День НезалежностіДень Незалежності для країни – це як день народження у людини, – той день, коли вона з'являється на світ. Наша Україна – дуже давня держава, але відновила свою незалежність вона 24 серпня 1991 року. Наш народ на референдумі 1 грудня 1991 року підтвердив незалежність України. «За» проголосувало 92% виборців.
За що ми любимо Україну. Де зелені хмари яворів. Заступили неба синій став,На стежині сонце я зустрів,Привітав його і запитав:— Всі народи бачиш ти з висот,Всі долини і гірські шпилі. Де ж найбільший на землі народ?Де ж найкраще місце на землі? —Сонце усміхнулося здаля:— Правда, все я бачу з висоти. Всі народи рівні. А земля. Там найкраща, де вродився ти!Виростай, дитино, й пам'ятай: Батьківщина — то найкращий край!
Конституція України. Якщо День Незалежності це день народження країни, то її Конституція – це її паспорт, документ, що визначає державу, як таку. Діюча Конституція України була прийнята 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин ранку після майже доби безперервної роботи Верховної Ради України. Згідно частини 1 статті 3 Конституції України найвищою цінністю нашої держави проголошена «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека».
Діюча сьогодні Конституція України історично є восьмою. Перша з українських Конституцій – Конституція Пилипа Орлика, прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року – є найстаршою Конституцією в історії. Сучасна найстарша діюча Конституція в світі – Конституція США – молодша за Конституцію Орлика майже на 77 років.
Найрадикальнішою з українських Конституцій – є проект Миколи Міхновського від вересня 1905 року (так звана «Лубенська Конституція»). Саме там було проголошене націоналістичне гасло «Україна для українців!» та визначено територію України «від Сяну до Дону і від Карпат по Кавказ». Від часів Пилипа Орлика це було першою спробою накреслити суспільні та політичні основи буття незалежної української держави.
На центральній площі міста, де цвіте акація,Конституцію держави народила нація,То козацький гетьман Орлик для свого народу. Постарався, щоби мали ми по свою свободу. Не одні ще покоління старались, боролись,Та на вільну Україну ще хліби мололись. Щоби ми в своїй країні могли вільно жити,Довелось нашим героям свою кров пролити. На центральній площі міста, де цвіте акація,Українську Конституцію тут вітає нація. Конституція
Синя і жовта барви поширюються і у козацькі часи. Поєднання їх знаходимо в полкових знаменах Київського, Лубенського, Чернігівського полків. 1717 року для Полтавського полку було справлено нову корогву — блакитну з жовтим хрестом. У жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила за остаточні символи українського народу герб Романовичів — золотого лева на блакитному полі і похідне від нього жовто-синє сполучення кольорів прапора. Це і стало початком історії сучасного українського прапора.
Прапор - державний символ. Синій, як море, як день, золотий –З неба і сонця наш прапор ясний. Рідний свій прапор високо несім!Хай він, уславлений, квітне усім!Гляньте, на ньому волошки цвітуть. Гляньте, жита в ньому золото ллють. З жита, з волошок наш прапор ясний. З неба і сонця, як день весняний.
Герб України. Гербом України є Тризуб. Це дуже давній знак, який на нашій території археологи знаходять ще серед об’єктів часів палеоліту. Як і будь-який давній знак, наш Тризуб має багато значень. Він символізує і верхівку колоска пшениці, і атакуючого сокола, і минуле, сучасне та майбутнє нашого народу, з’єднані у вічність.
Герб - державний символ. Наш герб – Тризуб. У ньому сила. Отця Небесного і Сина. Уважно придивись до нього –На Духа схожий він Святого. Що голубом злетів з небесІ у людських серцях воскрес. Тризуб – немов сім’я єдина,Де тато, мама і дитина. Живуть у мирі і любовіНа Україні вольній, новій.
Гімн України «Ще не вмерла України…»Автор слів Гімну України – Павло Чубинський. Музику до нього написав Михайло Вербицький. Музику до слів П. Чубинського, крім Михайла Вербицького, писали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко. За радянської влади за співання і навіть за слухання пісні «Ще не вмерла України…» могли посадити в тюрму.
Народний костюм. Традиційний одяг українців складали натільна сорочка-вишиванка, для дівчат плахта або спідниця, для хлопців – широкі штани – шаровари або вузькі – гачі. Хлопці носили різні види головних уборів, дівчата – вінки, а заміжні жінки – очіпки чи хустки. Доповнювало костюм взуття по сезону.
Вишиванка. Основою і жіночого, і чоловічого костюму українців була і залишається вишита сорочка – вишиванка. Вишиванка - не просто декорований хрестиками чи гладдю одяг. Це - оберіг кожного українця, код нації, символи роду і народу. Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров`я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам`яті.
Вишиванка. Вишиванка – символ Батьківщини,Дзеркало народної душі,В колисанці купані хвилини,Світло і тривоги у вірші. Вишиванка – писанка чудова,Звізда ясна, співи та вертеп. Вишита сльозою рідна мова,Думами дорога через степ. Вишиванка – біль на п’єдесталі,Слава, воля, єдність, віра – ми. Журавлем курличе, кличе далі,Стелить вирій взорами-крильми.
Український вчений-санскритолог Василь Кобилюх та польський дослідник-мовознавець Михайло Красунський довели, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.
Рідна мова. Мово рідна, слово рідне,Хто вас забуває,Той у грудях не серденько,А лиш камінь має. Як ту мову нам забути,Котрою учила. Нас всіх ненька говорити,Ненька наша мила. У тій мові нам співали,Нам казки казали,У тій мові нам минувшість. Нашу відкривали. От тому плекайте, діти,Рідну свою мову,Вчіться складно говорити. Своїм рідним словом.
Гасло «Слава Україні!»Зараз ці слова знає увесь світ. Знають друзі нашої країни, знають і бояться їх наші вороги. Ними вітаються наші герої-солдати. Українське військо з козацьких часів традиційно використовувало гасло «Слава!», йдучи в атаку. Власне, в тих же випадках, коли росіяни кричали “Ура!”В роки визвольних змагань варіації вітання зі “Славою Україні!” в першій частині мали практично всі воєнізовані українські організації. Так, сердюки часів Гетьманату Скоропадського використовували “Слава Україні! Гетьманові слава!”, А українізовані моряки дредноута “Воля” Чорноморського флоту вітали голову Української Чорноморської Ради В’ячеслава Лащенка скандуванням: “Слава Україні!”.
Слава Україні!Слава рідній матері-землі! Слава незалежній Україні! Слава тим, хто протидіяв млі, Хто не схибив, не сховався в ті́ні, Хто запалював ясні́ вогні, Хто світив яскраво в час тривоги, Хто долав безсонні ночі й дні, Впевнено йдучи до перемоги! Слава А́нгелам у небесах, Слава, шана і уклін дозе́мний, Не спинив кого ні біль, ні страх, Ані ворог підлий, злий, нікчемний! Тим, хто з болем друзів хоронив, Тим, над ким не раз свистіли "гради", Хто, ув’язнений, про милість не просив, Хто не здався і не терпить зради! Слава тим достойним – не рабам, що повік не стануть на коліна! Слава тим, хто, всім на зло смертям, Вірить, що не вмерла Україна!