Опозиційний рух. "Шістдесятництво"

Опозиційний рух. «Шістдесятництво»

1955 НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В ІІ ПОЛОВИНІ 1950-Х РР. Березень 1953 р. – утворення у Львові Українського революційного центру (УРЦ).1955 р. – відкритий лист українськиї політичних в'язнів мордовських концтаборів ГУТАБу до ООН.1956 р. – ліквідація останньої активної групи УПА.1958 р. –викриття Об'єднаної партії визволення України у Станіславі (Івано-Франківську).1961 р. – ліквідація Українського національного комітету у Львові (Український національний комітет – підпільна антирадянська українська організація, що діяла з 1956 р. По 1961 р. На території Львівської та Рівненської областей).1961 р. – утворення Молодіжної національної організації. Середина 1950-х рр.- діяльність підпільного «Союзу борців за визволення України» (м. Шахтарськ), який дотримувався засад інтегрального націоналізму.

Незважаючи на репресії та переслідування радянської влади, український національно-визвольний рух існував і розвивався, продовжуючи традиції боротьби ОУН та УПА.

ЗАРОДЖЕННЯ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУДисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці. Причини виникнення дисидентського руху:поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби;антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині);активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.);монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки;постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя;політика русифікації.

Іншими словами, дисиденство – це суспільний рух, учасники якого в Україні виступали за демократизацію суспільства, за дотримання прав людини, пізніше за виконання Гельсінських угод 1975 року, за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Форми боротьби дисидентів:протести, звернення на адресу керівників країни; «відкриті листи» до ООН («Відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися головні вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства);поширення нелегальної літератури («самвидав»);створення в Україні дисидентських організацій.

Найвідоміші дисидентські організації України. Л. Лукяненко

Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) (1958-1961 р.) ініціатори створення – Л. Лук’яненко, І. Кандиба, перша підпільна організація партійного типу в Україні повоєнного періоду; ненасильницькі, правові методи здобуття незалежності;1961 р. – викрита оргнами КДБ, челин заарештовані.

У 1962-1965 рр. було проведено судові процеси над активними дисидентами. Репресії були проти Є. Сверстюк, І. Світличного, В. Стус, Л. Танюк. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес над УРСС. Суд засудив Л. Лукяненка до розстрілу. Вирок замінили 15 роками позбавлення волі. Відповіддю на арешти дисидентів стала стаття І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.)

Шістдесятники. Шістдесятники — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя. Організаційною формою руху шестидесятників стали: клуб «Сучасник» (Київ, 1959), клуб «Пролісок» (Львів, 1962); творчі осередки в Одесі, Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах. Горська Алла Художниця-шісдесятниця. Дзюба Іван. Літературознавець, критик. Костенко Ліна. Поетеса-шістдесятниця. Симоненко Василь. Поет-шістдесятник