Науково-дослідницька робота „Весь світ театр, а люди в ньому – актори…”

Путильська районна державна адміністрація

Сектор управління у сфері освіти

Яблуницька ЗОШ І – ІІ ступенів

 

 

Районний етап Всеукраїнської експедиції

 учнівської та студентської молоді

„Моя Батьківщина  - Україна”

 

 

Напрям: „Духовна спадщина мого народу”

 

„Весь світ  театр, а люди

в ньому – актори…”

 

 

 

 

 

 

2017

Адреса:  вул. Головна,65

               Яблуниця,

               Путильський район,

              Чернівецька обл.

 

Виконавець:  Дроняк Діана,

                    учениця 7 класу

                    Яблуницької ЗОШ І – ІІ ступенів

 

Керівник: Кочерган Марія Михайлівна,

вчитель основ християнської етики

Яблуницької ЗОШ І – ІІ ступенів

                   тел. (097)-429-30-74

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………...……4

РозділІ.  Дитячий театр села Яблуниця……………………..…………...…...7

Розділ ІІ. Дорослий театр села Яблуниця ………………….…………….......8

Розділ ІІІ. Ляльковий  театр села Яблуниця ……………….…………........10

Розділ ІV. Вчителі – актори……………………………………………..….....11

Розділ V. П’єси, написані вчителями Яблуницької ЗОШ І-ІІ ступенів....12

Висновок ……………………………………………………………………… ..13

Список використаної  літератератури…………………...………………….14

Додатки ………………………………………………………………………….15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Весь світ театр, а люди в ньому – актори.

Уільям Шекспір

Театр - це вид мистецтва, в якому образне відтворення дійсності відбувається у формі драматичної дії, сценічної гри, що здійснюється акторами перед глядачами. Театр займає особливе місце серед інших форм мистецтва, бо належить до так званих синтетичних видів мистецтва, тобто об'єднує у собі різні види мистецтва. Основа театру - драматургія. Жанри драматургії: трагедія, комедія, драма. Елементи процесу створення вистави: режисерський задум, сценографія, музика, костюми, грим, освітлення,  реквізит, бутафорія, декорації (1.с.6-7).

 Існують різні форми театрального мистецтва: театр драматичний, музичний, ляльковий. Надзвичайно важливим є вплив на формування театру як виду мистецтва національних традицій і психологічних особливостей буття народу.

Людину завжди вирізняло з-поміж інших істот глибоке світовідчуття та потяг до пре­красного, адже не лише турботами про хліб насущ­ний живе людина, її душа прагне яскравих вра­жень, видовищ, естетичної насолоди. Задовольнити ці потреби покликаний театр (2.с.32-35).

Першим театральним досвідом вважаються численні народні ігри та обряди, їх учасники по­ділялися на глядачів та акторів. Перший театр, за свідченнями вчених, було створено в Греції у V сто­літті до нашої ери.

 Слово «театр» походить із грецької і має декілька значень. Наведу головні з них:

• вид мистецтва;
• творчий колектив, який готує і дає вистави;
• приміщення, де відбуваються спектаклі [3].

Життя театру часто порівнюють з життям людини. Як і людина, театр має свій «характер», свої завдання та проблеми, своє минуле, сучасне і майбутнє. Театр – вид мистецтва, що відображає життя в художній образній формі. Театральне мистецтво, як інші види мистецтва, є формою суспільної свідомості. Театр має першорядне значення в житті суспільства, як засіб художнього відображення дійсності і естетичного виховання.

Своє значення має і сільський аматорський театральний колектив, що працює вже багато років при будинку культури села Яблуниця. Своє існування колектив розпочав, як звичайний самодіяльний гурток з перших днів роботи будинку культури, а це було ще в 1957 році. Під керівництвом різних людей гурток набував все більшої популярності. І на сьогоднішній день ця традиція продовжується.

Мета роботи полягає у вивченні театрального мистецтва на території села Яблуниця. Адже село жило і живе театральними виставами.

Для досягнення мети було передбачено вирішення завдань:

•           ознайомитися з діючим аматорським колективом та їхніми виставами;
•           записати від учасників колективу, які вистави вони грали, де брали участь;
•           систематизувати зібраний матеріал.

Актуальність нашої роботи зумовлена недостатнім вивченням даного питання.

Матеріалом дослідження послужили розповіді учасників аматорського театрального колективу різних років.

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретичне значення роботи полягає у  поглибленні та  узагальненні знань про театральне мистецтво та його розвиток в селі Яблуниця.

Практичним значенням нашої роботи є те, що матеріали  проведеного дослідження можуть бути використані при підготовці до уроків українознавства, мистецтва, проведенні класних годин та послужити матеріалами для подальшого дослідження розвитку аматорського театру в селі Яблуниця.

Структура науково-дослідницької роботи. Робота складається зі вступу, п’ятьох розділів (Розділ І. „Дитячий театр села Яблуниця”; Розділ ІІ. „Дорослий театр села Яблуниця”; Розділ ІІІ. „Ляльковий  театр села Яблуниця”; Розділ ІV. „Вчителі - актори”; Розділ V. „П’єси, написані вчителями Яблуницької ЗОШ І-ІІ ступенів”;), висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І.  Дитячий театр села Яблуниця

Дитячий аматорський театральний шкільний  колектив при будинку культури був створений ще в 2005 році. Керівником якого була Куриндаш Галина Іванівна, директор будинку культури.  Першим надбанням стала  п’єса Наталі Забіли „Пташині пригоди”, за яку отримали ІІ місце в районному огляді дитячих театральних гуртків. Ось хронологія дитячих вистав.

2005р. - „Пташині пригоди” Наталі Забіли, ролі виконували: Аннич Оксна, Шміляк Леся, Добродійчук Віталіна, Михайлюк Олена, Малиш Леся, Гаврилюк Євгенія, Лабудяк Марія. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. У виставі йдеться про життя свійських тварин, які потрапили в біду. До них в ночі підкрадається злий тхір, який викрадає маленьких курчат. Головні герої півник, гусак та індик йдуть до лісу, щоб врятувати дитинчат. Пригода закінчується тим, що всі живі та здорові повертаються до свого подвір’я.

2009р. – „Лишився на кутанню”, ролі виконували: Лахман Олена, Кишляк Галина, Псарюк Станіслав, Нестор Юлія, Добродійчук Дар’я, Мартинюк Наталія. Керівник Поп’юк Марина Федорівна, вчитель української мови та літератури. Отримали ІІІ місце в районному етапі Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості «Чисті роси». П’єса на дві дії, в якій розповідається, як чоловік лишився на кутанню. І не зміг впоратися із жіночою роботою.

2010р. - „Пташині пригоди” Наталі Забіли, ролі виконували : Петрик Тетяна, Михайлюк Роксолана, Дуленчук Іван, Курильчук Надія, Куриндаш Лариса, Пецей Марія, Рубаняк Михайло,Сливчук Вадим. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Цю виставу вже ставив дитячий аматорський колектив у 2005 році, але на прохання нового колективу  ставиться ще раз. Але вже з елементами співу та танцями.

2015р. – „Слухай подих  давнини”(додаток 1,2 ), ролі виконували:

Мама – Кочерган М.М., вчитель основ християнської етики; Іванко – Шміляк Костянтин; Марічка – Дутчак Вікторія; чортик – Дмитроняк Іван;  відьмочка – Дроняк Діана; слуги відьмочки – Дроняк Святослав та Кумариця Максим; русалки – Поп’юк Марина та Заєць Наталія; водяничок - Псарюк Тарас; кікімора – Кічеряк Катерина; домовичок – Бельмега Станіслав; циплята – Дуленчук Анастасія та Юрнюк Ірина; примари – Киверо Аліна та Новотна Ірина. Керівник  Куриндаш Лариса, колишня учасниця дитячого театрального гуртка. На той час Лариса грала у цій же виставі, навчаючись в культосвітньому училищі і вирішила вже сама спробувати себе в ролі режисера. У виставі йдеться про Іванка та Марічку, які заснули під мамину розповідь  казки. Вві сні   вони блукали лісом, зустріли багатьох містичних героїв і не могли знайти дороги додому.  Розбудив дітей мамин голос і вони зрозуміли, що це був лише  сон.

2017р. - інсценізація за мотивами однойменного оповідання Данила Харов’юка  „Баби” (додаток 3), ролі виконували: Оксана Федориха Белеїха- Мартинюк Наталія; Одосія Василиха Хромеїха – Добродійчук Дар’я; Мотрона Курилиха Шумеїха – Лахман Оксана; Гафія Стефаниха Куштелеїха – Мороз Анастасія; дівчата – Андрецуляк Анастасія, Поп’юк Марина, Дроняк Діана, Дутчак Вікторія; хлопці – Киверо Мар’ян, Дроняк Захар, Федорчук Назарій, Шміляк Костянтин. Зайняли ІІ місце в районному етапі Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості «Чисті роси». Керівник Кочерган Марія Михайлівна, вчитель основ християнської етики. Вистава на одну дію, в якій йдеться про недільний день бабусь, які відпочивають від роботи. І нема їм, що робити,як поговорити про все на світі.

 

 

 

 

 

 

 Розділ ІІ.  Дорослий  театр села Яблуниця

Дорослий  аматорський театральний шкільний  колектив при будинку культури був створений ще в 1957 році. На жаль до наших часів не збереглися всі вистави, які ставив колектив, але деякі з них пам’ятають самі актори. Зі слів учасників колективу склали невеличку хронологію вистав.

1981р. – „Послідній танок” (додаток4), ролі виконували: Том’юк Володимир, Ковбиш Михайло, Дудидра Марія, Дроняк Любов, Лахман Василь (хто, яку роль виконував не пам’ятають, адже половини складу немає в живих). Керівником на той час був директор  будинку культури  Ковбиш Михайло. У виставі йдеться про те, що чоловіків забирають на війну. І в них є можливість затанцювати послідній танок на прощання з дружинами.

1987р. – „Бережіть чоловіків ”, ролі виконували: Пилипко Параска, Ковбиш Михайло, Лахман Василь, Дроняк Любов. Керівник Ковбиш Михайло, директор будинку культури села Яблуниця. Актори на сцені доносять до глядачів, що треба берегти чоловіків. Вистава на воєнну тематику, а на той час всі чоловіки йшли на війну.

1993р. –  „ Анюта и барышня”, ролі виконували Пилипко Розалія та Пецей Людмила. Керівник Пилипко Розалія, студентка медичного училища. Короткометражна комедійна вистава про один день життя панянки та її служниці.

2004р. –  „Посліднє врем’є” Данила Харов’юка, ролі виконували: Пилипко Параска, Ковбиш Валерій, Аннич Михайло, Пецей Василина, Синиця Михайліна. Аматорський колектив на чолі з керівником Куриндаш Галиною отримує лауреата ІІ ступеня ХІV Міжнародного гуцульського фестивалю. Театральна вистава на дві дії, в якій розповідається, що останнім часом дуже важко жити. Одна жінка шукає собі невістку, бо син ніяк не хоче женитися. У кожного свої проблеми.

2006р. –  „ Право” (додаток6,7), написана керівником Куриндаш Галиною за твором „Право”, ролі виконували: Ковбиш Валерій, Аннич Михайло, Пецей Василина, Пилипко Параска, Куриндаш Галина. Отримали Диплом І ступеня на фестивалі „Буковинська театральна весна - 2006” та лауреати ІІІ ступеня на ХVІ Міжнародному гуцульському фестивалі „Коломийка - 2006”. Вистава наближена до сучасності. Один чоловік взяв кредит і дуже важко його оплачує. Оплатити він його не може і в нього забирають  рідну домівку. Чоловік у відчаї і не знає, що йому робити. Люди  з села всіляко чоловіка підтримують, хто ділом, хто словом.

2007р. – „Солодка Даруся” (додаток) Марії Матіос, ролі виконували: Вережак Михайло, Григоряк Василь, Синиця Михайліна, Куриндаш Галина, Пилипко Параска , Пилипко Тарас, Кумариця Олександра, Ковбиш Валерій, Ковбиш Оксана, Куриндаш Лариса, Пецей Марія, Довганюк Світлана, Бока Юрій. За цю виставу колектив також мав дві нагороди: Диплом І ступеня на обласному конкурсі „Буковинська театральна весна - 2007” та Диплом ІІ ступеня на ХVІІ Міжнародному гуцульському фестивалі „Яремче - 220”. Керівник Куриндаш Галина. Театральна вистава сильна  за своєю натурою починається легко з поволі наростаючою напругою, описуючи важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби десь у 1970-х роках. У селі її вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Даруся живе сама у хаті своїх батьків й дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються, чи то її, чи то власних гріхів. Місцева радянська влада навіть не намагалася надати якусь лікарську допомогу Дарусі. Напрочуд дивним видається те, що коли доля усміхнулася до Дарусі й вона пішла на поправку, місцева влада (ті ж самі сільські люди) боячись чогось воліють повернути усе як було.

2010р. – „Великоднє диво”, ролі виконували: Куриндаш Галина, Довганюк Світлана, Кумариця Олександра, Погарняк Клим, Кочерган Володимир, Пецей Марія, Пилипко Параска, Пилатюк Юрій, Федорчук Іван, Пецей Василина. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Вистава на одну дію, в якій розповідається про дива. Які відбуваються на передодні великого православного свята Великодня. Люди збираються і кожен розповідає про своє диво. Хтось вигадує, а хтось розказує правду.

2011р. – „Віт” (додаток 9), ролі виконували Бока Юрій, Пилипко Параска, Довганюк Світлана. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Комедійна весела вистава про двох сусідок, які постійно сваряться з причини і без. Прийшли вони до віта, щоб зробив право між ними. Але віт не може нічого зробити, бо жінки невгамовні.

2014р. - „Кирилейса” (додаток 10 ) , ролі виконували: Куриндаш Галина, Пецей Василина, Довганюк Світлана, Копчук Світлана, Пецей Ігор, Шкіндюк Юрій, Копчук Микола. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця.  Дійство відбувається біля церкви на свято Пасхи. Де кожен з натовпу, хоче розповісти, чи показати, як вберегти себе від злих духів. Хтось ворожить, а хтось молиться.

2015р. – „Семен і Семениха”, ролі виконували: Пилипко Параска та Ковбиш Валерій. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Комедійна  невеличка вистава, в якій йдеться про сімейну пару. Жінка завжди всім незадоволена і свою злість висипає на чоловіка.

2016р. -„Вовки”, ролі виконували Кочерган Марія, Пецей Василина, Кумариця Василина, Кумариця Олександра, Дроняк Марія, Пилипко Параска, Куриндаш Галина, Копчук Світлана, Копчук Микола. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Вистава на три дії з повчальним характером. Люди обговорюють те, що на село нападають вовки і від них спасу немає. Але йдеться про те, що вовки – це і є самі люди з села.

2016р.- „Музейний експонат”, ролі виконували: чоловік – Копчук Світлана, жінка – Пилипко Параска. Керівник Пилипко Параска, завідувач бібліотеки – філіалу села Яблуниця. Комедійна вистава, як подружжя із села поїхали в місто на екскурсію в музей. Приїхавши додому, чоловік і жінка сваряться, бо чоловік негарно поводив себе в музеї.

2017р. – „Палажка і Параска”, ролі виконували: Палажка – Копчук Світлана, Параска – Пилипко Параска. Керівник Пилипко Параска, завідувач бібліотеки – філіалу села Яблуниця. Комедійна вистава про двох сусідок Параску та Палажку, які вихваляються одна перед одною. Одна новою хусткою, інша своїм господарством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ.  Ляльковий  театр села Яблуниця

У 2005 році створюється ляльковий дитячий театр під назвою „Рукавичка”. Всього за ці роки були поставлені тільки дві лялькові вистави. Хоч це невеличкі надбання, але й з ними  дитячий колектив їздив виступати в дошкільні навчальні заклади Путильського району. Виступали в сільському будинку культури та на районній сцені, де здобули ІІ місце в огляді театральних гуртків.

2005р. – лялькова вистава „Колобок” (додаток 11,12), ролі виконували:

баба – Добродійчук Віталіна, дідо – Пецей Надія, ведмідь – Лабудяк Марія, вовк – Михайлюк Олена, заєць – Шміляк Леся, лисиця – Аннич Оксана,звукорежисер – Пецей Марія. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Лялькова вистава була поставлена на основі  відомої казки «Колобок». Як в оригіналі казки, так і в виставі в кінці колобка з’їдає лисиця.

2006р. – „Маленька фея”, ролі виконували: Пецей Марія, Пецей Надія, Погарняк Клим, Куриндаш Лариса, Михайлюк Олена. Виступали в сільському будинку культури. Керівник Куриндаш Галина, директор будинку культури села Яблуниця. Невеличка повчальна вистава про маленьку дівчинку, яку викрав злий чаклун. Але молодий принц зумів її спасти, перехитривши чаклуна. В кінці вистави маленька дівчинка стає феєю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІV.  Вчителі Яблуницької ЗОШ І-ІІ ступенів – актори

«Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі, тільки в  усвідомленні величі своєї справи”, – так писав про вчителя  відомий письменник Симон Соловейчик [4]. Так і в Яблуницькій школі  не просто вчителі, а вчителі – актори. Вони неодноразово брали участь у різних виставах. Їздили на фестивалі та  з концертами в сусідні села. І на даний час Кумариця Олександра Юріївна, Довганюк Світлана Миколаївна та Кочерган Марія Михайлівна є учасницями дорослого театрального колективу.

Кумариця Олександра Юріївна – вчитель українознавста та основ здоров’я, старший вчитель. Олександра Юріївна влилася в аматорський театральний колектив у 2005 році. Виконувала дуже багато головних  ролей. Брала участь у таких виставах: „Солодка Даруся”, „Кирилейса”, „Великоднє диво”, „Вовки” (додаток 13).

Вережак Михайло Васильович – директор Яблуницької школи. Вчитель – методист, лауреат премії імені Омельяна Поповича. Виконував роль Цвичка у виставі „Солодка Даруся” Марії Матіос у 2007 році (додаток 14).

Довганюк Світлана Миколаївна – бібліотекар Яблуницької школи. Є учасником аматорського театрального колективу з 2007року. Брала участь у багатьох виставах, а саме: „Солодка Даруся”, „Віт”, „Кирилейса”, „Великоднє диво” (додаток 15).

Кочерган Марія Михайлівна – вчитель основ християнської етики. Ще з дитячих років є учасником дитячого театрального колективу. Брала участь лялькових виставах „Колобок” та „Маленька фея”, як звукорежисер. Також виконувала роль у дитячій театральній виставі „Пташині пригоди”. Ставши дорослою, не покинула театральну справу і продовжила виконувати роль у дорослих виставах, а саме: „Солодка Даруся” , „Вовки ”, „Великоднє диво” та „Слухай подих давнини” (додаток 16).

Сливчук Розалія Василівна, секретар – друкарка Яблуницької ЗОШ І-ІІ ступенів.  У студентські роки  грала у комедійній виставі „Анюта и барышня”, виконувала роль Анюти в 1993р. Керівником була сама Розалія Василівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ V.  П’єси, написані вчителями Яблуницької ЗОШ І-ІІ ступенів

П’єса (фр. piece) – різновид драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного і яскравого характеру . Подеколи цей термін вживають у більш широкому значенні – стосовно будь-якого драматичного жанру. Назву п’єса застосовують також, коли йдеться про ліричний вірш (у минулому віці). У специфічних сферах п’єса – невеликий за обсягом музичний твір.

П’єса – це твір, що відноситься до драматичного роду літератури. П’єси поділяють на три жанри: трагедія, комедія і драма. Всі, без винятку, п’єси пишуться для постановки на сцені [5].

В Яблуницькій школі є вчителі, які написали свої п’єси та сценки. На деякі з них були поставлені вистави.

Федорчак  Ганна Іванівна написала побутову сценку на одну дію „Дедьо з роботи”. В якій розповідається про буденне життя гуцулів та їхні турботи (додаток 17,18).

Довганюк Світлана Миколаївна написала п’єсу на дві дії „З деревцем на Юрія” (додаток 19).

Додюк Марина Федорівна написала п’єсу „Лишився на кутанню” (додаток 20,21).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Під час роботи над науково - дослідницькою працею „Весь світ театр , а люди в ньому - актори…” ми ознайомилися з аматорським театральним колективом, дізналися , що акторами були вчителі, бібліотекарі, працівники культури, а також  прості люди села Яблуниця.

Було з’ясовано, що театр посідає не останнє місце в житті дітей та дорослих. За  розповідями акторів можна зробити висновок, що їм дуже подобалося брати участь у виставах. Лишали всі свої справи, роботу і поспішали до будинку культури на репетицію. В більшості виставах переважав гуцульський одяг: сорочка, запаска, пояс, постоли, капці. Але це не було проблемою для учасників, адже в кожного з них є такий набір.

Можна твердо сказати, що театральне мистецтво було і є популярним. Як колись їздили в театри на вистави, так і в наш час діти відвідують театри. У 1987  році була організована поїздка в м. Чернівці в театр(додаток 22). І в 2016 році організовано учні 8 класу їдуть на виставу „Сватання на Гончарівці” (додаток 23).   Театральне мистецтво завжди буде поширеним видом мистецтва. І наше завдання, молодого покоління, не загубити, а збагачувати цей вид мистецтва. Не зважаючи, де живемо, чи це село, чи місто. Якщо в містах є діючі театри, то в селі, при будинку культури чи в школі, розвивати такі театральні гуртки. Тому що театр - це світ духовності і краси, який на усім дуже потрібен.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Берека В. Роль позашкільних заходів у формуванні творчої особистості // Педагогічний вісник. – 1997. – №2. – С.6 – 7.
2.  Вервейко Л. В. Театр – життя, актори в ньому люди // Класному керівнику.   – 2011. – №3. – С.32 – 35.
3. Режим доступу:http://metoduchka.com/teatr-zhyttja-aktory-v-nomu-ljudy-vyhovna-hodyna/.
4. Режим доступу:http://ukr-lit.com/p-yesa/ .
5. Режим доступу:http://pedpresa.ua/123045-uchytel-povynen-buty-aktorom-top-20-najkrashhyh-filmiv-pro-pedagogiv.html.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 Додаток 1

Додаток 2

 

Додаток 3

 

  Додаток 4

 

 

 

 Додаток 5

 

 

                                                                                                   Додаток 6

 

 

 

Додаток 7

 

 

Додаток 8

 

 

 

 

Додаток 9

 

 

Додаток 10

 

 

Додаток 11

 

Додаток 12

 

 

Додаток 13

 

 

Додаток 14

 

 

Додаток 15

 

 

Додаток 16

 

Додаток 17

Дедьо з роботи

Побутова сценка на одну дію

Неня. Лавицу перевернули стримголов, а вереня у хоромах, а де кожівку діли та веретено? Ану борзо робіт порєдок! А дрантє ике їсте виробили, ші то ни вижмакала, шо набралоси за свєта, а ви вже далі повимащувалиси.

Дочка. Коби вже борше дєдьо прийшов, буду казати аби зробив магливницу, би тобі було легше прати.

Син. А де дєдьо?

Дочка. Та пишов єгніта загонити, бо шє икас галиця поззідає.

Син. Байка, хоть би всіх до лаби.

Неня. А до мочінки бринзу з кулешов любиш?

Син. Делікатна їда, аби шє гуслінка.

Дочка. За гуслінку вибачєйте, ші корова ни вположиласи.

Неня. Ади дєдьо прийшв – сядьте критко, дітво.

Дєдьо. Йой, так метет на дворі,  шо покай, ледви єгніта позагонив.

Неня. Бери ко путні, коромисло, та йди в кадуб води принеси.

Дєдьо.Йой, сарака, уже рано, бо так руки болє вид трачки, шо ни годен.

Неня. Но та вже вмивайся та по почувай. А ви, дітво, доста гандратиси. Идіт вже на піч, бо з вами ни попочінеш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток19

 

З деревцем на Юрія

Дія І

      На сцені пліт, смерічка, криниця, на задній стіні краєвид села.

Біля криниці набирає воду Параска до неї підходить Марійка з відрами.

Маріка. А дужі, кумо Парасочко!

Параска. (Перелякано підняла голову). Ой, гаразд шо ви собі. Але єк ви, кумко, мене напудили.

Маріка. Та де, Парасочко, та я так тихонькопидийшла. Та чо ви такі полохливі.

Параска. Та так, так ви. Марічко, пидийшли та єкмоцно так заговорили, а я шошзадумаласи собі, тай зато так си перепудила.

Маріка. І! та вибачайте, кумочко любі, я бегмени хотіла. Я дам вам трохи ладану абестепидкурилисиувечір.

Параска. Та добре, добре, кумочко.

Маріка. Розказуйте, кумочко, єкпоживаїте?

Параска. Та Богу дєкувати. Аби пережили цу зиму таку кєшку з морозами та з зимами. Гадала смих, шо в стайні всьоповипукує з морозу. Так було замерзло, тай шош і худоби тої є.

Маріка. Ой шо надоїли тоти морози, то надоїли. Тай сіно так пишло, але Богу дєкувати, шо завтра вже Юрія та виженемо вже худобу на пашу, вже таки лекше буде. Але старі люди кажут, шо літо зато файне буде.

Параска. Та коби Бог дав, аби легко сіна зробити на ці худоби.

З-за перелазу пидходєт Анниця тай Васюта.

Анниця. Добрий день!

Васюта. А єк дужі, молодиці!

Маріка і Параска. Дай Боже здоров’є. Добре єк ви собі.

Параска. (Бере відра тай хоче йти). Ой іду я вже.

Васюта. А куда це ви , Парасочко, так спішите? Ци ви шош сердиті на нас?

Параска. Та ні, Васютко, Боже борони. Чо би я мала сердитиси на вас, шо ви міні поганого зробили.

Васюта. Ну та постийтеші з нами та поговорім. Розкажіть шо чути туда селом.

Анниця. Та порадуймося, шо трохи тепла настало. Та ципозавесновувалиси вже.

Параска. Та вже Богу дєкувати, тай добрим людем, шо помогли, уже завеснувалиси.Васюта. А ви, Марічко?

Маріка. Тай я вже всьозавеснувала, лиш двечіруфасулі маю покласти.

Васюта. І-і-і. покладете ші опо Юрію.

Маріка. Та ні, Васютко, бо памнєтаю, ші моя неня казали, шо добре до Юрія покласти фасулі, бо можут ни дойти восени.

Параска. Так, так казали старі люди, тай я собі так дотримуюси.

Анниця. Ей! Лишіть ви вже ці городи. Розказуйте шо чути туда, де весілля в селі. Бо вже йшов би дес’ на набутки трохи.

Васюта. Та шо ви ни чули? Та ген туда по Юрію у Пецеїв весіль, та в Малишів у Стайці. А на осінь Василь Дронєк жени сина, уже в старости ходили.

Маріка. Ей, иких це весіль!

Параска. Ій! Весіль та весіль – це ші треба дожити, тай цимутші кликати. А завтра аді Юрія. Може, бих збиралися та несли деревце Юрієви Грицевому.

Васюта. І, Бегме це ви, Парасочко, добре придумали, такий файний газда в селі. Цишош помочі, цикогос підвести – николинивидказуєцци. Цишо ви кажете, молодиці?

Анниця. Та я ничони маю проти, шочємний той Юріко, то чємний.

Параска. А ви, марічко, з нами пидете?

Маріка. Та гадаю, шопиду. Лиш ни знаю єк Міхайло мій, бо вин на роботі.

Васюта. Та ничо, вин увечір прийде. А ми доти усно позлагожєємо.

Анниця. Мій Лесьо  в хаті та я пишлю най деревце укне, та латку най злагоди.

Параска. Ну а я маю колач тай рушник.

Васюта. А в мене лишилося ші квіток вид весіля тай папір ші маю тай доробимо шониме ставати.

Маріка. Ну а ми вже з Міхайлом питво принесемо. Тай на котру годину си збираємо?

Анниця. Та дес. На дев’єту, бо шєпокупатиси треба тай телінаплекати.

Всі. Най буде.

Маріка. Але в кого сходимося?

Васюта. До мене приходіт.

Параска. Але Дмитро ни ме сердитиси?

Васюта. Та де, шо ви ни знаєте мого Дмитра, та вин це люби.

Маріка. Ну та добре, розходімси, бо ми так засиділися, а роботи ші повно.

Всі. Нну гай… До вечора.

Дія ІІ

Інтер’єр хати

Анниця і Лесьо. А є хто в хаті. Добрий вечір, файні газди! А єк дужі!

Дмитро. Добрий, добрий. А єк ви собі! (дає руку Лесеви).

Васюта. Добре, єк ви! І ике делікатне деревце ви найшли, Лесю!

Дмитро. Файне, файне. Мам бути делекоїс ходив.

Лесьо. Аєкжеж. Аж у Глифу, бо тут понискини годен був найти.

Дмитро. А латку приніс?

Лесьо. Приніс, приніс і ші файно обкурував. А де кладу це деревце?

Дмитро. Ади отут у лавку, де вид кужілядирка є.

Стук у двері.

Дмитро. Можна, можна. Заходіт.

Маріка і Міхайло. Дай, Боже, гаразд у Вашій хаті!

Параска і Василь. А добрий вечір вам, добрі газди. Єкси маєте?

Дмитро і Васюта. Дай, Боже, й Вам! Добре, єк ви!

Міхайло. Ми низабарилиси?

Васюта. Та ні!

Маріка. Бо Міхайло лиш шо прийшов. Та поки обмивси та побритивси.

Василь. А ми вже чікаликумив аби разом ишли.

Лесьо. Та ми тоже лиш шо прийшли.

Параска. А де це класти?

Васюта. Кладіт, Парасочко, тут, на стив.

Маріка. Тай я кладу тут флєші свої.

Васюта. Йо, йо, Марічко, кладіт тут. Тай присідайте в нашій хаті, бо є дівки, аби старости сідали.

Параска. А де ваші дівчєта?

Дмитро. Та цих дівочок тепер в хаті ни втримаєш. За говініникудани ходили, віжідалиси одні одних та й бігают побрехати бріхні.

Анниця. Та то й наші пишли.

Міхайло. Ну та берімси до роботи, бо поки вберемо це деревце та поки пісьмо напишемо, а виднести, тай поза опивнич буде.

Всі. Йо, йо, даваймо, даваймо. (Вбирают деревце).

Параска. Ну але тут би наверх здалося ші велика рутка. Нима, Васютко, у вас?

Васюта. А тут нимамижи цими квітками?

Параска. Нима.

Васюта. Ну та я йду у кліть тай пошукаю у куферку дес там були ші в мене чічіки,  ни лиш білих, Юрій ни є ші старий.

Анниця. Таже покладемо усяких.

Дмитро. Тай кругленько убираймо, аби ни було однобоке.

Васюта (заходит). І ледви смих найшла.

Лесьо. Оце тут люкс пидштимує.

Васюта. А на спид кладіт багато трісунок, то буде файно звисати.

Маріка. Но, а може бих заспівали, бо ми шош сумно вбираємо це деревце.

Дмитро. Ану ,молодиці, начінайте, тай ми за вами.

 

Ой кувала зозулиця

Та й буде кувати,

Шо так файно всі зийшлиси

Деревце вбирати.

 

А шогазди такі пишні

Тут си посходили,

Аби були всі зорові

Тай файно прожили.

 

Та єксобізаспіваю

Тажура щезає,

Бо то наша співаночка

Таку силу має.

 

Заспіваю гуцул очки,

Голосом постелю,

Та одне зсмучєне

Серце розвеселю.

 

Та я ції співаночки

Нигдени забуду,

Та хоч буду умирати,

А співати буду.

Міхайло. О це вже чути, шо ми файному газді деревце вбираємо.

Василь. Давайте, най одні довбируют деревце, а другі сідаймо пісьмо писати.

Анниця. Най буде.

Васюта. Сідайте, сідайте. Я там на столі злагодила листок і ручку тай пишіть,а ми видцив будемо помогати по слову.

Лесьо. А хто ме писати?

Анниця. Най Маріка, бо вна файно пише, та й уміє то до прикладу скласти.

Маріка. Ей лишіть мене. Та де то я вже й забула писати, в хаті сидічи.

Міхайло. Ану, Марі, ти ни викобилюйси, бери тай пиши, а ми будемо помогати тобі складати.

Маріка. І холера би вас узєла (сідают писати пісьмо).

Маріка. Ну та єк начінаємо: «Поважний пане патроне Юрію Пребідоносцю!»

Міхайло. «Ваша дружина. Ваші діточки!»

Лесьо. А тепер пишіть: «Ми з села Глифи їхали кіньми».

Дмитро. «Киглиси волами».

Параска. «А ші трохи й пішки йшли».

Всі. Так, його.

Василь. «Тай файно гритилюємо Вас з Патроном, Юріку».

Маріка. «Та абесте були здорові, шісливі, багаті».

Анниця. Ну, а тепер пишіть уже ші за деревце.

Міхайло. Йо, йо треба написати єк єго принесли, та видків квіти та позлитки на ним.

Лесьо. Та ни забудьте написати за храмец для нас.

Параска. Аєкжеж. Буженички, кишечок.

Василь. Та ші ковбаски добренької та голубчиків жирненьких.

Васюта. Ну тай шібесте за грибочки та мнєсце ни забули.

Дмитро. Тай за питво ни забудьте, руму та наливки доброї.

Васюта. А квасу або вару тобі би ни було?

Дмитро. Тай квас добрий.

Маріка. Добре, добре упасуємо.

Параска. Та мам бути доста вже, кінчийте писати. Лиш попридумуйте вид кого це.

Лесьо. Тай за адресу ни забудьте.

Маріка. Та ні напишемо.

Міхайло. Но всьо: ми вже кінчиємо писати. А ви довбирали?

Параска. Та єкмай.

Маріка. Ну та довбируйте, тай слухайте, шо ми написали. (Читає пісьмо)

Додаток 20

 

Лишивси на кутанню

Сімейна драма

Дія І

На сцені макет хати з вікном, піч, лавиця з ліжником, на підлозі верітка, стіл, миски глиняні, горщики, масляниця, біля лавки куделя з вовною, віник, вище печі висить кусок солонини. Ззаду хати ліс. Коло хати пліт, стоїть відро до корови, корито з шматтям, маглівниця, греблі, коса, миска до вмивання.

На сцені темно, звучить гуцульська мелодія. Чути голос з-за куліс.

Голос.      Нима ліпшої у світі

                 За свою газдывку,

                 Лиш коби то усі знали

                 Та свою робытку.

Чути, як кукурікає півень. Сцена освітлюється, видно, що на лаві хропе чоловік, на підлозі, вкриті ліжником, діти. Жінка, почувши голос півня встає, одягає запаску, хустку, біжить до печі, кладе на стіл миску з їжею. Підходить до чоловіка і будить його.

Жынка. Вставай, любий чоловічку, бери косу в руки та йди коси на царинку поки роса буде.

Чоловік. Чєкай, бо ші смих ни вмивси, ни пролупив очі, а ти гарчіш вже на мене, єк пес у заплоті.

Жынка. А шлях би кє тай ни трафив, я файно говорю, а ти зранку та на мене вже вытріщив очі. Та це отака видддєка за то, шо я роб’ю, цілий день, єк у млині, а ти ші шош хочіш?

Чоловік швидко їсть, встає.

Чоловік. Я иду уже косити ген там, на царинку, а ти ківайси кутайси та й рєхтуй теркілку.

Жынка (будить дітей). Вставайте, умивайтеси, та ідіт ко їсти, беріт кошіль в руки та идіт гриби зберати, витак мете в хобла грати.

Діти встають, їдять, беруть кошик і ідуть.

 Жінка розпалює вогонь, збиває масло, пряде, замітає в хаті,  місить тісто, ліпить вареники, біжить корову доїти, курям дати, кладе вареники на стіл, біля них домашній хліб виймає з печі, при цьому співаючи гуцульську жартівливу співанку.

Біля плоту іде чоловік з косою і говорить.

Чоловік. Ике пусте кисне в хаті, ни йдет до роботи, я би бегме из десіть раз укутавси доти.

Кладе косу на пліт, входить в хату і до жінки.

Чоловік. Уже сонце за полудне, ти ни кличіш їсти. Ти тертілку ни принесла та ни в хаті, та ни дмині ни йдеш помогати.

Жынка. Йой, йду, любий чоловічі, вже йду, ни свариси, бери ліпше пирогами оцими вгостиси. Вибігає, хапає греблі і йде.

Надворі стає темно, спочатку в хату входять діти, а за ними чоловік з жінкою і лягають спати.

 

Дія ІІ

 

Ранок. Кукурікає півень. Встає чоловік, за ним жінка.

Чоловік. Варва, ти іди сегодне в поле, я в хаті си лишу, тебе й там ни буде слідно, хоть тут ни мішєйси.

Жынка. Я багато в поли зроб’ю, повидиш роботу, ти лишєйси на кутанню, єк маїш охоту. Коровку здый, чоловічі, курем траба дати, тай ни забудь намочіла дранті пожмакати. Траба їсти изварити, мисочки обмити, хліба спечі, піч змастити, масло сколотити. Та ни забудь, чоловічі за дітми си дивити?!

Чоловік (сміється). За годину це всьо зроб’ю, шє й набіжу в поле. А ти, сп’юхо й за пывднини це би ни зробила. Бери греблі та йди в поле, шуруй, моя мила!

Жінка, усміхнена, бере греблі і йде в поле.

 

Чоловік (до дітей). Идіт на двыр гратиси, тут си ни валєйте. Серед хати сидите, йдіт, ни заважєйте.

Діти. Дєдю, але ми голодні. Дай нам шош ззісти!

Чоловік. Идіт вали розбивайте, та нерви ни їжте.

Діти виходять.

  Чоловік (скаче серед хати). До чого си взєти?! (Дивиться на годинник) Вже година сема, до восмої я це зроб’ю, я ни є Їлена.

Так… (бере горщик). На окрып води покласти, ватерка палає (ніби розпалює в печі), іду махом здою корову.

(Побіг ззаді хати з відром. Чути, як відро падає і гримить, кляне корову). Аби тебе грым убив, заразо проклєта. (Вбігає злий у хату). Кавуля брикає. Єк лупнула мене фостом, в очєх потемніло, єк брикнула, то молоко постінах летіло. Але взєвси я до бука, та так прав скотину: «За молоко йке їс дала – на їш басарину».

Але Бог з ним, іду борше я курем давати. (Бере зерно, йде за хату. Чути, як кури кудкудакають. Вибігає коло плоту весь у пір’ї з яйцем у руці).

Би шлях трафив цисі кури – по стінах літали, а на кінец шій усі з стайні повтікали. А одна зараза рижя у грєдці си пасла, єк догнав, та єк імив – у руках си знесла.

(Вбігає у хату, ловиться за голову). Горшьки в печі вызбігали. Но най Бог борони! (Дивиться в піч.) Уже доста в печі води, мечю шуфлю глини. Єк кліпнути – піч мастив я скажу газдини.

Шо би їсти изварити, певно й пирожєта. На хліб тісто перебігло – біжу до корита. І усьо це єкнайборше траба поробити, траба добре си ввихати, головов схитрити. (Бере тісто з коритом кладе коло лавки, на лавицу цебер з дрантєм, колотавку з сматанов прив’єзав на плечі)

Три роботі є у мене, я робити хочу: тісто мішу, дрантє жмачю, сметану колочю. Лиш би жынка ни виділа, єк я це всьо роб’ю.

(Це роблячи, роздягнувся, бо жарко стало. Чути знадвору стукіт і голос).

Сусідка. Агов, Варварко, ти в хаті?

(Чоловік перелякався, підтягує штани, які впали, біжить до печі, розсипає коновку зі сметаною, перевертає корито з шматтям, корито з хлібом, біжи і лізе в бочку).

Сусідка (заходить з кружкою, ніби квасниці, роздивляється, ловиться за голову, хреститься). Йой, Госпидку милосердний! Та най Бог борони, шо тутки си твори. Та це відий у цій хаті ничістий  си води. (Бочка падає з чоловіком і гримить).

Сусідка. Ой, ретуйте, бо догони (кидає кружку до квасниці). Прости, Боже, грішну, (молиться) вже брехати я ни буду поки мого віку.

(Вибігає, зустрічає біля паркану сусідку, яка повертається з поля з греблями. Захекана говорить).

Сусідка. Зачікай-ко, шош тє скажу, кумко моя люба. Ике в тебе, кумо люба, у хаті си твори, дранті по хаті валєцци, тісто на пидлозі, вся сметана серед хати, води ціла купа, кури кричут, свині піщут  - мамко моя люба.

А єк я смих хрест поклала, - єк загуркотіло, єк скрізь усьо загриміло та єк зашуміло. Бербениця єк упала, а там загарчєло. З хати так смих я тікала, лиш п’єти блищили. Навіть горші до квасниці там я загубила – іди, кумо, до попа – там ничіста сила.

Жынка. Ни журіцци, кумо люба, вам то привижєцци, то сегодне мый чоловік у хаті кутаїцци. Идіт, кумо, ни журіцци до свого газдички, а увечір єк прийдете, я дам вам кваснички.

(Кладе греблі, заходить в хату).

Жынка. А шлях би кє та ни трафив, шо їс натворив тут (бере тачівку до пирогів). Та я з тебе зараз тутки зроб’ю паліницу.

Чоловік. Йой, Варварко…

Жынка. Та заткайси, Ироде, ти ші маїш слово, єк дам зараз, то заричиш, єк наша корова. То оце ти уробив за цілий день Божий, а фаливси – за годину, і в поли поможу.

(Біжи за чоловіком з тачівкою кругом хати і залишається за хатою). (Чоловік виходить і стає біля паркана, а жінка тихенько заходить з відром від корови в хату).

Чоловік. Тай промову єк кінчила, трошки попочіла, ші й за кутані файненьку премію вручіла (показує синець під оком).

І на самий кінець ші одно вам скажу – чоловікам на кутаню лишєтись ни ражу. (Іде в хату до жінки, обіймає її і цілує).

Голос. У гуцульській кожній хаті

             Є одна примывка  -

             Світиласи би в газдывці

             Чємна, файна жынка.

Звучить гуцульська мелодія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 21

 

 

 

 

Додаток 22

 

Додаток 23