Презентація "Біблія, структура та зміст"

Біблія, її структура та зміст.

Мета: Формувати знання про Біблію, її структуру та зміст; вказати на важливість читання Св. Письма у житті християнина;Розвивати логічне мислення; пам’ять;Виховувати шанобливе ставлення до Святого Письма.

Бі́блія (з грец. βιβλία — книги) — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами. Старий Заповіт написаний давньоєврейською мовою (біблійному івриті), за винятком деяких частин, написаних арамейською мовою. Новий Заповіт написаний на одному з діалектів старогрецької мови - койне.

В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: У Старому Заповіті розповідається про союз Бога із народом; У Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Старий Завіт- про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Увесь Старий Завіт супроводжує обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (Спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:«Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»«Не рідніться з іншими (язичницькими) народами»Структура Старого Завіту складається з трьох головних груп:Історичні книги, Навчальні (поетичні) книги. Пророчі книги

Новий Завіт розповідає про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх (від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви) гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.

Окрім самої Євангелії у Новому Завіті, є і інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших спільнот християнства. Апостоли у своїх Посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя. Остання книга Нового Завіту: Об'явлення — символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю в якості Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто збудоване Богом.

Текст. Записування біблійних текстів тривало понад тисячу років і закінчилося із смертю останнього апостола. Рукописи. Не посідаємо жодного автографу, жодного рукопису священного автора. Усі первотвори (оригінали втрачено). Найстаріші рукописи сягають ледве 8 ст. по Христі. Тільки нещодавно знайдено в печерах Кумрану (в Палестині) ще старші рукописи Біблії деякі в цілості, деякі в уривках.

БІБЛІЯ - це “Слово Боже” (І Сл. 2,13)яким Бог об'явив людині вічну правду про себе і про неї. З погляду цього людського адресата, Боже Об'явлення має свій початок, свою історію та завершення. Боже Об'явлення вплетене в сторію людсього роду, зокрема – в історію Ізраїля. Божа правда висловлена для людей – людей дійсних, істричних, недосконалих, таких, що потребують спасіння “від гріхів їхніх”. Через те у Біблії описано і вчинки лихі, жорстокі, несправедливі, гідні морального засуду. Бог їх, самозрозуміло, не спонукав, але він допустив їхнє здійснення, щоб зберегти людську свобідну волю, зберегти за людиною спромогу вибирати між злом та добром.

Спасіння людини, що потребувала Божої допомоги, викуплення людини з пороків збулось у Христі Господі, який прийшов закликати грішників до покаяння. Біблія – не вибір гарних висловів, не галерея праведників, не список похвальних прикладів, лише історія Божого та людського діяння на тлі безконечної Божої святості з одного боку, а людської грішності – з іншого. Творець і Спаситель, Батько й Володар, Навчитель і Суддя карає зло, нагороджує добро. Взаємини занепалої людини зі своїм Творцем знаходять свій вінець у чистосердечному зові псалма: “З глибин взиваю до Тебе, Господи, Господи почуй мій голос!” (Пс.130)

Пам'ятаймо, що Святе Письмо - це живе Боже слово, сказане до мене сьогодні. Живий Бог довго чекає на її сторінках на людину, готовий її підносити і прощати, допомагати у важких хвилинах і додавати сили і снаги. Тож нехай Святе Письмо буде знаним у кожній родині, щоб читаючи його, ми щораз більше відкривали своє серце на Бога, поглиблювали свою віру, утверджувались у надії і зростали в любові.