Опис власного педагогічного досвіду на тему «Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

На світі багато професій, Але серед них є одна,

Котра вглиб коріння пустила

Велику жагу пізнання.

Тебе поєднала навіки,

Душі твоїй крила  дала

Безмежна любов до дитини,

Коли йде віддача сповна.

І нива твоя зародила,

Й жнива вже збирати пора.

Ти — вчитель. Яке ж бо це диво!

Сіяч ти нового життя.

 

Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання.

Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, а іноді – помилки й недоліки… звісно, доброта і чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людиною. Все це виховується. А життя саме поставить оцінку за все.

Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки.

Якщо відкладати виховання «до кращих часів» і починати вирішувати інші важливіші, як здається, проблеми, то ці кращі часи не настануть ніколи, бо виховання – це життя, а життя «на потім» не відкладеш.

Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безліч відносин, які незмінно розвиваються, переплітаються з іншими відносинами, ускладнюються моральним і фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним, бо, як писав В.О.Сухомлинський: «…класний керівник – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого багатства народу – душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з     другого – багатство народу, його майбутнє, його надія – молоде покоління. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства – Людину…».   Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі – необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності.            Учень – це Людина з великої літери, це найвища цінність сучасного виховного процесу. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть їй вільний саморозвиток і зберігають її індивідуальність. В сучасних умовах школа постає як соціально – педагогічний комплекс, що об’єднує виховні зусилля батьків, педагогів, громадськості і залишається інститутом, у якому оптимально поєднуються і взаємодіють педагогічні та соціальні процеси, бо  «у школі, - як зазначав В.О.Сухомлинський, - навчають не тільки писати, рахувати, мислити, пізнавати світ, багатства науки й мистецтва. У школі учать жити…». Тож школа повинна допомогти суспільству спрямувати всі зусилля на всебічний розвиток особистості, а державі – зростити громадян-патріотів, здатних забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі. І при цьому сучасному вихованню має бути властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві. Саме у цьому я і вбачаю своє основне завдання, як класного керівника.

На мою думку, кожен має у житті досягти успіху. А успішність людини, як показує досвід, залежить від її компетентності. Тож , щоб знайти своє успішне місце в житті, молода людина повинна володіти такими якостями:

Отже, життєва компетентність дітей – основа розвитку їх особистості.

Саме це надихнуло мене протягом чотирьох років працювати над темою: «Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості».

Мету ж своєї роботи я вбачаю у вихованні високоморальної, соціально активної  людини з її нахилами, здібностями, потребами, інтересами, соціальним досвідом, самовідданістю, характером; максимальним її розвитком, збереженням її неповторності, розкритті її потенційних талантів, створенні умов для нормального духовного, розумового та фізичного вдосконалення, і такої, яка буде максимально пристосована до життя. На мою думку, ця мета співзвучна зі словами Ю.Дзерович: «Виховати треба дитину так, щоб їй, як одиниці, було добре на світі, щоб її світ не потоптав, не кривдив, не знищив, але, з іншого боку, щоб вона вміла серед суспільності жити».

Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності особистості

Сьогодні в умовах змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, метою  якого є формування морально-духовної життєвокомпетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Змінилася система поглядів на виховання як на педагогічний процес.

У переломні моменти історії суспільства поряд з іншими проблемами на передній план висувається  проблема цінності людської особистості. Вічні питання «що є людина», «як народжується особистість», «чому вчити і як виховувати» знаходяться в центрі суспільної свідомості.

Першоосновою розвитку дитини, як особистості, є виховання в сім’ї.  Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини на тих чинниках, що допомагають розкрити творчий потенціал дитини. Стаття 59 Закону України «Про Освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров'я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей. Сім’я стоїть у центрі глобальних, економічних, політичних та культурних змін, які відбуваються у державі і являється тією найменшою клітиною у житті суспільства, його основою, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління.

Для створення умов ефективного навчання, розвитку особистості, максимальної ефективності виховної системи класу доцільним вважаю використання моніторингових досліджень за програмою В.Киричука      "Універсал-03", коли у спільній взаємодії зі шкільним практичним психологом здійснюється корекція, попередження, передбачення можливих ситуацій, разом ведуться пошуки шляхів їх вирішення. Постійне проведення психолого-педагогічної діагностики дає змогу регулювати й коригувати розвиток особистості школяра та його життєвої компетентності.

Отже ,виховне середовище, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості можна подати схемою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація досвіду роботи

 

…Таку вже вибрала я долю

Де радість є, нема спокою

Є вічний пошук, є безсонні ночі,

Та гріють душу ці дитячі очі,

Що хочуть шлях в житті знайти,

Щоб знати куди далі йти.

 

Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре малювати картини, чи співати пісень, бути гарним перукарем або пекарем.              А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка і зробити це відразу - важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли сумує.

Провідну ідею виховної системи класу вбачаю:

 * у прагненні зробити дитину щасливою в родинному, професійному та громадському житті;

* розвитку особистості, її життєвої компетентності засобами взаємодії школи, сім’ї, громади, позашкільних установ, гуртків, громадськості.

Напрямки моєї системи виховання «Створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості» представляють собою деякий синтез вже відомого, перевіреного на практиці, та нового, запропонованого мною для умов нашого навчально-виховного комплексу та мого класу зокрема. Тому за інноваційним потенціалом досвід моєї роботи є комбінаторно-моделювальним.

У своїй роботі керуюсь Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

У своїй лабораторії класного керівника послуговуюсь народною педагогікою   К.Ушинського, ідеями сімейного виховання Г.Сковороди, педагогікою співробітництва В.Сухомлинського, гуманним підходом до дітей Я.Каменського.

Прагну створити середовище для виявлення найвищих людських якостей, спираючись на закони виховання за В.А.Сухомлинським:

• радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітей;
• краси: будь красивим сам і бережи красу навколо;
• доброти: будь чуйним і уважним до людей;
• працьовитості: працюй сам і поважай працю інших людей;
• дружби: хочеш мати друга – будь ним;
• поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, – поважай інших;
• ввічливості: кожен твій вчинок відображається на інших людях; не забувай, що поряд з тобою людина;
• відповідальності: кожен повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати.

Вивчення досягнень педагогічної та психологічної науки, спадщини В.О.Сухомлинського, етнопедагогіки, перспективного педагогічного досвіду та постійне «занурення» з цим багажем інформації в реальне шкільне життя дозволило мені усвідомити давнє «Все починається з любові» та віднайти формулу «Три люблю». Постулати цієї формули визначають ставлення учня до себе, до людей, до природи та базуються на певних інваріантах, а саме:

* Прагну добре оволодіти основами наук, займаюсь самоосвітою, свідомо обираю професію.

2. Я люблю маму, тата, родичів, друзів, співгромадян, людство.

* Прагну вести себе так, щоб через мої вчинки у мами ніколи не було сліз та сивини, щоб тато пишався мною, дідусь та бабуся раділи за мене; турбуюся про своїх рідних.

* Дорожу друзями, дбаю, щоб їм було зі мною добре та цікаво.

* Вчуся спілкуватися з людьми та розуміти їх.

* Дбаю про безпеку, чистоту та ошатність свого дому, двору.

* Вивчаю історію своєї вулиці, рідного краю, України.

* Дорожу честю школи,селища, Батьківщини.

* Пізнаю світ, бережу природу, усвідомлюю себе частинкою природи, прагну зайняти свою нішу у Всесвіті.

Крім того, я впроваджую в свою роботу практичний досвід сучасної школи, при цьому керуюся особистісно-орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Тож виховання учнів реалізовую у процесі організації:

• навчально-виховної діяльності;
• позаурочної та позакласної діяльності;
• позашкільної освіти;
• роботи органів учнівського самоврядування;
• взаємодії з батьками, громадськими організаціями, держустановами.

 Використовую різні виховні технології:

• особистісно-зорієнтованого виховання (І.Д. Бех);
• інтерактивні;
• інформаційно-комунікаційні;
• елементи методики І. П. Іванової – КТС (колективна творча справа);
• проектні;
• педагогічної підтримки;
• тренінги.

Використовую різні виховні технології:

Користуюся такими принципами, формами та методами виховання.

Основні принципи виховання:

• принцип національної спрямованості;
• культуровідповідності;
• цілісності;
• акмеологічний принцип;
• суб'єкт-суб'єктної взаємодії;
• адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості;
• особистісної орієнтації;
• превентивності;
• технологізації.

Форми виховної діяльності:

• індивідуальна (консультації , організація індивідуальної роботи з учнями);
• групова (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри);
• колективна ( проекти ).

Методи роботи:

• метод формування свідомості особистості (бесіди, диспут);
• метод організації діяльності, спілкування, досвіду громадянської поведінки (приклад, доручення, обов’язки, рольові ігри );
• метод стимулювання і мотивації діяльності та поведінки (педагогічна вимога, заохочення, застереження, змагання);
• метод контролю, самоконтролю і самооцінки, діяльності і поведінки (педагогічне спостереження, психологічне тестування, анкетування, аналіз результатів громадсько-корисної діяльності та виконання доручень учнівського самоврядування);
• інтерактивні;
• метод проектів.

Свою роботу з дітьми, починаючи з 5-го класу, розпочинаю з вивчення класного колективу (Додаток № 1,2), вивчення сім’ї (Додаток № 3,4), індивідуальних особливостей кожного учня (Додаток № 5,6), веду психолого-педагогічні спостереження. Діти мають різні риси характеру, здібності, нахили та звички. Це вимагає глибокого вивчення особистості. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живуть учні, які у них інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, означає знайти правильний шлях до сердець, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу, а значить мати можливість легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.

Під час планування виховної роботи враховую ступінь зайнятості дітей навчанням та іншими суспільно корисними справами (Додаток № 7), рівень їх досвіду та організаційних навичок. Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але досвід свідчить, що потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких є діти. Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має більше значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. Саме в план краще включати ті заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.

Перед плануванням своєї роботи, на мою думку, класному керівникові потрібно подумати заздалегідь про коефіцієнт виховної дії класної години, тобто подумати не тільки про зміст і обсяг інформації, але й про враження, яке вона справлятиме на учнів. Тому під час планування класних годин головну роль відіграє анкетування, проведене з учнями наприкінці минулого навчального року. Діти пропонують теми класних годин, які найбільше їх цікавлять. Ми обговорюємо разом, вибираємо найкращі. Головне, щоб учні відчували користь від проведеного виховного заходу. Важливо, щоб класні години проходили не тільки у формі лекцій, а й у формі вільного дискусійного спілкування. Учні вчаться сперечатися не за допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Головне, щоб вони навчилися спілкуватися. На таких заходах створюю доброзичливу атмосферу у класі, допомагаю кожній дитині реалізувати себе. А щоб  досягти успіху у спілкуванні, на мою думку, класний керівник має виявити інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони різноманітні, чи об’єднують вони дітей, чи, навпаки, роз’єднують на безліч груп; як ставляться діти до інтересів своїх товаришів, що може бути спільним й об’єднувати клас.  

Я спостерігала за своїми вихованцями ще з дитячого садка та початкових класів, правда, як мати, а з 5-го класу проводила різноманітні анкети, тести, записувала свої міркування, як класний керівник. Це дає можливість добре вивчити інтереси кожного учня та його оточення і допомагає обрати теми класних годин, дає можливість залучити кожну дитину до обговорення, диспутів, уроків мужності та чуйності, інших форм проведення годин спілкування.

У роботі використовую елементи методики І.Іванової – КТС (колективна творча справа) – спільний пошук кращих рішень складних завдань. Таким чином намагаюсь заохочувати дітей до участі у шкільних і класних заходах, розкриваючи і розвиваючи бажання завжди робити все цікаво, з захопленням. Моє завдання як класного керівника – спрямувати КТС на збагачення особистості і колективу соціально цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин. Залучення учнів до різних видів діяльності сприяє формуванню в них ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, праці, культури і мистецтва, до суспільства і держави.

Як класний керівник прагну створити таке виховне середовище, яке буде

 сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе          (Додаток №8). Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому навчаю цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.

Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою:

•         відвертих розмов: «Твій режим дня», «Як зберегти свій зір», «Чистота - запорука здоров'я», «Ти і твоє здоров’я», «Яким є моє харчування ?», «Шкідливі звички. Чи життя в своє задоволення?»;
•         КТС «Здоров'я - найцінніший скарб»;
•         годин спілкування: «Здоров'я - всьому голова», «Що таке здоровий спосіб життя?», «Ми обираємо здоров’я», «У здоровому тілі – здоровий дух», «Особиста гігієна - запорука доброго здоров'я», «Правила безпеки в Інтернеті для дітей», «Збереження здоров'я - закон для всіх і кожного»; «Життя людини – найвища цінність»;
• усних журналів: «Здорова дитина - здорова нація», «Твоє майбутнє у твоїх руках» ;
• вікторин:«Вогонь – друг, вогонь - ворог», «Правильно чи неправильно»;
• конкурсу малюнків: «Найцінніше щастя в житті - здоров'я»;
• декад: «Ні, шкідливим звичкам», «Ні, туберкульозу»;
• беремо участь у спортивних святах, туристичних зльотах, проводимо тижні здоров’я.

Учні класу активно займаються спортом, мають високі досягнення у змаганнях з футболу, гандболу, легкої атлетики, тенісу, туризму.

Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Нині школа має виховувати та навчати дітей, прищеплювати навички здорового способу життя. Саме сьогодні зростає роль превентивного виховання( Додаток № 9), яке передбачає попередження, запобігання, охорону, захист людини від наркозалежності, вживання алкоголю, куріння.

Тому проводжу з учнями такі виховні заходи:

* години спілкування: «Наркоманія - смерть для людини», «СНІД - небезпечна хвороба XXI століття», «Знати, щоб жити»;

* диспути «За хмарою тютюнового диму»,«Чому люди починають курити?»;

* конкурси малюнків;

* просвітницький тренінг:«Суд над цигаркою»,«Здоров’я і шкідливі звички»;

* анкетування;

* зустрічі: з працівниками адміністративних органів, представниками служби у справах дітей Доманівської  райдержадміністрації та Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді .

Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей ( Додаток №10) виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості.

У рамках цього напрямку, починаючи з 5-го класу, проводжу:

• диспути: «Чи можна прожити без конфліктів?», «Відповідальність -  найкращий путівник у вчинках», «Турбота за інших – головний обов’язок у житті», «Важко в світі жити без друзів?», «Мистецтво спілкування: коли яке слово мовити»;
• відверті розмови: «Я в Інтернеті», «Моє і чуже», «Дерево з коріння починається, а людина - з сім’ї», «Точність – ввічливість королів», «Як долати агресивність?», «Пам’ятай, що батько й матір живуть для твого щастя», «Чому потрібно поважати старших?»;
• години спілкування: «Я та моя родина», «Немає місця на землі, де б засуджували милосердя», «Дружба і її значення у житті людини», «Співчуття – перший крок до людяності»;
• гра-експрес: «Шкідливі звички заважають усім»;
• КТС: «Добро починається з тебе»;
• проекти: «Твори добро, бо ти – людина», «Світ добра і зла»;
• уроки  доброти: «Милосердя, любов і надія», «Милосердя і доброта – людських два крила. На добро добром спіши воздати», «Людей я буду любити, добро й милосердя чинити», «Поспішайте творити добро»;
• просвітницький тренінг «Вчимося бути толерантними»;
• виставка-конкурс «Золоті руки мого тата»;
• родинне свято «Будь благословенна, нене!».

Ціннісне ставлення до природи (Фотоматеріали) формую у процесі екологічного виховання, завдання якого – сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її. Воно виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічнобезпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

Основні завдання та зміст моєї роботи у цьому напрямку - це:

• Прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її.
• Нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення.
• Формування моральних почуттів обов'язку і відповідальності за збереження краси й природи, та участі в її охороні.

У цьому напрямку проводжу:

• години спілкування: «Ми - люди, поки є природа», «Збережімо нашу Землю блакитною і зеленою», «Подорож екологічною стежкою», «Планета у нас одна», «Сторінками екологічних казок», «Екологічна безпека України», «Уроки Чорнобиля», «Ми відповідаємо за тих кого приручили»;
• трудовий десант: «Побудуй будиночок для птаха», «Ліквідація стихійного сміттєзвалища на  території мішаного лісу» ( у рамках Всеукраїнського юнацького фестивалю «В об’єктиві натураліста») ;
• фото – конкурс: «Моє бачення про екологічну проблему Доманівки»

( у рамках проекту «Дій глобально – думай локально»,який проводила Доманівська районна дитяча громадська асоціація «Чиста вода»);

• конкурс малюнків: «Природа у нас одна»;
• екологічна стежка: «Щедрий голос природи слухаю я»;
• похід до лісу: «Природа – це казка, яку треба читати серцем»

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення

до праці (Фотоматеріали). Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую:

• операції: «Затишок класної кімнати», «Ветеран живе поруч»;
• акції: «Турбота», «Посади дерево»;
• трудовий десант: « Квіти на нашій ділянці», «Прибери після себе»;
• години  спілкування: «Присадибне господарство – гарантія добробуту», «Вибір професії – важливий крок у житті»;
• вікторини: «Хто більше знає професій і про професії?»
• зустрічі з фахівцями та майстрами праці: «З ремеслом дружити – у житті не тужити», «Таємниця майстерності»;
• відверті розмови: «Мої обов'язки в родині», «Як організувати себе»;
• диспути: «Чи вмію я працювати?», «Як навчитись цінувати і розраховувати час?», «Що я знаю про майбутню професію?»

Ціннісне ставлення особистості до культури і мистецтва (Фотоматеріали) формую у процесі естетичного виховання, яке виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Важливим є  те , щоб діти сприймали об'єкти довкілля як естетичну цінність, мали ерудицію у галузі мистецтва (володіли системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватно сприймали художні твори, творчо діяли в мистецькій сфері), мали власний погляд на світ, здатність радіти за інших. Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, враховую концентрацію  учнів на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичний дій.

Ефективними формами роботи в цьому напрямку  для мого класу є:

•     вікторина: «Народ скаже — як зав'яже»
• години спілкування: «Письменники рідного краю», «Мистецтво і мода»;
• відверті розмови: «Естетика зовнішнього вигляду», «Культура поведінки: ідемо до музею»;
• анкета думок: «Культурна людина. Яка вона?»;
• конкурси: «Краса врятує світ», «Міс осінь», дитячої творчості «Знай і люби свій рідний край»(номінація «Декоративно - ужиткове мистецтво»), малюнків до тижня музики;
• диспут: «Музика, яку ми слухаємо. Музика, яку ми любимо»;
• участь у шкільній самодіяльності: хор «Товариш», вокальні ансамблі «Веселка», «Зорецвіт», драматичний гурток «Корифей» та танцювальний колектив «Поліданс»;
• походи до Будинку культури на: концерт акордеоністів – земляків, звітні концерти музичної школи;
• літературно-мистецькі заходи, присвячені творчості Т. Шевченка,             Л. Українки, Л. Костенко та інших українських письменників;
• похід по місцях роботи археологічної експедиції у с. Богданівка.

Формуючи ціннісне ставлення учнів до суспільства і держави            (Додаток №11), яке виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин, застосовую такі форми роботи:

• години спілкування: «Домашні обереги»,«Народний етикет - невичерпне джерело українського народу», «Що я знаю про Україну?», «Власний дім - і я господар в нім» (до Дня Соборності України ), «Символи моєї держави», «Нема без кореня рослини, а нас людей, - без Батьківщини»;
• уроки пам’яті: «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні ),« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…» (до Дня партизанської слави) , «Афганістан  - біль і пам’ять», «Це треба не мертвим, це треба живим», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги);
• відверті розмови: «Немає прав без обов'язків», «Конвенція ООН та Конституція України про права дітей», «Герої завжди поміж нас», «Школа - наш дім, ми - господарі в нім», «Кожен має право на правову допомогу»;
• диспут: «Кобзар в моєму житті та житті країни»;
• анкети думок: « Я і обов’язки громадянина», «Я і моя сім’я»;
• подорож: «Україна – наш спільний дім»;
• інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову» (до Дня української писемності та мови);
• рольова гра: «Права дітей»;
• КТС: «Закони життя нашого класу», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»;
• усні журнали: «Духовні цінності українців»,«Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм»;
• зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Мета цих виховних заходів - усвідомлення єдності власної долі особистості з долею Батьківщини: виховання почуття патріотизму; любові до рідного краю, Батьківщини, народу, традицій та звичаїв; моральних, духовних та історико-культурних цінностей, мовної культури; шанобливого ставлення до державної символіки; правил та норм поведінки, соціально важливих для суспільства; активної життєвої позиції щодо негативних проявів у соціумі; толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах; шанування героїв України; знання і повага законів України.

Одним із важливих чинників створення виховного середовища, що сприяє формуванню життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості є робота учнівського самоврядування, без якого класний керівник ефективно працювати не зможе. Головне завдання самоврядування - виховати у школяра почуття власної гідності. Роль класного керівника - всіляко підтримувати, сприяти, допомагати органам самоврядування. Тому я намагаюсь бути у тісній взаємодії з учнівським самоврядуванням. У рамках цієї взаємодії створюється своєрідна система організації життя класу на засадах співробітництва та демократизму.

Регулярним стало проведення «бесід у колі» - тобто класних учнівських зборів, на яких, як правило, обговорюються проблеми поведінки, виконання доручень,планування роботи. Кожен має право висловити свою думку, поділитися переживаннями, відчути спільність у вирішенні багатьох проблем .

 Структура органів класного самоврядування (Додаток №12): комісії з питань навчання, дисципліни і порядку, спорту, праці, організації дозвілля,  громадських зв’язків, прес - центр (інформаційна комісія), милосердя (волонтери).

Кожна комісія має свої, чітко визначені обов’язки. Обираючи членів комісії, обов’язково враховується бажання та індивідуальні здібності учнів. Актив    класу обирається на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито, кожен учасник висловлює свою думку щодо розвитку колективу. Періодично  актив класу звітує перед учнями про виконану роботу. Така система учнівського самоврядування виявилась результативною: школярі активно беруть участь у житті класу і школи, вчаться працювати разом, організовують цікаві заходи,  відповідально ставляться до виконання доручень. Структура самоврядування перебуває в стані позитивних змін та самовдосконалення.

Важливе місце в роботі класного керівника відведено вихованню «проблемних дітей». Це потребує багато часу, сил та помічників. Ефективним є залучення таких дітей до класних справ, гурткової роботи, завантаження вільного часу. Створення ситуації успіху - необхідна умова – стимуляції самовдосконалення дітей .

Я переконана, що будь-яка людина заслуговує на повагу і підтримку. Тому використовую у своїй виховній діяльності технологію педагогічної підтримки, пам’ятаючи, що пріоритет у вирішенні проблеми дитини належить самій дитині, а роль педагога полягає у створенні умов для усвідомлення проблеми і пошуку засобів виходу з ситуації.

У своїй роботі також керуюсь одним із принципів сучасного виховання — родинно-сімейним. Вважаю, що головним завданням роботи школи і сім'ї є пропаганда педагогічних знань з метою підвищення грамотності батьків; організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системи умінь, необхідних для організації діяльності дитини дома. Сімейні умови, включаючи соціальний стан, допомога у вирішенні домашніх завдань, моральний рівень і рівень освіти батьків, визначають не тільки ставлення учня до школи, а й надалі визначають його життєвий шлях. Крім цілеспрямованого виховання, що намагаються дати батьки, на дитину впливає вся внутрішньо - сімейна атмосфера.

Важливою формою взаємодії вчителя та батьків є батьківські збори. У нашому класі цей захід не зводиться до короткої оглядової характеристики учня щодо його навчання та поведінки. Батьківські збори стають своєрідним виховним університетом, де кожний з батьків може знайти пораду та практичну підказку для власного випадку. Лекції, зустрічі з психологічною службою школи психологічні тести, анкетування, аналіз конкретних випадків, батьківські круглі столи, ділові ігри — все це сприяє розширенню батьківського кругозору, допомагає знаходити таємничі стежки до душі власної дитини.

У класі працює батьківський комітет, робота якого спрямована:

* на захист кожної дитини;

* на покращення умов навчання учнів, їхнього розвитку;

* створення умов для повноцінної життєдіяльності й життєтворчості учнів.

У тісній співпраці з родинами вихованців проводимо:

* вибори батьківського комітету й спільне планування батьківських зборів із визначенням тематики бесід;

* індивідуальні консультації, бесіди, анкетування;

* батьківські збори;

* спільна організація і проведення свят, екскурсій, благодійних проектів;

* залучення батьків до проведення гурткової роботи з учнями класу.

 

Програма роботи класного керівника з батьками учнів

1.Знайомство з батьками. Особливості переходу учнів з початкової ланки в середню. Вимоги школи середньої ланки (Лекція).

2.Знайомство батьків з учителями - предметниками. «Роль батьків у психологічній перебудові учнів 5 класу» (Консультація психолога).

3.«Підлітковий вік: психологічні особливості» (Лекція).

4.«Батьки і діти: шляхи взаємодії». Обмін досвідом виховання в родині за участі психологічної служби школи (Додаток №13).

5.«Виникла ситуація» (Ділова гра для допомоги розв'язання конфліктних ситуацій у сім'ї).

6.«Розподіл обов'язків у родині. Виховання працьовитості» (Діалог родин).

7.«Дитина та її права. Відповідальність неповнолітніх за порушення законів» (Бесіда за круглим столом).

8.Здібності дітей і їх розвиток (Лекція).

9.Стилі родинного виховання( Заняття-тренінг).

10.Причини виникнення агресії у дітей. Шляхи виходу із складних ситуацій (Збори – практикум за участі психологічної служби школи).

11.Вихована дитина - яка вона? (Дискусія)

12.Виховання у дітей інтересу до навчання. (Обмін думками)

13.Мова дорослих - взірець для наслідування. (Лекція)

14.Відповідальність батьків за збереження здоров'я дітей. Шкідливість алкоголю і куріння.(Бесіда)

15.Відвідування учнів вдома.

Створена виховна система, спрямована на розвиток життєвої компетен­тності учня через участь всіх учасників педагогічної взаємодії (діти — батьки — педагоги), на принципах співдіяльності й співтворчості між ними та створення виховного простору життєдіяльності учнівського колективу, кожної дитини.

Отже, у співпраці з учителями та батьками виникають  гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала.

 

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що колектив класу постійно перебуває у русі, розвитку. Учні стали краще вчитися, створився дружній, організований колектив, який самостійно може виконати поставлене завдання. Діти вчаться аналізувати і виправляти недоліки, уникати конфліктів; вони доброзичливі у спілкуванні, емоційно відкриті до моральних проблем, стали по-іншому ставитись до себе: поведінка, ретельність , здоров'я; до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму...

Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я віддаю  своє серце дітям і радію, коли бачу їх зростання. Це  я вчу їх жити, вселяю віру в себе, створюю комфортні умови перебування в школі. З ними, моїми вихованцями, готова розділити радість і щастя, допомогти  у будь – якій  ситуації.

Але я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема, а    головне - кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю знайти . А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя.

 

Висновки

Отже, підсумовуючи досвід моєї роботи, можна виділити  основне:

• проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання  життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості ;
• взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, чіткий ритм і раціональна організація життя класного колективу;
• наявність відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);
• здійснення всіх напрямів діяльності як комплексу впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють створенню виховного середовища для формування життєвої компетентності всебічно та гармонійно розвиненої особистості;
• насиченість життя класного колективу;
• творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ;
• орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності особистості, який успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, маючи загальну спрямованість і соціальну  активність, моральну культуру і духовну зрілість, готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(частково)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

 Програма вивчення класного колективу,

складання характеристики

1. Склад класу: склад за віком, статтю, національністю. Скільки існує клас з таким якісним складом учнів. Які зміни відбувались в складі та керівництві класу у попередні роки.
2. Рівень розвитку колективу: стадія (етап) розвитку дитячого колективу; характерні ознаки розвитку колективу; особливості розвитку активу, його роль у формуванні і зміцненні колективу; діяльність органів самоврядування; лідери в колективі; їх вплив на життєдіяльність вихованців; вплив перспективних ліній на розвиток колективу.
3. Взаємини у класному колективі: почуття колективізму, товариськості і дружби, характер товариських взаємин, єдність і згуртованість класного колективу та прояви їх (чи виступає клас як єдиний колектив у житті школи, єдність у настроях і діях учнів, ставлення класу до громадських доручень, виконання постанов шкільних організацій, класного колективу).
4. Рівень морально-духовного розвитку колективу: рівень володіння загальнолюдськими цінностями; особливості прояву почуттів членів колективу; рівень захищеності особистості; сформованість вмінь і навичок у моральній поведінці. Яку громадську роботу виконують учні, участь у роботі шкільних організацій.
5. Дисципліна, культура й етика, поведінка учнів. Відвідування учнями школи, причини невідвідування і пропусків занять. Загальна характеристика учнів (на уроках, під час перевірки, у позакласній та позашкільній роботі, вдома). Причини порушення дисципліни, характерні приклади і мотиви порушення. Учні зразкової поведінки і недисципліновані, їхній вплив на колектив. Ставлення учнів класу до порушників дисципліни у школі і вдома. Свідомий характер дисципліни учнів. Навички і звички, культура й естетика поведінки учнів класу, їхня ввічливість, тактовність щодо вчителів, батьків, старших. 
6. Успішність учнів класу та їх розумовий розвиток. Загальна характеристика (кількісна і якісна) успішності класу. Відмінники класу та їх характеристика. Учні, що не встигають у навчанні, причини, робота, що проводиться з ними для подолання невстигання, характер виконання домашніх завдань(систематичність, охайність, старанність). Обсяг знань, глибина, ґрунтовність, міцність, їх систематичність, начитаність учнів. Розвиток загальних та спеціальних здібностей, талантів. Розвиток мовлення учнів. Сумлінність та ініціативність у навчанні, мотиви навчальної діяльності класу. Ставлення класу до навчання. Якими предметами клас найбільше цікавиться.
7. Інтереси учнів та інші властивості їхньої особистості. Розвиток пізнавальних інтересів (до різних предметів, видів занять та інтерес до питань моралі, науки, техніки, мистецтва, спорту). Читацькі інтереси учнів.
8. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров'я учнів; ставлення дітей до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку. Санітарний стан класу. Гігієнічні навички і звички учнів.
9. Рівень трудового виховання: ставлення учнів до праці (громадської діяльності); рівень сформованості соціально-психологічної готовності до праці; сформованість вмінь і навичок у сфері трудової діяльності; професійна спрямованість учнів. Уміння колективно працювати і підкорятися інтересам колективу.

10.Рівень естетичного виховання: сформованість почуттів прекрасного; інтереси учнів до певних видів мистецтва; потреби учнів у сфері естетичного розвитку.

11.Позакласне та позашкільне життя класного колективу.          На чому ґрунтується і в чому виявляється об'єднання класу як колективу під час позакласних занять. Види позакласної роботи, участь у гуртках, спорті, випуску стінгазет, відвідування кіно і театру тощо. Зв'язок класу з іншими класами школи. Виконання господарських робот у школі, самообслуговування, робота на пришкільній навчальній ділянці. Участь класу у позашкільній роботі. Громадська робота.

12.Домашні умови учнів. Загальна характеристика домашніх умов учнів. Ставлення батьків до школи. Стан щоденників учнів. Чи систематично ознайомлюються батьки із щоденниками учнів.

13.Висновки. Загальна оцінка класу. Позитивні та негативні риси класу (вказати конкретно). Шляхи та засоби подальшого формування класного колективу, створення сприятливих умов для розвитку особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Карта – характеристика особистості учня

1.Сім'я

1.Члени сім'ї: батько, мати, інші члени, котрі проживають разом з учнем (рік народження кожного, освіта, професія, посада).

2.Який характер взаємовідносин батьків та інших членів сім'ї з учнем (турботливість, дружба, рівноправність, відчуженість, повна самостійність, незалежність, безконтрольність)?

3.Житлові  умови (окрема кімната, окремий стіл, нема постійного місця для занять і т. д.)

4. Матеріальна забезпеченість сім'ї.

2.Здоров'я

1.Стан здоров'я учня, особливості фізичного розвитку, фізичні вади, захворювання.

3.Тип темпераменту

1.Риси якого типу темпераменту переважають (сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний).

4.Учень

1.Яке ставлення проявляє до навчальних предметів (захоплене, зацікавлене, байдуже, негативне)?

2.0собливі здібності до предмета (вказати якого).

5.Проявляє потребу в творчій діяльності:

а)технічній;

б)літературній

в)образотворчій;

г)музичній;

ґ)іншій (якій).

 

 

 

Додаток 3.

Соціальний паспорт класу

 

Умови і спосіб життя школярів

1.Характеристика  сім’ї

• Середній вік батьків:

Матерів 28-42       Батьків  32 - 44

• Кількість учнів, що мають старших братів та сестер         7
• Кількість учнів, що мають молодших братів та сестер      4
• Кількість родин, що мають одну дитину                              10

 

2.Освіта   батьків

	Неповна   середня	Середня	Середня  спеціальна	Вища
Кількість матерів	---	6	6	6
Кількість батьків	---	6	---	5

 

3.Склад сім’ї

 

Члени   сім’ї, що  мешкають  разом  і  ведуть  спільне  господарство	Батько , матір	Батько , матір,сестри, брати	Батько , матір,сестри, брати,бабусі, дідусі	Батько , матір,сестри, брати,бабусі, дідусі , тітки,дядьки	Матір	Матір, сестри, брати	Матір, сестри, брати ,бабусі, дідусі	Матір, сестри, брати, тітки,дядьки	Матір, сестри, брати ,бабусі, дідусі, тітки,дядьки	Батько , сестри, брати	Батько , матір, бабуся, дідусь	Матір, брати, бабуся	Батько , матір, брати (сестри)	Матір, сестри, бабуся
Кількість учнів, що  проживає  у  відповідній  сім’ї	4	2	1	---	4	---	2	---	---	---	1	1	3	1

4.Умови  проживання

Умови  проживання	Власний  будинок	Окрема  квартира	Квартира  з  сусідами	Гуртожиток
Кількість  учнів,  що  мають відповідні  умови  проживання	15	4	---	---

 

5.Умови   навчання  дома

Умови   навчання  дома	Окрема кімната	Спільна  кімната  з  братами,  сестрами	Письмовий  стіл	Необхідні  підручники	Спортивна  форма
	15	4	15	15	19

 

6. Дозвілля

Улюблений  вид  занять  у  вільний  час	Читання	Перегляд  телепередач	Слухання  радіопередач	Танці	Прослуховування  музики	Прогулянки  з  друзями	Заняття  спортом	Майстрування,  шиття	Перегляд  відеофільмів	Відвідування  кінотеатрів	Гра  на  комп’ютері
	4	18	2	4	16	16	14	6	17	7	12

7.Час  прогулянок  на  вулиці

Кількість  учнів	Менше 2 годин	2-3 години	3-4години	Більше  4  годин
18	2	4	2	11

 

8. Харчування

Регулярність харчування	Кількість  разів  харчування  на  добу
	1 раз  на  добу	2  рази  на  добу	3 рази  на  добу	частіше	Коли  захоче
Кількість учнів	---	---	11	3	4

 

Додаток  6.   

Анкета «Я і мій клас»

1. Як однокласники сприймають тебе у класі?

а) більшість сприймають мене добре;

б) ніхто особливо не цікавиться мною;

в) мені здається, що більшість однокласників не хоче, щоб я був з ними в одному класі.

2. Твоя позиція в класі, як ти оцінюєш себе?

а) я хочу, щоб наш клас був дружній;

б) мені все одно;

в) я не хочу, щоб щось проводили, бо не буду брати участь.

3. Що в школі для тебе найцікавіше (крім уроків)?
4. Чим би ти хотів займатися у вільний час?
5. Який предмет для тебе найцікавіший?
6. Який урок ти не любиш, чому?
7. З ким би ти хотів сидіти за партою?
8. Яке громадське доручення хотів би мати?
9. Які заходи в класі, в школі тобі найбільше запам'ятались?
10. Моя головна життєва мета...