Особливості роботи вчителя-реабілітолога з дітьми з розладами аутистичного спектру
Розлади аутистичного спектра (РАС) — це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку. Розлади обумовлені специфічністю будови та функціонування центральної нервової системи.
У дітей з РАС порушуються процеси сприйняття та обробки інформації, неналежно працюють мережі мозку, які відповідають за організацію поведінки, зокрема соціальної. Якщо узагальнити, РАС — це стан, пов’язаний з особливим розвитком мозку, який впливає на сприйняття, поведінку та комунікаційні навички.
Хочу наголосити, що аутизм — це не хвороба, це стан вразливості, який потребує більшої уваги від оточення. Діти з РАС потребують особливого підходу та індивідуальної уваги. У контексті інклюзивної освіти, де різнорівнева підтримка є невід'ємною складовою навчального процесу, важливу роль відіграє вчитель-реабілітолог, який не лише сприяє адаптації дітей з РАС до умов інклюзивного навчання, але й створює сприятливе середовище для їх розвитку.
В роботі з дітьми з РАС важливу роль відіграє комплексна корекційна робота (тобто з логопедом, психологом, дефектологом, реабілітологом). Роботу про останнього, а саме вчителя реабілітолога розберемо детальніше. В чому ж полягає робота, які позитивні наслідки, та чому на сьогоднішній день лікувальна фізкультура є невід’ємною частиною в роботі з дітьми з РАС.
Адаптивна фізкультура при аутизмі визнана одним з найбільш дієвих засобів на шляху боротьби з цим поширеним захворюванням.
Психічний стан безпосередньо пов’язаний із фізичним станом, тому застосування ЛФК (лікувальної фізичної культури) при розладах аутистичного спектру є вкрай важливим.
Терапевтичний вплив ЛФК підтверджується безліччю відгуків, завдяки регулярним заняттям поліпшується здатність до навчання дітей дошкільного та шкільного віку.
Рухова сфера дитини з аутизмом відрізняється наявністю стереотипів, складнощами у формуванні дій з предметами і побутових навичок, розладами моторних функцій тощо. Рухові дії можуть бути млявими, скутими або, навпаки, надмірно рухливими, моторно-незграбними, непластичними. В більшості випадків є порушення координації рухів, а їх м’язова сила зазвичай істотно нижча, ніж у однолітків. З огляду на все це, адаптивна ЛФК є найважливішим засобом коригування порушень рухової функції і стимулювання фізичного та моторного розвитку.
Фізичні якості такі як: сила, швидкість, гнучкість, витривалість – обов’язкові умови не тільки для підтримки гарної фізичної форми, а й для соціальної активності дітей з РАС. Фізично розвинена дитина має набагато більше можливостей для спілкування з однолітками в участі в іграх, що вимагають рухливості і фізичної активності.
Лікувальна фізкультура здатна істотно поліпшити моторні навички у дітей різного віку.
Найпершим та найголовнішим аспектом у роботі з дітьми з розладами РАС є налагодження контакту. У багатьох дітей (особливо раннього віку) відбувається стрес через нове середовище для них, тому потрібно насамперед надати їм відчуття безпеки та довіри, дозволити їм адаптуватись, оглянути нове середовище та заспокоїтись. Важливо бути терплячим та чуйним та уважним. Розуміння їхніх потреб та відповідне реагування на їхній емоційний стан допоможе збудувати позитивну співпрацю.
Треба вести себе так, щоб дитині захотілося ще раз прийти на заняття. Починати взаємодіяти з дитиною потрібно з тих видів діяльності, до яких у неї немає негативного ставлення, які вона любить і з задоволенням виконує. Цей етап не обмежується часом, поспішати не треба. Коли контакт з дитиною налагоджений і вона починає довіряти вам, можна обережно і ненав'язливо починати заняття, вибираючи найбільш цікаві для дитини вправи.
Однією з ключових вимог в корекційно-розвитковій роботі є врахування індивідуальних потреб та особливостей кожної дитини.
Моїми завданнями як вчителя-реабілітолога є : сприяння гармонійному фізичному розвитку, корекція основних та профілактика вторинних порушень, розвиток навичок загальної та дрібної моторики, навчити дитину регулювати та оцінювати можливості власного тіла.
При побудові занять з лікувальною фізкультурою я намагаюсь використовувати три основних методи : ігровий, гімнастичний та спортивний.
Якщо це діти раннього віку ( до 4-х років) то звичайно більшу частину займає ігровий метод.
При застосуванні фізичної реабілітації, а саме лікувальної фізкультури слід дотримуватися наступних принципів :
1. Індивідуальність в методиці і дозуванні фізичних вправ залежно від особливостей та стану організму дитини.
2. Регулярність занять (тому що тільки регулярне застосування фізичних вправ забезпечує розвиток функціональних можливостей організму).
3. Поступове наростання фізичного навантаження в процесі занять.
4. Різноманітність і новизна в підборі і застосуванні фізичних вправ (10-15% вправ оновлюються, а 80-90% повторюються для закріплення досягнутих навичок).
6. Дотримуватись циклічності при виконанні фізичного навантаження (вправи чергувати з відпочинком).
7. Всебічний вплив з метою вдосконалення нейро-гуморального механізму регуляції і розвитку адаптації всього організму:
Інструкцію спочатку супроводжувати показом вправи, а вже пізніше можна давати тільки словесну інструкцію, без показу. Проста інструкція має поступово переходити в складну, багатоступеневу. Дитина повинна з часом переходити від наочної дії за зразком до дії по вербальній інструкції, потім до дії по пам'яті.
Адаптивна фізкультура при аутизмі визнана одним з найбільш дієвих засобів на шляху боротьби з цим поширеним захворюванням.
Психічний стан безпосередньо пов’язаний із фізичним станом, тому застосування ЛФК (лікувальної фізичної культури) при розладах аутистичного спектру є вкрай важливо.
Терапевтичний вплив ЛФК підтверджується безліччю відгуків, завдяки регулярним заняттям поліпшується здатність до навчання дітей дошкільного та шкільного віку.