ПАРАЗИТИЗМ Форма симбіозу організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як середовище мешкання та джерело живлення. Головна риса паразитизму - паразит обов’язково завдає шкоди організму хазяїна. Адаптації до паразитичного способу життя формуються на різних рівнях організації живого – від молекулярного до популяційно‐видового
Ектопаразити – воші, блохи, п'явка, комарі. (дрібні, є спеціальні речовини для знеболення та проти зсідання крові). Ендопаразити – всі черви, бактерії, найпростіші (дрібні, спрощена будова, органи прикріплення, гермафродити). Надпаразити – паразитують на інших паразитах. ФОРМИ ПАРАЗИТИЗМУ
Пристосування паразитів: Приклад: трихінела оселяється лише в посмугованих м'язах (дикі і свійські свині, гризуни, людина..) Висока плодючість (аскарида 250 000 яєць, 1 членик ціпяка 175 000 яєць). Гермафродити. Малі розміри. Відсутні всі с-ми крім травної і статевої. Складні життєві цикли зі зміною господаря.
Життєвий цикл паразита: Проникнення а) вода, їжа; б) через покрив шкіри - пори в) через переносників – мух, комарів, кліщів. Міграція – пошук придатного місця проживання. Пристосування до захисних механізмів господаря (антитіл, імуноглобулінів, інтерферонів, слизових оболонок.) Прикріплення і харчування. Набуття статевої зрілості, розмноження. Вихід.