Насильство в сім’ї, булінг та як його уникнути.

Тема: Насильство в сім’ї, булінг та як його уникнути. Розробила класний керівник Групи 27/2 Тарнасвська Л. П.

Проблеми. Проблеми сімейного насильства і насильства в підлітковому середовищі є зараз одними з найактуальніших. Проблема насильства не нова, вона існувала завжди й існує у всіх країнах світу. У багатьох країнах світу щорічно листопад проходить під знаком синьої стрічки — такий міжнародний символ захисту дітей від насильства у всіх його проявах.

Проблема насильства над дітьми. Проблема насильства над дітьми залишається актуальною для України, незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства по відношенню до дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Держава визнає, що насильство над дітьми трапляється в різних сферах життя – вдома, при контакті з представниками правоохоронних органів, у закладах опіки, в навчальних закладах. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного. Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то школи мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства.

Кожен день багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їх розвитку. Вони зазнають численних страждань, стаючи жертвами війни і насильства, расової дискримінації, агресії, іноземної окупації, стаючи біженцями і переміщеними дітьми, вимушеними захищати свій дім і сімейне вогнище, стаючи інвалідами і жертвами недобросовісності, жорстокості і експлуатації. Кожен день мільйони дітей страждають від бід, злиднів і економічної кризи – від голоду і відсутності дому, від епідемій і неписемності.

Щодня 40000 дітей помирають від недоїдання і хвороб, у тому числі від СНІДу, від відсутності чистої води, від поганих санітарних умов, а також від наслідків, пов’язаних з проблемою наркоманії. Біля 1 млрд дітей проживають у злиднях, 16 % дітей віком до 5 років не доїдають, 13% дітей ніколи не ходили до школи.

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство. Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса. Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання.

Психічне (емоційне) насильство -Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

Асоціації до ключових слів. А зараз Вам пропонуємо асоціації до ключових слів сьогоднішнього заходу. Наприклад, слово «толерантність» може викликати асоціації: терпіння, спілкування, об'єктивність, любов, єдність, радість, моральність, співпраця тощо. Слово «насильство» може викликати асоціації: негатив, ненависть, агресія, страх, стрес, знущання, побиття, лицемірство тощо.: «толерантність» та «насильство».

Права дитини в усіх сферах. Конвенція ООН про права дитини (1989р.), яку ратифікувала Україна у 1991р., – найбільш вагомий міжнародний документ, у якому визначено стандарти прав дитини в усіх сферах життя суспільства. Звернемо увагу на наступне: жодна дитина не може бути покарана або піддана жорстокому нелюдському поводженню або бути позбавлена волі; у поводженні з дитиною компетентні органи повинні діяти в інтересах дитини. На законодавчому рівні в нашій державі введено багато нових норм у Кодексах: Сімейному, Цивільному, Кримінальному, – які повинні захистити права дитини, визначити дітей повноправними учасниками суспільних відносин.

На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про Охорону Дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

. Проте, в реальному житті ніхто з дорослих не сприймає дітей, як повноправних членів суспільства. Це підтверджують чисельні моніторинги, опитування. Експерти одностайно підтверджують, що спроби дитини встановити справедливість, захистити себе у будь-яких установах без дорослих приречені на невдачу. Опитування також засвідчують, що майже кожна дитина відчула на собі порушення своїх прав та була свідком порушення прав неповнолітніх. Сьогодні дитина не захищена у суспільстві від жорстокості і знущання , брутальної поведінки з боку дорослих. Місцем, де діти найчастіше зазнають насильства педагоги в переважній більшості вважають вулицю (89 %), біля половини респондентів згодні із фактом потерпання дітей від насильства у школі. Діти також називають вулицю як місце, де вони найчастіше зустрічаються із насильством. Проте, якщо йдеться про власний досвід, то школу діти ставлять на перше місце. Більше половини опитаних педагогів помічали такі прояви насильства в школі: побиття, сварки, образи, приниження, використання прізвиськ та відбирання їжі.

Основи законодавстваІснує відповідальність за заподіяне насильство щодо іншої людини. У Кримінальному кодексі України існують закони, на підставі яких можна порушити кримінальну справу в тих випадках, коли дії кривдника відповідають визначенню різних форм насильства (фізичного, психічного, сексуального), і після того, як ці дії вже були скоєні: побої, погроза убивства чи заподіяння тяжкої шкоди; образа, що принижує честь і гідність; наклеп — поширення помилкових фактів; заподіяння шкоди здоров'ю. Людина може звернутися по допомогу. Виникає питання: до кого, куди і коли. Показати дитині, що вона не самотня. У критичній ситуації підлітки і діти можуть подзвонити по телефону довіри, звертатися в міліцію, де підкажуть, що робити, куди звернутися. Вони можуть скористатися допомогою людини, якій довіряють (родичі, друзі, вчитель чи психолог школи). Можна звернутися в спеціальні центри: соціальної допомоги родині і дітям, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх, психолого-медико-педагогічний, до комісії у справах неповнолітніх, у притулок для дітей, де їм буде надана допомога.

До кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Неповнолітні від 14 до 16 років підлягають кримінальній відповідальності, зокрема, за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій та злісне хуліганство. Вік настання кримінальної відповідальності в різних країнах такий: в Англії – 8 р.; у Франції – 13 р.; в Ізраїлі – 9 р.; у Німеччині – 14 р.

Насилля в сім’їНасильство – явище не специфічно українське, а універсальне, загальне. У різних формах і проявах воно існує в усіх без виключення країнах, незалежно від їх суспільного і державного устрою. Жорстоке поводження з дітьми у сім’ях – не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. До того ж в українському суспільстві «не прийнято» говорити про такі речі. На жаль, часто ми стикаємося з тим, як один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини. Більшість із тих вважає, що це їхні родинні справи, і ті хто не повинен втручатися у «процес виховання». Хочу зазначити, що не лише побиття або знущання можна назвати жорстоким ставленням. Сюди також можна включити і емоційне насильство, батьківську неувагу, небезпечну для розвитку дитини поведінку батьків.

Статистика За статистикою у США кілька років тому було зареєстровано понад мільйон випадків поганого поводження з дітьми. З тих переважна більшість це – фізичні кривдження. Понад тисячу дітей померли від фізичного насильства та занедбання. У Росії щорічно 17 тисяч дітей стають жертвами насильницьких дій, з тих 2 тисяч виявляються жертвами вбивств. В Україні минулого року від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашньої тиранії діти у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі – чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття.

Проблема Проблема насильства щодо дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві: у нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматки хліба для себе і своїх дітей, із них – 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.

Психологи зазначають Психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми – це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Батьки порушують права дитини, якщо:знущаються над дитиною;б’ють її;завдають шкоди здоров’ю дитині;залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);порушують її статеву недоторканість;навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;перебивають дитину під час розмови;ізолюють дитину;контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;використовують образливі прізвиська;соромлять дитину;використовують її як передавача інформації між батьками під час конфліктів у сім’ї;контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;ігнорують її;не задовольняють її основні потреби;використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;погрожують залишити її;погрожують фізичною розправою;поводяться з дитиною, як із прислугою;відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.

Висновок Насильство в будь-якій формі неприйнятне. Люди повинні шанобливо ставитися один до одного.

Притча про жорстокість. В одному з монастирів Шаоліню майстер навчав учня. І якось учень поставив майстру запитання:— Учителю, а як довідатися, наскільки я жорстокий?— Щоразу, коли ти завдаватимеш удару своєму ворогу, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо один раз ти не відчуєш болю — знай, жорстокість поглинула тебе. Будьмо толерантними один до одного, до дітей, до самих себе.

Щоб подолати насильство в сім’ї: Визнавайте право дитини на особисте життя. Довіряйте дітям. Поважайте почуття іншого з батьків. Забезпечте емоційний комфорт. Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті. Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають. Забезпечте фізичну безпеку. Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях. Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь. Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування. Слідкуйте за дисципліною: Будьте послідовним. Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини. Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного. Давайте постанови, а не покарання. Приділяйте дитині свій час і увагу. Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.

Важливі поради «Як вести себе на вулиці» Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час. Не спілкуватися із незнайомими особами. Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші). Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю). Не провокувати своєю поведінкою інших. Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником. Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це.

Заключна вправа «Клубок»Друзі, зараз ми проведемо невелику розминку, що допоможе нам підбити підсумок сьогоднішнього заходу і трохи відпочити. Отже, у мене в руках клубок ниток для в’язання. Зараз ми будемо в’язати візерунок. Учасник, у якого в руках виявиться клубок, повинен сказати побажання класу, потім обмотати нитку навколо свого пальця і перекинути клубок будь-якому іншому учаснику. Постараємося, щоб клубок побував в усіх. І ще: уважно слухайте кожного, хто говорить. Це нам наприкінці знадобиться. От скільки приємних побажань ми почули. А тепер пропоную змотати клубок назад. Робити це будемо так: той, хто знімає нитку з пальця, намотує її на клубок і пригадує, що саме говорив попередній учасник, яке було його побажання.

Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі. Прислухаймося до голосу дитини як до діючої в істині:«Мій улюблений світ – без насильства,Без жорстокості, болю і зла,Де народом заспівана пісня. Містить тільки хороші слова. Мій улюблений світ – без насильства,Де немає страждання й війни,Де розквітла калина барвиста,Й голосінь не почуєш сумних. Мій улюблений світ – це не казка,А реальне щасливе життя,Бо звільнивши наш світ від насильства,Можна сміло іти в майбуття.І коли на теренах країни. Без страждань заживе кожне місто,Скажуть люди всієї країни: Україна – це світ без насильства!»