буйно грають,

Серпень – пшениці косить.

У вересні – цвіте верес,

В жовтні жовкне листя.

Листопад лід роздягає

Й ллє дощі-намисто.

В грудні груддя в полі мерзне,

Хуртовини стогнуть,

Новий рік постука в двері -

І усе почнеться знову.

 

39. Долини та гори,

Хребтів перекати,

Джерел кришталева сльоза…

Карпати, Карпати,

Зелені Карпати –

Гуцульського краю довічна краса!

Д. Луценко

 

40. Я під сонцем багатства не знаю,

Що затьмарило б душу мою.

Лиш земля моя бачиться раєм,   

Я на ній повним зростом стою.    

Кожну квітку я хочу відчути

І стеблинку всім серцем своїм,

Щоб в житті найдорожче згадати

І зробити затишним наш дім.

 

 

41. Всі кудись від'їжджають, а я приростаю до тебе,

Калинова колиско, моє рідне і тепле село.

Я люблю твої доли і верби, і зоряне небо,

Калинова колиско, моє рідне і тепле село.

Знаю, будуть дороги і шляхи, хоч круті та широкі,

Але завжди до тебе

 

повернуся я, любиме село.

Бо на світі одне ти даєш мені ласку і спокій.

Ти даєш доброту, моє рідне, любиме село.

Хочу я, щоб завжди ти співало, цвіло і раділо,

Щоб щасливо в тобі, як в моєму дитинстві було.

Хочу я, щоб завжди із пісень молоділо

Білохате моє, українське співуче село.

 

                                                      42. Стоїть гора високая, попід горою гай,

                                                      Зелений гай, густесенький, неначе справді рай.

                                                      Під гаєм в'ється річенька, як скло вона блищить,

                                                      Долиною зеленою кудись вона біжить.

Л. Глібов

 

43. Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля, що горе тебе не знавало!

Онде балочка весела, в ній хороші, красні села...

Он ярочки зелененькі, стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки, збігаються до річечки.

Річка плине, берег рвучи, далі, далі попід кручі...

Л. Українка

44. Україна!.. В цьому слові - дивна музика краси,

Болю, радості, любові — у всі віки, в усі часи.

Україна!.. Степ і гори, міста дивної краси,

Білі села, птахів хори, дзвін бандур і дзеньк коси...

В. Хомик

 

45. «Добридень тобі, Україно моя!»

Струмочок серед гаю - як стрічечка.

На квітці метелик - мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

П. Тичина

 

46. «Моя Україна»

Дзвін шабель, пісні, походи,

Воля соколина,

Тихі зорі, ясні води -

Моя Україна.

Синь гаїв, поля, світання,

Пісня солов'їна,

Ніжний шепіт і зітхання  -

Моя Україна.

І в очах твоїх, дитино,

Міниться і лине,

Сонцем щастя осіяна,

Моя Україна.

В. Сосюра

47. «Найгарніша країна»

Найгарніша нам країна, де Дніпро-Славута,

Де Дністер, Сян, Уж, де Донець, де Черемош з Прутом.

І де наше Чорне море, що колись носило

І Олега, й Святослава, і козацтва силу...

     Найгарніша пісня рідна і дума кобзарська,

Що в них слава збереглася -  гордая, лицарська.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,

Поведе і нас до слави для добра Родини!..

Я.  Вільшенко

48. «Наша славна Укра­їна»

Наша славна Україна, наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна, ще миліша, ніж наш край?

І в щасливі й злі години ми для неї живемо.

На Вкраїні, для Вкраїни будем жити й помремо.

 В. Самійленко

 

 

 

49. «Чи бували ви у Львові?»

Чи бували ви у Львові?

Тут будови пречудові.

Тут палаци, вежі, брами,

вікна сяють вітражами.

На горі, каміннім кряжі,

височіють мури княжі.

На валах ростуть дерева, на гербах

чатують леви.

Тут каменярі Франкові подвиги вершить готові,

Тут заводи, школи, вузи,

тут повсюдно щирі друзі.

Вас зустрінуть, привітають і відразу запитають:

«Чи бували ви у Львові?

Тут будови    пречудові!

Чи бували ви у Львові?

Ми зустріти вас готові!»

 

50. «Львів».

Знаю гарних міст багато,

І великих, і малих,

Як життя нового свята,

Львів наш рідний серед них.

Наче сонячна долина

Серед пагорбів-холмів,

Наче батечко для сина –

Отакий для мене Львів.

Львів, музей під небом синім,

Двері гостям відкрива,

І пригорне, і окриє,

І покаже всі дива.

 М. Підгірянка

 

51. «Хомутівський степ»

На полі дикому колись у давнину

З'являлися народи і зникали,

Були і скіфи, й печеніги, й половці,

Донські козаки коней випасали.

Це поле «доброй житницей» було,

Багато риби в річці чистій, ніби скло.

Чудовий світ тварин і дивний світ птахів,

Різноманітний килим із рослин

 

Приваблював красою козаків.

Сьогодні все - як сотні років потому:

І килим з воронців, і стріли ковилу.

Безкраїм степом хвилі тут кочують,

Всі таємниці знають і все чують.

А на курганах, сумні, мовчазні,

Кам'яні баби - часу вартові.

Вони і нині в Хомутівському степу

Оберігають ту природну і незайману красу.

 

52. «Кримські гори»

Українські Кримські гори.                            

Біля них є Чорне море,                                 

Гори ці великі й дужі,                                   

І красиві, і могучі.

На вершині снігом вкриті,                            

Ці ж бо гори з каменю злиті.

І стоять вони віками,

Запорошені снігами.                                    

Від морозу захищають                                  

Та людей обороняють

І красою всіх чарують,

Щастя й радість всім дарують.                      

Пелих Марина  (учениця ЗОШ № 26 м. Кременчук)

 

53. Від Дніпра і за Карпати,

По всій Україні —

І до Криму, і до Сейму

Хай злагода лине.

Чорне море білопінне

Єднає люд, як ріки.

Матір Божа, Україну

Збережи навіки!

Ні, не згине Україна!

Відродиться мила.

Свій народ вона до щастя

Піднесе на крилах!

 

54. Летять зірки у Всесвіті шаленім.   

Земля між них іскринкою сія,

А на Землі, в оазисі зеленім,

Куточок є  - Вітчизна то моя.

Когось чарують хвилі океану,

Хтось любить гір розмову грозову,

Я ж віддаю любов свою і шану

Землі, що Україною зову.

Вона мене, мов мати, колисала,

Стежки стелила свіжим споришем,

І пісня її ніжна не стихала,

З душі моєї проганяла щем.

Земле моя, замріяна царівно,

Аж до колін замріяна коса,

Блакить озер - мелодія чарівна,

Що бризнули на тебе небеса.

Природа в нас - ну тільки малювати!

Такі пейзажі - сотні кольорів.

Не можна й на хвилинку порівняти

З дивами екзотичних островів.

Нехай там розквітають орхідеї

 І рвуться хмарочоси в височінь,

Не знайдеш землю, кращу від моєї,

Де жовті ниви і безкрая синь.

Ми їй потрібні, як не зрозуміти?

Іще ж бо до такого не дійшли,

Що кидають матусю рідну діти,

Від того, що десь кращую знайшли.

І я на все життя запам'ятаю

Й іншому зумію пояснить:

Одну, як маму, Батьківщину маю,

Одну довіку й буду я любить!

 

55. «Степ весною»

Степ весною, наче килим,

Сонце кидає нитки,

Вишиває візерунки,

То розводи, то квітки...

 

56. «Степ у літі»

 Степ у літі, наче море,

Розіслався навкруги.

Хто його обійме зором?

Хто угледить береги?

 

57. «Осінній степ»

Мов пустеля неоглядна,

Степ пожовклий восени,

Мов пісок, рудіють трави,

Не шумлять уже вони.

 

58. «Степ взимку»

Степ зимою -  мов перина,

Біла, рівна і м'яка.

 Спить на ній зима холодна,

Баба люта і лиха.

 

59. «Степ і людина»

Український степ людина

Так змінила - не впізнать!

 Розорала, засадила,

Збудувала, перерила –

Ось вам дій цих результат!

 

60. «Степ»

Степ — це запахи шипшини,

Степ — це море житняків.

Степ — це кущики лютичів

І жовтавих буркунів.

Степ — це хвилі ковилові,

Степ — це ряст і первоцвіт.

Степ — це шавлії бузкові

І багряний маків цвіт.

Степ — це очі волошкові,

Степ — це пижма і полин.

Степ — кульбаби цвіт медовий

І голівки конюшин.

Степ — це клекіт журавлиний,

Степ — домівка для сурків.

Степ — це прихисток мишиний

І горбочки ховрахів.

Степ — це дрохви і орлині,

Степ — це чаплі й кулики.

Степ — зайці та дикі свині,

І вужі, і ящірки.                                           

Степ — це коників сюрчання,

Степ — лелечий переліт.

Степ — зозулине кування,

Солов'їний ніжний спів.

Неозорий і безкрайній,

Гомінливий і жаркий,   

То зелений, то рудавий.

Степ — то сонця перелив.

 

61. І на Україні добро:

Між горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Вкраїну.

Т.Г. Шевченко

 

62. Вітер над степом теплий, весняний.

- Звідки ти, вітре, з якого краю?

- З тихого Сяну,

З-над хвилі Дунаю.

 

Я в руці своїй келих тримаю,

Повний вологи.

Хлюпну вам під ноги.

Буде доволі

Пшениці і жита.

Платон Воронько

 

63. «Пісня про Київ»

Тече Дніпро попід зелені гори,

А на вершинах Київ мерехтить.

Неначе сонця золоті підпори,

Воздвигнуті століттями в блакить.

Дмитро Павличко

 

64. Земля — наш глобус голубий,

А Україна — на нім квітка.

На кораблі Азовським морем

Будем сьогодні мандрувати.

Ви все уважно розглядайте,

Досліджуйте, вивчайте,

Щоб з Чорним морем порівняти.

 

65. О моє чудове море!

Де ж мені красок узяти,

Щоб весь чар твій, всю принаду

На папері змалювати.

Б. Лепкий

 

66.В ущелині обвали греблю    

Колись створили межи гір,

Й на витоці ріки Тереблю

Нам дарували Синевир.

Студена, чиста та глибока

Вода у ньому сріблом сяє,

Озерце, диво синьооке, -

Перлина в Закарпатськім краї...

В. Гніденко

 

67. Блакить неба...

Золотавий цвіт соняшників.

Це -  наша Кіровоградщина,

Це наша Україна.

Любіть її.

Бережіть її.

Хоч бідні ми, а хоч багаті,

Українські вишні нам цвітуть.

Любов до неньки-Батьківщини

Все ж починається отут.

 

68. Наша матінка Природа має донечку Погоду,

Та таку капризну, що і дня вона прожить не може без сюрпризу.

У погоди все буває:

Вийдеш з хати  -  сонце сяє,

Погода прекрасна: сонячна і ясна.

Нащо парасольку брати?

А тут звідки не візьмись -  вітер вмить зірветься,

Хмари поганяє, дощик закликає.

     Є в нас служба у країні - вона добре знає:

Коли сонце, коли дощ іти з неба має,

Бо ця служба для нас погоду передбачає,

Її роль ну просто незвична,

Називається ця служба метеорологічна.

От тепер нам хороше живеться,

Тепер ми знаємо, коли дощ почнеться,

Який тиск у атмосфері завтра у нас буде.

Дуже вдячні на всій землі оцій службі люди.

 

69. Не знаю, як тече і голубіє Сена,

Як Темза піниться, закована в граніт.

Проте на весь широкий многолюдний світ

Нема ріки милішої для мене

За тебе, Дніпре мій!

Євген Фомін

 

70. Послухаю цей дощ.

Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки...

Гроза проходила десь поруч.

Було то блискавка, то грім.

Дорога йшла кудись на Овруч

В лісах і травах до колін.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Черкнула блискавка по зелах, аж полягли вони усі.

Над світом білим, світом білим, хтось всі спіралі перегрів.

А хмари бігли і спотикалися об грім.

Гроза погримувала грізно, були ми з нею тет-а-тет.

Тремтіла річечка рогізна, човни ховала в очерет.

Л. Костенко

 

71. Тиша в морі..., ледве-ледве

Колихає в морі хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем, -

В'ється стежечка злотиста.

Леся Українка

 

72. Блискучим снігом одяглося

Село і поле за селом.

Над полем синьою дугою

Широке небо простяглось...

І мов сльозою золотою

Блискуче сонце налилось, -

Не так і дивиться, як літом.

Не так і високо стоїть,

І не таким блискучим світом

Його вінок ясний горить.

Замовкла річка під горою:

На зиму стала одпочить,

Укрилась ковдрою скляною.

І верболіз не шелестить,

Окутий снігом і морозом.

Осика голая стоїть,

Сумує вкупі з верболозом

І срібним листям не шумить.

Дрімають стоячи тополі,

І очерет сухий дріма,

Усе заснуло мимоволі.

Зачарувала все зима,

Та не навіки  - незабаром

Прийде квітучая весна

І спалить сніг і кригу жаром...

Спаде дрімоти пелена,

Заграє сонце веселіше

І вгору вище попливе,

Живий вітрець дихне тепліше

І все нагріте оживе...

Проснеться річка, заговоре,

Нечисту воду понесе

І вкупі з нею в синє море

Холодне лихо занесе.

А.Бобенко

 

 

73. Що мала природа найкраще й величне,

То все тут з'єднала: далекії гори,

Химерні та ніжні тумани вечірні,

Блакитнії селі, блакитнеє море,

Довічно зелені гаї й понад ними

Безкарнеє небо, ясне та прозоре

Із цілого світу природа зібрала

Квітки та рослини, щоб тут закрасити,

Й ці кедри прозорі, мов ранок осінній,

 Квітчасті й барвисті трояндові віти,

Магнолії пишні, стрункі кипариси,

Гнучким виноградом усе те повите.

Надія Кибальчич

 

74. Бори, діброви, несходимі пущі.

Очима світять сови невсипущі.

Шишки на тім'я кидають білиці.

Мохи кошлаті, як зелений лев.

Дерева ходять.

На пахучій глиці

Лежить туман од дихання дерев.

Л. Костенко

 

75. Готичні смереки над банями буків,

Гаркаві громи над країною крон...

Л. Костенко

 

76. Сосновий ліс перебирає струни.

Рокоче тиша на глухих басах.

Бринять берези.

І блукають луни,

Людьми забуті звечора в лісах.

Л. Костенко

 

77. Степ і степ, один без краю,

Аж до моря берегів,

Без озер, річок, без гаю,

Тільки з купами стогів.

Ні гайочку, ні лісочку, -

Всюди спалена земля...

Не шепоче в холодочку

Срібновода течія...

Мертвий степ.

Його громами

Тільки й можна розбудить...

Так нехай же над ланами

Грім бажаний загримить.

Микола Чернявський

 

78. «Моя Карпатська Україно!

Найкраща квітко на землі,

Лежиш тепер ти не в руїнах,

Пісні співають всі тобі»!

 

79. Десно!

Ріко моя чудесна!

Нерівна, та чиста вся твоя путь!

У водах твоїх прозорість небесна

І хмари в тобі, як у небі пливуть.

Може, тому луги заплавні,

Ожинником вислані береги,

Як і в літа дитинячі, давні,

Рідні мені і дорогі.

Гляну на них, оживе, воскресне

Ота чарівна, безтурботна пора...

Десно!

Ріко моя чудесна!

Золотокоса

Сестра

Дніпра! 

Петро Дорошко

 

80. «Удай»

Удай, Удай... Вже похилі роки,

Вже притихла свіжа бистрина.

А татарське зілля і осоки,

Наче в буйнім чубі сивина.

Удаю! О, скільки свого часу

Ти давав щедроти немалі:     

І натхнення Кобзарю Тарасу,

І снагу натомленій землі.

А тепер хай стука в двері старість

І до плеса крадуться луги,

Жить немало ще тобі зосталось.

Подивись, обабіч береги

Молодіють вільні від намулу.

Стали глибші і Сула, й Дніпро.

Люди, знай, нічого не забули

І платити вміють за добро.

Тож дадуть бадьорості і сили,

Щоб і ти, мов край, помолодів.

Прийдуть ранки, наче юність, милі,

Захлюпоче хвиля, наче спів.

Будуть люди слухать її плескіт,

Буде нива радувать людей,

А цибаті пустуни лелеки -

Матерям приносити дітей.

Олександр Олійник

 

81. «Річечка Струга»

Маленька річечка Струга

Городи наші обляга

І напуває все водою -

Дзвінкою, чистою, смачною.

Тож рясно квітнуть у селі

Й соняшники, і картоплі.

І ми, маленькі хлопчаки,

Йдемо до неї залюбки

В прозорій хлюпатись воді

І рибу вудити тоді.

У тихій річечці Струзі

Живуть в'юни і карасі.

Та дуже хитрі, бо вони –

Не випливають з глибини.

А як узимку довкруги

Високі випадуть сніги,

Під льодом річечка Струга

Спить у невисоких берегах –

Стаємо ми на ковзани,

Аж під ногами лід дзвенить...

Й несумно річечці Струзі,

Бо ми для неї - друзі всі.

І кожен з нас про теє зна,

Що нею живиться Десна.

Володимир Сапон

 

82. «Над рікою Снов»

Душа летіла тополиним пухом

Крізь віковий минулий бурелом...

Не знав про тебе я ні сном, ні духом,

А ти до мене на світанку - сном...

Туманами і срібними лящами,

І юшкою в рибальськім казані,

Князівськими підземними ходами,

Щитами і кольчугами на дні.

Церковкою з іржавими цепами,

Де, мов ченці, розсілися граки...

У хвилях неба жайвори купались.

У хвилях трав шепталися квітки.

Там іскрами купальського кострища

В метелика світилося крило.

На пір'ї ковили стояла тиша.

Сильніша за усе на світі зло.

Я навіть чув у ній лелечі кроки,

У річці бачив зблиски золоті.

Був сон короткий і такий глибокий.

Немов кохання перше  у житті.

Станіслав Шевченко

 

83. Лише рівчак, а річки вже немає.

Невже її цілющість віджила,

Невже не засміється водограєм

Й по берегах не висвітить зела?

Хто ж так тебе покривдив, рідна Земле,

На муки розіп'явши на хресті?

Пілата я розшукую даремно,

Він, певне, у надійнім прикритті.

Тінь річки, наче в чорній хустці мати –

(Лишилась найдорожчого ж  - води)

Ще буде довго в нас, в людей, питати:

- Що робимо? Куди йдемо? Куди?..

Василь Буденний

 

84. Пишався я тим,

що Десна моя чиста...

За Рейном тужила     

невинна душа...

О ні, не чекав я

сльоти падолисту,

бо завше у літо

чимдуж поспішав.

Бо вірив у те,
що ми справді розумні,
що землю свою,

як сини, бережем…

Хоч вже й долітали

вітриська безумні,

хоч вже й допікав

підозрілості щем...

Минуло звідтоді

років небагато...

Стою над Десною

і смуток ятрить: 

пливуть у воді
пестициди, нітрати,
отруйний фенол    

прибуває щомить.

Стою над Десною,
від болю згораю,
до себе, волаю,

до всіх без кінця;

Як хочемо жити

у рідному краї,

мерщій очищаймо

і землю, й серця!

Станіслав Реп'ях

85. «Стрижень»

Лиш до тебе, мій Стрижню,

Так швидко, кожен раз я йду навпрошки.

Навесні, восени і улітку,

І узимку торую стежки.

Від народження завжди зі мною

Ця свята дивовижна ріка.

Пам'ятаю її весняною  -

Норовиста, бурхлива така.

Дарувала мені срібні перли

І незайману чисту красу.

Споглядаю тепер, ніби вмерлу,

Тамувати несила сльозу.

Занехаяли і засмітили,

Не тече, а застигла вода,

Сплюндрували і душу, і тіло,

Схаменіться ж бо, люди, -  біда!

Світлана Гарбуз

 

86.  Десна байдуже котила білі каламутні хвилі. Мабуть, десь у верхів'ї на крейдяних скелях біля Новгорода - Сіверського випали дощі. По той бік простяглися піщані плеса. Береги поросли черво­ною лозою. Ліс скидав з себе пожовкле вбрання...

...Сонце зовсім заховалося. Над рікою покотив­ся туман, похолоднішало. Незабаром і смеркне.

Олекса Десняк («Десну перейшли батальйони» )

 

87.  Жили ми в певній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти жит­тя. Весна пливла до нас з Десни. Тоді ніхто не чув про перетворення природи, і вода тоді текла куди і як попало. Часом Десна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сіно­коси. Цілі села тоді потопали, гукаючи собі по­рятунку...

Вода прибувала з дивовижною швидкістю. В один день затопило ліси, сінокоси, городи. Стало смеркати, розгулялася буря. Ревом ревло над Десною всю ніч. Дзвонили дзвони. У тем­ряві далеко десь гукали люди, жалібно гавкали пси, і шуміла й лящала негода. Ніхто не спав. А на ранок усі вулиці були під водою, а вона ще прибуває...

Олександр Довженко («Зачарована Десна»)

 

88.  Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуть­ся. Пахне в'ялою травою, квітами. А на Десні кра­са! Лози, висип, кручі, ліс -  все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода ласкава, солодка.

Олександр Довженко («Зачарована Десна»)

 

89. ...піднявся вітер. Він дув проти течії напорис­то й сердито. Усе довкола розшумілося - і річка, й кущі. Хвилі, спершу жартівливі та пустотливі, почали балуватися все сміливіше, і незабаром чо­вен вже гойдався, як на гойдалці. Важче стало ви­ганяти його на середину річки, важче спрямовува­ти до берега... На небі не стало жодної зірочки, - мабуть, вітер нагнав хмари. Незабаром темряву над плесом річки розірвала віддалена блискавка. На якусь мить стало видно темні хвилі, і пригнуті вітром кущі, і напружені обличчя рибалок, що із стиснутими зубами робили свою справу… Блис­кавки миготіли все частіше і все ближче. Після кожного спалаху наставала… темрява… Сердито гримів грім. Хвилі розлючено билися об човен, перехлюпували через борт.

Вілій Москалець («Сейм виходить з берегів» )

 

90.  Виходжу на кручу і завмираю.

Сонце виціловує, визолочує річку -  таку цнот­ливу іще, таку несміливу, якусь сумовиту після зими.

При березі червоніє яскраво шелюга, біліють пухнасті котики і кричать про весну кимось зла­мані гілки.

У забережнях вибухкує вода в ніздрюватій кризі, а он у зарожку лід ще тримається вздовж і вшир, та уже синюватий, аж темний. Чорніють на ньому кілька цяток -  то зимові рибалки, остан­ні з могікан.

Бо набирає весняної сили Десна, лише подекуди пропливають вутлі крижини. На одній во­рона пливе - капітан без команди.

Струменить Десна вічним плином, шурхотить пісок, і крижинки дзвенять по-весняному.

Василь Чухліб («Іду до Десни»)

 

91. «Дивний Дніпро у тиху погоду, коли вільно і лагідно несе крізь ліси і гори повні води свої. Ні колихнеться, ні загримить. Дивишся і не знаєш, плине чи не плине його величава широчінь, і уяв­ляється, ніби весь він вилитий зі скла, і ніби голубий дзеркальний шлях, без міри широкий і без кінця довгий, біжить і в'ється по зеленому світу...»

Микола Гоголь повість «Страшна помста»

 

Камінь і струмок

92. Край дороги лежав великий Камінь. Аж почорнів од старості. Весною поблизу каменя, граючись, біг весе­лий співучий Струмок. Він співав:

Я з краплинки народився,

Став співучий і веселий.

Скільки я всього побачу

 По дорозі до ріки!

Камінь почув веселу пісеньку й питає:

- Чому тобі так весело? Ти ж слабенький, кволий. От я, камінь,— сильний, могутній, ніхто мене з місця не зрушить.

Засміявся струмок:

-  А ось побачимо.

Повернувся до Каменя, весело заграв, заспівав ще го­лосніше. Розмив грунт під Каменем. Похитнувся Ка­мінь, позеленів від злості.

- Ти хочеш мене з місця зрушити?

Струмок співав, співав усе дзвінкіше. Рив землю під Каменем, поки й Камінь звалився у яр. А струмок по­біг до річки.

В.О.Сухомлинський

 

Як Ріка розгнівалась на Дощик

93. Загордилася Ріка:

- Дивіться, яка я широка, повноводна, які в мене зе­лені береги. І сонечко в мені відбивається, як у дзерка­лі, і дерева високі, і небо блакитне.

Коли це небо затягло хмарами й пішов сірий Дощик. День іде, другий, третій. Стала сіра Ріка, сірі стали бе­реги. Посірів увесь світ.

Розгнівалась Ріка:

- Доки ти хлюпотітимеш, нещасний? Через тебе я ста­ла потворна.

Дощик і каже:

• Якби не я, сіренький, не була б ти широка, повно­вода.

В.О. Сухомлинський

 

 

 

Гомінкий струмок і мовчазна ріка

94. Зеленою долиною тече широка повновода ріка. По­вільно несе вона води свої. По ній пливуть кораблі й плоти. Тиха ріка, мовчазна.

А поміж гір тече маленький струмок. Швидкий і гомін­кий, він усе поспішає, бігає навколо камінчиків і все щось балакає. Розказує про те, що народився високо в горах із танучого снігу.

Аж ось і місце зустрічі гомінкого струмка з мовчаз­ною рікою. Зачарований могутністю ріки, гомінкий струмок замовк, притих. Йому соромно патякати: ріка мовчить.

В.О. Сухомлинський

 

Річка й ставок

95. У степу тече маленька річка. Весною вона розлива­ється, гуляє по лузі, заглядає на городи до людей. А то якось завітала на колгоспну ферму. Дійшла до две­рей корівника, заглянула всередину й повернулася до лугу.

Влітку річка стає вузенькою, але ніколи не висихає. Од­ного разу я йшов понад берегом і побачив ось що. Там є затишна місцинка, де річка ніби ховається між двома пагорбами. Пагорби поросли кущами, й вода блищить десь глибоко-глибоко, немов у проваллі. Я спустився до самої річки й побачив: з-під землі б'є чистий стру­мок. Це джерело. Ось хто живить річечку!

А в селі річка розлилася широким ставком. Береги в кучерявих вербах. Стоять верби, схилилися. На воді ні хвилі, ні мружки. Весь ставок — ніби велетенське дзеркало. В ньому — і блакитне небо, і яскраве сон­це, і кучеряві верби, й село, що розкинулося над став­ком.

 

В Карпатах

96. Сонце дуже пекло. В повітрі піднялась якась важка кара, душна, гаряча, неначе в лазні... З-за верхів дале­ких гір вискочили хмари, білі, як срібло, жваві, воруш­ливі, мов живе срібло. Вони ворушились, наче живі, ширшали на всі боки. Слідом за ними висунулись чор­ні густі хмари. Десь далеко замиготіла блискавка, блі­да, дрібненька, неначе хтось грався, перекидаючись по небі золотими м'ячиками. Сонце стало темніше, втратило половину блиску й якості свого світу. Гори почорніли... посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене оливо, а потім од­разу полив дощ, як з відра. Здавалось, ніби розверзлись небеса і звідтіль лилась ціла річка на землю.

 

Уривок із нарису І. Нечуя Левицького

 

Легенда про Дніпро й Десну

97. Автор. Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей – дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння.

Лиман. Діти мої любі, підійдіть до мене.

Десна. Слухаємо тебе, батечку, слухаємо тебе, ріднесенький!

Дніпро. Слухаємо тебе, тату.

Лиман. Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок свій залишу.

Автор. Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ран­ком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана.

Дніпро. Благословіть, тату!

Лиман. Добре, сину, та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе й більше прав має на мій спадок?             

Дніпро. Вона ще спить, батьку.

Автор. Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній. Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулася -  а молодшого брата вже давно немає. Прибігла до батька.

Десна. Благословіть, тату! 

Лиман. Благословляю, дочко, та Дніпро пер­шим від мене благословення взяв, але якщо випе­редиш його й першою землю мою зміряєш -  па­нуватимеш на ній по праву.

Автор. Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дні­пра не змогла. Летить сокіл і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз голос подає. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік -  і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато ра­зів повертав він убік (тому він такий і кручений). Раптом побачила Десна братів слід.

Десна. Якщо не випереджу його, то хоч разом із ним отримаю батьківську спадщину.

Автор. Ступила Десна у слід Дніпра -  і вмить обидва стали річками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх.

Проте Дніпро з тих пір усе одно вважають го­ловною річкою України, а Десну - Чернігівщини, нашого рідного краю. Тепер вона тече лівою сторо­ною, а Дніпро правою. Де є острови й скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли яс­ний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: у Дніпрі синя вода, а в Десні -  жовтувата. Десна тече тихо, Дніпро - прудко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Народні прикмети

 

Прикметі вір, але й перевір

Сонце

Блідий захід сонця - на негоду.

Вінця навколо сонця - на дощ.

Кільце навколо сонця - на негоду.

Коли сонце заходить за хмари, то буде дощ.

Якщо навколо сонця круг, влітку буде дощ, взим­ку - завірюха.

Якщо під час сходу сонця стоїть духота, під вечір слід чекати дощу.

Якщо сонце сходить у тумані, буде тихо й душно.

Якщо сонце при сході яскраво-червоне, а невдовзі сховається за хмару - скоро занегодить.

Зорі

Чумацький шлях повний зірок і світлий - на ясну погоду.

Зірки стають тьмяними і розпливчастими - на дощ.

Яскраві зірки - на мороз, білі - на відлигу.

Коли зірки починають ховатися - скоро буде дощ.

Мало видно зірок - на похмуру погоду.

Якщо зірки рідкі - на негоду або хуртовину.

Вечір зоряний - ніч морозяна.

Узимку миготять зірки в небі - на сніг.                                                        

Місяць

Коли місяць обгороджений, то буде дощ.

Кільце навколо місяця - на вітер.

Червоніє місяць - на вітер, стає блідий - на дощ.

Коли місяць настає в погоду, тоді погода буде весь місяць.

Як у молодого місяця верхній ріг гострий, то буде суха погода.

Жар, головня, іскра.

Як дрова тріщать у печі, то буде мороз, а як нема тяги, то буде дощ.

Жар у печі швидко гасне - на відлигу.

Іскра з печі скакнула - будуть гості.

Вогонь

Червоний вогонь у печі - на мороз, білий - на відлигу.

Дрова горять з тріском, з писком – на мороз.

Дрова в печі шиплять, димлять, погано запалюються – ні відлигу.

Сильна тяга в печі зимою – на мороз, слабка – на відлигу.

Жар у печі швидко гасне – на відлигу.

Вогонь у печі  біліє, а жар швидко гасне – завтра занегодить.

Дим

Коли дим стелиться по землі, то це зимою на сніг, а влітку на дощ, а коли стовпом угору - на погоду.

Дим стовпом – на мороз, на ясну погоду.

Дим з труби коромислом – на відлигу або бурю.

Вода

Вода в річці потепліла - на дощ, перед грозою.

Явища природи. Погода

Похолодало під час дощу - погода покращає.

Вітер

Північний вітер - суха холодна погода, південний - тепла, західний - на дощ, східний - на ясну погоду.

Сильний північно-східний вітер у листопаді - бути дощу або мокрому снігу.

Кінець вітру - дощ.

Якщо вітер довго віє з одного боку, але раптово змінив напрямок - скоро задощить.

Західний вітер - чекайте дощів

Західний вітер у руці воду несе.

Гнилий південно-західний вітер надме дощів.

Якщо збільшується «плаксун», то неодмінно надме дощ.

Західні вітри - гніздо дощів.

Східний вітер ніколи дощів не приносить.

Встановився східний вітер - припиняться літні дощі.

Вітер зі сходу влітку - на посуху.

Влітку західний вітер завжди несе негоду, східний - спеку й сушу.

Якщо взимку вітер зі сходу - на холод.

Східний вітер - на мороз.

Повіяв вітер північний, а хмар немає - мороз вдарить.

Якщо вітер подув із півночі взимку - буде дуже холодно.

Північний вітер - на холод, південний - на тепло, західний - на мокречу, а східний - буде зимно, але сонячно.

Вітер з південного заходу - негода надовго. 

Грім

Глухий грім - на тихий дощ, розкотистий - на зливу.

Грім зимою - будуть сильні вітри.

Грім у вересні - на теплу осінь.

Коли весною вперше загримить на голе дерево, кажуть люди, буде голодне літо.

Коли лід не розтав, а грім загримів, буде холодне літо.

Коли дуже гримить, малий дощ падає.

Перший грім при північному віт­рі - весна холодна, при східному - суха і тепла, при західному - во­логе і жарке літо.

Якщо грім гримить довго й ви­разно - на тривалу негоду, якщо уривчасто й недовго - незабаром розпогодиться.

Дощ

Великі дощові бульбашки - на за­тяжний дощ.

Дощ із вітром швидко пройде.

Як іде дощ зранку, надівай свитку-дранку, а як в обід, то зовсім не їдь.

Злива при сонці - завтра знову буде дощ.

Перед дощем довго не висихає роса.

Чим менші краплі, тим довше йтиме дощ.

Роса

Вечірня роса - перша прикмета ясної погоди на завтрашній день.

Рання роса влітку - бути погоді.

Коли вранці влітку немає роси, то буде дощ.

Сильна роса – на ясний день.

Хмари

Високі пір'ясті хмари мовби виходять з однієї точки на горизонті і розходяться по небу віялом - ознака того, що за півдоби погіршиться погода.

Коли чорні хмари ідуть низько, негода буде за­тяжною.

Хмари біжать проти вітру - буде дощ.

Чим вище хмари, тим краща погода.

Якщо   перисті   хмари   швидко   йдуть   із   заходу,   то   наступить погіршення погоди.

Чим швидше «ростуть» на сході перисті хмари, змінюючи форму, тим  імовірніша гроза. 

На вечір на заході з'являться перисті хмари, що закривають небо і   розходяться віялом, - буде дощ або негода.

Якщо по небу пливуть білі чи кругленькі хмари, то дощу не буде, а коли утворюються стовпчики, то увечері можлива гроза.

Поява   в   ранішні   години   високих   купчастих   хмар,   що   швидко    змінюють свою конфігурацію, - провісник грози.

Купчасті   хмари   надвечір   не   зникають   -   погіршиться   погода, задощить.

Сьогодні небо в баранцях, значить, завтра буде дощ.

Небо в баранцях - дощ на порозі.

Коли небо схоже на клочкувату шерсть, то гарна погода зміниться на погану. 

Туман

Літній туман - на погоду, осінній - на дощ.

Коли літом часто тумани, грибів буде багато.

Туман, що зникає після сходу сонця, віщує хорошу погоду.

Іній

Іній на деревах - на мороз, туман - на відлигу.

Іній у листопаді - до ясної погоди.

Уночі був іній - вдень сніг не випаде.

Лід

Лід тріщить - мороз довго буде.

Якщо під час морозів на льоду ви­тупає вода, невдовзі буде відлига

Сніг

Багато снігу в році - багато хліба на тоці.

Чим вищі снігові замети, тим пишніші снопи.

Падає лапатий сніг - на негоду.

Перший сніг за сорок днів до зими випадає.

Сніг лягає рівно - літо буде сухе, гребенями - вологе.

Якщо весною сніг розтане від сонця, рік буде вро­жайним, як від дощу - буде посуха.

Веселка

Веселка на заході – на дощ, на сході – бути гарній погоді.

Вечірня райдуга – дощ буде на скоро.

Вранішня райдуга – приносить дощ.

Райдуга з навітряного боку – день буде дощовий, райдуга з підвітряного боку – день проясніє.

Літо

Вологе літо і тепла осінь - на довгу зиму.

Коли влітку дощ рідко буває, тоді у вулику мед при­буває.

Літо сухе, жарке - зима сніжна, морозна.

Зима

Зима снігова - літо дощове.

Зимою сухо і холодно - літом сухо і жарко.

Лютий

В лютому якщо загримить від східного боку, бу­дуть великі вітри і бурі в тім року.

Березень

Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.

У березні блискавка без грому – на сухе літо.

Якщо березень спершу  хмарний, а потім болотний – буде сніп намолотний.

Рано березень веснянку починає - ненадійне тепло.

Квітень

Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде рай.

Як квітень із водою, то травень із травою.

Гроза на початку квітня – на тепле літо.

Травень

В маю, якщо дощ густий і силь­ний, буде урожай і овоч чистий.

Холодний май - буде добрий уро­жай.

Мокрий май - жито, як гай.

Кінець травня дощовий – буде мало опадів.

Червень

Коли в червні біб зацвітає, то най­більший голод буває, а коли мак, то вже не так.

Часті блискавки у червні – на врожай зернових.

Липень

Яка погода в липні, така буде й у січні.

Якщо на Купала рясна роса – на врожай огірків.

Якщо липень був спекотний, то грудень буде  морозний.

Серпень

В першій половині серпня погода стала зима довготривала.

Грозовий серпень – на довгу осінь.

Вересень

Який у вересня початок, такий буде і кінець.

Пізній падолист – на сувору зиму.

Сухий вересень – на пізню осінь.

У вересні звідки вітер - звідти й погода: південь віє - старого гріє, захід – воду несе, схід – овець пасе, з півночі – холод прийде.

Вересень приморозки починає, зиму гукає.

Жовтень

Як жовтень студений, то і зима буде нетепла.

Який жовтень, такий і березень.

Грім у жовтні – на малосніжну зиму.

Якщо на початку жовтня листя з берези не опаде – сніг ляже пізно.

Листопад

Як у падолисті гримить, рільник добре спить.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Як в листопаді часті дощі, то й зима буде мокра.

Грудень

Як грудень м'який, то зима буде тверда.

Якщо в першім тижні грудня погода стала, то буде зима довготривала.

Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.

 

Січень

Якщо січень холодний, то липень сухий і спекотний.

Якщо січень холодний – гриби будуть тільки восени.

 

Лютий

У лютому багато інею - влітку багато роси.

Лютий без снігу – літо без хліба.

 

У дерев, комах, трави – свій барометр живий

 

Рослини-барометри

Ліс

Взимку шумить ліс - на сніг.

Ліс без вітру шумить - бути дощу.

Якщо в тиху погоду шумить ліс - перед грозою.

Шумить зимовий ліс - чекай відлиги.

Взимку ліс без вітру шумить - бути хуртовині.

 

Діброва

Діброва взимку почорніла — на відлигу й бурю.

Зашуміла дібровонька на негодоньку.

Дерева  - листя

Коли влітку на деревах жовтіє і па­дає листя, буде рання осінь.

Чим   сильніше   лист   дерева   дер­житься, тим строгіша зима буде.

Як у жовтні дерева в листі, то буде пізня зима.

Якщо сухе листя кружляє вихором по дорозі - чекай дощу.

Акація

Коли сильно пахнуть квіти жовтої акації, а довкола них густо в'ються комахи - на дощ і негоду.

Береза

Коли  спочатку  листям  вкриється  береза,  чекай сухого літа, коли клен  - вологого.

З берези тече багато соку - літо буде дощовим.

Коли восени листя берези жовтіє зверху,  весна рання, знизу - буде пізня.

Вишня

Зацвіли терен і вишні - сійте кукурудзу.

Коли листя з вишневих дерев не опало, скільки б снігу не випало, то зими не буде.

Горіх

Горіхів та жолудів багато, а грибів мало - зима буде холодною.

Урожай на горіхи - урожай на хліб у наступному році.

Дуб-жолудь

Багато жолудів на дубі - тепла зима і родюче літо.

Коли зацвіте дуб, починають сіяти горох.

Лист   на   дубі   розвернеться   -   добре   ловляться щуки.

Клен

Коли листя в клена починає „плакати", то через троє-четверо діб збереться на дощ.

 

Черемха

Цвіте черемха - найкраща пора садити картоплю.

Зацвіла черемха - час ловити лящів.

Горобина

Багато ягід на горобині - осінь буде дощовою, як мало - сухою.

Пізно цвіте горобина - на довгу осінь.

Шипшина

Зацвіла    шипшина літо -    почалося

Яблуня

Як яблуня цвіте, починай орати.

Ялина

Багато ялинових шишок – буде урожай ярових культур, соснових – ячменю.

Жито

Засіяне при північному вітрі жито родить краще.

Пшениця

Пшеницю сій, коли зацвіте черемха.

Ячмінь

Ячмінь сіють, коли калина цвіте.

Урожай

Після великого урожаю сувора зима.

Степові й лугові трави, пшени­ця, жито, ячмінь, ку­курудза, огірки, помідори перед
дощем «плачуть».

Чорниця

Чорниця дозріла - дозріло й жито.

Ягоди

Багато ягід влітку - передвісники холодної зими.

Квіти

Квіти починають пахнути сильніше - перед дощем.

Перед поганою погодою      квітка-сон закривається       і схиляє голівку.

Квіточки мок­рець       стуляє -  поспішає дощ до гаю.

Латаття    не розкриває      своїх квіток - на негоду.

Поникли квітки картоплі - бути негоді.
Перед него­дою  складає  лис­точки квасениця.

Гриби

Коли  грибно,  то  і  хлібно.

З'явилися опеньки - літо закінчилося.

Як багато опеньків, то жито на той рік добре вдасться.

Морква

Якщо насіннєва парасолька в моркви поник­ла - скоро занегодиться.

Кульбаба

Кульбаба пара­солю складає і хо­ває - то хмара су­не дощова.

Реп′ях

Перед дощем реп'ях розкриває свої колючки.

Конюшина

Конюшина     лиш розправить    листя   - теплий   дощик   довго буде литися.

 

.

Тварини-барометри

Кінь

Кінь лягає на сніг  - чекай потепління.

Вовк

Вовки виють біля житла  - на мороз

Корови

Корови на негоду збираються доку­пи: підводять голо­ви вгору, нюхають і глибоко вдихають повітря, облизують губи, менше   дають   молока, мало п'ють води, ляга­ють під покрівлею.

Коти

Кішка на мороз у пічурку ховається.

Як кіт дереться на дерево - буде вітер.

Кішка стіну дряпає  - на негоду, клубочком ле­жить - на мороз.

Собаки

Собака на снігу валяється на заметіль.

Зайці

Коли  заєць  довго  не  линяє,  а ластівка ліпить гніздо на сонячному боці - літо буде холодним.

Птахи

Коли зимою птиці сідають на сніг і кричать, то буде велика хуртовина.

Як   птахи   дзьобами   пір'я   очищають,   то   буде великий вітер.

Ворон, ворона

Ворони   взимку  кружляють   у   повітрі   -   перед снігом.

Як ворони сідають унизу дерева, то буде холодно.

Круки

Коли крук летить у ліс, то буде дощ, а коли в поле, то буде година.

Голуби

Голуби воркують - буде тепло, гарна днина.

Горобці

Як горобці купаються, то дощ буде.

Якщо заглядають горобці у вікна  - чекай сильного морозу.

Граки

Граки прилетіли рано - весна буде тепла.

Коли граки сідають на землю, то буде метелиця.

Жайворонки

Як жайворонок заспіває, виводь плуг у поле.

Гуси

Гуси високо летять - багато буде води, низько -  мало.

Гуси лапи піднімають - перед мо­розами.

Журавлі

Журавлі відлітають у вирій на великій висоті, неквапливо і сти­ха курличуть - стоятиме тепла осінь.

Ранній приліт журавлів - на те­плу весну.

Рано журавлі на південь відлітають - холодну зиму провіщають.

Якщо журавлі летять високо, осінь буде тривалою.

Зозуля

Зозуля довго кує - на теплу погоду.

Як перший раз закує зозуля і є в кишені гроші, то тоді все літо будуть гроші.

Качки

Дикі качки прилетіли вгодовані - весна буде хо­лодною.

Качки лопотять крилами, чистяться, плещуться у воді - перед дощем.

Ластівки

Ластівка б'ється об вікно -  буде звістка.

Ластівки   літа­ють низько - перед дощем.

Синиця

Починає співати синиця - весна надходить.

Сова

Сова кричить - холод накликає.

Соловей

Соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя.

Соловей всю ніч співає – буде сонячний день.

Сорока

Сорока скрекоче - прийдуть гості.

Чайка

Чайки багато купаються — на не­году.

Чайки скиглять - буря буде.

Свійські птиці. Кури

Кури ранком на тин сідають - дощ буде.

Якщо кури не ховаються від дощу, він буде довго йти.

Кури кудкудакають - на негоду.

Півень, когут

Як півень на порозі співає, то буде переміна погоди.

Півень вночі співає не в пору - на негоду.

Миші

Миші й кроти роблять великі запаси корму - зима буде довгою і сніжною.

Як миші роблять гнізда всередині копи, то буде мокра осінь, а як внизу, то суха.

Водні тварини. Жаби

Багато жаб на стежках - на дощ.

Риба

Риба грає, вискакує з води - чекайте негоди.

Комахи, бджоли, оси

Бджоли сидять на стінках вулика — на велику спеку.

Оси гніздяться на землі в пору сінокосу — на тривалу посуху.

Бджоли восени щільніше вічко воском заліплю­ють - на холодну зиму, залишають його відкри­тим - на теплу.

Коли в січні бджола з вуликів вилітає, то недо­брий рік нам обіцяє.

Мухи, оси, бджо­ли,   комарі   набрид­ливі,   шукають  схо­ванок     -     перед вітром, дощем.

Мухи липнуть, кусаються - на негоду.

У  приміщенні багато мух:  си­дять   нерухомо на стінах - бу­де дощова, вітряна погода.

Якщо ґедзі особливо кусючі, чекай дощу.

Мошка налітає хмарою - дощ неминучий.

Якщо оси гніздяться на землі в сінокіс - буде сухо, а якщо на деревах  - то будуть дощі.

Багато комарів - багато ягід, багато мошки - ба­гато грибів.

Коники, цвіркуни, метелики

Цвіркун сильно стрекоче у хаті — на тепло і сніг.

Цвіркун мовчить - бути дощам,  співає ввечері - буде гарний день.

Сюркочуть коники дотемна — на спеку, посуху.

Метелики поспіша­ють до квітів, жадібно п'ють сік - задощить.

Мурашки, мурашники

Великі  мурашники  восени  - на холодну зиму.

Мурашки   поспішають   у   гнізда, ховаються - на дощ, грозу, вітер.

Павуки, павутиння

Багато павутиння на бабине літо - на ясну осінь і холодну зиму.

Якщо весною літає багато паву­тиння, літо буде гаряче.

 

Ознаки наближення грози

 

1.Вдень сильна спека, різко підвищується во­логість повітря, парко.

2.Якщо під час дощу стає тепло, слід чекати його посилення або грози.

3.У теплий і паркий вечір небо затягується суцільною пеленою хмар.

4.Бджоли не вилітають з ву­лика - перед грозою.

5.Качки та гуси кричать, поло­щуться,     пірнають    і    б'ють крильми - на дощ, притиха­ють - на грозу.

6.Чайка бродить по піску - на бурю.

7.Павуки   тчуть спекотного літнього    дня багато     паву­тиння - на грозу.

8.Конюшина перед грозою схиляється і опускає квіточки.

9.Чим швидше «ростуть» на сході пір'ясті хма­ри,       змінюючи   форму,  тим ймовірніша гроза.

10.Коли навколо  сонця  видно білястий круг - того дня чекай сильної бурі;   синюватий       або чорний - віщує бурю наступного дня.

11.Блимання зірок - ознака погіршення негоди з посиленням вітру.

12.Якщо на чистому небі не видно малих зірок - бути бурі.

 

Ознаки настання негоди

 

1.Влітку після тихого яс­ного   дня   настає   тепла, порівняно    з    поперед­ньою, ніч, роси не буває.

2.Якщо вітер надвечір по­силюється,   не   пізніше як через день можна че­кати    дощу.   

3.Туман у вигляді суцільної    завіси    не зникає після сходу сонця - чекай негоди.

4.Навколо сонця і місяця з'являється сяйво у вигляді великого кільця - погода погіршиться.

5.Дим від вогнища стелиться по землі - чекай негоди.

6.Увечері тепліше, ніж уранці - задощить.

7.Відсиріло з обіду підсохле сіно - збереться на дощ.

8.Якщо вранці трава суха - з обіду затягне хмарами.

9.Ліс без вітру шумить - скоро дощ заше­лестить.

10.Подув гарячий сильний вітер - на дощ.

11.Якщо в час сходу сонця задуха, ввечері буде дощ.

12.Злива при сонці означає, що завтра знову йтиме дощ.

13.Сіль   відсиріла   -   чекай дощу.

14.Вітер  вночі  -  завтра чекай дощу.

15.Хмари   руха­ються      проти       вітру - погіршиться погода.

16.Червона вечірня зірка віщує вітер, світло-жовта - дощ.

17.Вересневий дощ, що почався вранці, довго не йтиме.

18.Якщо молодик припадає на дощовий день, то весь наступний  місяць буде дощовим.

19.Сіль важка – бути дощу.

20.Перед дощем вовна на вівцях м′якшає і випростується.

21.Якщо волосся на голові стає вологим і м’яким, то буде дощ.

22.Влітку вікна пітніють - на  вогку погоду і негоду.