«Особливості спілкування та взаємодії з дітьми-дошкільнятами»

Батьківські збори                                                                                                                                                        «Особливості спілкування та взаємодії з дітьми-дошкільнятами»

Завдання: обговорити основні  причини труднощів виховання сучасних дітей; розглянути батьківське ставлення та його вплив на формування дитячої особистості; спрямувати батьків на пошук  оптимальних способів взаємодії зі своїми дітьми.

Матеріал: моделі ситуацій. картки з фразами, відеоролик «Горобець».

                                                    Хід зборів

1. Вправа на об’єднання «Вітаю вас»                                                                                                                                     Мета: сприяти налагодженню  дружньої атмосфери, згуртованості   батьків.

Вихователька. Доброго вечора, шановні батьки! Рада вас бачити на черговій зустрічі. Тема нашої зустрічі «Особливості спілкування та взаємодії  з дітьми-дошкільнятами».

          Пропоную  підвестися тих людей, які вважають, що це стосується саме їх:                                                                                                                                                                                                                            
          – ті, хто має доньку;

           –  ті, хто має сина;

           – ті, хто вважає себе гарною мамою;

           – ті, хто вважає себе гарним татом;                                                                                          
           – ті, хто прийшов на нашу зустріч із гарним настроєм, хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

 2. Інформаційна хвилинка

Вихователька. Людина не може жити, працювати, задовольняти свої матеріальні та духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. З наймолодшого віку, від самого народження вона вступає в різноманітні стосунки з тими, хто її оточує. Спілкування  є необхідною  умовою існування людини та одним з  основних факторів і найважливіших джерел її психічного розвитку.                                                                                                        
           Психологи довели, що розвиток дитини принципово відрізняється від розвитку  будь - яких  тварин. Вони уважно спостерігали за поведінкою понад 300 немовлят, починаючи з дев’ятого  дня їхнього життя та з’ясували, що в перші дні після народження діти не відрізняють  тих дорослих, що їх доглядають, від незнайомих людей. Так, дитина з задоволенням слухає лагідну мову  і радіє їй більше, ніж усмішці. Проте їй майже  однаково приємно звертання і матері, і  зовсім незнайомої  людини.                                                                                                                                                                                            Коли ми задовольняємо органічні потреби дитини – годуємо її, купаємо, зігріваємо, то цього досить лише для забезпечення  спокою дитини. Однак, щоб зробити життя дитини повноцінним і радісним, не можна обмежитись задоволенням тільки її органічних потреб. Що ж  приносить радість немовляті? Те ж саме, що й нам, дорослим,– пізнання нового, спілкування з людьми.                                                                                                                                                                                                                  Талановитий американський педіатр Б.Спок, звертаючись до батьків, наголошував: «Головне, що потрібно дитині, – ваша любов і піклування…Усякий раз, коли  ви берете дитину на руки, змінюєте їй пелюшки, купаєте її, годуєте, розмовляєте з нею, усміхаєтесь їй, дитина відчуває, що вона належить вам, а ви їй. Ніхто в світі, крім вас, не може дати дитині цього відчуття. Вам, мабуть, може здатися дивним, що, вивчаючи  методи виховання дітей, вчені зробили висновок, що добрі, люблячі батьки інтуїтивно  вибирають найвірніші рішення».                                                                            Емоції – перша мова дитини. Росте дитина змінюються форми спілкування, які  в основному визначаються віком дитини. Спілкування з маленькою дитиною сповнене особливої  теплоти і ніжності. В старшому віці важливо,  щоб в спілкуванні розумно поєднувались любов до дитини  з вимогливістю до неї. Сім’я  є тим найпершим  колективом, членом  якого привчається бути дитина. Тут вона починає усвідомлювати ті обов’язки, які по відношенню до неї і один до одного  виконують рідні. Підтверджено, що становлення повноцінної особистості  дитини залежить насамперед від системи взаємин у сім’ї. Недарма говорять: «Усі ми родом з дитинства. Отже, зрозуміло, що без гарного сімейного виховання не варто очікувати успіхів у  становленні  повноцінної особистості. 

        «Слово лікує, воно ж і калічить» – стверджує народна мудрість.

         До найбільш поширених типових реакцій батьків, що негативно впливають на формування особистості, можна віднести:

• наказ, розпорядження, команда «Не чіпай!», «Марш додому!», «Перестань крутитися!»;
• попередження, загроза «Якщо ти ще раз так зробиш, то гірко про це пошкодуєш!»;
• повчання «Ти зобов’язаний нас слухати!»;
• пропозиція готових рішень «Роби так, як ми сказали, ми з мамою знаємо, що краще»;
• логічна аргументація «Якщо ти будеш так поводитися, то тебе ніхто не буде любити»;
• критика, незгода «Ну хіба можна така робити?»
• обзивання, висміювання «Ну ти й ледар»;
• постановка діагнозу «Ну ти й…», «Я знаю, чому ти так зробив»;
• допит «Ти вимив руки, як я тобі сказала?»
• глузування «Цікавій  Варварі  на базарі ніс відірвали»

        Багато з вас    вживав  хоч один  вислів  з перелічених в процесі виховання своєї дитини.

        Як же відбиваються на дітях подібні негативні реакції батьків?  Переважно вони розвивають безініціативність, низьку самооцінку; почуття провини, замкнутість, боязкість, нерішучість, брехливість.

          Шановні батьки, пам’ятайте: усе що ми вкладаємо сьогодні у свою дитину, нам обов’язково повернеться  в майбутньому, адже в житті завжди спрацьовує закон бумерангу: що віддаси, те й отримаєш.

3. Перегляд  відеоролика про взаємини з батьками «Горобець»

          Іноді ми самі формуємо негативні  стосунки в сім’ї, провокуємо регресивний розвиток наших дітей.

          Звичайно, після вечері  мамі  простіше і швидше самій прибрати стіл та вимити посуд. І все ж, хоч це і клопітно, ті матері, що підключають собі на допомогу доньку чи сина, розмовляють з ними про денні турботи, читають книжки, дивляться телепередачі, грають в спільні ігри можуть оцінити користь такого спілкування.

          Якщо продумати свій розпорядок, то кожного дня можна  знайти час для спілкування з дитиною. І з особливою увагою треба планувати вихідні дні, разом з дітьми розважатись, спочивати, займатись «дорослими» і «дитячими» справами. При цьому важливо домагатися  не тільки того, щоб дитина слухала вас. Потрібно знайти час і терпіння, щоб вислухати дитину, дати їй можливість розповісти про свої  турботи, про свої враження, бажання тощо.                                                                                                                              
        Коли ви сідаєте, щоб порозмовляти з вашою дитиною навіть просто про те. Як пройшов його день, – знайте: є правильна й неправильна моделі проведення бесіди. І якщо ви будете використовувати неправильну, ваша розмова, швидше  за все, зайде у глухий кут.

        Мабуть, вам знайомий такий діалог мами чи тата з дитиною.

                 – Як твої  справи сьогодні в садку?

                 – Добре.

                 – Що ви робили ?

                 – Нічого.

                 – Ви були на вулиці?

                 – Так.

                 – З ким ти грався?

                 – Ні з ким.

         Такий  формальний обмін репліками часто стає розчаруванням і для батьків і для дитини.                                                                                                                      
          Ми спілкуємося з дітьми за допомогою різних інтонацій. Наступна вправа допоможе  краще зрозуміти, яка саме інтонація позитивно впливає на особистість.

3. Вправа «Як звертатися до дитини»( робота в парах).

Мета:розглянути особливості спілкування батьків та дітей і формувати комунікативні вміння.                                                                                                                                         Хід гри: кожен учасник отримує 2 картки з різними звертаннями і повинен  фразу вимовити відповідно до ситуації.                                                                                 

      1.Говорите з жахом: «Не чіпай цей молоток! Це для дорослих!»                           
         Говорите спокійно та доброзичливо: «О! Я бачу, ти хочеш мені допомогти. Подивимося, молоток треба тримати ось так, а цвях ось так…»                                                                                                                                                                         
      2. Говорите із стурбованістю в голосі: «Давай, нарешті, учити цей вірш, ти знаєш скільки нам потрібно часу. Щоб його вивчити»

         Говорите з радістю в голосі: «А пам’ятаєш як минулого року ти боялася того величезного вірша   на Новий рік, але ж вивчили й отримали подарунок. Вивчимо і цього разу»                                                                                                                                                   
      3. Кричите: «Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!»

          Упіймайте руку дитини та скажіть рішучим тоном: «Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш гідно захиститися!»

      4.Дитина хоче допомогти вам у якійсь справі. Ви сердитеся, відштовхуєте її руки й кажете: «Залиш!Ти все зіпсуєш! Не заважай! Іди краще до своєї кімнати!»

         Візьміть дитину за руку й скажіть рішучим тоном: «Мені дуже хочеться, щоб ти допомогла, адже я сама не впораюся. Лише пам’ятай, що треба виконати  завдання не поспішаючи, уважно»             
        5. Говорите жалісним тоном: «Синку, чому ти такий лінивий! Ти ж здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю у кого ти такий вдався»

          Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: «Синку, ти досить розумний і здібний! Ти обов’язково це зробиш і у тебе все вийде»                                     

        6. Говорите роздратовано та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати публічно: «Перестань боятися!» Тут нічого  боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся , як мала дитина! Ну давай! Не бійся!

          Говорите спокійним голосом із розумінням: «Ти боїшся?Ти напевно трохи соромишся…». Розповідати вірш публічно – це дуже складна справа навіть для акторів… Це називається хвилювання. Але ми разом переможемо цей страх! Давай, я з тобою…»                  

4.Обговорення роботи кожної пари:                                                                                                                                    – Що ви відчули в першому(другому) випадку?

5. Поради батькам.

Вихователька.   Так що ж робити батькам?                                                                                       
         Будьте тут і зараз, поруч з вашою дитиною. Найпростіший спосіб залучити дитину   до розмови – це робити разом з нею те,  що вона любить:   грати в  настільну гру,  малювати чи просто гуляти у дворі.  І, звісно, бути при цьому максимально  терплячими.

          Спочатку батькам треба перечекати. Навіть якщо ви вже добрих півгодини перебуваєте в тиші, знайте, що ви вже досягли значно більшого               Так, без усяких слів, ви промовисто даєте їй зрозуміти: «Я поруч з тобою зараз і буду поруч, коли мовчання закінчиться».                                                                                                                    Уникайте ставити запитання з відповіддю «Так», «Ні».                                                                       Уникайте ставити запитання з очевидною відповіддю. Замість того щоби спитати: «Це образило тебе?» спробуйте сказати: «Так, мене це образило».

        Опустіться до рівня зросту дитини. Коли ви розмовляєте або граєтеся з нею, набагато корисніше встати на коліна або сісти навпочіпки й опинитися обличчям до обличчя.                                                                                                                                           Читайте книги разом та обговорюйте їх зміст. Це допоможе збільшити словниковий запас вашої дитини, дасть вам обом матеріал, на який можна буде посилатися пізніше в процесі розмови. Наприклад, ви можете сказати: «Пам’ятаєш, як Зіні було важко, коли вона забула Зою на лавці».

6.Підсумок.                                                                                                                                Вихователька. Діти наслідують своїх батьків, вони ніби  віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, яких дотримуються батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, «як я говорю». Насправді вона буде робити так, «як я роблю». Ось чому батькам важливо бути послідовними у своїх думках, переконаннях та вчинках.