Навчально-методичний посіібник "Формування соціальної і полікультурної компетентності учнів"

 

 

Відділ освіти

Сарненської районної державної адміністрації

Комунальна науково-методична установа «Сарненський районний методичний кабінет»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування соціальної і полікультурної компетентності учнів

 

 

 

 

 

 

Сарни, 2014

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. КОМПЕТЕНТНІСНО ОРIЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО      НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ. СОЦІАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ.

1.1. Компетентнісно орiєнтований підхід до навчання та виховання…..4

1.2. Шляхи формування компетентностей…………………………….….8

1.3. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання…………………10

1.4. Критерії оцінки соціальних якостей учнів………………………….13

1.5. Виявлення відносин підлітків та молоді до різних суб'єктів

дійсності ..………………………………………………………………….17

1.6. Діагностична та корекційна робота вихователя………………….…26

РОЗДІЛ 2. ПОЛІКУЛЬТУРНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ.

2.1. Всезагальна декларація ЮНЕСКО про культурну різноманітність..29

2.2. Учнівська молодь. Цінності та пріоритети…………………………..31

2.3. Глосарій………………………………………………………………...38

Висновок …………………………………………………………………..40

Література…………………………………………………………………..41

В С Т У П

   На сучасному етапі у світовому освітньому просторі виникає й широко обговорюється система цінностей і цілей освіти, відроджується концепція особистості, заснована на ідеях природовідповідності, культуро- відповідності, індивідуально-особистісного і компетентнісного розвитку. Інтегрована освіта, побудована на ідеях діалогу культур і прилученя дитини до міжкультурної комунікації, природно здобуває все більше визнання в сучасному світі.

   Національна доктрина розвитку в Україні у XXI ст.  передбачає, що система освіти має  забезпечити виховання людини демократичного світогляду й культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з міжособистісних стосунків.

   Полікультурна освіта та виховання  ґрунтується на врахуванні культурних і виховних інтересів різних національних й етнічних меншин і передбачає: адаптацію людини до різних цінностей у ситуації існування безлічі різнорідних культур, взаємодію між людьми з різними традиціями, орієнтацію на діалог культур.

   Ієрархії завдань, що висуваються перед освітньою системою, найважливішими є створення необхідних умов і надання діючої допомоги людини й суспільству у ствердженні гуманістичних цінностей, у пошуку найбільш ефективних форм  особистісної й етнічної ідентифікації.

   В роботі розглядається ціннісний компонент становлення особистості школяра в українському полікультурному освітньому просторі. Автор аналізує роль і місце національних, соціальних та   загальнолюдських цінностей у полікультурному вихованні молоді.

РОЗДІЛ 1. КОМПЕТЕНТНІСНО ОРIЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ. СОЦІАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

1.1. Компетентнісно орiєнтований підхід до навчання та виховання

  С.Шишов пропонує сукупність ключових компетентностей як перелік певних дій чи вмінь:

   Вивчати:

• уміти вирішувати проблеми;
• уміти використовувати власний досвід;

• самостійно займатися власною освітою.

   Шукати:

• добувати інформацію;
• уміти працювати з документами та класифікувати їх;
• консультуватися в експерта;

• працювати з різними базами даних.

   Думати:

• критично мислити;
• мати власну позицію та формувати власну думку;
• оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, оточуючим середовищем;
• уміти оцінювати твори літератури та мистецтва.

   Співпрацювати:

• уміти співпрацювати в групі;
• приймати рішення;
• уміти домовлятися;
• улагоджувати суперечки та конфлікти.
• нести відповідальність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти знаходити нові рішення;
• доводити гнучкість реагування на зміни в житті;
• бути стійким перед труднощами.

   Братися за діло та адаптуватися:

• нести відповідальність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти знаходити нові рішення;
• доводити гнучкість реагування на зміни в житті;
• бути стійким перед труднощами.

  Педагоги Австрії визначають такі ключові компетентності:

• предметна компетентність (передача знань, незалежне оперування ними та їх критичне відбиття);
• особистісна компетентність (розвиток індивідуальних здібностей та талантів, обізнаність дітей у власних сильних та слабких сторонах, здатність до самоаналізу, динамічні знання);
• соціальна компетентність (здатність брати відповідальність, співпраця, ініціатива, активна участь, відкритість до світу та відповідальність за навколишнє середовище, здатність спілкуватись);
• методологічна компетентність (гнучкість, самоспрямоване навчан­ня, здатність до незалежного розв'язання проблем, самовизначення).

   Бельгійські експерти визначають такі компетентності:

• соціальні компетентності (активна участь у житті суспільства, понят­тя рівних можливостей, комунікативні вміння, уміння співпрацю­вати);

• позитивне ставлення;

• здатність діяти та думати самостійно (опанування інформаційними технологіями, уміння розв'язувати проблеми, здатність до самокерування та саморегуляції, уміння критично мислити);

• мотиваційні компетентності (здатність до навчання та винахідництва);
• ментальна рухливість (гнучкість та адаптивність);

• функціональні компетентності (лінгвістичні, технічні тощо).

   Німецькі педагоги визначили шість типів фундаментальних компетентностей:

• інтелектуальні знання (навчання упродовж усього життя);

• знання, які можна застосовувати (ситуаційний досвід, розв'язання склад­них ситуацій тощо);
• навчальна компетентність (уміння вчитися);
• методологічні компетентності (застосування багатоваріантних конструкцій, мовна компетентність, опанування інформаційними технологіями);
• соціальні компетентності (соціальне єднання, здатність розв'язувати конфлікти, співпраця, робота в команді тощо);
• ціннісні орієнтації (соціальні, демократичні та індивідуальні цінності).

   О.Овчарук подає узагальнену класифікацію ключових компетентностей за трьома основними блоками:

• соціальні компетентності, пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості (здатність до співпраці, уміння розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні й громадянські цінності та вміння, комунікатив­ні навички, мобільність у різних соціальних умовах, уміння визнача­ти особисті ролі в суспільстві тощо);
• мотиваційні компетентності, пов'язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості (здатність до навчан­ня, винахідливість, навички адаптуватись та бути мобільним, уміння досягати успіху в житті, бажання змінити життя на краще, інтереси та внутрішня мотивація, особисті практичні здібності, уміння робити власний вибір та встановлювати особисті цілі тощо);

   Компетентний спеціаліст, компетентна людина — це дуже гідна перспектива. Запропоновано формулу компетентності [23]. Які її основні скла­дові? По-перше, знання, а не просто інформація, швидкозмінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотріб­ної, перевести у досвід власної діяльності. По-друге, уміння використову­вати незнання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином можна до­бути це знання, для якого знання який метод потрібний. По-третє, адек­ватне оцінювання — себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання. Ця формула логічно може бути виражена таким чином:

   Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

   Безсумнівно, людина, яка уособлює в собі такі якості, буде вельми компетентним спеціалістом. Але механізм досягнення такого результа­ту залишається поки що нерозробленим і видається доволі складним. Як варіант можна запропонувати модель психолого-педагогічного суп­роводу розвитку учня, спрямованого саме на формування компетент­ностей учнів.

   Модель психолого-педагогічного супроводу учня в системі компетентнісно орієнтованого підходу до навчання ґрунтується на уявленнях про компетентність як загальну здатність особистості, надпредметне утворен­ня, як інтегрований результат навчання, пов'язаний з уміннями викорис­товувати знання та власний досвід у конкретних життєвих ситуаціях.

   Існує дуже багато підходів до визначення структури компетентності особистості. Відзначаючи, що компетентність є складним утворенням, інтегро­ваним результатом навчання, більшість дослідників виділяють певні види чи напрямки компетентностей. Їх можна розбити на три групи .

1.  Соціальні компетентності, що пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості.
2.  Мотиваційні компетентності, котрі пов'язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості.

3. Функціональні компетентності, які пов'язані з умінням оперувати нау­ковими знаннями, фактичним матеріалом.

1.2. Шляхи формування компетентностей

Групи  компетентностей	Можливості продуктивного навчання
Соціальна • Вміння робити вибір; • вміння приймати рішення; • вміння брати відповідальність; • вміння безконфліктно співіснувати	Забезпечення власної активності учня (асtivity — діяльність). Стимулювання пізнавальної  активності учнів. Опора на діяльність учня. Забезпечення співробітництва. Здійснення роботи в команді. Орієнтація на конкретний продукт. Забезпечення мотивації діяльності (те, що я роблю, є корисним). Усвідомлення власного внеску у спільну роботу. Розв'язання проблем. Пошук шляхів реалізації проекту. Встановлення причйнно-наслідкових зв'язків. Формування адекватної оцінки й самооцінки. Вміння використовувати власний досвід. Адаптація до змін. Розвиток здібностей та обдарованості учнів та підвищен­ня через це їх соціального статусу.
Полікультурна • Оволодіння досягненнями культури; • розуміння інших людей, їх індивідуальності, їх відмінностей за національними, культурними, релігійними та іншими ознаками.	Розробка проектів культурологічної спрямованості. Забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів. Здійснення роботи в команді, забезпечення взаємодії учнів. Усвідомлення ролі й впливу предмета на розвиток культури. Оцінювання творів літератури та мистецтва, Визначення ставлення до власної діяльності та діяльності інших людей. Повага до чужої праці. Вплив освітнього середовища на розвиток учнів. Співвіднесення об'єкта навчання з власним досвідом. Формування загальнолюдських цінностей
Комунікативна Вміння спілкуватися усно, писемно, рідною та іноземними мовами	Обговорення проблем. Формування власної точки зору. Вміння доводити власну позицію. Розвиток культури мовлення. Вміння презентувати свій продукт. Можливість для безпосереднього спілкування. Адекватне ставлення до критики. Стимулювання критичного ставлення до себе. Вміння адаптуватися в мовному середовищі
Інформаційна Вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел	Використання різних джерел інформації. Вміння класифікувати документи. Вміння користуватися новими інформаційними технологіями. Вміння переробляти інформацію для отримання певного продукту. Аналіз та критичне ставлення до інформації. Самостійне опрацювання інформації. Розуміння та усвідомлення інформації. Залучення власного досвіду
Саморозвитку й самоосвіти Готовність та потреба навчатися протягом усього життя	Узагальнення власних знань. Організація власних прийомів навчаня. Організація самоосвітньої діяльності. Постійне удосконаленя. Мотивація саморозвитку. Залучення та збагачення власного досвіду. Підтримка пізнавального інтересу. Потреба в нових знаннях. Визначення перспективи діяльності. Співвіднесення теоретичних знань з практикою
Продуктивної творчої діяльності Готовність та потреба у творчості	Вміння побачити та сформулювати проблему. Вміння знаходити нові рішення. Вміння діяти в нестандартних ситуаціях. Активізація творчих здібностей учнів. Реалізація творчого потенціалу учнів.

 

1.3. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання

Діяльність учителя	Діяльність учня
Соціальна компетентність
Пропонує завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, спи­сок додаткової літератури, варіанти завдань для релейної контрольної ро­боти, різні форми проходження тема­тичного оцінювання. Організує гру­пову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом: • обери тему; • обери команду, яка оптимально здатна розв'язати завдання. Створює проблемні ситуації. Реко­мендує самооцінку та взаємооцінку, забезпечує вільний вибір рецензента	Робить вибір рівня на тематично­му оцінюванні, рівня домашньої ро­боти, теми для доповіді з загального переліку. Приймає рішення, напри­клад, виконувати повторне оціню­вання чи ні. Працює в групі. Дає са­мооцінку своїй відповіді, обирає ре­цензента на свою відповідь. Визначає мету своєї діяльності, мету уроку. Оцінює соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, оточуючим середовищем. Бере участь у самоврядуванні. Ста­вить особистісно значущі цілі
Полікультурна компетентність
Пропагує досягнення культури. Ви­ховує на прикладі видатних людей. Використовує у викладанні свого предмета художню літературу та тво­ри мистецтва. Висвітлює значення навчальної дисципліни для розвит­ку цивілізації. Мотивує роль даного предмета у житті учня. Сам є прикла­дом толерантного ставлення до ін­ших людей	Залучає до своєї відповіді або пись­мової роботи інформацію полікультурного характеру. Визначає толе­рантну поведінку щодо людей, які відрізняються за соціальною, расо­вою, етнічною, релігійною та інши­ми ознаками
Комунікативна компетентність
Використовує діалогічні методи. Організує дискусії. Розробляє пра­вила ведення дискусії (краще спіль­но з учнями). Спонукає висловлю­вати власну думку. Стимулює на­дання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитан­ня та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення школярів і сам є взірцем цього. Пропонує пись­мові роботи у формі твору, есе, лис­та до товариша, звіту про експеди­цію, віршів з певної теми навчаль­ної дисципліни. Створює проблемні ситуації. Проводить нестандарт­ні уроки, що розвивають комуніка­тивні вміння — урок-суд, подорож, прес-конференцію тощо. Практи­кує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактив­ні методи навчання та прийоми пе­дагогічної техніки комунікативної спрямованості — мозковий штурм, ділові ігри тощо	Висловлює свою думку. Вміє аргу­ментовано її довести. Робить до­повіді. Вміє написати тези, план, ре­ферат. Проводить захист рефератів, проектів. Ставить запитання до уч­нів та вчителя. Відповідає на запи­тання учнів чи вчителя. Здатний до толерантності у спілкуванні: визна­чає свої помилки, уникає категорич­ності, додержується культури дис­кусії. Використовує адекватну лек­сику
Інформаційна компетентність
Пропонує завдання, для виконання яких необхідне звертання до альтер­нативних джерел інформації — до­даткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової ін­формації. Консультує з питань те­матики робіт та пошуку інформації. Навчає учнів усвідомлено згортати інформацію, складаючи план, тези, конспект тощо. Стимулює критичне оцінювання інформації	Добуває інформацію з різних дже­рел — навчальної, довідкової,, енцик­лопедичної, науково-популярної, художньої літератури, періодичної преси, недрукованих засобів масової інформації, комп'ютерних баз даних, Інтернету. Виділяє потрібне із маси­ву інформації. Поєднує різні джерела інформації. Впорядковує свої знан­ня. Опитує оточуючих. Обробляє до­кументи та класифікує їх. Уміє вико­ристовувати нові інформаційні тех­нології та швидко адаптується до їх змін. Критично оцінює інформацію
Компетентність саморозвитку та самоосвіти
Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та самоосвітньою роботою учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму са­моосвіти та самореалізації учнів	Створює програму самоосвіти та ак­тивно реалізує її. Демонструє достат­ню сформованість загальнонавчальних умінь. Має стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Уміє самостійно здобувати знання
Компетентність продуктивної творчої діяльності
Стимулює творчість учнів. Викорис­товує інтерактивні методи. Прово­дить нестандартні уроки. Організує дослідницьку роботу учнів	Уміє бачити проблеми, шукати шля­хи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо

 

1.4. Критерії оцінки соціальних якостей учнів згідно програми  «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів»

Критерії оцінки соціальних якостей учнів по­чаткових класів:

• патріотизм — інтерес до минулого та сучасного рідного краю; любов та бережливе ставлення до природи, любов до своєї школи;
• товариство — наявність друзів, добровільна участь у колективних заняттях, спортивних іграх, прагнення поділитися своїми радощами з друзями, безкорислива допомога другу, бажання не підвести свій клас;
• повага до старших — ввічливість, слухняність, надання посильної допомоги вчителям, батькам, дорослим;
• доброта — доброзичливість, турботливе ставлення до молодших, готовність поділитися іграшками, книгами та ін.
  з товаришами, любов до тварин;
• чесність — щирість, правдивість, звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок, виконання обіцянок;
• працелюбність — сумлінне навчання, виконання обов'язків з введення домашнього господарства; активна участь у колективному обслуговуванні, в суспільно корисній праці, інтерес до занять з праці;
• бережливість — охайний зовнішній вигляд, порядок в особистих речах, дбайливе ставлення до шкільного майна;
• дисциплінованість — старанність, дотримання правил поведінки в школі, на вулиці, вдома, в суспільних місцях, виконання вимог колективу класу;
• допитливість — інтерес до всього нового, невідомого, звернення із запитаннями до оточуючих, любов до читання;
• любов до прекрасного — активна участь у художній самодіяльності, інтерес до занять з мистецтва, здатність помічати прекрасне, намагання все робити красиво;
• прагнення бути сильним, спритним — дотримання режиму дня та правил особистої гігієни, щоденне виконання ранкової зарядки, інтерес до занять фізкультурою, активна участь у спортивних змаганнях.

Критерії оцінки соціальних якостей учнів 5—6 класів:

• патріотизм — знання рідного краю, інтерес до минулого та сьогодення своєї Батьківщини, активна участь у суспільно корисній праці, любов та дбайливе ставлення до природи;

• товариство — прагнення бути в колективі, разом з друзями, надання безкорисної допомоги друзям, поважне ставлення до думки уповноважених колективу, товариські стосунки між хлопчиками та дівчатками, намагання не підвести свій клас;
• повага до старших — ввічливість, слухняність, ініціативність у наданні необхідної допомоги старшим;
• доброта — турботливе ставлення до молодших, звичка ділитися з друзями, любов до тварин;
• чесність — щирість, правдивість, звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок, виконання обіцянок;
• працелюбність — сумлінне навчання, постійна зайнятість корисною працею, звичка до самообслуговування в школі та вдома, сумлінне виконання своїх обов'язків з домашнього господарства, активна участь у суспільно корисній праці; прагнення оволодіти різними трудовими навичками;
• бережливість — догляд за утриманням речей; бережливе ставлення до суспільного майна, нетерпимість до фактів псування майна;
• дисциплінованість — сумлінне відвідування навчальних занять, повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання розпоряджень старших, виконання вимог колективу;
• самостійність — наявність навичок самостійної діяльності та поведінки, на­магання обходитися без сторонньої допомоги, вироблення власної думки стосовно різних питань, прояв ініціа­тиви в заняттях та іграх;
• допитливість — інтерес до всього нового, невідомого, любов до читання, заняття в гуртках;
• любов до прекрасного — охайний зовнішній вигляд, інтерес до уроків з літератури, участь у художній самодіяльності, здатність помічати красу в навколишньому середовищі, намагання все робити красиво;
• прагнення бути сильним, спритним — дотримання правил особистої гігієни, щоденне виконання ранкової зарядки, інтерес до занять фізкультурою, активна участь у спортивних іграх.

Критерії оцінки соціальних якостей учнів 7 – 9 класів:

• патріотизм — знання історії батьківщини, сучасних важливих подій у державі, почуття гордості за свою Батьківщину, добровільна участь у суспільно корисній праці, любов та бережливе ставлення до природи, до суспільного майна;
• колективізм — участь в усіх справах свого класу, звичка надавати безкорисливу допомогу, виконання рішень колективу, вимогливість до друзів, поєднання суспільних та особистих інтересів, дружні стосунки між хлопчиками та дівчатками;
• гуманність — позитивне ставлення до оточуючих, повага до старших, надання допомоги тим, хто її потребує, доброта, любов та турботливе ставлення до всього живого;
• чесність — щирість, правдивість, виконання обіцянок, звичка не брати без дозволу чужі речі, нетерпимість до обману, крадіжок;
• сумлінне ставлення до праці — сумлінне навчання, постійна зайнятість корисними справами, прагнення досягти високої якості результатів праці; вдумливе ставлення до вибору майбутньої професії;
• дисциплінованість — повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання доручень дорослих, виконання вимог колективу, боротьба за дисципліну в класі;
• активність — бажання відповідати на уроках, доповнювати відповіді інших, добровільна участь у суспільному житті класу, ініціативність, нетерпляче ставлення до недоліків минулого;
• сміливість — здатність подолати почуття страху, готовність прийти на допомогу з ризиком для себе, відкрита критика недоліків товаришів, готовність відстоювати свою особисту думку, рішучість, непримиренне ставлення до несправедливості;
• сила волі — здатність примусити себе робити те, що не хочеться, але необхідно зробити, звичка доводити розпочату справу до кінця, уміння долати труднощі, успіхи у самовихованні;
• самокритичність — звичка прислухатись до думки друзів, здатність усвідомлювати свої помилки, критичне ставлення до результатів своєї праці, намагання позбавитися недоліків у поведінці;

• стриманість — відсутність прагнення виокремитися серед оточуючих; відсутність звички хвалитися, простота у стосунках;
• допитливість — систематичне читання літератури, періодичної преси; звичка користуватися словниками, довідниками та ін., заняття на факультативах;
• естетичний розвиток — охайний зовнішній вигляд, інтерес до уроків літератури, малювання, співів, відвідування театрів, виставок, концертів, знання та розуміння видатних творів літератури та мистецтва, участь у художній самодіяльності, намагання все робити красиво;
• прагнення бути сильним, спритним — правильна постава, звичка щоденно робити фізичну зарядку, участь у спортивних змаганнях, іграх, походах, систематичні заняття будь-яким видом спорту.

Критерії оцінки соціальних якостей учнів 10—11 класів:

• патріотизм — знання історії Батьківщини, сучасних важливих подій у державі, інтерес до її майбутнього, добровільна участь у суспільно корисній праці; дбайливе ставлення до природи, активна підготовка до захисту Батьківщини;
• інтернаціоналізм — інтерес до культури та мистецтва інших народів, дружба з людьми інших національностей, добровільна участь у заходах інтернаціонального характеру, посильна участь у наданні братньої допомоги працівникам інших держав;
• колективізм — участь в усіх справах свого колективу, звичка надавати товаришам допомогу, виконання рішень колективу, вимогливість до товаришів, поєднання суспільних та особистих інтересів, боротьба за честь свого колективу;
• гуманність — доброта, турботливе ставлення до молодших, повага до старших, добровільна допомога тим, хто її потребує;
• чесність — правдивість, дотримання єдності слова та справи; відвертість; звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок;
• сумлінне ставлення до праці — сумлінне навчання, своєчасне виконання необхідної праці, високі результати роботи, систематична допомога вдома по господарству, глибокий інтерес до певної сфери трудової діяльності;
• дисциплінованість — повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання розпоряджень старших, боротьба за високу дисципліну в колективі, знання і дотримання основних законів своєї держави;
• відповідальність — сумлінне виконання своїх обов'язків, своєчасне і точне виконання взятих обов'язків, звичка доводити розпочату справу до кінця, готовність відповідати за свої вчинки та вчинки товаришів;
• принциповість — стійкість поглядів та переконань, звичка відкрито висловлювати та відстоювати свою думку, самокритичність, здатність об'єктивно оцінювати вчинки своїх товаришів;
• цілеспрямованість — наявність конкретних життєвих цілей, відданість своєму життєвому ідеалу;
• активність — участь у суспільному житті класу та школи, ініціативність, організаторські уміння, оптимізм; боротьба з недоліками;
• допитливість — начитаність, широкий кругозір, систематичне розширення своїх знань у різних галузях науки та техніки;
• естетичний розвиток — охайний зовнішній вигляд, культура мови, поведінки, вміння співати, танцювати, систематичне відвідування театрів, виставок, концертів, знання і розуміння видатних творів літератури та мистецтва, намагання у творчості дотримуватися принципів краси;
• прагнення фізичного вдосконалення — правильна постава, звичка кожного дня робити зарядку, регулярні заняття у спортивній секції.

1.5. Виявлення відносин підлітків та молоді до різних суб'єктів дійсності

   Підлітковий і юнацький вік прийнято вважати критичними періодами в процесі особистісної еволюції людини.

   Для дослідження терпимого, толерантного і нетерпимого ставлення підлітків і молоді до суб'єктів реальності нами складено опитувальник, апробований на 2780 респондентах.

  Метою опитування є виявлення відносин підлітків і молодих людей до різних суб'єктів дійсності: батьків, літніх людей, дітей, одногрупників (однокласників), малознайомих і незнайомих людей, викладачів (вчителів), власної особистості, друзів, представників інших національностей, релігій, хворих людей; до асоціальних аспектів реальності: курців, людей що п'ють, наркоманів, токсикоманів, людей, які ведуть розгульний спосіб життя.

   Для проведення групового та індивідуального опитування слід заздалегідь заготовити і роздати опитні листи, нагадавши, що робити відмітки треба не в самому тексті, а в графі «бали» опитувального листа. Час заповнення опитувального листа не обмежено.

   Для проведення опитування молодим людям роздаються готові опитувальні листи. Учитель просить у верхній частині опитувальника написати прізвище, ім'я, вік, номер школи та іншу інформацію, яка необхідна для дослідження.

 

ОПИТУВАННЯ

   Вашій увазі пропонуються ствердження, що стосуються різних сторін Вашої життєдіяльності. Вам необхідно висловити своє ставлення до цих тверджень за п'ятибальною шкалою. Якщо Ви повністю згодні з твердженням, то поставте навпроти нього бал «5». Якщо більшою мірою згодні, ніж не згодні, поставте бал «4». Якщо Ви згодні і не згодні в рівній мірі, то поставте бал "3". Якщо більшою мірою не згодні, ніж згодні, то бал «2». Якщо повністю не згодні, то бал «1». Ваші відповіді не будуть розцінюватися як хороші або погані, тому просимо бути відвертими. Дякуємо Вам!

№ п/п	Ствердження	Бал
1	Мене дратують мої родичі
2	Якщо мій друг мені бреше або обманює, то він мені вже не друг
3	Мене дратує метушливість людей похилого віку
4	Молодь зараз агресивна, неспокійна, дратівлива
5	Коли опиняюся не на висоті, то довго переживаю, думаю про це
6	Мені не подобається бути в компанії однокласників (одногрупників)
7	Мені не подобаються «вузькоокі», «руді», «білясті» і т.д. (можна перелік доповнити)
8	Вчителі, як правило, часто перевищують свої повноваження і можуть собі дозволити багато чого в силу свого положення
9	Я не хочу розуміти і прощати все батькам, навіть якщо вони усвідомили, що були винні
10	Багато людей «займають не своє місце» або «роблять не свою справу» в житті
11	Не можна прощати зради близьким друзям
12	Мене турбує думка про мене однокласників (одногрупників), не обов'язково негативне
13	Шкода, що не можна вибирати собі батьків
14	Плачуть діти - це завжди прояв вікової слабкості і дурості
15	Старшому поколінню властива похвальба своїми минулими успіхами
16	Молодь не має прислухатися до порад людей похилого віку - вони жили в інший час, це інше покоління
17	Уникаю людей, які скаржаться на життя, нарікають на долю, обставини
18	Педагогів, які не дотримуються етичних норм, не можна близько підпускати до школи (викладання)
19	Діяльність дітей потрібно постійно тримати під контролем, щоб нічого не натворили
20	Не прощаю собі свої помилки, завжди про них пам'ятаю
21	Коли моя слушна пропозиція не знаходить відгуку в однокласників (одногрупників), я серджусь хоча б деякий час, адже я був (ла) правий (ва)
22	Неочікувана новина, наприклад щодо мого навчання, мене напружує
23	Коли мої очікування відносно себе (поведінка, досягнення, успіх) не виправдовуються, я хвилююсь
24	Мій друг, якщо він справді друг, не повинен мене засуджувати
25	Я не буду спілкуватися з людиною, якщо він наркоман
26	Мені не подобаються представники іншої релігійної філософії
27	Навіть у критичній для мене ситуації я не можу прийняти допомогу представників іншої національності
28	Я не хочу знати тих, хто живе одним днем
29	Хворі часто недовірливі і вимагають жалю
30	П'яниць треба ізолювати від суспільства
31	Мені неприємно перебувати в приміщенні, де курять
32	На агресію варто відповідати агресією
33	Гулящі ніколи не викликали в мені симпатії
34	Мій принцип: «За здоров'я нації, проти наркоманії»
35	Я не переношу запаху перегару
36	Вважаю вірним твердження: «Україна тільки для українців» ( «Естонія тільки для естонців», «Росія тільки для росіян» і т.д.)
37	У мене викликає неприйняття проповідь відмінного від мого релігійного світогляду
38	Якщо я знаю, що людина хвора, я з ним не спілкуюся, боюся заразитися
39	Я не люблю грубість у всіх її проявах
40	Я не став би допомагати людині у складній ситуації, знаючи, що він наркоман
41	У мене не викликають симпатії люди що палять
42	Я не довіряю представникам іншої національності
43	Мені не подобаються люди, які постійно скаржаться на свої болячки
44	Я не переношу агресію в будь-яких її проявах
45	Коли по телевізору виступають проповідники іншої релігії, я переключаю на інший канал
46	П'ючий - це слабка, безвольна людина, оскільки він не може впоратися зі своєю проблемою
47	Я не переношу запаху тютюну
48	Я не довіряю тим, хто веде розгульний спосіб життя

 

ОБРОБКА І ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

   Обробка індивідуальних результатів проводиться у відповідності з ключами.

   Наведемо нормативи, що дозволяють визначити терпиме, толерантне, нестерпне ставлення до різних суб'єктів реальності у молоді.

 

№ п/п	Об’єкт проявлення терпимого відношення	Номер питання	Сума балів
1	Батьки	1,9,13
2	Люди похилого віку	3, 15, 16
3	Діти, ті, хто молодший	4, 14, 19
4	Однокласники	6, 12, 21
5	Малознайомі або незнайомі люди	7,10,17
6	Вчителі (викладачі)	8,18,22
7	Власна особистість	5,20,23
8	Друзі	2, 11, 24
9	Представники інших національностей	27,36,42
10	Релігія, інші релігії	26,37,45
11	Хворі	29,38,43
12	Наркомани, токсикомани	25,34,40
13	Люди, що ведуть розгульний спосіб життя	28,33,48
14	Палять	31,41,47
15	Ті, що п'ють	30,35,46
16	Агресія	32,39,44

 

   12-15 балів – низький рівень терпимого відносини (переважання нетерпимого ставлення до суб'єктів реальності).

   Нетерпиме ставлення характеризується неприйняттям негативного або несподіваного в оточуючих, небажанням або нездатністю зрозуміти і прийняти причини, мотиви поведінки людини, особливості його світосприйняття і світогляду. Воно виражається у прагненні змінити їх, зробивши зауваження, продемонструвавши свою зневагу до не сприймаючим його точку зору людям, причому досить агресивно, з використанням грубості, шантажу, погроз та інших прийомів впливу, тиску.

   9-11 балів – переважання толерантного відношення до суб'єктів реальності.

   Толерантне ставлення характеризується частковим або ситуативним прийняттям оточуючих, спробами виправити недоліки, зробити зауваження про свою незгоду і т.п., проявленням нестриманості, нетерпіння, агресії, але в деяких випадках здатністю бути терплячим, емпатичним , ассертивним (впевненим у собі).

   1-8 балів - толерантне ставлення до суб'єктів реальності.

   Власне толерантне ставлення оцінюється як розуміння і прийняття суб'єктів реальності в цілому, мотивації їх поведінки, світогляду, здатність проявляти стриманість і самовладання, терпіння при зустрічі з асоціальними суб'єктами дійсності (п'яними, тими що палять, токсикомани, наркомани, людьми, що ведуть розгульний спосіб життя, що проявляють агресивність у відношенні до навколишніх), ассертивно (впевнено) вирішувати виникаючі протиріччя, демонструючи дружелюбність, доброзичливість, готовність до співпраці.

    Можна відняти загальний індекс терпимого, толерантного, нетерпимого відношення підлітків і молодих людей до суб'єктів реальності. Для цієї мети слід знайти середнє арифметичне значення.

   Результати, отримані нами, дають дуже цікаву картину для вивчення специфіки, з'ясування меж, динаміки терпимого, толерантного, нетерпимого відношення в період підліткового і молодіжного віку.

   Так, молодший підлітковий вік (10-12 років) характеризується в цілому толерантним ставленням до суб'єктів реальності, однак нетерпиме відношення спостерігається до однокласників, тих, хто молодший, і вчителів, це підтверджується різного роду дослідженнями з найбільшої вираженості проявів дитячої та підліткової агресивності на даному віковому відрізку і появи в дитячих групах та об'єднаннях такого виду психологічного тиску, як цькування. Підлітки відчувають гостру потребу в затвердженні свого «я». Схильність до конфліктів, сварок, протиборства і в цілому до нетерпимості є способом підліткового самоствердження, а сумнів, невпевненість у собі викликають потребу до самооборони.

   Підлітки 13-15 років звернені до власного внутрішнього життя, схильні до фантазування, мрій і в той же час стають ще більшою мірою (в порівнянні з підлітками 10-12 років) нетерпимими, дратівливими, чутливими до проявів неповаги до них. Результат проведеного нами дослідження показують, що підлітки цього віку стають більш нетерпимі  до літніх людей, друзів, батьків, вчителів, представників інших національностей, хворих людей, до агресії в будь-яких її варіаціях.

   До 16 років настає новий етап самосвідомості, що виявляється в підвищеній спостережливості. У молодих людей 16-18 років ступінь неприйнятного і, отже, нетерпимого для них має тенденцію до збільшення, оскільки молоді люди стають більш критичними щодо реальності. Однак їхнє ставлення до неї «грішить» суб'єктивізмом, явища і об'єкти навколишнього світу насправді часто сприймаються ними під впливом думок значущих для них людей, засобів масової інформації, модіжних тусовок і т.д. До перелічених вище суб'єктів дійсності, що впливають на їхнє ставлення, добавляються малознайомі і незнайомі люди, релігії, представники інших релігій, наркомани, токсикомани, люди що п'ють, люди, які ведуть розгульний спосіб життя.

   Слід зазначити, що агресивність в юності часто є своєрідною альтернативою стану залежності і допомагає молодим людям звільнитися від впливу патронуючих їх дорослих: батьків, наставників, педагогів, всіх тих, хто старше, в чомусь досвідченіше, хто намагається контролювати, придушувати, відкрито демонструвати владу і свій вплив. Адже чим більше молода людина залежить від навколишніх, тим більше накопичується у ньому скритої, латентної агресії.

   Вважаємо важливим вчасно направляти виникаючі прояви нетерпимості, агресії в конструктивне русло. Варіантами їх здорових різновидностей є: чесна боротьба, гаряча суперечка, інтелектуальна дискусія, гумор, азартна спортивна гра, діяльність, що сприяє творчому самовираження, тренінги, вправи, дозволяють відкрито повідомляти про свої негативні відчуття і почуття і т. д. Навчати підлітків і молодь перерозподілу деструктивної агресії в конструктивне русло покликані різноманітні розвиваючі та корекційні програми.

1.6. Діагностична та корекційна робота вихователя. Методика «Вибір»

   Головна мета корекційної роботи – виявити ставлення школярів до мо­ральних норм, певних моральних якостей: від­повідальність, колективізм, спрямованість, само­критичність, совісність, принциповість, чуйність, справедливість.

Як ти поводитимешся у таких ситуаціях? Ви­бери відповідь відповідно до твого вчинку або до­повни нову відповідь.

1. Під час канікул, коли ти збирався поїхати на відпочинок, класний керівник несподівано по­просив тебе допомогти навести порядок у класній кімнаті. Як ти вчиниш:

а) відповіси, що згоден допомогти, і відкладеш свій від'їзд;

б) збереш хлоп'ят і разом із ними зробиш роботу за один день;

в) пообіцяєш   виконати   роботу   після   повер­нення;

г) порадиш залучити на допомогу того, хто за­лишається на канікулах дома;

д).......або ж 

2. Тобі дали доручення, яке не зовсім до душі, але його виконання необхідне для класу. Як ти вчиниш:

а) сумлінно виконаєш доручення;

б) залучиш до виконання доручення товаришів, щоб не виконувати роботу самому;

в) попросиш дати тобі більш цікаве завдання;

г) знайдеш причину для відмови;

д)........або ж 

3. Ти випадково почув, як група однокласників виказувала справедливі, але неприємні зауважен­ня на твою адресу. Як ти вчиниш:

а) спробуєш пояснити однокласникам, чим саме були викликані прорахунки в твоїй поведінці;

б) переведеш розмову на жарт,  або спробуєш швидше виправити недоліки, про які йшлося;

в) спробуєш зробити вигляд, що нічого не чув;

г) вкажеш однокласникам, що вони самі не кра­щі за тебе, особливо тому, що обговорюють твою поведінку без тебе;

д).......або 

4. У таборі праці й відпочинку під час прополю­вання овочів у тебе на руках утворилися мозолі.
Як ти вчиниш:

а) будеш, переборюючи біль, виконувати норму нарівні з усіма;

б) звернешся до друзів із проханням допомогти тобі виконати норму;

в) попросиш звільнити тебе від цієї роботи і пе­ревести на іншу;

ґ) залишиш роботу нескінченою і підеш відпо­чивати мовчки;

д) або........

5. Ти став свідком того, як одна людина незаслужено образила іншу на твоїх очах. Що ти зробиш:

а) почнеш вимагати від винуватого пробачень на адресу постраждалої людини;

б) дізнаєшся про причину конфлікту і вимагатимеш її усунення;

в) висловиш співчуття тому, кого образили;

г) зробиш вигляд, що це тебе не стосується;

д).........або  

6. Ти випадково, не бажаючи того, заподіяв зло іншій людині. Що ти вдієш:

а) зробиш усе можливе, щоб усунути зло;

б) попросиш вибачення, поясниш скривджено­му, що того не хотів;

в) намагатимешся, щоб ніхто не помітив скоєно­го тобою зла, зробиш вигляд, що не винен;

г) перенесеш провину на того, хто постраждав; хай не лізе - сам винен;

д)........або 

Обробка отриманих даних. Вибір відповіді:

а – в кожному з питань міститься активне, по­зитивно-стійке ставлення до відповідних мораль­них норм;

б — показує, що ставлення хоч і активне, але не­достатньо стійке (можливі компроміси);

в — пасивне і недостатньо стійке ставлення;

г – негативне, нестійке ставлення учня до мо­ральних норм.

 

РОЗДІЛ 2. ПОЛІКУЛЬТУРНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

2.1. Всезагальна декларація юнеско про культурну різноманітність (витяг)

Прийнята на XX пленарному засіданні ЮНЕСКО 2 листопада 2001 р.

Стаття 1. Культурне різноманіття як загальне надбання людства

   Форми культури змінюються в часі та просторі. Це культурне різноманіття виявляється в неповторності й багатоманітності особливостей притаманних группам і спільнотам, які складають людство. Як джерело обмінів, новаторства і творчості культурне різноманіття є таким же необхідним для людства, як біорізноманіття для живої природи. У цьому розумінні воно є спільним надбанням людства й має бути визнаним і за­кріпленим в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Стаття 2. Від культурного різноманіття до культурного плюралізму

   У нашому суспільстві, яке стає все більше різноманітним, слід забезпечити гармонійну взаємодію й прагнення до співіснування людей і спільнот з плюралістичною, багатоманітною та динамічною культурною самобутністю... Культурний плюралізм, нерозривно пов'язаний із демократією, створює сприятливе середовище для культурних обмінів і розквіту творчих здібностей, які збагачують життє­ві сили суспільства.

Стаття 3. Культурне різноманіття як фактор розвитку

   Культурне різноманіття розширює можливості вибору, які є в кожної людини, воно є одним із джерел розвитку, яке розглядається не тільки в плані економічного зростання, але і як засіб, який забезпечує повноцінне інтелектуальне, емоційне, моральне та духовне життя.

Стаття 7. Культурна спадщина як джерело творчості

   Кожна творчість черпає свої сили в культурних традиціях, але досягає розквіту в контакті з іншими культурами. Ось чому необхідно зберігати, популяризувати та передавати майбутнім поколінням культурну спадщину у всіх її формах, яка відображає досвід і прагнення людства, створюючи тим самим сприятливе середови­ще для творчості у всій її різноманітності та заохочуючи справжній діалог між культурами.

Національна доктрина розвитку освіти (витяг)

Затверджено Указом Президента України від 17.04. 2002 № 347/2002

III. Національний характер освіти і національне виховання

4. Освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями.

5. Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета — виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування в молоді потреби та вміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

6. Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури та духовності, формування в дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світових культур...

7. Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гар­монійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу на­роду, його духовності й культури, виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, сус­пільного вибору і діяльності, спря­мованої на процвітання України.

Кодекс міжкультурного комунікатора (К. Ситарам, Р. Когделл)

1. Усвідомлюй, що ти не встановлюєш світових стандартів.
2. Стався до культури аудиторії з тією ж повагою, з якою б відносився до своєї власної.
3. Не винось судження про цінності, переконання й звичаї інших культур з точки зору своєї власної.
4. Завжди пам'ятай про необхідність розуміти культурну основу чужих цінностей.

5. Ніколи не вважай на перевагу однієї релігії над іншою.
6. Спілкуючись із представниками іншої релігії, намагайся розуміти та поважати цю релігію.
7. Прагни розуміти звичаї приготування і вживання їжі інших народів, що склалися під впливом їхніх специфічних потреб і ресурсів.
8. Поважай способи вдягатися, прийняті в інших культурах.
9. Не демонструй відрази до незвичайних запахів, якщо вони можуть сприйматися як приємні людьми інших культур.

10. Не зважай на колір шкіри як «природної» основи взаємин з тою чи іншою людиною.
11. Не дивися зверхньо на людину, якщо її акцент відрізняється від твого.
12. Розумій, що кожна культура, якою б вона не була, має що запропонувати світу, але немає такої культури, яка мала б монополію на всі аспекти.
13. Не намагайся використовувати свій високий статус в ієрархії своєї культури для впливу на поведінку інших представників іншої культури в ході міжкультурних контактів.

Завжди пам'ятай, що ніякі наукові дані не підтверджують перевагу однієї етнічної групи над іншою.

 

2.2. Учнівська молодь. Цінності та пріоритети

1. Ким на сьогодні є для вас батьки?

1. Наставниками.
2. Опікунами.
3. Друзями.
4. Авторитетом.
5. Просто люблячими людьми.

2. Чи вважаєте ви за необхідне допомагати бать­кам?

1. Так, зокрема і грошима.
2. Так, але тільки своєю працею.
3. Ні, вони самі успішно вирішують свої проблеми.

 3. Виділіть твердження, яке найбільше відповідає вашій думці про вашу родину?

1. Це місце, де допомагають вирішувати мої проб­леми, де я обговорюю найболючіші питання.
2. Це дім, де я мешкаю і виконую певні побутові обов'язки.

3. Це оточення, яке я змушений терпіти.
4. Чи є у вас рідні брати чи сестри?

1. Так.
2. Ні.

5. Чи ваша сім'я релігійна?

1. Так.
2. Ні.
3. Важко відповісти.

6. Як ви оцінюєте матеріальний стан вашої сім'ї порівняно з іншими?

1. Значно вищий від середнього.
2. Вищий від середнього.
3. Середній.
4. Нижчий від середнього.
5. Значно нижчий від середнього.

7.  Якби  ви  могли  вибирати,  який  із  варіантів співжиття з батьками найбільше б вас задовольнив?

1. Жити окремо і самостійно.
2. Жити окремо, коли матиму свою сім'ю.
3. Жити разом, сім'ями.
4. Жити окремо, але бажано поряд.

8.  Де ви найбільше любите бути? (Виділіть тільки два варіанти відповідей).

1. Серед великої кількості нових знайомих.
2. У колі давніх добрих друзів.
3. У сімейному колі.
4. Серед колег (з навчання, роботи, захоплення).
5. Найбільше мені подобається самотність.

9.  Ким для вас є друзі?

1. Колегами (з навчання, роботи).
2. Людьми, які мають спільне з вами захоплення.
3. Людьми, з якими ви проводите дозвілля.

4. Людьми,  які  мають певні  засади і риси,  що відповідають вашим вимогам.

10. Скільки у вас друзів?

1. Не більше трьох-чотирьох.
2. П'ять-вісім.
3. Більше восьми.

11. Як ви вважаєте, чи стосунки дружби повинні включати зацікавлення проблемами партнера?

1. Так, обов'язково.
2. Бажано, але не обов'язково.
3. Не має значення.
4. Ні, не повинно.

12. Чи припините стосунки з приятелем, який вас образив?

1. Так, цілком.
2. Так, але лише частково,
3. Важко відповісти.

13. Чи обов'язково для того, щоб жити разом із коханим (-ною), (Див. табл. 1).

14.  Назвіть одним словом рису, яку ви найбільше цінуєте в людях.
15.  Назвіть одним словом найнеприємнішу для
    вас людську рису.
16.  Якщо вам тяжко на душі і є потреба про це
    розповісти, то це буде:

1. Будь-хто.
2. Близький друг.
3. Хтось із приятелів.
4. Батько або мати.
5. Інший член родини.
6. Священик.

17. Яку церкву ви відвідуєте?

1. Українську греко-католицьку.
2. Українську православну (автокефальну, київського патріархату).
3. Українську православну (Московського патріархату).
4. Будь-яку.
5. Не відвідую жодної.
6. Іншу (напишіть).

18. Як часто ви ходите на богослужіння?

1. Кілька разів на тиждень.
2. Щонеділі і у свята.
3. У великі релігійні свята.
4. Не відвідую взагалі.
5. Коли відчуваю внутрішню потребу.

19. Ви вірите у потойбічне життя?

1. Так.
2. Ні.
3. Важко відповісти.

20. Яке із  суджень найбільш точно  відображає ваше ставлення до Біблії?

1. Це історичні оповідання та моральні заповіти, написані древніми авторами.

2. Це   Святе  Письмо,   але   не  все  у  ньому  слід розуміти буквально.
3. Це  безпосереднє   Слово  Боже  і  кожне  його твердження слід приймати на віру.

21. Що вас більше цікавить?

1. Вивчення Біблії.
2. Богослужіння.
3. Ніщо не цікавить взагалі.

22. Чи визначають ваші релігійні переконання ва­шу особисту поведінку?

1. Так.
2. Швидше так.
3. Швидше ні.

23. Чи намагалися ви переконати когось у не­обхідності віри у Бога?

1. Так.
2. Ні.
3. Переконував (-ла) у протилежному.

24. Чи вважаєте ви себе віруючою людиною?

1. Так.
2. Ні.
3. Важко сказати.

25. На що ви найбільше витрачаєте свій вільний час? (Виділіть дві позиції)

1. Художня література.
2. Публіцистика, періодика.
3. Телебачення.
4. Спілкування з друзями.
5. Отримання нових знань.
6. Фізкультура (спорт).
7. Відвідування кав'ярень, ресторанів.
8. Інше (напишіть).

26. Які з видів мистецтва вам найбільше подоба­ються? (Виділіть три позиції).

1. Живопис, скульптура.
2. Кіно.
3. Театр.
4. Класична музика.
5. Сучасна музика.
6. Цирк.

27. Ваші улюблені жанри у художній літературі та кіно (виділіть дві позиції):

1. Психологічна драма.
2. Мелодрама.
3. Бойовик.
4. Фантастика.
5. Історичний.
6. Детектив.
7. Комедія.
8. Немає значення, аби це було на рівні кращих світових зразків.

28. На які статті ви звертаєте увагу насамперед, читаючи газету чи журнал? (Виділіть дві позиції).

1. Політика.
2. Економіка і фінанси.
3. Реклама.
4. Спорт.
5. Культура.
6. Еротика.

7. Кримінальна хроніка.
8. Програма телепередач.
9. Читаю все підряд.

29. Якою мовою ви переважно спілкуєтесь?

1. Рідною.
2. Рідною, з використання молодіжних діалектів,сленгу.

3. Мовою,   якою   зі   мною   спілкується   співроз­мовник.

30.  У якому колі спілкування ви вживаєте нецензурні вирази?

1. Будь-де.
2. Серед ровесників.
3. У своїй компанії.
4. Лише за відсутності представників іншої статі.
5. Вживаю дуже рідко, коли роздратований.
6. Ніколи не вживаю.

31. Уявіть,   що  ви  маєте  можливість  виїхати  у будь-яку країну світу. Ваша головна мета:

1. Подивитися світ і повернутися додому.
2. Швидко заробити капітал і повернутися додому.
3. Виїхати назавжди.
4. Підвищити свою кваліфікацію.
5. Інше (напишіть).

32.  Що   для   вас   є   найважливішим   сьогодні?

(Виділіть дві позиції).

1. Професійна досконалість.
2. Навчання, всебічна самоосвіта.
3. Влаштування особистого життя.
4. Успішна кар'єра.
5. Матеріальний добробут.
6. Впевненість у собі.
7. Стан здоров'я.
8. Творчість і самовираження.

33. Оцініть свої шанси на досягнення поставленої мети в сучасних умовах:

1. Високі.
2. Середні.
3. Низькі.
4. Усе залежить не від умов, а від мене.

34. Чи вважаєте ви себе економною людиною?

1. Так.
2. Ні.
3. Важко сказати.

     35. Що вам більше до вподоби?

1. Спонтанно витрачати щойно зароблені гроші.
2. Відкладати частину заробітку для запланованої
   покупки.
3. Нагромаджувати гроші самі по собі, щоб завжди
   мати у розпорядженні значну суму.

Таблиця 1

	Так	Ні	Важко відповісти
Брати шлюб	1	2	3
Мати згоду батькiв	1	2	3
Мати окреме житло	1	2	3
Інше (напишіть)

 

                                                          2.3. Глосарій

   Культура — сукупність притаманних суспільству чи соціальній групі ознак: духовних чи матері­альних, інтелектуальних чи емоційних, яка поряд з мистецтвом та літературою, охоплює спосіб жит­тя, «уміння жити разом», системи цінностей, традиції та вірування. (Всезагальна декларація ЮНЕСКО про культурну різноманітність.)

   Культурна ідентичність — відповідність особистісних якос­тей певним якостям окремої куль­тури. Ідентичність особистості ви­значається певним набором харак­теристик, до яких належать: ет­нічне та національне походження, конфесіональна приналежність, мова, наслідування традиціям, фізичний, емоційний та інтелек­туальний розвиток.

   Нація — це стійка людська спільнота, сформована на підста­ві спільної історичної долі, куль­тури, мови, території та еконо­мічного життя. Вона виявляється в усвідомленні належності до цієї спільноти та відчутті власної сво­єрідності в стосунках з представ­никами інших спільнот, у полікультурне виховання — виховання, яке містить організа­цію та зміст педагогічного про­цесу, в якому представлені дві й більше культур, які відрізняють­ся за мовними, етнічними, націо­нальними чи расовими ознаками.

   Самоідентифікація — пра­во людини на самостійний вибір певної ідентичності: в культурі етносу, релігії, іншої соціальної номінації.

   Самоідентифікація етнічна (національна) — найважливі­ший компонент соціалізації осо­бистості, який базується на ет­нічній самосвідомості — єдності психічних зв'язків-установок, поведінкових стандартів й усвідом­леного відчуття духовно-емоційної близькості з певною етнічною спільнотою.

   Толерантність — повага й ви­знання рівності, відмова від домі­нування і насильства, визнання багатомірності й різноманіття люд­ської культури, норм, вірувань і відмова від зведення цього різно­маніття до якоїсь однієї точки.

   Цінності — елементи мораль­ного виховання, найважливіші складові внутрішньої культури людини, які, виражаючись в осо­бистісних установках, властивос­тях і якостях, визначають її став­лення до суспільства, природи, інших людей, самої себе.

   Цінності освітні — система соціальних норм, концептуальних ідей, значень, смислів, ідеалів, що відображає провідні гуманістич­ні пріоритети суспільства і є го­ловним орієнтиром для розвитку освітньої системи загалом.

ВИСНОВОК

   У сучасній педагогічній науці термін «полікультурна освіта та виховання» виражає ідею міжкультурної взаємодії цінностей  різних етнічних систем. Полікультурна освіта соціально й психологічно обумовлена поліетнічним характером  взаємодії в сучасному світі, виступає фактором подолання роз’єднаності народів, об’єднання їхніх у шляху до прогресу. Також під полікультурною освітою можна розуміти таку систему навчання й виховання, при якій учні на теоретичному й практичному рівнях опановують системою знань, умінь і навичок, вироблених у рамках декількох культурних картин світу із властивими ним етносоціальними, етнопсихологічними, релігійно конфесіональними, мовними особливостями. У цьому зв’язку полікультурний світогляд є відбиттям моральних якостей особистості, здатної приймати необхідні правила поведінки в багатонаціональному й полі конфесіональному суспільстві.

      Серед неминущих цінностей європейської освіти й «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів ЗНЗ України»  в особливому ряді знаходяться виховання громадянина на ідеях  гуманізму, демократії, моральності, волі й рівноправності; громадянина, що володіє толерантним світоглядом, здатного до міжкультурного діалогу й взаєморозуміння із представниками інших народів. Це  особливо важливо в умовах багатонаціонального суспільства, соціальна стабільність якого залежить від пріоритету педагогіки  багатокультурності й толерантності. Саме в урахуванні культурних і виховних інтересів різних національностей й етнічних груп бачиться основна мета полікультурного виховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойченко В. Проблеми полікультурного виховання особистості; теоретичний аспект: Зб. наукових праць /Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської мо­лоді. — Вип. 5. — Кн. 1. — Київ. — Житомир, 2003.

2. Воскресенская Н. М Образование и многообразие культур // Педагогика. — 2000. — № 2.

3. Вишневєький О. У кожного народу свій годинник // Освіта. — 2003.—№51 — 12—19 листопада.

4.  Грива О. А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах паш культурного середовища: Монографія. — К.: Вид. ПАРАПАН, 2005.—228 с.
5.  Декларація принципів терпимості. — Париж, 1995.
6.  Декларація про культурну різноманітність. — Париж, 2001.
7.                                                  Джуринский А. Н. Поликультурное воспитание: сущность и перспективи // Педагогика. 2002. — №10.

8.  Доклад международной комиссии ЮНЕСКО о глобальних стратегиях развития образования в XXI веке. — Internet — http:copyright.iile.ru/news_oon
9.  Караковский В. А. Воспитательная система школы. — М, 1992.

10. Лавриченко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. — К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. — 444 с.

11. Народний календар: Посібник для педагогічних працівників/ Укладачі: Охріменко І. В., Матвіенко П. І., Тарасовська Л. Г., Вакуленко Н. А., Каліберда Г. А. — Полтава: ПОІПОПП, 1999. —140 с.

12.                  Національна доктрина розвитку освіти у XXI столітті. Затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 №347/2002.
13.                  Овчарук О. Ключові компетентності: європейське бачення. Інновація та поновлення освіти для покращення побуту та зниження рівня бідності. — ПРООН, 2003.
14.                  Стефаник С. К. Практичне народознавство (Національне виховання): Навчальний посібник.—Харків: ББН. —2002.—262 с.

15.                  Тарроу Н. Язык, межкультурализм и права человека // Перспективы.— 1993.—№4.
16.                  Ткачова Н. О. Проблема реформування загальної середньої освіти в Україні на засадах загальноєвропейських цінностей // Постметодика.— 2004. — №4(56).

17. ФорбекМ, Європейський стандарт шкільної освіти // Шлях освіти.—1996.—№1.