Осінь - чудова пора (сценарій свята)

Тема.  Осінь – чудова пора. Любить осінь дітвора

Мета:

• формування предметних компетентностей:

розширювати знання дітей про пори року, їх особливості, прикмети. Познайомити з етимологією назв місяців. Прищеплювати учням любов до рідного краю, здатність відчувати красу і гармонію навколишнього світу, повагу до народної мудрості. Розвивати логічне мислення, спостережливість, увагу, пам’ять, зв’язне мовлення; сприяти духовному розвитку дітей. Виховувати любов до рідного краю.

• формування ключових компетентностей:

загальнокультурної: розвивати допитливість, цікавість, бажання більше знати про пори року; виховувати інтерес до творчості, розвивати естетичні та художні здібності;

соціальної: вдосконалювати вміння продуктивно співпрацювати з різними партнерами в парі та в групі, виконувати різні ролі;

екологічної: вчити вмінню розумно та раціонально використовувати природні ресурси, піклуватися про природу рідного краю;

здов’язбережувальної: сформувати навички здорового способу життя, вчити дотримуватися правильного і здорового  харчування;

громадянської: заохочувати дітей до творчості, до активної участі у позакласній діяльності.

Обладнання. Костюми для дітей: осені, осінніх місяців, грибів, овочів, українські костюми. Макети дерев, кошики з дарунками осені, аудіо записи українських пісень та танців, мультимедійні засоби, аудіозаписи пісень.

Хід свята

Учитель. Дуже раді ми вітати всіх запрошених на свято

         А яке саме свято? Ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку:

         Пані вродлива і жовтокоса

         Йде по землі і жовтіють покоси.

         Там, де ступа, виростає грибочок

          Й ховає мерщій капелюх під листочок.

          Чоло прикрашає вінок із калини,

          Вплетені в нього айстри, жоржини.

          Птахів сумовито вона проводжає

          У вирій далекий із рідного краю.

          Щедрі дарунки дарує вона.

          Що це за пані така чарівна? ОСІНЬ

• Чи любите ви цю пору року?  За що?

Послухайте за що діти люблять осінь.

Учень. Сонце низько чи високо,

Посила землі уклін,

З ним приходять пори року

І приносять безліч змін.

Учень. Осінь – багряна. Літо – барвисте.

Весна – це красуня в зеленім вбранні.

Зима – синьо-біла, морозно-срібляста,

Та кожна із них до вподоби мені.

Учень.  Відкриваємо ж завісу, ненароком.

Зазирнемо у чотири пори року.

Починаємо з осені.

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож заглянемо ми в осінь!

Учитель. Давайте сьогодні завітаємо до чарівниці, чаклунки осені...

Пісня “Осінь у лісі”

Учень.  Як швидко літо промайнуло!

Прийшла осіння пора,

Немов на крилах проминуло

Кохане літечко з двора!

Учень.  Садок марніє потихеньку,

Пожовклі падають листки,

Вітрець не віє вже тепленько,-

Жене похмурії хмарки.

Учень.  Посох горошок на городі,

Мачок вже цвіт давно згубив,

Високий соняшник на грядці

Журливо голову схилив.

Учень. Дні коротшають потроху,

Відцвіта міжхмарна просинь.

В край наш з дальньої дороги

Завітала рання осінь.

Учень.  Ой, як гарно навкруги!

В золоті сади, луги.

Хто їх так розмалював?

Одяг хто подарував?

Учень.  Уночі, як нам не спиться,

Ходить, чув я, чарівниця.

Ходить садом, полем, гаєм,

Все у шати одягає.

І сама вся в золотому,

У намисті дорогому,

Як лише чого торкнеться,

Так те золотом й наллється.

Учень.  Хто ж красуня та чарівна?

Чи то фея, чи царівна?

Учень.  Осінню красуня зветься.

Де ж вона, де їй живеться?

Учень.  Кажуть, в ліс помандрувала,

Бо роботи там чимало.

Не сама пішла, з синами,

Полем, садом і лугами.

Учень.  Красуня-осінь, славна чарівниця,

Милуємось з її краси.

Які веселі фарби! Подивіться!

Поклала осінь на ліси й гаї!

Учень.  Золота красуня – осінь чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і в червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює.

Учень.  Листячко дубове,

Листячко кленове,

Жовкне і спадає

Тихо із гілок.

Учень.  Вітер позіхає,

В купу їх згортає

Попід білу хату

Та на моріжок.

Учень.  Айстри похилились,

Ніби потомились,

Сонечка немає –

Спатоньки пора.

Учитель. За вікном уже відлітають у вирій останні журавлині ключі, в прощальному танку кружляє багряне листя, облітаючи з дерев. Надворі осінь. Прекрасна, чудова пора!  Давайте ж і ми покличемо в гості Осінь!

Всі учні. Осінь! Осінь! В гості тебе просим!

(Виходить учениця в костюмі осені.)

Осінь.  Я – красуня Осінь,

До вас прийшла на свято

І золотих листочків

Вам принесла багато.

Не сама до вас прийшла ,

Я синочків привела!

Учень.  У південний край землі

Відлітають журавлі.

Знов лункий шкільний дзвінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати?

Прошу відгадати. (Вересень).

Вересень. У  серпанку  павутини

               Білі  ниточки  снуються .

               Вже  тумани  по долині

               У  ранкову  пору  в’ються .

               Вересневе  небо  синє

               І  сади  ще  пахнуть  літом ,

               В  палісаднику  жоржини ,

               Розгорілись  дивоцвітом .

               Літа  двері  закриває

               Юний  вересень – школяр .

               Червоні  грона  калинові

               Осінь  хилить  на  буквар .

Моя назва походить від рослини верес, яка поширена в Україні. І про мене кажуть:

Учень.  Вересень – рум’янець,

              Трусить груші у садку.

              То теплом усіх зігріє,

              То студений дощик сіє,

               А в полях  порожніх, чорних

               Висіва озимину.

Жовтень . Вересню , тобі спасибі ,

               Що  врожай  зібрав  без  втрат .

              Я  прийшов  тебе  змінити ,

             Бо  я – жовтень , я  твій  брат .

             Фарби , жовту  і  червону ,

             У  відерцях  я  збовтав  уже

             І  навколо  все  зелене

             В  золоте  розфарбував .

             Обсипаю  жовте  листя

             Із   дерев  я  і  кущів ,

             І  вони  усі  принишкли

             Від  рясних  моїх  дощів .

Жовтень. Моя назва походить від того, що я все навколо роблю жовтим.

Учень. Ходить жовтень по краю,

            Гонить птахів до раю.

            Весь врожай він вже зібрав

            І в комору заховав.

Листопад. Із  дерев  все  більше  листя  облітає ,

                    По  траві  уже  тихо  листопад  ступає .

                    Білі  хмарочки  десь  щезли ,

                    Вода  в  калюжах  підмерзає ,

                    У  небесній  високості

                    Вітрюган  гуляє .

Листопад. Моя назва походить від того природного явища, яке можна спостерігати наприкінці осені, коли опадає осіннє листя.

Учень. Листопад зимі ворота відчиняє,

             Уриває дні, а ночі накликає,

              І хоч він зовсім зовсім нелютий,

             Та спита, чи вдягнений, чи взутий.

Осінь. Мої синочки з вами разом зібрали дуже багатий урожай. У коморі все сховали, щоб взимку ми мали свіжі овочі та фрукти, у яких збережеться багато вітамінів і часточка літа.

Учень.  Осінь щедра, працьовита,

Збирає добрий урожай!

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора!

Осінь.   Прийшла пора збирання урожаю,

Тому й погоду  гарну я тримаю,

Аби устигли хлібороби славні

Із щедрих нив у цей погожий час

Позвозити весь урожай в комори –

Нехай собі лежить там про запас.

Учень.  Восени всі збирають овочевий урожай

І радіють йому після праці плідної.

І ми тебе, Осінь, стрічаєм багатим урожаєм.

Подивись! Тут праця наших батьків.

І ми їм допомагали.

Врожай ростили і збирали.

Осінь.    Гарний урожай! Уродило густо!

              Тут і морква, і картопля, і капуста.

              Та стривайте! Поміж ними наче

              Зав`язалась суперечка.

Огірок. Я найзеленіший,

Я щойно з городу.

І я не просто – шляхетного роду.

Огірочком звуся я ,

Мене полюбляє кожна сім`я.

Картоплинка. Нас звуть картоплинками.

Ми смачні у страві,

Посідаєм чільне місце

У своїй державі.

Редиска. Я - рум`яна  редиска.

Уклонюсь вам низько-низько.

Я хвалить себе не стану,

Бо про мене кожен знає.

Буряк. Дайте мені слово! Вислухайте всі!  Знаменитий український борщ не обійдеться без мене. А салат! А вінегрет! Кращого за буряк овоча нема. Їж, смакуй та інших пригощай!

Морква. Ми морквинки невеличкі,

І зелені у нас гички.

Дуже добре ми дозріли,

Бо на сонці гички гріли.

А хто п`є моркв`яні соки,

У того рум`яні щоки.

Помідор. Хоч я не стрункий

І на зріст невисокий,

Та маю червоні гладесенькі щоки.

Я круглий, лискучий,

Геть чисто сеньйор,

Та й кличуть мене всі

“Сеньйор Помідор”.

Гарбуз. Ми – з гарбузової родини,

А виростаєм для людини!

За те  нас люблять і шанують,

Що різні страви з нас готують!

Осінь. Суперечку  потрібно припинити. Сперечатись недоцільно. Хтось начебто стукає. Та це ж лікар Айболить.

Лікар. Ну, звичайно, це я. Добрий день, друзі! А про що це ви сперечались?

Морква. Хто з нас, овочів, найкорисніший і найсмачніший. Хто при всіх хворобах надасть людям допомогу.

Лікар. Усі овочі чудові,

Їх вживають для здоров`я,

Щоб здорові ви були,

Всі вони для вас зросли.

Кожен смак і користь має

Людям  сили добавляє.

Пам`ятайте, любі діти!

Овочі (разом). Треба овочі любити!

Пісня «Щедрий урожай»

Осінь.    На полі ви вже побували,

               Побачили, що урожай зібрали.

               На полі все навкруг чорніє,

               Озимина лиш зеленіє.

               З синами ми вас всі вітаєм,

               Тепер до лісу тихо вступаєм.

Учень.    У лісі тихо листя шарудить,

               Багряні, жовті, золоті листки,

               З-під них то там, то тут –

               Поглянь на мить –

               Гарненькі визирають вже грибки.

П’єса «Хвалилися гриби»

Боровик. Я – гриб –боровик, маскуватися звик.

                Мусиш ліс обійти,

                Щоб мене знайти.

                А кому знайти удасться,

                Знай, тому всміхнулось щастя,

                Бо смачнішого нема

                Між грибами усіма.

Печериця. По-нашому – я печериця,

                А по-французьки – шампіньйон.

                Хоч куцонога, блідолиця,

                Але витримую фасон.

                Засмажите мене в сметані,

                Й куди тому боровику!

                Мене шукайте на світанні

                У лісі, полі, у садку.

Сироїжка. Я – сироїжка, біла ніжка,

               У різний колір чепурюсь.

               Така тендітна, така я ніжна,

               У руки візьмеш – і кришусь.

               Хоча кришусь, хоча тендітна,

               А, кажуть, дуже апетитна.

               Хто куштував хоч раз мене,

               Забачить в лісі – не мине.

Лисички. Ми, лисички, жовті личка,

              Ростом зовсім невеличкі.

              Не червиві, дуже чисті,

              Не ховаємося в листі.

              Хто на слід наш натрапляє,

              Повен кошик назбирає.

              Нас шукайте у низинці.

Рижик. Я, рижок, сурмлю в ріжок,

              Корінець дірчастий.

              На мені капелюшок

              Червоно-смугастий.

              Не боюся я дощу,

              Кожну крапелиночку

              Через себе пропущу,

           Ніби через лієчку.

           Обійдіть все царство грибне, --

           Хто ще здатний на подібне?

Опеньки. Ми опеньки.

                  Ніжки тоненькі.

                  Шиї, мов цівки.

                  Круглі голівки.

                  А як більші виростаєм, -

                  Парасольки розкриваєм.

Мухомор. Я мухомор, я людомор,

                   Червоний, наче помідор.

                   Кашкет цяцькований, розлогий,

                   А сам – стрункий і довгоногий.

                   Серед урочища грибного

                   Не знайдеш красеня такого.

                   Та я отруйний, пам’ятай.

                   Мене побачиш – обминай.

Пісня «Про гриби»

Учитель. Діти, давайте подякуємо Осені та її синочкам за ту красу, яку вони нам подарували, за щедрі осінні дари, за рясний листопад.

    Адже, осінній листопад надзвичайно важливий у житті природи, бо опале листя є добривом та запобігає замерзанню коренів.

    Я заклинаю, діти вас, любіть природу

    І землю рідну – нашу Батьківщину.

    Бо все довкола, і моря, і ріки,

    І степ широкий, і гаї зелені,

    То все в одному слові – Україна.

Осінь. Іду від вас з любов ю в серці.

            Причарували ви мене,

            Але зустрінемось вже скоро,

            Як тільки літечко мине.

      -До побачення, любі діти!!!

Всі: До побачення, Осене!!!

Учитель. Ось і минула ще одна пора року, але ж не сумуйте, адже наша            земля прекрасна в усі пори року!

         Буває часом сліпну від краси.

         Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

         Оці степи, це небо, ці ліси,

         Усе так гарно, чисто, незрадливо,

         Усе як є – дорога, явори,

         Усе моє, все зветься Україна.

         Така краса, висока і нетлінна,

         Що хоч спинись і з Богом говори...

         Україно! Ти для мене диво!

     І нехай то осінь, чи весна,

     Стану пред тобою на коліна,

     Бо таких як ти ніде нема.

          Україно! Ти для мене диво!

          І нехай пливе за роком рік,

          Буду, мамо, горда і вродлива,

          З тебе милуватися повік!

Пісня «Наша осінь щедра, наша осінь мила»