ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

Про матеріал
Згідно Концепції модернізації української освіти, основна мета професіональної освіти – підготовка кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, відповідального, такого, що вільно володіє своєю професією і орієнтованого в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного зростання, соціальнопрофесійної мобільності. Інтеграційні процеси, що відбуваються в світовій спільноті, проникають в систему освіти, яка стає основною виробничою силою суспільства.
Перегляд файлу

УДК 378.2

Педагогічні науки

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

Усатюк М.В.

асистент вчителя

Берізкобершадська філія

Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Згідно Концепції модернізації української освіти, основна мета професіональної освіти – підготовка кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, відповідального, такого, що вільно володіє своєю професією і орієнтованого в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного зростання, соціальнопрофесійної мобільності. Інтеграційні процеси, що відбуваються в світовій спільноті, проникають в систему освіти, яка стає основною виробничою силою суспільства. Поряд з цим виникає необхідність в створенні певної системи професійної підготовки кадрів, безперервності, що будується на принципах спадкоємності, інтегративності, гнучкості, конкуренто здатності, інформаційній прозорості, мобільності, орієнтації на потребі особи і суспільства [1, с. 63]. Якщо попередні покоління набували професію на все життя, то нинішнє має бути готовим до зміни професійної діяльності і володіти соціально професійною мобільністю через швидко плинні виробничі умови. Відповідно до нового етапу розвитку суспільства, професія більше не виступає як центр життєвого циклу людини, а представляє одну з можливих форм соціальної адаптації і творчої самореалізації особистості. Перетворення, що відбуваються в соціально-економічному, політичному, культурному житті України в останні роки, привели до істотних змін у зовнішніх умовах функціонування школи. Це знайшло прояв у зміні характеру вимог, пропонованих суспільством до особистості, перерозподілі управлінських функцій між державними і внутрішніми шкільними структурами, зміні матеріально-фінансових і кадрових умов, наданих державою школі, посиленні впливу на школу регіональних економічних і етнокультурних особливостей.

Сучасне суспільство висуває до особистості вчителя особливі вимоги, пов'язані з тими змінами, що відбуваються в соціальній сфері та сфері освіти. Професійна діяльність вчителя, характеризується досить високим рівнем складності та напруженості. Вчителеві приходиться здійснювати як заздалегідь заплановані та цілеспрямовано організовані навчальні й виховні заходи, так і часто приймати педагогічні рішення у стихійно виникаючих, непередбачених ситуаціях взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, адміністрацією. Тому проблема соціально-професійної мобільності сучасного вчителя середнього закладу освіти – одна з найактуальніших у педагогіці й філософії освіти. Адже саме від вчителя, його особистісних характеристик залежить реалізація навчальних планів, якість освітніх послуг, виховання учнів як у процесі навчання, так і в позанавчальний час. У прагненні до ідеалу вчитель має синтезувати низку властивостей. Він повинен бути: науковцем (володіти підходами і методами дослідницької роботи); педагогом (знати та вміти застосовувати на практиці педагогічну теорію); психологом (знати основи психології, вікові та індивідуальні психологічні особливості учнів); технологом (володіти методикою і технологією навчально-виховного процесу, втілюючи наукові ідеї в практику); організатором (володіти навичками управлінця-менеджера для управління учнівським колективом); трішки медиком (знати фізичні і розумові межі дитячого організму, рамки психологічного навантаження); артистом (уміти перевтілюватися, володіти правильною дикцією, художнім словом) тощо[3, с. 79-82].

Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім'ями учнів. В сучасних умовах координацію виховних дій сім'ї покладено на освітній заклад, а саме на класного керівника, і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Таким чином, звичайний вчитель-предметник стає ще й психологом, організатором не тільки навчального процесу на уроці, а ще й організатором співпраці з батьками.

         Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих шукань, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, педагог, самомотивований не на репродукцію, а не експеримент, дослідження, новаторство. Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти. Він повинен уміти сам і навчити учнів творчо засвоювати знання і застосовувати їх в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Сучасний вчитель має працювати за новими педагогічними технологіями, здійснювати науково та педагогічно обґрунтований вибір навчальної програми, відповідних до неї дидактичних засобів, підручників та посібників, розробляти таку методичну систему навчання з предмету або циклу дисциплін, щоб не тільки давати знання, а й навчати самостійно мислити, спираючись на ці знання, збуджувати інтерес в учнів до творчого пошуку, реалізувати змістовний аспект викладання певного предмету, який передбачає забезпечення відповідності ступеня освіченості учня вимогам сучасного рівня розвитку науки та практики. Соціально-професійна мобільність вчителя, з одного боку, висуває певні вимоги до його професійно-кваліфікаційних якостей, а з іншого - максимально сприяє розвиткові особистості через підвищення відповідності між структурою її індивідуальних потреб і соціально-економічною цінністю місця, яке вона посідає. Соціально-професійна мобільність вчителя середньої школи, на наше переконання, проявляється в її здатності до творчого засвоєння нових видів діяльності у сучасній школі та перебудови стереотипів, які склалися раніше. При цьому вона передбачає:  відкритість людини по відношенню до нового, впевненість у своїх силах в процесі його засвоєння; широту і багатогранність мислення, здатність переходити від одного способу діяльності до іншого; гнучкість настанов особистості вчителя, які дозволяють регулювати свої дії в умовах, що змінюються; критичність особистості, здатність адекватно оцінювати свої результати і намічати нові перспективи. Вчителю, який працює в нових умовах сучасної школи, необхідно, на нашу думку, володіти особистісною та соціальною мобільністю, а також мобільністю знань. Відмова від стереотипів, здатність до інновацій, інтерес до всього нового, але при цьому критичне осмислення запропонованого, вміння підібрати найбільш ефективну для рішення педагогічної задачі технологію – все це визначає мобільність педагога середньої школи[2, с. 40].

              Таким чином, соціально-професійну мобільність педагога можна вважати тією рушійною силою, що сприяє переходу внутрішнього потенціалу майбутнього вчителя середнього закладу освіти у зовнішню активність, гнучкість, що засвідчують ефективність педагогічної діяльності[3, с. 85].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

  1. Андрущенко В., Табачек І. Формування особистості вчителя в сучасних умовах / В. Андрущенко, І. Табачек // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – C.58–69
  2. Лобода С. Типологічна система сучасної педагогічної публіцистики та її роль у розвитку творчого потенціалу вчителя / С. Лобода // Українська література. – 2008. – № 2. – С. 37–44. 
  3. Химинець В. В. Науково-методичні аспекти підвищення фахової майстерності вчителів / В .В .Химинець // Освіта Закарпаття. – 2006. – № 4. – С. 78–88.

 

docx
Додано
30 липня 2020
Переглядів
638
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку