Обрядові свята українського народу (літературно-музична композиція з народознавства)

Обрядові свята українського народу

літературно-музична композиція

Підготувала Редько Т.І., учитель української мови та літератури

Дем’янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Донецької області, Мангушського району

Мета:

• формувати уявлення про цикл календарних народних свят;         
• викликати інтерес до традицій українського народу у відзначенні свят, бажання наслідувати традиції наших предків;
• виховувати  шанобливе ставлення до традицій українського народу, естетичні смаки учнів;
• прищеплювати інтерес до творчості українських письменників.

Обладнання: декорації, відповідний тематичний музичний супровід.

Хід заходу

Ведучий 1

Свято в українській народні традиції завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов’язані з господарським життям та побутом українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди.

 

Ведучий 2

 

Ми не уявляємо собі Різдва без куті, Великодня- без писанки, Святої Трійці – без клечання, а будь-якого свята без пісні, що є літописом нашого народу. Тож поринемо у світ обрядової творчості українського народу

 

Ведучий 1

Календарний рік у наших предків розпочинався 21 березня, у день весняного рівнодення. Від цього часу день ставав довшим, ніж ніч, і розпочинались головні весняні дійства.

 

 

Весняний цикл

Ведучий 2

Весняний цикл, як і календарно-обрядова творчість в цілому, є системою ритуальної поведінки, де всі магічні дії нерозривно зв’язані з вірою в магію слова. Так, одним із обрядів, що здійснювались під кінець зими чи на початку весни, був обряд випікання символічних коржів у формі птахів, з якими ходили люди, піднявши їх високо над головою, закликаючи весну прийти на землю. Міфологічною основою цього обряду є давнє уявлення про те, що весну приносять на крилах птахи, які повертаються з вирію.

Інсценізація

Вибігає Марічка, а за нею Іван, хапає її за руку. У дівчинки з-під пазухи випадають кісники,вона з криком кидається їх захищати, але хлопчик вихоплює стрічки і викидає прикраси .

Марічка( наче потішає хлопця)  Нічьо… В мене є другі… май ліпші.

Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі… і…

Я си обую файно та й буду дівка…

 Іван  ( із заздрістю) А я вже вмію грати в денцівку.

Марічка Наш Федір зробив си таку файну флояру… та й як зайграє…

Іван (ображено) Я вже щезника бачив.

Марічка (здивована та обурена)А нашо ж ти б'єш си?

Іван А ти нашо коло воза стояла?

Марічка (подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукати щось за пазухою. Витягла врешті довгу цукернку)

- Ади!

(Половину відкусую, а другу поважним, повним довір'я рухом подає йому)

- На!

(Іван вагається але бере)

Виходять дівчата в українському вбранні. Подають Іванові та Марічці кошик із печивом у вигляді пташок. Діти беруть по одній пташці і виходять наперед.

Дівчинка (Марічка)

Із краю-кураю пташок викликаю.

Летіть, ластів’ята, до нашої хати!

 

Хлопчик (Іван)

Летіть, жайворонки, до нашої сторонки

Весну проводжати, зиму зустрічати!

 

Діти йдуть зі сцени. Дівчата виконують веснянку.

Літній цикл

 

Ведучий 1

 

Усна народна творчість літнього циклу є продовженням річної календарної обрядовості. Давні предки-слов’яни святкували прихід літа із настанням тепла, тобто з «повною перемогою літа над зимою».

 

Ведучий 2

Свято Русалій у слов’ян («русальні розгри»), про яке згадується у давньоруських пам’ятках XI-XII ст., пов’язане із задобренням  духів поля та лісу — русалок, звідки і назва — Русальний тиждень.

 Русалками вважалися істоти, які уявлялися душами утоплеників (подібною була назва «нявки» чи «мавки», що означала мерців, неприязних духів). Тому ці свята виявляли сильний вплив анімістичних уявлень, маючи на меті задобрити духів ліса та поля, померлих предків, щоб вони не завдавали шкоди людям.

 Саме для них прикрашалися зеленню будівлі та вулиці, а на поля виносилися жертовні обіди, на гіллях розвішувалися подарунки — полотно, рушники, сорочки тощо.

Ведучий 1

Після Русалій наступала Петрівка — пора найдовших у році днів та найкоротших ночей, яка завершувалася на Купала (24 червня за старим стилем — день літнього сонцестояння).

  Свято Купала було чи не найважливішим в усій календарно-обрядовій системі. Відбуваючись під час найбільшої в році сонячної активності, воно вважалось періодом шлюбу сонця (вогню) із водою, що згодом відобразилось у міфі про одруження Лади (дочки Дани) із Купалом.

  Поширеним був обряд вінкоплетення. Під вечір молодь збиралася в гай поблизу водоймищ. Хлопці зрізали у лісі чорноклен, а дівчата прикрашали його стрічками та квітами, називали «купайлицею», «купайлом», «гільцем», «вільцем», «мареною» та ін. Дівчата цього дня збирали пахучі трави, які приносили в жертву Купайлу. Поки дівчата водили навколо нього хороводи, що носили характер поклоніння, парубки розводили високе вогнище, яке повинно було горіти всю ніч.

Інсценізація

(Лунає спів пташок)

Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку.

 

М а в к а
Не руш! не руш! не ріж! не убивай!
Л у к а ш
Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?
Я тільки хтів собі вточити соку
з берези.
М а в к а
Не точи! Се кров її.
Не пий же крові з сестроньки моєї!
Л у к а ш
Березу ти сестрою називаєш?
Хто ж ти така?
М а в к а
Я — Мавка лісова.
Л у к а ш
(не так здивовано, як уважно придивляється до неї)
А, от ти хто! Я від старих людей
про мавок чув не раз, але ще зроду
не бачив сам.
М а в к а
А бачити хотів?
Л у к а ш
Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така,
як дівчина... ба ні, хутчій як панна,
бо й руки білі, і сама тоненька,
і якось так убрана не по-наськи...
А чом же в тебе очі не зелені?
(Придивляється).
Та ні, тепер зелені... а були,
як небо, сині... О! тепер вже сиві,
як тая хмара... ні, здається, чорні
чи, може, карі... ти таки дивна!
М а в к а
(усміхаючись)
Чи гарна ж я тобі?
Л у к а ш
(соромлячись)
Хіба я знаю?
М а в к а
(сміючись)
А хто ж те знає?
Л у к а ш
(зовсім засоромлений)
Ет, таке питаєш!..
М а в к а
(щиро дивуючись)
Чому ж сього не можна запитати?
Он бачиш, там питає дика рожа:
"Чи я хороша?"
А ясень їй киває в верховітті:
"Найкраща в світі!"

Виходять хлопці та дівчата. Мавка злякано скрикує і тікає зі сцени. Лукаш кидається за нею.

Хлопці приносять джерельної води у глиняному посуді або сік березовий, шипшини, пригощаючи всіх дівчат, вітають: “Будьте здорові з Купайлом!” Потім ідуть зі сцени.

Дівчина
Ой зійди, дощик дрібнесенький,
Помий травицю-муравицю,
Ой вийди, Грицю, на вулицю
Та принеси нам Купайлицю,
Бо наші хлопці – недбайлиці,
Не вирубали Купайлиці.

Дівчата виконують пісню «На Івана Купайла»

Літо-осінь

Ведучий 1

Жнива — підсумок, реалізація всіх сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб — усьому голова». До початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас як до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось трудитися від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу.

 У перший день жнив урочисто вирушали до сходу сонця на поле, вдягнені в чистий одяг; починала першу зачинку найкраща жниця, сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покуті.

Ведучий 2

З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці — його несла в село найкраща жниця. У піснях величалися роботящі руки, знову звучали піднесені, урочисті, повні високої поезії порівняння — віночок, як сонце, як золото, звитий із перлів, він світить, як зірка; женці нагадували господарям про почастунок , — вони заробили його тяжкою працею і тепер чекали віддяки.

Інсценізація

Іде полем Чіпка

Чіпка От де моя праця, не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!..

Бач... на нашому полі жито краще, ніж у дядька Кабанця: моє таке густе та гонке, а в його — ледве од землі одлізло, — низеньке, жовте, засмоктане...

Чіпка замовкає, почувши дівочий спів, оглядається навкруги. На сцену виходить дівчина. Чіпка дивується, дівчина лякається зустрічі, проте промовляє першою.

         Дівчина Чого ти тут ходиш?

Чіпка (обурено)А ти чого хліб толочиш?

Дівчина Хіба се твій хліб?

Чіпка Не чий же... А що?..

Дівчина Цур тобі, як мене злякав!..

Чіпка А ти хто така? (продовжує запнувшись)Де ти взялася? звідкіля сюди прийшла?..

 Дівчина (грайливо)Навіщо тобі?

Чіпка А чого ж ти прийшла сюди, на чуже поле?(намагається виглядати обуреним, проте в голосі відчувається хвилювання) Хто ти така? Чого тобі тут треба?..

Дівчина Не ск-а-ж-у! (усміхнулась і подалася трохи личком вперед, згорнувши  руки попід ліктями) А прийшла сюди, бо недалечко живу... А ти хто?

Чіпка Сюди йди!(каже, усміхаючись і разом запрошуючи очима) Посідаємо тут... побалакаємо... я тобі й розкажу — хто я...

Дійство

Вибігають, весело сміючись, дівчата. Чіпка йде зі сцени. Вдягають на Дівчину вінок, сплетений із квітів та колосся, стають у коло і ,повільно рухаючись по колу, співають пісню «Котився віночок по полю».

Виходять парубки. Один з них тримає глечик з водою, кропить водою на дівчат ,більше на ту, що у вінку, промовляючи:

Щоб дощ лив вчасно,

А пшениця родила рясно.

Дівчина у вінку та хлопець з глечиком виходять наперед

 

Дівчина

Відчиняй, пане, ворота,

Бо йде твоя робота.

Хлопець

Вийди, господарю, в цей час,

Викупи вінок у нас.

Дівчина

Дай нам таляр битий

За цей вінок витий

Виходять господарі. У господині хліб на рушнику. Вклоняються молоді, молодь відповідає поклоном. Дівчина знімає вінок і кладе його на хліб.

Господар

Дай, Боже, дочекати в добрім здоров’ї, щоби на той рік сіяти, орати,
А ти, молода, Бой дай, здорова росла і шлюбного вінця доросла!

Запрошують молодь до господи. Усі йдуть зі сцени

Зимовий цикл

Ведучий 1

У народі говорять: «Зима прийшла і празничків привела». І дійсно, взимку майже щодня свята, що починаються з 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо в зиму».

Ведучий 2

Зустріччю  предків на Свят-вечір розпочинався період найважливіших зимових свят - Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. У цей період українці колядували та щедрували – співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.

Ведучий 1

Умовно завершував зимовий цикл святкових дат, за сучасним церковним календарем, день Петра Вериги (29 січня). З ним народне повір’я пов’язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо.

 

Інсценізація

( Хуга, вітер)

Оксана милується собою біля люстерка
Оксана. Чому люди говорять, що я гарна? Брешуть люди: і зовсім я не гарна. Хіба мої чорні брови і карі очі такі вже гарні, що краще немає в світі? Ну, що гарного в моєму кирпатому носі, щоках, губах? Хіба гарні мої чорні коси?
Ні, тепер я бачу, що я зовсім не гарна!.(Трохи відсунувши від себе люстерко, вигукнула). Ні, гарна я! Ой, яка ж я гарна!
По сцені йде коваль Вакула.
Вакула. Чудна дівка! І хвастовства в неї мало! Годину стоїть біля дзеркала і ніяк не надивиться, не налюбується собою.
Оксана. Парубки, чи я вам пара? Ви подивіться як я велично ходжу; в мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки в мене на голові! Все це мені купив мій батько, щоб на мені одружився кращий хлопець села!
Усміхнувшись, повернула в інших бік, побачила там коваля. Ойкнувши, вона суворо зупинилася перед ним. Коваль зніяковів.
Оксана. Чого ти сюди прийшов? Хочеш, щоб вигнала за двері ломакою? Всі ви майстри під’їжджати до нас. Зразу рознюхаєте, коли батьків немає вдома. О, я знаю вас! Що, скриня моя готова?
Вакула. Буде готова, моє серденько, після свята буде готова. Ні в одної попівни не буде такої скрині. Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!
Оксана. Хто ж тобі забороняє? Говори і дивись.
Оксана сідає на лаву і знову дивиться у люстерко, поправляючи коси на голові. Подивилася на шию, на нову сорочку, і лишилася дуже задоволена собою.
Вакула. Дозволь і мені сісти біля тебе.
Оксана. Сідай.
Вакула. Чарівна, ненаглядна Оксано, дозволь поцілувати тебе!
Притягуючи її до себе, хоче поцілувати її, але Оксана відхиляється і відштовхує його.
Оксана. І ще чого? Тобі як мед, так і ложкою! Іди геть звідси, в тебе руки, як залізо, а сам пахнеш димом. І мене, мабуть, вимазав.
Вона знову бере люстерко і поправляє коси.
Оксана. Чомусь дівчата не приходять? Чого це? Дивно, вже пора колядувати. Мені вже сумно…
Вакула. Та, Бог із ними, моя красуне!
Оксана. Як би не так! Із ними ж і парубки прийдуть! Стільки історій смішних розкажуть!
Вакула. Та вже ж веселіше ніж із тобою! О, хтось стукає, напевне, дівчата з парубками ідуть!
Гурт дівчат і парубків в українському вбранні, хлопці в кожухах, один – у кожусі навиворіт несе палицю із зіркою. Йдуть співаючи.
Ой сивая зозуленька
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я.
Усі сади та й облітала
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я.
А в одному та й і не бувала
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров`я.
Парубки лишаються біля сцени, а дівчата підбігають до Оксани, розказують їй, вихваляються, витягуючи з мішків паляниці, вареники, ковбаси. Оксана розмовляє з ними, сміючись. Коваль стоїть збоку мовчки.
Оксана. Ех, Одарко! В тебе нові черевички! А які ж гарні! Із золотом! Добре тобі Одарко, в тебе є кому купувати і дарувати,  мені ніхто не подарує такі гарні черевички.
Вакула. Не сумуй, моя ненаглядна Оксано! Я тобі дістану такі черевички, які й панночка не носить.
Оксана. Ти? (Швидко і зверхньо подивилася на Вакулу) Хіба ти зможеш принести ті самі черевички, що носить сама цариця?
Дівчата (зі сміхом). Бач, чого захотіла!
Оксана. Так, будете всі свідками: якщо коваль Вакула принесе мені ті самі черевички, що носить цариця, то ось моє слово – відразу вийду за нього заміж.
Дівчата забирають із собою Оксану.Вакула йде зі сцени.

Дівчата співають різдвяну пісню.

По закінченню пісні усі актори виходять на сцену

Ведучий 1

Пройшло століття — все довкіл змінилось.
Хоч для історії і вік — не час,
Що є тепер, тим людям і не снилось.
Та сьогодення всіх вражає й нас.
Бо кожен день несе нас до вершини,
Нові дарує мрії й відкриття,
Захоплення і диво для людини.
Таке у нас сьогоднішнє життя.

Ведуча 2

Та ми в минуле прагнем повернути,
Коли прапрадіди ось тут жили.
І пригадати нині призабуте:
Які вони традиції несли,
Які були в них звичаї і жарти,
Пісні і думи, прагнення мети...
Минуле забувати нам не варто,
Щоб у майбутнє праведно іти.

Учасники заходу вклоняються і йдуть зі сцени

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

      1. Уривки з художніх творів:

• М. Коцюбинський « Тіні забутих предків»
• П. Мирний « Хіба ревуть воли, як ясла повні»
• Л. Українка «Лісова пісня»
• М. Гоголь « Ніч перед різдвом»

      2. Дідух:свята укр. народу/ Василь Скуратівський. – К.:Освіта, 1995. – 271с.