Народознавчо-практична конференція для 9-11-х класів " Крилаті символи та обереги"

До участі у заочноій Всеукраїнській акції

                                 «День зустрічі птахів»

Крилаті символи та обереги

( Народознавчо-практична конференція для 9-11-х класів

Нижньосірогозького опорного закладу ПЗСО)

Народознавчо-практична конференція

Тема. Крилаті символи та обереги

Мета. Ознайомлення підростаючого покоління  з рідним краєм,  як комплексне розв’язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань:

- розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;

- формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки;

- прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами.

Методи навчання:

- організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розглядом картин;

- систематичне проведення екскурсій по найвидатнішим місцям рідного краю,

- співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);

- безпосередня участь дітей в благоустрої та охороні природи;

- прилучення дітей до участі в народних традиційних святах;

- широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри);

Обладнання : стінні газети старшокласників, мультимедійні презентації « Птахи – символи та обереги

                     План проведення заходу.

Звучить музика природи.

Вчитель:

Любов до Вітчизни починається з любові до рідного краю – місця, де людина народилася і провела дитячі роки свого життя. Рідне місто слід розглядати як соціокультурний, філософський та психолого-педагогічний феномен, який містить потенціал для розвитку особистості та соціалізації дитини в дошкільні роки. Ще з давніх часів українці навчали дітей любити і берегти свою землю. Адже людина – це дзеркало свого народу, середовища, в якому вона проживає. Так і зараз, треба виховувати у дітей почуття любові до рідного міста, оспівуючи всю його красу: багатство і родючість землі, красу природи, людей – трудівників. Щоб правильно сприймати сьогодення, діти повинні знати історію свого краю, його народу. Зв’язок минулого з сучасним і з мрією дитини вирости в щасливому майбутньому, допоможе зрозуміти і полюбити рідний край.

Саме такому вихованню і спияє

Ведучий-1

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПТАХІВ

1 квітня – Міжнародний День птахів (День зустрічі птахів) (International Birds Day) 

Міжнародний день птахів проходить щороку в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і не випадково його відзначають саме в квітні. 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів. День птахів – це не лише річниця Конвенції, а й час повернення пернатих з вирію. Вперше цей день як масове дитяче свято стали проводити в Сполучених Штатах Америки. Організатором був вчитель з містечка в штаті Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет «Пітсбурзька телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів.

Мета цієї акції – звернути увагу людства на проблеми збереження пташиного світу, адже вони стосуються всіх країн і континентів.

Ведучий-2

Птахи живуть на планеті понад 150 мільйонів років, немає на Землі такого куточка, де б їх не було. Природно при цьому, що їхній зовнішній вигляд є досить різноманітним і способи життя відрізняються.

Неоціненну користь приносять птахи людині. Вчені підрахували, що на ділянці  площею 1 км2 птахи знищують не менше ніж 25 кг комах. До того ж вони є досить спритними і діяльними. Пара синиць може «обробити» за день близько 40 яблунь, збираючи з них шкідників. Але птахи знищують комах вибірково. Дятли зазвичай віддають перевагу короїдам, сіра мухоловка – летючим комахам, переважно мухам, іволга живиться в основному волохатою гусінню. Є також види, які не дуже вибагливі до їжі, з комахоїдних – це шпаки та воронові.

Птахи знищують не лише шкідливих комах, а й багато шкідливих гризунів, які часто завдають значних збитків урожаю сільськогосподарських культур. Варто зазначити, що сови та більшість денних хижих птахів з’їдають величезну кількість мишей-полівок та інших гризунів.

Ведучий-1

Птахи також сприяють поширенню дерев та кущів. Наприклад, сойка живиться не лише комахами та гризунами, восени вона збирає про запас жолуді, розносячи їх по лісу, ховаючи біля пнів, під листям та в інших місцях. Багато птахів (шпаки, дрозди, сірі куріпки, тетеруки) восени та взимку живляться переважно ягодами горобини, калини, терену, малини, бузини, насіння яких вони переносять на значні відстані.

Крім цього, птахи створюють необхідний ланцюг у ряді живих істот, забезпечують рівновагу в боротьбі за існування у тваринному світі.

Ведучий-2

Кожна країна світу обирає свого національного птаха — птаха, який є символом певної країни. У деяких державах національний птах визначений на законодавчому рівні, в інших він обирається шляхом опитування громадської думки. У багатьох країнах певний птах займає важливе місце у культурі та традиціях, тому вважається національною емблемою, але водночас не має жодного офіційного статусу.

Ведучий-1

Птахи-тотеми сучасних і прадавніх українців. З давніх-давен український бог шлюбу та кохання називається Лель. Земною священною іпостассю Леля вважався i вважається лелека. Трепетні, лагiднi, майже нiжнi стосунки українців з лелекою обумовлені саме тим, що лелека приносить діточок. Цiлi народи називались іменем лелеки.  Один із символів України, який з’явився задовго до язичницьких часів, і наші предки з особливими трепетом ставилися до цих сакральних (священних) птахів. Вважається, що назва «лелеки» пішла від імені праукраїнського бога кохання Леля. Оскільки від кохання народжуються діти, не дивно, що українці й досі поетично висловлюються — що дітей приносить лелека. Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам, двох — будеш у парі. Отже, задовго до ЕЛлiнiв БАЛкани, пiвострiв ПЕЛопонес, острови Егейського моря, як свідчать давньогрецькі історики та географи, населяли праслов’янські племена пЕЛасгів та лЕЛегів. Цей благодатний край, як i всю планету, зiгрiває світило, одне з людських імен якого ГЕЛiос. Найголовніший герой найстародавнішого, створеного у ХХІІ столітті до н. е., шумерського епосу носив ім’я ГІЛЬгамеш. А в тодішній шумеро-аккадській міфології дружина головного божества повітря, який відокремив Небо від Землі, ЕнЛІЛЯ носила ім’я НінЛІЛЬ. Операцію відокремлення Неба від Землі згодом повторив біблійний ЕЛохім. Хто забажає вияснити, чому сталась така нісенітниця з архітекторами всесвіту, хай уважно прочитає геніальну працю Івана Франка «Сотворення світу»

Доповідач-1

Усе починається з любові, з материнства. І символ цього з давніх-давен в українців — лелека, на Тернопіллі його називають бузьком. Він птах-патріот, адже уособлює любов до рідної землі. Для молодих лелека ще й ворожбит, адже кажуть люди: якщо навесні дівчина вперше побачить його високо у небі, то цього року неодмінно стане на рушник щастя, якщо ж уже в гнізді, то доведеться ще принаймні рік дівувати. Лелека білий – живий символ України З особливою симпатією ставляться в народі до лелеки, який є своєрідним оберегом України. По різному називають цього птаха у різних регіонах України: лелека, бузьок, чорногуз, бусол, веселик, боцян, гайстер. Це великий птах з довгими ногами, шиєю і дзьобом. Оперення біле, чорні лише махові пера і частина покривних на крилах. Коли лелека стоїть, склавши крила, здається, що чорна вся задня частина тіла. Самка і самець забарвлені однаково, але самець дещо більший за розміром, має трохи довший і масивніший дзьоб. На шиї та грудях пера видовжені. Гнізда лелеки будують з гілок, які збирають навкруги. З роками гніздо надбудовується і збільшується в розмірах.  Повертаються до рідного краю  лелеки у другій половині березня . Першими з’явилися самці. Зайнявши гніз‐ до, лелека чекає на ньому потенційного партнера, відганяючи суперників. Залишає його лише для пошуків їжі. Діти спостерігали і розповідали про жорстокі бійки лелек на гніздах. Від суперників лелека захищає не тільки саме гніздо, а й певну територію навколо нього – гніздову ділянку. Зайнявши гніздо, білий лелека сповіщає суперників, що територія зайнята, і привертає увагу самок. Пернаті роблять це за допомогою звукових сигналів (гучне тріщання за допомогою половинок дзьоба). Пози птаха під час інтенсивного токування дуже характерні: він закидає голову за спину, хвіст піднімається вгору, крила трохи розкриваються і опускаються, пера на грудях і шиї настовбурчуються. Надалі протягом гніздового сезону лелеки зустрічають клекотом підлітаючого до гнізда партнера. Часто птахи влаштовують справжні «дуети». Але тріщання дзьобом має не тільки дружнє значення. Спостерігали як чорногуз проганяв від гнізда суперника. Строки відкладання яєць досить розтягнуті. Одночасно спостерігаємо і насиджуючих лелек і таких, що тільки займають гнізда. Насиджують яйця обидва птахи близько місяця. А скільки з’явиться і виросте пташенят? Про це дізнаємося пізніше. Білий лелека ‐ символ миру, достатку, щастя, добра, материнства оспіваний в піснях, поетичних творах. Гніздиться він завжди біля людей і вважається священним птахом. Лелекам у нашому селі завжди раді. Люди кажуть, що лелека приносить на своїх крилах весну. Подивіться на лелеку білого, він стоїть в гнізді. Спокійно, немов господар, окидає поглядом подвір’я, дбайливо оглядає гніздо, пильно охороняє дружину. Дбайливий господар, а потім і батько молодого потомства. Нам затишно і добре, коли десь недалеко клекочуть лелеки.

Доповідач-2

Зозуля-символічний птах.і. У народі цей птах — символ весни, а ця пора року багатобарвна. Від Благовіщення починає зозуля кувати — рахуйте, скільки накує вам літ. Щодо зозулі-забавки, яку створили тернопільські майстри, то років вона також додасть передусім позитивністю, вдало підібраною гамою кольорів, спокоєм.

Зозуля — один з український народних символів. Згадана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах. Часто пов'язаний із жінкою, яка втратила чоловіка.

Кожної весни зозулі повертаються зі своїх африканських зимовищ до Європи. Вони живуть у лісах, лісостепах, степах, різних за складом берегових кущах застійних або поточних водоймищ, у парках і садках, у горах на висоті до 3 000 м над рівнем моря. Досить часто зозуль можна зустріти у вологих районах, рідше вони поселяються на околицях населених пунктів або в міських парках. Зозулю, що летить, можна переплутати з яструбом-перепелятником, оскільки в неї такі ж загострені крила і смугасте  черево. 

Чи давно то було — не знаю, в якому селі — не вгадаю, а виростала у жінки-вдовиці дочка-єдиначка. Гарна-прегарна, як ружа розквітала. Хоч і нелегко жилося обом, та на долю не нарікали, ще й біднішим помагали. Ні один жебрак не вертав від них порожно. Обдаровували кого сухарем, кого грошем, кого пирогом, кого розсолом чи маслянкою.


Мати знається на зіллі, людям помагає, хворобу ізціляє. Дочка цілі дні в садочку сорочку вишиває. Прийшла пора повeсні Ксеню віддавати, сватам добрим рушники, хліб-сіль подавати.

Та вертають назад свати без згоди. Але ніxтo не обмовить дівчину злим словом. Бо всіx приймала, як гостей чесних, страву підносила найліпшу. А на очах сльози, бо милого з походу виглядала. Вгощалися старости щиро і просили Ксеню заспівати. Як то співала дівчина!

   "Ой поїхав мій миленький на війну.

Полишив мене у зажурі, сироту, сироту"...

  Час іде. Свати вже більше не йдуть. Скриня дівоцька пухне від рушників і сорочок вишиваних. Не один парубок сохне за Ксенею, а вона і сама в'яне, як надірваний листочок, за Миколою-козаком. Два літа минуло, як пішов Микола на турка, і ні вісточки нема. А коло дочки і мати тане, як свічка лойова. Но зітхає і плекає надію, що потішиться на стapість онуками.

  Як дівчата нaвeсні гаївки виводили, то до гурту Ксеню файно просили. Але Ксеня відмовлялася, на хворобу зсилалася:

"На зopі, на зopі, світить ясне сонечко.

Просить стара мати молоду дівчину:

Не журися, донечко..."

  Минуло те літо, минула зима, а від Миколи вістки нема. Кожного вечора Ксеня у вікні сиділа та на битий шлях гляділа. Щовечора до милого листи складала і з вітpoм посилала:

"Ой вітре-вітроньку, полинь в чужиноньку

Та й принось ми від милого вістоньку".

   Вітep вже звик до того співу і спиняв свій натруджений лет коло знайомого віконця. Жаль йому стало тих оченят-росенят і рішив помогти. Злетів під небеса, закрутив по високих горах, по голубих водах і широких долах. І таки віднайшов Миколу, козака милого чорнобривого. Зaнімів вітep на мить, як побачив, що тіло посічене.

  Саме побратими-козаки і жупан червоний надягали, і червоною китайкою очі накривали, та в глибоку могилу тіло опускали... Зaнімів вітep...

  Коли ж прощальні громовиці гармат козацьких пробудили вітep із забуття, він осушив свіжу землю на високій козацькій могилі і завив-заридав жалібно. Збратався він з хмаркою і зросив теплими слізьми-дощами свіжу могилу, аж вона барвінком зазеленіла. І полинув Вітер-теплокрил на Україну, де в садочку є хатина, а в ній тужить дівчина. А дівчина, співаючи, у вікні заснула і через сон, як пташина, слова вітpa чула:

"А вже твому коханому назад не вернути,

Бо взялися над ним хлопці могилу горнути.

А вже твому козакові ворога не вбити,

Бо віднині в сиpій землі повік буде жити".

З криком збудилася Ксеня — в сльози, та просить вітpa:

"Вітре-брате, всемогутній,

Дай-но мeні крила,

Щоб милому на могилу

Нині я злетіла.

Як би хтіла я довіку

Пташиною стати,

Щоб до милого щодень

Я могла літати".

  І поміг тут вітep чесній молодій дівчині. Буть тобі довіку, дівчино, сиротою-пташиною. В ту мить Ксеня, дівчина гожа, Зозулею стала. На могилі на високій сльози проливала. Так і літає, сердешна, сиротою по лісах, по гаях. Лічить людям роки на щастя, якого сама не зазнала. Нагляне порожне гніздечко, впурхне і згубить яєчко. Бо знає свою долю. Мусить лишити по собі дитя, яке в гopі щоденнім оплакувати буде загиблих і рахувати щасливий вік живим:                                                                                   

Край села у садочку

              Зозуля  долю кувала.
              Всім, хто просить – синочка
              Чи дочку дарувала.

              Дарувала всім роки,
              Довго жить обіцяла.
              У життя за пороги
              В світ людей проводжала.

              Та забула сказати,
              Що в світі горе буває,
              Коли мати синочка
              На війну споряджає.

              Споряджає та плаче,
              Та зозулю все просить:
              «Хай страшне лихоліття
              Мого сина не скосить.

              Нехай вернеться додому,
              Та косу поклепає,
              Та скажи дорогому –  
              Його мати чекає».

Доповідач-3

Великдень і голуб — символи теж нероздільні. Адже існує переказ, що в час розп’яття Христа вояки хотіли перебити йому гомілки, та голуби стали кричати «Помер! Помер!», так і дали мучителі Ісусові спокій.

Великдень не обходиться без писанок. Задля цього розписують яйця, здебільшого курячі. А в «Козі-дерезі» створили  серію «Курочки». Веселенькі та чепурненькі вони вийшли. З огляду на те, що курка, серед іншого, й символ материнства, турботливості, то виготовили й таку забавку: в кошик, виплетений з кукурудзиння, помістили квочку з курчатками.

Доповідач-4

Грак став  пернатим символом України2019 за рішенням Українського товариства охорони птахів . Причина-зміна його чисельності у різних куточкаї України.

Доповідач-5

Журавель - символ України і любові до рідної землі

Журавель

Існує легенда, що «кожну ніч журавлі збираються навколо свого царя. Певних журавлів обирають в якості вартою, і вони всю ніч повинні пильнувати, всіма силами відганяючи від себе сон. Тому кожен журавель-страж стоїть на одній нозі, піднявши іншу. У піднятою лапі він тримає камінь. Засне журавель, і камінь випаде з його лапи і, впавши на лапу, на якій він стоїть, розбудить його ».  Тому на старовинних зображеннях, він нерідко подібний до ступеня змішання з лелекою або чаплею, від яких його можна відрізнити за типовою позою - з піднятою лапою із затиснутим пазурах каменем.

Журавель-голінастий болотний птах, на символічне значення якої впливають: довгий дзьоб, невтомність в польоті (далекі сезонні перельоти), організованість зграї, обережність (очі птахи мають огляд на всі 360 градусів).
 ЖУРАВЕЛЬ - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів.Відлітають журавлі у вирій останніми , символізуючи про настання осінніх та зимніх холодів, а повертаютчись звирію, вони першими сповещають про прихід весні.

Також журавель є символом довголіття і журби за рідним краєм.
Журавель є державним(національним) символом у багатьох країнах.Ось основні значення які він символізує :
    * Сонце, світло, схід, день;
    * Весна, оновлення, дощ;
    * Любов, радість життя, плодючість;
    * Безсмертя, довговічність;
    * Мандрівка,піднесення, піднесеність, благородство,
    * Добродушність, лояльність, відкритість, дружелюбність, добропорядність, щастя;
    * Манери, витонченість, елегантність;
    * Інтелігентність, тямущість, догадливість;
    * Алфавіт, поезія, танець;
    * Балакучість, галасливість, мінливість;
    * Скупість, дурість, снобізм;
    * Незграбність, безладно, нескладність;
    * швидкість;
    * Піднесена душа, доброчесність, набожність, милосердя, вірність, старанність, чистота.

Відлітаючи в кінці літа - початку осені в теплі краї, він символізує печаль, смуток і нестерпну постійну тугу для тих, хто не може більше повернутися в рідні краї.

Повертаючись же додому навесні, він уособлює надію: адже журавель прилітає не з порожніми руками, а приносить нам маленькі  згортки. Але не всім, а тільки тим, хто їх заслужив.             

Соловейко

Назва цієї маленької співочої пташки походить, як вважають мовознавці, від давньоруського слова "славій" – той, хто співає пісню-славу Богам.

Недаремно соловей, як і інші великі птахи, вважається віщим пташком, про свідчить пісня:

Соловейко маленький,

В тебе голос тоненький,

Скажи, де мій миленький?

Віщий співець Боян у «Слов о полку Ігоревім» названий «соловієм старого часу». Про те, що соловей здавна вважався символом співучості та красномовства, свідчить ім’я новгородського жерця Богомила, який "сладкоречия ради наречен Соловей» (Іоакимивський літопис).

Соловей – провісник Богині Весни: його спів (давньоруське щекот) завжди сприймається як щасливий Божий знак, а відсутність співу солов’я свідчить про передчуття біди.

Шевченкове «соловейко в темнім гаї сонце зустрічає» має глибинну народно-світоглядну основу, яка пов’язує солов’я з сонячним Божеством. Соловей називається «птицею рахманнною» (від рахманів, брахманів), тобто птахом жрецької верстви, «Божою», «святою пташкою». Усі слов’янські народи шанували солов’я, весняними вечорами виходили на вулиці, в садочки, щоб послухати спів цього улюбленця Богинь Лади і Лелі, співця любові і щастя.

В Україні соловейко починає співати на початку травня, коли розцвітають сади. Про це в народі кажуть, що він починає співати, «як нап’ється води з березового листя».

Ластівка

Ластівка —  перелітний птах, що мешкає в Європі,Азії та Америці. Відрізняється своїм довгим хвостом з глибоким розрізом у формі вилки та вигнутими гострими крилами.

Ластівка сільська — невеликий птах ряду горобцеподібних, найпоширеніший вид ластівок у світі.Відрізняється від інших - довгим хвостом з глибоким розрізом у формі вилки та вигнутими гострими крилами.Зовнішній вигляд: Верхня сторона ультрамариново-синя, черевце біле або рудувате, надхвістя

 темно-синє або рудувате, хвіст у дорослих птахів з довгим і тонким крайнім кермовим пір'ям —«косами». Лоб і шия червоно-коричневі, упоперек горла чорна смуга. Спів сільських ластівок нагадує щебет, який закінчується характерним дзвінким звуком.

Гнізда.Тримається відкритих просторів біля сіл, на околицях міст. У негніздовий період часто зустрічається біля водойм. Біля них, а також у калюжах, болотах та інших вологих місцях ластівки збирають землю та багно, скріплюючи своєю слиною вони будують з цього свої гнізда. Грудочки землі перекладаються соломинками або волоссям — виходить дуже міцна, відкрита зверху споруда, прикріплена боком до вертикальної поверхні. Усередині гніздо вистилається м'якими травинками, пір'ям і волоссям. З року в рік птахи повертаються до одного й того ж місця. Але старе гніздо звичайно не займається, навіть якщо воно й добре збереглося, а поруч з торішнім гніздом сформувалася пара будує нове. Пташки найчастіше займають горища дерев'яних будинків, прикріплюючи свої гнізда біля самої стелі на стіні або балках.

Відліт у вирій.На початку вересня ластівки сільські починають готуватися до міграції.Вони швидко й метушливо літають, часто збираються разом на телеграфних дротах.Більшість відлітає у вересні, причому першими – наймолодші. Хоча і в жовтні ще іноді можна побачити кількох ластівок, котрі не відлетіли. Подорож до Африки триває шість тижнів. Сільські ластівки з різних регіонів Європи летять у різні місцевості. Ластівки мігрують у світлий час доби, летять досить повільно, вночівони відпочивають великими зграями в очеретяних заростях у традиційних місцях зупинок.

Легенди,повір'я і символіка.
Символіка.Символізує щасливе родинне життя, ласку, любов і ніжність. Там, де звила гніздо ластівка, живуть добрі господарі. Вона також оберігає житло від грому, блискавки, пожежі. Ластівка пов’язана з Новоліттям, недаремно згадується у щедрівках, які первісно виконували навесні: „Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка”. Вважають, що ластівка – улюблена Богом пташка, своїм щебетанням вона прославляє його, наче молитвою. Тому вважається великим гріхом розорити її гніздо, тим більше не сміли вбивати, бо могли накликати біду на свій дім. У поляків, чехів і словаків ластівка – пташка, яка сприяє закоханим, переносячи їм вісточки.

Загалом у слов’ян ластівка символізує жіноче начало, особливо дівчину. Так, у фольклорі часто дівоча краса порівнюється з ластівкою: „Ой у нашій стороні красні дівки, як ластівки. А тут – як ворони”. Ластівки, за повір’ями, можуть магічно впливати на красу. Тому, коли дівчина навесні вперше побачить ластівку, віддає їй „веснянки” і просить у ластівки „білянки” (щоб було біле лице). Недаремно темні плями на обличчі мають назву „ластовиння”.

Гнізда в’ють ластівки на людських оселях, бо люди ж – їхні родичі.

І зустрічають росів з далеких походів щебетом. Так само супроводжують душі померлих у Вирій.

Ведучий -1

Рідний край – це рідний дім, дорогий і близький серцю кожної людини. Цікавитися історією і сьогоденням рідного краю, країни природою повинні перш за все дорослі – представники громадськості, вчителі, батьки – і передавати свої знання -  дітям.

Ведучий-2

Отже, Птах, або Пта (Pitaḥ) — єгипетський бог-творець, що шанувався у Мемфісі. Земним втіленням душі Птаха, його ба та оракулом вважався священний бик Апіс. Як бог-творець Птах вважався покровителем ремесел, мистецтва, майстерності та істини.

Тому люди всього світу вшановують пернатих. Деяким птахам навіть установлені пам'ятники.

Голубам поставлено пам'ятник у Парижі за те, що голуб приніс звістку про аварію англійського підводного човна під час Другої світової війни.

У Римі поставлено пам'ятник гусям. Колись у давнину, біля італійського міста Риму, було болото. Жили біля того болота гуси. У цей час сусідні країни вели між собою війни. Одного вечора, коли вартові спали, несподівано до міста підійшли вороги. Вони хотіли захопити місто. Гуси, які жили неподалік, вирішили допомогти людям, які жили в місті. Тоді вони взяли в лапи по каменю, який могли піднести, і полетіли. Коли гуси були над замком, кожен із птахів кинув по каменю. Гуркіт розбудив людей у замку, і вони відбили ворогів.

В Австралії та в американському місті Бостоні було поставлено пам'ятник горобцю за те, що вони врятували населення від голоду. У цих місцях з'явилось дуже багато волохатої гусені, яка повністю знищувала зелену частину трав'янистої, кущової та деревної рослинності. Зібравшись зі всієї околиці, горобці швидко розправились зі шкідниками та допомогли людям відстояти врожай.

Яка прекрасна наша Батьківщина, яка різноманітність представників пташиного царства!  І кожна людина повинна  оберігати живих природних мешканців планети!

 Про пташку піклуємось взимку ,

                           Зустрінем її навесні

                           Ніколи гнізда не зруйнуєм,

                           Бо ми – юні друзі її.

                           Збудуємо їй ми будинок,

                           Зігріємо взимку теплом.

                           Весною ця пташка весела

                           Змахне з піднебесся крилом.

Демонстрація практичних проектів у вигляді стіннівок та мультимедійних презентацій до теми науково-практичної конференції.