Оповідання з музичними вставками "Один рік із життя школи, або думки вголос"

«Один рік із життя школи, або думки вголос»

Події, описані у цій оповідці, відбулися у сільській школі, а можливо, і в міській, а можливо, і взагалі такого й не було. Тож всаджуйтеся зручненько і слухайте гарненько.

Літо… (Я на солнышке лежу)

Відпустка… (Море зовет)

Але не всім довелося бути на морі, дехто про нього тільки мріє, тому що має …(33 корови), їхнє море, вже на протязі десятиліть, – це город… (Антошка, пошли копать картошку)

І тут «Бац»… (Вот и лето прошло, словно и не бывало)

Перший шкільний дзвоник не забарився…

На подвір’ї школи зібралося все ходяче населення місцевості, одягнуте в нафталінові сукні от-кутюр.

Недалеко від школи чути плач дитини – це першокласника батьки тягнуть у школу. Він упирається і кричить:

- Одинадцять років!!! За що!!???

Але на подвір’ї вже вистроїлися в шеренги всі шкільні мешканці, за столом адміністрація і гості… (Мы к вам заехали на час)

Стоять злякані першачки, які ще не усвідомлюють, того, що їхнє дитинство закінчилося. (Первоклассник у тебя сегодня праздник)

З чарівними посмішками на обличчях вистроїлися одинадцятикласники (Это есть наш последний и решительный бой)

І тільки вчителі стоять і мріють, що в цьому році діти візьмуться за розум і успішність підвищиться, а головах аж бемкає… (И вновь продолжается бой и сердцу тревожно в груди…)

І почався навчальний процес…

Пройдемося шкільними коридорами і послухаємо, що відбувається за дверима класів…

Ось 1 клас. Діти зацікавленим поглядом ловлять кожен рух учителя, а коли працюють то чути як… (Носики-курносики сопят)

Далі по класам – чути… (2*2=4, вычитать и умножать, буквы разные писать)

У старших класах навчальний процес – це вже складна штука. Кожен учитель хоче достукатися до дитячої душі, аби задіяти весь її потенціал… (Открой мне часть души своей, впусти меня)

Урок математики – вам не хухри-мухри – не всі голови її розуміють, а той хто стоїть біля дошки !?…. Якби він міг прочитати думки учителя… («Я не могу разорвать его и выкинуть в окно»). Урок продовжується і вже чути надокучливе «Можна вийти?». Вчитель не зверає уваги, але це повторюється і повторюється… і тут уривається терпець… (Пошлю его на звездочку)

За наступними дверима урок географії – чути - вивчають сторони світу (Ориентация Север)

А це що? (У-у-у-у біологія, у-у-у анатомія) Тут урок біології, найцікавіша тема «Зачаття». І ось із задньої парти непомітно для вчителя (це так вони думають) передається любовне послання з помилками у кожному слові, в кінці якого запитання (А ты меня любиш?)

А тут урок фізики, тема (Притяженье земли), яблуко впало з парти і покотилося під учительський стіл.

Далі урок образотворчого мистецтва – малюють портрети, хоч зразу на виставку (Точка, точка, огуречик)

Кабінет трудового навчання – із нічого треба зробити щось… (Сделать хотел грозу, а получил козу, розовую козу с желтою полосой)

А на стадіоні - урок фізкультури… (Все бегут, бегут, а он)

І як би учитель не готувався до уроку, як цікаво не викладав би матеріал, є в кожному класі один, а то і декілька індивідуумів, яким… (Все пофиг)

Іноді учитель так захоплюється викладанням нового матеріалу, що навіть не чує дзвоника… (Я завелась, останови меня). І тоді на поміч учням приходить завуч…

Школа вирує, живе своїм життям від педради до педради, від канікул до канікул, а ще є батьківські збори…

— Тату, сьогодні в нас у школі скорочені батьківські збори.

 — Як це — скорочені?

 — Ти, я і директор.

Так непомітно пролетів навчальний рік… Пора підбивати підсумки.

Добре, що екзамени залишилися тільки в 9 класі. І ось учень взяв екзаменаційний білет. Перша думка, яка промелькнула в його голові (Даром преподаватели время со мною тратили) і пішов відповідати. При перших словах відповіді на перше питання білету учитель не витримав і мимоволі озвучив свою думку… (Не сыпь мне соль на рану)

І знову на подвір’ї школи багато люду. Чути залпи лопаючих повітряних кульок, в руках учні тримають (Миллион, миллион алых роз), а головах знову рояться думки.

Одинадцятикласники із загадковими посмішками стоять на порозі дорослого життя … (Можно все).

Директор школи на повні груди вдихнув повітря… (Спектакль окончен)

Прошуміло, прогуділо свято, пройшло буревієм, затихло шкільне подвір’я і тільки вчителі з полегшенням зітхнули…  (Куда уехал цирк).

І ось цю тяжку ношу вчитель пронесе крізь роки, тому що  (Это мое)