Останній урок в 11 класі «Згадати все…»
Вчитель: Дорогі мої дорослі діти! Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці на уроки, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в олімпіадах… Далі ви попрямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими.
Але сьогодні, користуючись правом класного керівника, я проведу для вас останній урок у стінах нашої школи. На цьому уроці вас чекають різні сюрпризи. То ж давайте повернемося в минуле і згадаємо «Як це було?»
Шкільні роки – це 3000 днів. Більше 20 тисяч дзвінків ви почули за 11 років. Ви чули їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів для своєї першої вчительки йшли на перший урок в перший клас. І тоді, коли немов би обривав цікаво проведені 45 хвилин вашого улюбленого уроку. І був це довгоочікуваний дзвінок на канікули. А дзвінок, який ви почули сьогодні, сповістив вам, що позаду – 11 років навчання. Позаду, можливо, якісь розчарування. Позаду мовчання біля дошки і блискуча відповідь, і контрольна на «відмінно». У минулому предмети, перерви, виступи на шкільних святах. А що попереду? А попереду НМТ, випускний. Вступ до ВНЗ… Попереду - літо. Попереду – юність. Попереду – ціле життя…
У природі та в житті людини існує 4 стихії – Земля, Вода, Повітря, Вогонь. У вашому шкільному житті вони теж є, але особливі.
Стихія Землі – школа. Кожен рік на її плодовитих землях зростають неповторні «квіти», вони набираються сил, знань і умінь та всі 11 років готуються до самостійного походу в доросле життя.
11 клас:
Роки летять, неначе журавлі,
Не встигнеш озирнутися навколо.
Зовсім недавно ми були малі.
А вже сьогодні залишаєм школу.
Здавалось, 11 літ – багато,
Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.
Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,
Хоча би тиждень в школі ще побуть.
Відлетіли літа, як птахи,
Відшуміли снігами і грозами.
І колишні шкільні дітлахи,
Стали зрілими ми і дорослими.
Позаду все – уроки, перерви, контрольні роботи, шкільні свята, конкурси, змагання. Таке відчуття, що все промайнуло наче шоу-проект тривалістю 11 років. Колись давним-давно, а точніше у 2011-ому ви прийшли сюди. Багато випробувань і цікавих відкриттів чекало на вас. Давайте пригадаємо, яким було ваше життя в цьому проекті, чим запамятався кожен рік.
11 клас
1. У 1 класі ми навчилися читати і писати, а деякі навіть списувати
2. У 2 класі навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць і часом вітатися до них.
3. У 3 класі ми вже вміли знаходити їдальню навіть із закритими очима.
4. У 4 класі ми навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу.
5. У 5 класі ми зрозуміли, що вчителів у школі більше, ніж учнів у класі, і тому довго плутали їх ім’я та по-батькові.
6. У 6 класі навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.
7. У 7 класі ми вже знали, що похід в медпункт чи туалет можна зробити значно цікавішим, включивши до маршруту зупинку у їдальні, прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину.
8. У 8 класі навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день
9. У 9 класі вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.
10. У 10 класі навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.
11. Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки ми вміли одразу.
12. А про 11 клас ми забули? Та ти що!!! Як можна забути найяскравіші хвилини, найцікавіші моменти юності!
Усі одинадцять років поряд з вами знаходились учителі, які були вам необхідні, як Повітря. Саме їх ми відносимо до цієї Стихії . Останні декілька місяців навчання у випускному класі заняття проходили в онлайн – режимі. Хочу перевірити, наскільки ви активно працювали впродовж цього часу, чи не встигли забути імена вчителів та те, чого навчилися з кожного предмету.
Фіз-ра
Історія
Математика
Хімія, мистецтво
Інформатика
Англійська
Географія
Біологія
Фізика
Перша
Музика
Технології
Вчитель: Аби квіти зростали, розквітали, потрібна вода. Прозора, лагідна, яка своїм дзюрчанням заспокоїть у тяжкі моменти. Стихія Води – це ваші батьки, мама і тато. Бо де б ви не були, що б не робили, батьки завжди будуть поруч.
Вчитель: Яким би не було ваше життя, ви завжди знайдете підтримку допомогу та щиру любов у своїх рідних, у батьків!
Шановні батьки! Хочу звернутися до вас.
Сьогодні ви по-особливому почуваєте себе. Ви з любов’ю дивитесь на своїх дорослих дітей. Гордість і одночасно сум переповнюють вас.
Я кажу вам велике учительське спасибі за них. Вони виховані, розумні, а найголовніше – вони добрі і відкриті. У цьому ваша заслуга.
Я вам дуже вдячна, за всі роки сумісної праці. Нам доводилося вирішувати багато різних питань і ми завжди були однодумцями, я постійно відчувала підтримку та повагу з вашого боку. Дякую вам. Хочу побажати вам міцного здоров”я, терпіння та невичерпної енергії.
1.Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили.
2.Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті,
3.А промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.
4.Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами.
5.Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.
6. Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!
Вчитель:
Лишилась остання стихія. Вогню – суміші тепла ласкавого сонця та грози з блискавкою. Це ті, хто були безпосередньо вашою підтримкою і допомогою у вирішенні різних справ, але інколи і суворим контролем у процесі навчання- Наталя Василівна, Людмила Вікторівна, Тетяна Михайлівна. Ну і я….
Остання перегорнута глава..
Тепер, відклавши книги старовинні,
ми скажемо ті головні слова,
Що їх саме життя диктує нині.
У школі цій, де як чудовий сон,
Роки навчання пролетіли звично,
Ми з часом перевіримо закон
«життя коротке, а освіта вічна»
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити
І за минулим плакати не варт.
Вчитель: Ну що сказати, молодці! Все про всіх знаєте. Я бажаю вам, щоб і надалі ви ось такими дружними і залишалися.
Вчитель: Діти, поділіться з нами своїми найсмішнішими та найцікавішими спогадами про шкільне життя.
Вчитель: пропоную вам перепочинок на станції «Старшокласник», і зібрати валізу спогадів, заповнити книгу відгуків.
Вчитель.- От і перегорнуто останню шкільну сторінку, а попереду у вас ще тисячі сторінок ваших ненаписаних книг життя, сподіваємось, що у них буде гарне і достойне продовження: про добрі справи, досягнення.
Я пропоную зараз кожному з вас арттерапію.
Класний керівник
Ви дорослі, красиві, натхненні,
Кращі з кращих на цілій землі.
Не тримайте синицю у жмені,
Хай вас кличуть удаль журавлі.
Ви до мрій своїх линьте крилато,
Не спиняйтеся, щоб не було...
Хай удачі в вас буде багато
І людське зігріває тепло.
А життя — це робота і диво.
В нім печалі і радощі є.
Йдіть упевнено, вперто, сміливо,
Вибирайте найкраще, своє!
Але, щоб усміхнулося небо
І удача жадана прийшла,
Самостійно трудитися треба,
Наполегливо, в поті чола.
Бо життя — це серйозно, не жарти,
Що посієте — те й зберете.
Манни з неба чекати не варто,
Ви завжди пам’ятайте про те.
У добру путь!!!
Вчитель: Дякую за цікаво проведений час та запрошую усіх на колективне фото. (музика).