Нескорені серця Віри, Надії, Любові та їх матері Софії

Тема. Нескорені серця Віри, Надії, Любові та їх матері Софії

Мета: поглибити знання учнів про свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії;

виховувати ідеали добра, любові, людської гідності на основі християнських       цінностей;

 сприяти формуванню та розвитку духовної культури школярів.

 

Корекційна мета:

формувати вміння обмірковувати повідомлений матеріал;

удосконалювати вміння оцінювати вчинки дійових осіб.

 

 

 

(Сцена закрита. Ведуча)

Ведуча.

 

Хмаринки розчісують вії

В день Віри, Любові, Надії.

І сонце до них по дотичній,

Бо свято сьогодні величне!

 

Три діви, святі три сестриці

Із вірою в серці, мов криця,

Тіла, що ледь-ледь розцвітали,

На смерть без вагання віддали.

 

Крізь муки пройшли всі чотири.

Але не злякались сокири.

Їх душі, неначе лелії,

На небі Всевишній леліє.

 

(Дівчинка, під  супровід фортепіано, виконує пісню " З Вірою, Надією , Любов’ю")

 

( Перед сценою Софія разом з дочками сидять за столом і розмовляють. Звучить голос диктора)

 

За часів царювання імператора Адріана жила в Римі вдова, родом італійка на ім'я Софія, що в перекладі означає - премудрість.

Вона була християнкою і, відповідно до свого імені, життя своє вела розважливо - за тією премудрістю, яку вихваляє апостол Яків, кажучи: "мудрість, яка виходить з верху, по - перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і добрих плодів, неупереджена і нелицемірна". Ця премудра Софія, живучи у чесному подружжі, народила трьох дочок, яким дала імена,відповідно до трьох християнських чеснот: Віра, Надія, Любов. Та й що інше могло піти від премудрості християнської, як не Богові бажані чесноти? Невдовзі, після народження третьої дочки, Софія втратила чоловіка. Лишившись удовою, вона продовжувала жити благочестиво, догоджаючи Богові молитвою, постом і милостинею; дочок же своїх виховувала так, як може зробити це премудра мати: вона прагнула привчити їх виявляти і в житті ті християнські чесноти, імена яких вони мали.

У міру того, як росли діти, виростали у них і чесноти. А оскільки вони були дуже красивими та розсудливими, то на них незабаром почали звертати увагу. Почув про них і Антіох - начальник області і забажав їх бачити. Тільки - но він побачив їх,відразу ж переконався, що вони християнки.

Про  все це Антіох сповістив царя Адріана, і той не затримався одразу ж послати слуг, щоб вони привели дівиць до нього.

(Виходять слуги)

 

Слуги.  

Наказано  всіх вас до царя негайно привести!

Ведуча.

Вони,  довідавшись причину чому кличе їх цар, стали на молитву кажучи:

(Софія та дочки моляться)

Молитва

Всесильний Боже! Не покинь нас. Подай нам свою святу поміч, щоб не застрашилося серце наше гордого мучителя, щоб ми не злякалися страшних його катувань, щоб не жахнулися гіркої смерті, щоб ніщо не відірвало від тебе нас, Бога нашого.

Софія. Допоможи нам Ісусе, Спасителю наш заради слави імені Твого Святого!

(Софія разом з дочками йде до імператора)

 

(Заставка.  Рим. На троні сидить імператор Адріан. Перед ним стоять Софія і її дочки)

 

Ведуча.

І введені постали перед царем, що сидів на троні. Без жодного страху, лицем світлі і серцем мужні. Побачив цар неперелякані лиця їхні і спитав матір.

Імператор.

Скажи мені, жінко якого роду ти

І дочки твої – чарівні квіти

Як вас звуть, як ваші імена?

Я чув, про тебе йде чутка

Що чоловік твій помер, ти давно вдова

І дочок своїх ростиш одна.

У якій ти їх виховуєш вірі –

У язичницькій? Чи на своєму прикладі

Ти заповідям учиш християнським?

Дай відповідь мені, жінко.

Від цього залежить твоє життя.

Софія (схилившись)

Звуть Софією.  Родом італійка. І дорогоцінне мені святе ім’я  яким я горджуся. Я – християнка! І християнки – дочки мої. Я – його раба – та іменем його хвалюся.

А дочок своїх – Христові заручила.

Ведуча.

Тоді цар, побачив перед собою таку мудру жінку, але не бажаючи вступати з нею у тривалу бесіду й судити її, відклав цю справу. Він послав Софію разом з дочками до однієї знатної жінки на ім’я Палладія, доручивши їй наглядати за ними, а через три дні привести їх до нього на суд.

(Софія разом з дочками іде в дім Палладії)

 

(Заставка.  Дім Палладії)

Живучи в домі Палладії і маючи у своєму розпорядженні чимало часу для навчання дочок, Софія утверджувала їх у вірі день і ніч, повчаючи.

Софія.

Дочки мої улюблені,

Тепер настав час подвигу нашого,

Тепер прийшов день ваших заручин

Безсмертному жениху.

Щоб ви, за іменами вашими

Показали йому своє тверде вірування,

Безсумнівну надію і велику любов.

Дочки мої, не пожалійте красного цвіту  молодості вашої.

І коли тіла ваші, заради нього закатовані будуть,

Він одягне їх у нетління

І обдарує вас життям безконечним перед Отцем своїм, що на небі.

Віра.

Мати наша. А якщо цар не буде нас мучити, солодко і улесливо буде до нас говорити?

Софія.

Діточки мої солодкі. Не дайте себе звабити хитрістю ворожою. Так! Буде вас цар багато улещувати і великі обіцяти дари і пропонувати славу, багатство, честь і всю солодкість світу цього тлінного. Але не розлюбіть від цього нічого.

Все мов дим зникне. І ніби порохнява від вітру розпорошиться. Не устрашіться, коли побачите  люті муки ворога, коли постраждавши і себе перемігши навіки будете торжествувати.

 Надія.

Мамо! А Ісус буде з нами в муках?

Софія.

Віруємо! Що Ісус не залишить нас у ці хвилини. Він у всіх муках буде з нами.

Палладія  (звертається до Софії)

 Від віри Христової відречися

І збереже тоді правитель життя

Тебе він обдарує і сріблом і золотцем

І будуть твої дочки багаті!

Софія.

Палладія! Повір! Для християн

Дари багаті значення не мають.

Вони розсіються як примарний туман

І стануть прахом, і в землі зітліють.

Багатство наше – до Господа любов.

І за нього проллємо без страху кров!

Ведуча.

Підбадьорюючи одна одну, вони обіцяли матері здійснити всі її душекорисні поради.

Віра.

Ісусе! Поможи нам.

Надія.

Ісусе! Хочемо Тебе любити аж на смерть.

Люба.

Ісусе! Хай твоя любов нам допоможе.

Слайд з царськими палатами

Ведуча.

Коли настав третій день, їх привели до беззаконного царя на суд. Думаючи, що вони легко можуть послухатися його спокусливих слів, цар почав так говорити до них:

Цар.

Діти! Бачачи вашу красу і жаліючи юність вашу я раджу вам, як батько, вклоніться богам, володарям світу, і якщо ви послухаєте мене і виконаєте те, що вам наказую, то я назву вас своїми дітьми. Пошановані та похвалені будете. Коли ж ні, то велике зло буде і загинете ще молодими. То ж послухайте мене, щоб добре вам було.

Всі. Отець наш – Бог, на небесах сущий.

Віра.

Він думає про нас і наше життя й милує наші душі, ми хочемо, щоб він нас любив і щоб  ми називалися Його істинними дітьми.

Надія.

Плюємо на твоїх богів, погроз твоїх не боїмося. Прагнемо називатися божими дітьми.

Ведуча.

Почувши від них таку відповідь, цар запитав матір Софію.

Цар.

Жінко! Як звуть твоїх дочок і скільки їм років.

Софія.

Ім’я першої моєї дочки – Віра, їй 12 років, друга – Надія має 10 років, а третя – Любов, якій всього 9 років.

Ведуча.

Дивувався цар їхній відвазі і відповідям і почав знову примушувати, щоб зреклися вони своєї віри .

Цар до Віри.

Принеси жертву великій богині Артеміді.

Віра.

Бажаємо страждати  і терпіти муки, але від своєї віри не відмовимось.

Молися за мене матінко моя, щоб я з гідністю довершила своє життя і перейшла до жаданого краю і побачила любого мені Господа і Спасителя мого.

Сестрички мої любі! Терпімо мужньо до кінця. Одна нас мати породила, одна нас виховала і навчила,  спільно і смерть приймемо. Я вам буду за зразок. Щоб ви обидві і відразу після мене пішли до Господа. Він чекає нас.

Ведуча.

Це сказавши, обійняла  матір і сестер, поцілувала  і пішла відважно на смерть.  Мати не печалилася ані трохи за дочку свою милу, яку вже чекають відкриті обійми їхнього найдорожчого Господа і сказала до Віри:

Софія.

Я тебе породила і заради тебе біль терпіла. А тепер ти мені  добро робиш, що за Хреста терпиш  і за Хреста помираєш. Іди до нього доню і мене, убогу матір твою, перед ним пом’яни і за сестер до нього помолися  хай скріпить їх терпінням.

 

Сюжети катувань Віри. Розповідь диктора.

 (Цар виходить. Слуги виводять Віру.)

Тоді цар наказав роздягти й бити її. Після цього було принесено залізну решітку і поставлено на сильний вогонь. Коли вона розпеклася як гаряче вугілля і від неї летіли іскри,поклали на неї святу діву Віру. Дві години лежала вона на цій решітці і зовсім не обпеклася, що у всіх викликало подив. Потім її було поміщено в казан з кип’ячою смолою і олією, що стояв на вогні,але і там залишилася вона неушкоджена й, сидячи в ньому, немов у прохолодній воді, славила Бога. Мучитель, не знаючи, що ще зробити з нею, чим би він міг її відвернути від віри Христової, присудив її до страти мечем. Вона поцілувала матір, потім обняла сестер і пішла на страту. Мати ж ніскільки не журилася за донькою своєю, бо любов до Бога перемогла в ній сердечний смуток і материнський жаль за дочкою, яка не злякалася мук і не відступила від Господа свого.     

(Цар виходить. Слуги виводять Віру)

Ведуча.

Гострим мечем відрубали безжалісні кати голову так закінчилось земне життя Віри. І знову нечестивий цар звертається до Надії.

 

Слайд царських палат

Цар до Надії.

Миле дитя, прийми мою пораду. Я кажу це, люблячи тебе так само, як батько, - вклонися богині Артеміді, щоб не загинути тобі, як загинула твоя старша сестра. Тож не бажай і ти  так само постраждати. Пожалій юність свою.

Надія.

Царю! Хіба я не сестра тій, яку ти умертвив? Хіба я не від однієї матері з нею народилася? Чи я не те саме хрещення мала, що і моя сестра. Укупі з нею росла і від одних книг та наказів материних навчилася знати єдиного Бога і Господа нашого Ісуса Хреста. В нього вірувати і йому одному покланятися.

Цар.

Тоді підеш на вірну погибель.

Надія до мами.

Мир тобі, матінко моя. Поминай дитину свою. (Цілує)

Софія.

Донечко моя, Надіє. Благословенна ти Господом Богом. На нього надійся і крові своєї за нього не шкодуй. Іди до сестри своєї Віри і з нею постань перед Спасителем своїм.

(Надія звертається до Люби, обіймає її)

Не залишись, сестро, наша. Хай у купці перед Святою Трійцею станемо разом. Чекаємо тебе.

Надія до царя.

Царю, не гайся довго, трудячись словами, почни своє діло і побачиш, що я думаю так само, як і моя сестра Віра.

Сюжети катувань Надії

Розповідь диктора.

Почувши таку відповідь, цар передав її на муки. Роздягнувши її, як Віру, слуги царські довго били її без жалю, доки не втомилися. Але вона мовчала, мовби не відчувала ніякого болю і тільки дивилися на матір свою, блаженну Софію, яка стояла тут, мужньо дивлячись на страждання своєї дочки і, молячи Бога, щоб Він дарував їй міцне терпіння.

За повелінням беззаконного царя свята Надія була кинута у вогонь і, лишившись неушкодженою подібно до трьох отроків, славила Бога. Після цього вона була підвішена, ї стругали залізними кігтями: тіло її падало шматками, кров лилася потоками, але рани духм’яніли чудовими пахощами, а на її обличчі ,світлому і сяючому благодаттю Святого Духа, була посмішка. Свята Надія соромила мучителя в тому, що він не в змозі подолати терпіння такої малолітньої отроковиці. Вона казала, що страждання за Хреста приємні. Осміяний нею, мучитель відчував великий сором. Не бажаючи більше зносити таку ганьбу, він засудив святу, нарешті, на страту мечем. Вона підійшла до бездиханного тіла своєї сестри Віри і, з любов’ю  обнявши його, з притаманним людям жалем, хотіла плакати, але, з любов’ю до Хреста, змінила сльози на радість. Після цього схилила голову і була страчена мечем.

Ведуча.

І знову мучитель прикликав третю отроковицю Любов і намагався ласками прихилити її, як і перших двох сестер.

Цар.

Поклонися святій Артеміді, щоб не загинула і ти.

Люба.

Хто мене відлучить від любові Божої чи скорбота, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи біда, чи меч. Все це терплю заради того, хто за мене терпів на хресті.

Артеміда і ти разом з нею - хай згинете.

Цар.

Поклонися святій Артеміді, щоб не згинути і тобі.

Софія.

Третя гілочко  моя, витримай все до кінця, добрим ідеш шляхом. Ісус дивиться з висоти на подвиг твій. Коли під меч схилиш голову свою, він твою непорочну душу прийме і обійме і, з твоїми сестрами, наповнить тебе миром.

Згадайте і мене у царстві Господньому. Хай милостивий буде до мене і дозволить мені бути з вами.

 

Слайд. Страждання і муки Любові.

Розповідь диктора.

Мучитель наказав, розтягнувши її по колесу, бити палицею. А розтягнута вона була так, що частини тіла її відділялись від суглобів, і вона, бита жорсткою палицею, вкрилася, неначе багряницею, кров’ю,якою наповнювалася й земля, немов від дощу. Потім було розпалено піч. Свята сама поспішала ввійти до неї, і, лишившись неушкодженою, ходила по ній , немов у прохолодному місці, співаючи та благословляючи Бога, і раділа. Водночас із печі вилетіло полум’я на невірних, які стояли навколо неї, і деяких спалило на попіл, а інших обпалило і досягши царя, обпалило й його так, що він утік далеко. Тоді мучителі, за наказом царя, прокрутили тіло її залізними булавами, але Бог підкріпляв святу своєю допомогою і в цих муках так, щоб і від них вона не померла. І ось мучитель звелів стратити святу мечем.

 

 

Слайд. Мати на горі молиться біля могили своїх дітей.

 

 

 

Ведуча.

Мати її, свята Софія, безустанно молила Бога за  дочку свою,хай подасть їй витривалість до кінця.

Ведуча.

О Свята і Праведна Софіє!

Яка жінка так спаслася дітонародженням як ти?

Ти народила таких дітей, що за Хреста постраждали.

Воістину! Ти мати предивна і доброї пам’яті достойна.

Тепер ти на небесах разом із святими своїми донечками, насолоджуєшся Царством небесним.

Упримудри і нас, щоб зберегти нам витривалість, мудрість, мужність святих Віри,Надії, Любові та їхньої матері Софії.

 

( Інсценування притчі "Надія")

 

Ведуча.

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули. Було так тихо, що чулося як вони розмовляють:

 

Перша свічка.

- Я СПОКІЙ, на жаль, люди не вміють мене зберегти, думаю, мені не залишилося нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас.

 

Друга свічка.

-Я ВІРА,на жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі. (Ледь вона вимовила це, подув легенький вітерець і загасив свічку) .

 

Третя свічка.

- Я ЛЮБОВ, у мене немає більше сил горіти далі, люди не цінують мене і не розуміють, вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше - своїх близьких. (І ця свічка згасла.)

 

Ведуча.

Раптом у кімнату зайшов хлопчик і побачив три згаслі свічки. Злякавшись він закричав:

 

Хлопчик.

- Що ви робите? Ви повинні горіти – я боюся темряви!

 

Ведуча.

Четверта свічка сказала:

- Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити і інші три свічки: Я - НАДІЯ!

 

Ведуча.

Урсула Ле Гуїн сказав: "Надія - ще більш тендітна, ще більш важка річ, ніж віра.

Без віри людина живе, але не людським життям. Без надії гине".

 

Ведуча.

Як не прикро, йде війна на Сході.

Війна, яка нікому не потрібна.

Війна, де гинуть наші батьки, брати, чоловіки.

Війна, де проливається невинна людська кров.

Хто як не ми, українці, можемо зупинити цю війну?

Ніхто нам не допоможе ні Америка, ні Європа. Тільки ми, з молитвою на устах, з ВІРОЮ, НАДІЄЮ і ЛЮБОВ’Ю у серцях можемо перемогти у цій війні.

 

Кліп про АТО.

Виступ групи "DIZEX"

Пісня " Соколята"

( Слово надається керівнику групи. Поздоровлення з Днем Янгола. І в подарунок - пісня.)

(Старшокласники роздають іменникам солодощі та повітряні кульки з малюнками.)

Вітаючи Вас сьогодні

Сказати хочем знов і знов

Нехай завжди живуть із вами

Надія, Віра та Любов.

Хай добрий ангел із небес

Боронить і не розчарує

І дивних тисячі чудес

                                  В житті вашім дарує

Пісня "А я лише хотів тебе привітати..."

 

(Учасники гурту згадують про День усиновлення. У їхньому виконанні звучить пісня « Повертайся в сім’ю»)

 

 (Ведучі роздають дітям - сиротам подаруночки. )

 

Ведуча.

Крізь муки пройшли всі чотири.

Але не злякались сокири.

Їх душі, неначе лелії,

На небі Всевишній леліє.

 

Померли дівчатка і мати

В сон вічний поринули спати.

Пишалась дітьми, та несила

Глядіть їй було на могили.

 

Їх смерть – це для нас засторога.

Ростімо ж в любові до Бога,

До ближнього, рідного краю,

Дітей – це дорога до раю.

 

 

 

( Виступ запрошених гостей.)

 

Ведуча.

З Надією на завтра, де буде все прекрасно,

Де світить сонце ясне, де світле майбуття.

Там буде жити мрія, Любов, Надія, й Віра

Буде до всіх довіра – а це є і Життя.

 

 У виконанні групи "DIZEX" звучить пісня « Надія є».