Особливості навчальної діяльності учнів 5 класу у зв’язку з переходом від початкової до середньої ланки освіти

Про матеріал

Перегляд файлу

Під час навчання в школі дитина долає ті чи інші кризові перехідні етапи, кожний з яких має свою специфіку, свої проблеми, що вимагають особливої уваги шкільного психолога. Одним з таких етапів є перехід із молодшої школи до середньої. Складність цього періоду обумовлена передусім сукупністю тих змін, що відбуваються у внутрішньому світі дітей даного віку. Що ж це за зміни?

1. Дорослішають і розвиваються розумово, психічно й фізично самі діти. Основний зміст розумового розвитку школярів у цей період полягає в перебудові всієї пізнавальної сфери у зв'язку з розвитком теоретичного мислення. У свою чергу, теоретичне мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виникненню таких новоутворень молодшого шкільного віку:

довільність;

внутрішній план дій (планування);

рефлексія.

Недостатній рівень розвитку цих новоутворень найчастіше викликає труднощі в навчанні у п'ятикласників.

У психічному розвитку учнів на початку підліткового віку також відбуваються зміни: навчальна діяльність втрачає своє головне значення, але продовжує займати значне місце в діяльності школярів, впливати на зміст та ступінь розвиненості особистісних структур. У цей самий час перехід до навчання в середніх класах характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, що викликана зміною соціальної ситуації розвитку, зміною змісту внутрішньої позиції школяра. На відміну від «класичного» підліткового віку, він поки що має слабке вираження в поведінці, зовнішніх проявах. Переживання школярів, пов'язані з такими змінами, не завжди усвідомлюються ними, внаслідок чого може виникнути психологічна незахищеність перед новим етапом розвитку при переході до навчання в середній ланці. Як бачимо, внутрішній світ дітей на цьому етапі розвитку стає іншим, як правило, більш складним та різноманітним.

2. Видозмінюються цілі, зміст і характер навчальної діяльності, що обумовлено введенням нових предметів. Основним завданням на цьому етапі стає вже не процес формування головних умінь (говорити, читати, лічити, писати), а організація спільного та самостійного отримання знань, занурення у зв'язки та відношення між тими чи іншими явищами дійсності. Зрозуміло, що за таких умов неможлива повна послідовність змісту, мети, методів та засобів навчання між І і ІІ ступенями школи, що у свою чергу сприяє появі різноманітних труднощів у п'ятикласників.

3. На місце першої вчительки приходять нові вчителі, новий класний керівник - незнайомі до цього люди, що навіть на підсвідомому рівні не може не викликати внутрішньої напруги, занепокоєння учня.

4. Змінюється колектив учнів. Однак рівень сформованості цього колективу ще низький, тому вся робота з налагодження товариських, дружніх стосунків ще попереду.

5. Зростає кількість міжособистісних контактів (у спілкуванні, спільній діяльності тощо) учнів класу та вчителів-предметників, що не тільки урізноманітнює, але й ускладнює процес адаптації п'ятикласників. Саме в цьому пункті, як доводять спостереження, адаптаційний процес дітей відбувається особливо болісно. Встановлено, що навіть тоді, коли учневі важко дається засвоєння навчального предмета, але в нього дружні стосунки з учителем, це знімає внутрішні перешкоди на шляху навчання. Протилежною є ситуація, коли учень не знаходить з учителем «спільної мови». У цьому випадку навчальний процес значно ускладнюється для учня та сприймається ним як неприємність, якої він не може уникнути.

Ще однією важливою темою в цьому пункті є зміна стилю стосунків у системі «вчитель-учень». Справа в тому, що вчитель початкових класів, як правило, опікується своїми учнями, допомагає й піклується про них, що дозволяє говорити про «материнський» стиль спілкування. Тим часом учителі середніх класів здебільшого ставляться до учнів суворіше й вимогливіше - «батьківський» стиль стосунків. Дитина, яка звикла в початковій школі до одного стилю стосунків, важко й емоційно напружено переходить до іншого, особливо, якщо цей перехід різкий, психологічно безграмотний. Безумовно, ситуація невідповідності типів стосунків між учителем та учнями не може не впливати на ступінь складності переживань дитиною даного кризового періоду.

6. Розширюється кількість предметів, які вивчаються. До того ж, їх викладають різні вчителі, кожний з яких намагається довести учням важливість саме його предмета. Звичайно, учням важко зорієнтуватися в подібній ситуації; у них починає формуватися вибіркове ставлення до навчальних предметів. В основі такої вибірковості часто лежить емоційний бік стосунків між учителем та учнем, що також впливає на адаптацію.

Таким чином, у шкільному оточенні п'ятикласників відбувається ряд суттєвих змін, які знову, як і при вступі дитини до школи, актуалізують проблему її соціально-психологічної адаптації до змін вимог та обставин навчального процесу. Щоб попередити можливі негативні явища на цьому етапі розвитку особистості школяра, практичний психолог має проводити спеціальну роботу. Ця робота повинна торкатися різних аспектів діяльності психолога з дев'яти-одинадцяти-річними дітьми, а саме:

Виявлення потенційної «групи ризику», тобто дітей, подальше навчання та виховання яких пов'язане із суттєвими труднощами. Виявити таких дітей психолог може в процесі психологічного обстеження учнів 4-х класів з метою з'ясування готовності до навчання в середній ланці. Таке обстеження бажано проводити на початку другого півріччя 4-го класу, щоб потім, у разі потреби, провести відповідну корекційну та розвивальну роботу.

Забезпечення оптимальних умов переходу до середньої школи для всіх учнів. Створенню цих умов має сприяти цілеспрямована робота шкільного психолога з учителями-предметниками та майбутніми класними керівниками. Однією з форм такої роботи може бути постійно діючий семінар, на якому психолог розповідав би вчителям про зміни в психіці та особистості школярів, що відбуваються на межі 4-го та 5-го класів. Основним змістом роботи психолога з майбутніми класними керівниками може бути ознайомлення з індивідуально-типологічними особливостями учнів класу, структурою міжособистісних стосунків у колективі, стилем стосунків між учнями та класним керівником.

Робота психолога зі створення сприятливих умов для подальшого навчання школярів не повинна обмежуватися тільки роботою з майбутніми вчителями. Не менш важливою є робота з класними керівниками та батьками щодо корекції відставань чи відхилень у психічному розвитку, які були виявлені у четвертокласників.

Забезпечення максимального розвитку на новому етапі навчання тих позитивних змін, що виникають на межі молодшої школи та підліткового віку.

Аналіз перелічених аспектів діяльності психолога дозволяє зробити висновок про те, що робота із цієї проблеми, образно кажучи, розтягнута в часі: починається в 4-ому класі, обов'язково повинна бути продовжена в 5-му класі. Особливо важливою щодо цього є І чверть 5-го класу, коли найгостріше проходить процес адаптації учнів до нових шкільних вимог, предметів, учителів. Попередити можливі проблеми, дезадаптацію допоможе значною мірою своєчасна комплексна діагностика готовності дітей до навчання в середній школі.

Програма вивчення готовності четвертокласників до переходу в середню школу

Ефективність роботи щодо визначення готовності четвертокласників до навчання в середній ланці, що її проводить шкільний психолог, багато в чому залежить від того, який саме зміст має поняття «готовність до переходу в середню школу». Згідно з визначенням, що його дає «Робоча книга шкільного психолога» за ред. І. В. Дубровіної, готовність до переходу в середню школу - це:

сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

новоутворення молодшого шкільного віку - довільність, рефлексія, планування, теоретичне мислення;

якісно інший, більш «дорослий», тип взаємовідносин з учителем та однокласниками.

Структура програми

Програма складається з 2-х етапів обстеження.

І. Первісне знайомство з класом.

ІІ. Проведення поглибленого психологічного обстеження.

Основна мета І етапу - вивчення особливостей поведінки учнів у реальних навчальних ситуаціях, їхніх стосунків з усіма вчителями.

Найпродуктивнішим методом роботи психолога на цьому етапі є спостереження. Під час спостереження необхідно вивчити особливості психолого-педагогічного клімату, що склався в класі на момент обстеження:

1. Вивчення поведінки педагогів та вихователів групи подовженого дня.

2. Особливості стилю педагогічного спілкування вчителя, характер його реакції в різних ситуаціях.

3. Ставлення вчителя до відмінників, невстигаючих учнів, «недисциплінованих», «середніх» тощо (дуже інформативним є такий показник, як форма звертання педагога до дітей: тільки на прізвище, на ім'я, змішана).

4. Характер ставлення учнів до навчання, активність на уроках.

Основними показниками ставлення школяра до навчання є: