Особливості формування самооцінки у підліт-ків

КЗ «Шполянська санаторна школа ЧОР»

Доповідь на тему : Особливості формування самооцінки у підлітків

План:

1. Особливості формування самооцінки у підлітків

2. Види самооцінки

3 Значення самооцінки у розвитку особистості.

4. Правила формування об’єктивної самооцінки

5. Як підвищити самооцінку?

6. Методика визначення самооцінки

7. Результативність

1. Особливості формування самооцінки у підлітків з особливими потребами

Людина не тільки накопичує інформацію про себе, а й переживає певне ставлення до неї. Це ставлення зосереджується у самооцінці.

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей

Самооцінка має комплексний характер, оскільки розповсюджується на різні прояви особистості - інтелект, зовнішні дані, успішність у спілкуванні тощо. Вона також є динамічною, так як може змінюватись впродовж життя.

Залежно від того, як самооцінка, що має суб'єктивний характер, співвідноситься з реальними проявами людини, вона поділяється на види:

2. Види самооцінки

Адекватна самооцінка - та, що відповідає реальності. Неадекватна самооцінка - коли людина себе неправильно оцінює.

Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх переваг або  перебільшення недоліків. Саме неадекватно занижена самооцінка значно важче піддається психологічній корекції через свою злитість з комплексом неповноцінності особистості.

Самооцінка значною мірою виявляється не стільки в тому, що людина думає або говорить про себе, скільки в її ставленні до досягнень інших. Людина із завищеною самооцінкою охоче критикує без достатніх підстав зроблене іншими людьми. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не лише тим, кому вона властива, а й оточуючим. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, зазвичай є результатом неправильної самооцінки.

Як компонент самосвідомості самооцінка теж не є вродженою, а поступово формується в онтогенезі людини, вперше проявляючись в дошкільному віці. На її формування в особистості суттєво впливають наступні механізми:

1 - механізм характерний як провідний для дітей дошкільного віку,

2 - для молодших школярів,

3 - для осіб підліткового та юнацького віку,

4 - для людей дорослого віку

1) емоційна реакція значимих дорослих:

- ступінь їх любові, прийняття дитини,

- прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважаюче ставлення до дитини, оцінка її вчинків;

2) успішність шкільного навчання та ставлення педагогів до дитини;

3) успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх та романтичних взаємин;

4) співвідношення власних досягнень людини з планами та порівняння з досягненнями інших значимих людей.

3. Значення самооцінки у розвитку особистості.

Продовжуючи висвітлювати особливості складного феномену самооцінки особистості слід зазначити, що у сучасній психологічній науці розрізняють кілька видів самооцінки. Вони відображають особливості об’єктів оцінювання, їхню складність, а також деякі якісні й кількісні характеристики самої оцінки. Залежно від того, що підлягає оцінюванню – окремі сторони особистості, конкретні властивості, що проявляються лише в деяких особливих видах діяльності, або особистість у цілому – розрізняють два види самооцінки: глобальну, під якою розуміють загальну самооцінку особистості, й часткову, яка належить до різних рівнів пізнання властивостей особистості.

Відповідно до ступеня адекватності розрізняють два види самооцінки: адекватну й неадекватну.  Неадекватна самооцінка згідно  еталона, з яким вона порівнюється, може бути завищеною або заниженою.

Знати самооцінку дуже важливо. Це відіграє важливу роль у процесі взаємовідносин, морального спілкування, в які люди як соціальні істоти, безперечно, вступають. Знаючи тип самооцінки можна певною мірою нею регулювати. У визначенні власної самооцінки слід знати орієнтовні характеристики людей із заниженою і завищеною самооцінкою.

Людина з низькою самооцінкою відчуває себе невдахою. Вона не хоче братися ні за що нове, оскільки боїться, що в неї нічого не вийде. Вона терпіти не може ризику, тому що не вірить, що її зусилля  матимуть позитивні наслідки. Вона не намагається щось змінити у своєму житті, оскільки вважає, що майбутнім керувати неможливо, і все визначиться само собою. Характерні якості таких людей: упевнені в глибині душі, що небагато варті (принижена гідність); бояться здійснити помилки; постійно мріють про фізичну досконалість; обмежуються інтересами і вчинками, які добре відомі і безпечні; не вміють сприймати компліменти; в спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на оточуючих; несміливі; схильні до самозгубної поведінки (наприклад, вживання наркотиків); не сприймають критики, або впадають від неї в розпач.

Людина з високою самооцінкою бачить себе господарем становища. Вона розуміє, що являє собою неповторну особистість і може багато дати іншим людям. Вона ризикує, хоча і не завжди успішно, тому що хоче жити насиченим життям і засвоїти досвід, який допоможе їй вирости. Така людина не вважає, що нею керують зовнішні обставини: навпаки, вона вважає, що сама спрямовує хід свого життя. Вона почувається  впевненою і добре знає, чого хоче. Для неї в житті існує менше розчарувань. Якщо хтось ображає її чи не любить, вона вважає, що це  їхні труднощі, і не сприймає цього серйозно. Така людина знає себе, свої слабкі і сильні сторони досить добре, щоб відчувати себе упевненою навіть у випадку несхвалення її дій чи вчинків оточуючими. Характерні риси таких людей: впевнені в глибині душі, що вони володіють достатньою цінністю; роблять помилки і вчаться на них; сприймають свій фізичний вигляд таким, як він є, навіть якщо він недосконалий; досліджують нові можливості та інтереси, використовують їх як можливість для подальшого зростання; спокійно сприймають компліменти; безпосередні в спілкуванні з іншими; турбуються про своє фізичне й емоційне здоров'я; сприймають критику як можливий шлях зростання.

Навчитися об’єктивно судити про себе, давати справедливу самооцінку – важливе завдання у реальній підготовці до роботи над собою. Перш за все потрібно врахувати, що вирішальними умовами об’єктивної самооцінки є:

- наявність життєвого досвіду;

- спостережливість;

- постійне самопізнання;

- справедлива суспільна думка в колективі.

4. Правила формування об’єктивної самооцінки

Доцільно виділити такі правила формування об’єктивної самооцінки:

- Перш за все необхідно шукати в собі все позитивне і розвивати його. Негативне не тим небезпечне, що є, а тим, що його людина бачить, терпить, а воно постійно завойовує її внутрішній світ, штовхає до негативних дій і вчинків; руйнує позитивні якості. Негативне можна перемогти, якщо знаєш про нього і розвиваєш у собі позитивні якості.

-  Слід починати із самооцінки однієї діяльності, а потім перенести на інші сфери життєдіяльності (спорт, працю, навчання).

-  Порівняти свою самооцінку з оцінкою інших людей. Якщо необхідно – встановити причини розбіжностей.

- Необхідність наявності еталону, ідеалу зразка, згідно якого людина ефективніше оцінює себе, вимогливіше ставиться до себе і постійно прагне до самовдосконалення.

- Постійний пошук особистості самої себе (пізнання, аналіз, оцінка) – шлях до зрілого самовиховання.

І.С.Кон вважає, що у самооцінці свого “Я” важливу роль відіграють такі компоненти:

-  Когнітивний, що містить уявлення суб’єкта про себе і навколишнє середовище, в якому він перебуває (рівень пізнавальних здібностей, сила інтелекту, вміння аналізувати свої внутрішні психічні процеси, задоволеність чи незадоволеність своїм соціальним становищем порівняно з іншими (статус у групі, колективі, суспільстві).

- Емоційно-оцінний: авторитет серед ровесників, ставлення інших до власного “Я”, міра впливу себе на інших.

- Суспільно-поведінковий: бажання завжди бути лідером, прагнення самоутвердитися з-поміж інших, зайняти пріоритетне місце, спираючись при цьому на свої сильні якості інтелектуальних здібностей, фізичні та моральні переваги або, навпаки, бути непомітними у групі (колективі), триматися осторонь відповідальних колективних справ, знаючи «слабкі місця свого “Я”.

Важливу роль у формуванні адекватної самооцінки особистості  відіграє співставлення образу реального „Я" (якою людина себе  уявляє) з образом ідеального „Я" (з уявленням про те, якою  людина хотіла б бути). Таку концепцію розробив Карл Роджерс в рамках свого гуманістичного підходу.

В основі особистості, за цим підходом, лежать дві найголовніші потреби людини: потреба у схваленні себе іншими та потреба у самосхваленні, яке забезпечується самооцінкою. Якщо людина в реальності досягає характеристик, що визначають для неї ідеальний „ образ Я", вона повинна мати високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває великий розрив між цими характеристиками і реальністю своїх досягнень, її самооцінка буде низькою. Ці дві концепції „Я" — „Я - реальне" та „Я - ідеальне" настільки важливі, що психологічні проблеми можуть спричинятися їх співвідношенням. Нормально, якщо ідеальне уявлення про себе набагато відрізняється від реального, його можна досягнути. Але коли ідеальне „Я” нереалістично досконале і людина знає, що його неможливо досягнути, це призводить до високої тривожності.  Отже, основний закон: чим більша розбіжність між “Я” реальним та ідеальним, тим нижча самооцінка особистості і навпаки.

Важливо підкреслити, що низька самооцінка призводить до невисоких досягнень, депресії, труднощів в адаптації. Особистість  з високою самооцінкою має тенденції до фокусування на своїх успіхах та досягненнях, в той час, як низька самооцінка призводить до зосередження на недоліках та негативних особистісних якостях.

Інша точка зору  на природу самооцінки полягає в тому, що людина оцінює успішність своїх дій та проявів крізь призму власної ідентичності. Вона відчуває задоволення не від того, що робить добре, а від того, що обрала визначену справу і саме її робить добре.

Якщо наш погляд на себе не є конгруентним (схожим на те, як ми діємо, думаємо та відчуваємо), ми розвиваємо викривлене уявлення про себе. Наприклад, особа може бачити себе повністю вільною від заздрості та незадоволення успішним шлюбом  сестри, проте відчуває певну гіркоту зустрічаючись зі щасливим подружжям. Тоді її відчуття заздрості не „вписуються" в систему самоуявлень. Згідно  концепції Карла Роджерса вона може заперечувати відчуття, що неконгруентні з її „Я - концепцією", і не дозволяти свідомості визнати їх. В такому разі ми свідомо сприймаємо свої відчуття та інформацію лише коли формулюємо їх у своєму внутрішньому мисленні. Уникнення такого внутрішнього осмислення може призводити до неадекватної самооцінки, в той час як відчуття часто спричиняють несвідомий внутрішній конфлікт. Отже, самооцінка формується під впливом успіху у тій сфері, яка для особистості займає впливове місце в системі цінностей. Для різних вікових етапів, в різних ситуаціях цінності можуть бути різними.  Ще один важливий фактор  формування самооцінки, пов’язаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на людину. Людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші.

Отже, потреба особистості у схваленні себе іншими та у самосхваленні, призводить до рефлексії оцінок власних та сторонніх, порівняння досягнень, накопичення досвіду.

Реагуючи певним чином на дії людини (схвалення-заохочення чи несхвалення-покарання), батьки, вчителі, вихователі створюють умови гідності „Я" особи. Вони показують, коли дитина поводиться „гідно" чи „негідно"  відповідно до інших встановлених вимог. Вона інтеріоризує багато таких стандартів поведінки і сприймає себе позитивно лише у випадку  дії згідно з встановленими правилами. Згодом власні внутрішні відчуття, які не узгоджуються з системою умов для позитивного „Я - образу" витісняються, а отже заважають подальшому позитивному розвитку. Роджерс наполягає на тому, що умовою позитивної самооцінки є обов'язкове усвідомлення та викриття усіх заперечуваних відчуттів та досвідів людини. Тільки так ми можемо сприймати себе такими, якими ми є, одночасно постійно намагаючись бути кращими.

Як підсумок слід наголосити, що  люди докладають значних  зусиль для того, щоб „вписатися" у структуру суспільства. Самооцінка, незалежно від того, чи на її поверхні власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали чи культурно задані стандарти, завжди має суб’єктивний характер.

Дослідники виділяють наступні  умови покращання самооцінки особистості:

- визначити причини низької самооцінки;

- емоційна підтримка і соціальне схвалення;

- досягнення;

- вирішення внутрішніх конфліктів.

Найперша умова виправлення неадекватної самооцінки – вміння та   «виходити назустріч проблемам», намагатись вирішувати їх, а не уникати. Люди, які  починають діяти замість того, щоб уникати, більш схильні сприймати труднощі реалістично, відверто та без захисних реакцій. Протилежне сприйняття характерне для людей з низькою самооцінкою. Несприятлива самооцінка виражається у запереченні, викривленому уявленні та уникненні в спробі зміни усвідомленої правди. Цей процес призводить  до загального неприйняття себе і складає основу неадекватної самооцінки. Це також блокує можливість підвищення самооцінки шляхом досягнень і успіхів, оскільки викривлене сприйняття себе виступає як механізм захисту від нових переживань, які принесуть, на думку людини, ще більше негативних вражень. Однак постійне „ підгодовування" особи з низькою самооцінкою без її реальних дій та досягнень може лише підкріплювати неадекватну самооцінку.

В процесі пошуку схвалення від інших (як і від себе) формується загальна самооцінка. До того часу, як особа  навчиться розуміти себе, вона  уже має досвід схвалення чи несхвалення себе іншими  людьми. Самооцінка такої людини буде впливово формуватися і обмежуватися тим, що інші думають про неї і їхнім селективним схваленням чи несхваленням. Це робить її жертвою постійного пошуку виправдання власних дій іншими та заважає самоактуалізації особистісних потенціалів.

Людині, що  надто залежна від соціального схвалення притаманні:

-         Труднощі в саморозкритті.  Люди бояться, що відверта розповідь про справжні думки та досвіди шокують інших і призведуть до несхвалення і обирають уникнення внутрішніх конфліктів;

-         Протиріччя між уникненням конфлікту та загрозою власній самооцінці вирішується у самозахисній поведінці;

-          Світ фантазій характеризується сильною потребою у схваленні іншими, але одночасно і страхом перед неприйняттям іншими).  Цікаво, що люди залежні від схвалення погано сприймаються їх ровесниками. Їх описують як занадто схильних до самозахисту.

Отже, другим шляхом виправлення неадекватної самооцінки є емоційне схвалення в розумних межах з метою саморозкриття особистості.

Наступним кроком буде стимулювання особистості до певних дій, що займають основне місце в її системі цінностей і нададуть можливість реалізувати свої потенційні можливості. Існує  чітка схильність до підвищення самооцінки при підвищених успіхах. Знайшовши свою ідентичність у роботі, яка приносить задоволення чи успіх, людина має реальну змогу активно вирішувати власні внутрішні протиріччя. Це вимагає щирості та відвертості з собою.

5. Як підвищити самооцінку?

Як часто не досягаючи того, чого ти прагнув, ти знаходиш, що тобі просто трохи не вистачило впевненості в собі, ти просто розгубився, на тебе напав якийсь дивний параліч?

Це все синдром заниженої самооцінки. Через занижену самооцінку людина не може повноцінно спілкуватися, розвивати свій потенціал, її просто перестають помічати, вона завжди прагне чути схвалення через що нерідко стає іграшкою зовнішніх обставин.

Звідки ж береться ця занижена самооцінка?

Тут доречно згадати вислів відомого австрійського психоаналітика Альфреда Адлера: «Всі ми родом з дитинства».

«Як ти міг розбити цю тарілку, нічого довірити не можна!», «Невже ти не можеш розв’язати цей приклад, ну зовсім нероба!», « А ну зроби собі нормальну зачіску, а то схожий на динозавра якогось!». Такий тип батьківського виховання ні до чого доброго не доведе. Отож, батьки пам’ятайте : якщо весь час повторювати своєму чаду, що він нічого не знає, не вміє і в нього нічого не виходить, то, можливо, ваша дитина в це повірить і тоді проблеми з самооцінкою їй гарантовані. Критикуйте сам вчинок, а не винуватця.

Хоча не тільки зовнішні чинники впливають на самооцінку, свою роль у формуванні та розвитку  самооцінки також грає тип темпераменту. Сангвініки та флегматики, як правило, мають стабільну самооцінку, у холериків вона скаче то вниз то вгору, меланхоліки частіше за все страждають від заниженої самооцінки.

Як же підвищити свою самооцінку?

Пропоную збірку практичних правил, використання яких допоможе підвищити самооцінку та впевненість у собі.

1. Старайся занадто не демонструвати свою значимість. Внутрішня впевненість у собі не потребує «голосних» зовнішніх проявів. Якщо внутрішньо не відповідаєш тому образу, який намагаєшся демонструвати, ти будеш виглядати просто кумедно, і оточуючі люди одразу підсвідомо це зрозуміють. Самооцінка є лише показником того, як ти оцінюєш свої сили для досягнення тієї чи іншої мети. Люди оцінять цю якість без твоїх «натяків».

2. Пробач себе за всі невдачі та промахи та прийми себе таким яким ти є. Давня істина – полюби себе, а коли сам себе полюбиш тебе полюблять і всі інші. Винеси зі своїх невдач уроки і забудь про це. Не потрібно плакати над пролитим молоком, його не повернеш.

3. Будь у гармонії зі своїми думками. Ти повинен усвідомити, що у кожної людини, і у тебе є свій внутрішній світ. Твій внутрішній світ, без сумнівів, відрізняється від внутрішнього світу інших людей, тому що кожна людина індивідуальна. Чітко усвідом, що ти особистість і заслуговуєш на повагу та увагу оточуючих.

4. Постарайся звертати менше уваги на коментарі та поради сторонніх людей( звісно, крім тих кому довіряєш) та не залеж від думки оточуючих. Дуже часто ця думка суб’єктивна та неправильна, тому навіщо звертати на неї увагу?

5. Якщо тобі щось не зрозуміло не бійся запитати. Краще один раз здатися дурнем ніж весь час картати себе за те, що не знаєш відповіді. Не соромся висловити свою думку та свою точку зору. Давай поміркуємо логічно, що страшного може статися? На тебе впаде небо чи ти від цього помреш? Сумніваюсь, що це станеться. Ти просто весь час думаєш, що про тебе подумають інші, І не дай Боже, щось погане. Пам’ятай твоє життя в твоїх руках, інші не можуть керувати твоїми діями!

6. Ніколи не виправдовуйся. Чим більше ти виправдовуєшся тим більше відчуваєш невпевненість у собі. Якщо виникла така потреба, спокійно та впевнено поясни свій вчинок.

7. Досить бути завжди чимось незадоволеним. Більше оптимізму! Колекціонуй свої успіхи! Заведи окремий зошит і записуй туди все, що вважаєш своїм досягненням. Це може бути запис про те, що ти заставив себе встати зранку і зробити зарядку чи, що отримав гарну оцінку. Коли відчуєш невпевненість, просто почитай свій «Журнал Успіху». Це завжди допомагає!

8. Перестань порівнювати себе з іншими, це рідко допомагає для підвищення самооцінки. Порівнюй тільки себе сьогоднішнього з собою вчорашнім.

9. Запишись до тренажерного залу чи басейну чи якоїсь спортивної секції, краще з якогось єдиноборства. У сильному тілі – сильний дух.

10. Не відмовляй собі у спілкування. Спілкуйся, знайомся, заводь нових друзів. Будь комунікабельним!

І під кінець – головне, дій! Постав собі якусь ціль! Дій рішуче і не озирайся назад, іди вперед, спали за собою всі мости, пам’ятай лише про свою головну мету і досягай її, а про самооцінку тобі вже не потрібно дубе хвилюватися вона і так буде досить висока.

6. Методика визначення самооцінки

Методи виявлення самооцінки різноманітні. Вони поділяються на прямі і опосередковані.

Наприклад, виявлення самооцінки можна здійснити за допомогою рангування. Наприклад, школярам пропонується прорангувати учнів свого класу (розставити кожного на відповідне місце) на основі їхньої значущості (успішність, особистісні якості) і визначити власне місце серед них. Правильність самооцінки школяра визначається в процесі зіставлення результатів проведеного ним рангування з оцінкою вчителя (вчителів).

Оцінити рівень сформованості тих чи інших якостей особистосгі можна за допомогою методу незалежних оцінок.

Вчитель чи однокласники за п'ятибальною системою оцінюють учня. Після цього йому пропонують зробити самооцінку, а одержані результати порівняти.

Для зручності можна використати протилежні якості

Справедливий Несправедливий

Добрий Злий

Працьовитий Лінивий

Совісний Безсовісний

Відповідальний Безвідповідальний

Акуратний Неакуратний

Скромний Нескромний

Правдивий Брехливий

Сміливий Боягузливий

Дисциплінований Недисциплінований

Серйозний Легковажний

Під час оцінювання слід мати на увазі, що бал 5 означає — ця властивість виявляється в людини завжди, бал 4 — властивість виявляється у більшості випадків (переважає), 3 — однаковою мірою можуть виявлятися властивості, вказані зліва і справа, 2 — в більшості випадків виявляються протилежні властивості, 1 — протилежні властивості виявляються завжди.

З метою виявлення самооцінки учням можна запропонувати навчальне завдання і перед тим, як віддати на перегляд вчителю, самому оцінити свій продукт і виставити собі відповідний бал. Після цього оцінки дітей зіставляють з оцінками вчителя і визначають рівень об'єктивності перших.

Наступну методику можна використати з метою виявлення в учнів рівнів домагань.

Розкладають дев'ять карток, на яких написано завдання, різні за ступенем трудності. Учневі кажуть, що завдання під № 1-З найлегші, 4-6 — середні, № 7-9 — найскладніші. Потім дітям пропонують вибрати будь-яке із завдань. Для розв'язання відводиться певний час, після чого незалежно від того, розв'язав учень завдання чи ні, йому пропонують вибрати наступне. За тим, якої трудності завдання вибере школяр після успішного чи неуспішного розв'язання попереднього, складається уявлення про рівень його домагань і самооцінку.

Наступний тес-опитувальник для визначення рівня самооцінки за методикою А.І.Липкиної.

Інструкція. Заповніть опитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі п'ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою:
дуже часто-4,
часто -3,
іноді- 2,
рідко -1,
ніколи -0.
1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.
2. Постійно відчуваю свою відповідальність за процес роботи.
3. Мене хвилює моє майбутнє.
4. Багато хто ненавидить мене.
5. Я менш ініціативна, ніж інші.
6. Мене хвилює мій психічний стан.
7. Я боюсь здатися невігласом.
8. Зовнішність інших набагато привабливіша, ніж моя.
9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.
10. Я часто роблю помилки.
11. Шкода, що я не вмію говорити з людьми так, як слід.
12. Шкода, що мені не вистачає впевненості у собі.
13. Я воліла би, щоб інші люди частіше схвалювали мої дії.
14. Я занадто скромна.
15. Моє життя марне.
16. Багато хто неправильно думає про мене.
17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
18. Люди чекають від мене забагато.
19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохи соромлюсь.
21. Я відчуваю, що багато людей не розуміє мене.
22. Я не відчуваю себе у безпеці.
23. Я часто хвилююсь, та даремно.
24. Я почуваю себе ніяково, коли входжу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я почуваю себе скуто.
26. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнена, що люди майже все сприймають легше, ніж я.
28. Мені здається, що зі мною має статись якась прикрість.
29. Мене непокоїть думка про те, як люди ставляться до мене.
30. Шкода, що я не вельми комунікабельна.
31. У суперечках я висловлююсь тільки тоді, коли впевнена у своїй правоті.
32. Я думаю про те, чого чекають від мене інші.
Обробка даних.
Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями. Сума балів:

від 0 до 25 – свідчить про високий рівень самооцінки, за якого людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії;

від 26 до 45 – свідчить про середній рівень самооцінки, коли людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» й лише іноді намагається підлаштуватися під думку інших;

від 46 до 128 – вказує на низький рівень самооцінки, за якого людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

7. Результативність

Тестів на визначення самооцінки є дуже багато. Я використала тест за методикою А.І.Липкиної. Було опитано 20 дітей. Результати цього опитування такі:

Високий рівень самооцінки – немає

Середній рівень самооцінки – 10 дітей – 50%

Низький рівень самооцінки – 8 дітей – 40%

Дуже низький рівень самооцінки – 2 дітей – 10%.

В процесі вивчення даного питання прийшла до висновку, що всі новоприбулі діти мають занижену самооцінку. А у дітей, які провчилися в нашій школі більше 2 років самооцінка підвищується.

У більшості дітей самооцінка слабко диференційована – не завжди вміють оцінити окремі події та робити висновки.

Використана література

1.  Обухова Л.Ф. Возрастная психология.- М.: Тривола, 1995.

2. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение. 1980.

3. Петровский А. В. , Ярошевский М. Г. “ Психологія. М.,  2001

4. Реан А.А. Психология человека от рождения до смерти. Серия "Психологическая энциклопедия". СПб.  2002.

5. Орлов Ю.М.Восхождение к индивидуальности.- М.:Просвещение.1991

6. Квин В. Прикладная психология. СПб., 2000

7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 — Виховання і самовиховання, - К., 1997р.

8. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996.

9. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.

10.  Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. - К., 1988.

11.  Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967.

12.  Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.

13.  Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995

14.  Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997.

15.  Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. - К., 1997.

16.  Липкина А.І. Самооцінка школяра. – М., 1976.

17.  ВиготськийЛ.С. Педагогічна психологія. - М., 1991.