«НОВА КАХОВКА — НАЙМОЛОДШЕ МІСТО НА ХЕРСОНЩИНІ»

Про матеріал

Інформаційна хвилинка

присвячена першобудівникам

м. Нова Каховка

«НОВА КАХОВКА — НАЙМОЛОДШЕ МІСТО НА ХЕРСОНЩИНІ»

Перегляд файлу

   

http://weclipart.com/gimg/41D0705721A4767B/20603022-Colorful-cute-city-frame-over-white-background-Vector-file-layered-for-easy-manipulation-and-custom--Stock-Vector.jpghttp://krai.lib.kherson.ua/files/krai/Image/simvolika/gerb-nk.jpg

http://ukrssr.com.ua/wp-content/uploads/2015/02/kahov.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

Нова Каховка — місто обласного підпорядкування розташоване на лівому березі Дніпра, за 78 км на північний схід від обласного центру. Через місто Вві проходить автошлях Одеса—Ростов і залізнична колія Снігурівка—Федорівка, що з’єднує Придніпровську й Одесько-Кишинівську залізниці.

          Населення — 41,8 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані населені пункти Дніпрянської селищної Ради і селище Плодове.

     Нова Каховка — наймолодше місто на Херсонщині — засноване в 1950 році на місці маленького села Ключового. Народження міста зв’язане з будівництвом Каховської гідроелектростанції, що розгорнулося за постановою Ради Міністрів CPСP від 20 вересня 1950 року. Втілення в життя цієї постанови мало стати великою подією в історії Херсонщини і півдня України в цілому. З пуском нової ГЕС відкривалися чудові перспективи для бурхливого розвитку електротехнічної, судно-і машинобудівної, текстильної та інших галузей промисловості, зрошення дніпровською водою посушливих земель Таврії, Криму тощо.

     Споруджування гідроелектростанції стало всенародною працею. За закликом робітників Новокраматорського машинобудівного заводу на промислових підприємствах країни розгорнувся широкий патріотичний рух за дострокове виконання замовлень для Каховської ГЕС. Понад 50 заводів Москви і Ленінграда надсилали сюди грейдери, земснаряди, дорожні машини, генератори; уральські робітники виготовили потужні крокуючі екскаватори, саратовці і ярославці — електролебідки, залізничні крани. З Білорусії на будівельні майданчики надходили автомашини, з Казахстану й Вірменії — транспортери, Узбекистану — компресори, Латвійської РСР — засоби зв’язку. Українські промислові центри Київ, Харків, Одеса подбали про забезпечення будови кабелем, шифером, тракторами та іншими машинами й матеріалами. Завдяки цьому майже повністю були механізовані земляні роботи, приготування і укладання бетону, видобуток і переробка каменю та піску, монтаж металевих і залізобетонних конструкцій.

    Перший фундамент закладено 20 квітня 1951 року, а вже 5 травня розгорнулася масова забудова кварталів і вулиць майбутнього міста. Місто споруджувалося за проектом, розробленим харківським відділенням «Міськбудпроекту» в співдружності з Академією архітектури УРСР та управлінням «Дніпробуд». Проект враховував перспективи промислового й культурного розвитку міста після завершення побудови ГЕС. У місті Нова Каховка мали жити 12—15 тис. мешканців, для яких створювалися найсприятливіші умови щодо праці, побуту й відпочинку. У проекті вдало поєднувалось архітектурно-художнє оформлення кварталів, площ і вулиць з мальовничою природою дніпровського узбережжя. Забудовувалося місто одно-, дво- і триповерховими будинками, здебільшого типу котеджів. Під час спорудження Нової Каховки використовувалася новітня будівельна техніка. Було запроваджено прогресивний потоково-розчленозваний метод швидкісного будівництва спеціалізованими бригадами.

Будівельники працювали під девізом: «Споруджувати не тимчасові житла, а на віки!».

   Одночасно зводилися будівлі під школи, магазини, їдальні, клуби тощо. Самовідданою працею прославилися бригади мулярів Дмитра Березанського, штукатурів Івана Устюшенка, теслярів Мирона Сергієнка й Василя Василенка. Оволодівши професіями мулярів, монтажників, бетонників і покрівельників, 16 членів комсомольсько-молодіжного колективу, яким керував Василенко, всі роботи на спорудженні будинку здійснювали власними силами. В бригаді пліч-о-пліч трудилися українці й росіяни, білоруси й естонці, лезгіни і поляки. Девізом бригади було: «Не зупинятися на досягнутому. Тільки вперед!».

   Місто зводилося на очах. «Йдеш будовою,— говорили робітники,— і щоразу помічаєш щось нове, чого не було вчора». Протягом 1951 року з’явилися дві нові вулиці з одноповерховими та 13 кварталів з дво- і триповерховими будинками.

   Щодня збільшувалася кількість новоселів. На кінець 1952 року житлова площа нового міста перевищила 10 тис. кв. метрів. Однак її все ще не вистачало. Багато молодих будівельників мешкало в гуртожитках по 2—3 чоловіка в кімнаті. Молодь жила дружно, весело. Майже всі юнаки й дівчата вчилися на різних курсах, у вечірніх і заочних школах, на вечірньому відділенні філіалу Одеського гідротехнічного інституту, відкритому на будові 1952 року.

   Перші успіхи збагатили будівельників великим досвідом, окрилили їх. Проаналізувавши свої можливості й резерви, вони зобов’язалися на честь XIX з’їзду партії скоротити спорудження міста і ГЕС на рік проти запланованого строку. Ця патріотична ініціатива була підтримана Херсонським обкомом партії, схвалена ЦК КП(б)У і ЦК ВКП(б).

  23 лютого 1952 року указом Президії Верховної Ради УРСР новонароджуваному місту було присвоєно найменування Нової Каховки.

   До середини 1955 року будівники ГЕС, яких на той час налічувалося понад 15 тис., достроково завершили спорудження шлюзу. 10 червня через нього пройшов перший караван барж, а вже 30 червня відкрито шлях для всіх суден. Через тиждень, за два дні замість десяти, було перекрито 230-метровий проран в греблі. Самовіддано працювали робітники й на інших ділянках великої будови. Гідробудівники демонстрували небачені в світі темпи монтажу величезних і складних гідроагрегатів і турбін. Вже восени 1955 року перший агрегат був готовий до пуску. 18 жовтня на будівельному майданчику зібрався багатотисячний мітинг. Було зачитано вітальну телеграму ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР з нагоди завершення основних робіт на будівництві ГЕС.

    В 1957—1958 рр. тривало спорудження велетня електротехнічної промисловості Радянської України— електромашинобудівного заводу, а також меблевої фабрики, будувався завод калібрування кукурудзи, розширювався комбінат будівельної індустрії. Електромашинобудівний завод видав першу продукцію у квітні 1957 року, а вже наступного року він виробляв електродвигуни для вугільної та хімічної промисловості, різноманітні машини загальнопромислового призначення. На базі заводу діяло професійно-технічне училище, що готувало електрозварників, слюсарів, інструментальників, фрезерувальників, слюсарів по ремонту устаткування, шліфувальників.

   

https://i01.fotocdn.net/s5/100/gallery_m/421/2202641507.jpghttp://zosh3nk.ucoz.ua/patriot/thumbnail.php.jpg 

docx
Додано
11 серпня 2018
Переглядів
807
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку