Організація навчання обдарованих учнів

Про матеріал

Проблема обдарованості актуальна протягом кількох століть, але й до сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв'язку і з цим постає закономірне питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв'язання якого пов'язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

Перегляд файлу

Організація навчання обдарованих учнів

Усі діти народжуються

геніями, однак упродовж

перших шести років

їхнього життя ми

допомагаємо їм позбутися

цієї геніальності.

  Б. Фужер

 1.   Вступ. Основні теоретичні підходи

 Проблема обдарованості актуальна протягом кількох століть, але й до  сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал  обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв'язку і з цим постає закономірне питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв'язання якого пов'язують з аналізом концептуальних підходів  до проблеми обдарованості.

Але чіткого визначення обдарованої людини, а тим більше дитини, не іс­нує. Аналізуючи поняття «обдарованість», дослідники розглядають його по-різному. Зокрема, досить часто порушуються питання про зв'язок обдарованості з інтелектом, про роль середовища і спадковості в розвитку обдарованості, про механізми функціонування творчої обдарованості та ін. Виділяють такі аспекти вивчення і обдарованості, як творча обдарованість та інтелектуальна.

А.Танненбаум визначає поняття «обдарованість» за п'ятьма чинниками:  високий рівень загального інтелекту; наявність спеціальних здібностей; певні особистісні особливості; вплив середовища; щасливий випадок.

У зарубіжній психолого-педагогічній  літературі можна знайти два основні  визначення природи обдарованості: вроджена і набута. Англійський психолог Ф.Гальтон у XIX столітті намагався обгрунтувати спадковість таланту, аналізуючи біографічні дані видатних людей. Його праця про спадковість таланту стала поштовхом для багатьох експериментальних досліджень.

У XVII столітті представник французького   просвітництва   Гельвецій проголосив, що засобами вихован­ня можна сформувати геніальність.

З появою перших тестів (А.Біне, 1905) вчення про обдарованість на­буває нових можливостей: інстру­ментарій спрямовується не тільки на діагноз (виявлення), а й на про­гноз потенціалу дитячої обдарова­ності.

Новітні вчення про обдарованість з'являються у 50—60-ті роки, що бу­ло зумовлено високим рівнем роз­витку науково-технічного прогресу. Зокрема, під впливом ідей Дж. Гілфорда (1950) запроваджується при­нцип визначення обдарованості як особливий вид творчих здібностей — креативність.

Підвалини вітчизняних теоретич­них досліджень обдарованості було закладено Б.Тепловим, В.Ананьєвим, Н.Лейтесом, О.Ковальовим, В.Мясищевим та ін.

Г.Костюк (1989) визначив обдаро­ваність як індивідуальну своєрід­ність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної окремої особистості. О.Ко­вальов та В.Мясищев в обдарова­ності бачили складну систему здіб­ностей людини, яка забезпечує вміння продуктивно працювати в будь-якій галузі життєдіяльності.

В.Шадриков (1983) характеризує обдарованість як цілісне виявлення здібностей діяльності, як загальну властивість інтегрованої в діяль­ності сукупності здібностей.

Темпераментні характеристики та­кож посідають не останнє місце в механізмах обдарованості. Тому цікавою є праця В.Русалова і С.Дудіна (1995), де доведено вплив влас­тивостей темпераменту на інтелект.

З огляду на це можна сказати, що обдарованість є наслідком поєд­нання таких якостей: спадковості, впливу середовища, інтелектуаль­них здібностей, властивостей тем­пераменту, творчого підходу, напо­легливості та щасливого випадку.

2.  Психолого-педагогічна характеристика обдарованої дитини

Видатний дослідник обдарованості Н. С. Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

1)   ранній прояв інтелекту;  

2)   яскравий прояв здібностей до окремих   видів   діяльності   та предметів;

3) потенційні ознаки обдарова­ності.

Перейдемо до психологічного аналі­зу особистості обдарованої дитини. Такі діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та само­стійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці). Вони на­полегливо досягають поставлених перед собою цілей, усе хочуть знати більш детально і потребують додат­кової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів. Навчання доставляє їм задоволен­ня, вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність та праг­нуть проникнути в сутність явищ, ставлять безліч питань і зацікавлені у стверджувальній відповіді на них.

Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проб­лемний метод.

Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, кла­сифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Отже, обдарованим дітям властиві:

  • інтерес до розумової діяльності;
  • компетентність, не властива віку;
  • пошук причин явищ, які спос­терігаються;
  • прагнення відкривати та дослі­джувати нове;

– різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

– ґрунтовні знання;

– добра пам'ять;

– багата фантазія, уява, винахід­ливість;

– схильність до ігор, які вимага­ють сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

– уміння самостійно працювати:

– добре володіння мовою; великий словниковий запас, не властивий певному вікові;

– терплячість у навчанні, захоп­леннях;

– готовність узяти участь у додат­кових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

  • читання книжок, вивчення дру­кованих матеріалів;
  •  глибокий інтерес до наукової лі­тератури;

– політичні та світоглядні інтереси;

– колекціонування, проведення ек­спериментів у домашніх умовах; почуття гумору;

– підвищене почуття відповідаль­ності, ретельне виконання при­йнятих доручень;

– велика працездатність та праг­нення працювати якнайбільше.

3.  Особливі здібності та пов'язані з цим проблеми дитини

Психологи вважають, що інтелекту­ально обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме:

1) Неприязнь до школи.

Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не  викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однолітки. Через це  обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

2) Нонконформізм.

Обдаровані діти відкидають стан­дартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам і або здаються безглуздими.

3) Занурення у філософські проблеми.

4) Розбіжність між фізичним, інте­лектуальним та соціальним роз­витком.

Обдаровані діти з більшим задо­воленням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони по­ступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

4.  Організація навчання обдарованих учнів

Принципи побудови програм навчання для обдарованих учнів

Програма навчання для обдарова­них дітей повинна відповідати їх специфічним потребам та можливостям, а також цілям, які висува­ються до навчання цієї категорії уч­нів. Цим і визначається перелік ви­мог до побудови програм навчання для обдарованих дітей.

Отже, можна сформулювати такі важ­ливі принципи організації змісту на­вчання для обдарованих школярів:

  1. Гнучкі змістові «рамки», які за­безпечують можливість вклю­чення для вивчення тих чи ін­ших тематичних розділів.
  2. Великі змістові одиниці; ви­вчення широких (глобальних) тем та проблем.
  3. Міждисциплінарний підхід до вивчення змісту.
  4. Інтеграція тем та проблем для вивчення, які належать до однієї чи різних галузей знань, шляхом установлення внутрішніх взає­мозв'язків змістового характеру.
  5. Принцип насиченості змісту навчання.
  6. Проблемний характер вивчення змісту чи вивчення відкритих тем та проблем.

Програми для обдарованих дітей по­винні:

  • надавати можливість для по­глибленого вивчення тем, які обирають учні;
  • забезпечувати самостійність у навчанні, тобто навчання, яке керується самою дитиною;
  • розвивати методи та навички дослідної роботи;
  • розвивати творче, критичне та абстрактно-логічне мислення;
  • заохочувати та стимулювати ви­сування нових ідей, які руйну­ють звичні стереотипи та загаль­ноприйняті погляди;
  • сприяти розвитку самопізнання та саморозуміння, усвідомленню своєрідності власних здібностей та розумінню індивідуальних особливостей інших людей;
  • вчити дітей оцінювати результа­ти роботи з допомогою різно­манітних критеріїв, заохочувати оцінювання роботи самими уч­нями.

Програми навчання, незалежно від того, для яких дітей вони призначені, можна розділити на три категорії:

 

 

 

 

 

 

 

 

Класно-урочна та колективна форми організації навчальної діяльності в роботі з обдарованими дітьми

Запропонований В.К.Дьяченко ва­ріант організації навчальної діяль­ності, на наш погляд, належить до числа найперспективніших моделей організації навчальної діяльності в масовій школі.

В.К.Дьяченко виділяє наступні особливості колективної форми ор­ганізації навчальної роботи:

  1. У кожен момент спілкування (роботи) половина учнів гово­рить, половина слухає. Міні­мальна кількість учасників — 4.
  2. Кожний учасник занять по черзі є то учнем, то вчителем.
  3. Найближча мета кожного учас­ника занять (учня) — навчати інших того, що знаєш чи ви­вчаєш сам.
  4. Діяльність кожного учня є су­спільно-корисною, оскільки він не лише навчається, а й постій­но, систематично навчає інших.

5) Основний спосіб роботи — усі по черзі навчають кожного та
кожний усіх. Колектив навчає кожного свого члена під керів­ництвом педагога-спеціаліста.

  1. Кожний відповідає не лише за свої знання та навчальні успіхи, а й за знання та навчальні успіхи товаришів по навчальній ро­боті.
  2. Кожну тему (питання), що ви­вчається, учасник занять може викладати іншим учасникам, працюючи з кожним по черзі до повного, міцного та всебічного опанування нею.
  3. Найважливіше завдання педагога-керівника — формувати майстерність, мистецтво викла­дати у кожного учня. Без успіш­ного розв'язання цього завдан­ня колективні навчальні заняття не можуть перетворитися на ви­сокоефективну форму навчаль­ної роботи.
  4. Повна єдність колективних та особистих, індивідуальних, ін­тересів.

Якості, необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми. Основні принципи відбору вчителів для роботи з обдарованими учнями

Аналіз кількох програм, розроблених спеціально для обдарованих дітей,  показав, що в програмі «Астор» для інтелектуально обдарованих дітей найчіткіше  виділені  ті  специфічні якості, які повинен мати вчитель, який працює з обдарованими дітьми.

Учитель повинен:

  1. бути доброзичливим та чуйним;
  1. розбиратися в особливостях пси­хології обдарованих дітей, відчу­вати їхні потреби та інтереси;,
  2. мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного та молод­шого шкільного віку;
  3. мати високий рівень інтелекту­ального розвитку;
  4. мати широке коло інтересів та вмінь;
  5. мати, окрім педагогічної, ще будь-яку освіту;
  6. бути готовим до виконання най­різноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обда­рованих дітей;
  7. мати живий та активний харак­тер;
  8. мати почуття гумору (але без схильності до сарказму);
  9.         виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів та постійного самовдосконалення;
  10.         мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд;

1.2) мати хороше здоров'я та життєстійкість;

13) мати спеціальну післявузівську підготовку з роботи з обдарова­ними дітьми та бути готовим до подальшого    отримання    спеціальних знань.

До інших якостей належать: позитив­на концепція; цілеспрямованість та наполегливість, зрілість; емоційна стабільність; чуйність; здібність до індивідуалізації навчання.

Дослідники та спеціалісти в галузі підготовки кадрів для навчання обда­рованих дітей розробили ряд поло­жень відносно знань та навичок, яки­ми мають володіти вихователі обда­рованих дітей. З метою визначення кваліфікаційних характеристик, не­обхідних для роботи з обдарованими учнями, Сілі (1979) розіслав спеціаль­ні анкети до педагогічних закладів штату Колорадо. На основі отрима­них відповідей було складено наступ­ний список професійних умінь:

1) уміння будувати навчання відповідно до результатів діагнос­тичного дослідження дитини;

  1. уміння модифікувати навчальні програми;
  2. уміння стимулювати когнітивні здібності учнів;
  3. уміння працювати за спеціаль­ними навчальними планами;
  4. уміння консультувати учнів;
  1. уміле керування дітьми;
  2. володіння ефективними мето­дами викладання;
  3. знання концептуальних моделей;
  4. уміння переконувати та пропа­гувати;
  5.         здібність до самоаналізу.

Деякі аспекти організації навчання учнів, обдарованих у галузі іноземних мов

Зупинимося на деяких аспектах навчання учнів, обдарованих у га­лузі іноземних мов, зокрема нав­чання письма (формування графіч­них навичок), вивчення англійсько­го алфавіту, а також наведемо кілька розробок дидактичних ігор.

На першому рівні формування гра­фічних навичок відбувається одно­часно з іншими видами мовлення. На другому рівні принцип цілісності навчання тісно пов'язаний з техні­кою письма і зумовлений закономір­ностями формування рухових нави­чок. Звідси випливає, що продуктив­ний шлях формування графічних навичок полягає не в послідовності засвоєння учнем окремих елементів й окремих букв, а в засвоєнні пере­довсім загальних орієнтирів руху, графічних комплексів, характерних для писемності. Цей шлях оволодін­ня елементами графіки діти прохо­дять за триланковою системою:

1) Формування в учня приблизного, уявлення про цілісний рух на рівні зорового сприйняття та кінес­тетичних відчуттів. Для цього ви­користовуються такі прийоми, як ознайомлення з алфавітом, із за­гальною характеристикою струк­тури букв і їх просторового роз­міщення у рядку; виділення гра­фічно схожих букв і об'єднання їх у групи; самостійні графічні спро­би учнів, контроль за правильною позою учнів під час письма; гра­фічні вправи тощо.

  1. Аналіз елементів цілісної струк­тури. На цьому етапі відбуваєть­ся виділення в контурі букв її елементів, а потім побудова схе­ми букви із цих елементів. Вод­ночас під час написання букви діти відображають напрям руху руки. Далі дітям розповідають про призначення різних типів розлініювань, доводять доціль­ність однолінійних робочих зо­шитів. Повна сітка використо­вується лише на етапі ознайом­лення дітей з буквами.

Формування цілісного образу. Що стосується ознайомлення з лі­терами англійського алфавіту, то на уроках у 1 класі учитель Г.А. Адріанова використовує наступні види діяльності учнів під час складання англійського букваря:

1) Вивчення літер англійського алфавіту. Порівняння їх із буквами рідної мови. Колективний по­шук та обговорення відповідей на запитання вчителя:

  • Чому букви А та А — перші літе­ри в обох алфавітах?
  • Як англійською мовою буде «буквар»?

Навіщо люди вивчають ал­фавіт?

  • Чим відрізняються великі та малі літери, їх використання?
  • Яке походження алфавіту? Скільки літер в українському та англійському алфавітах, чому їх не порівну?

Чому англійські літери схожі на українські за написанням, але відрізняються за вимовою?

2) Написання учнями букв на до­шці, у повітрі, у зошитах. Учні пишуть тренувальні диктанти, зображують букви руками, ті­лом, малюнками. У своїх буква­рях діти малюють образи анг­лійських літер, самостійно пи­шуть їх транскрипцію. Вони намагаються самостійно написати слова, які  починаються з конкретної літери; читають свої слова.

  1. Складання запитань про нама­льовані дітьми образи англій­ських літер.
  2. На заліковій роботі діти презен­тують свої букварі, пояснюють вигадані образи букв. Діти зна­ють, що наступного навчально­го року вони навчатимуть своїх ровесників букв англійського алфавіту з використанням своїх букварів.

Наведемо також приклад - розвивального тренінгу «Букви - ігри».

Цілі гри:

– психодіагностика   індивідуаль­них  особливостей  особистості учасників тренувальної групи;

розвиток  зорової  та   слухової пам'яті;

    – розвиток уяви;

    – розвиток творчого мислення; відпрацювання навичок спілку­вання у навчально-ігровій діяль­ності.

Гра розрахована на групу 9—12 дітей та може бути використана в індивідуальній роботі. Проводиться у три І етапи (три заняття).

Заняття 1

Гра перша

 Інструкція учасникам: «Перед вами коробка з літерами. За одну хвилину вам треба записати якомога більше і слів, які не співпадають з іншими  учасниками».

Переможець визначається шляхом  порівняння записів.

Гра друга

Ведучий загадує слово з чотирьох лі­тер. Беручи з коробки необхідні літе­ри, він викладає їх у хаотичному по­рядку на 10 с. Учасникам пропонуєть­ся вгадати слово, записавши його на І папері. Якщо протягом 1 хвилини слово не відгадано, дається підказка, наприклад називається перша буква.

Якщо з викладених літер можна скласти кілька слів, то будь-яке за­раховується як правильна відповідь.

Заняття 2 Гра перша

Після команди ведучого кожний із учасників має придумати речення з двох-трьох слів, які починаються на букву, що обирається випадково. Гра закінчується після того, як кож­ний учень складе речення.

Гра друга

Учасники поділяються на дві ко­манди.

Кожна команда має придумати сло­во із шести-семи літер. 20 секунд дається для того, щоб розташувати на ігровому столі букви в хаотично­му порядку та запам'ятати букви ко­манди суперника. Слово необхідно відгадати протягом 1 хвилини. Па­пером та ручкою можна користува­тися лише під час групового обгово­рення. Під час запам'ятовування записи робити забороняється.

Заняття З

Гра перша

Розминка. Учасники стають у коло. Обирається тема, наприклад тва­ринний світ, іграшки тощо. Кожний по черзі називає слово з поданої те­ми в алфавітному порядку. Учасник, який не назвав слово протягом 10 секунд, виходить за коло. У ви­падку, коли наступний учасник не може назвати правильне слово, той, хто стоїть за колом, може назвати слово, зайнявши у колі своє місце.

Гра друга

Учасники поділяються на дві команди.

Кожна команда повинна придумати слово із шести-семи літер. Розподі­лити між собою, хто і в якому по­рядку вимовлятиме яку літеру. Після того як обидві команди вимовлять букви загаданого слова, їм дається 1 хвилина на обмірковування. У ви­падку, якщо команда назвала слово не те, яке загадане, але всі складові літери його вірні, відповідь зарахо­вується як правильна.

5.  Організація навчання, та розвитку обдарованих учнів у Великій Британії

В Англії не існує спеціальних шкіл для обдарованих дітей (окрім му­зичних та хореографічних), оскіль­ки більшість дослідників вважає, що навчання обдарованих учнів має здійснюватися в будь-яких типах навчальних закладів. Умови для навчання дітей різного рівня здіб­ностей створюються на основі ди­ференціації та селекції. Такий вис­новок було зроблено ще у 1977 році в урядовій доповіді «Обдаровані ді­ти у середній школі», підготовленій групою інспекторів її Величності, які вивчили стан навчання обдаро­ваних учнів в усіх типах шкіл Англії, Вельсу та Шотландії.

Виявлення обдарованості, на думку більшості англійських педагогів та психологів, має відбуватися ще у по­чатковій школі.

Диференціація навчання грунтуєть­ся на інтересах та здібностях учнів, набуває складних форм і має різний характер на різних ступенях навчан­ня. Можна виділити два типи дифе­ренціації навчання: 1) навчання різ­них груп учнів знань неоднакового рівня та обсягу залежно від їхніх здібностей; 2) поглиблене вивчення ряду чи циклу предметів.

Особлива увага в роботі з обдарова­ними дітьми приділяється проблемі їх ідентифікації. Цим терміном у психології позначається процедура різнобічного процесу виявлення і відбору обдарованих дітей. Кон­сультанти Асоціації з проблем обда­рованих дітей вважають, що першою передумовою виявлення обдарова­ності дитини є творча обстановка ак­тивної діяльності в класі. Вони стверджують, що якщо «кожну дитину оцінювати за її внеском у спільну справу, якщо кожна дитина пережи­ватиме моменти успіху, визнання похвали, тоді набагато простіше сти­мулювати розвиток індивідуальних відмінностей, надавши можливість винятковим дітям бути іншими, але корисними членами групи».

В Англії застосовуються особливі форми навчання обдарованих дітей. Умовою їх успішного функціону­вання є індивідуальний підхід у на­вчанні та гнучкість шкільного роз­кладу.

Досить популярною формою є спе­ціальні курси для обдарованих дітей.

Обдаровані учні в Англії можуть у більш швидкому темпі пройти курс школи і раніше скласти іспити. Од­нак практика прискореного навчан­ня не набула широкого розповсю­дження. Важливою умовою задоволення потреб обдарованих учнів у групах змішаних здібностей є робота зі створення збагачених програм. Під час їх складання враховуються особ­ливості психіки, інтелекту дітей, які вимагають відповідної глибини змісту, більш високого рівня абс­тракції, максимуму творчих завдань і мінімуму репродуктивності, різно­манітності завдань, призначених для учнів з різними стилями інте­лектуальної діяльності.

Широкі можливості для навчання обдарованих дітей відкриває вико­ристання сучасних технічних за­собів, передусім комп'ютерів, за рівнем забезпечення якими школи Англії посідають одне з перших міс­ць у світі.

Провідне місце серед методів на­вчання належить проблемному та дослідницькому підходам, застосу­вання яких у поєднанні з іншими сприяє творчому розвитку обдаро­ваних учнів, зростанню їхнього ін­дивідуального потенціалу.

В англійських школах на старшому етапі навчання широко застосо­вується метод самостійних розробок проектів, за якого учні, користую­чись лише консультаціями вчителя, самі визначають предмет досліджен­ня, складають план його реалізації, підбирають необхідні джерела і, на­решті, здійснюють дослідження.

 

doc
Додано
27 червня 2018
Переглядів
292
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку