Виховний захід для учнів 10 класу з теми: «КІБЕРБУЛІНГ»

Коротка Вікторія, 53 група Виховний захід для учнів 10 класу з теми:

«КІБЕРБУЛІНГ»

          Мета:

                     Освітня: узагальнити знання учнів про сервіси Інтернет; повторити правила етикету при спілкуванні в соціальних мережах; дати уявлення дітям про «кібербулінг»; 

                     Розвивальна: розвивати в учнів почуття відповідальності за свої вчинки; толерантне ставлення до нестандартних ситуацій;

                     Виховна: виховувати в учнів інтерес до самопізнання, саморозвитку та доброзичливого ставлення до людей; прищепити любов до себе.

         Форма проведення: виховна година.

         Матеріали та обладнання: мультимедійна дошка, презентація.

Хід роботи І. Вступна частина.

(Учитель спілкується з учнями)

-         Що таке булінг? Які його прояви?

-         Як ви вважаєте, а що ж таке кібербулінг? Де він зустрічається?

-         Чи страждали ви коли-небудь від кібербулінгу? Чи може брали участь в цьому?

ІІ. Основна частина.

(За деякий час до виховного заходу вчитель поділив клас на групи та дав кожній з них тему для підготовки. Учні по черзі виходять розповідати підготовлену інформацію, а вчитель слухає, задає питання та підбиває підсумки. На протязі усіх виступів використовується мультимедійна презентація)

Учитель.  Комп’ютерні технології переживають бурхливий розвиток і широке поширення Інтернету відкриває перед нами великі можливості для спілкування і саморозвитку. Проте мережа Інтернет – це не тільки безмежне джерело можливостей, але й велике джерело загроз. На сьогоднішній день десятки мільйонів людей являються користувачами Інтернету. Чималу частку цих користувачів становлять діти, які не знають про небезпеки, що пропонує їм світова павутина. Дуже велику увагу при роботі з Інтарнетом необхідно відводити питанням безпеки. Зараз учні першої групи нам розкажуть про історію та походження терміну «кібербулінг»

Доповідь №1. 

         У нашу мову прийшло багато слів іноземного походження, які зручно використовувати для позначення новітніх явищ. Одне із таких слів «кібер- буллінг». Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне, опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик,бугай,  а  в  переносному  значенні  -  дуже  велика,  сильна  чи  агресивна  персона;  і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз ’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.).

        В українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності.Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування.

        Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербуллінгу починалась як забавка, коли у 2002 р. американський підліток ГісланРаза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. Нажаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в Інтернеті, де його побачили мільйони людей. Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток - у 2004 р. було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Вони подали до суду на батьків тих однокласників, що розмістили відео в Інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку.

Висновок учителя:

       Отже, КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Учитель: Далі ми послухаємо доповідь другої групи про найпоширеніші типи кібербулінгу.

Доповідь №2.

         До найпоширенішіших типів кібербулінгу належать: 

•      Використання особистої інформації. 

•      Анонімні погрози. 

•      Переслідування. 

•      Тролінг і флеймінг. 

•      Гепіслепінг. 

         Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

         Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її. 

         Анонімні погрози.Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою 

         Переслідування.Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.          Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті

(на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи 

         Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. 

Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. –свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж  може  перетворитися  на  нерівноправний  психологічний  терор.  Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

       Обмовлення,або  зведення  наклепів  -  розповсюдження  принизливої  неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад),   створюються   спеціальні   «книги   для   критики»,в   яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи.Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

        Хепіслепінг (HappySlapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви. 

Розповідь учителя: 

         Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним ТрістономКрістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид - загибель жертви внаслідок булінгу, який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків.

        Розглянемо стандартну структуру кібербулінгу на прикладі його учасників та їхніх психологічних портретів.Слово третій групі.

Доповідь №3.

           Агресор - людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву». 

          Потенційна жертва - людина замкнена, вразлива і сором ’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора». 

          Спостерігач - людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою. 

         Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом?

Учитель: 

1.                 Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуаціїта запобігати можливості залякування. 

2.                 Багато дітей, що стали «потенційними жертвами» кібербулінгу, не витримавши такого психологічного удару, попрощалися з життям. 

3.                 Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам і нам з Вами змалечку потрібно навчитись безпечно використовувати комп ’ютер, інтернет та інші інформаційно-ко-мунікаційні технології. 

4.                 Слід знати про те, що з проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв ’язувати. 

5.                 Користувачі інтернету повинні пам'ятати кілька простих правил безпеки,

6.                 Всім чим ми займаємся в Інтернеті відстежується правоохоронними органами та СБУ.

Тест «Інтернет: жертва, свідок, агресор?» (визначити належність до певної категорії)( 5 хв)  

Дайте відповіді ТАК або НІ на кожне з них.

1.             Чи користуєтеся ви комп’ютером, мобільним телефоном або граєте у відеоігри в інтернеті? 

2.             Чи користуєтеся ви соціальними мережами? 

3.             Чи доводилося вам бачити онлайн-групу (спільноту), вебсторінку, інтернет-відео або опитування, які б висміювали конкретну особу? 

4.             Чи були ви свідком онлайн-гри, чату або дискусії, де виявлялися б нападки чи жорстокість щодо конкретної особи? 

5.             Чи створювали ви фальшивий профіль або навмисно приховували своє ім’я в мережі? 

6.             Чи надсилали якісь повідомлення, використовуючи чужий телефон чи акаунт у мережі? 

7.             Чи пересилали листа, повідомлення в чаті або фотографію без дозволу їх оригінального адресанта? 

8.             Чи розміщували онлайн фото або відео людей без їхнього дозволу?

Підрахуйте відповіді ТАК і НІ.

Ключ до тесту: 

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 1—2 — ви потенційна жертва кібербулінгу. 

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 3—4 — ви були свідком кібербулінгу. 

Якщо ви відповіли «ТАК» на запитання 5—8 — ваша поведінка могла призвести до кібербулінгу.

Доповідь №4.

Правила-поради для подолання кібербулінг 

1.   Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір.

Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.

2.   Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності. 

        Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайнрепутацію кожного - накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити - важко.

3.   Зберігай підтвердження фактів нападів. 

Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час. 

4.   Ігноруй одиничний негатив.

         Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати - часто кібербулінгвнаслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії.

Досвідчені учасники інтернет дискусій дотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними - ігнор». 

5.   Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде: 

а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно,

 б) підтримати жертву - особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку,

в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

6.   Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвимиповідомленнями є  можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні частовідбиває в агресора бажання продовжувати цькування.

7.   Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи міліції, й інтернетхулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слід зробити запит до адміністратора для її видалення.

ІІІ. Заключна частина.

Вправа «Міф» і «Факт»  (Робота в парах) (10хв)

- Обговоріть в парах твердження та визначте, це – міф чи факт?

1.             У булінгу та кібербулінгу немає нічого серйозного. Це просто дражнилки. 

2.             Якщо над кимось знущаються, він сам винен у цьому. 

3.             Дехто з тих, над ким знущалися, може почати ображати інших.

4.             Коли ти бачиш, що з когось знущаються, найкраще вдати, ніби нічого не помічаєш.

5.             Не варто використовувати назви міст, імена, номери телефонів та дату народження  як надійні паролі. 

6.             Якщо ви збираєтеся поширити інформацію, фотографії своїх знайомих, не треба запитувати їхнього дозволу.

7.             Усе, що ви публікуєте онлайн, може бути розповсюджене набагато ширше. 

ВІДПОВІДІ 1. Міф. Жертви булінгу переживають важкі емоції — почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Інколи така ситуація може заподіяти людині непоправну шкоду.

2.             Міф. Ні з кого не можна знущатися! Кривдник несе повну відповідальність за свої дії. 

3.             Факт. На жаль, деякі люди, які зазнали принижень, згодом так само зганяють свою злість на інших. 

4.             Міф. Не існує поняття «невинний спостерігач». Якщо ти бачиш, що над кимось знущаються, і нічого нікому про це не кажеш, то не розв’язуєш проблему, а певною мірою стаєш співучасником булінгу. Ви можете: 1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюєте негативно); 2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг — це погано; цим ви надаєте емоційну підтримку, що дуже потрібно жертві); 3) повідомити близьким дорослим та адміністрації сайту про факт некоректної поведінки в інтернеті. 

5.             Факт. Існують спеціальні програми-відмички, які послідовно перебирають усі слова у словнику та цифри, і в такий спосіб можуть розкрити простий пароль.

6.             Міф. Обов’язково спершу спитайте у них дозволу. Можливо, комусь буде неприємно, що ви поширили інформацію про нього. 

7.             Факт. Майже кожен користувач може роздрукувати фотографії, відео та інші ваші приватні дані. Не забувайте про налаштування конфіденційності: обмежте читацьку аудиторію своїми друзями. Майте на увазі, що вони можуть переслати вашу інформацію іншим користувачам. Запитання для обговорення: • Як можна протидіяти тим, хто принижує інших?