ГОТОВНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ДО КЕРІВНИЦТВА УЧНІВСЬКИМ КОЛЕКТИВОМ: СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Калашник О. Ю.,

директор спеціалізованої школа І-ІІІ ступенів № 188 м. Києва

з поглибленим вивченням російської мови

ГОТОВНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ДО КЕРІВНИЦТВА УЧНІВСЬКИМ КОЛЕКТИВОМ:

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ

Сучасний стан соціально-економічного розвитку України характеризується значними змістовими та структурно-організаційними змінами, які спрямовані на формування національної системи освіти та її інтеграцію в міжнародний освітній простір.

За таких обставин надзвичайно зростає роль керівництва учнівським колективом.

У початковій школі, згідно Закону України “Про освіту” від 05 вересня 2017 року № 2145-VIIІ та “Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти” затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2000 року №434, загальне керівництво учнівським колективом здійснює класний керівник. Щодня, класним керівникам доводиться самостійно розв’язувати різноманітні педагогічні завдання, приймати науково обґрунтовані рішення. А отже, вчитель нової української школи, має бути підготовленим до здійснення якісного та ефективного керівництва учнівським колективом [3; 4].

Проте, досвід роботи керівником закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО) засвідчив, що на сучасному етапі реформування та розвитку освіти, ЗЗСО стикаються з великою кількістю проблем, пов’язаних з готовністю учителів до керівництва учнівським колективом. А саме, значний відсоток учителів (класних керівників) у своїй педагогічній діяльності спираються лише на власний попередній досвід та досвід своїх колег, а також, використовують лише опубліковані у педагогічній пресі методичні поради та розроблені сценарії заходів. І тільки незначна кількість вчителів вміють враховувати та використовувати на практиці результати психолого-педагогічних досліджень.

Саме тому, метою цієї статті і є розгляд теоретичних засад готовності учителів до керівництва учнівським колективом.

Виступаючи в ролі організатора навчального та виховного процесу, класний керівник діє скоріше як керівник і партнер, чим як джерело готових знань і директив для учнів. А тому, в процесі підготовки до керівництва учнівським колективом учитель повинен сам набути досвіду, що дасть йому змогу: уміти ставити перед учнівським колективом навчальні завдання в зрозумілій для дітей формі; виконувати функцію координатора і партнера, допомагати окремим учням і класу в цілому; намагатися стимулювати творче мислення учнів класу; виявляти терпимість до помилок учнів у процесі пошуку власного рішення; проводити виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів, їх нахилів, інтересів, задатків тощо.

А тому, доречним буде розпочати науковий пошук із визначення сутності поняття педагогічного керівництва.

На превеликий жаль український педагогічний словник не дає чіткого розуміння поняття “керівництво”,“педагогічне керівництво” тощо [6]. Тому, з метою визначення сутності даного питання звернемося до інших підходів та тлумачень цього поняття.

Так, у політології, під керівництвом розуміється процес впливу на людей щодо спрямування їх зусиль на досягнення певної мети.

У менеджменті, керівництво розглядається, як право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання [2].

У психології, під керівництвом розуміється – офіційно регламентована, персоніфікована форма соціальної взаємодії та інтеграції механізмів і способів соціально-психологічного впливу, спрямована на досягнення успіхів у груповій діяльності [5].

Звідси, “керівник” – той, хто керує ким-, чим- небудь, очолює когось, щось. А керувати, значить спрямовувати діяльність кого-, чого- небудь [1].

У ході аналізу психолого-педагогічної літератури було уточнено, що керівництво є: однією з функцій управління, яка характеризується впливом керівників структурних підрозділів та працівників з метою забезпечення їх розвитку в обраному напрямі; однією з характеристик визначення закономірних взаємозалежностей структурних підсистем, які мають суб’єктний характер; одним із видів діяльності будь-якого керівника в управлінській ієрархії.

Загалом, поняття “керівництво” має декілька значень. Під педагогічним керівництвом ми розуміємо:

У широкому розумінні – цілеспрямований та науково організований навчально-виховний процес (у закладі вищої освіти, школі тощо).

У більш вузькому – (це встановлення суб’єкт-суб’єктнивної взаємодії) офіційно регламентована організаційна навчальна та виховна діяльність вчителя, спрямована на забезпечення необхідних умов інтелектуального, соціального, морального, фізичного тощо розвитку учнів.

Це повсякденна творча праця вчителів, яка базується одночасно на досвіді і на глибокій науковій основі.

Звідси, під педагогічним керівництвом слід розуміти специфічний вид діяльності вчителя, який реалізується через його вміння цілеспрямовано впливати на об’єкт (об’єкти) навчально-виховної діяльності шляхом умілого застосування на практиці найраціональніших форм і методів навчальної та виховної роботи, що забезпечують високі результати навчання і виховання учнів, досягнення мети керівництва.

Загальні критерії готовності вчителя до керівництва учнівським колективом викладені у “Положенні про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти”. Де зазначено, що класний керівник повинен знати: сутність і закономірності розвитку особистості, анатомо-фізіологічні, психологічні та вікові особливості вихованців; діагностику і методи визначення рівнів вихованості дітей; методи аналізу ефективності педагогічного управління процесом усебічного формування особистості; теорію і методику національного виховання, специфіку роботи класного керівника, вихователя групи подовженого дня, вихователя школи-інтернату та дитячого будинку, громадських дитячих організацій, виховної роботи у дитячих клубах за інтересами та позашкільних виховних закладах; принципи, форми та методи організації виховного впливу на дітей різних вікових груп; принципи організації різних дитячих обʼєднань учнівських та студентських колективів і керівництва ними [3].

Поряд з цим керівник учнівського колективу повинен уміти: визначити конкретні завдання виховного впливу, виходячи із загальної мети національного виховання, рівнів вихованості дитячого колективу і умов навколишнього середовища; реалізувати принципи національного, неперервного виховання, народознавчого, людинознавчого й особистісного підходів; володіти методами і формами педагогічної діагностики та педагогічного прогнозування рівня вихованості учнів, колективу й особистості в їхній єдності; визначити мету виховання у відповідності з рівнем вихованості дітей, будувати виховний процес на основі глибокого й систематичного вивчення учнів, їхніх інтересів, запитів, можливостей на принципах добровільності та співпраці; регулювати й коригувати міжособистісні стосунки в дитячих та юнацьких колективах, проводити в них профілактику розмежування та конфронтації; на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти методами управління дитячим колективом; робити учнівське самоврядування найефективнішим виховним засобом, звертаючись до громадської думки, бути обережним, не викликати відчуженості й замкнутості учня; формувати гуманні стосунки з учнями на рівні співпраці й співтворчості з урахуванням національних традицій, соціального оточення; об’єднувати виховні зусилля вчителів і вихователів, що працюють у класі; налагоджувати постійні педагогічні стосунки з батьками вихованців, знаходити розумні методи впливу, нести батькам радість, попереджуючи такі заходи впливу з боку батьків, які заважатимуть добрим взаєминам; вести педагогічну пропаганду, домагаючись єдності виховної діяльності школи, позашкільних заходів, сімʼї та громадськості; організовувати з дітьми, підлітками, молоддю різні види виховної роботи: навчальну, трудову, ігрову, природоохоронну, дозвілля дітей, гуртки художньої діяльності, спортивні секції, попереджувати дитячий травматизм, працювати з дітьми, які потребують підвищеної педагогічної уваги; сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно-цінних якостей і створенню умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності; уміло використовувати у виховній роботі духовні надбання рідного народу, усну народну творчість, культурно-історичні національні традиції української етнопедагогіки; аналізувати, узагальнювати й використовувати передовий педагогічний досвід. Систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію. Застосовувати раціональні прийоми пошуку, відбору й використання педагогічної інформації [3].

Таким чином, здійснений аналіз сутність поняття готовність учителів закладу загальної середньої освіти до керівництва учнівським колективом дозволяє зробити висновки, що:

1. Колектив ‒ це соціально значима група людей об’єднана спільною метою. Поряд з цим, колектив є соціальною системою, яка виконує ряд функції: організаторську, виховну, стимулюючу.

Універсальне поняття “колектив” охоплює різні його види, до яких належать учнівський колектив, керівництво якими покладається на класного керівника.

2. Керівництво учнівським колективом – це офіційно регламентована організаційна, навчальна та виховна діяльність вчителя, спрямована на забезпечення необхідних умов для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів початкової школи.

3. Готовність до керівництва учнівським колективом забезпечується теоретичною, практичною і морально-етичною готовністю вчителя, наявністю професійних та особистісних якостей, знань, умінь і навичок виховної роботи для виконання функцій класного керівника.

Література:

1.         Бачинська Є.М. Організаційно-методичні засади підготовки вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації : Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2004. 25 с.
2.         Веснин В. Р. Менеджмент в вопросах и ответах. Пособие для изучения и подготовки к экзаменам и зачетам. Москва : Плит, 2016. 320 с.
3.         Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти : наказ Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 р. №434 Дата оновлення: 16.07.2006. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0659-00. (дата звернення: 15.11.2020).
4.         Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Дата оновлення: 24.06.2020. URL:https://www.osvita-konotop.gov.ua/zakon-ukraїni-vid-05-09-2017-2145-viii-pro-osvitu.html. (дата звернення: 15.11.2020).
5.         Психологічна енциклопедія. Київ : “АКАДЕМВИДАВ”, 2019. 424 с.
6.         Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.