НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ… ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

 

 

 

НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ

НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ…

 

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

 

 

  У заході приймають участь три групи учнів: юні історики, юні літератори, юні музикознавці.

 

  Вступне слово учителя на фоні оркестрового звучання «Думи» І.Карабиця.   На екрані -  зображення репродукції картини М.Дерегуса «Пісня».

 

 

  Є в мистецтві твори, роль і місце яких у житті того чи іншого народу надзвичайно вагоме, величезне. Народна пісня – душа народу , невичерпне джерело натхнення музикантів-професіоналів. Взявши з уст і душі мелодії і тексти, вистраждані, омріяні, виплекані народом, композитори перетворювали їх у дорогоцінні скарби, невмирущі твори української національної класичної музики.

   Пісня для народу була першою школою, найвищим критерієм добра і краси. Багатий і розмаїтий ідейно-художній світ української пісні. Її висока етика і мораль, навіяна краса українського слова і мелосу захоплювала композиторів і виконавців різних часів і епох. Наша дума, наша пісня стала духовним надбанням мільйонів українців.

   Історична, патріотична, лірична, соціально-побутова, жартівлива пісня, що народилась і вилилась у душі народу, хвилює і наших сучасників, є важливим засобом виховання людського в людині.

   Наш сьогоднішній вечір ми і присвячуємо її величності нашій думі, нашій пісні. У програмі  є окремі сторінки нашої історії  пісні.

 

 

І сторінка        

 «Із глибини віків»

 

1. У грамзапису звучить «Пісня про Байду». На екрані – портрет Дмитра Вишневецького, українського магната і князя.

 

 

   Учень-історик

   Байда Вишневецький – український магнат і князь, який близько 1554-1555 років збудував на  острові Мала Хортиця оборонний замок, який пізніше став відомий як Запорізька Січ. Він вів боротьбу з турками, був для них небезпечним. І вони зрештою жорстоко з ним розправилися. Те, що Байда не зрадив батьківщину, віру, прийняв, за переказами, мученицьку смерть, робило його в очах народу героєм. Народ втілив у пісні ідеал моральної і духовної вищості свого героя над турецьким султаном, прославив його непідкупність, чесність і лицарську відвагу.

   Учень-літератор

Цікавий діалог Байди і турецького хана.

Цар-султан турецький:

Здоров, здоров, Байдо молоденький!

Покинь, Байдо, пить-гуляти.

Бери мою дочку та йди царювати!

Байда кинув виклик султанові:

Твоя дочка поганая,

Твоя віра, царю, проклятая!

   Цього схопили слуги хана, за ребро гаком зачепили. У відповідь на запитання султана турецького, що бачить Байда, зачеплений за ребро гаком, той, приховуючи зненависть, спокійно відповідає:

Бачу я, царю, два дубочки.

А на тих дубочках сидять голубочки.

Позволь, царю, лучка взяти,

Тобі на вечерю голубочка зняти.

Ой як стрелив Байда з лука,

Та й попав він царю поміж самі вуха.

А царицю в потилицю, а цареву дочку в саму головочку.

Тобі, царю, в землі гнити,

Байді молодому мед, горілку пити.

Учень-музикознавець

   «Пісня про Байду» з особливою силою й красою звучить у музичній обробці Гната Хоткевича у виконанні Державного заслуженого народного хору імені Г.Верьовки під керування Анатолія Авдієвського

На екрані портрети Г.Хоткевича, А.Авдієвського, фотографія хору ім. Г.Верьовки.

 

   

 

 

   

 

   … На сцені  відбувається незвичайне дійство: здається, оживають сторінки історії. Державна заслужена капела бандуристів України у козацьких костюмах, розставлена в довільній формі, ніби запорожці на майдані, чекає помаху руки диригента, щоб розпочати пісню-думу про Байду

  … Тужливо рокочуть бандури, в музиці відчуваємо відгомін невольницьких плачів. Далі вона набирає оптимістичного характеру, переходить у танцювальні ритми, а вже тоді на цьому мажорному тлі злітає, як орел під небо, могутньо-розлога мелодія «В Цареграді на риночку»… Вона полонить душу, окрилює серце своєю великою внутрішньою силою, гармонійністю звучання, що переростає у величний характер…

   Чоловічі голоси звучать з великою силою, пісня досягає апогею. Зростає динаміка. Наближається трагічна кульмінація. У цьому місці твір набирає характеру моцартівського реквієму.

   Останній акорд – велично-могутнє, бадьоро-мажорне форте, що гримить у дзвоні бандур і в голосах співаків.

   Хто хоч раз почув «Пісню про байду» в обробці Гната Хоткевича, той уже ніколи не забуде».

 

2.  Учень-музикознавець.

   «Пісня – душа народу, її невмируща душа і сила». Лірична і жартівлива, героїчна і чумацька. Скільки їх, неповторних, щімких і піднесених живе в душі нашого народу.

   Послухайте українську народну пісню «Висока верба» у виконанні прекрасної співачки, виконавиці українських народних пісень Ніни Матвієнко.

Звучить пісня, на екрані  портрет   Ніни Матвієнко.

 

 

Учень-музикознавець

   Уважно вслухайтесь в інтонацію цієї пісні. Плаче, тужить неповторний голос Ніни Матвієнко. Велика туга, журба розлита в мелодії цієї пісні. У дім прийшло горе, біда: загинув наречений, чийсь син, загинув козак. І це біда, горе не лише однієї сім’ї. Це біда і горе України.

   Пісня лірична, бо в ній з великою силою розлиті почуття людини, глибока туга і біль людського серця.

Учень-музикознавець

  Трагізмом, болем, тугою пронизана народна пісня в обробці Станіслава Людкевича «Чорна рілля». У ній – відгомін героїчних і трагічних сторінок історії козацтва доби Б.Хмельницького. Трагедія Берестечка виражена у народній  пісні-реквіємі з потрясаючою силою.

   Хто хоч раз чув цю пісню, - навіть у простому виконанні, - ніколи її не забуде.  Скільки в ній глибокого почуття болю, туги за втраченими людськими життями у кривавих війнах. Вона вражає до глибини душі – і своїми сумними болючими словами, і тужливою протяжною мелодією. У пісні відчуваємо відгомін давніх подій, кровопролитних війн, коли, боронячи рідну землю від ворогів, віддавали своє життя за народ його кращі сини.

   У виконанні вокального ансамблю звучить пісня-балада «Чорна рілля ізорана».

На екрані репродукція картини О.Ждаха «Ой на горі вогонь горить», текст пісні.

 

 

Учитель

   Народно-поетична пісня-балада мовою алегоричних образів розкриває антигуманність такого страшного явища, як війна, що забирає найдорожче для людини – життя, робить дружин вдовами, дітей сиротами.

   Розкриваючи трагізм війни, пісня всім своїм змістом осуджує тих, хто проливає ріки людської крові.

    Жаль тільки, що не так часто цю пісню можна почути по радіо, телебаченню. Хіба вже зовсім зникла загроза воєн, хіба зараз у світі мало таких місць, де кулями засівають землю, поливають її кров’ю.

ІІ Сторінка

«Народні пісні літературного походження»

 

1.  Учень-літератор

   Здається, й кам’яне серце здригнеться, коли почує цю пісню. Стільки в ній невимовного болю, бездонного жалю, глибокого відчаю.

   Вже понад 80 років звучить вона над Україною, по широкому світу, зокрема в середовищі розмаїтої української еміграції.

   Як виникла ця пісня, хто її автор, яка її доля?

   13 жовтня 1912 року, в осінню пору у Львові у мистецькому тижневику «Надія» був надрукований вірш «Видиш, брате мій». Під псевдонімом «Нестор» в цьому тижневику виступив поет, прозаїк, драматург, критик  історії та літератури Богдан Лепкий.

На  екрані фото Богдана Лепкого.

 

 

Учень-літератор

   Стояла сіра осінь 1912 року. По вулицях Кракова у напрямі до вокзалу йшов середнього віку зажурений поет, професор Краківського університету. В захмуреному надвечірньому небі тужливо курликали журавлі, покидаючи українське небо. Їх пронизливе курликання зливалося з болючим лементом на вокзалі галицьких і буковинських емігрантів, які покидали рідну землю, відлітали в чужину. У серці поета, з глибини його душі, чуйної до народного горя, народжувалися прості, але глибоко трагічні слова про знедолених журавлів-емігрантів… Крізь стиснуті вуста проривалося:

Чути: кру! Кру! Кру!

В чужині умру.

Заки море перелечу

Крилонька зітру.

   Народжувався драматичний текст майбутньої пісні «Видиш, брате мій».

Учень-музикознавець

   На хвилі трагічних подій першої світової війни виникла створена братом поета левом Лепким мелодія.

   Це пісня-реквієм, болюча, гірка. У хоровій обробці вона живе майже 70 років. Глибоке коріння вона пустила на польській землі. Вона дала життя чоловічій капелі українців, що живуть у Польщі. Назва цієї чоловічої капели «Журавлі». Керівник цієї капели Ян Полянський сказав: «Пісню Б.Лепкого ми співали і співатимемо, доки існуватиме. Вона на польській землі пустила глибоке коріння».

Звучить пісня «Чуєш, брате мій» у хоровій обробці К.Г.Стеценка.

На екрані чоловіча капела «Журавлі».   

 

  

Учень-літератор

   Продовжимо тему авторської поезії, покладеної на музику, поезії, яка стала народною піснею.

   Михайло Гайворонський створює пісню, овіяну романтикою, а насправді трагічну. У ній доля січових стрільців. Назва пісні «Їхав стрілець на війноньку». Ця пісня виникла на основі переробки старої козацької пісні «Їхав козак на війноньку».

   Михайло Гайворонський відомий в Канаді, США, Бразилії насамперед своїми піснями. Він народився в Заліщиках на Тернопільщині. Захоплювався народними піснями, грав на цимбалах, співав, керував хором у семінарії в Заліщиках, духовим оркестром. Музичну освіту здобував у Львові, Відні. Був учасником першої світової війни – був диригентом духового оркестру.

На екрані фото М.Гайворонського.

 

2.  Учень-музикознавець

   Текст пісні «Їхав стрілець на війноньку» створювався, очевидно, разом з мелодією. Він співзвучний з мотивами багатьох пісень про трагічну долю воїна, який загинув на війні. Лірико-трагічна за змістом, пісня за своєю музичною структурою має похідно-маршовий характер.

   Досить простий зміст пісні має фольклорно-поетичні деталі. Вони надають творові  художньо-емоційної експресії. Перша строфа має оповідно-інформаційний характер.

   У другій з’являється образ хустини, якою повинні накрити стрільцеві очі, коли він загине. У третій строфі – епілог трагедії. Юнак загинув. Життя його коханої дівчини скалічене.

    Пісня швидко набрала популярності. Її лірико-трагедійний мотив дуже близький до народних українських пісень.

Звучить пісня «Їхав стрілець на війноньку» у виконанні шкільного ансамблю.  На екрані картина М.Кривенка «Їхав козак на війноньку».

 

 

3. Учень-історик.

   Так якось несподівано, безіменно зазвучала ця пісня. Вже багато десятків літ полонить серця людей,як народна. Не називають її автора, на часто звучить по радіо і телебаченню.

   Спочатку народились слова пісні. Дуже давно, понад сто років тому. Авторка віршів -  Одарка Романова, яка писала твори українською мовою. Вона була в дружніх стосунках з родинами Косачів, Лисенків і Старицьких, листувалася з Іваном Франком, товаришувала із Марією Заньковецькою.

На екрані - фото О.Романової та М.Заньковецької.

 

 

   У жанрі поезії О.Романова виступає як лірик народного складу.

Учень-музикознавець.

   Пісня «Нічко лукавая» полонить душу своєю мелодійністю, ніжною мрійливістю, тихою задумою. Вона є в репертуарі народних хорових колективів, живе в середовищі поціновувачів і шанувальників пісенних скарбів нашого народу. Її благословив у світ великий поет Іван Франко.

Звучить пісня «Нічко лукавая» у виконанні вокального дуету.

 

4. Учень-літератор.

    Дитяча письменниця Костянтина Малицька писала оповідання, новели, вірші про дітей і для дітей, перекладала з російської  та інших мов. Знана пісня К.Малицької «Чом, чом, чом, земле моя» виникла у 1904 році. Її авторка працювала вчителькою на Буковині. Пісня адресована шкільній молоді, як і більшість пісень та віршів поетеси. Але за своїм змістом вона виходить за і рамки, набуває широкого інтернаціонального звучання як . Кожен народ може співати її як свою національну пісню. У серці людини будь-якої національності вона  викликає глибокі національні почуття.

  Пісня відкрита для сердець усіх людей, які люблять свою землю. Вона облетіла всю Галичину і Буковину, сприймається як божественний гімн рідній Вітчизні.

   В обробці Дениса Січинського ця пісня урочисто і натхненно звучить у виконанні Дмитра Гнатюка.

   Хай вона ніколи не змовкає! Хай не забуваються імена її творців - поетеси Костянтини Малицької та композитора Дениса Січинського.

Звучить пісня «Чом, чом, чом, земле моя» у грамзапису у виконанні Д.Гнатюка.

На екрані фото К.Малицької, Д.Січинського, Д.Гнатюка

 

 

 

 

ІІІ Сторінка

«Пісні-символи України»

1. Учень-історик

  Мистецтво співаної поезії з давніх-давен шанувалося українським народом.

   У ХVII – XIX ст. своєрідним музичним символом України були кобзарі – мандрівні співаки-музиканти, які виконували пісні і думи у супроводі кобзи і бандури. У їхніх піснях розкривались сторінки історії, віддзеркалювалися настрої, надії та сподівання народу.

   Найкращі традиції кобзарства продовжують сучасні українські митці, створюючи думи і пісні у народному стилі.

На екрані  репродукція картини В.Сингаївського «Гомоніла Україна».

 

 

Учень-музикознавець

  «Мистецтво бандуристів вийшло з найглибинніших шарів народної творчості і нерозривно пов’язане з ним.

   Воно мужнє, бо оспівує героїку мас у боротьбі з ворогами, воно драматичне, бо передає картини і пафос цієї боротьби, воно епічне, бо як ніяка інша з народних форм виконання здатне передати широкі історичні події». Так сказав музикознавець М.Гордійчук про майстерність Державної капели бандуристів України, керівником якої був Олександр Мінківський.

   О.Мінківський разом з Державною капелою бандуристів зумів розкрити перед численними слухачами невмирущу красу української народної творчості, яка навічно увійшла в духовну скарбницю нашого народу.

  Учень історик. 

     «Реве та стогне Дніпр широкий». Хто не знає цієї славетної пісні з її могутньою, розлогою мелодією, що то піднімається, мов дев’ятий вал на морі, то спадає у безгомінну тишу?  Мільйони українців сприймають цю пісню як музичний символ нації. Одна з найпопулярніших народних пісень літературного походження не вмовкає вже більше століття. Пісня вже давно вийшла за межі України, перекладена багатьма мовами народів  світу, існує в численних музичних аранжуваннях, з яких найбільш відомою, загальновизнаною є музика вчителя і композитора Данила Крижанівського. Учитель гімназії, він, мабуть, не сподівався, що покладений ним на музику уривок з поеми  Шевченка стане народною піснею, а її широка наспівна мелодія стане уособленням сили й незборимості народу.

   Пісня ця – початкові три строфи романтичної балади «Причинна», якою відкривається «Кобзар». Весь твір Великого Тараса надиханий поетикою і символікою народної пісні. У початкових рядках балади поет малює образ могутнього Дніпра, овіяного пісенною славою. Образ Дніпра-звитяжця, поетична картина природи   з блідим місяцем викликає у нас почуття душевної радості, естетичної насолоди.

 

Учень музикознавець.

   Це пісня-роздум, забарвлена в суворі тони. Визначальна риса цієї пісні – її надзвичайна енергетика, притаманна пісням-гімнам. Широка співуча мелодія змальовує безкраї обрії Дніпровського простору, створює відчуття наполегливої рішучості, нездоланної могутності народу.

   Пісня увійшла в історію культури нашого народу як дорогоцінний духовний скарб, вона дзвенить у наших серцях величною, одухотвореною музикою, збуджує високі почуття любові до рідного краю.

Звучить «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні Державної  капели бандуристів.

На екрані – фото Державної заслуженої капели бандуристів України і її керівника Олександра Міньківського «Звучить чарівний передзвін бандур».

 

 

2. Учень-історик.

   Ще один символ України – Гімн-хорал, духовний Гімн «Молитва за Україну». Згадаємо історію написання цього твору.

   Автор тексту «Молитва за Україну» - громадський діяч Західної України, поет і педагог Олександр Кониський написав українською мовою Молитву, щоб діти знали рідну мову, звертались до Бога українською. Текст  знайшов відгук у серці великого М.Лисенка, який написав музику.

   «Молитва за Україну» - це наш духовний Гімн.

   Пісня була написана для дитячого хору. Але піднесена музика відразу вийшла за межі релігійних пісне співів. Вона набула всеукраїнського значення.

  «Молитва за Україну» довго мовчала у тій землі, де народилася. Заборонена за радянських часів, вона знайшла шлях до сердець українців Канади, США, Франції, Австралії.

   З проголошенням незалежності нашої Держави «Молитва…» повернулась на Україну. Щось величне і урочисте народжується в душі кожного українця, коли звучить:

Боже великий єдиний, нам Україну храни,

Волі і світу промінням, Ти її осіни.

Світлом науки і знань нас, дітей, просвіти!

Звучить «Молитва за Україну» у виконанні Національного академічного хору                        ім. Г.Верьовки.

На екрані – фото О.Кониського, М.Лисенка.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Н.О.Бойко.Формування ціннісного ставлення учнів до мистецтва засобами музики. – Педагогічний пошук, №2(94), 2017.
2. Виховання ціннісного ставлення до прекрасного, формування уявлень про естетичні ідеали і цінності. https://stud.com.ua/24182/pedagogika/vihovannya_tsinnisnogo_stavlennya_prekrasnogo_formuvannya_uyavlen_estetichni_ideali_tsinnosti
3. Поезія Т.Шевченка в музиці. http://odma.edu.ua/library/exhibition/archive/shevchenko
4. Святослав Вакарчук.
5. https://www.unian.ua/lite/stars/10548501-fizik-muzikant-politik-vakarchuk-vidznachaye-den-narodzhennya-cikavi-fakti-pro-lidera-okean-elzi-video.html.
6. Наталія май. http://www.nataliamay.com/
7. М.Соколець. Українська пісня – душа народу. https://enigma.ua/articles/ukrainska-pisnya-dusha-narodu.
8. Українські народні думи та пісні ХV-XVIII ст. https://studopedia.su/16_59660_ukrainski-narodni-dumi-ta-pisni-XVXVII-st-ih-tematika-ta-osoblivosti.html