Опорні конспекти з предмета: «Біологія та екологія» для вивчення знаннєвого компоненту з теми: «Спадковість і мінливість»

Департамент освіти і науки України

Черкаської обласної державної адміністрації

Державний навчальний заклад

«Черкаський професійний автодорожній ліцей»

 

 

 

 

Опорні конспекти з предмета:

«Біологія та екологія»

для вивчення знаннєвого компоненту з теми:

«Спадковість і мінливість»

 

 

 

 

 

Соболевська Оксана Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2020

 

Соболевська О.М. — Черкаси,  2020. — 65 с.

Рецензенти: Скрипник В.С., заступник директора з НР ДНЗ «ЧПАЛ».

Розглянуто та ухвалено на засіданні методичної комісії педагогічних працівників природничо-математичної підготовки (протокол № 6 від 27.02.20р.).

  У посібнику представлені  опорні конспекти з предмета: «Біологія та екологія» для вивчення знаннєвого компоненту з теми: «Спадковість і мінливість», що містять інформацію у вигляді поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів, схем, таблиць тощо.

Методичний посібник може бути використаний викладачами при проведені уроків з метою оптимізації навчального процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП	5
ОСНОВНА ЧАСТИНА	9
РОЗДІЛ 1. Опорний конспект до теми: «Основні поняття генетики». Основні етапи розвитку генетики	9
РОЗДІЛ 2. Опорний конспект до теми: «Закономірності спадковості. Гібридологічний аналіз: основні типи схрещувань та їхні наслідки. (Частина 1: Моногібридне схрещування, повне домінування)»	11
«РОЗДІЛ 3. Опорний конспект до теми:  «Гібридологічний аналіз (Частина 2: Другий закон Менделя: закон розщеплення)»	14
«РОЗДІЛ 4 Опорний конспект до теми:  «Гібридологічний аналіз (Частина 2: Моногібридне схрещування, неповне домінування)»	16
«РОЗДІЛ 5. Опорний конспект до теми:  «Гібридологічний аналіз (Частина 3: Ди-  та полігібридне схрещування)»	21
«РОЗДІЛ 6. Опорний конспект до теми:  «Гібридологічний аналіз (Частина 4: Кодомінування)»	25
«РОЗДІЛ 7. Опорний конспект до теми: «Гібридологічний аналіз (Частина 5: Зчеплене успадкування. Кросинговер)»	29
«РОЗДІЛ 8. Опорний конспект до теми: «Гібридологічний аналіз (Частина 6: Успадкування зчеплене зі статтю)»	30
РОЗДІЛ 9. Опорний конспект до теми: «Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів у еукаріотичній клітині»	36
РОЗДІЛ 10. Опорний конспект до теми: «Каріотип людини та його особливості. Хромосомний аналіз як метод виявлення порушень у структурі каріотипу»	40
РОЗДІЛ 11. Опорний конспект до теми: «Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини. Сучасний стан досліджень геному людини»	44
РОЗДІЛ 12. Опорний конспект до теми: «Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість людини»	46
ВИСНОВКИ	49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Опорний конспект - будь-яка наочна конструкція, яка складається з позначень розташованих певним чином, які несуть певну інформацію.

Викладачі відносяться до використання опорних конспектів по- різному. Одні вважають, що опорні конспекти - оптимальний засіб вирішення мало не всіх проблем гуманітарної освіти, інші вважають, що робота з конспектами веде до схематизації знань і уявлень, що подібні способи передачі інформації неприйнятні в викладанні гуманітарних предметів.

Використання опорних конспектів трактується як прояв творчої педагогіки, але при цьому викладачеві нав'язуються алгоритми роботи. Дуже часто опорний конспект, покликаний бути наочною конструкцією, що дозволяє швидко передати і сприйняти інформацію, перетворюється в заплутану шараду. За допомогою опорного конспекту намагаються вирішити завдання, які таким чином вирішувати неможливо або недоцільно. Подолання цих протиріч здатне зробити роботу з опорним конспектом прийнятною і ефективною для кожного викладача. Слід тільки визначитися, як же повинен виглядати і використовуватися опорний конспект.

Перш за все, слід чітко визначити сферу застосування опорного конспекту, головна і безперечна перевага якого - ефективна передача інформації. Опорний конспект необхідно застосовувати за прямим призначенням,  не приписуючи йому властивостей універсального засобу навчання. Викладач, який використовує опорні конспекти свідомо допускає явне переважання ілюстративно-пояснювального викладу матеріалу. Необхідно також мати на увазі, що опорний конспект повинен бути не тільки лаконічним, структурованим, виразним, але і динамічним, багаторівневим.

Опорний конспект потрібен не сам по собі, а для того, щоб передати певний зміст. Тому єдиного алгоритму роботи з опорним конспектом при вивченні різних тем, при викладанні в різних групах на різних спеціальностях бути не може. Варіанти використання опорного конспекту визначаються схильностями викладача, рівнем підготовки групи, а так само завданнями, які ставить викладач. Отже, для того, щоб опорний конспект став ефективним методичним засобом, необхідно змінити саму концепцію конспекту.

Опорний конспект повинен бути опорною, наочної конструкцією, яка містить сигнали, що допомагають швидко отримати інформацію з пам'яті. Важливо щоб основа опорного конспекту була зрозуміла кожному з першого погляду, а сигнали легко сприймалися тими, хто їх використовує, перетворює в слова. Одним з найважливіших принципів опорного конспекту повинна бути його читаність. Інший принцип, який обов'язково потрібно враховувати в опорному конспекті - динамічність.

Щоб показати події і явища в розвитку, щоб зобразити процеси, необхідно використовувати позначення, що передають характер дій і відносин. Наступний принцип - багаторівневість. Традиційні конспекти внутрішньо обмежені, все ж таки кожен з конспектів можна розгорнути, написавши додаткові опорні конспекти до окремих позначень або до змістових блоків.

Не менш важливою ланкою в роботі з опорним конспектом - є складання формули теми. Формула пропонується викладачем або виводиться учнями самостійно в міру засвоєння змісту за наступною схемою:

а) визначення від 3 до 10 провідних понять;

б) співвіднесення виділених понять з позначеннями;

в) визначення головного поняття, що визначає основну ідею теми;

г) розміщення визначень або слів навколо головного.

 

Формула повинна бути виразною, яскравою. Ще однією складовою опорного конспекту є ключові слова. Список ключових слів може служити докладним планом, а при необхідності слова уточнюються і трансформуються в поняття.

Як правило система роботи з опорним конспектом ділиться на два основних етапи:

1) Робота в аудиторії під безпосереднім керівництвом викладача, по ходу засвоєння нового матеріалу.

2) Додаткові відомості під час самостійної роботи з конспектом, коли він розширюється, розкривається, доповнюється новими ключовими словами і поняттями.

У свою чергу на першому етапі виділяють кілька стадій роботи з опорним конспектом:

а) Постановка цілей, завдань, засвоєння позначень.

б) Визначення основних елементів опорного конспекту. Складання конспекту по ходу пояснення нового матеріалу.

в) Робота з ключовими словами.

г) Складання формули конспекту.

Це тільки приблизна схема роботи, в яку кожен викладач може вносити свої зміни і поправки.

Характер використання опорного конспекту визначається як специфікою його змісту, так і особливостями особистості викладача, здобувачів освіти. Якщо творчій діяльності здобувачів освіти передує систематичний виклад матеріалу на основі опорного конспекту, ми зможемо досягти кілька найважливіших цілей освіти: забезпечити швидке та тривале засвоєння інформації та створити умови для самостійної діяльності здобувачів освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 1. Опорний конспект до теми:

«Основні поняття генетики»

Таблиця 1. Основні етапи розвитку генетики

Роки	Події	Автор
1838‑1839	Виникнення клітинної теорії	Т. Шванн Ш. Шлейдеу
1865	Вихід роботи «Досліди над рослинами-гібридами».	Г. Мендель
	Описання мітозу:
1870	У рослин	Е. Страсбургер
1879‑1882	У тварин	В. Флеммінг
	Відкриття злиття пронуклеусів при заплідненні:
1875	У тварин	Е. ван Бенеден О. Гортвінг
1883	У рослин	В. Горожанкін Е. Страсбургер
1883‑1884	Виникнення ядерної теорії спадковості	В. Ру Е. Страсбургер О. Гертвінг
1883	Поява терміну «хромосоми»	В. Вальдейєр
1884‑1887	Відкриття «розщеплення» хромосом	Я. Гейзер Л. Гіньяр Е. ван Бенеден
1885	Встановлення постійності хромосомних наборів	К. Рабль
1887	Описання редукційного поділу	В. Флеммінг Е. Ван Бенеден
1900	Перевідкриття законів Г. Менделя	К. Корренс Е. Чермак Г. Де Фріз
1995-1998	Секвеновані геноми різноманітних живих організмів
2003	Проект «Геном людини» - 99%	Джеймс Уотсон
2008	Міжнародний проект з розшифровки генома 1000 людей
2010	Складено повністю штучний геном бактерії	Крейг Вентер

 

Більше інформації з основних етапів розвитку генетики ви можете знайти за посиланням чи використати QR код

http://ru.osvita.ua/vnz/reports/biolog/27323/

Таблиця 2. Генетична термінологія

Генетична термінологія
Спадковість	Спадко́вість — передача з покоління в покоління спадкових ознак, збереження й відтворення у нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови, фізико-хімічних особливостей і життєвих функцій батьків.
Мінливість	Мінли́вість — здатність живих організмів набувати нових ознак, відмінних від предків і їхніх станів у процесі індивідуального розвитку, різноманітність ознак серед представників даного виду.
Ген	Ген — одиниця спадкового матеріалу, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. Ген є ділянкою молекули ДНК, що містить інформацію для синтезу РНК.
Гомологічні хромосоми	Гомологічні хромосоми- хромосоми однієї пари. Однакові за формою та будовою, розташуванням центромер, хромомер, інших деталей будови.
Аллельні гени	Алельні гени, алелі (від лат. allelos — протилежний) — парні гени, що займають одні й ті самі локуси гомологічних хромосом і визначають альтернативні взаємовиключні стани тієї самої ознаки.
Генотип	Геноти́п — сукупність генів даного організму.
Фенотип	Фенотип — сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку.
Зигота	Зиго́та (грец. ζυγωτός) — диплоїдна (містить повний подвійний набір хромосом) клітина, що утворюється в результаті запліднення (злиття яйцеклітини і сперматозоїда).
Гомозигота	Гомозиго́та (від грец. гомос — однаковий та зиготос — сполучений разом) — диплоїдна, або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певних генів.
Гетерозигота	Гетерозигота — диплоїдне або поліплоїдне ядро клітини (іноді також клітина або багатоклітинний організм), копії генів яких в гомологічних хромосомах представлені різними алелями.
Домінантна ознака	Домінантна ознака — ознака, що виявляється у гібридів першого покоління при схрещуванні чистих ліній.
Рецесивна ознака	Рецесивні ознаки — ознаки, прояв яких у гібридів першого покоління придушене за умови схрещування двох чистих ліній, одна з яких гомозиготна по домінантному алелю, а інша — по рецесивному.
Гамета	Гамета (грец. γαμέτης gametes —- чоловік та γαμετή gamete — дружина) — спеціалізована статева клітина, що має гаплоїдний (половинний — порівняно з соматичними клітинами) набір хромосом та слугує засобом статевого розмноження.

Цікаво знати: Виявляється, спадковість, вік та здібності батьків не впливають на інтелект та здібності дитини. Але чому та як тоді народжуються генії?

Знайти відповідь на це питання ви можете за посиланням чи використати QR-код:

https://www.youtube.com/watch?v=W8EJqWOPHoQ

 

Дайте відповіді на поставлені питання:

1. Що таке генетика?

2. Охарактеризуйте методи генетичних досліджень.

3. Поясніть, із розвитком яких наук пов’язане становлення сучасних методів генетичних досліджень.

 

 

РОЗДІЛ 2. Опорний конспект до теми:

«Закономірності спадковості. Гібридологічний аналіз: основні типи схрещувань та їхні наслідки. (Частина 1: Моногібридне схрещування, повне домінування)»

Грегор Йоганн Мендель (нім. Gregor Johann Mendel; 20 липня 1822, Гайнцендорф — 6 січня 1884, Брно) — католицький священик і моравський біолог та ботанік, засновник сучасної генетики. Відкрив закони спадковості, названими пізніше його ім'ям. Закони Менделя — одні із найважливіших у сучасній генетиці. Значущість робіт Менделя не було визнано аж до початку XX століття. Повторне відкриття законів Менделя на зламі століття спричинило початок бурхливого розвитку молодої генетичної науки.

 

 

Перший закон Менделя

 

Перший закон Менделя – це закон домінування між гібридами першого покоління, згідно з яким моногібрідні схрещування за певними ознаками особин дають одноманітне потомство першого покоління за генотипом та фенотипом.

 

Малюнок 2. Об’єкт дослідження Г.Менделя

Малюнок 3. Квітка гороху посівного

 

 

 

Малюнок 3. Ознаки обрані Менделем для аналізу

 

 

Малюнок 4. Рукопис видатного біолога-генетика

 

Малюнок 5. Генетичні позначення

Докладніше про генетичні позначення прочитай за посиланням чи використай QR-код:

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96_%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B8

 

Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Яку особину називають гомо- та гетерозиготною?

2. Як позначають на письмі гомозиготні та гетерозиготні особини?

 

«РОЗДІЛ 3. Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 2: Другий закон Менделя: закон розщеплення)»

 

Малюнок 6. Закон розщеплення

 

Після самозапилення особин F1 Мендель зібрав і висадив насіння із кожної рослини, щоб проаналізувати друге покоління. Цього разу серед рослин з'явились такі, що несли рецесивну ознаку (тобто ту, яка зовсім не виникала в F1). Щоб краще зрозуміти, яким чином відбувається успадкування, Мендель порахував всі особини, у яких проявлялась певна ознака. Наприклад, при схрещуванні гороху із білими і фіолетовими квітами, в F2 було всього 929 рослини, із яких 705 мали фіолетові квіти, і 224 — білі. Результати всіх схрещувань наведені у таблиці.

Таблиця 3. Результати схрещувань

Таким чином в середньому співвідношення фенотипових класів у другому поколінні становило 3:1, тобто у четвертини особин проявлялась рецесивна ознака.

 

Другий закон Менделя, або закон розщеплення, говорить:

При схрещуванні гібридів першого покоління у нащадків спостерігається розщеплення фенотипових класів у співвідношенні 3:1

 

Перегляньте відео про І та ІІ закони Менделя за посиланням чи використайте QR код:

https://www.youtube.com/watch?v=fVjWEn_tlQo

 

 

Дайте відповіді на поставлені питання:

1. Що таке генетика?

2. Схарактеризуйте методи генетичних досліджень.

3. Поясніть, із розвитком яких наук пов’язане становлення сучасних методів генетичних досліджень.

 

 

 

 «РОЗДІЛ 4 Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 2: Моногібридне схрещування, неповне домінування)»

 

ВЗАЄМОДІЯ ГЕНІВ — це одночасна дія декількох генів.

Малюнок 7. Види взаємодії генів

Малюнок 8. Повне та неповне домінування

 

Малюнок 9. Неповне домінування

 

Проміжний характер успадкування, або неповне домінування, має місце в тому випадку, якщо у фенотипі гетерозиготного гібрида простежуються суттєві відмінності від фенотипу обох батьківських організмів. Таким чином, вираженість ознаки гібрида є проміжною, з більшим чи меншим проявом властивостей однієї чи іншої батьківської форми.

Малюнок 10. Неповне домінування на прикладі забарвлення квіток

 

Механізм даного явища полягає в тому, що рецесивний алельний ген знаходиться в неактивному стані, а рівень активності домінантної алелі недостатній для того, щоб забезпечити необхідний рівень прояву домінантної ознаки батьківського гомозиготного організму.

 

 

Малюнок 11. Неповне домінування на прикладі забарвлення пір’я у птахів

Перегляньте відео про ІІІ закон Менделя за посиланням чи використайте QR-код:

https://www.youtube.com/watch?v=nfRs-XOTYdg

 

 

Розв’язання задач на неповне домінування (проміжне успадкування) моногібридного схрещування

З метою підготовки до ЗНО перегляньте відео "Розв'язування типових задач з генетики" за посиланням чи використайте QR код:

 

1. https://www.youtube.com/watch?v=cNtfkFSb6xc

2. https://www.youtube.com/watch?v=K-vEvPdLduU

Задача 1. Ротики садові з широким листям, схрещуючись між собою, завжди дають рослини із широким листям, а рослини з вузьким листям — потомство лише з вузьким листям. Унаслідок схрещування широколистої рослини з вузьколистою виникає рослина з листям проміжної ширини.

 

1. Яким буде потомство від схрещування двох рослин з листям проміжної ширини?

 

2. Які рослини одержимо, якщо схрещувати вузьколисту рослину з рослиною, що має проміжне листя?

 

Розв'язання

Дано:

А — ген, що обумовлює ріст широкого листя в ротиків садових;

а — ген, що обумовлює ріст вузького листя в ротиків садових;

АА — широке листя;

Аа — проміжне листя;

аа — вузьке листя.

1. Гібриди F1 і F2 — ?

2. Гібриди F3 — ?

 

Відповідь. 1. Усі рослини F1 мають проміжне листя. Серед потомства F2 25 % рослин матиме широке листя, 50 % — проміжне листя, 25 % — вузьке. 2. Половина рослин F3 матиме проміжне листя, а друга половина — вузьке.

 

Задача 2. Кохинурових норок (світле забарвлення із чорним хрестом на спині) одержують унаслідок схрещування білих норок з темними. Схрещування між собою білих норок дає біле потомство, а схрещування між собою темних норок — темне. Яке потомство отримаємо, схрещуючи кохинурових норок між собою? Яке потомство отримаємо від схрещування кохинурових норок з білими?

 

Розв’язання

Дано:

А — ген білого забарвлення шерсті норок;

а — ген темного забарвлення шерсті норок;

АА — білі норки;

Аа — кохинурові норки;

аа — темні норки.

Генотипи й фенотипи потомства — ?

 

Відповідь. Серед потомства від схрещування кохинурових норок між собою буде 25 % білих норок, 50 % кохинурових і 25 % темних. Серед потомства від схрещування білих норок з кохинуровими половина тварин будуть білими, а друга половина — кохинуровими.

Дайте відповіді на поставлені питання:

1. Опишіть схеми схрещування, які проводив Г. Мендель.

2. Що таке моногібридне схрещування?

 

«РОЗДІЛ 5. Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 3: Ди-  та полігібридне схрещування)»

 

Вивчаючи розщеплення при дигібридному схрещуванні, Мендель звернув увагу на таку обставину. При схрещуванні рослин з жовтим гладеньким (ААВВ) і зеленим зморшкуватим (ааbb) насінням у другому поко­лінні з'являлися нові комбінації ознак: жовте зморшкува­те (АаBb) і зелене гладеньке (ааВВ), які не зустрічалися у вихідних форм. Із цього спостереження Мендель зробив висновок, що розщеплення за кожною ознакою відбувається незалежно від другої ознаки. У цьому прикладі форма насіння успадковувалась незалежно від їхнього забарвлення. Ця закономірність отримала назву третього закону Менделя, або закону незалежного розподілу генів.

Малюнок 12. Результати полігібридного схрещування у гороха посівного

 

Третій закон Менделя формулюється таким чином: при схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за двома (або більше) ознаками, у другому поколінні спостерігаються незалежне успадкування і комбінування станів ознак, якщо гени, які їх визначають, розташовані у різних парах хромосом.

 

Малюнок 13. Приклади забарвлення шерсті у морських свинок

Задача 1. У морської свинки кучерява шерсть (А) і чорне забарвлення (В) — домінантні ознаки, а гладенька шерсть (а) і біле забарвлення (b) рецесивні. В результаті схрещування чорної кучерявої свинки з білою гладкошерстою в потомстві отримано 9 кучерявих чорних свинок і 11 кучерявих білих.

Визначте генотипи батьків.

Розв'язання. Генотип білої гладкошерстої свинки — ааbb. Визначаємо генотипи гібридів:

кучеряві чорні — АВ аb

кучеряві білі — Аb аb

Звідси можна визначити, що чорна кучерява свинка утворює гамети АВ, Аb; її генотип — ААВb.

 

Малюнок 14. Типи волосся

Прочитай про цікаві факти про волосся за посиланням чи використай QR-код:

 

https://lady.tochka.net/ua/77890-20-interesnykh-faktov-o-volosakh-kotorye-dolzhna-znat-kazhdaya/

Задача 2. Якщо жінка  з  пігментацією (домінантна ознака) і   хвилястим  волоссям, у батька якої  було пряме волосся (рецесивна ознака) і не було пігментації, вийде заміж  за чоловіка  з  пігментацією і  прямим волоссям (обидва батьки з такими ж ознаками), то якими можуть бути у них діти?

Дано:                           Рішення:

         А – пігментація;               Р       АаВв    х    ААвв

         а – норма;                        Gа   АВ, Ав,           Ав

         В – курчаве;                            аВ, ав

         в – пряме.                         F1ААВв :ААвв : АаВв : Аавв

піг.хв.    піг.пр.  піг.хв.   піг.пр.

Відповідь: 50% з пігментацією та прямим волоссям;

                  50% з  пігментацією та прямим волоссям.

 

Малюнок 15. Різниця сприйняття кольорів здоровою людиною та людиною з дальтонізмом

Прочитай про дальтонізм за посиланням чи використай QR-код:

 

https://www.bsmu.edu.ua/blog/1406-daltonizm/

Розв'яжи запропоновану задачу

Задача. Чоловік з нормальним зором та без захворювання фенілкетонурією одружуються на жінці з короткозоркістю та з захворюванням фенілкетонурією. Яка ймовірність у них народження дитини з нормальним зором і без захворювання фенілкетонурією?

 

 

 

 

«РОЗДІЛ 6. Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 4: Кодомінування)»

Інший тип взаємодії генів - кодомінування. Це явище схоже на неповне домінування, але все ж має одну істотну відмінність. Кодомінування - взаємодія генів, при якому протилежні ознаки проявляються одночасно, але не змішуються і не виробляють проміжну ознаку.

Малюнок 16. Взаємодія генів у жоржини

При схрещуванні білої квітки петунії з червоною може вийти червона, рожева, біла або двоколірна квітка. Квітка з червоними і білими смугами з'являється в результаті такого процесу, як кодомінування. Це найпоширеніший приклад такої взаємодії.

Малюнок 17. Взаємодія генів у петунії

Кодомінування у людини

Інший простий, але яскравий приклад кодомінування - успадкування груп крові.

Як відомо, існує чотири групи крові.

Малюнок 18. Групи крові у людини

Відкриття АВ0-системи груп крові належить Ландштейнеру (1901). У межах цієї системи розрізняють 4 фенотипи: А, В, АВ і 0, кожний з яких відрізняється за будовою антигенів на поверхні еритроцитів і антитіл сироватки крові.

Вивченням характеру успадкування різних груп крові АВ0-системи встановлено, що вони визначаються різним поєднанням трьох алелей однієї алеломорфної групи генів, які позначають IA, IB та I0, і розташовані в хромосомі 9.

Малюнок 19. Взаємодія генів при кодуванні груп крові

Алель IA визначає утворення антигену А на поверхні еритроцитів і аглютиніну β у плазмі крові, алель IB – утворення антигену В на еритроцитах і аглютиніну α в плазмі і, накінець, за алеля I0 відсутні антигени АВ на поверхні еритроцитів і містяться аглютиніни α і β в плазмі. Позначаються алельні гени різними літерами латинського алфавіту (IA, IB, I0), як виняток з правил генетики.

Генетичні дослідження показали, що в цій системі існують наступні співвідношення між генотипом і його фенотиповим проявом: генотипи IAIA і IAI0 дають однаковий фенотип А з антигеном А і аглютиніном β; генотипи IBIB і IBI0 зумовлюють однаковий фенотип В з антигеном В і аглютиніном α; генотип IAIB визначає фенотип АВ з антигенами А і В, але без аглютинінів α і β; генотип I0I0 зумовлює фенотип 0 без антигенів А і В, але з аглютинінами α і β.

0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи успадковуються як менделююча ознака. Гени IA і IB по відношенню до гена I0 ведуть себе домінантно.

Люди з генотипом IAIA фенотипово зовсім не відрізняються від людей з генотипом IAI0, але мають особливості їх діти. У дітей від шлюбу, в якому один із батьків має генотип IAI0, а інший I0I0, половина дітей має фенотип А (при генотипі IAI0), і половина – фенотип 0. Якщо один з батьків має генотип IAIA, а другий I0I0, то всі діти мають фенотип А (при генотипі IAI0). Така ж різниця спостерігається й у людей з генотипами IBIB і IBI0.

Малюнок 20. Донори та реціпієнти

Алельні гени IA і IB в осіб ІV групи ведуть себе незалежно один від одного: ген IA детермінує антиген А, а ген IB – антиген В. Така взаємодія алельних генів отримала назву кодомінування (кожний алельний ген визначає свою ознаку). Успадкування АВ(IV) групи крові не відповідає закономірностям, встановленим Г. Менделем.

Більш докладно та повно прочитати про групи крові можна перейшовши за посиланням чи використавши QR-код

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96

Перегляньте відео "Чому група крові настільки важлива", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=QhDq1f-9igk

Кодомінування і мутації

Варто зазначити, що прояв обох ознак - це не завжди кодомінування. Це доводить рідкісна генетична особливість, властива людям і деяким тваринам - гетерохромія (розбіжність забарвлення райдужної оболонки очей). Гетерохромія буває повна, наприклад, коли одне око каре, а друге блакитне, або часткова, наприклад коли на зеленій оболонці є сірий сегмент. Гетерохромія, незважаючи на згадану аналогію з забарвленням квітів, приклад не кодомінування, а геномної мутації.

Малюнок 21. Гетерохромія людини

Прочитай про 4 невідомі мутації нашого тіла перейшовши за посиланням чи використавши QR-код

 

https://ukr.media/science/342497/

 

 

 

Подивися відео про 5 надзвичайних мутацій у людини, що вразили вчених

https://www.youtube.com/watch?v=ykCjwhd-5D4

Дайте відповіді на поставлені питання

1.                    Що таке мутагени?
2.                    Які впливи навколишнього середовища вважають мутагенами?
3.                    Поясніть наслідки мутацій для організму.
4.                    Які фактори захисту від мутацій?
5.                    Як ви вважаєте: чому шкідливі мутації виникають частіше за корисні?

 

«РОЗДІЛ 7. Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 5: Зчеплене успадкування. Кросинговер)»

Т. Морган вивчав успадкування різних ознак, що знаходяться в одній хромосомі. В якості об’єкта для генетичних досліджень він обрав плодову мушку дрозофілу. Цей об’єкт виявився досить вдалим: має велику плодючість, кожне нове покоління з’являється через 15 днів; легко розводиться в лабораторних умовах; хромосомний набір складає 4 пари — 8 хромосом; має яскраво виражені альтернативні ознаки.

Малюнок 22. Зчеплене успадкування ознак у дрозофіли

Зчеплене успадкування — успадкування ознак, гени яких розташовані в одній хромосомі. В організмі є безліч ознак, а отже генів, а кількість хромосом обмежена і невелика. Отже, одна хромосома містить гени багатьох ознак. Гени у хромосомі розташовуються лінійно. Під час процесу поділу хромосоми розходяться у гамети цілими, не дроблячись, тому ознаки, гени яких розташовуються в одній хромосомі, будуть успадковуватися разом, зчеплено.

Малюнок 23. Перше схрещування для визначення типу успадкування у дрозофіли

Малюнок 24. Друге схрещування для визначення типу успадкування у дрозофіли (1 варіант)

Ознаки форм крил і забарвлення тіла успадковуються разом, тому що вони розташовуються в одній парі гомологічних хромосом. Розщеплення ознак на 4 групи, як при дигібридному схрещуванні, не спостерігається. При зчепленому успадкуванні прояв ознак проходить за схемою моногібридного схрещування, де кількість хромосом — одна пара. У деяких випадках зчеплення може порушуватися, тому що під час мейозу між гомологічними хромосомами може відбуватися кросинговер.

Малюнок 25. Друге схрещування для визначення типу успадкування у дрозофіли (2 варіант)

Кросинговер відбувається не завжди, тому кількість кросоверних особин значно менша, ніж кількість основних особин (некросоверних). За частотою кросинговеру можна визначати відстань між генами у хромосомі і складати хромосомні карти. Чим більша відстань між генами у хромосомі, тим менша сила зчеплення між ними і тим більша ймовірність виникнення кросинговеру.

Перегляньте відео "Зчеплене успадкування. Кросинговер", з метою підготовки до ЗНО та для закріплення матеріалу, перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=FUz16tmZo0I

 Дайте відповіді на поставлені запитання

1. Дайте означення поняття зчеплене успадкування.

2. Опишіть експерименти Т. Моргана.

 

 

 

 «РОЗДІЛ 8. Опорний конспект до теми:

«Гібридологічний аналіз (Частина 6: Успадкування зчеплене зі статтю)»

 

Статеві хромосоми X та У частково гомологічні, бо мають спільні гомологічні ділянки, в яких локалізовані алельні гени.

Проте вони різняться за формою, розмірами та генетичним наповненням, адже, крім гомологічних ділянок, X- та У-хромосоми містять велику кількість неалельних генів.

 У Х-хромосомі розташовані гени, яких немає в У-хромосомі, а певні гени У-хромосоми відсутні в Х-хромосомі.

Отже, у статевих хромосомах чоловіків деякі гени не мають відповідного алеля в гомологічній хромосомі. У такому разі ознаку визначають не пара алельних генів, як звичайну менделюючу ознаку, а тільки один алель.

Такий стан гена називають гемізиготним, а ознаки, розвиток яких обумовлений одиночним алелем, розташованим в одній з альтернативних статевих хромосом, — зчепленими зі статтю. Такі ознаки розвиваються переважно в особин однієї статі і по-різному успадковуються у чоловіків та жінок.

Малюнок 26. Передача ознак зчеплених із статтю

 

Захворювання людини, що успадковуються зчеплено зі статтю

Загалом у людини існує кілька сотень локусів зчеплених із X-хромосомою. Одним із найбільш відомих розладів, що успадковуються рецесивно зчеплено зі статтю є дальтонізм — нездатність розрізняти червоний і зелений кольори. Виникає внаслідок дефекту у генах X-хромосоми, що визначають розвиток колбочок сітківки, чутливих до цих кольорів.

Інший приклад рецесивних зчеплених зі статтю захворювань є гемофілія A і гемофілія B, що проявляється у порушенні зсідання крові. У цьому процесі задіяна велика кількість білків, дефект у будь-якому з них може призвести до неможливості зсідання. Тому крім двох «класичних» форм гемофілії, які успадковуються зчеплено із X-хромосомою, існують також і аутосомні форми.

Інші рецесивні, зчеплені зі статтю, хвороби:

• м'язова дистрофія Дюшена (атрофія м'язів, яка врешті призводить до загибелі пацієнтів до/у віці 20 років);

Малюнок 27. Особа вражена м’язовою дистрофією Дюшена

• рідкісний синдром нечутливості до андрогенів, внаслідок якого особи зі статевими хромосомами XY розвиваються у зовнішньо нормальних жінок, які проте є неплідними; та багато інших;

Малюнок 28. Особа зі гіпофостатемією

• гіпофосфатемія — одна із форм рахіту, нечутлива до вітаміну D.

 

Приклади розв’язування задач на успадкування зчеплене зі статтю

Задача 1. Жінка з нормальним зором, у якої батько дальтонік, виходить заміж за чоловіка з нормальним зором. Чи можуть їхні діти бути дальтоніками? Ген дальтонізму рецесивний і зчеплений зі статтю.

Запишемо коротку умову задачі:

А – ген нормального зору.

а – ген дальтонізму.

ХаУ – генотип батька жінки.

ХАХа – генотип жінки з нормальним зором.

ХАУ – генотип чоловіка з нормальним зором.

Імовірність народження хворої дитини - ?

Розв’яжемо за допомогою схеми:

Р: ♀ХАХа х ХАУ

Г: ХА Ха ХА У

F1: ХАХА ХАУ ХАХа ХаУ

ХАХА – здорова дівчинка.

ХАУ – здоровий хлопчик.

ХАХа – здорова дівчинка, носій гену дальтонізму.

ХаУ – хлопчик – дальтонік.

Відповідь: вірогідність народження хворої дитини – 25%, хворим може бути лише хлопчик.

Перегляньте відео "Дальтонізм. Як бачать світ дальтоніки", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=9krTDir6NvU

Задача 2. Рецесивний ген гемофілії міститься в Х – хромосомі. В сім’ї батько і мати здорові, а їхній син хворий на гемофілію. Хто з батьків передав дитині алель гена гемофілії?

 

Запишемо коротку умову задачі:

h – ген гемофілії.

H – ген нормального зсідання крові.

ХhУ – генотип хворого сина.

генотипи батьків - ?

Так як в умові задачі сказано, що батьки здорові, то генотип батька буде ХHУ. У хлопчика, хворого на гемофілію, з’явився рецесивний ген h, який він отримав від матері. Так як мати здорова, то вона є носієм цього гена, і її генотип буде ХHХh.

Розв’яжемо за допомогою схеми:

Р: ♀ХHХh х ♂ХHУ

Г: ХH Хh ХH У

F1: ХHХH ХHУ ХHХh ХhУ – хворий хлопчик.

Відповідь: мати хлопчика – носій гена гемофілії, вона передала алель цього гена синові.

 

Перегляньте відео "Найменша подряпина може коштувати життя ", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=CvcXTZe9bns

Дайте відповіді на поставлені запитання

1. Яким є механізм визначення статі в людини?
2. Поясніть закономірності зчепленого зі статтю успадкування.
3. На прикладі поясніть вияви успадкування, зчепленого зі статтю, у людини.

РОЗДІЛ 9. Опорний конспект до теми:

«Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів у еукаріотичній клітині»

 

Найбільший геном виявлено в рослини вороняче око (Paris japonica). Він містить 149 млрд пар нуклеотидів.

Малюнок 29. Вороняче око

До цього відкриття найбільшим геномом вважався геном дводишної риби протоптеруса (Protopterus aethiopicus) — 130 млрд пар нуклеотидів. Геном людини складається з 3,2 млрд пар нуклеотидів.

Малюнок 30. Протоптеріус

 

ГЕНОМ — сукупність спадкової інформації у клітинах організму певного виду. Геном поєднує основні компоненти, якими є гени та нефункціональні послідовності ДНК.

 

Найхарактерніші особливості організації спадкового матеріалу еукаріотів такі.

Таблиця 4. Геном еукаріотичних клітин

 

ГЕНОМ еукаріотичних клітин
Функціональний компонент	Нефункціональний компонент
Структурна частина
1. Структурні гени з інтронами й екзонами 2. Родини генів (кластери)	Псевдогени, тандемні повтори, генетичні мобільні елементи, спейсери та ін.
Регуляторна частина
1. Регуляторні гени 2. Регуляторні елементи

Перегляньте відео "Ген. Взаємодії генів – Підготовка до ЗНО – Біологія", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=cMyfyCsrg9M

Малюнок 31. Відомості про ген

 

 

 

Малюнок 32. Відомості про кількість генів клітин органів людини

 

 

Малюнок 33. Розподіл генів по хромосомах клітини людини

Перегляньте відео "Про що можуть розповісти гени людини", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=qd52PdmnkO4

 

Малюнок 34. Організаці генів еукаріот

 

 

Малюнок 35. Експресія генів

 

 

 

Малюнок 36. Механізм сплайсингу генів

 

Малюнок 37. Способи регуляції експресії генів

 

 

Малюнок 38. Структурна організація ДНК

Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Які особливості мають геноми еукаріотів? 2. У яких одиницях визначається розмір геному? 3. Скільки генів може міститися в геномі? 4. Які ділянки входять до складу генів еукаріотів? 5. Що таке інтрони й екзони?

 

 

 

РОЗДІЛ 10. Опорний конспект до теми:

«Каріотип людини та його особливості.

Хромосомний аналіз як метод виявлення порушень у структурі каріотипу»

 

КАРІОТИ́П (від грец. χάρυον – горіх, ядро і тип) – сукупність ознак, за якими можна ідентифікувати хромосомний набір – кількість хромосом і їхню форму.

Малюнок 39. Склад хромосоми

Малюнок 40. Будова хромосоми

Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються аутомосмами, 23-тя — статевими хромосомами. Хромосома під час метафази складається з двох хроматид, сполучених центромерою. Центромера поділяє хромосому на два плеча. За положенням центромери розрізняють чотири типи хромосом:

• метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні частини;

• субметацентричні — центромера поділяє хромосому на два нерівних плеча;

• аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці хромосоми, і хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;

• телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на самому кінці хромосоми.

Малюнок 41. Види хромосом

 

Таблиця 4. Хромосомні аномалії у людини

Аномалія	Опис аномалії	Фото
Синдром Дауна	47 хромосом, зайва хромосома в 21 парі
Синдром котячого лементу	Делеція короткого плеча 5-ї хромосоми
Синдром Патау	47 хромосом. Зайва хромосома в у 13-ій парі
Синдром Клайнфельтгера	47 хромосом, зайва статева хромосома
Синдром Шерешевського-Тернера	45 хромосом, відсутня одна Х-хромосома
Полісомія по X хромосомі	47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ

Перегляньте відео "Види мутацій. Мутагени", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

 

https://www.youtube.com/watch?time_continue=4&v=l-QQ_t9it-Q&feature=emb_title

Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Чи зустрічаються спадкові хвороби у жителів нашого міста?
2. Які хвороби зустрічаються найбільш часто?
3. Чи має місце зростання спадкових хвороб?

 

РОЗДІЛ 11. Опорний конспект до теми:

«Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини. Сучасний стан досліджень геному людини»

 

Молекулярно-генетичні методи дослідження спадковості — це велика і різноманітна група методів, призначених для вивчення молекул ДНК (алеля, гена, частини хромосоми) — як нормальних, так і пошкоджених, а також розшифрування первинної послідовності нуклеотидів.

 

Малюнок 42. Раси людини

 

Етапи дослідження

Малюнок 43. Етапи досліджень геному

 

Сучасний стан досліджень геному людини

1990 року був створений міжнародний проект «Геном людини» (Human Genome Project, HGP), мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК та локалізація генів і їхніх функцій.

На початку 2000 року було створено попередній варіант — «чернетка» геному (83 %).

А 2003 року геном людини був майже повністю секвенований (99,9 %) — була прочитана послідовність 3 млрд пар основ, з яких побудована ДНК всіх 23 пар хромосом людини (деякі гетерохроматинові ділянки не секвеновані й сьогодні). Генетична довжина геному людини складає 3000 сантиморганід.

Були складені карти геному, карбовано близько 40 тис. кодуючих послідовностей. Загальне число генів, імовірно, становить 30,5-40 тис. (за іншими даними — 20-25 тис.)

На сьогодні весь геном людини вивчений і картований у вигляді великих фрагментів, які перекривають один одного. Розташування кожного з цих фрагментів на хромосомі визначено з високою точністю.

         

 

Малюнок 44. Геном людини

 

Залишаються невивченими:

• центральні частини кожної хромосоми — центромери, які містять велику кількість послідовностей ДНК, що повторюються (їх важно секвенувати за сучасних технологій); центромери сягають у довжину мільйони, а можливо, і десятки мільйонів пар нуклеотидів;

• кінці хромосом — теломери, які також складаються з повторювальних фрагментів і тому в більшості із 46 хромосом їх розшифрування не завершено (цьому заважають технологічні труднощі); точна кількість нерозшифрованих послідовностей у цих ділянках є наразі невідомою;

• у геномі кожної особини є кілька локусів, які містять членів мультигенних родин, які також важко розшифрувати за допомогою основного на сьогодні методу фрагментування ДНК; ці ділянки кодують білки, важливі для імунної системи;

• також лишаються ще кілька «білих плям», розкиданих по всьому геному; деякі з них доволі великі, але є сподівання, що вони будуть розшифровані у найближчі роки.

Малюнок 45. Національного центру біотехнологічної інформації США

Послідовність людської ДНК зберігається у базі даних «GenBank» Національного центру біотехнологічної інформації США, що доступна через інтернет. Для аналізу даних створено спеціальні комп’ютерні програми, без яких інтерпретація результатів досліджень неможлива.

Перегляньте відео "Генетики порівняли геном людини з геном тварин та овочів", перейшовши за посиланням, чи використай QR-код

https://www.youtube.com/watch?v=gNa4gDbOnUM

РОЗДІЛ 12. Опорний конспект до теми:

«Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість людини»

Моногенним називається такий тип успадкування, коли спадкова однака контролюється одним геном.

 

Малюнок 46. Полігенне успадкування ознак  у людини

 

Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними генами (полігенами). У цьому випадку два або більше домінантних алелів однаковою мірою впливають на розвиток однієї й тієї ж ознаки.

 

 

 

Для повторення, закріплення матеріалу чи з метою підготовки до ЗНО виконайте запропоновану самостійну роботу. Інструкція до виконання міститься в тексті завдання

1. https://naurok.com.ua/samostiyna-robota-po-temi-zakonomirnosti-uspadkuvannya-oznak-74902.html

 

2. https://vseosvita.ua/library/kontrolna-robota-osnovi-genetiki-73224.html

3. https://naurok.com.ua/zbirnik-zadach-zbirnik-zadach-z-genetiki-66397.html

4. http://biotech.kdu.edu.ua/content/metod/praktikum_gen.pdf

 

ВИСНОВКИ

 

Мету роботи досягнуто – оформлені опорні конспекти з предмета: «Біологія та екологія» для вивчення знаннєвого компоненту з теми: «Спадковість і мінливість», що містять інформацію у вигляді поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів, схем, таблиць тощо.

Виконано такі завдання:

1.             Підібрано та опрацьовано 24 джерела педагогічної та методичної інформації з теми  роботи.
2. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлені даною роботою.

 

Методичний посібник може бути використаний викладачами при проведені уроків з метою оптимізації навчального процесу та при дистанційному навчанні здобувачів освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Бердишев Г.Д. Медична генетика / Г.Д. Бердишев, І.Ф. Криворучко. – К.: Вища школа, 1993. – 336 с.
2.          Бровдій В.М. Еволюційне вчення: підручник / В.М. Бровдій. – К.: Академія, 2013. – 336 с.
3.          Бужієвська Т.І. Основи медичної генетики / Т.І. Бужієвська. – К.: Здоров'я, 2001. – 135 с.
4.          Генетика з основами селекції: Навч.-метод. посіб. для студ. біол. спец. вищ. пед. навч. закл. / уклад. М.П. Мигун. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2008. – 127 с.
5.          Голда Д.М. Задачі з генетики: Навчальний посібник / Д.М. Голда, С.В.Демидов, Т.А. Решетняк. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 116 с.
6.          Гопка Б.М. Селекція сільськогосподарських тварин / Б.М. Гопка, В.П. – К., 2007. – 520 с.
7.          Коваленко, Ю.Ф. Мельник та ін. / За заг. ред. Ю.Ф. Мельника, В.П. Коваленка та А.М. Угнівенка. – К., 2007. – 554 с.
8.          Демидов С.В., Топчій Н.М., Г.Д. Бердишев, Г.І. Климнюк, Т.І. Гавриленко. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 251 с.
9.          Запорожан В.М. Спадкові захворювання і природжені вади розвитку в перинатологічній практиці / В.М. Запорожан, А.М. Сердюк, Ю.І. Бажора. – К.:Здоров'я, 1997. – 360 с.
10.     Калінін М.І. Біометрія: Підручник для студентів вузів біологічних і екологічних напрямків / М.І. Калінін, В.В. Єлісєєв. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. – 204 с.
11.     Кандиба Н.М. Генетика: курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Н.М. Кандиба. – Суми: Університетська книга, 2013. – 397 с.
12.     Кучменко О.Б. Основи генетики: Метод. посіб. для студ. пед. вищ. навч. закладів зі спец. "Психологія" (освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр") / О.Б. Кучменко. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. – 106 с.
13.     Лишенко І.Д. Генетика з основами селекції: Навчальний посібник / І.Д. Лишенко. – К.: Вища школа, 1994. – 416 с.
14.     Лановенко О.Г. Від молекул нуклеїнових кислот до людини. Генетичні задачі з методикою розв’язання: Навчально-методичний посібник / О.Г. Лановенко, Т.Б. Чинкіна. – 2-ге вид., доп. та перероб. – Херсон: Айлант, 2005. – 156 с.
15.     Ніколайчук В.І. Генетика: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.І. Ніколайчук, М.М. Вакерич. – Ужгород, 2013. – 506 с.
16.     Оплачко Л.Т. Генетика: Навч. посібн. / Л.Т. Оплачко. – Чернівці: Рута, 2009. – 124 с.
17.     Оплачко Л.Т. Генетика. Практикум: Навчальний посібник / Л.Т. Оплачко, У.В. Легета. – Чернівці: Рута, 2004. – 116 с.
18.     Паливода М.Г. Генетика. Стислий словник-довідник / М.Г. Паливода. – 2. вид., випр. та доп. – Вінниця: ПП "АІСТ-пресс", 1999. – 36 с.
19.     Пішак В.П. Медична біологія: Підручник / В.П. Пішак, Ю.І. Бажора. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 656 с: іл.
20.     Положенець В.М. Генетика: Навчальний посібник / В.М. Положенець. – Житомир: Рута, 2009. – 227 с.
21.     Помогайбо В.М. Генетика людини: Навчальний посібник / В.М. Помогайбо, А.В. Петрушов. – К.: Академія, 2011. – 280 с.
22.     Сиволоб А.В. Генетика: Підручник / А.В. Сиволоб, С.Р. Рушковський, С.С. Кир’яченко та ін.; за ред. А.В.Сиволоба. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 320 с.
23.     Тоцький В.М. Генетика: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.М. Тоцький. – 3-тє вид., випр. та допов. – О.: Астропринт, 2008. – 712 с.
24.     Трофименко О.Л. Генетика популяцій: Навчальний посібник / О.Л. Трофименко, М.І. Гиль. – Миколаїв: МДАУ, 2003. – 225 с.