Зборівська міська об'єднана територіальна громада

Управління освіти, культури, молоді і спорту, праці та соціального захисту населення

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів села Олієва.

 

Експедиція: «Моя Батьківщина - Україна»

Напрямок: «Геологічними стежками України»;

 

 

ОПИС ВІДСЛОНЕННЯ МЕРГЕЛІВ В КАР’ЄРІ ПОБЛИЗУ СЕЛА РЕНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зборів – 2019 

            

 

 

Роботу виконав: 

Мисак Роман Дмитрович, учень 10-го класу загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів с. Олієва Зборівського району Телефон школи - (03540)34283

Електронна адреса школи – oliiv_school@ukr.net

 

 

 

Керівник:

Романишин Степан Богданович, вчитель географії загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів с. Олієва Зборівського району 

Телефон керівника роботи - +380978081385

Електронна пошта – geolog-15@ukr.net

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                     З .

ЧАСТИНИ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ.............................................................. 5

РОЗДІЛ ІІ ОПИС ВІДСЛОНЕННЯ В КАР’ЄРІ НА ПІВНІЧ ВІД СЕЛА    РЕНІВ       11

ВИСНОВКИ..................................................................................................... 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............. ,............................................ 17

 

РОЗДІЛ І  ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОЛОГІЧНУ БУДОВУ СХІДНОЇ

 

ДОДАТКИ………...……………………………………………………………….19

ВСТУП

 

Дослідження території рідного краю - це великий крок до пізнання природи, кращого розуміння явищ та процесів, що відбуваються на нашій планеті. А вивчення процесів, що відбуваються в земній корі та на поверхні, у світлі останніх великих природних катаклізмів стало особливо значущим.

Актуальність роботи полягає у вивченні особливостей природи території села Ренів, з метою виявлення в ній об’єктів, що становлять великий пізнавальний інтерес. Такі унікальні природні утворення в майбутньому вважаємо за можливе використати як туристичні перлини нашого краю. 

Метою  роботи є вивчення  особливостей геологічної будови і геологічної історії кар’єру мергелю в с. Ренів та прилеглих до нього територій, для подальшого використання в рекреаційно-туристичній галузі.

Об’єктом дослідження є частина території Зборівського району, на якій розміщено с. Ренів та прилеглі землі, в тому числі кар’єр із видобутку мергелю.

Предметом дослідження є геологічна будова, історія формування, геологічні процеси, які відбуваються, чи відбувалися, в минулому і, можливо, будуть мати місце в майбутньому на даній території. Також досліджувався і вплив людини на досліджувані природні об'єкти.

Відповідно мети роботи перед нами були поставлені наступні

завдання:

1.                 Здійснити геологічний опис кар’єру з видобутку мергелю в селі Ренів; визначити географічне положення, геологічну будову, вік порід;

2.                 Вивчити літературні джерела, що описують геологічну будову східної частини Зборівського району.

3.                 Дослідити історію формування об'єкта та вивчити умови, в яких відбувалося нагромадження відкладів;

4.                 Визначити основні закономірності залягання гірських порід відповідно до умов формування;

5.                 Визначити на прикладі місцевого матеріалу вплив зовнішніх факторів на гірські породи та процеси, з цим пов'язані;

Відповідно до поставлених завдань, у процесі роботи використовувалися різні методи досліджень: літературний, польових досліджень, картографічний, геологічної реконструкції, аналізу, синтезу та порівняння.

Після анексії Криму та виключення із господарської діяльності України значної частини території в межах Луганської та Донецької областей, проблема вивчення природних ресурсів надр України постала у новому світлі. Погляди науковців звернулися до нових територій із ціллю збільшити ресурсний потенціал країни. Перш за все це стосується енергетичної незалежності. Але відповідна ревізія проводиться і по інших видах корисних копалин.

Загалом, в історії геолого-геоморфологічного вивчення Подільських Товтр , до яких безпосередньо прилягає територія нашого дослідження, за спрямуванням,   детальністю   досліджень   та   завданнями,   які   при   цьому вирішувались, Мирослав Сивий та Богдан Гавришок виділяють три  етапи.    

[ 14 ]

Перший етап  (XIX - поч. XX ст.) характеризується вивченням

загальних особливостей геологічної будови та рельєфу. В.Г. Бессер (1828), Е.І. Ейхвальд (1830), Г. Яковицький, А. Ломницького і В. Тейсейра .

Другий    етап (1920-1970 рр.)   характеризується   розширенням    спектру досліджень та їх деталізацією. Необхідно виокремити праці          

Н.В. Піменової, Р.Р. Виржиківського, Н.В. Думітрашко, О.К. Бирулі,         

В.О. Гериновича. К.І. Геренчука.

Третій етап    (1970 - наші дні ) характеризується прикладним значенням досліджень із намаганням дати оцінку перспективам подальшого розвитку рельєфу. Тут слід відмітити праці Й.М. Свинка, М.Я. Сивого [ 14 ] РОЗДІЛ І  ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОЛОГІЧНУ БУДОВУ СХІДНОЇ

ЧАСТИНИ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ.

 

В основі тектонічної будови Зборівського району лежить Волино – Подільська плита, кристалічний фундамент якої пролягає на глибині 1680 м. згідно даних глибокої свердловини Залізці-1 і має похил в напрямку із сходу на захід під кутом 10˚.

На кристалічному фундаменті залягають відклади поліської серії рифею, які представлені  гравелітами, конгломератами, пісковиками, алевролітами та аргілітами, а також пластовими тілами габро-долеритів. Їхня потужність складає 20 метрів.

Зверху залягають породи волинської серії венду. Цей час характеризується великою вулканічною активністю, тому серед порід присутні вулканогенно-осадові комплекси порід.

Валдайська серія венду складена кварцово-польвошпатовими пісками та гравелітами.

На глибині 1081 м. знаходиться нижня межа залягання кембрійських відкладів. Вони поділяються на нижньокембрійські, що представлені дрібнозернистими пісковиками та алевролітами з проверстками аргілітів, та верхньокембрійські, що представлені дрібнозернистими кварцовими пісками, з проверстками алевролітів та аргілітів.

Кембрійські відклади зверху перекриті не великим шаром ордовицьких відкладів, що відносяться до молодовської серії. Їхня потужність у свердловині Залізці 1 складає 6 м.

З глибини 533 м починається залягання відкладів силурійського періоду, потужністю 380м.  Відклади поділяються на яругську, малиновецьку та рукшинську світи. Вони представлені пухкими, зеленкувата сірими глинами, пластинчастими доломітами, що місцями переходять у вапняки, аргілітами та мергелями. Численні проверстки бентонітових глин у нижньому та середньому силурі свідчать про значну вулканічну активність на окраїні Східно-Європейської платформи, на місці теперішніх Карпат. У пізньому силурі вулканічна діяльність припинилася.

Відклади Девонського періоду залягають із глибини 371 м. Відклади поділяють на тиверську та дністровську серії нижнього девону. Середній та верхній девон у відкладах нашої місцевості, згідно даних свердловини Залізці-1 не представлений.   Літологічний склад представлений флішоподібними вапняками, червоноколірними пісковиками  та глинистими відкладами.  В кінці девонського періоду відбулася трансгресія моря і настав довгий континентальний режим.

Під час сеноманського часу крейдового періоду континентальний режим був перерваний трансгресією моря. Подільські верстви сеноманського ярусу представлені детритовими вапняками, в яких чітко простежуються стулки іноцерамів. Туронські відклади верхньої крейди представлені в наших краях значно більше і представлені білою крейдою із стяжінням чорних кременів та крейдоподібними вапняками. Дані відклади поступово, без чіткої межі, переходять у коньякський ярус, які мало відмінні від попередніх у літологічному складі. Сантонський ярус представлений мергелями, та мергелистими пісковиками. Саме відклади цього часу ми спостерігали у відслоненнях в долинах річок Серет, поблизу Ренева та на північ від Залізців. В долині річки Смолянка, поблизу хутора Дерехи. В долині р. Лопушанка поблизу Олієва. 

Наприкінці крейдового періоду територія області знову стала суходолом і континентальний режим  зберігався до середини палеогену.

Неогенові відклади представлені середнім і верхнім міоценом. Вони залягають на розмитій поверхні більш давніх (палеогенових, крейдових, а місцями й палеозойських) порід і покриваються четвертинними осадами.

Середній міоцен поділяється на гельветський і тортонський яруси.

У східній частині тортонського басейну, майже паралельно до його берега,, відбувалося формування бар’єрного рифу, який виступає в сучасному рельєфі у вигляді горбистого пасма Подільських товтрів.

За походженням це викопні органогенні споруди, які сформувались у мілководних прибережних водах міоценового Паратетису, що існував на території України 13–18 млн років тому. У геологічній та географічній літературі Подільськими Товтрами прийнято називати увесь комплекс викопних органогенних побудов – Головне пасмо та бічні товтри, які сформувались протягом верхнього баденію та нижнього сармату, а сьогодні зазнають комплексної денудації. Проте рифові побудови баденію та сармату суттєво відрізняються, оскільки вони формувалися в абсолютно відмінних палеогеографічних умовах. Головне пасмо Подільських Товтр утворює відпрепарований денудацією бар’єрний риф, складений верхньобаденськими органогенними та органогенно-детритовими вапняками, які локально перекриті серпулітовими вапняками нижнього сармату. Бічні товтри – це рифові споруди нижнього сармату, які в сучасному рельєфі виявляються у вигляді відокремлених скелястих, часто конусоподібних пагорбів чи груп пагорбів, які, зазвичай, розташовані на південний захід від Головного пасма Подільських Товтр. [3, с. 239] Основою для росту баденських рифових побудов Поділля була обмілина, виражена у рельєфі морського дна як додатний елемент, що визначений наявністю давнього силурійського підняття Формування обмілини зумовлене седиментаційними причинами – значною швидкістю осадонакопичення. Молодші органогенні утворення нижнього сармату приурочені до шлейфоподібних обмілин, які простягались від Головного рифового пасма й утворились унаслідок його руйнування. [3, с. 240]

Морські умови на території Поділля усталились у пізньому баденії. У цей час на піднятих ділянках морського дна (валах, біогермних банках) за 15–30 км від східного берега Центрального Паратетису по лінії Ратищі– Збараж–Сатанів–Гримайлів–Кам’янець-Подільський почав формуватися бар’єрний риф.  Риф утворили організми рифобудівники – літотамнії, які належать до червоних (багрянкових) ниткових багатоклітинних водоростей. У Товтрах місцями трапляються корали, що відрізняє їх від аналогічних утворень на Розточчі. Спорадично трапляються ділянки рифу, збудовані моховатками (наприклад, поблизу с. Гуменці). Таксономічний склад коралів у Товтрах засвідчує їхню значну подібність до інших рифів міоцену з морських середземноморських басейнів та Центрального Паратетису.

На межі баденію і сармату, у зв’язку з перебудовою регіонального структурного плану Поділля, палеогеографічна ситуація Паратетису в районі рифового пасма помітно змінилась. Передкарпатська западина, яка в баденії була частиною Середнього Паратетису, у сарматі стала де-факто фрагментом Східного Паратетису (тобто басейну евксинсько-каспійського), утворивши витягнуту далеко на північний захід Галицьку затоку, яка не мала безпосереднього сполучення з панонським басейном. У ранньому сарматі рифоутворення поновилось і було приурочене до західного берега морського басейну. Умови рифоутворення в цей час суттєво змінилися – формування рифів уже не було чітко приурочене до певної лінії, хоч і відбувалось у районі пізньобаденського літотамнієвого рифу. Основою для формування порівняно великих сарматських органогенних споруд слугували баденські рифові масиви, внаслідок чого утворились складні двоярусні побудови. Дрібніші сарматські органогенні споруди частіше формували окремі невеликі пасма вздовж західного схилу літотамнієвого рифу, орієнтовані відповідно до нової північно-східної структурно-фаціальної зональності під прямим кутом до літотамнієвого рифу . [3, с. 242] 

Формування Подільських Товтр протягом верхнього баденію– нижнього сармату було визначене розломами північно-західного і північносхідного простягання. У пізньому баденії рифоутворення контролювали розломи північно-західного напряму, у ранньому сарматі – північно-східного. З зазначеними напрямами збігаються витримані на всій довжині Товтр головні системи тріщин у рифових масивах – поздовжні та поперечні .

У середньому сарматі в межах Товтрової зони блокові переміщення вздовж розломів північно-східного напряму тривали, що зумовило ступінчастість зміни гіпсометрії поверхні рифових масивів. Абсолютні висоти вершинної поверхні Головного пасма Товтр змінюються з північного заходу на південний схід від 430 м поблизу с. Підкамінь до 350 м у долині р. Дністер. Зниження висот відбувається не плавно, а окремими сходинками з практично одновисотним горизонтальним положенням вершинних поверхонь Головного пасма . [ 10 ]

Утворення окремих сарматських невисоких пасом, зазвичай, приурочене до розчленованіших ділянок Головного пасма, у центральній частині Подільських Товтр бічних споруд немає. 

Відклади нижнього сармату також формувались на рифових пасмах, унаслідок чого абсолютні висоти Головного пасма на окремих ділянках зросли. Різниця абсолютних висот підошви відкладів нижнього сармату та сучасної поверхні Головного пасма Товтр становить 15–25 м.

За даними геологознімальних робіт можна зазначити низку особливостей рельєфу, на якому утворювався літотамнієвий бар’єрний риф. Територія була полого нахилена з північного заходу на південний схід. Абсолютні відмітки території на північному заході становили 360–380 м, на південному сході – 170–200 м (див. рис. 1). Рельєф цієї ділянки був слабкорозчленованим, за винятком північно-західної частини, де простежено локальні підняття відносною висотою 25–40 м. Імовірно, що зазначені пагорби стали основою для формування рифових пасом. У сучасному рельєфі на цій ділянці Головне пасмо Подільських Товтр не утворює суцільного масиву, а представлене низкою послідовно розташованих пасом.[3, с. 246 ]

Наприкінці раннього сармату почалося загальне підняття північної частини Поділля, що зумовило регресію моря у південно-східному напрямку. Це призвело до встановлення континентального режиму, який існує до сучасної епохи.

Четвертинні (антропогенові, плейстоценові) відклади на території області утворюють майже суцільний покрив потужністю 20— 25 м та більше. Вони відсутні у каньйоні Дністра, а також у каньйоноподібних долинах його лівих приток (Збруча, Серету, Стрипи та ін.). Четвертинного покриву часто позбавлені вапнякові скельні вершини Подільських Товтрів.

Тут поширені відклади алювіального, еолово-делювіального, елювіального, делювіального та інших генетичних типів, які формувалися протягом нижнього середнього та верхнього плейстоцену і голоцену.

Здебільшого відклади представлені лесовими породами, які, згідно із еолової теорії утворення лесів, сформувалися внаслідок діяльності стокових вітрів, що дули із льодовиків на південь. Вітри несли із собою тонко дисперсний матеріал, який, осідаючи, і став основою для лесових порід.

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ ОПИС ВІДСЛОНЕННЯ В КАР’ЄРІ НА ПІВНІЧ ВІД СЕЛА РЕНІВ.

 

Одним із типових відслонень верхньої крейди є відслонення в кар’єрі, що знаходиться на північ від села Ренів Зборівського району. 

Розробка кар’єру розпочалася в кінці вісімдесятих років ХХ століття, організацією Зборівська райсільгоспхімія.  Видобуток вівся для потреб вапнування ґрунтів, з метою зниження їхньої кислотності. З розпадом СРСР розпалася і більшість організацій, що обслуговували колгоспну систему.

Відповідно на початку дев’яностих років кар’єр занепав.

Сучасна історія розпочинається 17.06.2013 року, коли було надано спецдозвіл ТОВ «Юрслав» (с. Ренів Зборівського району) на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку покладів мергелів і вапняків на Ренівській ділянці Зборівського району [Тернопільські депутати дали дозволи використовувати надри//https://poglyad.te.ua/podii/ ternopilskideputaty-daly-dozvoly-vykorystovuvaty-nadry.html]

Проте фактичний видобуток розпочався у 2015 р. Сировиною, що видобувається, є мергель. Його подрібнюють до порошкоподібної маси і використовують для виробництва декоративної облицювальної цегли.

Виробництво налагоджене в с. Плотича Тернопільського району. 

Видобуток ведеться на ділянці приблизно 2 гектари методом розрихлення мергелевої площі спеціальним пристроєм, подібним до плуга. Зрихлену породу навантажувачами подають на дробильні агрегати.

Дроблення відбувається у два етапи.

Ренівська ділянка являє собою  правильний квадрат, із сторонами довжиною 120 метрів. Азимути сторін 6˚ і 96˚ відповідно. Дана ділянка має координати 49˚46’57’’ північної широти і 25˚23’42’’ східної довготи. 

Ділянка розташована за 200 м. на північ від села Ренів,  поблизу дороги, з’єднує село із магістраллю Тернопіль-Броди .

 

 

 

Рисунок 2,1. Схема відслонення в кар’єрі поблизу с. Ренів

 

Загальна видима висота відслонення становить 10 м. Структурно в ньому можна виділити 6 горизонтів.

Перший, верхній, горизонт - це ґрунт  з корінням чагарників та трав’янистої рослинності. Його потужність коливається від 0 до 0,3 метра. Ґрунт сірий карбонатний з домішками мергелів. Місцями на денну поверхню виходять валуни вапняків.

Другий горизонт складений вапняком. Його потужність становить 2-2,5 метра. Вапняк представлений двома типами, які перемішані між собою. Ближче до поверхні знаходиться вапняк щільний світло-сірого та сірого кольорів. Поступово його змінює вапняк літотамнієвий, що не пройшов стадії спресовування тиском води і часом. Він являє собою світло-сіру масу, у верхньому шарі вапняку зустрічаються залишки живих організмів, склеєних в конгломерат продуктами життєдіяльності літотамнієвих водоростей, де чітко простежуються рештки мікроорганізмів – залишки двостулкових молюсків.

Третій горизонт представлений торфом потужністю до 1,5 м. Торф коричневого кольору із корінцями рослин, що добре збереглися. В ньому присутні вкраплення крейдоподібних елементів. Матеріал крихкий, має грудкувату структуру. Горизонт розділений горизонтальними лініями на п’ять нерівномірних смуг. Окрім того, в торфових масах зустрічається галька – відшліфоване обкатане каміння червонуватого кольору розмірами до 1 см. в діаметрі. Очевидно, це пісковик девонського періоду, привнесений  річкою з інших територій.

Четвертий горизонт представлений відкладами вапнякових утворень овальної форми, що мають ознаки грубого відшліфовування. Розмір куль коливається від 3 до 10 сантиметрів в діаметрі. Кулі сірого та світло-сірого кольору. Твердість одних дуже м’яка, вони мажуть пальці, очевидно, покриті крейдою, інших м’яка -  вони дряпаються нігтем. В середині кулі мають двошарову структуру, що нагадують конкреції. Ззовні - шар шкірки м’якого матеріалу, в середині - світло-сіра речовина, що не дряпається нігтем, дрібнозернистої структури. Потужність горизонту до 1 м. Між кулями  різного діаметру присутня субстанція темного кольору, крихка. Генетично пов’язана з попереднім горизонтом.

Нами висловлено припущення, що цей шар формувався в умовах заболоченого мілководдя, коли морські хвилі, вдаряючись об берег, обкатували камені до стану великої гальки, а коли наступав континентальний етап, то нагромаджувався біологічний матеріал, який і надав чорний колір.

П’ятий горизонт складений породами мергелю. Потужність – до 2 метрів. Мергель світло-сірого та сірого кольорів. Щільна структура, що не виділяє окремих зерен. Середньої твердості. Ознаки свідчать, що це мергель кременистий, який ще називають опокою. В багатьох місцях мергелі покриті шкіркою вивітрювання темно-оранжевого та світло-бурого кольорів, що свідчить про наявність в його хімічному складі алюмінію та заліза, які при контакті з атмосферою окислюються і утворюють бурий колір. 

В час сантонського віку море поступово міліє, але клімат залишається дуже теплим. В таких умовах на дні моря утворилася суміш кальцитових та глиняних відкладів із домішками силікатів.

Шостий горизонт видимої потужності до 2м представлений крейдо- подібними вапняками, темно-сірого та світло-бурого кольорів. Бурий колір забарвлення свідчить про наявність оксидів алюмінію та заліза. Час формування горизонту – туронський вік крейдового періоду.

В товщах горизонту зустрічаються утворення кулястої форми розміром завбільшки як куряче або гусяче яйце – конкреції марказиту. Колір темножовтий із сіруватим або зеленуватим відтінком, легка мінливість. Щільність

4,8-4,9; спайність недосконала; злам нерівний, тендітний. На зломі спостерігаються характерні промені, що розходяться від центру до периферії: саме через такий вигляд мінерал отримав другу назву – променистий колчедан. При ударі пахне сіркою й випускає іскри. Ззовні утворилася коричнувата кора окислювання й вивітрювання.

Механізм утворення конкрецій ще остаточно не з’ясовано. Дослідники фіксують у складі конкрецій поодинокі рештки губок, радіолярій, колоній бактерій. Однак головне джерело та його вигляд невідомі. Це пояснюють повним знищенням ознак первісної речовини під час літифікації. 

На думку Й.М.Свинка, конкреції променистого колчедану утворилися внаслідок кристалізації сполук заліза, розсіяних в морському осаді під час його ущільнення і перетворення в умовах відновного середовища. Ріст конкрецій йшов від центра кристалізації, де переважно знаходилося стороннє тіло, до периферії, що й обумовило їхню кулясту форму. При наявності двох або більше центрів кристалізації утворилися зростки конкрецій химерних форм. [ 8, 55с.]

Таким чином, на основі аналізу відслонення можна встановити зміну палеогеографічних умов на території нашого краю починаючи від часу верхньої крейди, коли на нашій території було тепле море із глибинами 1000 – 200 м. Саме цей час дослідники вважають часом найбільшої трансгресії моря, коли воно покривало усі максимально можливі площі усіх материків. На території України континентальний режим зберігався лише на піднятих ділянках Українського кристалічного щита. В сантонський вік море поступово стало відступати і в кінці крейдового періоду встановився континентальний режим, про що і свідчать чорні органічні відклади. Трансгресія моря знову відбувається в сарматський час, коли і формуються вапнякові відклади. У час пізнього палеогену знову настає континентальний режим. Але оскільки дана територія поблизу с. Ренів знаходиться на лівому пологому березі річкової долини, сформованої річкою Серет, то шар лесових порід на території не сформувався.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Завдяки опрацьованій літературі вдалося встановити геологічну історію формування східної частини Зборівського району. Цікавими є матеріали, опрацьовані на основі даних свердловини глибокого буріння Залізці-1. Завдяки їм описано будову від кристалічного щита до відкладів Крейдового періоду Мезозойської ери. 

Описано і зарисовано відслонення в кар’єрі поблизу с. Ренів Зборівського району. Там же відібрано зразки гірських порід. Основними гірськими породами є мергель, вапняки детритовий та літотамнієвий, в товщі яких простежуються також і цілі ракушки давніх організмів, пісок дрібнозернистий білого та світло-сірого відтінків, а також суглинки, що перекривають товщі вапняків. 

На основі фактичного матеріалу, зібраного в результаті досліджень, ми встановили, що на території дослідження геологічні умови були вкрай не стабільні, трансгресії часто змінювалися регресіями. На це вказує чітка шаруватість порід, та наявність слідів біологічного матеріалу.

Результати дослідження стали основою для складання туристичних маршрутів і проведення учнівських екскурсій. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.                 Боднарчук В.Г. Геологія для всіх - Київ: «Радянська школа», 1970р.

2.                 Гоник І.О. Літолого-фаціальний склад кембрійського комплексу ВолиноПоділля у зв’язку з пошуком нетрадиційних пасток вуглеводнів. -

[Електронний ресурс]  – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN& IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/znpign_2012_5_26.pdf

3.                 Горішний М.О. Геолого-географічний гурток в школі - Тернопіль, 2003р.

4.                 Москалюк К. Про формування рельєфу Подільських Товтр //Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. 2008. Вип. 35. С. 239–249 – [Електронний ресурс]  –

Режим доступу:

http://lnu.edu.ua/faculty/geography/Publik/Period/visn/35/Moskalyuk.pdf

5.                 Крачило М.Н. Краєзнавство і туризм - Київ: «Вища школа», 1998р. 6.  Ковалишин Д., Каплун І. До питання про формування рельєфу і ландшафтів Подільських Товтр // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка.

Серія: Географія.– 1998. – № 2. – С. 38-42. 

7.                 Нетрадиційні джерела вуглеводнів України: монографія. У 8 кн. Кн. 2. Західний нафтогазоносний регіон / [Крупський Ю.З та ін. ] – К.: Ніка-Центр,  2014. – 400с.

[Електронний ресурс]  – Режим доступу:

http://www.geol.univ.kiev.ua/lib/mono_USHU/2_Western_Region.pdf 

8.                 Перелік спеціальних дозволів на користування надрами

Дата видачі документа 18-05-2015 року. [Електронний ресурс]  – Режим доступу: http://geoinf.kiev.ua/nadrokoristuvachi/NEMETAL1.pdf

9.                 Природа Тернопільської області (за редакцією К.І. Геренчука) - Львів:

«Вища школа», 1979р.

10.             Русаков М.Г. Методика краєзнавчого дослідження населеного пункту та його околиць. Київ. «Радянська школа» - 1958.

11.             Свинко  Й. М. Природа Тернопілля в геологічному минулому. - Тернопіль: Підручники і посібники,2010. - 112с.

12.             Свинко Й. М. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. –  192 с.  13. Свинко Й. Розривні тектонічні порушення Товтрової гряди і їх відображення в сучасному рельєфі // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. Сер.

Географія. – 1998. – № 2. – C. 18–20.

14.             Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Підручник. – К.:Либідь, 2003. – 480 с.

15.             Сивий М.Я. Теорія і практика конструктивно-географічного аналізу   мінерально-сировинних          ресурсів      Подільського        реґіону.       -        Рукопис.- Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

16.             Сивий М. Я. Мінеральні ресурси Поділля: конструктивно-географічний аналіз і синтез. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 654 с

17.             Сивий  М.Я. Гавришок Б. До історії геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http:// ukr-tur.narod.ru›istoukrgeo…istgeorgopodtovt.htm.

18.             Піщана вседозволеність - [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://gazeta.zn.ua/ ECONOMICS/peschanaya_vsedozvolennost.html

19.             Золото Тернопільщини - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://provse.te.ua/2013/05/zoloto-ternopilschyny/