Новий формат виховних заходів у позаурочний час ,,Твоє життя - безцінний дар"

                                                                                  Учитель – наче диригент,

                                                                                 його оркестр – маленькі діти.

 

    Кожен учитель, котрий прийшов у професію за покликом серця, назавжди залишається учнем. Минають роки, з’являється досвід, виростають учні, скроні сріблить сивина, але… допитлива та чуйна душа педагога не знає спокою. Вона завжди у пошуку: нових методів, форм та прийомів творчої діяльності та дієвої співпраці з учнями, батьківським колективом, колегами, громадськістю. Якщо ми заплющимо очі і пригадаємо свого улюбленого вчителя, то на обличчі безсумнівно розквітне посмішка, серце наповниться ніжністю та любов’ю, а в очах поселиться надія та тиха радість, адже він навчав нас найголовнішого – любити життя та цінувати людей, зуміти відчути кожну душу з її  радостями та печалями, перемогами та падіннями, спокоєм та щирістю…

   Я думаю, що життя – це найскладніша наука, опанування котрою потребує величезних зусиль людяності та доброти, щирості та відвертості, безперервної творчої праці учителя, учнів та батьків. (додаток, мал. 1). Хочу поділитися досвідом виховної роботи.

 

 

 

 

 

 

                                                            – 2 –

Ідея. Твоє життя – безцінний дар.

Мета. Поглиблювати та розширювати знання дітей про людське життя, його цінність та неповторність; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення, творчі здібності; виховувати повагу до людей, любов до життя, дружбу.

Завдання (додаток, мал. 2.):

1. Залучати учнів до активної виховної діяльності.

2. Розвивати толерантність, емпатію.

3. Здійснювати творчу діяльність педагога та учнів.

4. Формувати критичне мислення.

5. Залучати батьківський колектив до творчої співпраці.

   Мої учні такі ж, як і Ваші. Вони дзвінко сміються, голосно плачуть, щиро дивуються усьому новому та невідомому, хвилюються, переймаються, вередують, тупають ногами, але безсумнівно люблять життя, хоча до кінця ще не здогадуються про його несподіваність та неповторність, не вміють його цінувати, дарувати радість іншим, ділити чуже горе, підтримувати, захищати.

   Ефективна реалізація цього проекту вимагає послідовно – спланованих дій педагога (додаток. Мал. 3):

1. Довіра учнівського колективу.

   Педагог зможе здійснити усе задумане, якщо діти будуть йому довіряти. У початковій школі вчитель має беззаперечний авторитет, але довіру потрібно завоювати.

2. Несподіванка.

   Дітвора завжди радісно сприймає різноманітні несподіванки, сюрпризи, усе нове і невідоме.                              – 3 –

3. Мотивація.

   Неможливо нічого зробити, змінити чи створити, якщо у нас немає чітко сформованої мети, котра керує нашими потребами та інтересами, як інтелектуальними, так і фізіологічними.

4. Розвиток критичного мислення, зв’язного мовлення.

   Діти одержують велику кількість інформації, і не завжди дорослі знають про якість цієї інформації, тому нам просто необхідно навчити їх відбирати  потрібні факти, аналізувати їх, робити висновки, висловлювати власну думку, аргументувати її, переконувати інших.

5. Віра у кожного учня.

   Якщо вчитель вірить в успіх своїх учнів, то вони неодмінно зможуть досягнути поставленої мети. Хтось з відомих сказав, що справді близькою є та людина, котра знає твоє минуле, вірить у твоє майбутнє і сприймає тебе таким, яким ти є зараз.

6. Творча співпраця педагога та його учнів.

   З віком нас усе більше поглинає рутинна життя, засмучують різноманітні втрати, розчаровують негаразди, але вони, наші учні, допомагають нам успішно забувати наші клопоти, а ми – допомагаємо їм дорослішати свідомими та відповідальними, показуємо, як потрібно перемагати невдачі, досягати успіхів, вміти цінувати те, що маємо, і створювати щось нове та неповторне.

7. Виховання толерантності.

    Єдність у різноманітті. Усі ми люди, але усі неповторні та єдині у своїх талантах.

                                                       – 4 –

8. Створення дружнього учнівського колективу.

    Клас – це учнівська родина, в якій має панувати щирість та добро, взаємодопомога, людяність, вірність.

9. Виховання поваги до людей.

   Для того, щоб поважали нас, ми повинні поважати інших. Учні повинні це чітко усвідомити уже з перших днів навчання у школі.

10. Показати неповторність людського життя, його красу і таємничість, розвивати любов до життя.

   Велика кількість життєвих ситуацій, які трапляються щодня у житті дітей, допоможуть їм зрозуміти неповторність людського, навчать цінувати його та насолоджуватись ним.

11. Залучення батьківського колективу до активної та творчої співпраці.

   Батьки – це вчителі життя. Вони є поряд з дітьми від народження і аж до смерті, оберігають їх, безмежно люблять, допомагають їм, але іноді пасивно ставляться до шкільного життя своїх синочків та донечок, тому потрібно створити такі умови, щоб матусі та татусі самі захотіли допомагати, стали відповідальними співробітниками вчителя.

12. Родинні зустрічі, розвиток творчих здібностей учнів, участь в конкурсах, змаганнях, волонтерський рух.

   Практичне застосування набутих знань, розвиток умінь, формування навичок.

13. Життєрадісні учні, котрі цінують власне життя, насолоджуються ним, а найголовніше – навчають цього інших.

    Учитель початкових класів досягає цього на 4 рік співпраці з учнями, дуже

                                                        – 5 – 

важливо щоб діти змогли самостійно продовжувати цю діяльність далі,вдосконалюючи та розширюючи її. Дії педагога повинні бути чітко спланованими та обов’язково послідовними. Зупинимось детально на окремих з них.

    Найскладніше завоювати дитячу довіру. Справжню довіру,  а не вигадану. Кожна дитина – це неповторне Боже створіння, котре має трепетну та чуйну душу. Дуже часто першокласники не можуть пояснити своїх відчуттів, потреб, тривог, і тому вчитель має побачити, почути, зрозуміти без слів. Це надзвичайно складний процес – зрозуміти чужу душу, підтримати, допомогти, вселити надію. Якщо діти відчують вашу підтримку, то ви станете для них другом, порадником, людиною, якій вони довірятимуть. Дитяча довіра допоможе вам вселити у їхні серця віру в успіх, адже якщо хоч одна людини вірить у твої можливості, то ти неодмінно досягнеш поставленої мети, станеш успішним, а далі зможеш допомагати іншим людям (додаток. мал. 4).

   У вересні з першокласниками варто провести годину спілкування, під час якої переконливо використати такі фрази:

– Я довіряю саме вам свої знання та вміння.

– Я вірю, що ви обов’язково ними оволодієте, поглибите їх та розширите. Виростете розумними та мудрими.

– Я впевнена, ви будете підтримувати один одного, допомагатимете іншим людям.

   Дітвора завжди полюбляє усе нове, невідоме, адже воно цікаве і викликає в дитини щире захоплення, яке сприяє формуванню мотивів. Мотиви, звичайно ж, у кожного учня свої, але якщо вони свідомі та стійкі, то неодмінно сприятимуть розвитку творчих здібностей дитини, сприятимуть практичній

                                                          – 6 –

діяльності, спонукатимуть до волонтерського руху, виховуватимуть повагу до людей, чуйність до їхніх потреб, відвертість, емпатію, толерантність, і вселятимуть віру у людей, надію та сподівання на краще, насолоду життям та вміння його цінувати (додаток, мал. 5).

    Живучи у країні, де йде жорстока неоголошена війна, ми не можемо залишатися байдужими. Якось для моїх учнів несподіванкою стала розповідь однокласниці про батька, який перебуває в зоні АТО. Ця новина викликала у них різноманітні почуття та емоції: сум, гордість, сльози, печаль, щирість, а головне – неочікуваність. Діти самі почали ставити запитання, на які самі ж відповідали:

– Мар’янко, чому твій татко в зоні АТО?

– Він захищає мене і маму, бабусю і дідуся, а також усіх українців.

– І нас він теж захищає?

– Так, він захищає усіх.

– Ти сумуєш за ним?

– Дуже сумую, але іноді він телефонує. Просить, щоб ми не хвилювались, і обов’язково передає вітання усім мої друзям та вчительці.

 – Мар’янко, коли наступного разу татко зателефонує, то скажи, що ми йому дуже вдячні за його відвагу та хоробрість. Нехай Господь його оберігає.

    В учнів з’явився дуже сильний мотив – захист своєї Батьківщини. Ми з’ясували, що Україна починається з мови, яку потрібно вивчати та плекати, з батьків, яких потрібно любити і поважати, з людей, яким потрібно допомагати, з життя, яке не можна марнувати, з радості, яку потрібно дарувати іншим людям. Ми беремо участь у багатьох волонтерських акціях, допомагаємо іншим, підтримуємо їх. Справжньою радісною несподіванкою

                                                          – 7 –

для нас став візит пана Віктора, татка Мар’янки, на родинну зустріч. Радість однієї дитинки та її сім’ї розділила дружня шкільна родина.

    Варто ретельно вивчити батьківський колектив, щоб визначити таланти та творчі здібності батьків, адже вони відіграють важливу роль у формуванні людяності, працьовитості, наполегливості. Дуже часто ми зустрічаємось з різноманітними труднощами у повсякденному житті, які можна вдало використати у виховній роботі. 

   Наприклад, поламаний стілець або розкручена парта, напевно і у вас траплялося таке, стане нагодою, аби запросити батька – столяра до школи. Він, звичайно, не відмовить вам у допомозі і погодиться прийти. А далі, старанно виконуючи поставлене завдання, дуже ненав’язливо розповість дітям багато цікавого про свою професію, її важливість, різноманітні інструменти, матеріали. Діти з цікавістю слухатимуть розповідь, уважно сприйматимуть інформацію, захоплено стежитимуть за руками майстра, вчитимуться поважати чужу працю, насолоджуватися нею.

     Кожна дитина молодшого шкільного віку полюбляє спілкування з вчителем та однокласниками після уроків. Традицій виховні  години поступаються місцем нетрадиційним заняттям, котрі захоплюють учнів, перетворюють їх   в активних творців незабутніх виховних заходів. Варто зазначити, що батьківський колектив теж натхненно готується до родинних зустрічей, круглих столів, щирого спілкування. Створення дружньої та єдиної у своїх прагненнях класної родини – процес  непростий та тривалий у часі, але  досягнений результат такої праці нікого не залишає байдужим (додаток, фото).

    Серед великої кількості проведених виховних заходів хочу виділити такі:

,,Говори, історіє”,

                                                        – 8 –

,,Поки горить свіча”,

,,Голос дитячої душі”,

,,Почуйте мене, дорослі!”

,,Тому, хто біля мене руку дам”,

,,Тривожить душу …”

,,Буває, часом сліпну від краси …”

,,Моя Україно – колиско добра”,

,,Коралове намисто”.

    Звичайно, ми не зможемо передбачити чи спрогнозувати усіх життєвих ситуацій, в які потраплять наші вихованці, не зможемо дати відповіді на всі їхні запитання, не встигнемо завжди прийти їм на допомогу, але ми повинні навчити їх приймати самостійні рішення, поважати людей, допомагати їм, підтримувати їх, бути відповідальними, наполегливими, досягати поставленої мети, не піддаватися паніці, не розчаровуватися, вірити, надіятись, цінувати те, що мають, а головне – радіти життю, насолоджуватися ним, і навчати цього інших. Щиро сподіваюсь, що мої учні стануть саме такими, адже кожна людина варта щастя й радості у житті.

 

 

 

 

 

 

                                                      – 9 –

                                                    Додатки

Мал. 1. Виховна діяльність.

 

Мал. 2. Завдання виховної діяльності.

                                                      – 10 –

Мал. 3                                               – 11 –

   Мал. 4.

Мал. 5                                          – 12–

  

                                                       – 13 –

 

 

                                                             – 14 –