Онлайн-конференція "Розвиток життєвих компетентностей молоді у сім'ї "

Про матеріал

Ознайомити батьків з особливостями впливу стилю спілкування в сім'ї на емоційне благополуччя дітей та формування їх життєвих компетентностей; формувати вміння аналізувати свої виховні впливи на дитину та їх наслідки, сприяти конструктивному спілкуванню дорослого з дитиною; розвивати уміння членів сім'ї взаємодіяти у спілкуванні та поведінці; зміцнювати та зберігати родинні відносини; сприяти формуванню життєвих компетентностей молоді в сім'ї.

Перегляд файлу

 

Великоканівецький НВК

 

 

 

 

 

(онлайн-засідання клубу батьківського спілкування «Авторитет, 9-11класи»)

 

 

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ПРИ ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ - Генезум

 

 

Підготувала і провела: О.М.Филь,

класний керівник 9 класу

 

 

2021-2022н.р.

 

 

Мета: ознайомити батьків з особливостями впливу стилю спілкування в сім'ї на емоційне благополуччя дітей та формування їх життєвих компетентностей; формувати вміння аналізувати свої виховні впливи на дитину та їх наслідки, сприяти конструктивному спілкуванню дорослого з дитиною; розвивати уміння членів сім'ї взаємодіяти у спілкуванні та поведінці; зміцнювати та зберігати родинні відносини; сприяти формуванню життєвих компетентностей молоді в сім'ї.

Обладнання: презентація, відеоролики, пам’ятки.

Форма проведення: онлайн-конференція.

 

Хід заходу

 

І. На сьогодні сім’я відіграє визначальну роль не лише у формуванні особистості дитини, а й суспільства в цілому. Сім’я разом зі школою створює той найважливіший комплекс факторів і умов виховного середовища, який визначає ефективність всього освітнього процесу.  У Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)» підкреслюється: «В основу національного виховання мають бути покладені принципи єдності сім’ї і школи, наступності і єдності поколінь. Школа має продовжувати родинно-сімейне виховання, працювати в тісному контакті з батьками, налагоджувати взаємозв’язок між школою і родиною, бо це – основа, передумова підвищення активності навчання та виховання».

Діти здобувають освіту, виховуються і навчаються не лише в школі. Їх розвиток продовжується і поза стінами школи і насамперед – у сім’ї. Сім’я – один із головних виховних інститутів, значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Лише в сім’ї, під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних проявах, тут проходить її громадське становлення, формується світогляд, естетичні смаки та життєві компетентності.

Взаємовідносини школи і сім’ї мають довготривалу історію. Як будь-яка історія починається з перших кроків, а будь-яка будівля – з фундаменту, так і становлення людської особистості бере початок у сім’ї. Значення батьків у формуванні та розвитку  життєвих компетентностей, особистості дитини переоцінити неможливо, адже батьки складають перше оточення дитини, в якому вона здобуває важливий життєвий досвід, знання про себе і пізнає навколишній світ; тут проходить її громадянське становлення, формується світогляд.

На рубежі ХІХ і ХХ століть вперше виникає ідея взаємодії школи та сім’ї у процесі виховання дитини. Єдність сім'ї і школи відіграє важливу роль у вирішенні завдань всебічного розвитку та виховання школяра, формування його життєвих компетентностей. Важливого значення даній проблемі надавали відомі педагоги: Януш Корчак, А. Макаренко В. Сухомлинський, М. Стельмахович та інші дослідники.

В.О.Сухомлинський стверджував: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами, якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи».

Особливості взаємин школи із сім’ями учнів регламентуються державними документами. Так, в Законі України «Про освіту» визначені основі права і обов'язки батьків щодо виховання дітей, зокрема, відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Значну роль у вихованні і навчанні школярів варто відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі. Проте, іноді в шкільному та сімейному вихованні немає узгодженості. Це ускладнює процес формування життєвих компетентностей, свідомості та поведінки дітей. Тісна співдружність школи та сім’ї допомагає забезпечити єдність вимог і виховних впливів.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра та його життєвих компетентностей.

ІІ. Головними завданнями спільної діяльності навчального закладу і сім’ї з питань формування життєвих компетентностей молоді, вирішення проблем навчання, виховання і розвитку дітей можна виділити наступні: інтеграція зусиль сім’ї і педагогічного колективу в діяльності щодо розвитку особистості дитини;  забезпечення участі батьків в організації навчально-виховного процесу і шкільному самоврядуванні; мотивацію батьків до вивчення науково-методичної та психолого-педагогічної літератури з проблем розвитку та виховання дітей; підвищення психолого-педагогічної культури батьків, поповнення арсеналу їх знань, вмінь і навичок виховної взаємодії з дітьми; підвищення відповідальності батьків за виховання дітей, ролі батька у родині; створення системи просвітницької роботи, спрямованої на підвищення правової культури батьків; презентації успішного досвіду сімейного виховання;  підвищення рівня профінформованості батьків та їхньої компетентності з проблем формування здорового способу життя, профілактики асоціальної поведінки та поширення шкідливих звичок, репродуктивного здоров’я дітей та молоді, організації змістовного сімейного дозвілля; залучення батьків до виховної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання;  надання психолого-педагогічної підтримки та допомоги проблемним сім’ям.

Партнерські відносини між вчителями та батьками повинні бути міцними та різнобічними, особливо для молодших школярів. Адже саме в цей період динамічно формується не тільки інтелектуальна основа особистості, але й її моральні якості. 

Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Для нас важливо встановити партнерські відносини з сім’єю кожного учня, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. За нашими спостереженнями, зазвичай, батьки проявляють активну діяльність на першому та другому році навчання дитини в школі, та до кінця четвертого класу їх активність поступово згасає. Вони вважають дитину вже самостійною, яка не потребує батьківської уваги та підтримки. Тому першочерговим завданням нашої школи є необхідність активізації батьківської участі у навчально-виховному процесі, знаходження різних шляхів прояву інтересу батьків до шкільного життя своїх дітей.

Сучасній школі необхідно підсилити виховну функцію навчально-виховного процесу. Виховання через навчання – це той резерв, яким ми сьогодні маємо користуватися, поєднувати наукову теорію з практикою, формуючи життєві компетентності майбутніх випускників.

Отже, співпраця родини і школи має ґрунтуватися на взаємоповазі, рівноправному партнерстві. Педагогічний колектив та колектив батьків – це має бути єдиний живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

ІІІ. Якщо розглядати життя людини, як її індивідуальний проект, то для розв’язання завдань необхідна здатність творити, досвід – особистий та розглянутий на прикладі, її поведінкові реакції, знання та уміння або її життєві компетентності. За академічним тлумачним словником української мови «компетентна – має достатні знання в якій-небудь галузі; з чим-небудь добре обізнана; тямуща, ґрунтується на знанні; кваліфікована, має певні повноваження» Навпаки некомпетентність (існує така думка) може служити критерієм девіантного розвитку людини. Тож, розвиток життєвих компетентностей людини є важливим елементом формування соціально стабільної особистості, передбачає її самовдосконалення, свідоме та рефлекторне виконання соціальної ролі.

Важливість всіх ключових компетентностей та їх взаємозв’язок – головний меседж не тільки до кожного сучасного вчителя, а й до батьків. Концепцією Нової української школи визначені основні вміння для учнів:

 - уміння читати та розуміти прочитане;

- уміння висловлювати думку усно і письмово;

- критичне мислення;

- здатність логічно обґрунтовувати позицію;

- виявляти ініціативу;

- творити; - уміння розв’язувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення;

- уміння конструктивно керувати емоціями; - застосовувати емоційний інтелект;

- здатність співпрацювати в команді.

Якщо проаналізувати компоненти життєвої компетентності, то найбільше імпонує науково-педагогічне бачення життєвої компетентності, розробленої Л.В. Сохань – мова йде про складне системне поняття, яке не зводиться ні до знань, ні до навичок, ні до якостей. Науковець вбачає у цьому утворенні, передусім, здатність особистості вирішувати проблеми в усіх сферах життєдіяльності, виконувати життєві та соціальні ролі, що на життєтворчих знаннях, уміннях і навичках, життєвих досягненнях.

Життєва компетентність, розглянута системою п’яти підсистем, що у свою чергу складено із компонентів та їх складових:

- знання: 1) науково-теоретичні (про світ, закони життя, про себе); 2) практичні (життєва мудрість, знання норм поведінки);

- уміння і навички: 1) практичне застосування знань; 2) норм поведінки;

- життєтворчі здібності: 1) аналітичні; 2) прогностичні; 3) поведінкові;

- життєвий досвід: 1) індивідуальний (усвідомлений, неусвідомлений); 2) досвід інших людей (творче використання, наслідування);

- життєві досягнення: 1) особисте щастя; 2) соціальний статус; 3) самореалізація.

Провівши опитування серед учнів та вчителів навчального закладу зазначу, що 75 % учнів вважають знання найважливішою компетентністю, як для себе, так і для вчителів, 60% опитаних ставлять уміння і навички на 2 місце. Цікаво, що 30% респондентів серед учнів вважають власний життєвий досвід золотою серединою. Відсоток тих, хто обрав особисте щастя за пріоритет – 25%, головним визнав «соціальний статус» – 40%, можливість самореалізуватись важлива для 35% опитаних.

ІV. Квітка життєвої компетентності – саме її має ростити кожен сучасний вчитель спільно з батьками. А за педагогічної майстерності вчителя, у симбіозі із родинним вихованням, за сприяння державної політики, щодо формування Нової української школи, такими квітами веснітимуть сучасні українські учні.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЦІ ПРИ ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ - Генезум

 

Тож кожен вчитель Нової української школи має не лише навчити читати, творити, критично мислити та керувати емоціями – це його професійний обов’язок, як педагога.

А батьки мають допомогти дітям сформувати життєві компетенції, а для цього вони мають бути сформовані у них самих. Не лише навчати основам норм поведінки, а самому бути прикладом – адже кожна дитина віддзеркалює поведінку дорослих, що її оточують. Вміння аналізувати та прогнозувати, вивчати досвід, вміти вчитися на помилках та визнавати їх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

1

2

3

4

5

 

6

 

6

7

8

9

 

 

 

 

 

 

10

11

12

13

docx
Додано
29 грудня 2021
Переглядів
494
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку