ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНОГО ПАСМА ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ ТА її ВІДРОГІВ

Про матеріал

Приклад роботи в рамках експедиційного руху "Роде наш красний, роде наш прекрасний" секція "Геологія" В роботі використано місцевий краєзнавчий матеріал

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Тернопільський обласний комунальний центр туризму, краєзнавства, спорту

та екскурсій учнівської молоді

Конференції учнівської молоді

«Роде наш красний, роде наш прекрасний»

Секція: Геологія

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНОГО ПАСМА ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ ТА її ВІДРОГІВ

Роботу виконали: учасники гуртка

«Геологічне краєзнавство» Залозецького будинку дитячої та юнацької творчості – учні ЗОШ І-ІІІ ст. с.Олієва Зборівського району Керівник :

Романишин Степан Богданович керівник гуртка Залозецького будинку дитячої та юнацької творчості

Тернопіль – 2015

Склад експедиційного загону

№п/п	Прізвище ім’я та по-батькові	Клас	Обов’язки під час дослідження
1	Вовк Марія Ігорівна	10	Консультант
2	Корінь Йосип Васильович	10	Командир загону
3	Большакова Олеся Сергіївна	9	Топограф
4	Вовк Надія Ігорівна	9	Топограф
5	Дерех Марія Ігорівна	9	Палеогеограф
6	Дрозда Віталія Андріївна	9	Палеогеограф
7	Здоровега Олег Петрович	9	Геолог
8	Машталір Мар’яна Михайлівна	9	Фотограф
9	Коваль Степан Михайлович	9	Геолог
10	Поврозник Володимир Євгенович	9	Геолог
11	Пиняга Марія Юріївна	8	Мінералог
12	Дерех Михайло Мирославович	7	Гідролог
13	Кіт Олеся Олегівна	7	Інформаційне бюро
14	Коваль Софія Михайлівна	7	Інформаційне бюро
15	Мельник Володимир Петрович	7	Гідролог
16	Процик Марія Богданівна	7	Художник
17	Пшеничняк Світлана Ігорівна	7	Топограф
18	Стахів Володимир Петрович	7	Гідролог

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА

ПОДІЛЬСЬКОЇ ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ…………………………………….............7

РОЗДІЛ 2 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНОГО ПАСМА

ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ ТА БІЧНИХ ГРЯД …………………………………………... 11

2.1. Порівняльна характеристика рельєфу основного пасма та

бічних гряд…………….…………………………………………...........12

2.2.Порівняльна характеристика геологічної будови основного

пасма та бічних гряд …….…………………………………..…………....12

2.3. Порівняльна характеристика підземних вод основного

пасма та бічних гряд ……………………………………………….….…18

2.4. Порівняльна характеристика ґрунтово-рослинного покриву основного пасма та бічних гряд ......................……………………..….. 19

РОЗДІЛ З ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ

ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ…………………………………………...…....21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…..…26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............. ,……………………………...28

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..…….30

ВСТУП

Дослідження території рідного краю - це великий крок до пізнання природи, кращого розуміння явищ та процесів, що відбуваються на нашій планеті. А вивчення процесів, що відбуваються в земній корі та на поверхні, у світлі останніх великих природних катаклізмів стало особливо значущим.

Гурток працює в школі вже декілька останніх років. Ми почали дослідження із найвищої точки нашої місцевості – Сліпакової гори і поступово, рік за роком розширюємо територію дослідження. Відповідно до території ми визначаємося із завданнями та напрямками дослідження. Але всі наші роботи мають одне спрямування – вивчення геологічної будови території нашого краю і намагання зрозуміти геологічні процеси що тут відбувалися. Територія, на якій ми проживаємо, має унікальний потенціал дослідження, адже це межа між Товтровою грядою і Тернопільським платом, а неподалік розташовані Вороняки. Тому ми можемо сміливо сказати – ми не зупинимося на досягнутому.

Актуальність роботи полягає у вивченні особливостей природи території села Олієва з метою виявлення в ній об'єктів, що становлять великий пізнавальний інтерес. Порівнюючи Сліпакову гору із вершинами Крайній Камінь, Ожгів Камінь та Перший Камінь, ми прагнули остаточно довести її приналежність до відрогів Подільських Товтрів. Такі унікальні природні утворення в майбутньому вважаємо за можливе використати як туристичні перлини нашого краю.

Метою науково-дослідницької роботи є вивчення особливостей геологічної будови і геологічної історії Сліпакової гори та порівняння її з основним пасмом Товтрової гряди

Об'єктом дослідження є Товтрова гряда в околицях сіл Дітківці та Хомівка та територія Сліпакової гори поблизу с.Оліїв.

Предметом дослідження є геологічна будова, історія формування, геологічні процеси, які відбуваються чи відбувалися в минулому і, можливо, будуть мати місце в майбутньому на даній території. Також досліджувалися і антропогенні об’єкти на території дослідження.

Досліджуючи геологічну будову частини Товтрової гряди, ми прагнули звернути увагу на можливість використання даної території як об'єкта для геологічного туризму. Відповідно до цього перед нами були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити і проаналізувати геологічну будову Товтрової гряди в межах досліджуваної території; визначити географічне положення, геологічну будову, вік порід на основі літературних і довідкових джерел.

2. Провести польові дослідження і вивчити рельєф, геологічну будову, внутрішні води, ґрунтово-рослинний покрив основного пасма Товтрової гряди і Сліпакової гори з прилеглими територіями.

3. Встановити спільні і відмінні риси основного пасма і відрогів Товтрової гряди в межах досліджуваної території.

4. Дослідити історію формування основного пасма і відрогів Товтрової гряди та вивчити умови, в яких відбувалося нагромадження відкладів.

5. Визначити основні закономірності залягання гірських порід відповідно до умов формування.

6. Вивчити особливості природи ділянки головної Товтрової гряди і бічних пасем з метою виявлення на їх території об’єктів, що мають пізнавальне значення.

7. Охарактеризувати антропогенний вплив на дану територію.

8. Вивчити доцільність даних об’єктів для туризму та рекреації.

Відповідно до поставлених завдань у процесі роботи використовувалися різні методи досліджень: літературний, польових досліджень, картографічний, геологічної реконструкції, аналізу, синтезу та порівняння.

Вже майже два століття Товтри привертають до себе увагу мандрівників та дослідників. За цей час нагромаджено значний фактичний матеріал та зроблені певні теоретичні узагальнення. Найбільш давній "родовід" має вивчення геологічної будови, рельєфу та походження Товтр. У цьому напрямку працювали десятки дослідників. Геології та геоморфології Подільських Товтр присвячені сотні наукових публікацій.

Загалом, в історії геолого-геоморфологічного вивчення Подільських Товтр за спрямуванням, детальністю досліджень та завданнями, які при цьому вирішувались, Мирослав Сивий та Богдан Гавришок виділяють три етапи. [ 14 ]

Перший етап (XIX - поч. XX ст.) характеризується вивченням загальних особливостей геологічної будови та рельєфу. Необхідно виокремити праці В.Г. Бессер (1828), Е.І. Ейхвальд (1830), Г. Яковицького, А. Ломницького і

В. Тейсейра .

Другий етап (1920-1970 рр.) характеризується розширенням спектру досліджень та їх деталізацією. Необхідно виокремити праці Н.В. Піменової, Р.Р. Виржиківського, Н.В. Думітрашко, О.К. Бирулі, В.О.Гериновича.

К.І. Геренчука.

Третій етап (1970 - наші дні) характеризується прикладним значенням досліджень із намаганням дати оцінку перспективам подальшого розвитку рельєфу.

Тут слід відмітити праці Й.М. Свинка, М.Я. Сивого [ 14 ]

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ПОДІЛЬСЬКОЇ ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ

Товтрова горбиста рифова гряда — це чітко виражений у рельєфі Поділля орографічний елемент. Вона витягнута з північного заходу на південний схід по лінії Підкамінь—Збараж—Скалат—Гримайлів і далі за Збруч у напрямку Кам'янця-Подільського. У морфології Товтрового пасма виразно виділяються головна гряда та бічні грядки й горби, віддалені від неї на відстань до декількох кілометрів. Загальна ширина горбистої рифової гряди 3... 15 км. Абсолютні позначки 380... 400 м, подекуди до 430 м. Над поверхнею рівнин, які прилягають із заходу та сходу, гряда піднімається в середньому на

50... 60 м, лише на ділянці перетину її Збручем відносні висоти досягають 100 м. Гряда має асиметричну будову — південно-західний її схил крутий, північно-східний — більш пологий [3, с. 239].

Бокові гряди і грядки розташовані переважно з південно-західного боку від основної гряди, майже перпендикулярно до неї. За віком вони молодші, сарматського часу, складені переважно моховатками, серпулами і молюсками.

Вони невеликі за довжиною – перші сотні метрів, і порівняно невисокі – до 20 – 30 м над поверхнею плато, проте гостроверхі, з конусовидними скелястими вершинами. На окраїнах пасма товтрові останці виражені невеличкими конусами.

За походженням це викопні органогенні споруди, які сформувались у мілководних прибережних водах міоценового Паратетису, що існував на території України 13–18 млн років тому. У геологічній та географічній літературі Подільськими Товтрами прийнято називати увесь комплекс викопних органогенних побудов – Головне пасмо та бічні Товтри, які сформувались протягом верхнього баденію та нижнього сармату, а сьогодні зазнають комплексної денудації. Проте рифові побудови баденію та сармату суттєво відрізняються, оскільки вони формувалися в абсолютно відмінних палеогеографічних умовах. Головне пасмо Подільських Товтр утворює відпрепарований денудацією бар’єрний риф, складений верхньобаденськими органогенними та органогенно-детритовими вапняками, які локально перекриті серпулітовими вапняками нижнього сармату. Бічні Товтри – це рифові споруди нижнього сармату, які в сучасному рельєфі виявляються у вигляді відокремлених скелястих, часто конусоподібних пагорбів чи груп пагорбів, які, зазвичай, розташовані на південний захід від Головного пасма Подільських Товтр [3, с. 239]. Основою для росту баденських рифових побудов Поділля була обмілина, виражена у рельєфі морського дна як додатний елемент, що визначений наявністю давнього силурійського підняття Формування обмілини зумовлене седиментаційними причинами – значною швидкістю осадконакопичення. Молодші органогенні утворення нижнього сармату приурочені до шлейфоподібних обмілин, які простягались від

Головного рифового пасма й утворились унаслідок його руйнування [3, с. 240].

Морські умови на території Поділля усталились у пізньому баденії. У цей час на піднятих ділянках морського дна (валах, біогермних банках) за 15– 30 км від східного берега Центрального Паратетису по лінії Ратищі–Збараж– Сатанів–Гримайлів–Кам’янець-Подільський почав формуватися бар’єрний риф. Риф утворили організми рифобудівники – літотамнії, які належать до червоних (багрянкових) ниткових багатоклітинних водоростей. У Товтрах місцями трапляються корали, що відрізняє їх від аналогічних утворень на

Розточчі. Спорадично трапляються ділянки рифу, збудовані моховатками (наприклад, поблизу с. Гуменці). Таксономічний склад коралів у Товтрах засвідчує їхню значну подібність до інших рифів міоцену з морських середземноморських басейнів та Центрального Паратетису.

На межі баденію і сармату, у зв’язку з перебудовою регіонального структурного плану Поділля, палеогеографічна ситуація Паратетису в районі рифового пасма помітно змінилась. Передкарпатська западина, яка в баденії була частиною Середнього Паратетису, у сарматі стала де-факто фрагментом Східного Паратетису (тобто басейну евксинсько-каспійського), утворивши витягнуту далеко на північний захід Галицьку затоку, яка не мала безпосереднього сполучення з панонським басейном. У ранньому сарматі рифоутворення поновилось і було приурочене до західного берега морського басейну. Умови рифоутворення в цей час суттєво змінилися – формування рифів уже не було чітко приурочене до певної лінії, хоч і відбувалось у районі пізньобаденського літотамнієвого рифу. Основою для формування порівняно великих сарматських органогенних споруд слугували баденські рифові масиви, внаслідок чого утворились складні двоярусні побудови. Дрібніші сарматські органогенні споруди частіше формували окремі невеликі пасма вздовж західного схилу літотамнієвого рифу, орієнтовані відповідно до нової північно-східної структурно-фаціальної зональності під прямим кутом до літотамнієвого рифу [3, с. 242].

Формування Подільських Товтр протягом верхнього баденію – нижнього сармату було визначене розломами північно-західного і північносхідного простягання. У пізньому баденії рифоутворення контролювали розломи північно-західного напряму, у ранньому сарматі – північно-східного. З зазначеними напрямами збігаються витримані на всій довжині Товтр головні системи тріщин у рифових масивах – поздовжні та поперечні .

У середньому сарматі в межах Товтрової зони блокові переміщення вздовж розломів північно-східного напряму тривали, що зумовило ступінчастість зміни гіпсометрії поверхні рифових масивів. Абсолютні висоти вершинної поверхні Головного пасма Товтр змінюються з північного заходу на південний схід від 430 м поблизу с. Підкамінь до 350 м у долині р. Дністер. Зниження висот відбувається не плавно, а окремими сходинками з практично одновисотним горизонтальним положенням вершинних поверхонь Головного пасма [ 10 ].

Утворення окремих сарматських невисоких пасом, зазвичай, приурочене до розчленованіших ділянок Головного пасма, у центральній частині Подільських Товтр бічних споруд немає.

Відклади нижнього сармату також формувались на рифових пасмах, унаслідок чого абсолютні висоти головного пасма на окремих ділянках зросли. Різниця абсолютних висот підошви відкладів нижнього сармату та сучасної поверхні головного пасма Товтр становить 15–25 м.

За даними геологознімальних робіт можна зазначити низку особливостей рельєфу, на якому утворювався літотамнієвий бар’єрний риф. Територія була полого нахилена з північного заходу на південний схід. Абсолютні відмітки території на північному заході становили 360–380 м, на південному сході – 170–200 м (див. додаток А1). Рельєф цієї ділянки був слабко розчленованим, за винятком північно-західної частини, де простежено локальні підняття відносною висотою 25–40 м. Імовірно, що зазначені пагорби стали основою для формування рифових пасом. У сучасному рельєфі на цій ділянці головне пасмо Подільських Товтр не утворює суцільного масиву, а представлене низкою послідовно розташованих пасом [3, с. 246 ].

РОЗДІЛ 2 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНОГО ПАСМА ТОВТРОВОЇ ГРЯДИ ТА БІЧНИХ ГРЯД

Для порівняння було вибрано смугу основного пасма Товтрової гряди в районі сіл

Дітківці та Хоми, що включає в себе вершини Крайній Камінь, Ожгів Камінь та Перший Камінь з одного боку та Сліпакову гору в районі сіл Оліїв та Білокриниця з іншого.

2.1. Порівняльна характеристика рельєфу основного пасма та бічних гряд.

Вершини основного пасма - це пагорби, що підносяться над навколишньою місцевістю на 80-100м. Абсолютні висоти над рівнем моря: Перший Камінь - 428м; Ожгів Камінь - 422м; Крайній Камінь - 431,1м. Крайній Камінь є найвищою точкою не лише досліджуваної території, а і всієї Товтрової гряди. Вершини мають округлу форму, що є наслідком тривалих денудаційних процесів. Схили пагорбів неоднакові: південно-західні та південні більш крутіші, а північно-східні більш пологі (див додаток А1).

Сліпакова гора теж підноситься над навколишньою місцевістю на 80 м. з абсолютною висотою над рівнем моря 390 м. Але, на відміну від основного пасма, більш крутими є північний і східний схили, а південний і західний більш пологі.

Між пагорбами основної гряди Товтрового кряжу простягаються яри довжиною 150-200 м. Наприклад, між Крайнім Каменем та Ожгів Каменем простягається Янчиків рів довжиною 180 метрів, що простягається з південного заходу на північний схід, ширина в гирлі 55 м. Схили крутизною 45°- 50°. Крутизна схилів однакова з обох боків. Походження даної форми рельєфу водно-ерозійне. Натомість між вершинами Ожгів Камінь та Перший Камінь простягається широка улоговина, по якій проходить дорога з Дітковець на Малу Березовицю.

В околицях Сліпакової гори, з південно-західного боку теж знаходиться

яр Жолобина, що простягається з заходу на схід довжиною 145 метрів. Схили обривисті , особливо правий, обернений до Сліпакової гори.

Ширина яру в гирлі - 6 метрів. Висота обривів - 3-4 метри. Таким чином, яр Жолобина молодший, він лише розвивається, має менші розміри, ніж Янчиків рів, але крутіші схили. Окрім того, на відміну від яру, що спостерігався нами біля Крайнього каменя, тут наявні виходи на поверхню вапняків на схилі яру та на його дні. Також далі на північ між кладовищем і Сліпаковою горою знаходиться балка з виположеними схилами, на дні якої теж спостерігаються виходи на поверхню вапняків. Як і яри в основному пасмі, Жолобина та балка теж мають водно-ерозійне походження.

Характерною ознакою основного пасма Подільських Товтрів є виходи вапняків на денну поверхню на вершинах пагорбів. Такі явища ми спостерігали у вигляді відслонення вапняку висотою 6 м на західному схилі гори Крайній Камінь, виходи окремих каменів висотою до 1 метра на вершині Ожгів Камінь, та найкрасивіший об'єкт на вершині Перший Камінь - Скельні останці висотою 10 м у вигляді групи каменів, що підносяться з ґрунту посеред лісу. За походженням це денудаційна форма рельєфу. В районі Сліпакової гори подібні утворення відсутні. Виходи вапняку спостерігаються лише на вершині гори - витік джерела, та в яру

Жолобина.

2.2 Порівняльна характеристика геологічної будови основного пасма та бічних гряд

Геологічну будову ми порівнювали на основі відслонення у вапняковому кар'єрі на горі Крайній Камінь, що належить приватному підприємству «Скала». Досліджуване відслонення вапняку загальною видимою потужністю близько 40м. має наступні основні елементи залягання:

Верхній ярус товщиною 0,3м - ґрунтово-дерновий покрив.

Другий ярус товщиною до 2м - суглинок червонясто-жовтого кольору.

Третій ярус – перехідний, потужністю до 3м, складений суглинками та вапняками детритовими.

Рисунок 2.1 Відслонення вапняку в кар'єрі на вершині Крайній Камінь

Четвертий ярус потужністю до 35м утворений відкладами вапняку органоренного сірувато-білого кольору, в якому простежуються скам’янілі рештки давніх організмів та сліди їхньої життєдіяльності. Часто спостерігається грубо уламковий конгломерат скам'янілих решток давніх організмів.

П'ятий ярус невстановленої потужності, оскільки він ще не розробляється, складений вапняками, в яких немає скам'янілостей давніх організмів.

В кар'єрі було проведено відбір зразків вапняку для шкільної колекції; а також скам'янілих решток живих організмів: коралів, молюсків, верметусів, серпулів та моховаток. При детальному розгляді органогенних скам’янілостей було зауважено, що у південній частині видовий склад дещо відрізняться від знайдених у північній частині.( див. фото 1-5)

В межах Сліпакової гори геологічна будова встановлювалася за допомогою двох відслонень вапняку в недіючих кар'єрах на вершині, та відслонення мергелю в підніжжі гори.

Почнемо із відслонення мергелю. Воно знаходиться на схід від школи, на західному схилі Сліпакової гори, в місцевості, яку називають Білий берег через відслонення мергелю на крутому схилі гори. Відслонення висотою 7 метрів, (див. рис 2.2) Верхній шар товщиною 5см. складає дернова підстилка. Далі залягає дерновокарбонатний ґрунт із вкрапленнями карбонатних порід потужністю 30-40см. Перехідний горизонт становить 30-40см. Під ним залягає горизонт мергелю видимою потужністю 6 метрів. Ми висловлюємо припущення, що породи мергелю залягають і далі в глибину. Про це свідчить той факт, що дно річки Лопушанка в цьому місці кам'янисте, утворюючи пороги з бурхливою течією, (див. фото 6) Русло річки звужується, набуваючи крутої форми із берегами висотою до 2 метрів. Причому повністю виключається пониження рівня русла внаслідок меліоративних робіт. На топографічній карті 1879р чітко простежується русло річки на тому ж місці, що і тепер. На цьому маленькому прикладі, як на природній моделі, можна простежити залежність будови річкової долини від підстилаючих порід. Наявність мергелів в основі річкової долини пояснює і походження широкої заболоченої заплави. Оскільки щільні поклади мергелів є водотривкою породою, то ґрунтові води не проникають вглиб, а залишаються близько до поверхні, заболочуючи місцевість.

- Дерново-ґрунтовий покрив

-Мергель

Рисунок 2.2 Відслонення мергелю

Рисунок 2.2 Відслонення мергелю на північно-західному схилі Сліпакової гори.

Кар'єр №1 розташований на вершині Сліпакової гори на південь від с.Білокринця. В кар'єрі чітко простежується відслонення вапняку та суглинку. Висота відслонення до 20м. (див. рис 2.3) Верхній шар складає дернова підстилка товщиною 15-20см. Далі йде ґрунт потужністю 30-40см. Потужний шар темно-жовтого суглинку товщиною 6м перекриває поклади детритового вапняку сірого кольору, видима потужність якого досягає 13м. У покладах вапняку чітко простежується уламковий матеріал із черепашок та дрібних мушлів викопних організмів. Вапняк легко кришиться і легко піддається обробці. Придатний до розпиловування. ( див. фото 7-8 )

Працівники кар'єру пам'ятають про цікаві знахідки. Дуже часто в процесі видобування каменю зустрічалися відбитки велетенських мушлів. Одного разу був знайдений кістяк невідомої доісторичної тварини. Камені з фрагментами кістяка були вивезені на вивчення в невідомому напрямку.

Масштаб:1:200

Умовні позначення:

-Дерново-ґрунтовий покрив

-Суглинок

- Вапняк

Рисунок 2.3 Відслонення вапняку в кар’єрі №1 на вершині Сліпакової гори.

Кар'єр №2 знаходиться на схід від першого на відстані 150 м. Його стінки значно більше зруйновані, ніж в попереднього кар'єру, і структура відслонення простежується слабше. Така відмінність пояснюється тим, що він перебував у віданні Тернопільської «Будіндустрії», тому видобуток вівся значно інтенсивнішим темпом і припинився в середині 70-тих років.

Відслонення вапняку схоже із попереднім відслоненням.

Загальна висота відслонення - 20 метрів. Верхній ярус - дернова підстилка товщиною 30 см.;

2 ярус - дерново-карбонатний ґрунт потужністю 80 см.

3 ярус - суглинок із вкрапленням карбонатних порід потужністю 5 метрів.

4 ярус - вапняк детритовий дрібно уламковий із скам’янілими залишками мушлів відмерлих організмів та слідами їх життєдіяльності. Вапняк крихкий сірого кольору. Порівняно із попереднім відслоненням зустрічається більше залишків живих організмів, що пов'язано із більшою вивітреністю порід. Вапняковий ярус неоднорідний. На висоті 4 метрів від дна кар'єру спостерігається шар товщиною 10 см, складений вапняком хемогенного типу; порода темно-сірого кольору, однорідна суцільна маса, що не має вкраплень залишків живих організмів.( див. фото 10-11 ). Значно міцніша від решти детритових вапняків. Очевидно, що даний шар утворився у період трансгресії морського басейну, коли дана територія опустилася нижче на 150-200 м. під воду. В таких умовах зменшується кількість живих організмів і попередньо згаданий прошарок - слід діяльності суто літотамнієвих водоростей.

Очевидно, що даний пласт вапнякових утворень ми спостерігали і в яру Жолобина.

Загальна видима висота відслонення вапняку -14 м. Таким чином спільними рисами Сліпакової гори та вершин головного пасма є наявність потужного шару вапнякових відкладів у геологічній будові обох територій, які перекриті лесоподібними суглинками четвертинного періоду і мають в основі коньякські відклади мергелю та крейди. Також спільним є наявність вапняку літотамнієвого. Але оскільки дані об'єкти формувалися в різний час: основне пасмо у верхньому баденію, а відроги у нижньому сарматі, то таким чином відклади основного пасма більш потужні і складені переважно із вапняків органогенних, а вапняк Сліпакової гори - це тес, детритовий уламковий вапняк, який перевідкладений із уламків. Окрім того, лесові суглинки, що перекривають вапнякові товщі, у відслоненнях Сліпакової гори набагато більшої потужності. А на вершинах Крайній Камінь та Ожгів Камінь вапнякові відклади подекуди близькі до поверхні, шар суглинку відсутній. Спільною рисою є і наявність мергелів. Безпосередньо у відслоненні на вершині Крайній Камінь ми його не спостерігали, але у прилеглому до основного пасма урочищі Пістоси на дні піщаного кар'єру такі відклади прослідковувалися. Щодо піщаних відкладів, то в околицях Олієва вони теж наявні. Зокрема, в урочищі Заїв гай на південь від Сліпакової гори. Таким чином, спільні риси чітко прослідковуються і вони вказують на те, що Сліпакова гора належить до відрогів Товтрового кряжу.

2.3. Порівняльна характеристика підземних вод основного пасма та бічних гряд.

Досліджуючи територію Товтрової гряди та її відрогів, ми звернули увагу на наявність джерел прісної води, безпосередньо на самих вершинах та їх схилах.

Зокрема, джерело на північному схилі Сліпакової гори знаходиться на північ від кар'єру на віддалі 50 метрів, на південь від села Білокриниця. Саме від цього джерела пішла назва села. За свідченням місцевих жителів, вода джерела зажди холодна, має своєрідний смак, може довго, навіть під час спеки, зберігати свіжість і не каламутніти. Можливо, при проведенні хімічного аналізу буде виявлено мінералізацію води і лікувальні властивості

Джерело витікає із тріщини у стінці вапняку висотою 3 метри.( див. фото 15 ) Вапняк вище виходу джерела детритовий, темно-сірого кольору, крихкий, крупнозернистий. А нижче спостерігається твердий шар вапняку хемогенного.

Щодо походження джерела, то, на нашу думку, вода поступово відфільтровується через детритовий вапняк і зупиняється на хемогенному горизонті. Використовуючи похил даного утворення з південного заходу на північний схід, вода стікає по ньому до місця виходу на поверхню.

Дебет джерела 1 л/с.

Також нами виявлено джерело на східному схилі вершини Перший Камінь

у лісі на північний схід від с.Дітківці, на північний захід від с. Мала Березовиця. Джерело витікає на схилі гори із товщі піщаних порід темно-жовтого кольору. ( див. фото 16 ) Місцевими жителями джерело окультурене дерев'яними зрубами, територія прибрана. За свідченнями людей, потік води не постійний, з’являється періодично із підняттям ґрунтових вод внаслідок дощів, та після танення снігу. Також воно має легкий запах сірководню і має лікувальні властивості - пришвидшує загоєння ран, коли робити мокрі пов'язки бинтами, змоченими в такій воді.

Очевидно, водоносним горизонтом є пісок, а водопідпірним - горизонт суглинків, що перекриває поклади вапняків.

Нажаль, особисто спостерігати джерело нам не довелося.

2.4 Порівняльна характеристика ґрунтово-рослинного покриву основного пасма та бічних гряд .

Як на вершинах основного пасма, так і його відрогах розвинувся дерновокарбонатний ґрунт товщиною до 30 см. Це свідчить, що материнською породою для його формування служили лесові суглинки із уламками вапнякових порід, а формування ґрунтового покриву відбувалося в антропогеновий період. Потужність лесових товщ більша в межах Сліпакової гори, отже, і потужність ґрунтового покриву тут набагато більша. І він багатший на гумус. Натомість, на вершинах Крайній Камінь та Ожгів Камінь його потужність дуже незначна, оскільки місцями вапняк виходить на поверхню. Окрім того, в ґрунті нами спостерігалося більше уламків вапнякових порід. Дещо інша ситуація на вершині Перший Камінь, де товщі вапняку перекриті суглинками та супісками. Тут ґрунт значно більшої потужності і супіщаний. Різниться відповідно і ґрунтовий покрив. На вершинах Крайній Камінь і Ожгів Камінь присутній лише трав'янистий покрив та мох, подекуди сосонки, які мають покручений стовбур та кущі - терен, алича і ожини. Така бідна рослинність пов'язана із малопотужним ґрунтовим покривом. Вже на схилах цих гір з’являється сосновий ліс, що свідчить про збільшення потужності ґрунту. Також повністю вкритий лісом Перший Камінь. Ліс мішаний із переважанням сосни звичайної та граба, подекуди трапляється дуб та липа. Підлісок представлений ліщиною і молодими деревами граба, але він розвинений слабо. Так само слабо розвинений і трав'яний покрив. На Сліпаковій горі, яка вкрита мішаним лісом, переважаючим деревостоєм є граб, дуб, липа, акація, сосна. Підлісок майже не розвинений, як і трав'яний покрив, що подекуди представлений окремими галявинами барвінку та яглиці. Крутий північно-західний схил, обернений до р.Лопушанки, вкритий заростями терену та акації.

Отже, простежується аналогія Сліпакової гори із горою Перший Камінь в плані ґрунтового покриву та рослинного угрупування, що пояснюється перекриттям вапнякового горизонту лесоподібними суглинками та супісками, на яких і зміг утворитися ґрунт належної потужності.

РОЗДІЛ З ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

За своєю геологічною будовою Сліпакова гора виділяється між іншими геологічними структурами околиць Олієва, але ми не можемо розглядати її відокремлюючи від цих об'єктів, оскільки вважаємо, що умови формування були спорідненими. Найближчими для порівняння об'єктами є основне пасмо Товтрової гряди. Геологічні породи як головного пасма Товтрової гряди, так і його відрогів, мають в цілому спільну геологічну будову, яка різниться лише в окремих деталях..

Для порівняння ми створили два зведених стратиграфічних розрізи.

Таблиця 3.1

Зведений стратиграфічний розріз району Сліпакової гори.

Таблиця 3.2

Зведений стратиграфічний розріз району основного пасма Товтрової гряди в околицях сіл Дітківці та Хомівка.

Перш за все було нами встановлено загальні закономірності розташування різних елементів Товтрової гряди по території. В загальному, Товтри - це пагорби, що підносяться над навколишньою місцевістю на 80-100м. Вершини мають округлу форму, що є наслідком тривалих денудаційних процесів. Всі вершини перекриті товщею лесових порід потужністю до 5м в окремих місцях. На лесах розвинувся перегнійно-карбонатний ґрунт, незначної, до 30см, товщини. Це є свідченням того, що ґрунт формувався вже в останній, антропогеновий період.

На основі порівняльного аналізу стратиграфічних колонок ми встановили, що основною породою в цих відслоненнях є вапняк , який залягає на відкладах мергелів коньякського і сартонського ярусів, а зверху перекритий лесоподібними суглинками.

Відмінності спостерігаються у потужності лесових суглинків - більшою є потужність у відкладах Сліпакової гори. Також є відмінності у піщаному горизонті, який на відміну від околиць Олієва, на вершині Перший камінь перекриває товщу вапняків і відноситься до сарматських відкладів. (див таб. 3.2)

Основні відмінності спостерігаються у літологічному складі баденських відкладів основного пасма Товтрової гряди, які представлені щільними вапняками без решток скам’янілих давніх організмів, та аналогічних відкладах району Сліпакової гори, що складені в основному глинами та пісками, а безпосередньо на самій горі розмиті. Це вказує на різні фаціальні умови формування баденських відкладів району Сліпакової гори.

Загалом аналіз складених на основі власних спостережень та літературних джерел стратиграфічних розрізів дозволяє, з достатньою впевненістю, стверджувати той факт, що Сліпакова гора формувалася дещо пізніше основного пасма і належить до його відрогів, представляє собою так звану «Товтру» (за визначенням К.І.

Геренчука).

ВИСНОВКИ

Проведеними польовими дослідженнями нами описано геологічну будову головного пасма Товтрового кряжу в околицях сіл Дітківці та Хомівка, що включає вершини Крайній Камінь, Ожгів Камінь та Перший Камінь і Сліпакової гори в околицях села Олієва. Описано і зарисовано п'ять відслонень різного типу. Основними гірськими породами є мергель, вапняки детритовий та органогенний, в товщі яких зустрічаються також і цілі черепашки давніх організмів, пісок дрібнозернистий жовтого та світло-сірого відтінків, а також суглинки, що перекривають товщі вапняків. За віком ці породи відносять до неогенового та антропогенового періодів.

Вперше провівши порівняльну характеристику даних територій і порівнюючи рельєф, геологічну будову, підземні води та ґрунтово-рослинний покрив, ми встановили, що вони мають багато спільних рис, а відрізняються в деталях, що дало нам можливість підтвердити приналежність Сліпакової гори до південно-західних відрогів Подільських Товтр.

На основі фактичного матеріалу, зібраного в результаті досліджень, та користуючись літературними джерелами, ми склали дві зведені стратиграфічні колонки для території Оліївської сільської ради та для основного пасма Товтрової гряди. В цьому полягає новизна досліджень. Стратиграфічні колонки ще раз наочно продемонстрували спільні риси геологічної будови двох територій, які різняться, лише в силу різниці у часі утворення: баденій для основного пасма та сармат для відрогів.

На жаль, територія дослідження зазнає неоднозначного антропогенного впливу. Якщо в вапняковому кар'єрі на Крайньому Камені ведеться видобуток будівельної сировини, то вапнякові кар'єри на Сліпаковій горі закинуті, рекультивація не проведена і об'єкти використовуються як стихійні сміттєзвалища, і це незважаючи на те, що Сліпакова гора оголошена ботанічним заказником.

В теперішній час ліс поблизу с. Білокриниця, в якому розташований кар'єр, віднесений до природо заповідного фонду як ботанічний заказник місцевого значення, де охороняються червонокнижні види рослин. Таким чином, ця ділянка вилучена з активного природокористування. Також з активного природокористування виведені вершини Ожгів Камінь, через відсутність ґрунтового шару на вершині, та Перший Камінь - геологічний заказник, та молодий ліс, що некондиційний для рубки. Взагалі, ліси в межах Товтрової гряди мають водоохоронне значення, не повинні промислово розроблятися. В них допускається лише санітарна рубка. За проектом Л.П.Царика, вони повинні слугувати екологічним коридором для переміщення тварин. Ми вважаємо, що ця територія може слугувати об'єктом для туризму як поєднання геологічного об'єкта, ботанічних об'єктів та історичних територій. Адже в межах Товтрів відбувалися важливі події першої світової війни та активна діяльність УПА в післявоєнний час. А Сліпакова гора була місцем розташувань мисливського замку польського короля Яна III Собеського.

Результати дослідження стали основою для складання туристичних маршрутів і проведення учнівських екскурсій. Проводимо агітаційну роботу, щоб на нашій місцевості провести обласні геолого-географічні змагання, що може послужити поштовхом для популяризації території Сліпакової гори та навколишніх земель.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боднарчук В.Г. Геологія для всіх - Київ: «Радянська школа», 1970р. – 296с.;

2. Горішний М.О. Геолого-географічний гурток в школі - Тернопіль, 2003р. – 26с.;

3. Москалюк К. Про формування рельєфу Подільських Товтр //Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. 2008. Вип. 35. С. 239–249 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lnu.edu.ua/faculty/geography/Publik/Period/visn/35/Moskalyuk.pdf

4. Москалюк К. Регіоналізація Подільських Товтрів: історія, принципи і проблеми //Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. 2006. Вип. 33. С158 – 166 –

[Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://lnu.edu.ua/faculty/geography/Publik/Period/visn/35/Moskalyuk.pdf

5. Крачило М.Н. Краєзнавство і туризм - Київ: «Вища школа», 1998р. – 191с.; 6. Ковалишин Д., Каплун І. До питання про формування рельєфу і ландшафтів Подільських Товтр // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка.

Серія: Географія.– 1998. – № 2. – С. 112-118.

7. Природа Тернопільської області (за редакцією К.І. Геренчука) - Львів:

«Вища школа», 1979р. – 166с.;

8. Природні умови та ресурси Тернопільщини. (за редакцією Сивий М.Я. та Царик Л.П.) – Тернопіль: Терно-граф, 2011. – 512с.

9. Русаков М.Г. Методика краєзнавчого дослідження населеного пункту та його околиць. Київ. «Радянська школа» - 1958. – 168с.;

10.Свинко Й. М. Природа Тернопілля в геологічному минулому. - Тернопіль: Підручники і посібники,2010. - 112с.

11.Свинко Й. М. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне

минуле, сучасний стан. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 192 с.

12.Свинко Й. Розривні тектонічні порушення Товтрової гряди і їх відображення в сучасному рельєфі // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. Сер.

Географія. – 1998. – № 2. – C. 18–20.

13.Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Підручник. – К.:Либідь, 2003. – 480 с.

14.Сивий М.Я. Теорія і практика конструктивно-географічного аналізу мінерально-сировинних ресурсів Подільського реґіону. - Рукопис.- Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

15.Сивий М. Я. Мінеральні ресурси Поділля: конструктивно-географічний аналіз і синтез. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 654 с

16.Сивий М.Я. Геологічна будова Тернопільщини // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: Збруч, 2004. – С. 343-345.

17.Сивий М.Я. Гавришок Б. До історії геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr tur.narod.ru ›istoukrgeo…istgeorgopodtovt.htm .

ДОДАТКИ

Картосхема взаємного розташування основного Додаток А пасма Товтрової гряди та Сліпакової гори

Умовні знаки:

- об′єкти дослідження Цифрами позначено: Сліпакова гора г. Ожгів Камінь

г. Крайній Камінь г. Перший Камінь

Додаток А2

Картосхема розташування території дослідження тагеоморфологічна і ландшафтна регіоналізація Подільських Товтрів (до долини р. Збруч).

( за К. Москалюк )

ЦИФРАМИ ПОЗНАЧЕНО:

1 - межі товтрових пасом; 2 - межі рифової зони Товтрів; 3 - населені пункти. Межі і назви природничих регіонів: 4 - геоморфологічних, за В, Тейсеєром, 1900 р.; 5 - геоморфологічних, за С. Рудницьким, 1912 р.; б - ландшафтів, за К. Геренчуком, 1979 р.; 7 - ландшафтів, за П. Штойком, 2000 р.; 8 – територія досліджень.