"Найкращий" паразит тварин – той, хто найдовше зможе експлуатувати хазяїна, вправно «маскуючись» від його імунної системи.

12. Невловимий месник.«Найкращий» паразит тварин – той, хто найдовше зможе експлуатувати хазяїна, вправно «маскуючись» від його імунної системи, можливості якої не безмежні. Проаналізуйте стратегії експлуатації хазяїна й способи уникнення імунної відповіді паразитами та запропонуйте, на вашу думку, найоптимальнішого паразита серед існуючих й способи боротьби з таким «невловимим месником».

Не менше 98% жителів Землі принаймні один раз на рік стають жертвами атаки якогось паразита, а близько 30% населення планети уражені кишковими гельмінтозами. Більшість паразитів здатні виділяти токсичні продукти обміну, які виявляють антигенні властивості.

Паразитами людини є представники різних таксономічних груп тварин: від мікроскопічних малярійних плазмодіїв, що паразитують всередині клітини, до стьожкових черв’яків довжиною до 15 м, які паразитують в кишках ссавців, або до високоорганізованих членистоногих (комарі, москіти, кліщі тощо) з розвиненою нервовою системою та еволюційно розвиненими поведінковими особливостями, що підвищують їх шанси на виживання. У зв’язку з такою різноманітністю паразитів захист організму від інвазії ними має бути теж досить різноманітним.

Основну роль у протипаразитарному захисті організму відіграє імунна система, що розвинула у процесі еволюції ефективні механізми захисту. У свою чергу, важко назвати паразита людини, який би не мав принаймні одного пристосування для уникнення дії імунної системи хазяїна.

люди і паразити еволюціонують разом уже протягом тривалого часу. Люди розвинули ряд пристосувань для боротьби з паразитами, а паразити, у свою чергу, розвинули численні адаптації для уникнення дії імунної системи людини.

Маскування від імунної системи

Експонування на власній поверхні імунологічно інертних білків. На фото Trichinella spiralis зліва самка паразита, справа – личинка Личинки трихінел в мязевій тканині під мікроскопом

Зміна поверхневих антигенів. Поки імунна система розвиває ефективну імунну відповідь проти нової версії VSG, то частина трипаносом починає синтезувати іншу версію VSG. Так може продовжуватися до безкінечності або доки організм хазяїна не помре від постійно наростаючої інвазії трипаносом, що усе змінюють поверхневі антигени.

Малярійний плазмодій після потрапляння в організм людини декілька разів змінює свої поверхневі антигени у процесі розвитку та постійно змінює місце знаходження: внутрішньоклітинне паразитування — позаклітинне перебування в пошуках нової клітини-жертви.

Зв’язування на поверхні паразита білків організму хазяїна. При культивуванні у середовищі за наявності плазми крові та еритроцитів людини шистосоми здатні депонувати на своїй поверхні білки людини. Таким чином, ці плоскі черви маскуються під людські тканини, і імунні клітини не розпізнають їх як паразита, а сприймають як частинку людського організму.

Інші пристосування для маскування. Лейшманії здатні знижувати рівень синтезу головного комплексу гістосумісності ІІ типу в інфікованих макрофагах, що, у свою чергу, значно зменшує презентування деяких білків лейшманій на поверхні макрофага і таким чином знижує імовірність виявлення його інфікованості. Взаємодія Т-хелперів і Т-кілерів з MHC-комплексами

Підвищення стійкості паразита. Leishmania tropica інфікує лише шкіру, викликаючи шкірний лейшманіоз, від якого хворі часто можуть одужати самостійно без медикаментозного втручання. Leishmania donovani поширується цього по внутрішніх органах людини, викликаючи вісцеральний лейшманіоз — тяжке захворювання, яке часто призводить до летального кінця.

Trichomonas vaginalis здатна розщеплювати оксид нітрогену та інші активні сполуки оксигену, підвищуючи таким чином стійкість до дії імунної системи людини

Onchocerca volvulus Wuchereria bancrofti Структура мітохондріальної супероксиддисмутази Структура глутатіонпероксидази. Ферменти, що розщеплюють активні сполуки оксигену з утворенням нетоксичних продуктів

Шистосоми на своїй поверхні мають глутатіон- S- трансферазу, завдяки чому рівень активного глутатіону, що зв’язує небезпечні для паразита активні сполуки, постійно підтримується на високому рівні. Нематоди вкриті міцною кутикулою, що захищає їх від дії ферментів, метаболітів та інших небезпечних для паразита речовин організму хазяїна. Шистосоми вкриті щільним тегументом, який також захищає їх і потовщується протягом періоду розвитку цих черв’яків.

Тотальне пригнічення всієї імунної системи. Пригнічення імунної системи або блокування імунної відповідіПростагландини Тотальне неспецифічне інгібування паразитами імунної системи організму хазяїна викликає в останніх підвищення чутливості до бактерійних і вірусних захворювань.

Порушення регуляції Тх1- та Тх2-типу імунної відповіді

Пригнічення прояву паразитарних антигенів макрофагами та дендритними клітинами. Африканські трипаносоми знижують презентацію антигенів та блокують секрецію прозапального IL-1. Деякі паразити виділяють розчинні антигени, блокуючи презентацію антигенів дендритними клітинами та макрофагами. Один із типів Leishmania donovani здатен при інфікуванні пригнічувати синтез макрофагами головного комплексу гістосумісності ІІ типу та знижувати секрецію IL-1 СТL – високотоксичні Т-лімфоцити; NK-cell – натуральні кілери; Th1 – Т-хелпери 1 типу; Ag – антиген

Блокування імунної відповіді завдяки секреції розчинних антигенів. Деякі паразити секретують розчинні форми антигенів в оточуюче середовище. Такі антигени можна, в свою чергу, поділити на три групи:полісахариди та глікопротеїни;псевдоантигени;розчинна форма антигенів поверхні паразита.

Маскуючі та детоксикаційні пристосування. Тегумент більшості шистосом вкритий шаром імунологічно інертних сполук, що важко впізнаються імунною системою організму хазяїна як чужорідні. Окрім того, після потрапляння шистосом у кров на поверхні цих паразитів з’ являються білки крові хазяїна. Така молекулярна мімікрія білків виробилася внаслідок тривалої еволюції шистосом. Відомо, що деякі білки цих паразитів у процесі еволюції змінювалися, уподібнюючись до білків хазяїна. З іншого боку, встановлено, що деякі білки шистосом синтезуються із генів, «вкрадених» із геному хазяїна. Характерно, що молекулярна мімікрія спостерігається не лише для білків зовнішньої оболонки шистосом, але й для внутрішніх білків паразита, і навіть для його сигнальних (регуляторних) білків і гормонів. Наприклад, міозин, тропоміозин, деякі ензими та фактори росту шистосом володіють надзвичайно високою гомологією з білками організму хазяїна. Така молекулярна мімікрія білків шистосом утруднює боротьбу імунної системи людини навіть із шистосомою, у якої пошкоджено тегумент. Поверхня шистосом містить також фермент глутатіон- S- трансферазу, який бере участь у глутатіонзалежній дезактивації активних сполук кисню та нітрогену, які використовуються клітинами імунної системи людини для знищення паразита.

Зазвичай під словом паразити ховається щось дуже неприємне і зловісне. Тут не можна не згадати страшні історії про півтораметрові солітери, що виходили з організмів любителів суші. Не найприємніша тема для розмови, але ми повинні знати своїх ворогів в обличчя. Зацікавлені? Тоді приступимо до вивчення найпоширеніших паразитів, які можуть жити в тілі людини. Зазвичай під словом «паразити» ховається щось дуже неприємне і зловісне. Давайте розглянемо визначення дане центром по профілактиці і боротьбі з хворобами (далі ЦПХ): «Паразит – це організм, який живе і живиться за рахунок організму господаря на шкоду останньому». Простіше кажучи, це гості, які засиділися та яким вже не раді. За статистикою ВООЗ, кожна третя передчасна смерть від інфекцій, які викликаються паразитами. В сучасному світі можна вилікувати ці захворювання, якщо вчасно виявити паразитів в організмі та звернутися до лікаря.  Наша імунна система не може впоратися з ними сама, тому кожна людина має взяти на себе відповідальність за своє здоров’я.

Зверніться до лікаря та здайте необхідні аналізи (щоб зрозуміти з якими саме паразитами вам потрібно боротися) при наступних симптомах: Різка зміна ваги в обидві сторони за порівняно короткий період;нудота; неприємний запах з рота;порушення потовиділення;алергічні реакції та шкірні захворювання;біль в м’язах та суглобах;постійна втома, зниження працездатності, нервозність, дратівливість;сонливість або, навпаки, безсоння;розсіяний склероз;затримка росту, випадання волосся ;проблемна шкіра і волосся; косметичні дефекти у вигляді розшарування нігтів, тріщин на п'ятах, різних плям на шкірі, ранні зморшки на обличчі;часті запори, болі в животі, метеоризм (гази і здуття);порушення стільця (частіше у вигляді діареї, але можливі і запори);булімія (тривале підвищення апетиту), або навпаки, погіршення апетиту;гіповітаміноз (вітамінна недостатність);анемія, низький гемоглобін;порушення імунітету, часті застуди.

Діагностика паразитарних захворювань. Встановити, що паразити в організмі людини дійсно присутні, можна шляхом забору калу на аналіз. Це традиційний і найбільш поширений метод діагностики. Однак він є вкрай ненадійним, адже виявити паразита можна лише в тому випадку, якщо лікар-лаборант побачить його личинок через мікроскоп. Але ж далеко не завжди черв'яки відкладають велику кількість яєць, а отже, під час стандартного дослідження паразит може бути не виявлений. Деякі фахівці рекомендують трикратну здачу аналізів, але і це не дає гарантії отримання достовірного результату. Вважається, що для виявлення паразитів потрібно зробити не менше 8, а то і 10 досліджень калу. При цьому встановлено, що найбільш поширеними паразитами, що живуть в кишечнику людини, є саме гельмінти. ІФА (імуноферментний аналіз) дозволяє виявити збудника шляхом дослідження антитіл у крові. Тривала масивна інвазія паразитів може призводити до електролітних зрушень і нестачі мінералів (кальцію, фосфору). Біохімічне дослідження маркерів пошкодження печінки, трансаміназ, білірубіну часто застосовується при підозрі на гельмінтози. УЗД, ендоскопія шлунка і ДПК, КТ — дослідження можуть використовуватися при діагностиці деяких паразитарних захворювань (ехінококоз, лямбліоз). При трихінельозі обов'язково проводиться біопсія м'язової тканини і шкіри (виявлення паразита і підтвердження діагнозу).

Джерела зараження. З овочами, фруктами, ягодами, при вирощуванні яких використовують добрива — фекалії тварин і людини. Часто джерелом зараження стають м’ясо і риба. З повітрям, вдихаючи пил з яйцями або цистами паразитів. Через брудні руки, не тільки свої, але і продавців, працівників харчової промисловості та громадського харчування. При купанні в прісноводних водоймах. Наприклад, яйця шистосом виділяються з сечею, а личинки, які утворюються через шкіру потрапляють в організм людини. Необов’язково їх ковтати, досить походити босоніж. Зараження може відбуватися від домашніх тварин (котів, собак, морських свинок та інших). В 1 грамі фекалій кішок може міститися до 20 млн цист токсоплазм. Особливо ймовірно зараження дітей, що мають безпосередній контакт із землею та піском. У малят слабко розвинені захисні механізми проти інвазії — недостатньо кисле середовище шлунка, не повністю сформована імунна система.

Паразити є всюди, але дотримуйтеся загальних правил, щоб зменшити ризик інфікування ними: Завжди мийте руки після контакту з тваринами і людьми;Завжди мийте ягоди, які збираєте в лісі;Взагалі, завжди мийте всі продукти, які ви їсте сирими;Не пийте воду з невідомих водойм, навіть якщо вони здаються чистими (відходи життєдіяльності заражених тварин можуть легко потрапити з водою у ваш організм);Мийте руки після контакту з грошима;Не їжте зіпсовані, підгнивші продукти;Не їжте погано просмажене м’ясо!;Не купуйте тваринні продукти в місцях, де немає дозволу на торгівлю. Нема дозволу = нема перевірки = ніхто не гарантує користь і якість товару; Носіть з собою антисептик!Не ходіть босоніж там, де можуть бути фекалії. Проводити антипаразитарні курси навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад). Домашнім тваринам необхідно періодично проводити дегельмінтизацію, не годувати їх сирим м’ясом, рибою.

Лікування медикаментами паразитів в організмі людини. Полин —очищає організм від одноклітинних джгутикових, гемолітичного стафілокока, протеуса, котячих лямблій, трихомонад, хламідій , які порушують обмін речовин в організмі, призводять до запалення тонкого кишківника, різноманітних хвороб печінки і жовчних шляхів, шкірних захворювань, інфаркту, різноманітними застудними захворюваннями з виділенням слизу і гною;Гвоздика - це потужний антисептик. Спектр протипаразитарної дії досить широкий — круглі, стрічкові і плоскі глисти, найпростіші, бактерії, грибки та віруси. Гвоздика підсилює протипаразитарні властивості інших трав і насіння при їх спільному використанні. Гвоздика буквально дезінфікує легені, шлунок і лімфатичну систему. Пижмо має протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну, глистогінну, жовчогінну, сечогінну та в’яжучу дії. Пижмо призначають як глистогінний засіб, ефективно усуває таких паразитів як гострики, аскариди, лямблії; Кора осики має протизапальну, жовчогінну, гепатопротекторну дію. Осикова кора успішно “виганяє” паразитів, від яких важко позбутися медикаментозними засобами. Кора осики виганяє яйця і дорослі особини глистів, повністю очищаючи від них організм. Гарбузове насіння. Грецькі горіхи. Використовуються в якості настойки. Часник. Можна їсти його як в сирому вигляді, так і робити настоянку. Призначення та контроль медикаментозної терапії проводить виключно інфекціоніст або паразитолог. Для проведення медикаментозної терапії гельмінтозів широко використовують, всім давно відомі, а також новітні ліки.методи нетрадиційної медицини (народні методи)Список найкращих продуктів для профілактики :

Нематода. Згідно ЦПХ, носіями цього паразита є понад півмільйона людей у всьому світі. Анкілостоми живуть в тонкому кишечнику, а їх яйця виходять з тіла з фекаліями. Потім з яєць вилуплюються личинки, які при попаданні на шкіру людини знову повертаються в її організм. Як дізнатися про наявність паразита? Більшість симптомів приховані, але тривале інфікування призводить до розвитку анемії.

Аскарида. Круглий глист (або аскарида) також входить в список частих непроханих гостей. Як правило, личинки паразитів живуть в землі, контактуючи з якою людина може заразитися ними. Як тільки аскариди виявляються в кишечнику, вони починають рости. Їх довжина може досягти метра. Ознаками інфікування можуть бути: втрата ваги, болі в животі, кров у фекаліях, задишка і кашель. Також глист може вийти під час блювоти.

Солітер. Дорослі солітери можуть жити в організмі людини до 30 років, використовуючи для свого виживання поживні речовини з усього, що потрапляє в шлунок. Серед ознак наявності солітерів може бути нудота, слабкість, втрата апетиту, тяга до солоного та інші порушення в роботі шлунково-кишкового тракту. Цим видом паразита людина інфікується шляхом прийому в їжу їжі і води, забруднених яйцями чи личинками хробака. Яйця, потрапляючи всередину організму, можуть стати причиною розвитку личинкових кіст навколо різних органів і тканин. А потрапляючи в кишечник, вони розвиваються до дорослих особин.

Гострики. Поки людина спить, самки гостриків відкладають тисячі яєць в складках шкіри навколо ануса. Тому основною ознакою наявності паразитів є свербіж в районі заднього проходу під час сну. Таким чином, яйця потрапляють під нігті, а потім і на всі предмети, до яких торкається інфікована людина. Вважаються найбільш поширеним видом кишкових паразитів. В організм вони потрапляють не найприємнішим чином.

Токсоплазма гондіІ хоча багато людей інфіковані токсоплазмою, видимих симптомів не спостерігається. Це відбувається завдяки сильному імунітету. Однак, як тільки імунна система дає збій, перші ознаки зараження можуть проявитися у вигляді грипозних відчуттів. Ці паразити являють собою крихітні одноклітинні організми, які живуть в недовареній їжі, воді і в лотку домашніх котів.

Печінкова двуустка. Тут варто напружитися любителям прісноводної риби, адже саме вона і є найчастішою причиною інфікування людини. Паразити поселяються в маленьких внутрішньопечін-кових жовчних протоках, і можуть жити там до 30 років. Більше 35 мільйонів людей на планеті заражені печінковою двуусткою. Зараження зазвичай проходить безсимптомно, але рано чи пізно загострення все-таки наступає. І як зрозуміло з назви, під удар потрапляє печінка і жовчна протока.

Використана література та інтернет сайти. Український медичний часопис онлайн. журнал:   № 1(75), 2010 р. Протиімунні пристосування паразитів. Воробець З. Д., Фабрикант Є. Г.,  Філяк Є. З., Радченко В. Г с.132-135.https://www.youtube.com/watch?v=s2 Az. REbvo7 M. Як паразити змінюють поведінку своїх хазяїнів  Сайт "Цікава наука": http://cikavanauka.org https://pogliad.ua/ 9 паразитів, які скоріше за все промишляють і в вашому тіліhttps://sz.lviv.ua/ Паразити: приховані вороги нашого життяhttps://ukrhealth.net/wp-content/uploads/2016/07/logo.png Чим небезпечні паразити і як з ними боротися?https://ua.bactefort-official.eu/. Паразити в організмі людини симптоми і лікуванняhttps://ru.wikipedia.org › wiki › Паразитизм

Спасибі за увагу !!!style.colorfillcolorfill.type