16 червня о 18:00Вебінар: Збереження здоров’я дітей з особливими освітніми потребами

Описання та подолання проблем еклого – хімічних проблем м. Кам’янське

Про матеріал
Людина істотно впливає на природу, на середовище свого існування. Цей вплив не завжди має позитивні наслідки. Тим, наскільки раціонально організовано процес природокористування визначається в який бік зміниться стан навколишнього середовища – в гірший або кращий. Людина не може змінити закони природи, в тому числі і екологічні, і тому вона повинна гармонійно вписатися зі своїм виробництвом в комплекс природних екосистем, при цьому не порушивши природної рівноваги. Якщо цього не буде, то відбудеться руйнування екосистем, що неодмінно призведе до неповоротним наслідкам.
Перегляд файлу

Описання та подолання проблем еклого – хімічних проблем

м. Кам’янське

 

Людина істотно впливає на природу, на середовище свого існування. Цей вплив не завжди має позитивні наслідки. Тим, наскільки раціонально організовано процес природокористування визначається в який бік зміниться стан навколишнього середовища – в гірший або кращий.

Людина не може змінити закони природи, в тому числі і екологічні, і тому вона повинна гармонійно вписатися зі своїм виробництвом в комплекс природних екосистем, при цьому не порушивши природної рівноваги. Якщо цього не буде, то відбудеться руйнування екосистем, що неодмінно призведе до неповоротним наслідкам. Наприклад, вода в річці здатна до самоочищення, живі організми, що існують в річці, засвоюють різні речовини, але при надходженні в воду неочищених стоків з високою концентрацією токсичних речовин, самоочищення припиняється, уповільнюється. Це відбувається тому, що знищується апарат очищення – живі організми,  а так як вода являється одним з головних компонентів природно-територіальних комплексів, то такий розвиток подій призведе до негативних змін в іншій частині комплексу.

Навіть усвідомлюючи всі витікаючи звідси наслідки, в водні об’єкти продовжують надходити комунальні і промислові стоки населених пунктів, використані людиною і відведені після користування. Стічні води дуже різноманітні за спектром забрудників. У водах з металургійних комбінатів присутні важкі метали, нафтопродукти; з інших галузей промисловості надходять солі алюмінію, хлор, сульфати, сульфіти, органічні сполуки, сполуки фосфору і нітрогену.

Таке багаторічне споживчо-руйнівне використання водних ресурсів, використання небезпечних енерго- і матеріалоємних технологій, дисбаланс між швидким ростом промисловості і повільними темпами знаходження і розробки природоохоронних заходів, призвели Україну до низки екологічних катастроф. Щорічно в країні використовують 30 млрд. м3 води, при цьому у водний басейн скидається близько 3,5 млрд. м3 стічних вод. Особливо такі дії небезпечні для басейну річки Дніпро – головної водної артерії України. Розмір щорічного використання дніпровської води досягає 15 – 20 км3, з них 10 км3 води забирається безповоротно. Уздовж річки розміщена велика кількість промислових підприємств (приблизно 10 тис.), стоки яких містять близько 40 тис. т органічних сполук, 745 т нафтопродуктів, більше 400 тис. т сульфатів, 26 тис. т нітратів.

Найяскравішим прикладом екологічно несприятливого району є Середнє Придніпров’я, а саме один з найпотужніших промислових вузлів – м. Дніпродзержинськ. Особливістю міста є його висока урбанізація. Якщо б велась статистика густини промислового навантаження на душу населення, то місто, мабуть лідирувало би в Україні. Дніпродзержинськ з населенням 279 тис. чол., що складає 0,6% населення України, виготовляє 1,7% продукції, що випускає країна.

На сьогодні у місті працює більше 40 промислових підприємств металургійної, хімічної, машинобудівної, електроенергетичної та інших галузей. Найбільш великі – ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» (ДМК), ВАТ «Дніпровагонмаш», ВАТ «ДніпроАзот», ВАТ «Баглійкокс» (БКХЗ), ВАТ «Дніпровський коксохімічний комбінат» (ДКХЗ), ВАТ «Дніпроцемент», ВО «Придніпровський хімічний завод» (ПХЗ). Основні види продукції, що випускається: чавун, сталь, кокс, прокат, цемент, мінеральні добрива.

Необхідно відмітити, що за останні 10 років сумарні викиди підприємств зменшилися та кількість шкідливих речовин, яка приходиться на кожного дніпродзержинця, зменшилась з 1000 кг до 391 кг у рік. Це було досягнуто не лише через спад виробництва, але і, завдяки закриттю найбільш екологічно брудних цехів, а також реконструкції деяких підприємств, зміні промислових технологій.

Вельми серйозною екологічною проблемою для нашого міста є забруднення відкритих водойм та підземних вод.

Основна причина – скид у Дніпро неочищених або недостатньо очищених промислових стічних вод. В 1998 році в басейн річки міські підприємства скинули 172, 3 млрд. м3 забруднених стоків. Це при тому, що у цілому місто використовує 230 млн. м3 води у рік.

Не менш актуальна для Дніпродзержинська проблема промислових відходів. В відвалах-накопичувачах, хвостосховищах зібралось близько 50 млн. т відходів. У їх загальному об’ємі домінують шлаки чорної металургії. Шлакові відвали ростуть і сьогодні займають вже 280 га. Через відсутності вільних площадок шлаки складуються безпосередньо на березі Дніпра, що викликає серйозне занепокоєння із-за можливих наслідків для екології річки.

Забруднення навколишнього середовища призводить до прогресуючого погіршення демографічних показників. Середня тривалість життя у Дніпродзержинську на 2 роки менше, ніж у цілому по Україні. Високий рівень онкологічних захворювань, ендокринної патології, хвороб крові, хронічних уражень органів дихання та травлення [1].

Для основного джерела водопостачання міста р. Дніпро відмічається перевищення нормативів показників самоочищення води граничнодопустимих концентрацій специфічних речовин (залізо, нафтопродукти, феноли, ароматичні вуглеводні та ін.).

Загальний об’єм споживання чистої води містом становить у середньому 370-380 млн. м3 за рік, що відповідає більш як 10% водоспоживанням області. Скид забруднених стоків підприємствами міста становить 240-330 тис. м3 за добу, що відповідає 50-55% об’єму обласних забруднених стоків.

Окрім свіжої технічної води головні підприємства, такі як ДМК, ДВО «АЗОТ», БКХЗ, ДКХЗ, ПХЗ, мають оборотне і повторне водопостачання, об’ємом якого від усього водокористування становить 70-95%.

Значний об’єм стоків скидається в річку Дніпро без очищення. Підприємства міста скидають частину стоків, так звані недостатньо очищені, чисті і умовно чисті, у р. Дніпро,  Суху Суру, а забруднені стоки, що потребують очищення, на власні локальні очисні споруди або на міські біологічні очисні споруди (БОС). Із розглянутих підприємств ДМК, БКХЗ та ДВО «Азот» мають свої БОС, при чому ДВО «Азот», що має систему нітри-денітрифікації, не може обійтися без міської БОС. Каналізаційні стоки всі підприємства скидають у БОС. Після очистки у БОС стічні води скидають у річку Дніпро (Лівобережне відділення очисних споруд) та р. Суху Суру (Правобережне відділення). Частина очищених стоків використовується для зрошення полів, частина повертається на підприємства (наприклад «ДніпроАзот» використовується приблизно 15 млн. м3 води на рік після БОС).

Слід відмітити, що у правобережній частині міста кількість забруднених стоків, що подаються на очищення, на 44% перевищує розрахункову потужність біологічних очисних споруд. У результаті нерідко очищені БОС стічні води, які скидаються далі у річки, не відповідають допустимим нормам за рядом домішок. Якщо підприємства здійснюють аварійний скид, біологічні очисні споруди внаслідок  недостатньої потужності надовго виходять з ладу.

Завдяки цьому стан води річки Дніпро можна охарактеризувати як незадовільний.

Слід відмітити, що рівень забрудненості води Дніпродзержинського водосховища раніше знаходився по азоту нітратному в межах 1-2 ГДК, фенолах 7-11 ГДК, СПАР 1,1-2,0 ГДК, сполуки міді 6-17 ГДК, цинку 7-10 ГДК, марганцю 6-17 ГДК. Спостерігались випадки високого забруднення сполуками міді (30-59 ГДК), цинку (11-30 ГДК) та марганцю (10-88 ГДК).

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1 – Дані гідрохімічних аналізів води у р. Дніпро (мг/л)

 

Забруднювач

Аульський водозабір

ГДК для водоймищ

Нафтопродукти

0,0 – 0,82

0,05

Феноли

0,0 – 0,005

0,001

Азот амонійний

0,105 – 0,99

0,35

Загальний вміст

225,13 – 279,0

1000

БПК – 20

1,95 – 6,58

3

ХПК

25,01 – 38,62

15

 

Підбиваючи підсумки, можна відмітити, що практично в усіх точках по Дніпру, незалежно від розташування їх за течією, за останні 8 років спостерігається збільшення у воді концентрації домішок: кальцію, магнію, солей, заліза, хлоридів, сульфатів, марганцю, фтору, азоту, нітратів, аміаку, гідрокарбонатів.

У контрольних точках, розташованих за течією річки нижче міста, вода забруднена фенолами та нафтопродуктами, фактична концентрація яких постійно за останні 8 років перевищувала допустимі норми відповідно до 25 разів і до 2,8 рази.

Вода Дніпра у районі селища Карнаухівки, розташованого у межах міста, також періодично не відповідає нормам за вмістом фенолів, концентрації яких зросли проти норми у 1,4 рази.

Вкрай несприятлива обстановка склалася у м. Дніпродзержинську відносно очистки господарсько-побутових та виробничих стоків на біологічних очисних спорудах (БОС).

Кількість стоків, які необхідно очистити на БОС, становить 84,4 млн. м3/рік (231,2 тис. м3/добу) при сумарній потужності очисних споруд м. Дніпродзержинська 49,3 млн. м3/рік [2].

Також одним із джерел забруднення річки є дощові та талі води, які надходять з селітебної зони міста. Об’єм таких стоків складає біля 3 млн. м3/рік.

У зв’язку з незадовільним станом річки Дніпро 28 квітня 1999 р. вийшла Постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено «Положення про проведення еколого-економічного експерименту». Експеримент, згідно цьому положенню, розглядається як один з шляхів реалізації програми виходу з екологічної кризи.

Високий ступінь забруднення водного басейну потребує першочергової уваги до цієї проблеми. У ДМК, «ДніпроАзот», «Дніпроцемент», «Баглійкокс», ДКХЗ передбачені природоохоронні заходи, мета яких – зменшення шкідливих промислових викидів та скидів стічних вод. Зокрема повинно вестися відновлення початої колись роботи по переводу системи водоспоживання металургійного комбінату на безстічну. Це повністю припиняє скид промислових стоків підприємств у Дніпро. Подібна робота проводиться і в ВАТ «ДніпроАзот». Як позитивне слід відмітити скорочення викидів промислових стоків на 6,2 млн. м3.

З метою зменшення негативного впливу на стан водоймищ, завдяки неочищеного поверхневого стоку,  необхідне будівництво очисних споруд для очищення дощових, талих і мийних вод. А також удосконалення, реконструкція і збільшення потужності біологічних міських очисних споруд.

Поліпшення стану водного басейну р. Дніпро в межах м. Дніпродзержинська має бути досягнуте за рахунок:

- скорочення до норм водоспоживання в промисловості і на комунальні потреби;

- введення в дію систем зворотного водопостачання;

- розробки і освоєння маловодних технологій;

- припинення скиду неочищених і недостатньо очищених стічних вод в р. Дніпро;

- виведення з експлуатації старих цехів і виробництв, що не відповідають сучасним вимогам щодо водоспоживання і водовідведення.         

 

Перелік літератури

1. Інформаційно-публіцистичний бюлетень «Зберегти перлини Придніпров’я», випуск 1 (3) 1999 рік. П.Чегорка, П. Ломакін.

2. В. Швець, А. Приходченко «Екологічні проблеми міста Дніпродзержинська», м. Дніпродзержинськ, 1997 р.

 

doc
Додано
30 жовтня 2019
Переглядів
105
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку