Наростання кризових явищ тоталітарного режиму.

Розділ ІІІ. Україна в період системної кризи СРСРТема уроку: Наростання кризових явищ тоталітарного режиму.

Терміни і поняття«Застій» — назва одного з останніх періодів існування радянської економічної і політичної системи. Офіційна назва цього періоду в радянській пропаганді — «розвинений соціалізм».«Розвинений соціалізм» — ідеологема, запроваджена в життя з метою прикрити провал програмової цілі КПРС — «побудови матеріально-технічної бази комунізму». Термін використовували для не визначеного в часі періоду переходу до комунізму. Системна криза — криза базових цінностей, на яких побудована певна модель розвитку. Неосталінізм — політологічний термін, яким характеризують сталінізм, пристосований до сучасних умов[1]. Також часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи.

Усунення М. Хрущова від влади. Пленум ЦК КПРС (“тихий переворот”)Жовтень 1964 р. На “пенсії” М. Хрущов міг зайнятися улюбленою справою – полюванням

У 1964—1982 рр. вище партійне й державне керівництво СРСР очолював Л. Брежнєв. Ця доба увійшла в історію країни як період «застою» (1964-1985 рр.). М. Хрущов «Відлига»(1953-1964)Л. Брежнєв«Застій»(1964-1982)

Карикатури на Л. Брежнєва у нідерландських журналах

АНЕКДОТ ДО ТЕМИ:«Шеф іноземної розвідки викликає підлеглого.- Слухай Джоне, - каже – скільки наших людей засилаємо в СРСР,але ніхто не може зрозуміти, що там діється і як у цій країнілюди живуть. Поїдь, нарешті, ти й розберися. Минув час. Агент повернувся. Ну, доповідай, каже йому шеф.- Ситуація така, - виструнчився Джонс.- Безробіття в них немає,але ніхто не працює. Ніхто не працює, але план виконується. План виконується. Але в магазинах нічого немає. В магазинахнічого немає. Але вдома все є. Вдома все є, але всі невдоволені. Всі невдоволені, але всі голосують «ЗА».

Перший секретар ЦК КПРС в 1964 – 1966 рр., з 1966 по 1982 р. – Генеральний секретар ЦК КПРС. Голова Президіуму Верховної Ради СРСР в 1960 – 1964 і 1977 – 1982 годах. Маршал Радянського Союзу (1976). Герой Соціалістичної Праці (1961) і Герой Радянського Союзу (4 рази). Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1973).

Політична криза: Воєнні авантюри і нездатність вийти з них;Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу;Недієздатність законодавчих органів влади;Втрата динамічності в розвитку радянської моделі суспільства;Корупція у вищих ешелонах влади;Посилення репресій.

Ідеологічна криза: Розчарування більшості суспільства у правильності обраного шляху розвитку;Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;Усвідомлення нереальності досягнення мети – побудови комунізму;Зростання дисидентського руху;Посилення ідеологічного тиску на суспільство.

Моральна криза: Поява подвійної моралі;Ріст престижності професій, які дають можливість отримувати нетрудовий дохід;Зростання кількості побутових злочинів;Прагнення досягти мети незаконним шляхом;Зростання кількості економічних злочинів;Наростання споживацьких настроїв;Швидке поширення пияцтва та алкоголізму.

Екологічна криза: Бездумна експлуатація природних ресурсів;Відсутність наукового обгрунтування у розміщенні виробничих потужностей;Руйнування природного середовища, придатного для життя людей;Поступова деградація нації

Перші секретарі КПУПетро Шелест 1963-1972 рр. Володимир Щербицький1972-1989 рр. Прапор УРСР з 1949 р. Герб УРСР з 1950 р.

 Із липня 1963 р. республіканську партійну організацію очолював Петро Шелест. Своїй кар’єрі й посаді він завдячував М. Хрущову. Шелест приділяв велику увагу розвиткові промисловості та економіки України. За його керівництва УРСР продовжувала активно розвивати важку промисловість, зокрема металургію, машинобудування та хімічну промисловість. Він виступав за більш автономну економічну політику для України в межах Радянського Союзу, зокрема наполягав на підвищенні ролі української економіки в загальносоюзних планах. Був відомий своїми поміркованими націоналістичними позиціями. Він підтримував українську мову та культуру, що відрізняло його від багатьох інших радянських лідерів. У 1970 році він видав книгу "Україна наша Радянська", у якій висловлював думки про важливість збереження національної ідентичності та культури. Шелест відстоював ідею більшої автономії України в рамках СРСР. Це призвело до певних конфліктів із центральним керівництвом у Москві, яке прагнуло ще більше централізувати владу.

ПЕТРО ШЕЛЕСТВидання «КОБЗАРЯ» до 150-річчя Т. Г. Шевченка, 1964 р. Видання книги «Українонаша Радянська», 1970 р. Створення Національного музею народної архітектури та побуту України в селі Пироговому, 1969р. Видання 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР, 1968 - 1974 рр. Палац «Україна», Київ, 1970р.

У 1972 році П. Шелеста на посаді Першого секрктаря ЦК КПУ змінив В. Щербицький. Централізація влади та підпорядкування Москві: Щербицький був лояльним до Москви та радянського керівництва, особливо до Леоніда Брежнєва. Він був послідовним прихильником жорсткої централізації та підтримував політику радянської влади, зокрема уніфікацію управління та відсутність автономії республік. У період Щербицького політична та економічна влада в УРСР повністю підкорялася центральній владі в Кремлі. Русифікація та культурна політика: На відміну від Шелеста, Щербицький підтримував політику активної русифікації в Україні. Українська мова та культура перебували на другорядних позиціях, у той час як російська мова домінувала в усіх сферах життя — від освіти до державного управління. Придушувалися прояви українського націоналізму та дисидентства. Багатьох культурних діячів, інтелектуалів і представників наукової еліти переслідували за національні ідеї та будь-які форми опору радянській ідеології.

Політичними та ідеологічними маркерами початку застою можна вважати ХХV з'їзд КПРС (лютий – березень 1976 р.) та дві сесії (шоста та сьома позачергова) Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (1977 р.). На 25 з'їзді КПРС Л. Брежнєв проголосив про будівництво в СРСР «розвинутого соціалізму» як закономірної фази на шляху до комунізму. Хронологічні рамки такої фази не визначалися, на відміну від проголошеного М. Хрущовим у 1961 р. плану будівництва комунізму до 1980 р. Парадне засідання в Кремлі

Плакат до 50-річчяутворення СРСРНа шостій сесії ВР СРСР 9-го скликання (липень 1977 р.) Л. Брежнєва було обрано Головою Президії Верховної Ради СРСР. Таким чином він ставав номінальним головою держави, зберігаючи при цьому за собою посаду Генерального Секретаря ЦК КПРС.

Ідеологія «розвинутого соціалізму». Конституція СРСР 1977 р. Сьома (позачергова) сесія Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 р. прийняла нову Конституцію СРСР. Стаття 6 нової конституції проголошувала КПРС «керуючою та направляючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних та громадських організацій».

Положення Конституції: Фонтан «Дружбанародів» на ВДНГВ Преамбулі говорилось про побудову суспільства «розвинутого соціалізму» в СРСР. Відзначалось, що соціальну базу СРСР становив союз робітничого класу, селянства та інтелігенції. Підкреслювалась домінуюча роль Центру у відносинах з республіками.

Положення Конституції: Досягнуто соціальної та національної однорідності суспільства (формування нової історичної спільноти людей – «радянський народ»). Розширено соціально-економічні права громадян. Запитання 1. Які суперечності містились в Конституції СРСР?2. Чому багато положень Конституції існували лише на папері?

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ“РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІЗМУ”СТВОРЕННЯ НА ТЕРЕНАХ СРСР НОВОЇ СПІЛЬНОТИ ЛЮДЕЙ – “РАДЯНСЬКИЙ НАРОД”

Ст. 69 проголошувала право УРСР на вільний вихід з СРСР;Ст. 42 проголошувала право людини на житло при фактичній відсутності його;Ст. 18 запевняла, що в інтересах поколінь УРСР будуть раціонально використовуватись і зберігатися надра землі, водні ресурси. Суперечливість статей КонституціїРадянський агітаційний плакат. Художниця Ж. Горобієвська, 1967 р.

Прийняття нової Конституціїдекларативність;відсутність реального забезпечення прав і свобод;проголошення Компартії провідною силою суспільства (ст.6).

20 квітня 1978 року було прийнято нову Конституцію УРСРКонституція УРСР 1978 року стала частиною радянської політичної системи і відображала всі основні принципи, на яких будувалася радянська держава. Вона юридично закріплювала монополію Компартії на владу, централізацію управління і збереження командно-адміністративної системи. Попри те, що в Конституції були задекларовані права та свободи громадян, а також принципи національної рівноправності, на практиці вони не дотримувалися в повному обсязі. Концепція "демократичного централізму", яка лежала в основі радянської системи, означала, що реальна політична та економічна влада зосереджувалася в руках партійного апарату. З моменту прийняття Конституції УРСР 1978 року до розпаду Радянського Союзу, відбувалися поступові зміни у суспільстві, але основні положення цього документа залишалися в силі до 1991 року, коли Україна здобула незалежність і прийняла нову Конституцію вже як суверенна держава.

«ШЛЯХ» ДО ПОБУДОВИ КОМУНІЗМУАнекдот до теми«Лектор каже, що комунізм вже на горизонті. Його запитують:— А що таке горизонт?— Це уявна лінія, в якій небо сходиться з землею і яка віддаляється від нас, коли ми намагаємося до неї наблизитися».«Волюнтарист» Хрущов прагнув «перескочити» важливий етап становлення «радянської людини».! ЛИШЕ КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ УСПІШНИЙ ШЛЯХ ДО КОМУНІЗМУ

УТВЕРДЖЕННЯ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯВ добу «розвинутого соціалізму» зростає і роль партії як «керівної і спрямовуючої сили суспільства». На початку 60-х рр. ХХ ст. - КПУ налічувала 1,2 млн. членів, наприкінці 70-х рр. ХХ ст. - 2,7 млн. членів. Партійно-бюрократична номенклатура – панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства. Партійно-державна олігархія жила за принципом «після нас – хоч потоп».

Неосталінізм. Під час святкування 20-річчя Перемоги, в доповіді Брежнєва вперше за останні роки прозвучала під аплодисменти залу висока оцінка внеску Сталіна в перемогу. В кіно Сталін був зображений скромним, мудрим, небагатослівним лідером, що незмінно турбується про добробут народу, справжнім народним героєм.

Найважливіші для життя країни питання вирішувались вузьким колом осіб. Середній вік вищого керівництва був понад 70 років. Нехтувалась люба точка зору, що не співпадала з «генеральною» лінією, згорталась будь яка критика.

Геронтократія (англ. gerontocracy - «влада старців») - форма державного управління, в якій влада належить особам, що за віком перевершують основний вік працездатного населення країни. Анекдот до теми«Що означає «чотири ноги і сорок зубів?— Крокодил. А що означає «сорок ніг і чотири зуба?»- Це – просто: Брежнєвське політбюро!

В 1974 р. Леонід Ілліч переніс інсульт. Це призвело до втрати ним відчуття реальності. Він став падким на лестощі, отримав 122 ордена і медалі (в т. ч. 4 золоті зірки Героя Радянського Союзу, 8 орденів Леніна, орден Перемоги. Після хвороби він перекладав ведення справ на Ю. Андропова, А. Громико, Д. Устинова. Л.І. Брежнєв і йоголікар Є.І. Чазов.

За особистим розпорядженням Леоніда Ілліча під час його виступів зал повинен був у потрібних місцях промови вставати і аплодувати. Для таких випадків у палаці з’їздів сиділа спеціальна група скандуючих.

Ментальна карта уроку«Застій»1964-1985 СРСРУРСРЛ. Брежнєв1964р.кризаекологічнаполітичнаідеологічнаморальна. П. Шелест1963р. УРСРВ. Щербицький1972р.«захист» національних інтересів УРСРЦентралізаторська політика в інтересах московської влади, придушення дисидентів. Конституція СРСР 1977р. Конституція УРСР 1978р.неосталінізм. Декларативний характер, закріплення провідної ролі компартії, курс до комунізму

Андропов Ю. В. Черненко К. У. Горбачов М. С. Брежнєв Л.І.

Опрацювати §11 с.92-95, підготувати інтелектуальну карту «Економіка 1964-1982рр»Домашнє завдання.