Останній урок для учнів 9-х класів

Останній урок для випускників 9 класу

“Прощання з школою: станція – доросле життя”

Мета: Закріпити моральні ідеали особистості учня, виховувати культуру почуттів, повагу до батьків, учителя, родини. Активізувати потребу у знаннях, самоосвіті, самоудосконаленні, здоровому способі життя.

Обладнання: проектор, комп’ютер, презентації, перед кожним учнем чистий аркуш паперу, ручка, маленьке сердечко, листи, презентація, газета з дитячими фото, відео презентація, дерево-життя, клей, ножиці.

Вчитель: Добрий день, дорогі друзі, шановні випускники, батьки.  Ось і прийшов цей радісний день. На вулиці буяє зеленим цвітом весна, сонце пестить нас своїми промінцями – на порозі довгождане літечко, а прийдешній день несе нове і незвідане.

Час летить і змінює все, що навколо нас. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, та всім неодмінно світитимуть далеким вогником, сповненим солодким спогадом, дитинство і юність.

Зібрало  нас сьогодні разом радісне і водночас сумне свято останнього дзвоника. Протягом 9-ти шкільних років дзвоник був невід’ємною частиною життя наших дев’ятикласників, кликав їх до нових знань  і сповіщав про закінчення уроків. Ви підкорялися його командам, поспішали на його поклик.

Колись, давним-давно, а точніше 9 років тому, 1 вересня 2009 р.  Дівчатка та хлопці у потязі під номером 2015-2024 почали свою подорож зі станції “Дитинство” до станції “Доросле життя”. Багато випробувань випало на їх долю.

Вчитель: Всіх запрошую до моменту, з якого все почалось, на  станцію “Дитинство”, з якої світ здавався вам неосяжним, цікавим та загадковим. Я думаю, ви звернули увагу на цю цікаву дошку. Давайте спробуємо дізнатися один одного в такому юному віці. (відео,фото).

Вчитель: У кожної людини, як стверджує легенда, два береги - від одного людина відпливає, до іншого неодмінно причалює. На його шляху зустрічаються труднощі, перешкоди, є зупинки надії, юності, любові. Але де б ви не були, вам завжди далеким теплим вогником сяятиме берег чудесної станції  “Дитинства”.

Вчитель: Наступна наша зупинка - станція “ПОЧАТКОВА”.

Пам'ятаєте 2015 рік 1 вересня? Радіють тата, мами, бабусі й дідусі, усюди посмішки і квіти. Сьогодні до школи! Давайте згадаємо ваші перші ваші дослідження на цікавих станціях.

• 2016-2017 н.р.- За рік вони навчилися читати і писати, а деякі навіть списувати.
• 20217- 2018 н.р - За 2 роки навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах.
• 2018-2019 н.р - За 3 роки вони вже вміли знаходити кабінети, а їдальню навіть із закритими очима.
• 2019-2020 н.р. -  За 4 роки вони навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу!
• 2020-2021 н.р. - За 5 років вони зрозуміли, що вчителів у школі більше, ніж учнів у класі.
• 2021-2022 н.р.-  За 6 років вони навчились ховати крейду, щоденники , а деякі навіть своїх батьків.
• 2022-2023 н.р. - За 7 років вони вже знали, що похід у медпункт чи туалет під час уроку можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту зупинку в спортзалі, прогулянку  шкільними коридорами, шоп-тур до  сільського магазину.
• 2023-2024 н.р. - За 8 років вони навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день.
• 2024-2025 н.р. - За 9 років вони вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання не відкриваючи підручника, а ще вони навчились закохуватися, а деякі навіть не один раз. Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки вони уміли відразу.

Так, це все про вас – нинішні випускники 9 класу і про ваші шкільні роки!  

(перегляд відеоролика

«Моїм дорогим випускникам присвячується…»)

Вчитель: А зараз завітаємо до цікавої та незвичної станції “Навчання”, де ви збагатилися знаннями, навчилися читати та писати, вірші розповідати, а також вчилися бути вихованими, добрими та чуйними.

1. Сьогодні музика лунає гучно в школі,
   Але затримавши свій подих і свій крок
   Притихли голоси в 9 класі
   Бо на останній ми прийшли урок.
   
   2. У кожного в пам'яті школа –
   Єдина, неповторна, своя.
   Вона не забувається ніколи,
   Куди б не бігла течія.
   
   3. Вона зігріє на усіх дорогах,
   І сяє зіркою із самих юних літ.
   Вона для нас у щасті чи тривогах
   Теплом дитинства зігріває світ.
   
   4. В житті шкільному все бувало!
   Уроки часто пропускали,
   Вчителі моралі нам читали
   І на педраду викликали.
   
   5.Сьогодні скажем їм спасибі,
   Що підняли, зростили нас,
   І просто всіх учили жити
   І хвилювалися весь час.
   
   6.Спасибі щире вам сьогодні,
   Низький,аж до землі, уклін.
   За створене щоденне диво,
   Дзвінка шкільного передзвін.

.

Вчитель: А зараз я пропоную вам відвідати станцію “Мрій”. Колись в далекому 2014 році ми з вами написали листи у майбутнє. Пропоную вам відкрити їх і прочитати, поділитися своїми мріями  та дізнатися чи співпадають вони з вашими намірами сьогодні. (виступ дітей).

Вчитель: Пропоную відразу вам створити собі побажання на майбутнє і зустрівшись через певний час знову побачити наскільки ваші мрії здійснились і чи принесли вони користь. Цього разу, ви візьмете сердечка, як частинку від мене, для того, щоб написати там свої побажання!

Вчитель: І на жаль остання станція на сьогодні, це станція “Доросле життя”. Сьогодні шкільний годинник зупинився до 1 вересня, до дня, коли знову відкриються двері школи і розпочнуться уроки. Хтось прийде вперше, хтось продовжить навчання…

   Дев’ятикласники – це випускники, які незабаром отримають свій перший документ про освіту – свідоцтво. А далі?..

   А далі будуть здобувати нові знання, такі необхідні для людини. Деякі в школі, а деякі полинуть у широкий незвіданий світ, де будуть ще й оволодівати обраною професією.

   Та де б ви не були, нехай ніколи на затьмарить вашу душу зла справа. Хай тепло ваших сердець зігріває усіх – і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли ви зможете сказати: «Я роблю важливу справу – приношу людям радість!»

  Але перед тим як завершити нашу останню класну годину, хочу,щоб ви послухали таку притчу. 6. Притча « Найважливіші речі».

Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.

Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець. 

Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, - відповів юнак. 

Це дуже просто,- сказав старець. Він підняв із землі порожнього  глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.

Заповнивши глечик, по вінця, запитав:

Цей глечик повний, чи не так? 

Так, - погодився юнак. 

Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камінням. Він усміхнувся і запитав : 

А тепер глечик повний?  Юнак ствердно кивнув.

Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.

Ось відповідь на твоє запитання,- сказав старець. – Велике каміння – це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, твій духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього,твоє життя все одно буде повним.

Він хвильку помовчав, а відтак мовив: Дрібні камінці – це також важливі для тебе речі: робота, дім,  матеріальний добробут. А пісок – дрібниці, які насправді не мають жодного значення.

Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і  в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.

 Любі друзі! Що вам побажати на порозі нового життя.

Перш за все: цінуйте батька й матір, не жалійте їм свого тепла

Не робіть нікому зла і кривди,

За добро добром спішіть віддячити.

Не чиніть ще зради Батьківщині:

На чужині щастя не зазнать.

Не забудьте мову калинову,

Пам’ятайте мамині пісні.

Згадуйте хоч інколи про школу:

Тут лишились роки золоті.

Не цурайтесь праці ніякої

Бо краса людини лиш  в труді.

Дбайте про добробут України:

Хай же стане щастя на Землі.

Хай щастить вам завжди і в усьому.

Не зазнайте горя і біди.

Майте друзів вірних на дорозі,

З ними легше по життю іти.