Новорічна казка на новий лад "Коза - Дереза"

Коза – Дереза

(весела казка на новий лад)

Дійові особи:

Коза

Баба

Дід

Заєць

Лисичка

Вовк

Ведмідь

Собака

Рак 

 

Баба

Новий рік вже наступає,

Діда й досі десь немає.

Як пішов годин у п’ять

На базар козу куплять.

То вже їсти наварила ,

Миски, ложки перемила

Стіл накрила я сама,

А його нема й нема.

 

(Ходить туди – сюди)

 

Захотілось, бач старому,

 привести козу додому.

Причепився, як смола.

Я й грошей йому дала.

А тепер, якщо ті гроші,

Вкрадуть люди нехороші?

Діду, я не подарую! (Прислухається)

О, якусь розмову чую

Це мабуть мій дід іде,

І козу свою веде.

 

(З’являється дід, веде на налигачі козу)

 

Дід

Ти, козо, тримайсь позаду. (До баби)

Що, стара, а ти й не рада,

Що козу тобі веду?

 

Баба

Чує, серце - на біду,

ти привів оцю тварину.

 

Дід

Та не лайся, дай ряднину,

Я підстилки принесу.

Ну, а ти бери  Козу

Та веди в сарай, до стійла..

 

Коза:

Ще чого бач, захотіли?

І кого, мене, Богиню?

На полову та на сіно?

Я, вам, що свиня чи Мурка?

Я Коза вам, а не курка.

Буду жити тільки в хаті.

Спати буду лиш в кроваті.

Їсти буду білий хліб

Та варення на обід.

 

Баба

Діду, що вона говорить?

Про яку кровать городить?

 

Коза:

Бабо, чуєш, що віднині

Жити буду я в світлині.

Будеш ти мені годити

Та як слід за мной ходити.

Бо не гляну  на твій  вік

Вмить  отримаєш під бік

 

Дід

Кізко, кізко, схаменися

 

Коза:

Ти дивися причепився.

Ви ще тут? Незрозуміла?

Чи погано пояснила?

Бабо, діду поспішіть

І Богиню накорміть

Та тут стіл накритий бачу

Тоді йдіть, ви вільні значить…

 

Баба (До діда)

Ну, щасливий, що купив,

І це лихо в дім привів?

Діду, що тепер робити?

І як нам надалі жити?

 

Дід

Бабо, годі причитать,

Треба діло виправлять.

Козо, чуєш, схаменися.

Та за розум ти берися.

Будем тебе доглядати.

Ти нам – молоко давати.

 

Коза:

Що? Яке ще молоко?

Що я з розуму того?

Хочете ви молока?

то у гастроном пора.

А таку як я – Богиню,

Треба берегти віднині.

Спать в перину укладати,

Їжу в ліжко подавати.

Гарний одяг купувати.

На курорти виряджати.

А не то, клянусь рогами,

Затопчу я вас ногами.

 

Дід

Що?!! Де мій ніж, заріжу кляту.

 

Коза:

Ач, який ти дід  завзятий,

А, ну спробуй - но, заріж.

Та не візьме мене ніж!

(Коза виривається, штовхає діда і тікає)

 

Дід

(до баби)

Ти на мене не дивися,

Бачу й сам, що помилився.

Думав гарно заживемо,

Молочка разом поп’ємо

Сиру, бринзи наготуєм

Поїмо і поторгуєм…

Ну, а вийшла,  ось біда,

Ні кози, ні молока…

 

 Дія ІІ

 

Коза:

Я Коза – Дереза,

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Як залізе в мене біс –

Розжену увесь я ліс!

 

(Зайчикова хатка)

 

От і хатка є для мене,

В хатці печене варене,

Стіл накритий, ти дивись!

Гей, хазяїне, озвись!

А хазяїна немає…

Ну, поки він десь гуляє,

Я наїмся і нап’юсь,

І в цій хатці поселюсь.

(Коза заходить в хатку з’являється заєць)

 

Заєць:

Новий рік уже на «носі»

Друзів, ще немає досі.

Я про все давно подбав,

Гарний стіл приготував.

Банка меду є Ведмедю,

Для Лисиці буде птиця,

Вовку м’яса кілограм,

З холодильника подам

О, я бачу, в цю годину

Сам прийшов хтось на гостину.

Бачу, цей незваний гість

Всі харчі мої поїсть.

Хто ти гостю озовися!

 

Коза:

О, дивися появився

Мале, миршаве, якесь.

Невелика буде честь.

Я Коза - Дереза

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Тупу – тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі смерть!

 

Заєць:

Ой, не хочеться вмирати,

Але як зайти до хати?

Як зустріти Новий Рік?

(Сідає і плаче)

 

Коза:

Пішов звідси геть. Привіт!

 

Лисичка:

Гей, сусіде, чом ти плачеш?

В гості кликав же неначе?

В шлунку пусто, в роті сухо.

Тай замерзли мої вуха,

Ну, ходім мерщій до хати!

 

Заєць:

Так у хаті звір рогатий

Проганяє він мене!

 

Лисичка:

Ну мене не прожене!

Я розумна, хитра, вміла,

Не боюсь лихого звіра!

Хто – хто в Зайчиковій хатці сидить?

 

Коза:

(Виглядає у вікно)

Руда, хитра, ще й лахмата.

Не буде твоя ця хата!

Я Коза - Дереза

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Тупу – тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі смерть!

 

Лисичка:

Є, хоч з хати пахне смачно,

Та зайти у хату лячно.

Жаль пропав такий обід!

Ну, побігла я, привіт!

(Сідає і плаче, з’являється Вовк)

 

Вовк:

Я такого ще не бачив:

В Новий рік хтось гірко плаче

Що там сталось, розкажи.

 

Заєць:

Вовче – брате, поможи!

Там якась лиха тварина,

Не пускає нас в хатину.

 

Вовк:

Що таке? Та хто посмів

Найсильнішого з Вовків

Не пускать? Клянусь Богами –

З’їм з рогами і ногами!

Хто – хто в Зайчиковій хатці сидить?

 

Коза:

Гляньте, пес  кудлатий, сірий.

Якийсь дуже він змарнілий.

Ще й «лякає» він мене.

Думає, що прожене, Ха!

Я Коза - Дереза

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Тупу – тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі смерть!

 

Вовк:

Я б її…(показує кулака в сторону хатинки) Та неохота,

Спішна в мене є робота…

(до глядачів)

Краще я оцю біду

Стороною обійду!

 

(Вовк втікає з’являється Ведмідь)

 

Ведмідь:

В хаті мед є - нюхом чую.

Мабуть, тут я й заночую.

Ти дивися і Зайча

У дворі мене стріча!

 

Заєць:

Видно, дядечку Ведмедю,

Не скуштуєте ви меду,

Бо у хаті звір сидить,

Нахваляється убить

Кожного кого побачить!

 

Ведмідь:

То піду назад я значить.

 

Заєць:

Підождіть – но! Ви ж Ведмідь!

То візьміть та й проженіть

Це страховище рогате!

 

Ведмідь:

Чи зайти і справді в хату?

Сил мені не позичать…

Чи спочатку заричать?

Заричу я страшно й дико,

Звір помре із того крику!

Досить в хатці цій сидіть!

Гей, вилазь, бо я ведмідь!

 

Коза:

Розкричавсь, гора з соломи,

Треба було рикать вдома.

Захотів бач, «налякать»,

Будеш сам звідси втікать!

Я Коза - Дереза

За три копи куплена,

Півбока луплено,

Тупу – тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі смерть!

 

Ведмідь:

Ні, Зайчисько, я боюся.

Видно, звір, цей, щось не в дусі,

Ще рогами штриконе,

Й поминай, як звать мене!

 

(Сідає і плаче)

 

Рак:

Що ти плачеш, Зайцю сірий?

 

Заєць:

Бо ніхто не може звіра

З хати вигнать!

 

Рак:

Що за звір?

 

Заєць:

Ти не виженеш, повір.

Тут були уже й сильніші.

Та розбіглися як миші.

Звір той дуже – дуже злий.

 

Рак:

Не дивись, що я малий.

Бо не сила, і не роги

Запорука перемоги,

А хоробрий, вірний друг,

Та твердий, незламний дух!

Чи готовий ти до бою?

 

Заєць:Так

 

Рак:

Тоді іди за мною,

І не бійся. Знає всяк,

Що в бою не видасть Рак!

Хто – хто в Зайчиковій хатці сидить?

 

Коза:

Ой, це хто там хтось говорить,

«Жаху» тут мені наводить?

Щось не бачу я тебе,

мабуть розтопчу тебе.

 

Рак:

А я Рак – неборак,

Як ущипну – буде знак!

(Заходить у хатку, звідти лунає шум і мекання, коза тікає)

Заєць:

Утекла, рогата з хати?

Будеш знати, будеш знати!

 

Рак:

Що на всяку задираку

Є клешня кусюча в Рака.

 

Заєць:

Сто приятелів навкруг,

Але ти – найкращий друг!

Допомога знадобиться –

Я піду й за тебе биться,

І ніякій злій тварині

Не здолати нас віднині!

 

Дія ІІІ

 

Коза:

Ліс навколо, страшно, тихо…

Ще й мороз пройма на лихо.

Й заблукала, як на зло!

Щось мені не повезло…

 

(Сідає на пеньок і плаче)

 

Свиня:

Рік Свині вже наступає!

Всі давно мене чекають!

Я зайду у кожен дім,

Принесу здоров’я всім!

А ще успіхів багато

І веселощів у свято!

Ой, це хто отам голосить?

Мабуть, допомоги просить?

Чом, ти плачеш, Кізко люба?

 

Коза:

Бо була я дуже груба.

Всіх образила сповна,

І залишилась  сама – а – а!

(Закривається і плаче)

Свиня:

Годі, Кізко, причитати.

Треба діло виправляти!

Добре, що ти зрозуміла.

Друзі вірні – це є сила!

 

Коза:

Знаю винна, каюсь друже,

Я додому хочу дуже.

Проведи мене до діда,

Дам тобі я меду й хліба

Буду тобі дуже вдячна,

Бо мені тут дуже лячно.

 

Свиня:

Що ж тоді лишай тривогу,

Та хутчіш збирайсь в дорогу.

Поспішім, бо Новий рік.

Вже заходить на поріг!

 

(Коза і Свиня заходять в хатинку до Діда і Баби)

 

Свиня:

Добрий вечір в вашій хаті,

Будьте завжди ви багаті

І здорові, і щасливі,

В Новім році всім на диво!

Ось привів, вашу пропажу

 

Дід

Грубіянку, кізку вражу?

Що хотіла з світу зжить?

 

Коза:

Діду, бабо, ви простіть,

І назад мене прийміть.

Я клянуся, що віднині,

Буду поміччю в родині.

Буду Вас я шанувати.

І  любить, і догоджати.

Вас на старість доглядати.

Та ще й  молока давати.

 

Баба

Добре, Кізко, повертайся,

І в родині залишайся.

 

Коза:

Треба мирно й дружно вміти

Один одного цінити!

Поважати і любити!

Тоді  гарно будем жити!

 

КІНЕЦЬ