Особистісно зорієнтованої технології навчання при вивченні варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів» (5-6 кл.)

 

 

 

 

 

 

Особистісно зорієнтованої технології навчання

при вивченні варіативного модуля

«Технологія виготовлення вишитих виробів»

(5-6 кл.)

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Махінько Ольги Кіровни,

                                                                                                вчителя трудового навчання 

                                                                  СЗШ №77 м.Львова

Вступ

I. Науково-теоретичні основи:

- Актуальність теми

- Основна ідея досвіду

- Основні напрями реалізації ідеї досвіду

- Технологія реалізації ідеї

II. Практична частина:.

- Додаток № 1 –   Піраміда засвоєння

- Додаток № 2 –  програма  варіативного модуля «Технологія   

                  виготовлення вишитих виробів»  (5- 6 класи)

- Додаток № 3 –   Календарно-тематичне планування варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів» (5-6 класи)

- Додаток № 4 – Інтерактивні прийоми  і методи

- Додаток № 5 –  Правила організації мозкового штурму

- Додаток № 6 –  «Дерево рішень»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах сучасної школи, коли в центрі шкільної парадигми є дитина, а головним завданням кожного вчителя - формування всебічно розвинутої гармонічної особистості, все більше набуває актуальності застосування сучасних технології навчання, що враховують індивідуальність кожного учня.

Трудове навчання за своїм змістом має значний світоглядно-гуманістичний потенціал. Він зумовлений певними соціальними причинами, має глибокі соціальні корені, зумовлені гносеологічною природою предмета «Трудове навчання» і особливостями його методів. Завданням особистісно зорієнтованої освіти є включення до змісту освіти не лише предметного змісту, а й особистісних компонентів. В умовах особистісно зорієнтованої технологічної освіти потрібно поєднувати різні типи навчання: індивідуальний та колективний, діалоговий та контекстний, створюючи всі умови для творчої діяльності та застосовуючи активні й інтерактивні методи навчання.

    Впровадження особистісно зорієнтованих технологій в навчальний процес, характеристика інтерактивних методів навчання, а також дослідження ефективності їх застосування на прикладах проведення уроків - завдання даної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Науково-теоретичні основи

     Суспільні перетворення в системі освіти, діяльність наукової громадськості впродовж останнього десятиліття в Україні спонукають до активізації проблеми змісту, форм і методів особистісно-зорієнтованого навчання в умовах суспільного виховання. Проблемі особистісно зорієнтованого підходу в навчанні присвячено ряд психолого-педагогічних праць, у яких висвітлено окремі її аспекти: забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Киричук, О.Л.Кононко, М.В.Левківський, В.О.Сухомлинський та ін.); визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, О.М.Пєхота, Л.М.Проколієнко та ін.); розробка форм особистісно-орієнтованого підходу до навчання (В.І.Андреєв, О.В.Барабанщиков, Л.М.Деркач, І.О.Зимня, О.Я.Савченко, М.Ф.Феденко та ін.); забезпечення умов особистісно-орієнтованого навчання та виховання (В.В.Рибалка, В.В.Суриков, І.С.Якиманська та ін.). Ретроспективний аналіз ідей особистісно орієнтованого навчання представлено у таблиці:

                                                         Таблиця 1

Автор	Ідеї
М.-Ф. Квінтіліан	«...розвивати природні обдарування і спрямувати уми більше  всього туди, куди вони самі прагнуть, оскільки природа буває  сильнішою при наданні їй допомоги»
Мішель Монтень	Розвиток самостійності та самобутності учня.
Жан Жак Русо	«Виховання має бути природним»
Я.А.Коменський	Класифікація дітей за віковими та індивідуальними та типологічними  особливостями.
І.І. Песталоцці	Врахування індивідуальних особливостей при виборі методів  педагогічного впливу
А.Дістерверг	«Коли мова йде про навчальний матеріал, як щодо кількості, так і щодо якості, необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини»
Г.С.Сковорода	Активно сприяти природі дитини, розвивати природжені властивості   «...направлением легким, нежным, нечувствительным, а не      безвременно обременять разум».
К.Д. Ушинський	Прагнути пізнати людину такою, якою вона є насправді, з усіма її   слабостями, в усій її величі.
М.І. Пирогов	«Дитина від природи має все необхідне, і завдання сім'ї та школи не заважати їй розвиватись, не гасити її внутрішньої активності»
С.Русова	Визнання індивідуальності дитини стрижнем освітнього процесу.
В.О. Сухомлинський	Виховання особистості як морального суб’єкта діяльності.
Ш.Амонашвілі	«Щоб дитина навчальну (педагогічну і соціальну) задачу усвідомлювала, як вільно вибрану, приймала її на основі бажання».
І. Унт М.К.Акімова Т.В.Козлова	Реалізація індивідуального підходу через організацію і пред’явлення навчального матеріалу різного рівня складності.

     Проте у педагогіці й психології залишаються недостатньо дослідженими проблеми комплексного підходу до розробки змісту технології особистісно зорієнтованого навчання; визначення умов для реалізації творчого потенціалу особистості, формування і розвитку пізнавальних інтересів дітей та форм активності у процесі навчання.

 

Актуальність теми

На сучасному етапі розвитку суспільства, забезпечення належного рівня технологічної підготовки, набуває особливої актуальності. Це обумовлено насамперед тим, що сьогодні все більше спеціальностей потребують високого рівня застосування технологічних знань, а звідси розширюється коло школярів, для яких трудове навчання та технологія стає професійно значущим предметом. 

Вивчення трудового навчання має велике значення для естетичного сприйняття світу, для розвитку творчої, інтелектуально розвиненої особистості. Тому сучасна педагогічна система технологічної освіти вимагає удосконалення методики викладання трудового навчання. Необхідно забезпечити учня багажем знань з допомогою взаємодії з вчителем, з іншим учнем, з групою. Тоді інтерес учнів до уроку та його ефективність зросте. Досвід роботи свідчить про те, що однією з ефективних форм навчання є особистісно зорієнтоване. Це форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачену мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання з предмета, відчути впевненість у собі.

     Пізнавальна діяльність є умовою розвитку людства. Пізнання може бути репродуктивним, метою якого є накопичення знань і ознайомлення з певною інформацією та творчим, яке надихає на пошук нового (за Я. Голантом). Правильний вибір методів навчання впливає на ефективність пізнавальної діяльності учнів. Традиційні репродуктивні методи навчання базуються на провідній ролі педагога в навчальному процесі, тоді як учні відіграють здебільшого пасивну роль слухачів і виконавців завдань педагогів, що не може забезпечити належну якість навчання. Сьогодні настала нагальна необхідність застосування інновацій, особистісно зорієнтованих технологій, сучасних нетрадиційних форм і методів навчання. Йдеться про те, що учень - головна фігура навчально-виховного процесу. Учня не вчать, а він вчиться завдяки тому, що бере активну участь у тих питаннях, які хоче вивчити, бере на себе відповідальність за процес і результат учіння. Завдання вчителя полягає в пошуку засобів, які можуть забезпечити для учня реалізацію його внутрішньої свободи і вияв ініціативи.

Основна ідея досвіду

    Основна ідея досвіду - залучити учнів до активної самостійної навчальної діяльності, навчити самостійно здобувати знання. Засобом реалізації цієї ідеї є різні підходи до використання форм роботи, до відбору навчального матеріалу різного рівня складності, аби кожен учень отримав посильні завдання, а через їх виконання - досвід успішності. Вирішити дані завдання можливо при зміні змісту навчання з традиційного на особистісно орієнтоване.

         Так при вивченні варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів» (5-6 кл.)   я використовую  особистісно зорієнтоване навчання  це сприяє збагаченню і розвитку творчого потенціалу як вчителя так і учня, розкриває здібності дитини, бажання і уміння вчитися, творити, відчувати радість пізнання. Саме при використанні особистісно зорієнтованої технології, учні вчаться шукати інформацію, систематизувати її та узагальнювати. Методичні можливості даної технології дають можливість мені вільно почуватись, використовуючи її багатогранність та різноманітність.

Одночасно збільшуються вимоги до вчителя, який втратив монополію на знання: він повинен стати порадником для учня, зобов‘язаний перебувати в постійному творчому пошуку, володіти основами психології, вміти використовувати на власних уроках сучасні технічні засоби навчання.

 

Основні напрями реалізації ідеї досвіду

• Особистісно зорієнтоване навчання – це органічне поєднання навчання та індивідуально значимої діяльності людини, її життєвого досвіду.
• Особистісно зорієнтоване навчання будується на принципі варіативності, тобто визначеній різноманітності змісту та форм навчального процесу, вибір яких повинен здійснюватися вчителем з урахуванням цілі розвитку кожної дитини, її психологічної та педагогічної підтримки в пізнавальному процесі і скрутних життєвих обставинах. Необхідно, щоб кожен учень мав право вільно обирати рівень вивчення предмету та способи діяльності.

     Організація особистісно зорієнтованого навчання потребує переорієнтації: від спрямованості на запам’ятовування готових знань до формування особистісних новоутворень, вміння творчо навчатись, опрацьовуючи наукові знання і суспільний досвід стосовно до потреб практики.

     Тому у мене, як вчителя трудового навчання, є широкі можливості щодо інтелектуального розвитку учнів і формуючого впливу на особистість. До засобів, які володіють високим розвиваючим потенціалом, я відношу проблемні ситуації, дидактичні (рольові ігри), активні та інтерактивні технології.

    Однак, основним структурним елементом навчального процесу, був та залишається урок. Урок у новому розумінні слід розглядати, з одного боку, як засіб розвитку особистісних якостей учня, збагачення його суб’єктного досвіду, а з іншого, як середовище для повноцінної навчальної діяльності. Ефективність засвоєння учнями навчальної інформації прямо залежить від ступеня активізації

їх залучення до процесу навчання. Треба пам’ятати: з того, що ми вивчаємо, засвоюємо (пам’ятаємо) приблизно: 10% того, що читали; 20% того, що чули; 30% того, що бачили; 50% того, чули і бачили; 70% того, що самі говорили; 90% того, про що ми говоримо, коли робимо справу. (додаток 1)

    На основі аналізу відповідної літератури та власного досвіду викладання трудового навчання та варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів» (5- 6 класи), вважаю, що урок буде особистісно зорієнтованим, якщо:

• учень усвідомлює мету уроку, як важливу особисто для себе (для цього учитель має дбати про мотивацію навчання на кожному уроці);
•  на уроці учень не лише щось вивчає, але й навчається вчитися;
•            стосунки учитель-учень, учень-учень будуються на основі діалогу,співпраці, взаєморозуміння, підтримки та допомоги;
•           учень засвоює зміст освіти переважно під час активної діяльності;
•            учитель з розумінням ставиться до кожного учня, здійснює індивідуальний підхід; тактовний, відвертий, щирий, емоційний.

При підготовці та проведенні таких уроків, учитель має розв’язати наступні завдання:

•     гармонійно поєднати пізнання, практичну діяльність та спілкування на уроці;
•       застосовувати різноманітні форми та методи навчальної діяльності, які забезпечать використання суб’єктного досвіду учнів;
•           створити атмосферу зацікавленості кожного учня в індивідуальних та колективних результатах роботи;
•                використовувати різноманітні унаочнення, сучасні способи надання інформації;
• стимулювати учнів до висловлювань, власних способів виконання завдань з метою розвитку їх самостійності, підвищення рівня активності;
•   використовувати протягом уроку дидактичний матеріал, який дозволить кожному учню обрати найбільш значущі для нього вид, рівень та форму змісту навчального матеріалу, що буде сприяти орієнтації на особистісний рівень навчальних досягнень;
•  заохочувати учнів знаходити свої способи діяльності, аналізувати діяльність інших учнів з точки зору її раціональності та ефективності;
•  створювати на уроці педагогічні ситуації спілкування, які дозволять кожному учню виявити ініціативу, самостійність у виборі способів роботи, що забезпечить умови для самореалізації і самовираження учнів;
•  включати якомога більше практичних завдань, прикладних задач;
•  використовувати самооцінювання та взаємооцінювання.

 

     Мета.  Особистісно зорієнтоване навчання  це навчання, що центрується на особистості дитини, її самобутності, самостійності: суб’єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти.

     Метою такого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в її становленні, життєвому самовизначенні.

     Головним завданням вчителя є створення на уроці ситуації для роздумів, міркувань, досліджень, не заважати допитливості учнів, не перетворювати процес навчання на завантаження пам’яті великою кількістю інформмації, термінів.

     Головною функцією вчителя на особистісно зорієнтованому уроці варіативного модуля  «Технологія виготовлення вишитих виробів» - є не примушування, а переконання учнів у прийнятті тих ідей, які педагог пропонує з позицій науковості знання.  При такому підході до проведення уроку, його творцями і носіями наукового знання будуть самі учні, а не лише вчитель, що має місце в традиційній системі навчання.

Таблиця 2

Традиційний підхід	Особистісно зорієнтований підхід
Позиція учня: учень — підлеглий об'єкт навчальних впливів, учень "повинен", учень - ще не повнозначна особистість.	Позиція учня: учень - суб'єкт навчальної діяльності, рівний партнер спілкування, учень — повнозначна особистість, кожен має здібності, багато дітей обдарованих.
Позиція вчителя: учитель наставник, єдина ініціативна особа, вій завжди правий, іде "з предметом до дітей".	Позиція учителя: вчитель -помічник, котрий вчасно вміє почути, помітити, підправити, підтримати кожного, залучити до співпраці.
Методи засвоєння знань базуються на повідомленні готових знань, навчанні за зразком, механічній пам'яті, вербальному викладенні матеріалу, репродуктивному відтворенні.	Методи засвоєння знань спрямовані на створення можливостей самопізнання дитини ("Пізнай себе!"), її самовизначення ("Вибирай себе!"), самореалізації ("Виявляй себе!"), на спільний розвиток школярів ("Дій спільно!"), на розвиток прагнення змінити себе, вдосконалювати і саморозвивати ("Змінюйсебе заради себе!").
Процес навчання характеризується низькою мотивацією навчальної діяльності, самостійне цілевизначення відсутнє, цілі навчання ставить учитель, план також нав'язується вчителем, учні ізолюються від спілкування один з одним, переважна пасив­ність класу, низька мовленнєва діяльність дітей, слабкий зворотній зв'язок, орієнтування на середнього учня, відсутність індивідуального навчання, підсумковий аналіз та оцінювання діяльності дитини виконуються вчителем. Результат: реалізація навчальних цілей перетво­рюється в роботу "з-під палки", звідси — небажання вчитися ,виховання ліні, невміння дитини реалізувати себе в житті	Стиль ставлення вчителя до учнів; не забороняти, а направляти; не керувати, а спів керувати; не вимагати, а переконувати; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору

 

Технологія реалізації ідеї

Мій досвід роботи по впровадженню особистісно зорієнтованої технології навчання при вивченні варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.) показує, що кожен з методів роботи має свої переваги, цілі, обмеження. На вивчення варіативного модуля. відведено 16 годин  (додаток2), згідно програми та календарного планування (додаток 3) на різних уроках я використовую  різні  прийоми та методи роботи.(додаток 4)

 На етапі пояснення нового матеріалу застосовую такий метод мотивації учіння: показую місце і значення цього варіативного модуля в подальшій діяльності, використання її в іншій технологічній діяльності, прикладний її зміст, можливості продовжувати навчання після школи. Завжди намагаюсь відповісти учневі на питання «Навіщо вчитися вишивати? Де можна застосувати мистецтво вишивки в житті?». Приклади при поясненні нового матеріалу намагаюсь наводити з життя, показуючи вишиті вироби відомих народних майстрів, роботи моїх учнів та велику вишиту спадщину нашого народу, яка зберігається в музеях декоративно-ужиткового мистецтва. Використовую я й інші прийоми й методи стимулювання учня: похвала перед класом; запис в щоденнику; похвала на батьківських зборах.  На початку уроку я налаштовую їх на роботу і для цього проводжу розминку, використовую­чи вправу «Очікування», де учні визначають свої очікування від сьогоднішнього уроку і записують їх, а в кінці уроку перевіряють, чи вони справ­дилися.

Також розминку можна провести з повідомлен­ням цікавих фактів, висловів відомих людей, фраз, поетичних рядків, що спонукають до роздумів, сприяють розвитку пізнавальної активності, зада­ють тон уроку.

   Урок № 1  «Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів.

(Види виробів, оздоблених вишивкою).»

 У ході вивчення навчального матеріалу використовую інтерактивну вправу «Ажурна пилка».  Мета вправи — ознайомлення із значною кількістю інформації за короткий проміжок часу. Основний принцип — «учимося навчаючи»

Правила організації методу:

1 етап

Дівчата, на попередньому  уроці ми з вами об’єдналися в 3 групи (домашні) і ви отримали завдання.

• Завдання групі 1. Історія виникнення вишивки
• Завдання групі 2.Інструменти і матеріали для вишивки
• Завдання групі 3.Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання

2 етап

Кожній із вас я пропоную табличку з кольоро­вою позначкою (червона, синя, жовта). Зараз ми об’єднаємося в 3 «експертні» групи так, щоб у першу ввійшли учні, що мають таблички з червоною позначкою, у другу — із синьою позна­чкою, у третю — із жовтою позначкою. Кожна з вас повинна розповісти одна одній опрацьовану інформацію. «Експертна» група ана­лізує матеріал у цілому. Виробляєте спільні висновки та рішення.

3 етап

Тепер ви повертаєтеся «додому», щоб поділити­ся знаннями, отриманими в «експертній» групі.

      Актуалізацію опорних знань учнів я проводжу не у формі опитування, а застосовую метод «Моз­ковий штурм», мета якого полягає в тому, щоб зі­брати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів за обмежений період часу (додаток № 5). Цей метод заохочує вільне висловлювання ідей, а також дає можливість дітям пофантазувати. В остаточно­му підсумку кількість породжує якість. Так при проведенні  уроку № 2  «Поняття про ткацьке переплетення.  Полотняне переплетення.  Тканина для вишивання (бавовняна, лляна).» я ставлю дітям наступні запитання :

• Що таке тканина ?
• На якій тканини можна вишивати?

    Цей метод заохочує вільне висловлювання ідей, а також дає можливість дітям пофантазувати. В остаточно­му підсумку кількість породжує якість.

  Також актуалізацію опорних знань я  провожу  у формі  імітаційної гри. Адже під час гри дитина вчиться аналізувати свої дії, само­стійно приймати рішення, вдається до творчості, продумує свою поведінку, стиль спілкування. Часто гра вимагає колективного виконання завдань, що забезпечує психологічний комфорт її учасникам, прискорює процес творчого пошуку та реалізацію ідей. Творча атмосфера є ознакою будь-якої гри. У роботі використовую інтерактивну вправу «Пере­вертні» (для розвитку уваги), вправу «Аплікація» (для розвитку просторової уяви, художнього смаку)

Урок № 3  «Машинна вишивка.(Використання комп’ютерної  техніки у вишиванні. Особливості перенесення малюнка для вишивання на різні види тканин. Інструменти та пристосування (п’яльця, наперсток для вишивання) Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця. Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблю вальних швів (штапівки).

                                Інтерактивна гра    «Аплікація»

Мета: розвиток просторової уяви, художнього смаку.

Групам у конвертах пропоную окремі частини малюнка, на яких зображено окремі види оздоблен­ня виробів. Завдання полягає в тому, щоб із частин правильно відтворити малюнок і пояснити, що на ньому зображено.

Урок № 4  «Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблювальних швів (стебловий і тамбурний шви ,козлик)»

                                Інтерактивна гра    «Пере­вертні»

  Мета: ознайомити з основними поняттями під час вишивання, розвивати увагу та кмітливість. Завдання полягає у складанні слів, що написані на картках, розкритті їх змісту і характеристиці.

Ки-ншур — (рушник)

Арп-акс — (праска)

Тавх-ирп-ак — (прихватка)

 

     Також  на своїх  уроках  я  використовую кросворди .

                                             Кросворд «Навпаки»

Сформулюйте запитання до поданих слів. Знайдіть ключове слово. (Нитки)

				1к	а	н	в	а
			2н	о	ж	и	ц	і
3н	а	п	е	р	с	т	о	к
				4г	о	л	к	а
	5г	о	л	ь	н	и	ц	я

       Значну увагу я приділяю такому компоненту уроку як мотивація навчальної діяльності, адже без неї пізнання не може принести позитивний резуль­тат. Я  використовую прийом «Асоціативний кущ». При проведенні уроку № 1 я

ставлю дітям запитання «Які асоціації у вас викликає слово «вишивка».

Можливі відповіді учнів: рушник, вишита сорочка, бабуся, оздоблення житла, фантазія, творчість, вид декоративно-ужиткового мистецтва.

Я доповнюю відповіді учнів, використовуючи прийом «Цікава інформація» (історія вишивки,кількість швів…) .

     Вивчення нового матеріалу — один із найголо­вніших компонентів уроку.

Згідно вікових особливостей учнів я викорис­товую різноманітні нетрадиційні форми проведення цього етапу уроку.

          Навчально-пізнавальна діяльність учнів на уроках з використанням нетрадиційних форм пе­ретворюється на творчу майстерню. Діти комбі­нують, розв’язують проблемні ситуації, знаходять альтернативні варіанти вирішення тих чи інших за­вдань, обґрунтовують рішення, висловлюють власну думку

      Також дівчатам дуже подобається застосування рольових ігор на уроках. Під час цих занять діти показують свої акторські зді­бності, знання обрядів, традицій українського на­роду, а також свої прак­тичні навички. Учні перевтілюються у дизайнерів, художників, майстринь, створюють свої власні колекції вишивок і демонструють їх під час рольової гри «Вишиваю рушничка різними нитками »..

     Закріплення і систематизація знань є невід’ємною частиною кожного уроку. Мій досвід по­казує, що їм сприяють ігри: «Незакінчене речення», «Блеф-клуб».

       Урок № 5   «Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблювальних швів  (косий хрестик, проста гладь.)»

Гра «Незакінчене речення»

Мета гри: узагальнити, систематизувати та за­кріпити набуті знання і вміння, виховувати толе­рантність, уміння слухати один одного.

 Тема. Повторення правил безпечної праці й санітарно-гігієнічних при ручному шитті та вишиванні.

Хід гри

• Вишивку тримати на відстані…..
• Світло має падати….
• Голку не підносити близько до ….
• Ножиці передавати…
• Після закінчення роботи голку…..

      Урок №  7   «Орнамент та види орнаментів. Рапорт. Поняття про композицію у вишивці. Символи в українській народній вишивці»

Гра «Блеф-клуб»

1. «Рапорт» ― це частина орнаменту, розташована в центрі.
2. Рослинний орнамент містить зображення листя, квітів, дере.
3. У геометричному орнаменті присутні зображення тварин.
4. Штапівка ― шов глухий.
5. Штапівка ― шов вільний.
6. Штапівка ― шов однобічний
7. При вишиванні світло повинно падати зліва.

Для релаксації учнів використовую валеологічні паузи: вправи для очей, вправи «Джерело енергії», «Сила дихання», класичну музику тощо. Урок відбувається в комп’ютерному класі. Практичну роботу діти виконують на комп’ютері використовуючи  програму  Microsoft Office Excel .

  Урок № 9   « Методи проектування: комбінування. Моделі-аналоги.

(Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Складання  опису виробів, як виду проектної документації.  Критерії виготовлення вишитого виробу.) Створення ескізного малюнка виробу та  малюнка для вишивання.» був побудований на інтерактивні. Під час уроку діти об’єдналися  в групи («лілеї», «червона ружа», «калинка»). Потім був використаний  метод «прес».

  Запитання для учнів: «Діти, чому в українських народних орнаментах так багато квіткових мотивів ?»

Усі відповіді учнів фіксую на дошці, роблю непомітний наголос на правильних відповідях. Після оголошення теми та очікуваних навчальних результатів я ознайомлює дітей із методом проектування , із видами проектів. Наступний етап заняття — навчитися самостійно створювати орнамент для вишивки. Перед практичною роботою учні ознайомилися з інструкціями та розподілили ролі: дизайнера, рекламного агента тощо; отримали завдання: з елементів за малюнками створити орнамент на макетах гольнички, серветки, рушника.

Потім кожна група презентувала свою роботу. Обов’язковою є в кінці уроку рефлексія.

• Що на уроці було головного?
• Що було цікавого?
• Що пізнали нового?
• Як ви оцінюєте власну роботу?

Ще один цікавий прийом я використовую на уроці № 10   «Етапи

проектної діяльності. Формування теми  й завдань проекту. Розробка

конструкторської документації на виготовлення виробу. Критерії виготовлення вишитого виробу.» Дослідження проблеми, збір інформації, її аналіз і синтез проводять, використовуючи інтерактивну методику «Дерево рішень» (на листках якого зазначають джерела інформації). ( додаток 6)

      Також дуже цікавий ігровий момент я використала на уроці №12  «Основна робота над проектом. Консультація вчителя.» Перш ніж приступити до практичної роботи, пригадуємо раніше вивчений матеріал. Для цього

використовую гру «хрестики — нулики».  Це змагання команд:1-й ряд — команда «Хрестики», 2-й ряд — команда «Нулики». Учні кожної команди обирають капітанів. Є дві картки із цифрами 1 і 2, що й визначать, яка з команд буде робити хід першою. На обдумування відводять 5 секунд, після чого має пролунати відповідь. Команда обдумує, а капітан відповідає.

 

 

Матриця гри

1	2	3
4	5	6
7	8	9

Запитання до гри

1. Що називають проектом? (Проект — «кинутий уперед задум»)

2. Як називають перший етап проектно-технологічної діяльності?

  (Організаційно-підготовчий)

3. Із яких етапів складена проектно-технологічна діяльність? (Організаційно- 

    підготовчий; конструкторський; технологічний; заключний)

4. Що таке метод комбінування? (Метод комбінування — це створення моделей

     за допомогою поєднання деталей або інших функцій з інших конструкцій)

5. Як називають другий етап проектно-технологічної діяльності?

    (Конструкторський)

6. Що називають ескізом? (Ескіз — це графічне зображення, виконане від руки)

7. Які вимоги ставлять до виробу? (Технологічні, ергономічні, функціональні,

     економічні, естетичні)

8. Як називають четвертий етап проектно-технологічної діяльності? (Заключний)

9. Що ми робимо на технологічному етапі? (Обґрунтовуємо техніку вишивання,

    складаємо інструкційні карти, вишиваємо узор рушника)

     Набуті теоретичні знання ніщо без практич­ного застосування. Тому на даному етапі дуже важливо допомогти дітям застосувати набуті те­оретичні знання. Перш ніж запропонувати дітям виконувати практичну роботу, я пропоную інтер­активну вправу «Незакінчені речення» для повто­рення правил техніки безпеки.

  Для підготовки учнів до виконання практич­ної роботи доцільно, на мою думку, проводити гру-змагання «Моторні рученята», яка допомагає їм пригадати практичні вміння та навички з по­переднього уроку.

Під час проведення практичної роботи вико­ристовую інтерактивний метод навчання «2, 4, усі разом». Цей метод розвиває навички спілкуван­ня в групі, уміння переконувати та вміння вести дискусію. Крім цього, цей метод дає можливість виготовити гідну об’ємну композицію від усього класу.

Після чого проводжу невеличкі виставки, де учні можуть порівняти та оцінити свою роботу. Або пропоную учням, які сидять поряд, обміняти­ся роботою та зробити взаємоперевірку. Із власного досвіду можу сказати, що цей прийом ефективний під час виставлення оцінок, адже кожна учениця може поставити себе на місце вчителя, а це є один із прийомів профорієнтаційної роботи.

На етапі рефлексії я часто застосовую метод «Мікрофон», який надає можливість кожному ска­зати по черзі, відповідаючи на запитання або ви­словлюючи свою думку чи позицію.

В своїй практиці я використовую нетрадиційні  уроки. Так на  уроці № 8 «Звичаї і традиції в Україні» урок-дидактична гра. Діти активно приймають участь в проведенні уроку. Клас поділений на групи: етнографів, майстринь, природознавців. Кожна група мала різні завдання. Етнографи – розповідали про обряди  та їх значення в житті українців; майстрині – про  вишивку, символіку української вишивки, виготовлення вінків; природознавці – про рослини.  Урок супроводжувався мультимедійною презентацією, прозвучали вірші, пісні які допомогли більш глибоко показати народні звичаї та обряди.

Урок №16 «Презентація виробу. Захист творчого проекту» урок-творчий звіт

 На етапі актуалізації  опорних знань  проводиться робота в групах. Кожна група отримує завдання.

• 1 завдання. Гра «Упізнай і назви». Учням роздають графічне зображення швів, а вони мають правильно вказати їх назву і застосування. За правильну відповідь учні отримують фанти-квіточки.
• 2 завдання. Розв’язування кросворда «Шви вишивання»
• 3 завдання «Знайди помилку». У тексті знайти помилки, закреслити неправильні слова, правильні записати зверху.
• 4 завдання. Загадки ( про інструменти  для вишивки ). Хто першим відгадає загадку — той розповідає правила техніки безпеки.

 Таким чином робота в групах  дала змогу за короткий  час  повторити  різні техніки вишивання, правила безпеки з інструментами, з якими діти  працювали під час виготовлення виробу.

     На мій погляд, особливої уваги заслуговує метод проектів. Слово «проект» у перекладі з латинської означає «кинутий вперед — план, задум тощо». Усі звикли до того, що проектування пов’язувалося переважно з інженерною діяльністю у різних галузях: машинобудування, приладобудування, архітектура і вважалося підготовчим етапом виробничої діяльності. Тобто, одна організація (відповідні спеціалісти) проектували, а інші спеціалісти виготовляли машини, будували будинки тощо. Останнім часом уявлення про суть проектування, про сферу його застосування суттєво змінилися. Проектування розглядається як особливий вид діяльності, що відрізняється від наукової та виробничої діяльності, а сфера його застосування охоплює і систему освіти.

Особливе місце займає метод проектів у процесі вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.) Знання, які учень має і постійно їх розширює й поглиблює, може використати для того, щоб виготовити цінну річ чи послугу, їх практично застосувати. Звідси й випливає означення: «Що ж таке творчий проект?». Проект треба розуміти як самостійну творчу роботу учня, яка виконується від задуму до його втілення в життя під контролем і постійним консультуванням учителя.

    Метод проектів (від грец. шлях, спосіб дослідження) — це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання завдань, які поступово ускладнюються (проектів).

Основні критерії вибору проектів

               Теми проекту мають:

• бути цікавими для учня;
• відкривати можливості для самостійного висування і реалізації нових ідей;
• розвивати знання та вміння, які вже учень має;
• відповідати можливостям і нахилам учнів;
•  ураховувати рівень матеріально-технічної бази школи;
•  відповідати правилам безпечної праці;
• ураховувати час, необхідний для виконання задуманого проекту;
•  забезпечувати створення корисної і красивої речі.

Самостійно (під контролем і за допомогою вчителя) учні будуть працювати тільки тоді, коли їм це буде цікаво, тобто основним критерієм є інтереси

учнів.

Що необхідно враховувати:

1) практичне застосування виконаного проекту;

2) вікові та індивідуальні особливості учнів;

3) відповідність завданням програми, які вирішуються;

4) рівень знань та вмінь учнів;

5) обсяг робіт (термін виконання);

6) матеріальні затрати (вартість матеріалів, інструментів);

7) творчий характер;

8) оригінальність тощо.

Учитель має допомогти учням визначитись із темою проектів — у цьому полягає його особлива роль.

                         Теми творчих проектів

     Щоб допомогти учням у виборі теми творчого проекту, учителю необхідно скласти списки тем проектів для кожного класу — так званий банк проектів. При цьому треба враховувати кількість учнів у класі і планувати кількість тем проектів на одну-дві більше, ніж учнів, щоб була можливість обрати тему з

представленого переліку. Наприклад, під час вивчення варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.) теми проектів можуть бути (орієнтовно) такими:

Список тем проектів (орієнтовні) для учнів 5-6 класів  до варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів»

1. Зaкладка для книжки.

2. Гольник.

3. Серветка.

4. Носова хустинка.

5. Комірець.

6. Листівка.

7. Шкільний набір (знімний комірець та чохли для рукавів).

8. Вишита мініатюра.

9. Панно.

10. Рушничок («стирник»).

11. Подарунковий рушничок.

12. Зразки вишивальних швів (для навчальних шкільних майстерень).

13. Торбинка для парфумів.

14. Чохол для мобільного телефону.

15. Чохол для окулярів

       Із запропонованих тем видно, що всі вони мають різну складність виконання (оскільки в класі учні різного рівня підготовки); запропонований виріб для проектування і виготовлення не означає, що він буде повністю зашитий вишивальними швами (кількість швів, їх довжина, візерунок, розташування враховується для кожного учня індивідуально). Звичайно, що кожному вчителеві хочеться, щоб виготовлений виріб був учнівським «шедевром». Але треба пам’ятати, що виріб, який проектує і виготовляє учень не самоціль, а засіб навчання проектно-технологічної діяльності. Якщо учень буде розуміти, що треба робити для того, що виготовити задуманий виріб, він завжди зможе його виготовити. Якість виробу буде залежати не тільки від його знань, а й від вмінь та навичок, які формуються протягом усього навчання в школі.

Етапи виконання проекту

1) організаційно-підготовчий;

2) технологічний;

3) заключний.

            І. Організаційно-підготовчий етап

     На цьому етапі перед учнями постає важливе завдання — правильно обрати об’єкт проектування, бо від цього залежить подальший успіх роботи. На цьому етапі учні мають обрати тему проекту і визначити, що треба зробити, усвідомити значення майбутнього виробу для самих себе (можливо, і для суспільства в цілому), тобто визначитись, навіщо і для чого їм потрібно виконати проект. Перед учнями постає завдання отримати корисний продукт у результаті

діяльності,  який може носити як особистий, так і соціальний характер.

          Діяльність учня на організаційно-підготовчому етапі

Виходячи з практичної необхідності та значущості майбутнього виробу учні:

1. Обирають тему проекту із списку тем, запропонованих учителем (або придумують свою тему) — задум.

2. Обґрунтовують вибір теми (чому саме обрали такий виріб, як вони використають його на практиці — на подарунок, для власного використання тощо).

3. Розробляють критерії майбутнього виробу.

4. Визначають обсяг знань та вмінь, необхідний для виконання задуму.

5. Працюють із літературою (науковою, періодичною, використовують Інтернет

класах), консультуються з батьками, іншими спеціалістами з обраної теми. Завдання — зібрати якомога більше інформації з даного питання.

6. Шукають аналоги задуманого виробу.

7.Аналізують їх (за призначенням, розмірами, кольором, дизайном, умовами використання, видами та властивостями матеріалів, їх вартістю, естетичністю, часом, необхідним для виконання,тощо).

8. Пропонують різні власні конструкції виробу: складають ескізні малюнки своєї найкращої конструкції, яка відповідає сучасним вимогам та дизайну; розробляють конструкторсько-технологічну документацію (креслення, схеми); визначають найдоцільнішу технологію виготовлення розробленої конструкції, планують технологію виготовлення виробу, обирають технології обробки деталей, їх з’єднання, складають технологічну послідовність виконання виробу; здійснюють добір матеріалів та інструментів; планують організацію робочого місця, виконують екологічні, економічні та міні маркетингові дослідження, у яких визначають доцільність виготовлення виробу щодо економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення (перед тим, як що-небудь виготовити, треба визначити матеріальні затрати на заплановану роботу. Чи буде, і який, прибуток, а, можливо, і збитки. Корисну річ варто виготовляти з мінімальними витратами, з недорогих матеріалів (можна з відходів, обрізків), засобів. Треба знати собівартість виробу і ціну, передбачуваний прибуток). На цьому етапі учні здійснюють так звану екологічну експертизу, де вони мають дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення; обґрунтування використаної сировини.

    Учні також мають вивчити (знати) потреби ринку у виготовленій продукції (чи продаються такі вироби в магазинах, на базарах, у художніх салонах, ярмарках, на вернісажі (м.Львів і скільки вони там орієнтовно коштують).

ІІ. Технологічний етап

     Учень виготовляє виріб: виконує технологічні операції, коригує свою діяльність, здійснює самоконтроль і самооцінювання своєї діяльності, оцінювання якості виробу. Дотримання технологічної,трудової дисципліни, культури праці.

     Завдання цього етапу — якісне й правильне виконання трудових операцій, у процесі яких учні набувають певних умінь і навичок.

ІІІ. Заключний етап

  - Коригування (за необхідності) виконаного виробу відповідно до запланованого.

- Коригування технології виготовлення виробу (за необхідності); остаточний контроль; випробування проекту.

- Оформлення портфоліо проекту (проектної папки).

- Самооцінювання проекту.

 - Підготовка до захисту проекту.

 - Підбиття підсумків роботи над проектом (чи досягли поставленої мети, які витрати часу, зусиль, матеріалів тощо, який результат праці, його практичне значення).

     Захист проекту до варіативного модуля «Технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.) — виставка робіт учнів; учнівські ярмарки тощо.

Дуже важливо робити захист проектів із запрошенням класного керівника, представників адміністрації школи, учителів-предметників, батьків, спеціалістів із тих чи інших питань. Це сприятиме формуванню важливості того, що роблять учні, а буде ще й пропагандою того, чим займаються учні на уроках трудового навчання під час вивчення варіативного модуля «технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.)

Переваги методу проектів

До творчої діяльності учні залучаються поступово. Для цього їм необхідно вміти обирати виріб, який необхідно виконати, розробити план виконання поставленого завдання, працювати з інформаційними джерелами з обраної теми, знаходити та аналізувати вироби-аналоги, розробляти варіанти вирішення завдань і т. ін.

    Основним принципом навчання за проектною методикою є особистісна орієнтація навчального процесу на інтереси й цілі учнів. Завдання вчителя полягає в тому, щоб організувати самостійну роботу учнів з виконання творчих проектів, спрямувати і допомогти їм у засвоєнні інформації, формуванні вмінь

і навичок.

Переваги використання методу проектів на уроках трудового

навчання:

• формує навички самостійної орієнтації в науковій, навчально-методичній і довідковій літературі, учить добувати потрібну інформацію самостійно;
• активно розвиває в учнів основні види мислення, у тому числі технологічне («дитячий розум на кінчиках пальців» — В. Сухомлинський);
• підсилює самостійність школярів, тобто прагнення самому створювати, творити і т.д.;
• зміцнює емоційно-вольову сферу дитини;
• розвиває інтелектуальні здібності, учить мислити від абстрактного до конкретного;
• привчає школярів до реальної самоосвіти;
• підсилює позитивну мотивацію навчання, тому що задумана річ створюється з урахуванням власних інтересів, потреб і можливостей;
• привчає школярів до цілеспрямованої діяльності, що є основним компонентом перетворення матеріалів, сировини, енергії й інформації;
• сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінь аргументовано захищати свої позиції, мислити оригінально і неординарно;
•  розвиває творчу уяву, що є могутнім стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їхнього аналізу, синтезу, що в майбутньому стане основою інноваційного мислення;
• забезпечує інтеграцію знань з різних галузей науки і виробництва, цілісний розвиток особистості школяра;
• учить планувати і працювати за планом;
• розвиває творчість, самостійність;
•  установлює тісний зв’язок із реальним життям;
•  дає можливість використовувати знання з інших предметів;
• навчає правильно оформляти звітність;
• створює умови для застосування набутих компетентностей тощо.

Систематичне впровадження елементів особистісно орієнтованого навчання при вивченні варіативного модуля «технологія виготовлення вишитих виробів»(5-6 кл.) вже дало певні позитивні результати:

• підвищився інтерес до вивчення даного варіативного розділу;
• школярі змінили ставлення до трудового навчання, як до технології й починають бачити в ній прикладний зміст та інструмент до оволодіння іншими предметами та майбутньою професією;
• змінилися на краще взаємини з учнями, далекими від трудового навчання;
•  переважна більшість школярів оволодіває вишивкою відповідно до рівня розвитку своїх пізнавальних здібностей;
•       спостерігається підвищення рівня розвитку мислення, уваги, пам’яті;
•                           зросла кількість бажаючих брати участь у конкурсах та олімпіадах з трудового навчання та декоративно-ужиткового мистецтва, де виявляють добрі та відмінні результати, займають призові місця.        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      Література

1. Бербец В.В. Контроль навчальних досягнень учнів у процесі проектно-технологічної діяльності // Трудова підготовка у закладах освіти. — 2003. — № 2. —С. 21—25.
2. Бербец В.В., Дубова Н.В., Коберник О.М. та ін. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючих видів праці: Навч. метод.посіб. / За заг. ред.
3. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна школа. —2001. — № 2. — С. 18—20
4. Василенко О. Умови реалізації особистісно орієнтованого змісту загальної середньої освіти //Освіта і упр. — 1999. — № 1
5. Гордекевич Л. Інтерактивні технології. Завуч, 2004, №6
6. Дерев‘янко Н. Особистісно-зорієнтоване навчання: досвід впровадження // Завуч. - 2008. - № 25.-С. 18-30
7. Журнал «Трудова підготовка у закладах освіти». —2001. — № 1, 4; — 2002. — № 1; 2002—2011 рр.
8. Коберник О., Коберник Г. Активізація навчально – пізнавальної діяльності школярів Рідна школа. –  1999. — № 12. – с. 55 – 60.
9. Корнєв В. П. Основи розвитку пізнавальних інтересів Рідна школа. – 1993. — №5. – с. 36 – 40.
10.  Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989. - 608 с.
11.  Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - 418 с.
12.  Мамчур І. Теорія гри та її пізнавальні можливості //Рідна школа. - 2003. - 

      №6. - С. 61-63.

13.  Могорита Г.І., Могорита М.Г. Роль позитивного прикладу у вихованні 

   любові до навчання та праці //Початкова школа. - 1978. - №5. -С. 8-18.

14.  Омельченко Л. Особистісно-орієнтована система навчання і виховання  через диференціацію та індивідуалізацію навчального процесу // Рідна школа. - 2007. - № 11-12. - С. 54-55
15. Освітні технології: Навч.-метод. Посіб. / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001
16.  Подмазін С. Особистісно-орієнтована освіта як особливий вид діяльності //Директор шк. – 2002. – № 8 – С. 4-5.
17.  Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. К, 2002
18. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД   Богданова А.М., 2007. – 220 с.
19. Т.М. Хлєбнікова. Ділова гра як метод активного навчання педагога. Харків. Видавнича група «Основа», 2003 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

\\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

 

Піраміда засвоєння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Боринець Н.І.,

ІППО КУ ім. Бориса Грінченка

 

Варіативний модуль

Технологія виготовлення вишитих виробів

 (5- 6 класи)

Тематичний план

№ з. п.	Назва теми	Кількість годин
1	Основи технології виготовлення  вишитих виробів	6
2	Проектування та  виготовлення  вишитих виробів	9
3	Презентація виготовлених виробів	1
	Всього	16

                                                        Програма

	Кількість год.	Назва теми та її зміст	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
2	6	Основи технології виготовлення та оздоблення виробів вишивкою Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів. Види виробів, оздоблених вишивкою. Тканина для вишивання (бавовняна, лляна).  Поняття про ткацьке переплетення. Полотняне переплетення. Ручні шви і строчки. Машинна вишивка. Використання комп’ютерної техніки у вишиванні. Особливості перенесення малюнка для вишивання на різні види тканин. Інструменти та пристосування (п’яльця, наперсток) для вишивання. Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблювальних швів (штапівки, стебловий і тамбурний шви, косий хрестик, козлик, проста гладь).    Графічне зображення швів.  Технологія виготовлення (оздоблення) виробу. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.	Називає вироби, оздоблені вишивкою; розпізнає ручні шви і строчки; розуміє і пояснює розвиток техніки як еволюцію знарядь праці, поняття машини як основного виду техніки; зображає  графічно  шви; виконує шви, які вивчаються; планує роботу з вишивання виробу; виготовляє нескладний вишитий виріб з елементами кількох швів, які вивчаються; організовує робоче місце; дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог.
3	9	Проектування та  виготовлення вишитих виробів Орнамент та види орнаментів. Рапорт. Поняття про композицію у вишивці. Символи в українській народній вишивці. Методи проектування: комбінування. Моделі-аналоги. Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Складання  опису виробів, як виду проектної документації.  Критерії виготовлення вишитого виробу. Створення ескізного малюнка виробу та  малюнка для вишивання.    Добір тканини, ниток для  виробу. Послідовність виготовлення. Остаточна обробка вишитого виробу. Догляд за вишитими виробами. Особливості волого-теплової обробки вишитих виробів. Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця	Розпізнає й називає основні види орнаментів; визначає рапорт на орнаменті; складає план роботи з виконання проекту; здійснює пошук моделей-аналогів вишитих виробів; порівнює зразки і визначає кращі ознаки; розробляє критерії вишитого виробу; планує роботу з виготовлення виробу; розробляє (комбінує) малюнок для вишивання (з використанням кількох швів); переносить малюнок на тканину (якщо використовується гладьовий шов); виготовляє вишитий виріб; виконує остаточну обробку виробу; оцінює готовий виріб; використовує  способи догляду за вишитими виробами; організовує робоче місце; дотримується правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;
4	1	Презентація виготовлених виробів. Організація виставки учнівських робіт. Самооцінювання та оцінювання виробів.	Презентує свій виріб; оцінює виріб; здійснює самооцінку результатів діяльності

 

Орієнтовні об’єкти праці

закладинка для книжки, серветка, рушничок, гольниця,  торбинка для парфумів, чохол для  мобільного, чохол для окулярів, прихватка, комірець, носова хустинка, панно тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додаток 3

№ з/п	Тема уроку	К-ть   годин
Розділ 1. Технологія виготовлення та оздоблення виробів вишивкою (за зразком)		6
1	Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів.(Види виробів, оздоблених вишивкою)	1
2	Поняття про ткацьке переплетення.  Полотняне переплетення.  Тканина для вишивання (бавовняна, лляна).	1
3	Машинна вишивка.(Використання комп’ютерної  техніки у вишиванні. Особливості перенесення малюнка для вишивання на різні види тканин. Інструменти та пристосування (п’яльця, наперсток для вишивання) Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця. Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблю вальних швів (штапівки).	1
4	Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблювальних швів (стебловий і тамбурний шви ,козлик)	1
5	Технологія виконання ручних з’єднувальних та оздоблювальних швів  (косий хрестик, проста гладь.)	1
6	Технологія виготовлення (оздоблення) виробу.	1
Розділ 2. Проектування,  виготовлення та оздоблення виробів вишивкою		9
7	Орнамент та види орнаментів. Рапорт. Поняття про композицію у вишивці. Символи в українській народній вишивці.	1
8	Звичаї і традиції в Україні	1
9	Методи проектування: комбінування. Моделі-аналоги. (Виявлення найкращих ознак у кожному зразку. Складання  опису виробів, як виду проектної документації.  Критерії виготовлення вишитого виробу.) Створення ескізного малюнка виробу та  малюнка для вишивання.	1
10	Етапи проектної діяльності. Формування теми  й завдань проекту Розробка конструкторської документації на виготовлення виробу. Критерії виготовлення вишитого виробу	1
11	Добір тканини, ниток для  виробу. Послідовність виготовлення.  Правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організація робочого місця.	1
12	Основна робота над проектом. Консультація вчителя.	1
13	Основна робота над проектом. Консультація вчителя.	1
14	Основна робота над проектом. Консультація вчителя..	1
15	Остаточна обробка вишитого виробу. Догляд за вишитими виробами. Особливості волого-теплової обробки вишитих виробів.	1
16	Презентація виробу. Оцінювання результатів проектної діяльності.	1

Календарно-тематичне планування варіативного модуля

 «Технологія виготовлення вишитих виробів» (5-6 класи)

 

 

 

 

Додаток 4

Інтерактивні прийоми  і методи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№	Назва методу		Визначення, цілі
1	Проблемна лекція		Лекція, під час якої вчитель, виходячи з навчального матеріалу, ставить проблемні питання, відповіді на які учні знаходять самостійно або за допомогою вчителя.
2	Евристична бесіда		Керований діалог між вчителем і учнями шляхом запитань і відповідей.
3	Опитування експертів		Передбачає запрошення кваліфікованих фахівців (учнів старших класів, вчителів школи, випускників, працівників різних галузей тощо).
4	Дискусія		Висловлювання різних думок з поставленої проблеми з  узагальненням результатів.
5	Метод вивчення  конкретної ситуації		З'ясування в малих групах шляхів вирішення конкретної ситуації  з подальшим обговоренням і узагальненням.
6	«Мозковий  штурм»		Генерування і відбір інноваційних ідей у групах, що координуються вчителем.
7	«Кошик»		Обговорення конкретної ситуації, при якій учень одержує ряд максимально наближених до реальності матеріалів і проблем, які вимагають рішення.
8	Моделювання		Наочне зображення різними засобами системи, структури, пристрою, процесу для аналізу і обговорення.
9	«Пилка»		Передбачає створення «домашніх» та «експертних» груп; може замінити лекції у випадках, якщо навчальна інформація нескладна, але має досить великий обсяг.
10	«Коло ідей»		Після вивчення в групах нової інформації по черзі (по колу) ставляться запитання по опрацьованій проблемі, поки не вичерпаються
11	«Акваріум»		Після вивчення нового матеріалу одній з малих груп, розміщеній перед учнями класу, пропонується вирішити проблему. Інші групи спостерігають і потім обговорюються . правильність рішення, прийнятого в «акваріумі».
12	«Велике коло»		Учні розміщуються на стільцях у велике коло. Протягом 10 хв. записують свої пропозиції для вирішення поставленої проблеми. Пропозиції зачитують по черзі, група голосує за кожну з них.        кожну з них кожну з них.
Ігрові методи
13	«Ток-шоу»	Обговорення проблеми, де учні набувають навичок публічного виступу і дискутування.
14	«Щасливий випадок», КВН	Імітація відомих телевізійних ігор.
15	«Аукціон»	Проведення залікового заняття у вигляді аукціону, де товаром є лоти з завданнями, купці учні, які підготували лоти, акціонерні товариства - групи по 5-6 осіб, які «купують» - розв’язують завдання.
16	Рольова гра	Метод навчання, при якому учнів грають визначені ролі у неформальній, але максимально реалістичній манері. Може носити структурований або спонтанний характер.
17	«Форум»	Нетрадиційний спосіб організації процесу обговорення певної теми, при якому виступаючі можуть висловлювати свою позицію без обмеження часу за умови, що їм вдається
18	Імітаційний  тренінг	Організований вчителем процес відтворення максимально наближених до реальних умов виробничих або міжособистісних  ситуацій.
19	«Майстер-клас»	Одна з форм імітації практичної ситуації з демонстрацією прийомів роботи з застосуванням нових технологій.
20	Ділова гра	Форма імітації конкретних ситуацій, передбачає організацію змагання між командами та розподіл ролей між учасниками.
21	Метод проектів	Дослідження, пошук, творення, вирішення проблеми з групою учнів для отримання реального результату.

Додаток 5

Метод «Мозковий штурм»

Правила організації мозкового штурму

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

«Дерево рішень»