Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»)
Міністерство освіт і науки України
УО Краматорської міської ради
Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників
Краматорської міської ради»
Краматорська зош І-ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням
Краматорської міськорї ради
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»)
м. КРАМАТОРСЬК
УДК 796.01
УКЛАДАЧ:
Кротова Н.М., вчитель зарубіжної літератури Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор») [методична розробка – Краматорськ, 2022. – 33с.
РЕЦЕНЗЕНТ:
Скумен І.В. – методист вищої категорії, консультант, який координує вчителів зарубіжної літератури
В методичній розробці подано матеріали про особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури.
Методична розробка рекомендований вчителям філологічного циклу т під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.
Представлено матеріали, які висвітлюють необхідність використання сучасних інноваційних технологій та методів.
Рекомендований до друку засіданням КУ ЦПРПП м. Краматорська (протокол №1 від 12 січня 2022 року)
ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА
ТВОРСА ГРУАВ
Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»)
Кротова Н.М., керівник ТГ Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»), учитель зарубіжної літератури вищої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради
Особистісно-орієнтоване навчання на уроках
Добре вчити дитину, яка тягнеться до вас, як соняшник до сонця. Щоб не перервати цей ланцюжок довір’я, маємо утверджувати в своїх стосунках із учнями людську гідність кожної дитини незалежно від того, які в неї навчальні успіхи, а отже, бачити спочатку людину, а потім уже учня. Особистісно-орієнтоване спілкування на уроці - стрижень стимулювання навчальної праці, воно не може бути зорієнтоване на абстрактного школяра. Його мета - врахування не тільки актуальних потреб саме даного віку, а й як найповніша відповідність спілкування розмаїттю індивідуальностей конкретного класу.
Які ж актуальні потреби дитини маємо задовольнити в навчальній діяльності? У Плутарха читаємо: “ Розум дитини - не посудина, яку слід заповнити, а смолоскип, який треба запалити.” Теперішня освіта, зокрема її методична основа, потребують саме такого спрямування. Адже не насиченням дитячої свідомості над великою кількістю фактів чи теоретичних постулатів досягнемо справжньої мети, а лише внутрішнім прагненням учня вирости до Особистості.
Гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають утверджувати людську гідність кожного учня, здібного і нездібного, відвертати страх перед покаранням, залежність від настрою вчителя. Якщо на уроці створюються такі стосунки, діти не бояться висловити своє ставлення, яке може не збігатися з думкою більшості й навіть вчителя, реалізують своє право бути мислячою особистістю.
Турбота про емоційне благополуччя дитини на уроці аж ніяк не знецінює таких найнеобхідніших умов навчального спілкування, як довільність дій, зосередженність уваги, вольові зусилля в досягненні найкращих результатів. Тому, в процесі уроку, коли відбувається перехід до вивчення головного і виникає потреба загострити увагу, учитель використовує в своєму мовленні логічну паузу, логічний наголос, виразний жест, вольове забарвлення голосу, зовнішні опори, що фіксують “маршрут” його думки, а для дітей - це умова збереження довільної уваги.
Важливо, щоб розумна вимогливість на уроці поєднувались з неоціненною рисою гуманного вчителя, умінням не пропустити момент, коли дитині особливо потрібні допомога і увага. Наприклад: оточити увагою учня, який прийшов після хвороби; вчасно помітити засмучену дитину, якій у сім’ї важко; допомогти учню, який сам не може подолати труднощі...
Серед багатьох умов, які позитивно впливають на взаєморозуміння між учителем і учнями, є вміння вчителя відчувати душевний стан учня в момент розмови.
Антуан де Сент-Екзюпері зазначав, що всі дорослі були спочатку дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає І справді, як часто не вистачає дорослим спогадів власного дитинства, щоб на хвилинку стати на місце дитини, розібратись у мотивах її вчинку, з розумінням поставитися до тих випадків, коли учень ніяк не може збагнути очевидного.
Неодмінна умова особистісно-орієнтованого спілкування вчителя з учнями - вміння володіти словом.
На своїх уроках звертаю увагу на точність, доступність, однозначність запитань. Це незамінні, але недостатні характеристики педагогічного мовлення. Без емоційно-стимулюючого впливу слова не можна створити на уроці сприятливий клімат, викликати інтелектуальні почуття: захоплення, сумнів, очікування нового. Але найголовніше, на мою думку, щоб учитель враховував внутрішній стан дитини.
Виступаючи з доповіддю в Інституті соціальної педагогіки, Януш Корчак продемонстрував відзняте на кіноплівку в рентгенівському кабінеті серце дитини, яка злякалась нової обстановки. Присутні побачили на екрані, як прискорено забилося серце малої дттини. І тоді відомий педіатр і педагог звернувся до всіх зі словами: “ Дивіться і запам’ятовуйте. Тоді, коли гніваєтесь і коли втомились, коли діти стають нестерпними, виводять вас із себе, коли ви сердитесь і кричите, коли ви в нападі гніву хочете покарати, згадайте, як виглядає і як реагує серце дитини.”
Ось чому, про щоб не говорив учитель з дітьми на уроці, він має знаходити найточніше і найсправедливіше слово. Прикро, коли такі вагомі слова, як сором, совість, честь, вдячність, вживаються часто недоречно. Наприклад, учитель обурено говорить малюкові: “ Який сором! Ганьба! Ти знову забув, що треба відступити дві клітинки!”; “ Безсовістний, скільки разів повторювати, що так не можна букви з’єднувати!” Втрачається виховний зміст цих слів, їхня стимулююча сила, справедливий докір, розумна думка губиться в потоці зайвих і порожніх фраз.
Придивіться, як економно й точно знаходить шлях учитель-майстер: доречна пауза, виразне мовлення, точний жест, незвична інтонація, гумор, набагато сильніше підкреслюють важливість сказаного. На жаль, багато вчителів, цінуючи гумор взагалі, вважає його зовсім зайвим у стосунках із дітьми, особливо під час уроку. Насправді маленькі діти дуже добре сприймають і відгукуються на дотепніий жарт, м’яку іронію. Адже важливо, щоб вони не принижували особистість.
Зіставимо типові ознаки різних стилів спілкування вчителів:
|
Авторитарний
|
Особистісно-орієнтований |
|
Завдання уроку повідомляє прямо, чітко, економно; нехтує думкою класу.
|
Завдання уроку визначає через діалог з класом, заохочує вияв особистісного ставлення учнів до виконуваної роботи. Схильний приймати варіативні рішення. |
|
Перебиває висловлювання дітей; часто вживає вирази: “Не запитуйте, я зараз все поясню...”; “Робіть тільки так, як я сказала”. |
У будь-яких ситуаціях зберігає особисту гідність учня. |
|
Схильний приймати єдино правильне рішення. |
Дозволяє дітям підходити до себе для одержання додаткових матеріалів, завдань. |
|
“ Останнє” слово залишає за собою; шукає причини невдачі в учнях. |
Шукає причину непорозуміння з учнями в своїх діях. |
Найголовніше в особистісно-орієнтованому навчанні - постать педагога.Там, де така передача має місце, то і є особистісно-орієнтоване навчання.
За особистісно-орієнтоване навчання обох учасників навчально-виховного процесу об’єднує пізнавальний інтерес. Учитель і учень прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого “я”, своєї особистості.
Отже, головне завдання вчителя полягає в тому, щоб перекласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкування, в основі якого рівноправні суб’єкт-суб’єктні стосунки з учнем, а не суб’єкт-об’єктні.
Увесь навчальний матеріал, більше того - весь навчальний процес мусить бути персоналізований (психологізований). Для цього вчителю потрібно знайти такі форми, такі способи його організації, які апелювали б до власного досвіду учня, активізували б його емоційну, інтелектуальну сфери, підключали їх до процесу пізнання. Щоб той не відсижував урок, а відчував свою власну причетність до всього, що відбувається на ньому, і навчальний матеріал прилучав до власного почуттєвого досвіду.
Тож завдання вчителя-словесника полягає в тому, щоб знайти такі способи і прийоми проведення уроку, які б спонукали учнів разом з ним аналізувати й оцінювати твір, тобто переаналізувати його.
Традиційний урок для цього не підходить. На ньому учні отримують готову характеристику твору (від учителя, з підручника і т. ін.), яку запам’ятовують. Вивчене в такому разі не набуває для них особистісного змісту і цінності, залишається на узбіччі їхнього духовного досвіду.
Над розробкою нестандартних уроків я працювала 9 років. Коли ми аналізуємо з учнями на уроці образ Радіона Розкольнікова, з роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського, урок проводимо у вигляді суду над героєм. Учні розподіляються на свідків обвинувачення і захисту, висловлюють свої думки щодо вчинків героя. Кожен учень старанно готується до уроку, продумує свій виступ на суді. Ролі прокурора та адвоката отримують сильні учні, їх промови більш об’ємні і потребують серйозної підготовки, від їх виступу залежить, який вердикт винесуть присяжні. Це не тільки серйозна літературна, текстова підготовка, але й спроба для учнів виконання соціальних ролей, на що сучасна педагогіка звертає особливу увагу.
Нестандартним також є урок позакласного читання в 6 класі за темою “Байки”. Цей урок ми проводимо у вигляді подорожі до країни Байок. Діти подорожують по країнах і в часі: від Езопа до сучасних байкарів. Про кожного байкаря нам розповідають літературні консультанти, а самі байки учні читають напам’ять, інсценізують, слухають в грамзапису.
Широко використовую в роботі поетичну творчість учнів. Як правило, пропоную всім дітям написати вірш на певну тему, більшості учнів це не зовсім вдається, але за допомогою вчителя вони пишуть коротенький вірш, і головне тут дати дитині змогу відчути себе Особистістю. Пропоную декілька віршів учнів на тему “Осінь”.
*****
Птиц уже не слышно боле,
Листья желты и красны.
Теплый лучик солнца в поле
Будем ждать мы до весны.
*****
Полон день тепла и света,
Время это - бабье лето.
Пролетает паутинка,
Это - осени снежинка.
“ Осень”
Смывает осень краски лета, Люблю пору, когда деревья,
А в поднебесье журавли Снимая листья из ветвей,
Кричат о том, что песня спета Укроют ровным слоем землю
И что остаться не смогли. В багряно-желтый цвет огней.
Люблю, когда приходит осень, Стучит в окно осенний ветер
Люблю, когда лежат снега. И говорит как будто мне -
Люблю, когда она приносит “ Не вся же радость только в лете,
Дождей осенних жемчуга. Она горит в осенне дне.”
Ефективною формою персоналізації навчального процесу вважаю інсценізації літературних текстів.Вони дають змогу поєднувати різні види дитячої творчості, сприяють повнішому розкриттю індивідуальності учня, збагачують гаму його почуттів, внутрішній емоційний досвід, В своїй роботі я використовую інсценізацію як на уроці, так і в позаурочний час. На уроках щороку в 6 класі інсценізуємо байки І. Крилова, Румі, Лафонтена, в 5 класі діти із задоволенням готують уривки з казок народів світу, в 8 класі найулюбленіший твір для інсценізації “Ромео та Джул’єта” В. Шекспіра, в 9 класі - уривки з “ Євгенія Онєгіна” О. Пушкіна, “Мертвих душ” М.Гоголя. В межах тижня зарубіжної літератури інсценуємо цілі казки. Діти отримують не тільки емоційне задоволення, але й впевненість в собі, в своїх здібностях. Це також один із засобів формування інтересу до зарубіжної літератури як навчальної дисципліни.
Осибистітсність сприйняття навчального матеріалу забезпечується участю в уроці всіх учнів, зокрема роботою літературно-дослідницьких груп. Мною широко залучаються до провекдення уроків учні-асистенти, які готують різні довідки, історичного, бюіографічного, літературознавчого характеру, підбирають ілюстративний матерівал, коментують його. Урок, на якому учень чи учні виконують роль асистента, завжди викликає посилену увагу класу: кожен приміряє цю роль на себе. І зміст, і форма його проведення не залишають нікого байдужими, що забезпечує особистісне сприйняття навчального матеріалу.
Ще одна важлива риса особистісно-орієнтованого навчання - використання дидактичного матеріалу творчого характеру. Це заповнення різноманітних таблиць, розв’язування кросвордів за текстами літературних творів , складання схеми-харатеристики головних героїв та інше. Ці види роботи подобаються учням усих класів. Особливо хочеться звернути увагу на опитування учнів за певною темою з використанням тестів. Такий вид опитування не викликє у дітей страху, варіанти відповідей допомагають їм згадати правильну відповідь, навіть якщо вони дуже хвилюються
Складові особистісно-орієнтованого навчання
(пам’ятка вчителю)
● Особистісно-орієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйняті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.
● Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
● Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно упоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. Їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.
● Особистість педагога лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.
● Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.0 інтерес, не бути безпристрасним арбітром.
● Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, сьогодні нічого робити в класі.
● Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.
● Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової ситуації втратить негативний ефект.
● Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Віднаходьте взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
● У батьках своїх учнів вчитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з ними.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ТВОРСА ГРУАВ
Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»)
Кротова Н.М., керівник ТГ Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми «М. Гоголь «Ревізор»), учитель зарубіжної літератури вищої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради
Розробка завдань до теми М. Гоголь «Ревізор»
Аналіз «Ревізор» Гоголь
● Тема
П’єса Гоголя “Ревізор” зробила своєрідну революцію в російській драматургії: в композиційному і змістовному плані. Її успішному вивченню на уроках літератури допоможе докладний аналіз твору за планом, який ви знайдете в статті.
Історія створення комедії, її перша постановка, проблематика і художні особливості п’єси розглянуті нижче. В “Ревізорі” аналіз передбачає знання історичних і соціальних умов описуваної епохи. Гоголь завжди вірив у майбутнє Росії, тому намагався “вилікувати” суспільство за допомогою мистецтва.
Короткий аналіз
Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з самим твором Ревізор.
● Рік написання – 1835 рік, останні правки в п’єсу М. В. Гоголь вніс в 1842 році – це остаточний варіант;
● Історія створення – ідею для сатиричної п’єси подарував Гоголю О. С. Пушкін, який розповів історію про П. П. Свиньїна (видавця журналу “Вітчизняні записки”), якого прийняли за високопоставлену особу, яка приїхала з ревізією;
● Тема – пороки суспільства, чиновництво і його беззаконня, лицемірство, духовна бідність, загальнолюдська дурість;
● Композиція – Кільцева структура, відсутність експозиції, “психологічність” і авторські ремарки;
● Жанр – комедія соціально-сатиричної спрямованості;
● Напрямок – реалізм (типовість, властива 19 століттю).
Історія створення
У 1935 році, перервавши роботу над “Мертвими душами”, Микола Васильович просить у Пушкіна ідеї для написання сатиричної п’єси, яка б висміювала суспільні вади, життя вищих чинів. Пушкін ділиться з Гоголем історією про П. П. Свиньїна, яка трапилася в Бессарабії.
Також він повідомляє, що одного разу сам потрапив в подібний стан в Нижньому Новгороді, коли приїхав збирати матеріал про Пугачова. Ситуація, дійсно, комічна: вона сподобалася Гоголю, і протягом жовтня-листопада 1935 року він написав п’єсу.
У цей період схожі теми фігурують у кількох письменників-сучасників Гоголя, його це засмучує, втрачається інтерес до задуму. У своїх листах до Пушкіна, він говорить про бажання кинути роботу, але Олександр Сергійович переконує його не зупинятися і закінчити свій твір.
Нарешті, комедія була зачитана автором в гостях у В. Жуковського, де зібралися відомі літератори і письменники. Присутні сприйняли її з захопленням, але суть комедії вислизнула від слухачів, що засмутило автора.
“Ревізора” порахували звичайною класичною п’єсою з типовими персонажами і, що виділяється з собі подібних, тільки завдяки почуттю гумору автора.
Сцена знайшла п’єсу далеко не відразу (перша постановка була в 1836 році в Олександрійському театрі), сам Жуковський умовляв імператора дозволити постановку твору, запевняючи його в благонадійності сюжету та ідеї. Саме драматична дія справила двояке враження на правителя, але п’єса йому сподобалася.
Тема
Реалізм Гоголя поміщав типову особистість в типові обставини, але результат, якого хотів домогтися драматург, повинен був донести до глядача щось більше, ніж п’єсу про пороки.
Автор робив кілька спроб в надії донести до акторів і постановників основну думку п’єси, писав супроводжуючі коментарі та рекомендації до постановки. Гоголю хотілося розкрити конфлікт настільки повно, наскільки це можливо: підкреслити комізм і абсурдність ситуації.
Головна тема п’єси – це:
● проблеми і вади суспільства;
● дурість і лицемірство чиновництва;
● показ моральної і духовної сторони життя цього стану.
Мова комедії гостра, сатирична, уїдлива. У кожного персонажа своя неповторна мовна манера, яка характеризує і викриває його ж самого.
Серед героїв п’єси немає позитивних персонажів, що досить ново для жанру і напрямку, в якому працював автор. Двигуном сюжету є банальний страх – перевіряючі високого рангу могли вирішити долю будь-кого таким чином, що він міг втратити положення в суспільстві і понести серйозне покарання.
Гоголю хотілося розкрити величезний пласт вад суспільства, тим самим вилікувавши його від них. Автор планував підняти все саме підле, несправедливе і аморальне, що твориться в сучасному суспільстві.
Ідея, яка реалізована автором в п’єсі – показати бездуховність, вульгарність і ницість життєвого укладу російського чиновництва.
Те, чого вчить твір – знаходиться на поверхні: зупинити ситуацію можна, якщо кожен почне з себе. Дивно, що автор хотів адекватного сприйняття п’єси від глядачів, які були, фактично, прототипами його дійових осіб.
Композиція
Особливістю композиції є те, що п’єса не має експозиції, а починається з зав’язки. У творі присутня кільцева структура: вона починається і закінчується повідомленням про те, що “приїхав ревізор”.
Хлестаков опиняється в центрі подій абсолютно випадково, деякий час не розуміючи, чому в місті так добре його приймають. Після він приймає умови гри, підтримуючи роль, яку йому нав’язали. Вперше в літературі головний герой:
● брехливий;
● безпринципний;
● низький;
● огидний.
Тема: М. Гоголь “Ревізор”.
Мета уроку: ознайомитися із життям і творчістю М.Гоголя;
знання з теорії літератури; розвивати навички
виразного читання і роботи з художніми творами.
Тип уроку: урок – презентація.
Епіграф: “Русского мы просим! Своего давайте нам! Что нам
французы и весь заморский люд? Разве мало у нас
нашего народа? Русских характеров! Своих характеров!
Давайте нам на наших плутов… На сцену их! Пусть
видит их весь народ! Пусть посмеется над ними!”
М.Гоголь.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
“Вправа “Гра в капелюсі ” – 2 бали.
(Гра – лото, учні розігрують завдання).
Самостійна робота.
1.Дати визначення драматичний твір.
2. Дати визначення комедія.
3. Що таке гумор?
4. Що таке сатира?
5. Що таке іронія?
6. Що таке ремарка?
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1. Слово вчителя.
Ім’я письменника про якого ми будемо говорити сьогодні огорнене серпанком таємниці. Тривалий час дослідники не могли встановити точну дату народження митця, щодо місця народження існувало кілька версій, а також щодо його смерті. Чи це була смерть чи летаргійний сон?
Діти , скажіть творчість яких письменників оповита серпанком? (Шекспір, Жуль Верн ).
Сьогодні ми не можемо дати чіткої відповіді на запитання. Письменником якої країни був Гоголь? України чи Росії?
2. Оголошення теми і мети уроку.
3. Ознайомлення з епіграфом.
4. Історія написання комедії.
Яку роль відігравав О.С.Пушкін у написанні комедії М.Гоголя “Ревізор”.(розповідь підготовленого учня.)
5. Контроль тексту.
Тести. (6 балів)
1. За жанром “Ревізор” це …
а) комедія;
б) трагедія;
в) п’єса-казка.
2. Скільки дій має твір “Ревізор”.
а) 2;
б) 6;
в) 5.
3. Який епіграф використав Гоголь до твору “Ревізор”.
а) “В тихому болоті чорти водяться”;
б) “Не кивай на дзеркало, коли пика крива”;
в) “Порожній голові ніяке місце не дасть розуму”
4. Хто з героїв “Ревізора” прочитав аж 6 книг?
а) Городничих;
б) Ляп кін-Тяпкін;
в) Добкін.
5. Хто керував лікарнями у творі М.Гоголя “Ревізор”?
а) Бобкін;
б) Земляніка;
в)Хлестаков.
6. Хто брав хабарі “борзымы щенками”?
а) Сквознік – Дмухановський;
б) Ляп кін – Тяпкін;
в) Лука Лукіч.
7. Яке завдання дає городничих квартальному?
а) вимести всі дороги, що ведуть до трактиру;
б) чергувати на своїх постах;
в) відпочивати.
8. Хто такий Хлестаков?
а) ревізор із Петербурга;
б) нікчемний чиновник, що їде до свого батька;
в) багатий поміщик.
9. Який колір сукні носить дочка Ляпкіна – Тяпкіна?
а) Червоний;
б) голубий;
в) різнокольоровий.
10 Що відповів Осип на запитання – ваш господар генерал?
а) ні не генерал;
б) генерал;
в) генерал, але з другої сторони.
11. Чим брав хабарі Хлестаков?
а) грішми;
б) продуктами;
в) не брав.
12.Чим закінчується комедія “Ревізор”?
а) оголошенням жандарма про прибуття чиновника з
Петербурга;
б) весіллям Хлестакова і Марії Антонівни;
в) німою сценою.
ІІІ. Оцінювання (Взаємоперевірка)
Слово вчителя.
Ну що ж ми повторили зміст комедії М.Гоголя “Ревізор” в якій він висміяв російських чиновників, а зараз зустрічамо цих героїв.
На сцену їх! Нехай побачить їх народ! Нехай посміється над ними. О, сміх - це велика сила! Нічого більше не боїться людина так, як сміху. Він не відніме ні життя, ні маєтку, хто винен: він йому зв’яже сили, та, боячись сміху, людина утримається від того, від чого б не утримала її ніяка сила.
Ви знаєте, не тільки ради сміху,
Тут сцена розгуляється на втіху!
Ця п’єса мала назву “Ревізор” –
Росії безперечно приговор.
Чиновників побачите ви ряд,
В усій красі – чудовий маскарад.
/Маскарад героїв “Ревізора”/
1. Я Сквознік – Дмухановський,
Хабарник перший, перший в місті плут.
Пліткують “Всі живуть, як я,
Не вірте чиста то брехня.”
2. Я Ляпкін – Тяпкін перед вами,
І прочитав аж шість я книг,
Беру хабар я “борзими щенками”,
Щоб правосуддя образ геть не зник…
3. Я Земляніка, вам моє вітання,
Керую лікарнями, хворими в них теж,
Кругом свій ніс я суну і живу плітками,
Моя фантазія не знає меж.
4. Ось перед вами Шпекін, ваш поштар,
Цікава дуже це персона, люди.
Усі листи читаю, що приходять,
Така посада є повсюди.
5. Я Хлестаков – такий собі невдаха,
Та доля усміхнулася мені.
Мене прийняли всі за ревізора,
Таке не снилося навіть у сні.
ІV. Робота з текстом.
V. Закріплення матеріалу.
Відгадай героя.
Учитель показує слайди, учні з тексту знаходять цитати до характеристики героїв. /Захист ілюстрацій/.
Вчитель. Ці герої вам відомі,
Гоголь добре всипав їм,
На балу, в гостях і вдома,
Скрізь іронія , а втім,
Словом вдалим, ім’ям влучним
Всіх лікує він і всім,
Всім виписує пилюлі, всім поради він дає,
Від брехні хапуг лікує…
І по вадах влучно б’є.
Слово вчителя.
Робота в групах.
1 група – гронування на тему: “ Гоголь.”
2 група – сенкан “Ревізор”.
- “Яке відношення мав Пушкін до написання комедії М. Гоголя “Ревізор”?
VІ. Підсумки уроку.
VІІ. Оцінювання.
Комедія «РЕВІЗОР»
Вікторина
1. Хто подарував Гоголю ідею сюжету комедії «Ревізор»?
2. До сюжету якого твору Г. Квітки-Основ'яненка подібний сюжет «Ревізора»?
3. Що означає слово «авантюрист»?
4. Що означає слово «абсурд»?
5. Що означає слово «інкогніто»?
6. Як городничий дізнався про можливий приїзд ревізора-інкогніто?
7. Чому Хлестаков відмовляється платити трактирнику?
8. Хто приніс повідомлення про підозрілого молодика, який відмовляється платити за постій?
9. Чому чиновники-хабарники в Хлестакові «упізнали» ревізора?
10. Чому Хлестаков заявляє, що не хоче йти до в'язниці?
11. Чому городничий, почувши, що Хлестаков не хоче йти до в'язниці, пропонує йому гроші і запрошує до свого помешкання?
12. Про кого сказано: «... бо ти людина розумна й не любиш пропускати того, що пливе до рук»?
13. Кому належать слова: «Людина проста: якщо помре, то й так помре; якщо видужає, то й так видужає»?
14. Які саме неймовірні історії про своє столичне життя з великим запалом вигадує Хлестаков?
15. Як ставляться до Хлестакова місцеві чиновники після його розповідей?
16. Яким чином місцеві чиновники «здобувають прихильність» Хлестакова?
17. Чому городничий планує невдовзі оселитися з родиною в Петербурзі?
18. Як чиновники дізнаються, що над ними посміявся пройдисвіт Хлестаков?
19. Що означає німа сцена в комедії?
Комедія «РЕВІЗОР»
Вікторина
1. Хто подарував Гоголю ідею сюжету комедії «Ревізор»?
(Олександр Сергійович Пушкін)
2. До сюжету якого твору Г. Квітки-Основ'яненка подібний сюжет «Ревізора»?
(До комедії Г. Квітки-Основ'яненка «Приїжджий зі столиці, або Метушня в повітовому місті»)
3. Що означає слово «авантюрист»?
(Авантюрист
- Той, хто схильний до авантюризму; пройдисвіт.
- Людина з сумнівною мораллю.
- заст. Шукач пригод)
4. Що означає слово «абсурд»?
Абсýрд (від лат. absurdus — не милозвучний) — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду. Також незвичайний, нелогічний, дивний випадок або феномен, котрий не має сенсу, значення у розумінні людини та вважається протиріччям.
5. Що означає слово «інкогніто»?
(Інкогніто -
1. Ховаючи, затаюючи своє ім'я, не відкриваючи його; потай, таємно.
2. Особа, що хоче залишитися невідомою й приховує своє справжнє ім'я)
6. До якого жанру належить п’єса Миколи Гоголя «Ревізор»?
(До жанру комедії ситуацій та комедії характерів)
7. Як городничий дізнався про можливий приїзд ревізора-інкогніто?
(Городничий одержав листа від кума Андрія івановича Чмихова з повідомленням про можливий приїзд ревізора-інкогніто)
8. Чому Хлестаков відмовляється платити трактирнику?
(Бо Хлестаков програвся у карти й не має чим платити)
8. Хто приніс повідомлення про підозрілого молодика, який відмовляється платити за постій?
(Міські поміщики Добчинський і Бобчинський)
9. Чому чиновники-хабарники в Хлестакові «упізнали» ревізора?
(Бо Хлестаков відмовлявся платити за постій трактирнику)
10. Чому Хлестаков заявляє, що не хоче йти до в'язниці?
(Бо Хлестаков не навчився нести відповідальності за свої ганебні вчинки і вважає, що відсутність грошей не є причиною йти до в’язниці. Він очікує, що йому передадуть гроші, тоді можна буде продовжити подорож)
11. Чому городничий, почувши, що Хлестаков не хоче йти до в'язниці, пропонує йому гроші і запрошує до свого помешкання?
(Бо вважає, що Хлестаков ревізор-відповідальна людина, яка чесно робить свою справу й відмовляється порушувати закон, бо це може привести його до в’язниці)
12. Про кого сказано: «... бо ти людина розумна й не любиш пропускати того, що пливе до рук»?
(Про городничого Сквозника-Дмухановського в листі його кума Чмихова)
13. Кому належать слова: «Людина проста: якщо помре, то й так помре; якщо видужає, то й так видужає»?
(Артемію Пилиповичу Земляниці – попечителю богоугодних закладів)
14. Які саме неймовірні історії про своє столичне життя з великим запалом вигадує Хлестаков?
(Про те, що він - великий чиновник у Петербурзі (навіть департаментом керував); що його звуть «Ваше превосходительство»; навіть міністри підчиняються йому; що живе у великому будинку; їсть заморську їжу; відомий літератор, що близько знайомий з Пушкіним…)
15. Як ставляться до Хлестакова місцеві чиновники після його розповідей?
(Ще більше плазують перед Хлестаковим, намагаються відкупитися від нього)
16. Яким чином місцеві чиновники «здобувають прихильність» Хлестакова?
(Дають йому хабарі під виглядом позичок)
17. Чому городничий планує невдовзі оселитися з родиною в Петербурзі?
(Бо Хлестаков посватався до його дочки й обіцяв невдовзі одружитися з нею)
18. Як чиновники дізнаються, що над ними посміявся пройдисвіт Хлестаков?
(З листа Хлестакова, написаного другові-літературу Тряпічкіну. Це послання перехопив поштмейстер і приніс городничому. У листі Хлестаков з гумором описав свою пригоду та йолопів, на яких натрапив у провінційному місті)
19. Що означає німа сцена в комедії?
(Письменник упевнений, що за недобросовісне ставлення до своїх обов’язків чиновники будуть покарані) Гоголь "Ревізор" план
План “Ревізора” можна скласти за наданими варіантами. Це може бути і план по главам (по діям чи явищам) і цитатний план до твору Гоголя на українській мові.
Гоголь “Ревізор” план
1.Новина про приїзд ревізора.
2. Розпорядження Городничого чиновникам. Новина з готелю.
3. Візит Городничого в готель.
4. Огляд Хлестаковим богоугодних закладів.
5. Хлестаков в будинку Городничого.
6. Парад чиновників і скаржників.
7. Сватання Хлестакова.
8. Брехня Хлестакова і торжество Городничого.
9. Лист Хлестакова Тряпічкіну.
10. Звістка про приїзд справжнього ревізора.
План комедії “Ревізор”
- Городничий повідомляє про приїзд ревізора.
- Розпорядження по благоустрою міста та різних установ.
- Хлестакова відвідує городничий.
- Хлестаков знайомиться з сім’єю городничого і чиновниками.
- Прихід купців до Хлестакова зі скаргами на городничого, потім унтер-офіцерської вдови і слесарши.
- Сватання Хлестакова до дочки городничого.
- Від’їзд Хлестакова з міста.
- Читання листа Хлестакова на прийомі у городничого, з якого всі дізнаються, що він зовсім не ревізор.
- Приїзд справжнього ревізора.
Микола Гоголь “Ревізор” план
1. Городничий повідомляє про приїзд ревізора.
2. Добчинський і Бобчинський повідомляють про прибуття ревізора.
3. Скрутне становище Хлестакова. Приїзд городничого до нього.
4. Городничий дає «ревізору» гроші і везе в свій будинок.
5. Дружина і дочка городничого знайомляться з Хлестаковим, який натхненно бреше про своє високе становище в суспільстві.
6. Чиновники клопочуть про виконання своїх прохань. Хлестаков бере у них гроші.
7. Хлестаков пише лист своєму приятелеві Тряпічкіну про події.
8. «Ревізор» бере купців, «займає» гроші і у них.
9. Хлестаков робить пропозицію дочці городничого Марії Антонівні
10. Від’їзд Хлестакова
11. Мрії городничого про щасливе життя завдяки вигідному заміжжю дочки.
12. Поштмейстер приносить лист Хлестакова.
13. Приїзд справжнього ревізора.
Цитатний план “Ревізор”:
I. “Отсюда хоть три года скачи, ни до какого государства не доедешь”.
2. “Лекарств дорогих мы не употребляем”.
3. “Берет взятки борзыми щенками”.
4. Учителя “имеют очень странные поступки, натурально неразлучные с ученым званием”.
5. “Нельзя ли всякое письмо… этак немножко… распечатать и прочесть”.
6. “Мне бы только немножко этак в щелочку в дверь посмотреть”.
7. “Он всем для порядка фонари под глазами ставит и правому, и виноватому”.
Твір на тему: “Актуальність комедії М. Гоголя “Ревізор”
Комедія М. В. Гоголя “Ревізор” створювалася протягом шести років, з 1836 по 1842 рік. Цей твір став першою в Росії суспільно-політичної комедією. У ньому висміюються порядки і звичаї провінційної Росії, сучасної Гоголю. Але цей твір, який увійшов в класику російської літератури, залишається актуальним у всі часи. На мій погляд, “Ревізор” зберігає свою злободенність і донині.
У комедії показано життя повітового міста N, звичаї його чиновників і покірливість жителів. Містечко, про яке оповідає Гоголь, – маленьке, в самому центрі Росії,
“хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш”. Усім у місті заправляє городничий Антон Антонович Сквозник-Дмухановський. Під його “прикриттям” у суді обманюють, в лікарні “мруть, як мухи”, в школах немає місця, на вулицях міста безлад. Всі гроші, які повинні йти на благо городян і міста, йдуть в кишеню чиновникам. Згадаймо, як городничий дає розпорядження приватному приставу перед приїздом ревізора: “Так розметати нашвидку старий паркан, що біля шевця, і поставити солом’яну віху, щоб було схоже на планування. Воно, чим більше ламання, тим більше означає діяльність градоправителя”.
З цих слів ми розуміємо, що гроші, спрямовані на благоустрій міста та поліпшення життя городян, пішли зовсім не за призначенням. А тепер, коли біда в особі ревізора близька, Сквозник-Дмухановський намагається створити видимість діяльності. Як це схоже на те, що відбувається зараз в деяких українських, маленьких і не дуже, містах! Губернатори (сучасні городничі) є у своїх містах маленькими царьками, які вважають, що вони можуть розпоряджатися долями міста і городян по своїй волі. Їм чомусь здається несоромно витрачати мільйони з міської казни на свої потреби. А потім, напередодні перевірок, що називається, “відмивати” ці гроші. Так, в одному з міст губернатор наказав всім приватним підприємцям в обов’язковому порядку придбати в свої фірми тую. Рослина така. Красива, але дорога. Так і набрав гроші, які безоплатно запозичив у скарбниці рідного міста.
Городничий в “Ревізорі” лаяв своїх підлеглих за погане виконання ними своїх обов’язків. Але лаяв несерйозно, тільки тому, що мав приїхати ревізор. А якби він побачив, що насправді діється в місті N, то, в першу чергу, прочуханку отримав би Сквозник-Дмухановський. Саме тому, боячись за своє “тепле місце”, городничий дає цінні вказівки всім міністрам: “Дивіться, по своїй частині я деякі розпорядження зробив, раджу і вам”. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їхніх установах в порядку. А після від’їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде “по накатаній”.
З вказівок городничого ми дізнаємося про стан всіх основних систем в місті. Страшно, що ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би жити розкошуючи, нічого не роблячи. Правосуддя, охорона здоров’я, освіта – справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого. Чи не так відбувається і в більшості сучасних українських міст і містечок? Мені здається, що тут, як і двісті років тому, все залежить від хабара. Якщо ти зумів дати чиновнику “на лапу”, то є гарантія, що тебе будуть добре лікувати, справедливо судити або якісно навчати. Якщо ж ні, то сподівайся тільки на удачу.
Всі чиновники “Ревізора” беруть хабарі. Це одна з ознак їх морального розкладання, моральної деградації. Все починається з “невинного” хобі поштмейстера читати чужі листи, а закінчується байдужим ставленням до доль багатьох людей. Згадаймо, що жителі міста N абсолютно безпорадні перед своїми “управителями”. Городничий їх і навіть за людей не вважає. Вони для нього – лише засіб збагачення. Недарма Антон Антонович каже квартальному: “Що ти зробив з купцем Черняєвим – а? Він тобі на мундир дав два аршини сукна, а ти стягнув всю штуку. Дивись! Не по чину береш!”. Дуже важливо, що городничого хвилює лише, щоб квартальний не взяв більше, ніж йому слід по чину. На жаль, багато сучасних чиновників і “сильних світу цього” дивляться на звичайних людей як на “дійних корів”. Пересічні громадяни платять податки, вони приносять дохід. Дуже вигідно, щоб цих платників податків було багато. Чим більше людей, тим більше грошей. В іншому – не рипайся. Як говориться у відомому анекдоті, “ти на все маєш право, але нічого не можеш”. Гоголівські чиновники впевнені у своїй безкарності. З будь-якої, навіть самої делікатної ситуації, для них є вихід. Адже в їх володіннях все підвладне місцевим “царям”, з усіма можна домовитися (за певну винагороду, звичайно). Дуже показова сцена, коли до Хлестакова довгою чергою тягнуться чиновники з “дарами”. У їх розумінні хабар – найвірніший спосіб вирішити всі проблеми. На жаль, і зараз в цьому відношенні нічого не змінилося. І чиновники, і звичайні громадяни вважають, що це так.
Тому, мені здається, що в системі, яка склалася ще в 19 столітті і продовжує існувати досі, винне все суспільство. Населення, яке лає уряд, нічого не робить і тим самим підтримує існуючий порядок. А також чиновники, розбещені владою і своєю безкарністю. Комедія “Ревізор” дуже актуальна і в наш час. Я думаю, що вона, на жаль, буде актуальна в нашій країні ще багато-багато років.
ВИСНОВКИ
Сучасне життя досить складно уявити без використання комп'ютерної техніки. В умовах значного зростання кількості нової інформації традиційний навчально-методичний супровід не спроможний забезпечити виконання таких освітніх завдань, як оновлення змісту освіти, забезпечення особистісно-орієнтованого навчання, активізації процесу розвитку творчих здібностей, умінь та навичок учнів, застосування набутих знань для розв'язування нетрадиційних завдань.
Сучасні комп'ютерні технології дають можливість учителю у процесі підготовки до уроку якісно поліпшити процес викладання матеріалу. Насамперед, актуальним є питання реалізації ідеї "педагогіки співпраці". Об'єднання зусиль учнів і вчителів надає можливість якнайкраще розкрити індивідуальні особливості кожної дитини, зацікавити її, визначити сутність досліджуваної проблеми, досягти взаєморозуміння.
Використання ІКТ значно полегшує вчителеві налагодити тісну співпрацю з учнем, полегшує виклад нового матеріалу, стимулює до власної пошукової діяльності. Велика різноманітність уроків з ІКТ шляхів і форм роботи урізноманітнює педагогічний процес, робить урок світової літератури творчим процесом, дає можливість перетворити вивчений матеріал на гіпертекст і створити таким чином в уявленні учня загальну картину розвитку світової літератури у просторі і часі.
З використанням ІКТ стало можливо проводити уроки проектної технологій, що наближує вивчення світової літератури до життя і надає ще більш практичного значення.
Головні завдання даної роботи були виконані.
Отже, використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках світової літератури є доцільним і виправдовує себе. Література має бути невід`ємною частиною сучасного життя, а медіаосвіта – невід’ємною частиною уроку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Андрєєва О. В. Використання інформаційно-комунікативних технологій на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школі. — 2008. — № 6. — С. 12-25.
- Байков В. Интернет: поиск информации, продвижение сайтов. - Спб.: БХВ, 2000. - 288с.
- Беженар Г. Нові інформаційні технології у навчальному процесі сучасної школи / І. Беженар, О. Волинко // Директор школи. − 2005. − № 37 (373). – С. 13–15.
- Богдан Л. Впровадження мультимедійних технологій у навчання:крок у майбутнє – це наше теперішнє / Л. Богдан // Зарубіжна література. – 2005.– № 21–24 (421–424). − С. 60–62.
- Громовий В. Як навчати дітей, які сидять спиною до вчителя // Завуч. – 2011. – №25. – С. 20-22.
- Гузеев В. Поколения образовательных технологий: технология образования в глобальном информационном сообществе / В. Гузеев // Химия в школе. – 2004.− № 2. – С. 12–17.
- Дячок С. Комп ’ ютерні технології осучаснюють урок літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 11-12. – С. 22.
- Жарковська Т. Інтеграція медіаосвіти з предметами гуманітарного циклу / Т. Жаровська // Завуч. – 2002. − № 16 (130). – С. 6–7.
- Желтые страницы Интернет /Под ред. Ю. Г.Гордиенко. – К.: Диалектика, 1997. - 574с.
- Жук Ю. Дослідження впливу інформаційних і комунікаційних технологій на формування особистісних якостей учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Ю. Жук // Вересень. – 2003. − № 1 (23). – С. 18–21.
- Зязюн І. Освітній простір культури в умовах сучасних інформаційних технологій / І. Зязюн // Рідна школа. – 2006. − № 5. – С. 3–7.
- Ісаєва О. Комп ’ ютер на уроці літератури як методична проблема // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 5. – С. 2-5.
- Каніболоцька О.А. Використання аудіокниг у процесі вивчення прецедент них художніх творів світової літератури. На матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2010. – № 10. – С. 32-35.
- Коменський Я.А. Велика дидактика / Вибр. пед. твори. - К., 1940. – Т.1.
- Костюк Г. С. Психологія програмованого навчання. — К: Радянська школа, 1973. — 123 с.
- Крамар Н.К., Крамар В.М. «Інноваційні технології розвитку інтелектуальних та творчих здібностей шляхом активізації самостійної пізнавальної діяльності у процесі навчання ».
- Крол Эд. Всё про Internet. - К.: Торг.-изд. бюро ВНУ, 1995. - 591 с.
- Мадзігон В.М.. Проблематика та перспектива інформатизації освіти. – К., 2006. – 112 с.
- Максимович Г.Ю., Романенко А.Г., Самойлюк О.Ф. Информационные системы: Учебное пособие / Под общей ред. К.И.Курбакова. - М.: Рос. экон. акад, 1999. - 198с.
- Обухова Н. Сучасні інформаційні технології // Відкритий урок. – 2011. – №2. – С. 22-23.
- Орлов А. П. Мас-медійна освіта: перспективи й впровадження /А. П. Орлов // Постметодика. − № 1(53). – С. 34–40.
- Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Авт. кол. за ред. Ю.І.Машбиця. - К.: ІЗМН, 1997.– 214 с.
- Пищик О. Інформаційно-комп’ютерні технології та сучасний урок // Відкритий урок. – 2010. – №3. – С. 26-30.
- Пошук в Інтернет. РГПУ. 2001. - http://rspu.edu.ru/search.htm.
- Пшеничникова О. В., Смоляр Л. Л. Застосування комп'ютерних технологій на уроках російської та української мов // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2007. — № 6. — С. 31-32.
- Серова Т. Гипертекст в информационных сетевых коммуникациях /Т. Серова // Школьные технологии. – 2006. − № 3. – С. 176–178.
- Сигалов А. В. Российские ресурсы. - Спб: Питер, 1997. - 575 с.
- Талантов М. Поиск информации в Интернете: подводные камни // Компьютер Пресс. - 1999. - № 9. - С. 29-34.
- Таранік-Ткачук К. Інтернет як образ сучасного віртуально-мобільного світу// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 4. – С. 61-63.
- Умецька Н. Медіаосвіта – сучасна педагогічна технологія // Відкритий урок. – 2010.– № 2. – С. 14-15.
- Ушинський К.Д. 36 творів у 6-ти томах. - К: Рад.школа, 1952. – Т.4.
- Федоров А.В. Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности. – Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. – 64 c. // http://evartist.narod.ru/text23/0013.htm
- Химера Н. Упровадження мультимедійних технологій на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література. – 2010. – № 3-4. – С. 3-5.
- Шуляр В. І. Сучасний урок літератури: технологічні моделі : [навчальний посібник] / Василь Іванович Шуляр. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – 136 с.
- Шуляр В. І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5-9 класи: [методичний посібник] / Василь Іванович Шуляр. – [2-ге видання]. – Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2008. – 284 с.
- Шуляр В. Учень-читач і вчитель-фасилітатор в умовах 12-річноїшколи: [науково-методичний посібник] / ВасильШуляр, Надія Огренич. –Миколаїв : Видавець : Ганна Гінкул, 2006. – 208 с.
ЗМІСТ
ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Навчальне видання
Кротова Наталія Михайлівна
Методичний розробка
Особистісно-орієнтоване навчання на уроках зарубіжної літератури (Розробка завдань з теми « М. Гоголь «Ревізор»»
Підписано до друку 12.01.2022 Формат 21х29,7 1/16. Гарнітура Times.
Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 15. Тираж 20 пр.
Друкарня ПП «Дорошенко Ю. і Ко»
84320, Україна, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 40Ш
Тел.: 0626462897
про публікацію авторської розробки
Додати розробку