Світлана КИРИЛІВ

Історія України періоду середніх віків в особах

Стаття містить короткий опис біографії та основних історичних характеристик видатних постатей середньовічної історії України (складено у відповідності до програми «Історія України. 7-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Бурлака О. В., Желіба О. В., Павловська-Кравчук В. А., Худобець О. А., Черкас Б. В., Щупак І. Я.), до підручника «Історія України 7 клас». Підручник для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Автори: І.Щупак, О.Бурлака, В.Дрібниця, О.Желіба, І.Піскарьова. Рік видання 2024.). Матеріал підібрано з відкритих освітніх інтернет-ресурсів.   Автор посібника   вчитель історії, громадянської освіти та правознавства Хмелиськівської гімназії Підволочиської селищної ради Тернопільської області Світлана Кирилів. 

Адресується вчителям  історії  та учням шкіл.

Ярослав Осмомисл(бл. 1130 — 01.10. 1187) 

Яросла́в Володи́мирович  — руський князь з династії Рюриковичів. Князь галицький (1153-1187). Представник дому галицьких Ростиславичів. Отримав у спадщину від батька галицький престол. Воював із київським князем Ізяславом Мстиславичем за порубіжжя. Допоміг Ізяславу Давидовичу вокняжитись у Києві. Підкорив Берладську землю. Мав добрі стосунки з Угорщиною та Польщею.

Мав великий авторитет на Русі, проте сильно залежав від галицьких бояр, які втручалися в приватне життя князя.

Народився близько 1130 року. Батько — князь Володимирко Володарович, засновник Галицької держави. Матір — дружина батька Софія Угорська.

Успадкував Галич по смерті батька 1153 року. Як і батько, був змушений захищати незалежність Галицького князівства від київських князів.  

Літопис уперше згадує його під 1150 роком у зв'язку з одруженням з Ольгою — дочкою князя Юрія Довгорукого. Названий в «Слові о полку Ігоревім» — Осмомислом .

Ярослав Осмомисл поширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Він мав велике військо, з допомогою якого став одним з наймогутніших князів на Русі. Про це згадує автор «Слова о полку Ігоревім». 

Ярослав Осмомисл утримував добрі зв'язки із суздальським князем Юрієм Довгоруким, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З іншими сусідами, Польщею і Угорщиною, Ярослав Осмомисл утримував мирні відносини, як також з Візантією та цісарем Фрідріхом І Барбароссою (у 1165 році брав участь у його коронації).

За Ярослава Осмомисла розбудовано і укріплено багато галицьких міст, його заходами у 1153-1157 роках збудовано в Галичі Успенський собор.

На внутрішньому відтинку спочатку Ярослав Осмомисл пробував жити в згоді з боярами, вони йому допомагали під час війни з Ізяславом Мстиславичем, але розбагатівши від торгівлі, боярство перетворилося на родову аристократію з військовими дружинами і почало втручатися у державні й приватні справи князя. 1172 року Ярослав Осмомисл покинув свою дружину Ольгу Юріївну, яка 1173 року змушена була втекти до поляків із сином Володимиром, частиною бояр на чолі з Костянтином Сірославовичем, і взяв нешлюбну жінку — боярську дочку Настасію з Чагрів. Частина бояр спротивилися і примусила князя повернути Ольгу, а Настасію спалили як чарівницю. Також бояри спротивилися останній волі Ярослава Осмомисла: при смерті він бажав поділити Галицьке князівство між синами, призначаючи Олегові Галич, а Перемишль — Володимирові. Бояри прогнали Олега.

Мудрою політикою за 35-річного князювання Ярослав Осмомисл створив могутню державу, з якою рахувалися всі його сусіди. Помер 1 жовтня 1187 року. Був похований в Успенському соборі в Галичі.