Нова українська школа: формування екологічної компетентності в учнів початкової школи"

Про матеріал

У методичних рекомендаціях представлено систему компетентнісно орієнтованих завдань екологічного змісту для формування екологічної грамотності молодших школярів у навчанні інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Матеріали спрямовані на підвищення якості екологічної компетентності учнів початкових класів з урахуванням сучасних тенденцій формування екологічних умінь.

Перегляд файлу

Оксана Субота

Нова українська школа: формування екологічної компетентності в учнів початкової школи

Екологія - Екологічний стан м. Вінниця ЗБЕРЕЖЕМО ПЛАНЕТУ РАЗОМ

Оксана Субота. Вчитель початкових класів, заступник директора з навчально-виховної роботи Синевирського ЗЗСО І-ІІІ ст.

Нова українська школа: формування екологічної компетентності в учнів початкової школи. Методичні рекомендації. – 2021 р. ____ с.

Рецензенти: О.В. Грабовський, кандидат біологічних наук, доцент кафедри,

природничо-математичної освіти та інформаційних технологій, доцент

Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти;

М.Ю.Кірик, завідувач кабінету дошкільної та початкової освіти

Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти

ЗМІСТ

Вступ

Сутність формування екологічної грамотності молодших школярів……….
Методологічні основи формування екологічної компетентності молодших школярів в інтегрованому курсі «Я досліджую світ»…………………………..
Методичні аспекти інтегрованого уроку «Я досліджую світ»………………
Методи, форми, прийоми та засоби формування екологічної

грамотності учнів. Спостереження – метод навчання молодших школярів…..

Екологічна гра……………………………………………………………….
Екологічна стежка…………………………………………………………..

Екскурсія – форма інтегрованого проведення уроку, методика її проведення у початковій школі………………………………………………….
Проєктна діяльність – одна із ефективних пізнавальних діяльності учнів

Висновки………………………………………………………………………….

Практична частина……………………………………………………………….

Екологічна стежка по маршруту: «Остріки – Музей лісу й сплаву»…..
Зберігаю тепло власної оселі……………………………………………..
Екологічна гра - квест «Планета Земля в небезпеці»……………………
Проєкт «Допомога пташкам взимку»…………………………………….
Позакласні заходи «Співпраця з відділом еколого - освітньої роботи НПП «Синевир»

Список використаної літератури……………………………………………….

ВСТУП

На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири для виховання підростаючого покоління. У наш час особливо актуальною є проблема екологічного виховання.

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Пріоритетними у початкових класах є виховні, загально-навчальні, розвивальні функції.

Відповідно Державного стандарту початкової освіти (2019) у здобувача освіти слід сформувати такі компетентності:

відкривати світ природи, набувати досвіду в її дослідженні, шукати відповіді на запитання, спостерігати за навколишнім світом, експериментувати та створювати навчальні моделі, виявляти допитливість та отримувати радість від пізнання природи;
опрацьовувати та систематизувати інформацію природничого змісту, отриману з доступних джерел, та представляти її у різних формах;
усвідомлювати розмаїття природи, взаємозв’язки її об’єктів та явищ, пояснювати роль природничих наук і техніки в житті людини, відповідально поводиться у навколишньому світі;
критично оцінювати факти, поєднувати новий досвід з набутим раніше і творчо його використовувати для розв’язування проблем природничого характеру.

Екологічна компетентність – складова природничої освітньої галузі, метою якої є формування компетентностей в галузі природничих наук, техніки і технологій, екологічної та інших ключових компетентностей шляхом опанування знань, умінь і способів діяльності, розвитку здібностей, які забезпечують успішну взаємодію з природою, формування основи наукового світогляду і критичного мислення, становлення відповідальної, безпечної і природоохоронної поведінки здобувачів освіти у навколишньому світі на основі усвідомлення принципів сталого розвитку.

Екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів з розумінням важливості збереження природи для сталого розвитку суспільства

Відповідно до Державного стандарту початкової освіти однією з 11 компетентностей, які необхідно сформувати в учнів початкової школи і є екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення екологічних основ природокористування, необхідності охорони природи, дотримання правил поведінки на природі, ощадливого використання природних ресурсів, розуміння контексту і взаємозв’язку господарської діяльності і важливості збереження природи для забезпечення сталого розвитку суспільства.

У методичній розробці наведено приклади практичних форм, методів та прийомів формування екологічної культури у молодших школярів.

Сутність формування екологічної грамотності молодших школярів

Природа – джерело життєдіяльності людини. Однак швидкими темпами відбувається руйнація життєтворчих основ, що загрожує знищенням не лише людини, а і всього живого на Землі. Забруднення навколишнього середовища є одним із найсуттєвіших факторів, що негативно впливає на тривалість життя й здоров’я людей і збільшує небезпеку генетичних порушень. Екологічні умови, що склалися в Україні, не можуть не відобразитися на стані рослинного і тваринного світу.

Нагальною потребою сьогодення є подолання екологічної безграмотності людства, що спричинила кризову екологічну ситуацію в цілому світі і в нашій країні, зокрема. Для покращення становище, необхідно проводити екологічне й природоохоронне навчання і виховання, починаючи з перших днів перебування дитини в школі.

Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в межах сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність та бажання дотримуватися здорового способу життя – одна з десяти ключових компетентностей Концепції Нової української школи.

Формування екологічної компетентності у молодшого покоління – одне з найважливіших завдань Нової початкової школи. Виховання у дітей відповідального ставлення до природи – складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями та уміннями, а й розвиток уміння і бажання активно захищати, покращувати навколишнє природне середовище.

У Концепції Нової української школи зазначено, що однією із ключових компетентностей, які необхідно формувати в учнів, є екологічна грамотність і здорове життя. Суть цієї компетентності полягає в умінні розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в межах сталого розвитку, усвідомленні ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність та бажання дотримуватися здорового способу життя.

Виховну роль природи важко переоцінити. Спілкування з нею робить усіх нас добрішими, щедрішими, гуманнішими, духовно багатшими. Природа годує, напуває, одягає людину, є джерелом її фізичного здоров'я, морального благополуччя, естетичної насолоди.

Видатний педагог В. О. Сухомлинський стверджував, що природа лежить в основі дитячого мислення та творчості. Учений вважав, що формувати у людини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку. Основою екологічної підготовки мають бути, звичайно, біологічні знання – закони життя живої природи і розуміння того, як необхідно жити, щоб не порушити гармонії навколишнього середовища. «Гадаємо, – писав В. Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо».

У процесі екологічної освіти відбувається формування екологічної культури і пошук шляхів вирішення екологічних проблем. Саме екоосвіта, що спирається на національну культуру, формує основу духовності і моральності людини. Ідеї неперервної екологічної освіти розвиваються в роботах вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів (В. Вербицький, Е. Гірусов, М. Дробноход, А. Захлєбний, В. Сухомлинський, І. Звєрєв, І. Зязюн та ін.).

Найважливішою складовою екологічної компетентності є формування мотивації учнів щодо збереження і примноження природи та її багатств.

Наскрізна лінія «Екологічна безпека і сталий розвиток», яку впроваджено в навчальні програми, підсилює формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості.

Упровадження наскрізних змістових ліній у навчальний предмет передбачає розв’язування завдань реального змісту, виконання міжпредметних навчальних проєктів, роботу з різними джерелами інформації.

Чільне місце в реалізації інтегрованого курсу відводиться творчим завданням, які передбачають застосування знань у незнайомій ситуації (включають вправи з елементами пошукової й дослідницької діяльності, з елементами творчості), демонстраційним та лабораторним дослідами, спостереженням у природі, екологічним моделюванням і прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, а також практичній діяльності з охорони природи.

Широко мають застосовуватися завдання, спрямовані на формування навиків самостійної роботи учнів з інформацією, засвоєння норм етичного, естетичного, морального ставлення людини до природи.

Важливе значення у формуванні особистісного ставлення до об’єктів вивчення належить практико орієнтованим проєктам, які передбачають вивчення природи рідного краю, проблем, пов’язаних із навколишньою природою, формують в учнів емоційно-ціннісне ставлення до природи.

Найбільш сприйнятливою категорією до такого впливу є учні початкової ланки загальноосвітньої школи з їх природною допитливістю. Тому надзвичайно важливо, щоб саме в цьому віці прищепити їм любов до природи, закласти в них підвалини бережливого ставлення до неї, а значить спонукати їх постійно дбати про своє здоров’я.

Послідовність у розв’язанні питань екологічного виховання передбачає закладання його підвалин з раннього віку з компетентним залученням сім’ї, дошкільних закладів і школи, у якій початкова школа виступає обов’язковою та системною інституцією. Молодший школяр знаходиться у тому віковому періоді, коли для дитини питання взаємодії з природою є важливими, необхідними, цікавими і значущими. Власне крізь призму цієї взаємодії відбувається процес гармонійного становлення особистості – її успішного розвитку, навчання, виховання й соціалізації.

Роль вчителя у цьому курсі – спонукати учнів на самостійну роботу: запитувати, досліджувати, проєктувати, спостерігати, діяти та робити висновки та обговорювати ідеї. Цей курс важливий тим, що дає можливість дітям розширити уявлення про себе, Батьківщину, світ. Учні шляхом проведення дослідів, спостережень, моделювань ситуацій пізнають живу та неживу природу, навчаються цінувати та берегти її багатства.

Під час занять можна проводити різні досліди з природними матеріалами, висаджувати рослини, проводити з ними маніпуляції, спостерігати протягом росту. Доцільно моделювати поведінкові ситуації, щоб діти могли розвивати соціальні навички.

У нових природничих курсах більшу увагу приділяють таким методам навчання, як моделювання екологічних ситуацій морального вибору, які узагальнюють досвід прийняття рішень, формують ціннісні орієнтації, розвивають інтереси і потреби школярів, уявний експеримент, природознавчий практикум, робота з екологічних проектів.

Активізується потреба у вираженні естетичних почуттів і переживань творчими засобами (малюнок, розповідь, вірші тощо). Мистецтво дозволяє компенсувати переважне число логічних елементів пізнання. Властивий мистецтву синтетичний підхід до дійсності, емоційність особливо важливі для розвитку мотивів вивчення та охорони природи.

Отже, потреба формування екологічної грамотності молодших школярів актуалізується у кількох змістовно самостійних напрямах – гармонізації взаємодії дитини і природи, екологічної і компетентнісно орієнтованої освіти. Екологічна освіта має бути міждисциплінарною, практико-орієнтованою, спрямованою на вирішення проблем взаємодії довкілля й економічних потреб суспільства. Визначаючи мету екологічної освіти, варто виходити з того, що кінцевим результатом екологічної освіти є формування людини нового типу з новим екологічним мисленням, здатної усвідомлювати наслідки своїх дій стосовно навколишнього середовища, і такої, що вміє жити у гармонії з природою.

Загалом екологічне виховання є психолого-педагогічним процесом упливу на формування особистості з певними наперед визначеними якостями, які відповідають меті екобезпечного розвитку цивілізації. Зокрема, І. Зязюн розглядає екологічне виховання як психолого-педагогічний процес впливу на людину з метою формування у неї знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної соціальної позиції в галузі охорони довкілля, раціонального природокористування й відтворення природних ресурсів.

Педагогічні умови, що впливатимуть на перебіг формування екологічної компетентності учнів початкової школи характеризуються такими рисами:

– педагогічні умови повинні враховувати професійний розвиток і готовність учителя початкової школи до формування екологічної компетентності учнів;

– формування екологічної компетентності буде більш ефективним, якщо створювати для учнів сприятливе навчальне середовище, що забезпечує мотивацію екологічної діяльності та формування екологічних цінностей;

– оскільки екологічна компетентність формується на міжпредметному рівні, то необхідно забезпечити міжпредметних зв’язків із дисциплінами навчального плану початкової школи;

– застосування інформаційно-комунікативних технологій у закладах загальної середньої освіти значно розширює й урізноманітнює форми та методи формування екологічної компетентності учнів;

– моніторинг якості формування екологічної компетентності сприятиме розвитку особистості молодшого школяра загалом.

Таким чином, першою умовою, яка забезпечує ефективне формування екологічної компетентності учнів є готовність вчителя до формування екологічної компетентності учнів. При обґрунтуванні цієї педагогічної умови, ми виходили з того, що для успішного формування екологічної компетентності учнів учитель повинен бути готовим до її формування в учнів. Тому екологічну компетентність учнів початкової школи ми розуміємо як набуту в процесі навчання їхню інтегративну характеристику, що визначає готовність і здатність школярів до екологічної діяльності і ґрунтується на знаннях, уміннях, досвіді, ціннісних орієнтаціях, які формуються в процесі вивчення навчальних (природничих) дисциплін.

2.Методологічні основи формування екологічної компетентності молодших школярів в інтегрованому курсі «Я досліджую світ»

Реалізувати мету і завдання формування екологічної культури дозволяє інтегрований курс початкової школи «Я досліджую світ», який об’єднує навчальний зміст кількох освітніх галузей. Залежно від варіанту типової освітньої програми таких галузей може бути три: природнича, громадянська та історична, соціальна та здоров’язбережувальна. Або сім: мовно-літературна, математична, природнича, технологічна, соціальна та здоров’язбережувальна, громадянська та історична, інформатична.

Метою інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є формування в учнів цілісної картини світу в процесі опанування соціального досвіду. Він охоплює систему знань про природу і суспільство, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності, способи дослідницької діяльності. Інтегрований курс має сприяти розвитку наукової і технологічної грамотності учнів на основі набуття конкретного досвіду вирішення проблем.

Типова освітня програма інтегрованого курсу «Я досліджую світ» Нової української школи включає три з шести змістові лінії, які передбачають формування екологічної компетентності молодших школярів, а саме:

«Людина і світ» (Земля - спільний дім для всіх людей; толерантне ставлення до різноманітності світу людей, культур, звичаїв; залежність стану довкілля від поведінки всіх людей).
«Природа» (різноманітність природи; методи дослідження природи; нежива і жива природа; зв’язки у природі; природа Землі; природа України).
«Людина і природа» (взаємозв'язки людини і природи; використання людиною природничих знань, матеріалів, виробів і технологій; відповідальна діяльність людини у природі; правила поведінки в природі; участь дітей в природоохоронній діяльності).

Особливості викладання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» полягають у дидактико-методичній організації навчання, а саме в його зв'язку з життям, з практикою застосування здобутих уявлень, знань, навичок поведінки в життєвих ситуаціях. Сама назва курсу зорієнтовує вчителя на організацію дослідницької діяльності учнів.

Реалізація курсу «Я досліджую світ» передбачає включення учнів у практику виконання різноманітних завдань дослідницького характеру, а саме:

дослідження-розпізнавання (Що це? Яке воно? Обстеження за допомогою органів чуття, опис, порівняння з іншими предметами, явищами; спільне - відмінне, до якого цілого воно належить);
дослідження-спостереження (Як воно діє? Що з ним відбувається? Для чого призначене?);
дослідження-пошук (запитування, передбачення, встановлення часової і логічної послідовності явищ, подій; встановлення причинно-наслідкових зв'язків (Чому? Яким чином? Від чого залежить? Із чим пов’язано?), здогадка, висновок-узагальнення).

Предмет «Я досліджую світ» виконує інтегруючу функцію і забезпечує формування у школярів цілісної наукової картини природного і соціо-культурного світу, відносин людини з природою, суспільством, іншими людьми, державою, усвідомлення свого місця в суспільстві, створюючи основу становлення світогляду, життєвого самовизначення і формування української ідентичності особистості.

Для формування дослідницьких навичок учнів необхідно ознайомити із способами пізнання навколишнього світу (спостереження, дослідження, опрацювання різних джерел інформації).

У теорії пізнання прийнято розрізняти чуттєві і раціональні форми пізнання. Пізнання починається з чуттів. Завдяки органам чуття (зір, дотик, слух, нюх, смак) дитина отримує чуттєве знання про світ. Чуттєве пізнання має три основні форми: відчуття, сприйняття й уявлення.

Інтегрований курс сприяє формуванню екологічної і культурологічної грамотності, підприємливості, громадянської позиції. Учні навчаються дотримуватися правил поведінки у світі природи і людей, здорового способу життя, освоять елементарні норми адекватної культури поведінки в навколишній природі і соціальному середовищі, сформуються соціально ціннісні якості, такі як працелюбність, організованість, раціональність, відповідальність за свої вчинки, у тому числі і в інформаційній діяльності, потреба допомагати іншим, повага до праці інших, її результатів, культурної спадщини; установки на безпечний, здоровий спосіб життя, наявність мотивації до творчої праці, роботи на результат, бережного відношення до матеріальних і культурних цінностей.

Включення у зміст навчальної програми «Я досліджую світ» екологічних, економічних і соціальних проблем спрямовано на розвиток в учнів знань, умінь, навичок, цінностей і досвіду, які дозволять їм самостійно приймати рішення локального і регіонального характеру для поліпшення якості життя без екологічної загрози для майбутнього планети.

3.Методичні аспекти інтегрованого уроку «Я досліджую світ»

Урок - завжди творчість і пошук. Найефективнішим у сучасному уроці є інноваційне навчання, яке забезпечує позитивну мотивацію здобування знань, формує стійкий інтерес до предметів, спрямовує розвиток творчої особистості.

Успіх в екологічній освіті та вихованні молодших школярів багато в чому залежить від того, яким методом вчитель зацікавлює дітей до прагнення глибше пізнати навколишній світ і вдосконалюватися у всіх видах екологічної діяльності.

Навчально–виховний процес необхідно базувати на компетентнісно-орієнтованих завданнях, використовуючи місцевий природознавчий і краєзнавчий матеріал. Важливе значення для емоційно-естетичного сприйняття природи відіграють такі форми роботи:

спостереження за довкіллям;
уроки, проведені у формі подорожі, усного журналу, репортажу з місця події, святкування Дня Землі, Дня Довкілля, прильоту птахів;
власні дослідження;
екологічні акції;
трудові справи;
уроки милування природою;
природоохоронні інтелектуальні аукціони;
конкурси, вікторини;
екологічні проекти;
випуск екологічних стіннівок;
години самоврядування в природі тощо.

Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на емоційну сферу дитини, сприяють розвитку уяви, фантазії, мислення, уваги. Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучати молодших школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик, використанням інформаційно-комунікаційних засобів. Найбільш поширеними є перегляд (створення) електронної презентації, пошук (аналіз) відеопрезентації того чи іншого природного явища, процесу, закономірності та моделювання власних гіпотез та ідей (побудова схем, малюнків, ескізів тощо).

На етапі формування екологічної проблеми особливого значення набувають методи, що стимулюють самостійну діяльність учнів. Завдання та завдання спрямовані на виявлення протиріч у взаємодії суспільства і природи, на формування проблеми і народження ідей щодо шляхів її вирішення з урахуванням концепції досліджуваного предмета. Стимулюють навчальну діяльність дискусії, сприяючи прояву особистого ставлення учнів до проблем, знайомству з реальними місцевими екологічними умовами, пошуку можливостей їх вирішення.

На етапі теоретичного обґрунтування способів гармонійного впливу суспільства і природи вчитель звертається до розповіді, яка дозволяє представити наукові основи охорони природи в широких і різнобічних зв'язках з урахуванням факторів глобального, регіонального, локального рівнів.

В основу навчання курсу «Я досліджую світ» покладено діяльнісний підхід, який покликаний змістити акценти в освіті на активну діяльність. Діяльнісний підхід є цілеспрямованою системою, націленою на результат, який можна досягнути лише тоді, коли буде зворотний зв’язок.

На інтегрованому уроці предметом аналізу виступають багатопланові об’єкти, інформація про сутність яких міститься в різних освітніх галузях. І механізмом інтеграції в системі початкової освіти є образ, створений засобами різних видів мистецтва, а також дітьми - у різних видах діяльності. У літературі засіб виразності - слово (образні визначення, епітети, метафори, порівняння, ритм); у природі - об’єкт (поняття, форма, причинно-наслідкові зв’язки у природі і ін.); в образотворчому мистецтві - малюнок (форма, розмір, колір, композиція, ритм); у трудовому навчанні - виріб (ліплення, об’єм, пропорції, поза, співвідношення предметів у загальній композиції за розмірами, аплікація та ін.); у музиці - мелодія (ритм, гармонія, динаміка, інтонація тощо).

Ефективними методами активізації дитячої творчості й мислення для формування екологічної свідомості є метод морфологічного аналізу (створення нового об’єкта природи шляхом поєднання найкращих особливостей, якостей, характеристик інших об’єктів навколишнього середовища).

Тому в навчанні перевага надається практичним роботам, демонстраційним і лабораторним дослідам, спостереженням у природі, екологічному моделюванню та прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, а також практичній діяльності з охорони природи. Наприклад, за допомогою таких практичних робіт: «Вимірювання свого зросту», «Визначення розміру взуття», «Виготовлення екологічного знака» тощо.

Мотивація до навчання, стимулювання пізнавального інтересу до досліджуваного на уроці явища (об’єкта) реалізується різними способами:

чіткою постановкою цілей уроку (що дізнаємося і чого навчимося на цьому уроці); переконанням учнів у значущості досліджуваного матеріалу (для чого ми вивчаємо цей матеріал; наприклад, перед ознайомленням з компасом учитель каже, що вміння орієнтуватися за допомогою компаса потрібне всім, особливо геологам, військовим, морякам, туристам, або що в кінці року у школі будуть проходити змагання з орієнтування, у яких ми братимемо участь (а щоб перемогти, треба вміти працювати з компасом);
пробудженням інтересу; цього можна досягнути постановкою проблемних запитань. Наприклад, на уроці, що передує уроку «Як рослини розмножуються», можна провести дослід з пророщування насіння квасолі, після якого учні отримають завдання простежити, що ж відбуватиметься далі із цим проростком;
створенням емоційно-моральних ситуацій; наприклад, на початку уроку «Водойма - природна спільнота» учителька говорить: «Учора за містом я бачила, як хлопчаки полювали на жаб. Коли ж запитала в них, навіщо вони це роблять, вони відповіли, що жаби бридкі, шкідливі, від них бувають бородавки. Чи правильно це?»;
уведенням ігрових ситуацій, цікавого матеріалу.

Учні 1 класу не мають досвіду роботи над міні-проєктами. Для молодших школярів домінуючими залишаються ігрові (рольові) проекти, безпосередньою метою яких є участь у груповій діяльності: різні ігри, постановки лялькового театру або виконання різного роду ролей, розваги тощо.

Розвивальні можливості інтегрованого уроку, по-перше, дозволяють реалізувати один з найважливіших принципів дидактики - принцип системності навчання (якщо комплекс навчального матеріалу відповідає цілісності, структурності, взаємозалежності, ієрархічності, множинності); по-друге, створюють оптимальні умови для розвитку мислення (здатність до абстракції, уміння виділяти головне, проводити аналогії, здійснювати аналіз, зіставлення, узагальнення тощо); по-третє, сприяють розвитку системного світогляду, гармонізації особистості учнів.

Процес інтеграції потребує певних умов:

об’єкти дослідження збігаються або досить близькі;
в інтегрованих галузях використовуються однакові або близькі методи дослідження;
вони будуються на загальних закономірностях і теоретичних концепціях.

До реалізації інтегрованих уроків у початковій школі висуваються такі умови:

- близькість змісту провідних тем предметів;

- логічний взаємозв’язок предметів.

На сучасному етапі набули поширення й нетрадиційні форми інтегрованих уроків:

уроки формування нових знань: уроки-експедиції (подорожі), уроки-квести, уроки-пошуку, побудовані на основі діяльнісного методу;
уроки навчання умінь і навичок: практикуми, уроки-діалоги, уроки з рольовою, діловою грою;
уроки повторення та узагальнення знань, закріплення вмінь. Ігрові: КВК, «Що? Де? Коли?», «Поле Чудес», театралізовані, уроки-конкурси, уроки-змагання;
уроки перевірки та обліку знань і вмінь: залікові вікторини, конкурси, огляд знань, урок-іспит.

Не всяке об’єднання різних галузей автоматично стає інтегрованим уроком. Потрібна провідна ідея, реалізація якої забезпечує нерозривний зв’язок, цілісність уроку.

Інтегрований блок може реалізовуватися і протягом цілого дня, тоді виникає нова форма навчання - навчальний день. Аналізувати ж інтегрований блок (дидактичні цілі, зміст, методичні прийоми) можна на тому самому рівні, що й урок (враховуючи лише різну кількість часу).

4. Методи, форми, прийоми та засоби формування екологічної

грамотності учнів. Спостереження – метод навчання молодших школярів

О.Я.Герд один із засновників методичної систем викладання природничих дисциплін відмітив, що реальні знання одержані людством шляхом спостережень, порівнянь; дослідів, а ніяк не читанням статей. Ось чому спостереження є одним з основних методів придбання природничих знань в початкових класах.

Спостереження – це безпосереднє сприйняття учнями об’єктів живої і неживої природи з метою формування правильних уявлень і понять, умінь і навиків. Спостереження дозволяють сформувати і конкретні, і образні уявлення, і поняття про навколишню дійсність, і на цій основі розвивати логічне мислення усну і писемну мову молодших школярів.

По-друге сприяють формуванню основ наукового світогляду переконують дітей у постійній зміні і розвитку природних явищ, їх взаємозв’язку і закономірності всього, що відбувається в природі, матеріальності світу і єдності природи.

Спостереження допомагає формувати одну із важливих якостей особистості – спостережливість, яка пов’язана з вихованням стійкої уваги, розвитку пам’яті, допитливості, вмінням встановлювати зв’язки між природними явищами.

Правильно організовані спостереження допомагають вихованню таких необхідних якостей як працелюбство, акуратність, дисциплінованість, почуття відповідальності перед колективом, бережливе відношення до приладів, шкільного майна, сприяє волі, наполегливості в досягненні мети, розвиває ініціативу. У дітей розвиваються навики по роботі з метеорологічними приладами, моделями, вміння, необхідні для оформлення записів про погоду, складання і читання діаграм. Всі ці вміння мають велике значення в підготовці учнів до практичної діяльності .

Учні початкових класів повинні спостерігати за рослинами (виділяючи основні органи), за тваринами (виділяючи основні частини тіла), Спочатку учні виділяють відмінні ознаки одного предмета від іншого, а потім встановлюють суттєві ознаки. Від спостережень, описів, порівнянь учні переходять до узагальнень, до складання простих класифікацій.

Спостереження представляє собою цілеспрямоване пізнання предметів та явищ оточуючого світу органами чуттів, що можна помітити в самій природі чи класі. В процесі спостережень в учнів формуються чіткі уявлення про оточуючий світ. Навчальний час для спостережень обмежений, тому вчитель планує роботу незалежно від розкладу уроків. Щоденно на деяких уроках по 1–3 хвилини приділяється бесіді за результатами тих спостережень, що діти проводять самостійно.

Ось яким може бути орієнтовний план спостережень за сезонними природними явищами та сільськогосподарською працею людей протягом року.

В усі пори року спостерігають за:

1) зміною висоти Сонця на небосхилі;

2) температурою повітря, напрямом і силою вітру, станом неба, опадами;

3) рослинами;

4) тваринами;

5) ґрунтом;

6) водоймами;

7) працею людей;

8) екологічною роботою дорослих; здійснюють фенологічні спостереження.

Спостерігаючи за зміною висоти Сонця, необхідно звернути увагу на закономірність змін пір року (вимірювання довжини тіні гномона опівдні 1 раз на місяць; порівняння та аналіз).

Від висоти Сонця залежить температура повітря, тому ці спостереження варто зіставляти із спостереженнями за температурою повітря (один раз на добу чи тиждень в один і той самий час).

Термометр кріплять із зовнішньої сторони вікна, що найменше нагрівається сонцем, нарівні очей людини, яка буде ним користуватись.

Спостерігаючи за погодою, учні помічають, що зміна температури залежить від напрямку вітру. Уявлення про силу вітру діти отримують, коли спостерігають за кронами дерев та кущів у тиху та вітряну погоду.

Із цікавістю діти вчаться передбачати погоду за місцевими ознаками та прикметами. Доречно навчати дітей збирати і записувати прикмети про погоду.

Спостереження дітей за неживою природою проводяться одночасно із спостереженнями за рослинами та тваринами.

Залучаючи дітей до проведення фенологічних спостережень, учитель пояснює необхідність та значущість цієї роботи в народному господарстві. На основі спостережень діти роблять висновки про раціональне використання природи людиною та її відтворення.

Впевненість учнів у користі навчальної праці — важливий фактор активізації пізнавальної активності, прагнення до самовдосконалення.

Накопичення дітьми практичного чуттєвого досвіду з різних джерел сприймання – та основа, що прискорює розвиток процесів мислення, мовлення, загострює увагу, збагачує інтелектуальні почуття, фантазій дітей.

Опануванню практичних умінь сприяє проведення предметних уроків, на яких розвиваються процеси сприймання, збагачується зорова пам'ять, удосконалюються практичні навички учнів (користування рулеткою, термометром, терезами, флюгером, гномоном). Знань про природу першокласники набувають при вивченні ряду предметів. У курсі «Ознайомлення з навколишнім світом» вони дізнаються про природу найближчого оточення. Тема «Природа навколо нас» включає такі підтеми: «Пори року», «Рослини», «Тварини», «Охорона природи», «Правила поведінки дітей у природі». У процесі сільськогосподарської праці у дітей виробляються практичні уміння і навички по вирощуванню рослин і догляду за ними, підгодівлі зимуючих птахів. На уроках образотворчого мистецтва і музики першокласники вчаться розуміти естетичну цінність природи. Отже, лише на міжпредметній основі вчитель зможе забезпечити виконання накреслених програмою завдань по ознайомленню дітей з природою.

У процесі дослідницького навчання дітей встановлено, що у них найвища пізнавальна активність проявляється під час спостереження об'єктів навколишньої дійсності, дій із конкретними предметами, розв'язання навчальних завдань в ігровій формі та в навчальних ситуаціях, коли життєвий досвід застосовується у процесі продуктивної діяльності.

Джерелом знань про зміни в природі по сезонах є спостереження, що їх проводять шестилітні діти на екскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше — і самостійно.

Організовуються спостереження за окремими деревами за таким планом: як називається дерево? як ти впізнав, що це липа (клен, береза .)? які в нього стовбур, гілки? яка кора за кольором, на дотик? як змінилося забарвлення листя з приходом осені?

Слід також запропонувати дітям простежити, як окремі листочки відриваються від гілок і падають на землю. Назвати спостережуване явище «листопадом». Пригадати відому їм пісню «Падає листя» (муз. М. Красєва, слова М. Івенсен, перекл. з рос. В. Гужви):

Падає, падає листя,

Листя в саду мерехтить,

Жовте, яскраво-вогнисте

Тихо за вітром летить.

Діти відгадують загадки («Хто золотом дерева вкриває, а потім його зриває?», «Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає»), їм дається завдання провести спостереження за подальшою зміною забарвлення листя в окремих дерев.

Під кінець екскурсії можна провести дидактичну гру «Вгадай за описом», «Знайди дерево за листком» чи іншу; запропонувати дітям побігати по опалому листю; послухати, як воно шурхотить, зібрати листя різних відтінків жовтого, зеленого, червоного кольорів з тим, щоб використати його на уроках образотворчого мистецтва для виготовлення аплікацій, при малюванні композицій.

По дорозі додому проводиться бесіда про зміни в поведінці тварин восени за такими запитаннями: де поділися мухи, метелики? чому вони поховались? як поводяться восени птахи? де поділися ластівки? як готуються до зими зайчик, білочка, їжачок?

На одній із прогулянок слід навчити дітей спостерігати за птахами за таким планом: як називається птах? який він за розмірами (великий, малий, середніх розмірів)? чим вкрите тіло? яке забарвлення оперення? який дзьоб? як пересувається по землі? чим живиться? які видає звуки? чи боїться людей?

Знання, набуті внаслідок безпосереднього спілкування дітей з природою, узагальнюються на уроці «Ознаки осені». Як підсумок, учні виділяють характерні ознаки осені у неживій та живій природі, праці людей.

Проте цим уроком робота по ознайомленню дітей з ознаками осені не закінчується. Вони продовжують вести спостереження у природі, фіксують їх раз на тиждень у «Календарику». Більшість учителів веде і класні календарі природи та праці людей. Зверху наклеюють ілюстрацію із зображенням пори року. Нижче прикріплюються великі за розміром кишені, у які діти вставляють щоденно відповідно до змін у погоді картки з тим чи іншим умовним знаком («сонячно», «хмарно», «дощ», «сніг»), а також ілюстрації, власні малюнки рослин, тварин, картинки із зображенням праці людей.

Для формування цілісного уявлення про осінь слід провести екскурсію на тему «Пізня осінь». Екскурсія проводиться на те ж місце, де діти спостерігали золоту осінь.

У бесіді підбиваються підсумки спостережень за неживою природою. Діти відмічають, що Сонце мало тепла посилає на Землю; стало значно холодніше; все частіше небо вкривається хмарами; ідуть дрібні, затяжні дощі; дмуть холодні вітри; ранком бувають приморозки, від яких замерзають калюжі. Дітям пропонуються загадки: «Що за гість, що тепло їсть?», «Прозорий, наче скло, та не вставиш у вікно» тощо.

Діти спостерігають пізню осінь, порівнюючи її із золотою. Відмічають, що листяні дерева стоять голі, а сосна та ялина зеленіють; у парку стало просторіше, але сумніше. Діти порівнюють сосну і ялину за листям, встановлюють, що в обох дерев є листочки — хвоїнки. Вони зелені, вузенькі, вкриті восковим нальотом; дерева їх на зиму не скидають. Проте у ялини хвоїнки короткі, розміщені на гілках поодиноко, а у сосни — довгі, ростуть попарно.

Діти помічають, що на деяких деревах і кущах є плоди, багато їх і на землі; порівнюють плоди ясена, клена, липи, горобини між собою. На закріплення знань проводиться гра «Знайди дерево за плодом». Учитель роздає дітям плоди. За його сигналом вони повинні підбігти до дерева, з якого у них плоди. Учні збирають плоди для підгодівлі птахів узимку.

По дорозі додому відмічають, що вже не видно комах, менше стало птахів.

Емоційного забарвлення знанням дітей про осінь надасть розучування на уроках музики «Осінньої пісеньки» (муз. Д. Васильєва-Буглая, слова О. Плещеева), слухання музичних творів: «Осінь» П. Чайковського та «Осінь» Б. Лятошинського, «Сумна пісенька» Р. Верещагіна.

Взимку першокласники продовжують спостерігати за неживою і живою природою. Увага їх звертається на такі ознаки зими: Сонце стоїть низько; дні короткі, а ночі довгі; холодно; небо часто вкрите хмарами, проте бувають і ясні дні; дмуть холодні вітри; замерзають водойми; йде сніг; дерева і кущі стоять голі, лише хвойні зеленіють; одні птахи відлетіли у теплі краї, інші — наблизились до житла людини.

Великий інтерес викликає у дітей взимку сніг. Тому зимового дня, коли йде сніг, слід провести з ними цільову прогулянку, мета якої — ознайомити дітей із снігом, сніжинками. Надворі, розмістивши учнів півколом, дайте їм завдання поспостерігати, як падають сніжинки. Для порівняння покажіть падіння камінця. Діти роблять висновок: сніжинки падають повільно, вони кружляють, вітер відносить їх убік. Подальші спостереження дітей вчитель спрямовує такими запитаннями: чи видно Сонце на небі? якого кольору небо? чим воно вкрите? Учням пропонується впіймати сніжинку і розглянути, яка вона. Проте сніжинка в руках розтає. Діти роблять висновок, що від тепла сніжинка стає краплиною води. Вчитель показує, як треба ловити сніжинку на рукавичку. Діти розглядають, яка сніжинка за формою, на що схожа, Під час екскурсії на тему «Ознаки зими» робота по формуванню у дітей образних уявлень про природу взимку триває. Для екскурсії краще обрати ясний, сонячний день і проводити її у тому ж місці, що й восени. По дорозі провести бесіду: яке сьогодні Сонце? високо чи низько воно піднімається взимку? яке небо? коли вам більше подобається природа — пізно восени, чи взимку? чому?

Слід звернути увагу дітей на красу зимового пейзажу, для опису якого допомогти їм підібрати образні порівняння: «Земля вкрилася снігом, неначе білою скатертиною», «Сніг білий, неначе цукор», «На сонці сніжинки іскряться, ніби маленькі зірочки» та ін. Діти відгадують загадку: «Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде».

Учитель запитує, чи впізнають діти дерева, з якими познайомилися восени. Пропонує приглянутися до їхньої кори, гілок, плодів. Діти легко впізнають білокуру берізку, милуються її красою. У липи стовбур майже чорний, у осики – зеленкуватий. Нехай діти доторкнуться до кори, порівняють її у різних дерев. Вони помітили, що у дуба вона товста, з глибокими тріщинами; у берези й осики – гладенька. Вчитель розповідає, що кора захищає дерева від морозу; чим старіше дерево, тим товща у нього кора, тому старі дерева краще витримують сильні морози. Дерева взимку поснули, відпочивають. Як тільки пригріє сонечко, прийде весна – вони прокинуться, зазеленіють. «Звідки ж візьмуться у них листочки?» – ставить проблемне запитання вчитель. Діти розглядають бруньки, помічають, що вкриті вони твердими лусочками, волосками, які й захищають їх від морозів. Учитель пропонує з'ясувати, які вони на дотик, понюхати їх.

Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим, щоб помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньок розвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити рослини від зимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх треба берегти, не ламати.

Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами (галками, граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками, поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони». Учитель розділяє дітей на дві групи – «горобців» і «ворон»; вони наслідують рухи й голоси тих птахів, яких зображають. «Горобці» стрибають і цвірінькають, «ворони» ходять перевалюючись, хитають голівками і кричать «кар-кар».

Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудового навчання, де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів». Спостерігаючи за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізняти окремих птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками, голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання: які годівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають перевагу ті чи інші пернаті?

Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознаки зими». Учні вказують, які зміни побачили лісовички на пейзажному малюнку зими порівняно з осінню, який вигляд мають листяні і хвойні дерева, яких тварин можна зустріти взимку, як люди їм допомагають, чим займаються дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися, щоб не застудитись.

На уроках образотворчого мистецтва діти малюють композиції «Дерева у зимовому вбранні», «Ліс узимку», «Сніг іде», виготовляють аплікації сніжинок; на уроках музики вивчають пісні «Морозець» (муз. Б. Фільц, слова Г. Бойка), «Зимонько-снігуронько» (муз. Я. Степового, слова Л. Глібова), слухають музичні твори про зиму. Під час весняних спостережень першокласники встановлюють ознаки весни в неживій і живій природі, праці людей. Щоб активізувати цю роботу, можна організувати гру «Розвідники». Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися, яке дерево першим вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика, шпака, ластівку тощо. На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, які сталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать струмки. «Чому ж так змінився сніг?» – запитує вчитель і звертає увагу дітей на те, як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер. Діти слухають, як дзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники. Вони помічають, що перш за все сніг розтає біля стовбурів дерев, будинків, на пагорбах.

Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіння бруньок, розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахів та ін.

Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. По дорозі діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімається вище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому з'явилися гарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать струмки.

Для опису спостережуваних явищ учитель допомагає першокласникам підібрати відповідні епітети, порівняння, метафори. Так, сонечко вони називають ясним, теплим, променистим, усміхненим, ласкавим; струмочок — біжить, дзвенить, співає, з весною розмовляє.

У лісі вчитель пропонує прислухатись до його голосів. «Фью-фью-фью-фью-ля-ля-ля-віч» – лунає пісня зяблика. Вона змінюється піснею співочого дрозда, яка не гірша від солов'їної. Чути спів вівсянки та інших птахів. «Як ми повинні поводитись тут, щоб не турбувати птахів?» (Не шуміти, не бігати, не підходити близько до птахів.) «А тепер уважно розгляньте землю навколо себе». Діти помічають, як крізь побуріле торішнє листя виглядають синювато-блакитні квітки печіночниці, роблять висновок, що ходити треба обережно, щоб не наступити на квіти. Вони порівнюють колір неба з кольором квітів. Учитель розповідає: «Тепер у нас ніби два неба: одне над головою, друге — під ногами. Яка гарна, ніжна і в той же час смілива ця рослина. Тільки-но зійшов сніг, а вона уже цвіте, І прикрашає ліс, приносить людині радість. На жаль, не всі це розуміють. Є люди, які приходять до лісу не милуватися І його красою, а нищити її. Вони наривають цілі оберемки квітів, від чого природа стає біднішою. Такі люди обкрадають усіх».

Знайомляться першокласники і з іншими ранньоквітучими рослинами — первоцвітом, медункою, учаться впізнавати їх за формою листочків, квітів. Учитель розповідає про значення цих рослин для людини, пропонує зірвати і з'їсти по кілька листочків первоцвіту, в яких міститься багато вітамінів.

Діти спостерігають за комахами (метеликами, бджолами, джмелями), які відвідують ранньоквітучі рослини, за тим, як вони живляться.

Завдання педагога — навчити дитину милуватися незірваною квіткою, невпійманим метеликом. Він запитує: «Який настрій у вас з'являється, коли, після зимових холодів ви вперше побачите метеликів? де вони були взимку? чому метеликів називають «пурхаючими квітами»?»

І, нарешті, пропонуються запитання, при відповіді на які необхідно визначити свою позицію, відстояти свою точку зору у ставленні до природного об'єкта: як ти поступиш, коли побачиш красивого метелика? чому не можна ловити метеликів?

Для узагальнення спостережень учитель ставить запитання: «Хто ж розбудив ліс від зимового сну?» Діти відповідають, що ліс розбудила весна. Вона принесла з собою світло, тепло, яке розтопило сніг. А якщо є світло, тепло, вода – рослини оживають. Це спостерігали діти у куточку живої природи.

Практичні методи навчання характеризуються тим, що вони включають різні види діяльності школяра. Це розробка плану, ознайомлення з об’єктами, осмислення завдання, практична робота, оформлення результатів, підведення підсумків.

До практичних методів відноситься: спостереження. В 1 класі спостереження повинні проводитися відповідно до навчально-виховних завдань. Тому вчителю потрібно складати завдання для послідовного спостереження. На перших прогулянках дітей захоплює велика кількість вражень, різноманітність об’єктів, їх красота і невідомість. Тому роль вчителя заключається в тому, щоб зберегти ці яскраві враження і на основі цього навчити дітей бачити красу природи і різноманітність.

У 2 класі дітей знайомлять з «Щоденником спостережень», вчаться читати умовні знаки, пояснювати зміни характерні для рослин і тварин.

У 3 класі вивчають зміни погоди і діяльність людей за сезонами. Учні порівнюють об’єкт спостереження.

У 4 класі спостереження за явищами природи проводяться комплексно, що дозволяє виявити характерні зміни рослин і тварин. Тому використовують пам’ятку.

У 4 класі ведуть спостереження за польовими культурами, починаючи весною і продовжують у літній час.

Спостереження можуть бути короткочасні або довготривалі. Наприклад, спостереження за озимою пшеницею різних сортів, ячменем. Можна за плодово-ягідними кущами і деревами, декоративними і корисними трав’янистими рослинами, шкідниками саду, городу, поля. Це довготривалі

Короткочасні спостереження проводяться на уроці, під час екскурсій, у кутку живої природи. Довготривалі – в позаурочний час.

У 3 класі на екскурсії, на тему “Рослини весною” учні проводять короткочасні спостереження за рослинами на основі одержаних знань під час осінньої екскурсії. Вони знають про те, що восени дозрівають плоди, міняється забарвлення листків, починається листопад. Потім ведуть спостереження за зимовими явищами в природі, за зимуючими птахами, а весною – за топленням снігу, появою проталин, набуханням бруньок, прильотом птахів. На екскурсії дається знання для самостійного спостереження:

Як змінилась погода?
Які рослини мають листя?
Знайдіть квітучі рослини кущі.
Як вони називаються?
Розгляньте трав’янисті рослини.
Що змінилося в них весною?
Подумайте, як перезимували трав’янисті рослини?
Послухайте звуки лісу. Яких птахів ви знаєте?
Збудіть комах. Поспостерігайте за ними?

У 4 класі школярів потрібно вчити вести фенологічні спостереження. Для фенологічних спостережень беруть об’єкти, які вивчаються на уроках «Я досліджую світ». Це культурні рослини, які мають велике народногосподарське значення, дикоростучі рослини, дикі тварини, а також об’єкти неживої природи. Підсумки фенологічних спостережень підводяться раз у тиждень, що дозволяє вчителю здійснювати контроль за формуванням у школярів умінь спостерігати, відмічати характерні особливості об’єктів. Перевірка щоденників фенологічних спостережень дозволяє вчителю оцінити старанність учнів, їх самостійність, акуратність, відповідальність, працелюбність при виконанні завдань.

Природознавчий матеріал інтегрованого курсу «Я досліджую світ» має велике значення не тільки для активної практичної діяльності учнів, але й для залучення їх у нескладну науково-дослідну роботу шляхом постановки і проведення дослідів.

Слід проводити спеціальну роботу для навчання учнів спостерігати, поступово ускладнюючи завдання. Є кілька етапів формування таких умінь:

спостереження під керівництвом вчителя (проводяться в 1 класі, коли діти не мають навиків спостережень за природою і вміння фіксувати ті або інші зміни в ній);
короткочасні систематичні спостереження (учні проводять за завданням учителя на екскурсіях, наприклад, під час проведення осінньої екскурсії в 2 класі учні порівнюють зміну забарвлення листя, спостерігають за дозріванням і розповсюдженням плодів);
довготривалі самостійні спостереження (учні 3-4-их класів спостерігають за проростанням насіння, появою листочків на гілці, поставленою ранньою весною в воду);
спостереження, пов’язані з дослідницькою роботою (за розвитком рослин, на шкільній ділянці при різних умовах догляду за ними. За розвитком комах у куточку живої природи.

Основні методи екологічного виховання – засоби природних традицій. Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.

Основними методами екологічного виховання засобами народних традицій є наступні: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи.

Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література),наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо).При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєної і запам’ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учні зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.

Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод).Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.

У рамках методу проблемного викладу, вчитель може ставити перед учнем проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою, а учням – стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосувати їх самостійно.

Приміром, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого класу на уроці “нежива і жива природа” суть таких народних прикмет : “ластівки літають низько перед дощем”, “риби вискакують з води і ловлять комах – на дощ”. Учитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води? Проблемний виклад учителю доцільно будувати на науковому матеріалі: перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються, стають важкими , і вони спускаються нижче до землі.

Комахами живляться птахи і риби. Тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують із води, щоб зловити комах. Таким чином, вчитель переконує учнів у цілісності природи.

У рамках частково – пошуковою методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці: “Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей ( весняний сезон) “ вчитель може розібрати з учнями прислів’я: “Квітень – водою, травень – з травою”. Перед усім учителю слід звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних знань про природу при вивченні курсу " Ознайомлення з навколишнім світом” і “ Природознавство”, оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами.

Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендується вчителю використовувати переважно в позакласній роботі.

Класифікація методів екологічного виховання молодших школярів на уроках «Я досліджую світ»:

Пояснювально – ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Відповідь.

Репродуктивні: Завдання екологічного змісту.

Спостереження за сезонними змінами у природі.

Опорні схеми. Варіативні завдання.

Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.

Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опірні схеми.

Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв’язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання. Наприклад.

1 клас

Тема: Пори року. Зима.

Зміст занять. Прихід зими. Зимуючі птахи.

Як ми допомагаємо взимку птахам.

Народні загадки, прислів’я та приказки, прикмети при вивченні теми:

«Зима».

Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде (Сніг).

Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває? (Взимку)

Багато снігу – багато хліба.

Взимку земля відпочиває, аби влітку розцвісти.

Світлі стовпи біля сонця – на мороз.

Кішка в клубок – мороз на поріг.

Сніг падає великими сніжками – на потепління

Ці методи екологічного виховання засобами народних традицій дають учням:

- елементарні екологічні знання;

- дохідливо пояснюють взаємозв’язки компонентів системи «людина – суспільство – природа»;

- можливість усвідомленого розуміння дітьми естетичної цінності природи;

- можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні традиції у власному ставленні до природи.

Розрізнення окремих методів екологічного виховання засобами народних традицій має важливе значення для розуміння і організації різних видів діяльності учнів. Проте це не означає, що в реальному навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх доцільно реалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.

5.Екскурсія – форма інтегрованого уроку. Методика її проведення у початковій школі

У процесі безпосереднього спілкування з природою розв'язуються освітні, розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишню природу; діти оволодівають загально-пізнавальними уміннями і навичками (виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об'єктах, робити висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічне виховання учнів. Відповідно до програми першокласники щоденно повинні спостерігати за станом неба, опадами, вітром; епізодично – за рослинами, тваринами, працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завдання для самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієї діяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях, цільових прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та у другу половину дня.

Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарних навчальних занять, під час яких організовуються короткочасні спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі. Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повинен пам'ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від одноманітних спостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в спостереження слід включати пізнавальні завдання, супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.

Під час прогулянок мають місце колективні спостереження і заохочуються різноманітні спостереження за ініціативою дітей. Цільову прогулянку для ознайомлення з ознаками ранньої осені слід провести теплого осіннього дня. Учитель звертає увагу дітей на Сонце: яке воно за формою? за кольором? чи так само гріє, як влітку? тепліше чи холодніше стало надворі порівняно з літом? Діти одержують завдання визначити, якого кольору небо. Щоб допомогти їм, учитель послідовно показує один за одним квадрати з кольорового паперу. Діти порівнюють їх із кольором неба і вибирають відповідний квадрат. «Чи є на небі хмари?» — наступне запитання учителя. Діти також спостерігають, чи є вітер, дають його словесний опис (теплий, лагідний). Для узагальнення спостережуваних явищ дітям пропонується завдання на логічне мислення: «Коли це буває?». Учитель говорить: «Ще яскраво світить Сонце. Надворі тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець. Небо голубе, безхмарне. Коли це буває?»

Наступне завдання учителя: намалювати Сонце за допомогою палички на землі (чи крейдою на асфальті – залежно від умов). Діти малюють коло з променями. «Ось так ми будемо відтепер позначати сонячні дні у нашому «Календарику», – говорить учитель. Малюнки спостереження учні вкладають у «Учнівські портфоліо».

Для створення уявлення про хмарний день слід дочекатися відповідної погоди. Під час прогулянки вчитель дає завдання провести спостереження: куди дівається Сонце у хмарний день? чи часто воно виглядає з-за хмар? якого вони кольору? що нагадують за своїми обрисами? рухаються, чи стоять на місці? чи є вітер? який він? яке за кольором небо? тепло чи холодно надворі? Учням пропонується уявити, як би вони намалювали сьогоднішній день, і передати це словами. Учитель підкреслює, що у хмарні дні часто йде дощ. Діти одержують завдання систематично спостерігати за станом неба, опадами, вітром.

Набуті знання закріплюються у процесі виконання завдань програми з образотворчого мистецтва: діти придумують казку «На що схожі хмари», малюють композиції «Світить сонечко на небі», «Сонечко виглянуло Із-за хмар», «Хмари і дощик» та ін.

Великого значення екскурсіям надавав В. О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі. Однією з ефективних форм екологічного виховання молодших школярів є екскурсії. Екскурсії – це така організаційна форма навчання, яка забезпечує ознайомлення учнів з реальними предметами і явищами в їх природному оточенні. Навчальні екскурсії (від латинського ехсиrсіо - поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ безпосередньо в природних умовах.

Проведення екскурсій тісно пов'язано з вивченням відповідної теми або з планом позакласної роботи. Останні можуть носити загальноосвітній, виховний характер і бути не пов'язаними з певним програмовим матеріалом.

Педагоги, психологи, методисти переконливо довели, що процес формування і розвитку особистості повинен починатися з перших днів життя людини, що створює сприятливі умови для розкриття потенційних можливостей дитини. Виявленню і розкриттю цих можливостей сприяє проведення екскурсій.

Протягом багатьох років у навчальних програмах початкових класів масової і допоміжної шкіл значне місце у вивченні природознавчого матеріалу приділяється екскурсіям і предметним урокам, на яких предмети і явища розглядаються в природних умовах.

Ціль таких уроків – ознайомити учнів з об'єктами і явищами природи за допомогою дослідів, спостереження, самостійної роботи.

Зміст екскурсій повинен мати безпосередній зв'язок із пройденим на попередніх уроках матеріалом. У той же час отримані на екскурсіях уявлення, результати спостережень і зібрані матеріали використовують в подальших уроках.

Бесіда і розповідь учителя як методика навчання аналізу і порівнянню об'єктів і явищ природи в процесі проведення екскурсій на уроках природознавства в 1- 4 класах початкової школи.

Залежно від місця у навчальному процесі (по відношенню до певної теми) виділяють ввідні і заключні екскурсії. Ввідні призначені для попереднього набуття учнями відповідних знань, які необхідні для вивчення нової теми. Спостереження за об'єктами і явищами, що проведені на ввідній екскурсії, часто згадуються під час вивчення відповідної теми, а зібраний матеріал — демонструється.

Заключні екскурсії проводяться як підсумкові після вивчення відповідної теми або розділу. Вони мають закріпити, поглибити і розширити набуті знання в класі. Організація і проведення цих екскурсій передбачає більшу самостійність учнів у виконанні виділених завдань, спрямовує на теоретичне пояснення процесів, явищ, складних взаємовідносин між об'єктами і навколишнім середовищем.

Під час екскурсії в тематичних тиждень «Осінь» у дітей формуються прийоми спостережень за деревами. Для проведення екскурсії вчитель намічає чудовий куточок природи в парку чи в лісі (якщо він поблизу). Дорогою проводиться бесіда, під час якої закріплюються одержані внаслідок спостережень знання про зміни в неживій природі восени. Діти відмічають, що Сонце світить не так яскраво, як влітку, менше тепла посилає на Землю. Все частіше бувають хмарні дні, йдуть дощі. На місці, передбаченому для проведення екскурсії, вчитель пропонує дітям тихенько-тихенько постояти, прислухатись і приглянутись до природи, яка їх оточує. Після 1—2 хв мовчання повідомляє, що діти спостерігали золоту осінь. «Чому цю пору року так назвали?— запитує вчитель. — Які кольори зараз переважають у природі?» Він звертає увагу дітей на те, що крім золотисто-жовтого кольору осінь розфарбувала листя дерев і в інші кольори, пропонує дітям визначити, в які саме.

Дослідницький підхід до вивчення природи дозволяє на екскурсіях навчати учнів орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, установлювати зв'язку між предметами, що спостерігаються, і явищами природи, сприяючи формуванню навичок самостійного вивчення навколишньої дійсності.

У 1 класі діти вивчають теми з природознавства в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» ознайомлюючись з окремими елементами і явищами природи під час спостережень, екскурсій, читання текстів з Букварика за 1 клас.

Для знайомства із сезонними змінами в природі поряд зі спостереженнями програмою для 1 класу передбачається проведення екскурсій.

Першу екскурсію в природу вчитель проводить з метою показу дітям, що відбувається в природі ранньої восени.

Перш ніж повести дітей на екскурсію вчитель повинен вивчити місце екскурсії, вибрати саме ту частину лісу або парку де ростуть листяні і хвойні рослини, намітити найбільш короткий і зручний шлях від школи, місця для бесід і відпочинку.

На екскурсіях учитель початкових класів повинен проводити роботу з уточнення і розширення природознавчих понять, формуванню матеріалістичного світогляду, розвитку логічного мислення, вихованню естетичних почуттів, набуття учнями вміння спостерігати в природі.

Екскурсії проводяться безпосередньо в природу, у музей, на виставку, у ботанічний сад, у зоопарк, на водойми околиць тощо.

Вони бувають:

1. Навчальні (програмні)

2. Позанавчальні (непрограмні)

Навчальні екскурсії можна проводити до вивчення теми (вступні екскурсії), наприклад у 3 класі для ознайомлення з ландшафтом своєї місцевості, або після вивчення теми (узагальнюючі екскурсії), наприклад у 2 класі після вивчення кожного часу року.

Кожну екскурсію керівник заздалегідь ретельно готує. Попередньо йому необхідно самому побувати на місці проведення екскурсії; знайти найбільш цікаві типові об'єкти; вивчити і визначити маршрут, зручні місця для зупинок; продумати характер самостійних спостережень учнями; з'ясувати, що діти можуть зібрати для колекцій (без збитку для природи); скласти план проведення екскурсії; намітити основні питання для підсумкової бесіди.

Повинні бути підготовлені до екскурсії й учні. Учитель знайомить дітей із задачами і метою екскурсії; на уроці, що передує екскурсії, ставить перед учнями питання, що вони повинні будуть вирішити на екскурсії; розподіляє завдання для спостережень і збору природного матеріалу.

Успіх екскурсії багато в чому залежить від її організації. З цією метою клас можна розділити на невеликі групи (по 5-6 чоловік) і призначити в кожній старшого, котрий буде відповідати за порядок і виконання завдань. Кожна група має відповідне спорядження: компас, лопатки, папки для гербарію. етикетки, баночки, лупу і т.п. у залежності від характеру екскурсії.

Головне, щоб учні знали, що і як треба побачити, розглянути, довідатися в природі. Відповідно місцеві й об'єктам вивчення учитель визначає структуру, методи проведення екскурсії і складає план-маршрут. Наприклад, от як можна провести зимову екскурсію в 2 класі.

Зміст екскурсії: визначення ознак зими, властивостей снігу і льоду, характерних ознак листяних і хвойних дерев; спостереження за життям зимуючих птахів, рослин і звірів, діяльністю людини по охороні природи.

Методи і види робіт: бесіда, розповідь учителя, спостереження, практична робота, самостійна робота, обробка зібраного матеріалу.

Маршрут і об'єкти для спостережень: дорога, чи ставок озеро, ліс; зимуючі птахи (ворона, галка, сорока, горобець, синиця, дятел, снігур); дерева (береза, липа, дуб, сосна, ялина); рослини під снігом; комахи і їхні личинки під чи корою в старому пні; сліди на снігу.

Під час екскурсії діти збирають гілочки і плоди окремих дерев і чагарників, що упали шматочки кори, сухі стебла трав, викопують з-під снігу одна зелена рослина. Якщо в лісі діти знайдуть шишки, розкльовані птахами, обгризені білкою, або які-небудь інші сліди життя лісу, то їх також треба принести в клас. Добре, якщо вчителю, а може бути, і учню удасться зробити кілька фотознімків.

Бажано побачити діяльність людини по охороні природи (підгодівлю птахів, штучні гнізда, кормові столики для птахів та інших тварин і т.д.) і самим узяти безпосередню участь у цій роботі.

Наприкінці екскурсії вчитель проводить бесіду по наступним питаннях: як виглядають узимку листяні і хвойні дерева і чагарники? Яке значення для життя рослин має сніг? Яких тварин можна спостерігати узимку в лісі, по дорозі в ліс, на чи ставку озері? Чим харчуються зимуючі птахи?

У наступні дні діти оформлять з матеріалів екскурсії виставку в куточку природи. Зібрані матеріали можна використовувати на предметних уроках природознавства, а також на уроках читання, образотворчого мистецтва, трудового навчання.

Подібні екскурсії мають не тільки освітні задачі (освоєння дітьми основних ознак сезонів і змін, що відбуваються при цьому в рослинному і тваринному світі), але і виховні. Треба вже з I класу виховувати в дітях любов до природи, допомагати їм бачити в навколишній їхній природі прекрасне, відкривати для них світ великих почуттів і думок, робити хлопців захисниками, друзями природи.

У 3-4 класах екскурсії зв'язані з вивченням свого краю, своєї місцевості. Перед кожною екскурсією вчитель повинен провести велику підготовчу роботу, познайомитися з планом місцевості, з окремими елементами природи по наміченому маршруті, прочитати про рослини і тварин своєї місцевості, розробити індивідуальні завдання для учнів і т.д. Особливо треба звернути увагу на самостійну роботу учнів під час екскурсій.

На екскурсії в третьокласників формують правильні представлення про пагорб і його висоту, рівнині, ярах, місцевих водоймах (ріці, озері, ставку), їхньому розташуванні, особливостях, господарському використанні людиною.

Знайомство з рослинним і тваринним світом найкраще організувати при проведенні комплексних екскурсій. Треба прагнути до того, щоб учні могли б самі відкривати ті зв'язки і взаємозалежності, що існують між тваринами і рослинами. Так, на екскурсії до водойми можна показати цей зв'язок на прикладі жаби, що харчується в основному комахами. Знищення жаб веде до того, що комарі і мошки розмножаться в районі водойми у величезній кількості. Успіх проведення екскурсії багато в чому визначається вчителем, його майстерністю, любов'ю до природи, чуйним відношенням до дітей. Необхідно, щоб побачене відбилося і на естетичному вихованні дітей, викликало в них живий образ, загострило їхній око, збагатило думку, мову поетичними образами. Однак дітям треба допомогти знаходити ці поетичні фарби. З цією метою можна використовувати читання уривків з художніх творів, у яких маються поетичні описи природи. Якщо діти утомилися на чи екскурсії вчитель почуває, що необхідно підвищити інтерес до якого-небудь об'єкта, можна використовувати для цього цікаві питання і загадки.

Не слід ототожнювати поняття форми навчання з методами. В кожній організаційній формі навчання можуть бути використані різні методи. Наприклад, екскурсію можна провести, використовуючи словесні методи – розповідь, бесіду; наочні – спостереження за об'єктами або явищами; практичні - виконання завдань учнями.

Особливістю уроку-екскурсії є те, що процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а безпосередньо в природі. Це проходить під час безпосереднього сприймання учнями її предметів і явищ.

Уроки екскурсії мають великий навчальний, розвивальний і виховний вплив на учнів. Сприйняття краси природи, до якого вони постійно спонукаються, відчуття її гармонії, доцільності, на яких загострюється їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого.

Головним методом пізнання на цих уроках є спостереження за предметами, явищами природи та видимими взаємозв'язками й залежностями між ними. Класифікуються уроки-екскурсії за двома ознаками:

– за обсягом змісту навчального предмета (однотемний і багатотемний);

за місцем у структурі вивчення розділу (вступний, поточний, підсумковій).

Урок – екскурсія

вступний поточний підсумковий

багатотемний однотемний багатотемний

Ефективність уроку-екскурсії, насамперед, залежить від його підготовки вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:

Визначення теми уроку-екскурсії за програмою.
Визначення його виду (вступний, поточний, підсумковий). ,
Складання логічної схеми змісту уроку-екскурсії за підручником.

4. Вивчення визначеного заздалегідь маршруту та місця екскурсії
(вчитель).

Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які знаходяться на місці екскурсії (врахувати місцевість, місцеві умови).
Визначення навчальної, розвивальної і виховної цілей даного уроку.
Розробка методики проведення екскурсії:

а) перевірка і уточнення знань учнів та їх уміння, які вони
повинні будуть застосувати;

б) наголосити на важливі моменти, на які учні повинні звернути
увагу, ознайомити їх з обладнанням для екскурсії, завданням для спостереження;

в) інструктаж з питань безпеки життя, охорони природи тощо.

Орієнтовна структура уроку-екскурсії

Організація класу (інструктаж).
Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
Постановка мети ї завдань уроку. Загальна мотивація (у класі).
Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Узагальнення і систематизація засвоєних знань, умінь і навичок.
Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.
Рефлексія, д/з.

Об'єктами спостереження можуть бути: погода, температура повітря, положення Сонця, довжина дня; стан водойм, ґрунтів; сезонні зміни в житті рослин, тварин, праця людей тощо.

Зміст уроків природознавства полягає в тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу природу працю людей своєї місцевості та всієї країни; сформувати уміння читати нескладні плани, географічну карту навчити орієнтуватись за Сонцем, компасом, місцевими ознаками; підготувати молодших школярів де вивчення курсу «Рідний край» у 4 класі.

Особлива увага на цьому етапі приділяється спостереженням учнів за природою. Вони проводяться під час екскурсій, прогулянок, практичних занять у куточку живої природи, на пришкільній ділянці.

Ознайомлення з новими об'єктами під час екскурсій поєднується з розширенням словника, розвитком логіки та гнучкості мислення. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов'язується зі словом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем.

Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вчителя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання про взаємозв'язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об'єктів природи є важливими для екологічного виховання.

Екскурсії – найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміцнення здоров'я дітей. Екскурсії в природу мають низку відмінностей від прогулянок.

Екскурсія – це заняття, що проводиться за межами школи. Прогулянка може проводитись як на території шкільного подвір'я, так і поза ним.

На екскурсії планується вивчення значно ширшого за обсягом програмового матеріалу, оскільки це заняття цілком присвячене ознайомленню з природою.

Ознайомлення з природою на прогулянці є одним із компонентів, а тому обсяг матеріалу, що реалізується, значно менший.

На екскурсії діти отримують більш закінчені систематизовані уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни.

На прогулянці діти знайомляться з тими об'єктами природи, уявлення про які складаються протягом тривалого часу.

Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, але заохочуються лише ті, які відповідають меті екскурсії.

Екскурсія має науковий характер.

Мета предметних уроків, екскурсій та прогулянок – ознайомити учнів з об'єктами та явищами природи за допомогою дослідів, спостережень, самостійної роботи. Невід'ємною частиною цих форм роботи можуть стати 3-годинні екскурсії та походи в кінці навчального року.

Пропоную вашій увазі розробку кілька рекомендації щодо проведення уроків-екскурсій, які можна провести під час навчального року і у екскурсійні дні останнього тижня в кінці четвертого випускного класу початкової школи. Готуючись до нього, рекомендую завжди враховувати побажання та інтереси дітей, які з'ясовуються за допомогою усного опитування, тестів чи ігрових ситуацій. Перед проведенням такого заходу діти під керівництвом вчителя виробляють правила поведінки на природі. Вони можуть бути такими:

Будь обережним та уважним.
Пам'ятай! Людина — частина природи.
Не ламай гілки дерев і кущів.
Не пошкоджуй кору дерев.
Не руйнуй мурашників і гнізд.
Не лови диких тварин і не намагайся їх приручити чи одомашнити.
Не рви без потреби рослини.
Взявши у природи,—компенсуй. Зірвав квітку—посади три.
Не збирай лікарські рослини без дорослих.
Пам'ятай! У хворій природі не можна залишитися здоровим.
Знай! Природа - краса оточуючого тебе світу. Лише милуватися нею – цього недостатньо, потрібно активно її охороняти.

Згідно з цими правилами, можна запропонувати дітям визначити цілі кожної запланованої екскурсії:

помітити зміни, що відбулися порівняно з попереднім виходом на природу;
визначити причини цих змін;
порівняти їх з прогнозованими після попередньої екскурсії;
намітити справи, що мають на меті виконання природоохоронної та суспільно корисної роботи.

Звісно, що підготовка до екскурсії передбачає насамперед вибір місця вчителем, визначення ним об'єктів для вивчення учнями, повторення необхідного програмового матеріалу, розподіл доручень між дітьми, запис найважливіших спостережень у ході екскурсії; участь батьків, вожатих формування творчих груп молодших школярів, можливість проведення ігрових, спортивних, музичних конкурсів, змагань у ході заходу; виготовлення емблем, продумування маршруту чи маршрутів, можливих перешкод, сюрпризних моментів тощо.

Перш ніж розпочати екскурсію, всім й учасникам потрібно нагадати про правила техніки безпеки, яких слід дотримуватись під час пересування по маршруту на місці проведення екскурсії.

Одним з важливих організаційних моментів є дисципліна. Неухильне виконання учнями всіх вказівок вчителя та його помічників — обов'язкове!

Обробка зібраних матеріалів включає групові та індивідуальні заняття. Підсумки екскурсій можна оформити у вигляді творчих звітів, альбомів, зошитів спостережень та дослідів, колекцій, малюнків, творів, оповідань, панно...

За тематикою екскурсії поділяються на:

1. Екскурсії на природу - в ліс, на луки, до водойми, до парку, скверу, ботанічного саду, тобто відвідування природних і штучних природних угрупувань - біоценозів.

2. Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти – в поле, на птахоферму, тваринницьку, молочну ферму, до плодового саду, на город, в оранжерею.

Структура цих екскурсій дещо відмінна.

Так, екскурсії на сільськогосподарські об'єкти передбачають:

Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.
Повідомлення мети екскурсії.
Організацію колективного спостереження.
Розповідь учителя про об'єкт.
Підбиття підсумків.
Екскурсії на природу мають таку структуру:
Організаційна частина.
Актуалізація опорних знань і життєвого досвіду учнів.
Повідомлення мети екскурсій.
Усвідомлення змісту навчального матеріалу за темою екскурсії. .
Організація колективного спостереження.
Збирання природного матеріалу.
Дидактична гра-рефлексія.
Узагальнення побаченого (підсумок).
Оформлення звіту за наслідками екскурсії.

У нашому краї актуальними темами для екскурсій у природу можуть стати:

спостереження за рослинами і тваринами лісу, річок, водойм;
знайомлення з екологічним станом річок, озер, водосховищ, лісу;

– ознайомлення з рослинами своєї місцевості, які занесеш до Червоної книги.

І. Організаційна частина

Вироблення правил поведінки на природі.

Тлумачення правил спілкування.

Не поводься брутально, не бешкетуй.
Будь чемним, дисциплінованим і доброзичливим.
Не вигукуй. Не перебивай. Не повторюй чужі думки. Не перескакуй на інші теми.
Умій слухати і розуміти.
Не став себе і свої інтереси вище від колективних.
Піклуйся про однокласників. Допомагай слабшим.
Говори зрозуміло, спокійно, коротко, - аргументовано, чітко й щиро.
Будь уважним та організованим.

Якщо екскурсія буде пов'язана з поїздкою, слід обов'язково обговорити правила для пасажирів.

Повторення слів стройових пісень, масових ігор, придумування шарад, загадок. Відновлення деформованих правил техніки безпеки 5.Екологічна хвилинка. Полив квітів, дерев тощо.

II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок

Чому бувають повені у нашому краї? —Як утворюються яри, балки?
Посаджу кущ чи дерево, щоб запобігти ерозії ґрунту та вирубці лісу (з допомогою сім'ї).
Не буду забруднювати навколишнє середовище. Як буду поводитися в природі?
Які корисні копалини відомі у нашому краї? Як їх зберегти? —Які цікаві місця є у нашому краї? Синевирське озеро, долина нарцисів, замки тощо.
Чим займаються екологи?
Назви рослин та тварин нашої місцевості, занесені до Червоної книги України.

Всі організаційні форми навчання взаємозв'язані між собою і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються наукові біологічні поняття і практичні вміння. їх розвиток триває, поглиблюється і під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і на екскурсіях. Відповідно продумані запитання і завдання, що вимагають зіставлення знань, висновків, узагальнення, забезпечують розвиток самостійного мислення. Завдання, які розкривають внутрішню сутність процесів і явищ, забезпечують формування елементів матеріалістичного світогляду. Отже, кожна робота в різних організаційних формах забезпечує формування біологічних знань і елементів виховання.

Учням початкових класів властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливість формування у них екологічної грамотності.

Вивчаючи природу рідного краю, учні знайомляться з рельєфом, корисними копалинами, водоймами, рослинним і тваринним світом, змінами ландшафтів під впливом природних явищ і діяльності людини, охоронними територіями та об’єктами місцевості рідного краю, господарською діяльністю, побутом місцевого населення, професіями.

Вивченню найближчого природного оточення сприяють походи до краєзнавчого музею, використання додаткової літератури про рідний край, зустрічі з фахівцями різних галузей; проводяться бесіди, що надають можливість оцінити ставлення до природи, роздуми учнів про заходи щодо поліпшення умов життя населення свого краю, збереженні довколишньої природи.

Таким чином, екскурсії мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони розширюють і поглиблюють знання учнів. Діти бачать об’єкти природи в природному середовищі, спостерігають взаємозв'язок рослин із ґрунтом, тварин з рослинами. Це дозволяє сформувати в учнів представлення про природу як про єдине ціле, у якому всі частини найтіснішим образом взаємозалежні. Окремі поняття, отримані на класних заняттях, екскурсіях зливаються в більш широке поняття – «природа».

6.Проєктна діяльність – одна із ефективних пізнавальних діяльності учнів

Сільська школа в горах – це не тільки педагогічні, економічні, географічні проблеми, а й соціальні: велика зайнятість батьків та дітей, учителів домашнім господарством; процеси навчання і виховання дітей ускладнюються тим, що багато дітей залишаються без опіки батька і матері, тобто трудова міграція, сезонні роботи позбавляють можливості багатьох батьків виховувати своїх дітей; відсутність позашкільних закладів на селі; незадовільна дошкільна підготовка дітей (відсутність дошкільних закладів чи змішані групи); неможливість реалізувати оздоровчі функції школи; недостатнє навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення гірських шкіл; посилений ризик захворювань дітей, які навчаються не за місцем проживання і змушені користуватися транспортом; у дітей обмежений вільний час у другій половині дня (більшість виконують обов’язки, які покладені на них у сім’ї: пасти корову, доглядати за молодшими братиками, сестричками, нагодувати птицю, худобу тощо); частина дітей не має можливості відвідувати групу продовженого дня, а якщо така можливість і є, то перебування дитини в групі обмежена у часі (тільки виконання домашніх завдань)...

Однак, є і перевага сільських дітей: з дитинства формується вміння жити в гармонії з природою; чуттєве сприймання живої і неживої природи навколишнього світу; життєві обставини сприяють формуванні в дітей відповідальності за доручену справу, трудових навиків та загартовуються складними природними умовами.

Значним пізнавальним і розвивальним потенціалом володіє така форма організації навчальної діяльності як проєктне дослідження. Як зазначає Т.М. Байбара, уміння формується у процесі безпосереднього виконання дій учнем. Воно може бути сформованим після одноразового повторення зразка, що пояснюється психологічними механізмами засвоєння способів діяльності, тобто учні виконують усі етапи процесу розв’язання проблеми в їх логічній послідовності, починаючи з усвідомлення пізнавального протиріччя.

У типовій програмі «Я досліджую світ» для учнів 1-4 класів загальноосвітніх шкіл рекомендується цілий спектр дослідницько-пошукових методів навчання, що надають широких можливостей для застосування проєктної діяльності.

І. Етап перед проєктної підготовки:
1.   Формування проєктної групи.
2.   Визначення об'єкту дослідження.
3.   Вибір наукових керівників і консультантів.
4.   Визначення теми проектної роботи.
5.   Визначення проблемної мети (задачі).
6.    Висунення гіпотез вирішення проблемної задачі.

7.   Обґрунтування методів дослідження.
8.   Розробка плану дослідження.
9.   Пошук інформації, вивчення літератури з проблеми, яка

досліджується.
II. Дослідницький етап:
1.   Збір даних із використанням відповідних методів
дослідження.
2.   Аналіз вірогідності джерел інформації та отриманих даних.
3.   Обробка й аналіз отриманих даних.

4.   Підготовка висновків.
5.   Співставлення висновків із гіпотезою.
6.   Оформлення результатів дослідження та підготовка до підсумкового звіту.
III.   Етап представлення отриманих результатів:
1.   Публічна презентація результатів дослідження.
2.   Аналіз обробки виконаної роботи.
3.   Оцінка роботи проєктної групи в цілому і кожного з його учасників окремо.

На першому етапі проєктно-дослідницького завдання створюється екологічно проблемна ситуація. Аналіз її дозволяє учням усвідомити зміст протиріччя, самостійно сформулювати або сприйняти ту проблему, яку пропонує учитель.

На другому етапі – етапі висловлювання передбачення для керування діяльності учнів часто використовується непряма «підказка» ходу розв’язання проблеми, що має навчальний ефект тоді, коли в конкретній проблемній ситуації повністю вичерпані індивідуальні можливості учня.

Навчально-дослідницькі завдання кожний учень виконує самостійно, хоча за змістом вони можуть бути однаковими для групи чи всього класу. Зазначимо, що різі рівні загальної підготовленості учнів та їх життєвого досвіду виконання окремих пошукових умінь вимагають індивідуального підходу до організації дослідницької діяльності. Доведення правильності передбачення — одна з важливих ланок розв’язання проблеми. Учні виконують систему послідовних дій, спрямованих на вибір і групування фактів, встановлення певних зв’язків, здійснення узагальнень і формулювання попередніх висновків.

Змістове наповнення теми «Зміна стану води за нагрівання та охолодження» передбачає встановлення причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами та функціональними залежностями їх величин. У цій педагогічній ситуації недостатньо ознайомити учнів із трьома станами води, необхідно провести цілу серію навчальних дослідів, а саме накопичити інформацію, чуттєвий досвід, встановити закономірності у природі, що забезпечать певні теоретичні висновки та узагальнення.

До прикладу, під час вивчення теми «Ґрунти» учні набувають екологічних знань, про ґрунт, як середовище існування рослин і тварин.

Досліджуючи ґрунт, учні переконуються, що ґрунт — складна суміш, яка містить неорганічні речовини (глину, пісок), рослинні і тваринні рештки, залишки продуктів життєдіяльності живих організмів.

Дослідним шляхом учні встановлюють, що в ґрунті містяться також вода і повітря та записують в таблицю результати дослідів визначення складу ґрунту.

Проведення дослідів у початкових класах зумовлена недостатньо сформованим чуттєвим досвідом, а саме:

• ознаки і властивості об’єктів, які безпосередньо чуттєво не сприймаються (кам’яне вугілля, торф, крейда – корисні копалини.

Спостереження не дає можливості визначити повною мірою їх властивості. Міцна чи крихка, горить чи ні, тоне у воді чи плаває на поверхні, для цього необхідно провести певні досліди);

• причинно-наслідкові зв’язки між об’єктами та функціональними підпорядкуваннями, їх особливостями (значення води, тепла, світла, повітря для життя рослин).

Завдяки методиці навчального досліду – одного із важливих методів пізнання природи та накопичення чуттєвого досвіду закладається основа простих узагальнень, встановлення закономірностей та висновків.

Враховуючи природнє середовище, вирішила готувати своїх учнів до реального життя і спробувала нові технології, методи і засоби навчання – проєктні. Це спосіб організації педагогічного процесу, що базується на взаємодії педагога і учнів між собою і довкіллям. Саме виконання учнями конкретного проєкту забезпечує поетапний практичний підхід формування їх світогляду. Нами використовується різномісні підходи застосування методу, що різняться як за цільовою установкою (ігровий, творчий, пізнавальний, вирішення проблеми, проєкт – вправа тощо), так і за складом учасників (колективний, груповий, індивідуальний) та терміном виконання (довготривалий, короткочасний). Саме використання цього методу найбільш повно сприяє формуванню екологічних грамотності учнів, збагаченню їх життєвого досвіду у процесі конкретної взаємодії, з об’єктами живої природи, формуванню понять про взаємозв’язки у природі, розвитку емоційно-чуттєвої сфери особистості дитини у процесі її спілкування з природою.

Залучення учнів до проєктної діяльності обумовлюється такими завданнями: сприяти розвитку спостережливості, мислення, уяви, самостійності, активності; організувати міжсуб’єктне спілкування у процесі пізнавальної та комунікативної діяльності; створити сприятливе мотиваційне середовище навчання природознавства.

На сучасному етапі реформи Нової української школи, вчитель-новатор має вміло та творчо проєктувати дослідницько-пошукову діяльність учнів, розробляти проєкти, враховувати їх актуальність та значимість, дотримуватися структури проєкту.

Педагогу необхідно усвідомити важливість і доцільність тематики обраного проєкту та добору методів і засобів під час роботи над проєктом.

Ефективність будь-якої форми організації навчальної діяльності учнів залежить від вибору та поєднання методів і прийомів навчання. Значним розвивальним потенціалом для формування екологічної грамотності учнів початкових класів мають навчальні проєкти.

Проєктна діяльність максимально наближена до життєвої ситуації, є найкращим засобом самостійної діяльності учнів початкових класів, яка стимулює пізнавальний, емоційний розвиток, зацікавлення, дає змогу індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює пізнавальну мотивацію, інтегрує набуті раніше знання, формує дослідницькі вміння під час правильно організованої дослідницької діяльності. Наводимо алгоритм проєктної діяльності для учнів третього класу.

Зберігаю тепло власної оселі

Мета проєкту: хочу навчитися заощаджувати витрати теплової енергії вдома, залучивши до цього всіх членів родини.

План виконання проєкту

Шукаю інформацію

1. Дізнаюся, звідки надходить енергія для опалення моєї оселі взимку.

2. З’ясовую, які види енергії використовують у моїй сім’ї?

3. Аналізую, чи заощадливо витрачають члени моєї родини теплову енергію вдома.

Що треба зробити, щоб заощадити природні ресурси вдома?

1. Разом із дорослими визначаю місця втрати тепла в будинку.

2. ________________________________________________________

3. ________________________________________________________

Мої досягнення

1. _________________________________________________________

2. _________________________________________________________

3. _________________________________________________________

Презентую проєкт з фото звітом

Оцінюю свою участь у проекті _____________________________

Проектна діяльність визначається як конструктивна і продуктивна

діяльність особистості, спрямована на розв’язання життєво-значущої проблеми. Відносно шкільного навчання використовується термін «навчальний проєкт» – дидактичний засіб, за допомогою якого учні долучаються до перетворювальної діяльності.

Участь школярів у навчальному проєкті сприяє формуванню у них ціннісного ставлення до навчання, праці й спілкування, набуттю досвіду самостійного розв’язання проблем; забезпечує зв’язок між предметними галузями.

Виконання проєктів, максимально пов’язане із життєвими ситуаціями, є найкращим засобом самостійної діяльності учнів початкової школи, який стимулює пізнавальний, емоційний розвиток, зацікавлення, дає змогу індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює пізнавальну мотивацію, інтегрує набуті раніше знання, формує дослідницькі вміння.

Кожний дослідницький проєкт – крок на шляху до екологічної грамотності, надбання життєвого досвіду, який формує особистість учня.

Учитель разом з учнями визначає, коли і з якою метою буде використовуватись конкретний проект; місце та умови проекту; за потреби забезпечується належним обладнанням; діти опрацьовують відповідну літературу, інформаційний матеріал; здійснюється систематичний контроль за його виконанням, за оформленням дібраних матеріалів.

Виконання проєкту дітьми розпочинається з планування дій. При цьому необхідно враховувати психологічні особливості молодших школярів, які не дозволяють ставити перед ними надто віддалені завдання чи охоплювати одночасно декілька напрямків діяльності. Далі нами здійснюється поєтапне виконання самого проєкту і запис результатів у картку «Мій проект». Така картка є своєрідним «путівником» – підказкою учням початкових класів в організації роботи над проєктом. Підведення підсумків роботи над проектом при цьому проводяться у формі гри, змагання, конкурсу, свята, залежно від його змісту та інших особливостей. При вивченні теми «Рідний край» учні знайомляться з основними природоохоронними поняттями («Охорона водойм», «Охорона рослин», «Охорона тварин», «Червона книга»).

Поради щодо організації роботи над проєктом.

• Визначте мету вашого проєкту.

• Дайте йому назву.

• Визначте природні об’єкти, які будуть складовою вашого проекту.

Зберіть додаткову інформацію про ці об’єкти.

• Складіть план роботи. Визначте природоохоронні заходи й терміни їх проведення.

• Визначте склад робочих груп і відповідальних у кожній із груп.

• Визначте, які засоби знадобляться для виконання вашого проєкту і хто вам може допомогти у разі необхідності.

• Виконуючи проєкт, ведіть робочі записи. Вони допоможуть вам скласти звіт про виконання проєкту.

Дослідження еколого-економічного напрямку

Людина постійно забруднює воду, тому її доводиться очищувати, використовуючи чисту воду. Наприклад, щоб відновити 1 л стічної води й зробити її придатною до вживання після очищення, потрібно 12–15 літрів чистої води. На жаль, не завжди воду, що використовується у виробництві й побуті, вдається повністю відновити. Частина забруднених вод потрапляє в ґрунт, у річки, моря й океани.

Дослідження. Скільки води витрачаєте коли чистите зуби, приймаєте душ? Чи й досі набираєте повну ванну води, щоб покупатися?

Наступна проблема – заощадження водних ресурсів.

Порада.

Закривайте кран, коли чистите зуби. Це проста дія дозволить заощадити величезну кількість води.

Як зберегти корисні копалини?

1. Вимикати невикористовувані прилади з мережі (наприклад, всілякі зарядні пристрої, телевізор, пральну машину, комп’ютер, відеомагнітофон, музичний центр). Навіть у режимі сну або очікування побутова техніка, включена в мережу, продовжує споживати електроенергію. Для економії можна використовувати спеціальні розумні фільтри та подовжувачі.

2. Відкриті двері холодильника приводитиме до великих втрат енергії.

3. Проводьте більше часу на свіжому повітрі.

4. Перш ніж щось викинути задумайтеся, можливо це можна використовувати ще, або віддати комусь, хто зможе використовувати цю річ.

Початкова школа може і повинна зробити щось важливіше й суттєвіше, ніж просто навчити читання, письма та лічби. Саме стимулювання інтелектуальної активності в період формування особистості будь-якої дитини має таке ж вагоме значення для його подальших успіхів, як і природні здібності.

Уведення уроків інтегрованого курсу «Я досліджую світ» може більшою мірою, ніж традиційне предметне навчання, сприяти становленню ерудованої особистості, що володіє цілісним світоглядом, здатністю самостійно систематизувати наявні в неї знання та нетрадиційно підходити до вирішення різних життєвих проблем.

Важливим засобом формування цілісної уяви про навколишній світ є інтеграція різноманітної інформації в рамках вивчення окремих соціо-культурних тем/проблем. Тематичні дні/тижні об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї теми/проблеми. Створення єдиного для навчальних предметів тематичного простору дозволяє уникнути дублювання інформації у змісті різних навчальних дисциплін та, водночас, розглянути аналогічний матеріал одночасно з різних боків, за допомогою різних дидактичних засобів. Цим забезпечуються збалансованість у сприйманні інформації різних освітніх галузей, емоційно комфортна атмосфера навчальних занять. Інтеграція програмового змісту створює передумови для різнобічного розгляду базових понять, явищ, більш широкого охоплення змісту, формування в учнів системного мислення, позитивного емоційного ставлення до процесу пізнання, водночас створює можливості раціонального використання робочого часу.

Екологічна гра

У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє екологічна гра – метод екопедагогіки.

Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

У розробленні змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для формування емоційного сприйняття об'єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічних рецепторів. Тому, добираючи об'єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму її ставлення до об'єктів найближчого оточення.

Екологічне виховання молодших школярів має неодмінно поєднуватись з екологічною освітою. А його з успіхом можна здійснювати в такій формі навчання як ігрові. Гратися люблять, як відомо усі діти і, включаючи в урок ігрові моменти, можна зацікавити учнів предметом навіть самих пасивних. Використовуючи гру, ніякого відступу від програми не допускається, так як гра є тільки засобом досягнення тієї мети, тих завдань, що закладені в шкільній програмі та засоби підвищення ефективності навчання.

Для розвитку творчих здібностей школярів у формуванні екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці.

Педагогічно правильно організована ігрова діяльність формує досвід, дає змогу досягти повного їх самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємної поваги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її об’єктів.

Найповніше потребам розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку відповідають пізнавальні ігри. Головна їх особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Граючись, дитина не думає вчитись навчання тут відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картинками, загадками про рослини і тварини, ігри – вікторини «Що в лісі росте?», «Хто в лісі живе?», «Лісові орієнтири»,

«Квітковий годинник», аукціони знань на нескладну тему «Які рослини можна знайти в тарілці супу?», «Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?» і т.д.

У виховані екологічної культури вагому роль відіграють екологічні ігри.

виховного процесу:

- організаційний - дозволяє виявити екологічні проблеми, сформувати погляд дітей на їх вирішення;

- пізнавальний – містить традиційні форми роботи (бесіди, лекції, зустрічі з фахівцями, перегляди екологічних передач і фільмів) і нетрадиційні (дискусії, заочні подорожі, екологічні подорожі, дидактичні ігри);

- пізнавально-розважальний – виховує емоційно-цілісне ставлення до природи;

- практичний – сприяє виробленню соціальної активності і формує необхідні навички надання допомоги природі;

- просвітній – створює умови для активного залучення школярів до природоохоронної освіти однолітків і дорослих;

- благодійний – виховує гуманне ставлення до людей і природи;

- підсумковий – дозволяє переконатися в значущості виконаної роботи, підбити підсумки, поставити нові цілі.

Опора на позитивне стає головною умовою в екологічному вихованні. У системі екологічної освіти на першому місці має стояти завдання формування норм моральної поведінки в природі, уміння не тільки помітити неблагополуччя її об'єкта, але й знайти спосіб усунення причини.

Перевагу в навчанні та вихованні молодшого школяра має гра (екологічна гра). Тільки емоційно забарвлена інформація, яка є у грі, буде особистісно значимою і трансформується в діяльність дитини, спрямовану на гуманне, екологічне відношення до об'єктів живої і неживої природи.

Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно – рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в робінзонів, лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань.

Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище – словесні дидактичні ігри. Їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис. Особливості, які виявляються у ставленні до природи як до об’єкта постійної уваги й турботи. Засобом психологічної підготовки школярів до реальних екологічних ситуацій виступають рольові ігри. Вони будуються з урахуванням специфічних цілей предмета. Гра у виховному процесі – це саме життя, образна модель життєвих ситуацій, проекція на природний процес життєдіяльності дитини. Граючись, дитина набуває досвіду взаємодії з навколишнім світом, виконує цілком конкретну природоохоронну роботу, засвоює правила поведінки в навколишньому середовищі, стає доброю, чуйною до чужої біди. Гра збагачує особистий досвід дитини прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем. Це є надзвичайно важливим у даній ситуації, що надає дитині безліч негативних прикладів. Гра цікава, захоплююча, насичена образами і наочністю, які залишаються в дитячій пам'яті.

Екологічна гра - це саме життя, образна модель життєвих ситуацій, проекція на природний процес життєдіяльності дитини. Граючись, дитина набуває різноманітного досвіду взаємодії з навколишнім світом, виконує цілком конкретну природоохоронну роботу, засвоює правила поведінки в навколишньому середовищі; стає доброю, чуйною до чужої біди. Гра збагачує особистий досвід дитини при

Екологічна гра – це форма екологічної освіти і виховання екологічної культури, заснована на розгортання особливої ігрової діяльності учасників, стимулює високий рівень мотивації, інтересу до природи.

Основне завдання вчителя при використанні екологічної гри полягають у формуванні:

системи знань про природу;
мотивів, потреб і звичок екологічно-доцільного поводження і діяльності у природі;
комунікативних умінь і навичок.

Під час організації гри широко застосовується репродуктивний метод, за допомогою якого вчитель ознайомлює учнів із прийомами застосування знань в ігровій ситуації; формує навички само-контролю, співпраці з іншими учасниками гри. Стратегія цього методу — «зроби, як я». Репродуктивне перенесення набутих знань в ігрову діяльність може бути з елементами самостійної або пошукової роботи за дидактичним матеріалом (картками, схемами, таблицями, малюнками).

Евристичний (сократівський) метод спрямований на залучення учнів до самостійної пошукової діяльності. Це можуть бути: аналіз проблемних ситуацій, дискусії, розв'язання проблемних завдань, що потребують певної сформованості загальноосвітніх умінь та навичок, а також прийомів логічного мислення.

У процесі організації ігрової діяльності евристичний метод застосовується на елементарному рівні: евристична бесіда про практичне значення або лікувальні властивості рослин.

Конкретними методичними прийомами цього методу є підго-тування учнями цікавих повідомлень, запитань до «екологічної вікторини» або до «екологічного настрою», знаходження помилок у екологічному малюнку, створення комп'ютерної пізнавальної гри, створення ситуації успіху, емоційного здивування тощо.

Метод конкретних ситуацій розвиває здатність аналізувати і самостійно формулювати ігрові завдання. Учням пропонується розіграти ситуацію таким чином, щоб вони зуміли знайти, «що дано» або «що треба знайти», або й те, й інше.

Приклади екологічних ігор:

гра «Тварини, тварини»;

гра «Біле латаття»;

гра «Збереження птахів»;

гра «Малята»;

гра «Знайди свою маму»;

гра «Який це птах?»;

гра «Хто де живе?»;

гра «Підбери гриб».

Інші ігри екологічного спрямування:

гра-конкурс «Лікарські рослини»;

гра «Сонце, повітря і вода – наші кращі друзі;

рольова гра «Рада лікарів-фахівців»;

гра - конкурс: «Природа – джерело здоров'я»;

гра-конкурс «Вода в живих організмах».

Велике виховне та освітнє значення мають екскурсії і прогулянки екологічною стежкою.

Екологічна стежка – це різновид «навчальних стежок природи», які стали активно створюватися в останні роки. Мета створення такої стежки – навчання дітей на прикладі конкретних природних об'єктів, спілкування з природою, виховання дбайливого ставлення до неї. На прогулянці екологічною стежкою діти навчаються фіксувати гарний краєвид, прийшовши до групи, зробити замальовку і скласти розповідь за своїм малюнком. Велике значення в екологічному вихованні дітей надається проведенню спостережень на прогулянці. Ця робота не тільки розвиває спостережливість дітей, але й спонукає їх робити висновки про ті чи інші явища, що відбуваються в живій і неживій природі, розвиваючи логічне мислення і розмовну мову дитини. Діти з таких екскурсій отримують велику радість і задоволення, тут закладається любов до природи.

Зміст екологічної освіти можна повною мірою реалізувати тільки на основі тісного зв'язку урочних і позаурочних форм навчання. Подібний взаємозв'язок забезпечує, крім отримання знань, формування досвіду, прийняття рішень і звичок поведінки. У процесі спілкування дітей з навколишньою природою у них формується певний досвід. Для цього необхідно робити їх учасниками реальної практичної діяльності.

Теми екологічних стежинок:

екологічна стежина до озера Синевир;
екологічна стежина «Осінній ліс»;
екологічна стежина «Весняне поле»;
екологічна стежина «Екскурс у країну легенд про озеро Синевир»;
екологічна стежина «У гостинах дуба-велетня восени»;
екологічна стежина «Таємниці нашого лісу»;
екологічна стежина «Лісові угіддя»;
екологічна стежина «Лісове господарство».

Найбільш ефективними засобами в екологічному вихованні учнів є проведення Тижня природолюбів (тричі на рік — восени, взимку, навесні). Беручи участь у цих Тижнях, кожна дитина усвідомлює своє місце в довкіллі, свою роль і значимість у його охороні. Восени це тематичні виховні години «Люби і знай свій рідний край», конкурс малюнків «Осіннє золото», свято Осені, екскурсія до осіннього лісу. Взимку — конкурс на кращу зимову казку про довкілля, екскурсія до зимового лісу (підгодівля лісових мешканців), конкурс «їдальня для птахів» (виготовлення та розвішування годівничок). Навесні це День дерева, День води, День землі, День птахів, День довкілля (план тижня «До рідної природи з розумом і серцем» див. у додатку).

Під час проведення Тижня природолюбів учні виконують різноманітні творчі роботи, в яких розкривається індивідуальність кожної дитини. Це конкурси казок, віршів, оповідань про природу, різноманітних виробів, малюнків.

І.Л.Білицька пропонує досить простий спосіб класифікації ігор. Так, за формою проведення ігри бувають рухливі та настільні. За способом організації — сюжетно-рольові, ділові та імітаційні. За призначенням — розвивальні, навчальні, розважальні. Кожен із перерахованих типів ігор має свої особливості. Вибираючи ігри для використання в навчальному процесі, слід враховувати вік учнів, мету навчання, психологію групи, місце проведення гри тощо.

Еколого-психологічний тренінг ґрунтується на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямований на розвиток повинні уважно дослідити, вивчити «своє» дерево на дотик, на запах, форму і структуру кори.

Потім діти розповідають, які особливості притаманні об'єктам, за якими вони спостерігали (наявність дупла, пташиних гнізд, ходів, зроблених комахами, ушкоджених гілок тощо), а також продовжують дослідження, з'ясовуючи, кому належить гніздо, які комахи живуть під корою, виявляють «сусідів» свого дерева.

Наприкінці прогулянки дітям пропонують скласти невеличкі розповіді про життя «їхніх» дерев у лісі.

Ігрові завдання й тренінги використовуються упродовж року на уроках, прогулянках. Наведемо приклади таких завдань.

Моє дерево

Дітям під час прогулянки пропонують обрати дерево або кущ, які їм найбільше до вподоби, та побути деякий час дослідниками. Вони повинні уважно дослідити, вивчити «своє» дерево на дотик, на запах, форму і структуру кори.

Наприкінці прогулянки дітям пропонують скласти невеличкі розповіді про життя «їхніх» дерев у лісі.

Пташина розмова

Під час прогулянки лісом діти слухають голоси птахів, намагаються впізнати пташок за їхнім співом.

Учитель пропонує визначити, чи відрізняються голоси великих і малих пташок; поміркувати, якої пори року пташки співають найголосніше, а коли їхнього співу майже не чутно.

Діти розбиваються на групки по двоє-троє, аби побути якийсь час пташиними перекладачами.

Школярі уважно дослухаються до «розмов» пташок, а потім розповідають іншим почуте: що одна пташка сказала іншій, чому в них виникла суперечка, які новини вони повідомили іншим мешканцям лісу.

Звір, птах, комаха

На прогулянці до лісу діти спостерігають за тваринами, птахами, комахами, відзначають особливості їхнього пристосування до умов навколишнього середовища, імітують голоси мешканців лісу, їхні рухи.

Діти грають у гру «Звір, птах, комаха». Стають півколом. Ведучий (спочатку це може бути дорослий), вказуючи по черзі на кожного гравця, промовляє: «Звір, птах, комаха, звір, птах, комаха...». Той гравець, на якому ведучий зупинився, має швидко назвати комаху. Якщо відповідь правильна, гра триває. Якщо неправильна або назва повторюється, дитина вибуває з гри, залишаючи ведучому «викуп» — фант. Фантом може бути будь-який предмет: сухий листочок, камінчик тощо.

Гра триває доти, доки залишиться один іранець. Він разом із ведучим розігрує, що робити за кожним фантом. Наприклад, хтось має зобразити зайчика, інший застрекотати, як сорока, пострибати, як коник, тощо.

Таким чином, вміло використовуючи ігрові методи навчання на різних етапах уроку, можна сприяти стимулюванню пізнавального інтересу учнів. Новизна змісту матеріалу, який вивчається, різноманітність форм опитування, перевірка знань і пояснювання нового матеріалу, емоційний тонус учнів, емоційність самого вчителя, взаємна підтримка вчителя і учнів, змагання і заохочення – всі ці фактори забезпечуються правильним використанням ігрового матеріалу на уроці.

Отже, призупинення екологічної кризи можливе насамперед із зміною у свідомості і діяльності кожного громадянина нашої країни, активнішої участі громадян у прийнятті рішень щодо довкілля. Екологічна компетентність виступає визнаним у світі критерієм та інтегрованим показником якості екологічної освіти і вбирає результати навчання, систему ціннісних орієнтацій. Формується не лише у навчальному закладі, але й під впливом професійної діяльності, друзів, політики, релігії, культури та ін.

ВИСНОВКИ

Усі способи екологічного виховання слід застосовувати комплексно, щоб отримати найбільший ефект. Потрібно пам'ятати, що екологічна культура формується вже в ранньому віці. Тут важливо не запізнитися. Вивчаючи природу, спілкуючись з нею, важливо залишити в пам'яті дитини глибокий слід, тобто створити таку психологічну ситуацію, щоб збудити емоційну чуйність до природи рідного краю, рідного села (міста).

Крім того з учнями молодших класів проводяться уроки-екскурсії, походи, експедиції, вони є не тільки заходами відпочинку, а мають глибоку й серйозну навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять в собі також ряд завдань з екології, що сприяють розвитку творчих здібностей дітей. Оволодіння екологічними знаннями – важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В.О.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незалежним емоційним стимулом думки

Для дитини молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту об’єктів природи.

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури.

Специфічною особливістю гри як форми організації навчання є можливість створення емоційного настрою, що підвищує інтерес до вивчення проблеми, ситуації, явища, активізує творчу ініціативу, забезпечує високий рівень засвоєння, закріплення і застосування теоретичних знань та професійних умінь. Ігровий метод навчання в екологічній освіті є порівняно новим, але він одразу зарекомендував себе в процесі навчання як інтерактивний, тобто заснований на взаємодії. При використанні цього методу активність учнів часто перевищує активність педагога.

Найголовніше завдання учителя – дати змогу дітям належним чином оцінити важливість знань екології в життя людини, навчити їх любити цей світ. Потік екологічної інформації повинен не лякати учня, а спонукати до дії.

Екологічна емоційність неможлива без знань про об'єкт співчуття, у той же час екологічна культура неможлива без емоційного співпереживання особистістю проблем природи. Лише тісні взаємозв’язки між різними явищами навколишнього світу сприяють формуванню цілісного погляду на природу. Екологічні знання допомагають учням виробляти певну позицію, екологічно грамотну поведінку, виховувати бережливе ставлення до природи, розкрити основні проблеми захисту навколишнього середовища.

Саме правильно підібрані і грамотно піднесені основи екологічної культури є тим середовищем, яке може повністю зацікавити дитину, стати предметом для аналізу, міркувань, роздумів.

Таким чином, існують різні погляди на вибір методів та технологій формування екологічної компетентності молодшого школяра. Не слід забувати, що в молодшому віці дитина більш довірлива і вразлива, близька до природи, відзначається її підвищена допитливість. У період навчання в початкових класах дитина вчиться вчитися, їй легше прищепити екологічні знання, уміння любити навколишній світ, берегти його.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ДОСВІДУ

Головним інструментом для пізнавальної діяльності є практика. Практика діяльність - це цілеспрямована дія людини з перетворення навколишнього світу. Практичне пізнання відбувається із залученням інтуїції, логіки, почуттів і раціонального мислення.

Екологічна гра - квест «Планета Земля в небезпеці»

Гра-квест - це захід азарту, гарного настрою, духу лідерства, співпереживання, веселощів, та перемоги. Учасники гри вирішують завдання екологічного спрямування, пересуваючись від однієї екологічної зупинки до іншої. За успішне виконання завдань учасники отримують бали.

Тема. Екологічна гра-квест «Планета Земля в небезпеці»

Мета. Ознайомити з глобальними проблемами забруднення планети Земля; поглибити й розширити екологічні знання, прищепити початкові екологічні навички та вміння; розвивати пізнавальну, творчу,громадську активність здобувачів освіти у ході екологічної діяльності; розвивати критичне мислення, творчі здібності, формувати дослідницькі якості; виховувати любов та бережливе ставлення до навколишнього середовища як до частинки самого себе.

Форма організації заходу: квест

Обладнання: плакат «Збережемо нашу Землю!», назви зупинок, матеріали для виконання завдань, інтерактивна дошка, інвентар для прибирання території.

Учасники заходу: учні 4-А класу

Тривалість заходу: 1 година

Попередня робота: складання назв команд і девізів, виготовлення емблем, знайомство з екологічними ситуаціями.

Хід гри:

Вступне слово: Дорогі друзі, планета Земля в небезпеці! Їй болить, і вона не мовчить, вона звертається до нас природними катастрофами, стихійними лихами тощо. А ми її не хочемо почути. Але ж ми всі зобов’язані своїм життям планеті-прекрасній і єдиній Землі-матері. І хоч ми особисто можемо і не нищити природу, але якщо мовчимо, не боремося з тими, хто це робить, то стаємо співучасниками злочину. Отже, зберегти природу, означає зберегти життя!

Сьогодні я пропоную у веселій ігровій формі гру -квест і довести всім, що учні 4 класу люблять, бережуть і спонукають інших до збереження навколишнього середовища. То ж починаємо!

Правила гри:

Вам потрібно пройти 6 зупинок.
Переможцем квесту стає команда, яка зможе пройти всі зупинки максимально швидко, впоратися з завданнями і набрати найбільшу кількість балів. Пропускати станції заборонено. Завдання для команд-відвідати кожну станцію за тим порядком, за яким вони написані у вашому маршрутному листі. На кожній станції є відповідальна людина, яка повинна поставити свій підпис після того, як ви виконаєте завдання. Та команда, яка набере найбільшу кількість балів перемагає
Подання команд:

1. Юні екологи

2. Чисте джерельце

3. Гарячі сердечка

4.Охоронці природи

У вас у руках емблеми команд, ваше завдання придумати девіз, обрати капітанів команд, представити свою команду. Для цього ви маєте 3 хвилини.

(Лунає музика)

Готові?

Зупинка «Соціальна реклама»

Завдання-створити соціальну рекламу ( пісня, танець,вірш, слова від душі, заклик до збереження навколишнього середовища), до дітей, молоді, чиновників, дорослого населення.

Зупинка «Сортування сміття»

Завдання - з LEGO виготовити ящики для сортування сміття: синій-папір, жовтий-пластик, зелений - скло. Правильно посортувати сміття, що лежить в коробці.

Зупинка «Екологічні ситуації»

Дати відповідь на запитання

Після походу залишилося сміття. Ваші дії.
Весною ви пішли в ліс і натрапили на галявину з під сніжниками. Що робитимете?
На лісовій стежині побачили пташку зі зламаним крилом. Ваші дії.
Під час походу зупинилися в лісі перепочити. Де розкладете багаття?
Ви побачили гніздо в траві. Ваші дії?
Ви пішли по гриби. Які гриби зберете в кошик?

Зупинка « Інтелектуальна»

Стрілками з’єднай поняття

Калина фрукт

Теребля квіти

груша кущ

чорнобривці річка

ялина гори

Карпати планета

Земля дерево

Африка сторона горизонту

південь материк

Зупинка «Загадкова»

Відгадайте загадки

Пташенята, якої птахи не знають своєї матері? (Зозуля)
Дихає, росте, а ходити не може? (Рослина)
Коло носа в’ється, а в руки не дається? (Вітер)
На спині я будинок ношу,

Але гостей не запрошу:

У кістяному будинку

Місце тільки одному (Черепаха)

Яку птицю називають «білобока»? (Сорока)
Хто подорожує повітрям по нитці? (Павук)
Без крил летять, без ніг біжать, без вітрила пливуть (Хмари)
Синенька шубка загорнула весь світ (Небо)

Зупинка « Підсумкова»

Любі діти, сьогодні ви ще раз довели, що є охоронцями й рятівниками величезного будинку під назвою «Земля». Подивіться на плакат .Планета Земля, яку ми тримаємо в руках, вдячна всім за старання, допомогу. Надіюся, що всі ви зрозуміли, що треба жити за законами природи, ставитися до навколишнього середовища, як до частинки самого себе.

$C:\Users\admin\Desktop\земля в небезпеці\20211104_090949.jpg$ $C:\Users\admin\Desktop\земля в небезпеці\20211111_080744.jpg$

$C:\Users\admin\Desktop\земля в небезпеці\20211116_122505.jpg$

$C:\Users\admin\Desktop\земля в небезпеці\20211116_122714.jpg$

Екологічна стежка за маршрутом: «Остріки – Музей лісу й сплаву»

План

І. Відомості про авторську групу

ІІ. Правила поведінки на природі

ІІІ. Схема маршруту

ІV. Вступ до маршруту

V. Опис туристичного маршруту « Остріки – Музей лісу й сплаву»

Зупинка 1. Гірська річка

Зупинка 2. Лінія Арпада

Зупинка 3. Тваринний світ

Зупинка 4. Флора краю

Зупинка 5. Руді мурашки- санітари лісу

Зупинка 6. Ялина – краса Карпат

Зупинка 7. Безіменний водоспад

Зупинка 8. Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці

VІ. Висновок

VІІ. Список використаної літератури

VІІІ. Додатки

Правила поведінки на природі

(інструктаж)

Заборонено розкладати вогонь в суху погоду, при сильному вітрі, на віддалі менше як 3 м від дерева, серед хвойного молодняка. Користуйтесь старими ватрищами, загасіть ватру після відпочинку.
Не залишайте після себе на місцях відпочинку папір, банки, поліетиленові пакети. Пам’ятайте: папір буде лежати більше 2 років; банка – більше 30; поліетиленовий пакет – більше 200; скло – більше 100 років.
Не шуміть в лісі, не включайте голосно транзистори.
Не ламайте дерев і кущів.
Не руйнуйте нори тварин, гнізда птахів, мурашники.
Заборонено ловити птахів, диких тварин.
Не можна застосовувати сіті та вибухові речовини при ловлі риби.
Заборонено в’їжджати в ліс на автомашинах мотоциклах, мити їх у річках.
Не рвіть дикоростучі лікарські рослини для гербаріїв і букетів.
Не ловіть комах для колекцій.
Примножуйте природу рідного краю!

Схема екологічної стежки « Остріки – Музей лісу й сплаву»

№5

№4

№3

№6

№8

№2 №7

№1

Зупинка 1. Гірська річка

Річка Теребля , що протікає Тереблянською долиною Хустського району, бере початок із джерел на західному схилі гори Болотняк на висоті 1080 м над рівнем моря і впадає в Тису біля смт Буштина.

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_152202.jpg$

Теребля є правою притокою річки Тиси. Простягається на 97 км, має ширину 25-30 м, глибину 0,7-1 м, дуже швидку течію – 18 км/год. Тому ми її часто називаємо бурхливою, гірською.

У річку впадають притоки: Гирсовець, Сухар, Брадолець, Чорна ріка, Ростока, Студений, Красний звір, Канчівський тощо

Найбільш характерними для холодних протоків є: річкова форель, харіус, гірська щіпочка, голень, бабець-головач.

На Тереблі багато штучних перепадів. Вони сприяють збагаченню води киснем і тим самим поліпшують умови життя форелі. Під перепадами форель знаходить укриття, особливо під час паводків і льодоходу.

Перепади виконують й інші важливі функції – вони гасять швидкість плину води. А це дуже важливо у боротьбі з ерозією, розмиванням доріг і берегів. Крім того, збагачуючи водойми киснем, вони запобігають утворення льодових панцирів навіть у найлютіші морози.

За останні роки рівень води дуже знизився, тому кількість рибних ресурсів зменшилась. Однією з причин є вітровал, який стався у 1991 році.

На березі річки можна подихати свіжим повітрям, провести пізнавальні та природоохоронні заходи, що сприяє розвитку екологічної компетентності.

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\IMG-45ff6d10bf7d8a43a9d9137c4015fea7-V.jpg$

Зупинка 2. Лінія Арпада

Багато болю й горя принесла Друга світова війна. Не оминула вона й наш край. Про це нагадують чисельні протитанкові піраміди, окопи, кулеметні точки, дзоти, бункери тощо..

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_151638.jpg$

У 1939 році в Східних Карпатах тримала оборону армійська група під командуванням генерал-полковника Хейнріца. Він надіявся, що Червона Армія піде в наступ саме тут. Тому за наказом угорських окупантів, військовополонені приступили до будівництва військово-оборонної системи.

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_161911.jpg$

Лінія Арпада названа в честь князя Арпада, який у 889 році об’єднав угорські племена і заснував угорську державу. Вона простягалася вздовж державного кордону, не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони. Будівництво потужних інженерних споруд тривало 4 роки.

Та Червона Армія була добре проінформована про військово-оборонну систему німецької армії та її союзників. Вибравши правильний тактичний хід, наступала в інших напрямках, звільнивши від окупантів села Тереблянської долини. Багато роботи чекало на саперів, адже майже всі укріплення військово-оборонної системи вороги залишили замінованими.

Гідно шануймо подвиг українського народу, його внесок в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та схиляймо голови перед борцями проти нацизму.

Зупинка 3. Тваринний світ

Тваринний світ нашого краю дуже різноманітний. Коли спостерігаєш за лісовими мешканцями-звірами, комахами, птахами, то дивуєшся, як мудро влаштована природа. Все у ній взаємопов’язано. Почуваєшся її частинкою і відчуваєш стан глибокої внутрішньої гармонії.

У лісах національного парку «Синевир» нерідко можна побачити благородного оленя, швидконогу косулю, хитру лисицю, ікластого кабана, бурого ведмедя , борсука, видру, куницю лісову і багато інших

Є багато цінних промислових птахів: глухарі, тетереви, рябчик, дикі гуси, качки. В смерекових лісах та криволіссі гніздяться глухар, рябчик, канюк, пугач, довгохвоста сова, різні види дятлів, біловолий дрізд тощо. На торф’яні болота іноді залітають білий і чорний лелеки, а на озеро Синевир – дикі качки.

До Червоної книги України внесено 43 види тварин, що водяться на території парку. Посиленої охорони потребують: буро зубка альпійська, полівка снігова, кіт дикий, борсук , глухар, беркут, орел – карлик , дятел строкатий, шпак, кам’яний дрізд, карпатський тритон, саламандра, жаба прудка, веретільниця, гадюка звичайна, вуж звичайний тощо.

Мета лісового господарства – зберегти багатство лісу,чисте повітря красу, Карпат. З цією метою виготовляють годівниці для оленів, зайців і косуль; солонці, дуплянки для птахів.

На гірському потоці можна побачити штучні перепади для форелі, біля дерев огороджені мурашники. Все це яскраве свідчення традиційної народної турботи про ліс, його мешканців.

$C:\Users\user\Desktop\Без названия.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия (1).jpg$

Зупинка 4. Флора краю

Восени гори чарують своєю красою. Ліс одягнувся в багряні шати. Вічнозелені смереки милують око своєю вишуканою красою.

Здебільшого площі національного парку зайняті хвойними лісами, серед них є великі ділянки пралісів. Значним рослинним багатством відзначаються полонини та висячі трав’яні болота.

Якщо весною на лісовій галявині ми потрапляємо у царство квітів. Тут можна побачити гвоздику карпатську, конвалію звичайну, лісову лілію, підсніжник, фіалку, то восени ростуть на нашій галявині і чудові гриби: білі гриби, підосичники, підберезники, опеньки, лисички, рижики і т. д..

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_135818.jpg$ На території парку зростає 1726 видів рослин, майже більшість рослин потребують охорони. 53 види занесені до Червоної книги України. Внаслідок збору лікарських рослин, кількість їх дуже зменшилась (арніка гірська, баранець звичайний).

В карпатський ліс веде мене стежина

Старі дерева втомлено скриплять,

А вже цвіте під сніжника сніжинка,

Блакитні очі проліска не сплять.

Коли б то вміли так весні радіти,

Так довіряти, як вони, малі,

Що будять землю, наче матір діти,

А скоро все потоне в зелен-сяйві,

Де зайвих – ні комашки, ні зела,

Де все потрібне, якщо ми не зайві,

Якщо прийшли без вигоди і зла.

П. Скунць

Зупинка 5. Руді мурашки- санітари лісу

$C:\Users\user\Desktop\Без названия.jpg$

Заповзята трудівниця

Вона праці не боїться

Дуже сильна ця комаха

Називається…

Л.Вознюк

Лісові руді мурашки є цікавим об’єктом досліджень і спостережень. Вони санітари лісу, бо знищують величезну кількість комах-шкідників.

Одна мурашина сім’я знищує за рік шкідливих комах в 30-60 разів більше, ніж сім’я таких комахоїдних птахів, як дятли або синиці. Купол, який ми бачимо на поверхні - це тільки частина мурашника. Основа його з великою кількістю камер і ходів розміщена в землі. На поверхні купола можна побачити отвори, що ведуть у ходи, які пронизують увесь мурашник, і сполучають між собою окремі відділи. На одне гніздо мурашника витрачається 4-5 млн. хвоїнок, трісочок, гілочок.

Вивчаючи життя мурашок, нам відомо, що в них добре розвинений поліморфізм, де існує поділ на самців, самок і робочих мурашок. Досліджено, що найінтенсивніші мурашки при температурі 25-28̊ тепла.

Одна мурашина сім’я знищує від 300 до 400 комах за добу, що становить 12000 мг, за місяць – понад 9000 шт. (320г.), а за сезон – близько 5 млн. шт. (до 6 кг).

$F:\екол.стежка\20211031_135858.jpg$

Зимують мурашки в підземній частині мурашника. Там вони скупчившись чекають на весну.

Є цікава прикмета: якщо мурашки клопочуться біля мурашника, то буде тепла погода, а якщо ховаються, то дощитиме.

Прислів’я про мурашки

Мала мурашка тілом, та велика справою
Піди до мурашки, ледачий, повчися у неї розсудливості.
Мурашка мурашці рада

Охороняйте мурашок, бо вони виконують безліч екологічних функцій. Активно поїдаючи личинок шкідливих комах-вони беруть участь у регулюванні їх кількості та збереженні лісу.

Зупинка 6. Ялина – краса Карпат

«Без смереки і ялини

нема Верховини»

Краса осіннього лісу вражає…

Ялина європейська – це дерев’яна порода, яка займає панівне становище в наших лісах. Ялина досягає висоти 40-50м. Довговічна, в середньому живе до 300 років. Крона густа, пірамідальна. Хвоя тримається 7-9 років. Цвіте в травні, у жовтні дозріває насіння, а в березні-квітні наступного року висипається з шишок. Коренева система ялини поверхнева. Це часто призводить до звалювання вітром.

Ялина – тіневитривала порода, але вимоглива до ґрунту й вологи в ньому. Тіневитривалість ялини і її густа хвоя приводить до сильної зміни навколишнього середовища. Тому в ялиновому лісі влітку завжди нижча температура повітря і ґрунту, так як вона дуже знижує швидкість вітру, зменшує проникність світла.

Згідно повір’я ялина і ялиця звикли до важких гірських умов життя і різких холодів взимку, колючих пронизливих вітрів весною і виснажливих спек улітку. Однак, трапляється, що й вони не витримують знущань стихії – тоді плачуть. Їх сльози стікають по стовбурах у вигляді краплин смоли живиці. Люди ту смолу збирають і варять з неї каніфоль, якою скрипалі натирають смички. Від того так ніжно «смичок плаче – співає, аж серце завмирає».

Наш край важко уявити без хвойних лісів.

Зупинка 7. Безіменний водоспад

Одним з маленьких див нашого краю є таємничий та загадковий водоспад без імені. Його так і називають -«Безіменний». Тут завжди зупиняється подорожній, щоб скуштувати смачну воду, що ллється згори. Цю воду вважали цілющою, бо несла в собі силу Карпатських гір та лікарську силу духмяних трав. Набирали воду й випікали на ній хліб для всього села. Люди були здорові й ніколи не хворіли.

А праворуч протікає Чорна ріка, береги якої укріплені цімрованками, які вимурувано ще за часів сплаву лісу бокорашами.

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_150609.jpg$

Зупинка 8. Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці

Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці знаходиться в одному із мальовничих куточків Міжгірщини, в урочищі «Озерянка», який має славну історію, пов’язану з життям і працею жителів села Синевир.

Основним заняттям селян-кріпаків у Синевирі була вирубка лісів. Праця кріпаків у лісовому господарстві була мало продуктивна. Відсутність налагоджених шляхів і сполучення, замерзання взимку та всихання влітку малих гірських річок – все це гальмувало промислові розробки лісових багатств. З деревини лісоруби виготовляли: дошки, стропили, балки, лати, кізли, дранку, а також посуд. Ліс годував їх, обігрівав, захищав від лихих нападників.

Греблю на Чорній ріці було побудовано для транспортування лісу найдешевшим способом.

При перегородженні ріки греблею утворювався штучний ставок. Посередині цієї греблі були зроблені ворота (флудери), які за допомогою важелів відкривались і із ставка випускалась вода. Через ці ворота проходили плоти-бокори, що продовжували свій шлях по наповненій водою річці Тереблі до смт. Буштина і аж до Угорщини.

Засобів охорони здоров’я та життя лісорубів – бокорашів не існувало. Праця їх була важка і небезпечна. Бокорашами ставали лише найсміливіші. Це була робота сильних і мужніх людей, загартованих у єдиноборстві з бурхливою стихією.

З тих важких часів залишилися сумні коломийки:

Ой везу я бокорика,

Впальчина зломлена

Стоїть мила на березі

Сумна, невесела.

У вівторок бокор сорок

Збились над Гуками,

А в середу над трунею

Дзвони загукали.

А повернення плотогона додому живим і здоровим відзначалося односельцями як радісне свято.

Вздовж Чорної Ріки знаходиться ряд пам’ятників- хрестів загинули бокорашам. Їх встановлювали там, де знаходили загиблих бокорашів. Тому і притока Тереблі називається Чорна Ріка, як знак трауру, горя і смерті.

Наші односельчани разом з німецькими колоністами декілька разів перебудовували греблю. Керував цією роботою німецький інженер Ганзель. В 60-х роках греблю було реконструйовано знову.

У середині 50-х років сплав лісу по ріках Закарпаття припинено. До лісосік проклали дороги, і деревину вивозять потужні лісовози. На лісорозробках використовують різні машини і механізми, а діти бокорашів стали бензопильщиками, трактористами, шоферами.

У 1976 році тут створений єдиний в країні Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці. До катастрофічних повеней тут можна було побачити побутові й житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів, які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на природі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря. Сьогодні Гребля не діюча і являє собою історичну

$F:\екол.стежка\20211031_144753.jpg$ $C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_144416_001.jpg$

пам’ятку

Триває реконструкція Музею лісу і сплаву на Чорній ріці.

$C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_141711.jpg$ $C:\Users\admin\Desktop\екол.стежка\20211031_135759.jpg$

Експонати історико-краєзнавчого музею збереглися і зараз вони виставлені у візит – центрі НПП «Синевир».

Висновки

Туристичний маршрут є об’єктом для проведення спостережень за природою, досліджень, екскурсій для ознайомлення з видовою різноманітністю флори і фауни та їх збереження, визначними місцями, архітектурними та природними пам’ятками.

Пройшовши туристичним маршрутом «Остріки – Музей лісу і сплаву», здобувачі освіти змогли ознайомитися з історією природного національного парку «Синевир», побачити унікальні панорами куточків природи, ліси, мальовничі гірські пейзажі, скуштувати цілющу воду з водоспаду. Також подорож понесла нас сторінками історії часів бокорашів та Другої світової війни. Думаю, що всі зрозуміли наскільки важливе виховання екологічної компетентності не тільки на уроках, а й в позаурочний час.

«Пам’ятайте, у рослин і тварин нема депутатів, їм нікому писати і скаржитись, за них нікому заступитися, крім нас, людей, котрі разом із ними заселяють цю планету!»

Джераль Дарелл

Співпраця школи з відділом еколого - освітньої роботи НПП «Синевир»

Екологічне виховання молодших школярів - складний процес, який потребує багато зусиль як педагогів, так і батьків. Адже все починається з сім’ї, доброго прикладу старших, виховних заходів, які стають ґрунтом для формування екологічної культури.

Для збереження і очищення навколишнього середовища необхідно проводити інформаційну та освітню роботу зі здобувачами освіти та їхніми батьками. Зокрема : екологічні акції, виховні бесіди, квест - ігри, круглі столи, вікторини тощо.

Разом з начальником відділу еколого-освітньої роботи НПП «Синевир» Бабічиним Ю.Ю. проводиться величезна еколого-просвітницька робота щодо формування екологічної компетентності молодших школярів. Вчимо учнів сортувати сміття, не смітити, відповідально ставитися до природи. Наразі проведено акцію «Чисте довкілля-чисте сумління!» Здобувачі освіти мали можливість побачити як краще сортувати сміття. Юрій Юрійович інформував про те, як довго розкладаються різні відходи, показав наочно. Думаю, що учні будуть відповідальними за природу і власні дії.

$C:\Users\admin\Desktop\земля в небезпеці\20211111_141848.jpg$ $C:\Users\admin\Desktop\received_213564107468062.jpeg$

ПРОЄКТ

«Допомога пташкам взимку»

Мета проєкту: навчити учнів допомагати птахам у зимовий період, облаштовувати пташині «їдальні», формувати екологічну компетентність в учнів початкових класів

Завдання проєкту:

сприяти збереженню та виживанню птахів;
створити базу даних про тих птахів, що занесені до Червоної книги України;
поширити зібрану інформацію про птахів серед громадськості;
залучити учнів школи до пошуків шляхів збереження та підтримки птахів у несприятливих кліматичних умовах.

Очікувані результати:

учні поглиблять знання про птахів;
учасники проекту оволодіють елементами методики дослідницької роботи;
школярі дізнаються про діяльність природоохоронних органів;
будуть облаштовані годівниці для птахів.

Учасники проєкту: учні 3-А класу.

Опис діяльності

І етап - підготовчий:

визначити мету та очікувані результати;
визначити термін, часові межі проєкту, узгодити з планом освітньої роботи школи;
поширити інформацію про початок проєкту;
сформувати групи учасників проєкту;
зібрати ініціативну групу та провести перше організаційне заняття;
обговорити мету, завдання та очікувані результати;
обговорити шляхи стимулювання та заохочення учнів.

ІІ етап - збір необхідної інформації та матеріалів:

ознайомити учнів із чинним природоохоронним законодавством;
обговорити можливі джерела інформації про птахів ( екологічний відділ освіти НПП «Синевир», бібліотека, Інтернет);
об'єднати учнів у робочі групи згідно з напрямами дослідження, пошуку інформації - «Види птахів та їхня роль у природі», «Птахи рідного краю», «Птахи рідного краю, занесені до Червоної книги України», «Допомога людей птахам у холодні пори року»;
підібрати матеріали для оформлення плакатів, фотовиставки;
обговорити джерела фінансової підтримки проекту для придбання канцтоварів, виготовлення плакатів і фотографій.

ІІІ етап - визначення напрямів діяльності:

систематизувати та проаналізувати отримані матеріали за напрямами досліджень;
представити напрацьовані групами матеріали;
відібрати найбільш актуальні, цікаві, оригінальні матеріали для створення листівок, плакатів, фотовиставок, публікацій у пресі;
визначити й обговорити заходи, що сприятимуть поширенню зібраної інформації серед мешканців мікрорайону, кварталу, вулиці;
відшукати необхідні матеріальні ресурси (гроші, папір, матеріали для виготовлення годівниць тощо);
налагодити контакти із зацікавленими особами - представниками місцевих владних органів, громадських екологічних і природоохоронних організацій тощо;
оформити листівки, плакати, фотовиставку;
зібрати матеріали для фотоконкурсу;
розповсюдити інформацію про заплановані заходи.

IV етап - реалізація запланованої діяльності:

поширення інформації про важливість збереження птахів (випуск стінгазет, Лепбуків);
випуск і поширення буклетів, листівок;
демонстрація фотовиставки;
визначення переможців фотоконкурсу;
проведення інформаційних п'ятихвилинок;
виготовлення та розміщення годівничок;
збір корму для підгодівлі птахів.

V етап - презентація проєкту:

упорядкування матеріалів;
створення демонстраційного стенду, мультимедійної презентації;
представлення матеріалів роботи групи на учнівських зборах, конференції, батьківських зборах;
висвітлення реалізації проєкту на веб-сайті закладу

VI етап - оцінювання результатів проекту:

вивчити громадську думку про реалізований проект;
узагальнити отриманий досвід;
провести опитування серед учнів школи про доцільність проєктної діяльності;
обговорити з учасниками проекту його результати, особливості окремих етапів, результативність заходів, прорахунки та недоліки проекту;
кожному учаснику проекту написати свої враження від проекту за таким зразком: «Для мене цей проект був важливим, тому що...», «У ході проекту я зміг дізнатись про...», «Наступного разу варто врахувати... і не допустити таких помилок...».

Умови реалізації:

чітке планування діяльності й послідовне виконання етапів проекту;
чітко визначити й обґрунтувати часові межі;
заручитись підтримкою школярів, місцевих органів влади, природоохоронних організацій;
своєчасно домовитись про матеріали, з яких виготовлятимуться годівниці для птахів.

Ресурси: ватман, маркери, гуаш, фотоматеріали; матеріал для виготовлення плакатів, шпаківень і годівничок; столярні інструменти; корм для птахів.

$C:\Users\admin\Desktop\Новая папка (2)\20211101_095250.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\20211102_123816.jpg$

$C:\Users\user\Desktop\20211102_123544.jpg$ $C:\Users\admin\Desktop\Новая папка (2)\20211101_100416.jpg$

Підведення підсумків.

$C:\Users\admin\Desktop\Новая папка (2)\20211101_100925.jpg$

Тема. Відповідальність людини за свої вчинки. Екологічна культура учнів.

Мета. Ознайомити дітей із поняттями «екологія», «екологічна культура».

Зв'язувати вплив екології на навколишнє середовище. Вчити школярі правильно поводитись у лісі, у полі, примножувати і оберігати природу. Розвивати увагу, спостережливість, уміння робити висновки, мислення учнів. Виховувати бережливе ставлення до природи, як до рідного дому, бажання зберегти нашу планету Земля для нащадків.

Обладнання. Ілюстрації про природу, таблиці, матеріал для дослідів, картки

із словами.

Хід заняття

I. Організація учнів. 1. Робота над девізом.

– На Землі, у домі вселюдському

Протиріч і негараздів тьма.

Будьте, люди, обережні в ньому.

Іншої домівки в нас нема!

– До чого закликає нас автор цих рядків? (Берегти природу, охороняти її і примножувати її багатства)

– Що така природа? (Все що нас оточує, крім предметів виготовлених руками людини.)

II. Оголошення теми і завдань заняття.

Сьогодні ознайомимось із поняттям «екологія», «екологічна культура».

Спробуємо вияснити, чому людина повинна нести відповідальність за свої вчинки.

Екологія - це наука про навколишнє середовище.

Воно походить з грецької мови, де «ойкос» - дім, місце існування.

У тлумачному словнику української мови має 2 значення:

1. Екологія - взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем.

2. Екологія – розділ біології, що займається вивченням взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем.

- Уявіть картину.. .(розповідь вчителя)

Україна - одна з екологічно забруднених країн. В 1992 р. вона оголошена зоною екологічної кризи. Трагедією в житті всього українського народу стала аварія на ЧАЕС. Велика кількість радіаційних продуктів згубно вплинула на все живе, на здоров'я людей. Майбутнє людей в небезпеці. Екологічна криза - це проблема чистої води, поява кислотних дощів, поширення такої страшної хвороби, як рак. І тому ми повинні бити на сполох, щоб врятувати нашу Землю. Люди мають знати, як і де слід будувати атомні станції, заводи, фабрики, що робити для того, щоб берегти природу.

ІІІ. Засвоєння знань.

До речі, щодо інформації, чи завжди вона буває правдивою? Нещодавно я почула, що є 5 океанів.

- А ви скільки знаєте? Які?

- Стосовно п'ятого говорилось, що він:

Не прісний і не солоний,

Хоча блакитний і прозорий,

Без берегів і без води,

Пливемо в ньому я і ти,

І легкокрилі літаки.

(Океан повітря)

- Ці слова дають вам мізерну інформацію, проте я впевнена, що ви знаєте про цей океан набагато більше.

- До яких тіл належить повітря?

- Чи має воно запах?

- Чи рухоме?

- Чи необхідне повітря живим організмам?

- Який висновок можна зробити?

Природа дає нам повітря, без якого людина може прожити лише кілька хвилин. 1,5 повітря на Землі становить кисень. Його утворюють і виділяють у повітря тільки зелені рослини.

Але люди часом недбало ставляться до повітря.

- Зараз ми проведемо дослід, як впливають продукти згорання на навколишні предмети.

Дослід 1. Свічка горить, залишає на склі кіптяву чорного кольору.

- Під час горіння виділяється кіптява чорного кольору, яка забруднює навколишнє середовище.

Проблемні ситуації:

1. Спалення листя...

- Чи правильно вчинили діти?

2. Прогрівання КамАЗу...

- Чи вірно вчинив тато?

Який висновок ми повинні зробити? Охороняй повітря!

Є закон про охорону повітря. Він вимагає, щоб на всіх підприємствах встановлювали спеціальні фільтри, пиловловлювачі.

IV. Фізкультхвилинка

V. Демонстрація глобуса

- Чи відомий вам цей предмет?

- Який колір переважає на поверхні нашої Землі?

- Чому?

- Де в природі є вода?

- Якою буває вода?

- Кому потрібна вода?

- Наведіть приклади нерозчинних у воді речовин.

- Чому на Землі стає все менше чистої води?

- Як запобігти отруєнню водойм.

Чи гарантує Конституція збереження водних ресурсів? (Так у статті 5,13)

Хвилинка уяви

- Запрошую вас на лісову галявину. Спробуйте вловити подих вітерцю, шепіт дерев, сумний голос пташок, ледь чуті крики звірят.

- Чи сподобалось вам?

- А чому так сумно на ній?

- Зараз поділимось на дві групи:

I. група - «Я вважаю, що твердження правильне»;

II. Група - «Я вважаю, що твердження неправильне».

Повідомляти це будете «голосуванням ногами»

1. Хто є охоронцем ґрунту?

- миша - дощовий черв 'як

2. Як потрібно охороняти ґрунти? Зʼєднай.

- Насаджувати дерева і кущі. - Вивозити сміття на поля.

- Зрошувати поля. - Боротися з ярами.

3. Великої шкоди ґрунту завдають. Виписати:

Зливи. Яри. Дощові черв'яки. Сніг. Отрутохімікати. Ерозія. Травневий хрущ. Кріт.

4. Як потрібно охороняти ліси?

- Ліс - комора чистого повітря.

- Ліс - це дивний світ дерев, кущів, звірів, птахів.

- Ліс - для вирубки.

- Ліс - джерело кисню.

- Якщо забруднювати воду, то рано чи пізно ми споживатимемо саме таку воду, яка надходить із Світового океану.

Але воду можна очистити за допомогою очисних споруд.

- Який висновок ми можемо зробити? Охороняй водойми

Гра «Ти мені, а я тобі»

- Багато смачних овочів росте на грядці. Та не замислюються люди, що є проблеми й у ґрунтів.

- Що таке ґрунт?

- Для чого люди використовують ґрунт?

- Чому руйнується ґрунт?

( Неправильна обробка ґрунту, величезна кількість мінеральних добрив та отрутохімікатів, ерозія вітру, води)

1см ґрунту - 250-500 років

У Статті 14 Конституції України йдеться, що Земля є основним національним багатством.

- Отже, що ми повинні берегти? «Бережи ґрунти!»

VІ. Робота з кросвордом

- Яке ключове слово кросворду?

- Який найдорожчий скарб у світі?

- Як треба піклуватися про природу?

- Де про це сказано? (Конституція, ст. 6.6)

- Який висновок зробимо? Бережи живу природу!

VІІ. Рефлексія (підсумок).

- Ще раз прочитайте завдання, які поставило наше заняття.

- Чи є вони завданням сьогоднішнього дня?

- Тож нехай вони залишаються для нас законами на все життя.

- Працювали ви добре, але справжню оцінку вашій роботі дасть сама природа.

- Ваші судження, щодо охорони ґрунтів.

Моніторинг дослідження забруднення ґрунтів у селі (місті)

Об’єкт спостереження: ґрунти біля житлового будинку_____________

Дата та рік проведення_________________

Мета дослідження: визначити різновид сміття, яким забруднені ґрунти біля

житлового будинку, встановити міру сміттєвого забруднення території дослідження.

Передбачення можливих результатів дослідження________________

Хід дослідження

Самостійна робота

Провести одноденний екологічний моніторинг подвір’я біля:

І група – шкільний сад

ІІ група – спортивний майданчик

ІІІ – шкільна їдальня

Кількість поверхів у помешканні_______________

Чисельність мешканців житла__________________

Запиши у наведеній нище таблиці назву і кількість сміття, яке ти виявив під час обстеження визначеної території

Назва сміття	Кількість сміття
Пластиковий пакет
Пластикова пляшка
Скляна пляшка
Металева бляшанка
Інші металеві речі
Харчові відходи
Зіпсовані іграшки
Обгортки від цукерок
Обгортки від морозива
Всього виявлено сміття

Визначте ступінь сміттєвого забруднення території екологічного моніторингу та розфарбуйте відповідним кольором квадрат:

Дуже забруднена (чорний квадрат)

Частково забруднений (сірий квадрат)

Чиста (голубий квадрат)

Поміркуйте, чи спричинюють ваші дії забрудненню подвір’я житлового будинку. Зафарбуйте квадрат біля обраної відповіді. Коротко запишіть, чому обрали саме таку відповідь.

Так _______________________________________________________

Ні _______________________________________________________

Запишіть назви предметів, які щотижня викидаєте на смітник:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

У своєму записі підкресліть хвилястою лінією назви предметів, які можна використати повторно, а прямо – ті, які потрібно здати у приймальні пункти макулатури, металобрухту, склотари. Коротко запишіть висновок

Визначте, який різновид сміття найчастіше забруднює подвір’я біля житлових будинків?
Коротко запишіть, як можна зменшити сміттєве забруднення довкілля та підтримувати чистоту в ньому. Що в записаному переліку залежить особисто від вас.

Відповідь підкресліть_____________________________________________

Список використаних джел та літератури:

Іванина М. Д. Синевирський бокораш. – К., 2014
Комендар В.І., П.М.Скунць, Гнатюк М.Ю. Зелені перлини Карпат. Ужгород «Карпати» 1985.
Типова освітня програма 1-4 класи. Ресурс доступу:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyi-shkoli

Інтернет ресурс www.npp-synevyr.net.ua

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Субота Оксана Михайлівна

Пов’язані теми

Я досліджую світ, Методичні рекомендації

НУШ

Додано

24 серпня 2025

Переглядів

411

Оцінка розробки

Відгуки відсутні