Еволюція є природним явищем, яке пов’язане з такими властивостями живого, як адаптивність, спадковість і мінливість. Еволюція — це зміна будови та функцій організмів упродовж історії планети Земля. Еволюція є процесом адаптивних перетворень живої природи. Це дуже тривалий історичний процес, він здійснюється мільйони років і є незворотним
Життя на нашій планеті зародилося у воді. Тож перші організми, які могли використовувати сонячну енергію, теж з’явилися у воді. Серед давніх прокаріотів виникли ціанобактерії, які в результаті фотосинтезу виділяли кисень. Згодом з’явилися еукаріотичні водорості, хлоропластами яких стали ціанобактерії.
На Землю постійно потрапляє згубне космічне випромінювання. Тому давні водорості могли жити лише у водоймах, де шар води захищав їх від ультрафіолету та радіації. Кисень, вироблений у процесі фотосинтезу, мільярдами років потрапляв із води в атмосферу Землі. У результаті цих процесів змінився склад атмосфери. Вона збагатилася киснем, із якого в атмосфері утворився озоновий шар. Саме він не пропускає на Землю смертоносне космічне випромінювання. Завдяки цьому з’явилася можливість опанування живими організмами суходолу.
Зелені водорості, які потрапляли зі звичного водного середовища існування на суходіл, зрештою, пристосувалися до нових умов існування в наземно-повітряному середовищі. Для цього в зелених водоростей (предків наземних рослин) виникли покривні тканини для захисту від висихання, провідні й механічні тканини для транспорту речовин та опори тіла, пристосування до поглинання мінеральних речовин і води з ґрунту, а кисню та вуглекислого газу — з повітря. Таким чином від зелених водоростей виникли вищі, або наземні, рослини
Еволюційні зміни рослинного світу відбувалися поступово. Спочатку на суходолі з’явилися риніофіти — найдавніша вимерла група спорових рослин, що пристосувалися до нових умов. У них була ще дуже примітивна будова, вони не мали ані коренів, ані листків, лише розгалужені зелені гілочки. Тож цю групу рослин можна назвати своєрідною проміжною ланкою між водоростями й наземними рослинами. Але в них виникли покривні та провідні тканини, що сприяли виживанню на суходолі
Близько 350 млн років тому виникли насіннєві папороті. Це рослини, які зовні схожі на папороті, але розмножувалися вони насінням, а не спорами. Потім з’явилися справжні насінні рослини — Голонасінні — та більш складні за будовою Покритонасінні (Квіткові) рослини. Ці рослини не потребували води для запліднення. Голонасінні та Покритонасінні рослини зайняли раніше недоступні для спорових ділянки земної суші, де відчувався дефіцит води або були більш жорсткі умови зростання. Таким чином, насінні рослини мали досконалу будову тканин і органів, їхнє запліднення не залежало від води, вони були добре пристосовані до життя на суходолі в наземно-повітряному середовищі
Водночас з ускладненням зовнішньої будови в рослин відбувалися пристосування до кращого розмноження в умовах суходолу. У Покритонасінних (Квіткових) рослин виникла квітка, яка стала пристосуванням до більш ефективного запилення й запліднення. Крім того, з’явився плід, який забезпечив захист насіння та їхнє поширення.
Із часом квітки покритонасінних рослин пристосувалися до різних способів запилення, а плоди та насіння — до різних способів поширення. Більшість покритонасінних, за винятком тих, що виростають у тропічних районах, стали листопадними рослинами. Це явище є пристосуванням до сезонних змін клімату.
Порівняння особливостей мохів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин Завдання 1. Розгляньте малюнки. Порівняйте життєвий цикл мохів і папоротей. Опишіть і порівняйте їхні гаметофіти й спорофіти. Що в них схожого? Чим вони відрізняються? Запишіть назви елементів схеми, які позначені цифрами. Зробіть висновки
Опорні точки. Вихід рослин на суходіл є важливою подією в розвитку життя на Землі. Він став можливим завдяки поширенню в морях і океанах фотосинтезуючих водоростей. Це спричинило зміни складу атмосфери й утворення озонового шару, який захищає Землю від космічних променів. Нові умови суходолу змінили будову рослин: у них з’явилися органи й тканини. У спорових рослин статеве розмноження залишалося пов’язаним із водою, а в насінних воно вже не залежить від води