ОЗДОРОВЧЕ, ОСВІТНЄ І ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР (Особливості застосування рухливих ігор та естафет для школярів).

 

 

 

 

 

 

 

ОЗДОРОВЧЕ, ОСВІТНЄ І ВИХОВНЕ

ЗНАЧЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР

 

 

(Особливості застосування рухливих ігор та естафет для школярів).

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Гра з давніх часів є невід’ємною частиною життя людини, вона заповнює дозвілля, виховує, задовольняє потреби в спілкуванні, отриманні зовнішньої інформації, дає приємне физичне нав нтаження. В грі підростаюча дитина пізнає життя, гра позитивно впливає на формування дитячої душі, развиває физичні якості і здібності.

    Ігри включені до шкільної програми, проводяться на уроках фізичної культури, під час проведення позакласних масових заходів, на перервах, під час годин перебування на свіжому повітрі у групах продовженого дня в школах та дитячих садках.

    Говорячи про вплив гри на розумовий розвиток, варто відзначити, що вона змушує мислити найбільш економічно, миттєво реагувати на дії суперника і партнера. Гра розвиває, так звану, внутрішню мову і логіку, втамовує емоції. Користь рухливих ігор, в які можна грати без спеціальної підготовки, у будь – якому віці, так як у них відсутня складна техніка і тактика, а правила можна змінювати за бажанням, є беззаперечною. Рухливіих ігор багато, вони різноманітні, зручні тим, що учасник сам регулює навантаження у відповідності до своїх можливостей, що дуже важливо для здоров’я.

   Ось чому рухливі ігри є дійсно масовими, загальнодоступним засобом фізичного і морального виховання дітей і підлітків.

    Школярі під час навчального процесу малорухомі, їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати. Вихід - потрібно частіше залучати їх до рухливої гри, проводити естафети, які сприяють покращенню настрою і зміцненню здоров'я.

 

 

 

                         

 

 

 

 

 

Класифікація рухливих ігор для школярів

У педагогічній практиці існує така класифікація рухливих ігор:

- індивідуальні («Квач», «Вудочка», «Карлики і велетні») і командні («Абетка», «Гопак», «Всі до своїх прапорців»);

- із предметами («М'яч середньому», «Квач зі стрічками») і без предметів («Квач», «Гопак»);

- з ведучими («Вудочка», «Їжак», «Ми веселі діти») і без ведучих («Передай далі». «Хто де    живе?»);

-  за переважаючим розвитком фізичних якостей (ігри для розвитку швидкості: «День і ніч», «Захисники фортеці», «Останній вибуває»; ігри для розвитку сили: «Гопак», «Човник», «Силачі»; ігри для розвитку спритності: «Квач зі стрічками», «Море хвилюється» тощо);

- за інтенсивністю фізичного навантаження (ігри малої інтенсивності: «Карлики і велетні», «Тиша», ігри середньої інтенсивності: «Вище землі», «Пошта йде у всі міста», ігри великої інтенсивності: «Вудочка», «Потяг»);

- за місцем проведення (на свіжому повітрі: «Фізкультуура», «Класи», «Другий зайвий», в залі: «Пасування волейболістів», «Уважні сусіди», «Коники», на воді: «Перекинь швидше», на снігу: «Швидкі санки»);

- за спрямованістю рухових дій (ігри з бігом: «Ворота», «Всі до своїх прапорців»; ігри з ходьбою: «Зайчик», «Котики», ігри зі стрибками: «У річку, гоп», «Довга лоза», ігри з передачею м'яча: «Злови м'яч», «Передай далі»), ігри з метанням «Снайпери», «Влуч у ціль», «Спритний м'яч»). Значення рухливих ігор у системі фізичного виховання Треба щоб із раннього дитинства кожна особистість була переконана у необхідності збереження і зміцнення свого здоров'я, ведення здорового способу життя, прагнула доброго фізичного стану. Кожен учитель, яби предмет у школі він не викладав, був переконаний, що тіль поєднання розумової і фізичної діяльності принесуть плоди всебічног гармонійного розвитку особистості. Учні у школі малорухомі, адже тривалий час проводять у сидячому положенні, їхні органи і систем життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати. Уроки основ здоров'я і фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими, саме це сприяє меті, й найскладніший матеріал учні засвоюють легко. Ігри та естафети виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігриестафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо. Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, виховател піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і грається, так її здоров'я усміхається» стверджує прислів'я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте розвивається. Гіподинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихально систем, негативного впливу на опорно-руховий апарат. Найкращими «ліками» для дітей від рухового «голоду» є рухливі ігри Народні рухливі ігри за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

• сприяють гармонійному розвитку форм і функцій

організму школяра;

• формують правильну поставу;

• загартовують організм;

• підвищують працездатність;

• зміцнюють здоров'я.

Освітнє значення ігор:

-         формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання; розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витривалість; формують основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю і т.д.

Виховне значення ігор:

-         виховують моральні та вольові якості учнів; виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;  виховують любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

 

 

 

    

 «РУХЛИВІ ІГРИ»

Особливості застосування рухливих ігор та естафет для школярів молодшого шкільного віку.

  Ігри: «Слухай сигнал», «Баранець», «Кіт і миші», «Отаман подай кошового!», «Два морози», «Бездомний заяць» «Карлики та велетні», «Совка», «Мишоловка», «Горобці – стрибунці», «Всі до своїх прапорців», «Діти і вовк», Естафета з обміном. «Попади в ціль», «День і ніч», «Білки, жолуді горіхи», «Кіт і мишка», «Вітер і флюгер», «Бузьки», «Вовк у рові», «Земля, вода, вогонь, повітря», Естафета з передачею м’яча., Естафета звичайна., і т.д.

«БАРАНЕЦЬ  

  Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта – його «хвостики». Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, в якому першим стоїть «баранець». За сигналом «хвостики» починають бігти за «баранцем», а той намагається доторкнутися лозиною (скакалкою) до останього у ланцюжку гравця. Для цього «баранець» то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або зовсім зупиняється. «Хвостики» намагаються не відриватися від свого ведучого й уникнути його дотику. Той, до кого «баранець» доторкнувся або хто відірвався від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався «хвостиком». Потім він стає «баранцем».

«КАРЛИКИ ТА ВЕЛЕТНІ»

  Учні стають у коло чи шеренгу. Один із них ведучий (вчитель). Якщо він скаже «велетні» – учні повинні стати на носки і підняти руки вгору, а якщо «карлики» – усі мають присісти і покласти руки за голову. Хто помилиться, стає ведучим, або робить крок вперед. Вчитель називає учнів, які під час гри були уважними і жодного разу не помилилися. Вказівки до гри. Після кількох повторень гри можна застосувати такий варіант: ведучий, наприклад, говорить «карлики», а сам піднімається на носки, і навпаки, говорить «велетні», а присідає навпочіпки. Учні повинні виконувати те, що чули, а не те, що бачили.

«КІТ І МИШКА» (українська народна гра)

  Учні утворюють коло. Один із гравців – «кіт», другий – «мишка».

 «Мишка втікає від «кота». Учні, які стоять у колі, вільно пропускають «мишку» під руками і заважають «коту» пробігти під руками. Коли «кіт» спіймав «мишку» або може її спіймати, то призначають другу пару. Для того, щоб «кіт» швидше спіймав « мишку», у колі роблять кілька воріт, через які «кіт» може вільно вбігати і вибігати із кола.

«БЕЗДОМНИЙ ЗАЯЦЬ»

  Підготовка: Із числа учасників вибирають двох ведучих – «зайця» й «вовка», інші гравці стають парами, взявшись за руки.

Зміст гри.

 За сигналом керівника «заєць» тікає від «вовка». Коли «заєць» підлізе під руки однієї з пар і стане спиною до кого-небудь з пари, той і стає «зайцем» без лігвища, і повинен тікати від «вовка». Якщо «вовк» наздожене «зайця» й торкнеться його рукою, «вовк» стає «зайцем», а «заєць» – «вовком».

Правила гри: «Заєць» не повинен довго бігати, він зобов'язаний якомога швидше стати між однією з пар.

«ВСІ ДО СВОЇХ ПРАПОРЦІВ»

Правила гри: 1) Починати біг можна тільки після закінчення речитативу. 2.Заплямування за лінією міста не зараховується. 3) Заплямованих хлопців можна виручити: для цього інші гравці повинні торкнутися їх рукою.

Підготовка: Гравці діляться на групи по 6 – 8 дітей і стають у кола в різних місцях майданчика (залу). У центрі кожного кола ведучий із прапорцем у піднятій руці (прапорці різного кольору).

Зміст гри: За першим сигналом усі, крім тих, хто тримає прапорці, розбігаються по майданчикові, за другим сигналом присідають і закривають очі, відвернувшись від ведучих. Діти з прапорцями в цей час міняються місцями. За командою керівника: «Усі до своїх прапорців!» – гравці відкривають очі, шукають свій прапорець, біжать і шикуються довкола нього. Перемагає група, яка швидше за інших утворить коло.

Правила гри: 1) Гра починається по сигналу керівника. 2) Якщо гравці якої-небудь команди підглядали, коли ведучі мінялися місцями, то їм зараховується поразка.

«ПОПАДИ В ЦІЛЬ»

  Склад команди 6-8 чоловік. Команди вишикувані у шеренги за 1,5 – 2 м перед лінією кидання, у кожного учасника в руках по два тенісних м'ячі. На відстані 5 – 8 м від лінії кидання знаходиться мішень. За сигналом гравці почергово виходять вперед і виконують по два кидки в ціль. Виграє команда, яка попала в більшу кількість мішеней і витратила на них меншу кількість м'ячів.

«ЗЕМЛЯ, ВОДА, ВОГОНЬ, ПОВІТРЯ»

  Гравці шикуються у коло, а в середині кола – ведучий з м’ячем. Він кидає кому-небудь з гравців м’яч і говорить одне із слів; «земля», «вода», «вогонь». «повітря». Гравець який прийняв м’яч, називає тварину, рибу або птаха і кидає м’яч ведучому. При слові ведучого «вогонь» всі учасники повинні повернутися кругом і помахати руками. Хто помиляється виходить з гри або отримує одно штрафне очко.

«МИШИЛОВКА»

  Учні діляться на дві неоднакові підгрупи. Меньша група утворює коло-«мишиловку», а більша, яка зображає «мишей», розміщується за колом. Учні, які зображають «мишоловку», беруться за руки і починають ходити по колу праворуч або ліворуч (за умовою), промовляючи слова:

Як ці миші надоїли,

Розвелось багато їх.

Все погризли,все поїли,

Як би виловити їх!

Бережіться мишенята,

Доберемось ми до вас!

Мишиловку ми поставим,

Переловимо всіх вас!

На останні слова учні зупиняються і піднімають зчеплені руки. «Миші» в цей час починають швидко перебігати через «мишоловку» і вибігають з неї. На слова вчителя «Хлоп!» учні швидко опускають руки, і «мишоловка» закривається. Учні, які не встигли вибігти з кола, вважаються спійманими, і вони стають у коло. Коли всі «миші» будуть спійманими, гру починають знову. Для «мишоловки» вибирають учнів, які зображали «мишей». Вказівки до гри: «Миші» перебігають тільки через середину кола, за колом їм бігати не дозволяється. Не можна також підлазити під закриту мишоловку (опущені руки) або розривати коло.

«ВІТЕР І ФЛЮГЕР»

  Вчитель з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, потім пропонує їм таку гру.

Вчитель – «вітер», учні – «флюгери». Коли вчитель говорить: «Вітер дме з півдня», «флюгери» повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель говорить: «Вітер дме із сходу – «флюгери» повертаються на схід. Якщо вчитель говорить «Буря», «флюгери» обертаються на місці, «штиль» – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить менше помилок.

«БУЗЬКИ» ( українська народна гра)

  Усі учасники гри малюють собі коло діаметром 1м (можна використовувати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: «Бузьки полетіли!» Всі учасники гри бігають по майданчику, махають «крилами». Учитель забирає одно «гніздо» і говорить: «Бузьки прилетіли!» Всі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одній нозі. Хто не має «гнізда» і не може стояти на одній нозі-виходить з гри.

«ВОВК У РОВІ» ( українська народна гра)

  На майданчику накреслити дві паралельні лінії на відстані 1-2 м одна від одної. Це – рів 2. Де живе «вовк» (для вовка виготовити маску).  Інші учні- «кози», вони стоять на одному боці майданчика, за 10-12 кроків від «рову». На умовний сигнал вчителя «кози2, перебігають з одного боку майданчика на інший. Перестрибують через «рів». «вовк» намагається їх спіймати, доторкнувшись до них рукою. Спіймані «кози» відходять в бік. Коли всі «кози» перестрибнуть через «рів», вони повертаються на попереднє місце і знову перестрибують через «рів». Після того як спіймано 3-5 «кіз». гра закінчується. Вказівки до гри. «Вовк2 не має права виходити за межі «рову». «Коза2, яка не перестрибнула. А перебігла через «рів2, вважається спійманою. Якщо учнів багато, призначають два «вовки».

«ГОРОБЦІ-СТРИБУНЦІ»

  Накреслити на майданчику коло діаметром 6-8 м. Діти, крім ведучого. Зображають 2горобців» і розміщуються за колом. Ведучий – «великий птах» – стає у центрі кола. За командою вчителя: «Гру почали!» «горобці» стрибають на одній нозі в коло та вистрибують з нього. «Великий птах», бігаючи в колі, не дає «горобцям» збирати «зерна» і «дзьобає» їх (торкається рукою учнів, дітей, які перебувають у колі). «Горобець», якого дзьобнув «великий птах», виходить із гри. «Горобці» намагаються якнайбільше побути в колі, ухиляючись від «великого птаха». Найбільш спритними вважаються ті. Яких ведучий жодного разу не торкнувся рукою. Вказівки до гри. Ведучий може торкатися «горобців» тільки в межах кола. Ведучого змінюють кожні 1-1.5хв, призначаючи на цю роль найспритніших.

Варіанти гри:

а) тримають зігнуту ногу рукою;

б) гру грають парами тримаються за руки.

«БІЛКИ, ЖОЛУДІ, ГОРІХИ»

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій площі майданчика. Кожний гравець у колі дістає назву: «Білка», «Жолудь». «Горіх». Одного з дітей вибирають ведучим. На виклик вчителя «Жолуді!», «Горіхи!» або «Білки!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок. Дістаючи назву гравця, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

«ЕСТАФЕТА З ОБМІНОМ»

  Гравців розподіляють на дві команди, які шикуються в колону по одному, паралельно одна одній. Перед командами проводять стартову лінію. На відстані 10-15 м від лінії старту (напроти кожної з них) ставлять стійку або кладуть гімнастичний обруч, в якому є скакалка. Попереду стоять капітани, я і отримують по малому м’ячу. За командою (свистком) капітани біжать до стійок або гімнастичного обруча, обмінюють м’ячик на скакалку і повертаються до своєї команди, передають скакалку гравцеві, який стоїть попереду. Гравець, який отримав скакалку, біжить вперед і виконує те саме, що і капітан. Варіанти естафети: з перешкодами (натягнута гумка: перестрибування, пролізання.)

«ЕСТАФЕТА З ПЕРЕДАЧЕЮ М’ЯЧА»

  Учнів розподіляють на три-чотири команди. Вони шикуються за лінєю старту в колони по одному, паралельно одна одній, на відстані витягнутих уперед рук. Капітани кожної команди тримають м’яч. За сигналом капітани передають м’яч над головою гравцям, які стоять позаду, ті передають далі. М’яч передається до кінця колони. Останні гравці, отримавши м’яч, оббігають з правого боку свою колону, стають першими і передають м’яч над головою. І так доти, поки всі учасники не перебіжать із мячем. Коли капітан, який починав гру, буде останнім і отримає м’яч, він біжить, стає попереду своєї команди та піднімає м’яч.

Варіанти гри:

а) передача м’яча між ногами;

б)передача м’яча з права (зліва);

в) передача м’яча сидячи, ноги нарізно.

«ЕСТАФЕТА ЗВИЧАЙНА»

  Дві команди шикуються в колону по одному за загальною стартовою лінією. На відстані 15-20 м від команд-місця повороту естафети: високі прапорці чи стійки (1,5 м) або учасники гри (по одному з кожної команди). За командою початку естафети перші гравці команд біжать до стійки, оббігають її, біжать до других номерів, передають естафету, доторкаючись до долоні. Перемагає команда, яка швидше закінчить біг. Естафету передавати за стартовою лінією.

Особливості застосування рухливих ігор та естафет

для школярів середнього шкільного віку.

  Ігри; «Уважні сусіди», «Доганяй за сигналом!», «Колова гілка», «Садіння і збір картоплі», «Вудочка», «Вужі», «У річку – гоп», Естафета зустрічна. «Заборонений рух», «Виклик номерів», «Довга лоза», «Зівака», «Третій зайвий», «Спритний м’яч», «Львівський трамвай», «Передай далі!», Естафета комбінована. «Клас струнко», «Мисливці і качки», «Два цапки», «Човник», «Падаюча палиця», «Хто де живе», «Колова гілка», Естафета парами., і т. д.

«УВАЖНІ СУСІДИ»

  Учитель ходить усередині кола. Зупинившись біля якогось гравця, говорить: «Руки». Гравець, до якого звернувся вчитель, стоїть спокійно. Гравець, що стоїть справа від нього, піднімає праву руку, а той, що стоїть зліва-ліву руку. Якщо хто-небудь з трьох гравців помилився, то вибуває з гри або виконує три кроки назад.

«ДОГАНЯЙ ЗА СИГНАЛОМ!»

  Учні діляться на дві команди. По одному гравцю з команди протягом 30 с (1хв) по черзі наздоганяють один одного. Якщо вчитель подає один сигнал, гравець першої команди наздоганяє суперника, якщо два- навпаки. Протягом 30 с (1хв) вчитель 5-6 (8- 10) разів змінює сигнал. Скільки разів гравець «поквачить» свого суперника, стільки очок він приносить своїй команді. Потім змагається наступна пара. Переможе команда, у якої найбільша кількість очок.

«КОЛОВА ГІЛКА»

  На підлозі чи майданчику креслять велике коло. Гравці діляться на дві команди. За колом перебувають ведучі, у колі гравці. Ведучі намагаються влучити м’ячем у гравців поля, які ухиляються або ловлять м’яч. Гравець якого поквачили м’ячем, виходить тимчасово з гри. Гра триває 3-5 хв, після чого учасники міняються місцями. Влучення зараховується, якщо м’яч влучив у будь-яку частину тулуба, за винятком голови. Якщо гравець піймав м’яч. Він має право виручити гравця, який вибув з гри. Під час метання м’яча ведучим не дозволяється ступати в коло. Якщо м’яч влучив у гравця, відскочивши від землі, гравець не вибуває з гри, а продовжує грати. У гру грають малим саморобним м’ячем (з ганчірок) або тенісним м’ячем. Виграє команда, яка за відведений для гри час поквачила ільше гравців поля. Слід уважно стежити, щоб гравці влучили тільки у тулуб, нижче верхнього плечового поясу.

«У РІЧКУ – ГОП»

   Дві ширенги стають одна проти одної на відстані 3-5 метрів.

Вчитель подає команду:

– У річку гоп! - всі стрибають вперед.

– На берег гоп! – всі стрибають назад.

– Часто вчитель повторює однакову команду декілька разів. У такому випадку всі залишаються на місці. Наприклад: – У річку гоп! - всі стрибають вперед. – На берег гоп! – всі стоять на місці. – Хто стрибнув, той вибуває з гри. Гра продовжується до останнього гравця.

«САДІННЯ І ЗБІР КАРТОПЛІ»

   Учнів ділять на 3-4 команди з однаковою кількістю гравців у кожній. Команди шикуються в колони по одному за лінію старту. На протилежному боці на відстані 6-10 м перед кожною командою креслять 3 великі кола (можна використати гімнастичні обручі). Учні, які стоять першими в командах, тримають у руці торбинки з трьома «картоплинами» (маленькі м’ячі, кубики). За сигналом вчителя гравці біжать і «саджають» (кладуть) по одній картоплині в кожне коло. Повернувшись, передають порожні торбинки наступним учням, а самі стають у кінець колони. Наступні біжать, збирають «картоплю» в мішки і, повернувшись, передають торбинки третім і т. д. Перемагає команда, яка раніше «посадила» та «зібрала картоплю». Вказівки до гри. Гравець не може вибігати зі свого місця доти, поки не отримує торбинку. Якщо «картоплина» викотилася з кола, її потрібно покласти на місце.

«КЛАС СТРУНКО!»

   Підготовка. Гравці шикуються в одну шеренгу. Керівник стоїть обличчям до дітей. Зміст гри. Керівник подає різні стройові команди, які діти повинні виконувати в тому випадку, якщо керівник попередньо перед командою скаже слово «група». Якщо слово «група» не вимовлене, виконувати команду не можна. Той, хто помилився, робить крок уперед і продовжує грати. Після другої помилки робить ще один крок уперед і т.д. Гра триває приблизно 3 хв. Перемагають ті, хто по закінченню гри залишилися у вихідному положенні.

Правила гри: 1) Крок уперед роблять ті діти, які вчасно не виконали правильної команди. 2) Необхідність виконання кроку вперед провиненому можна замінити штрафними очками. У цьому випадку переможцями вважаються ті учасники, які наберуть найменшу кількість штрафних очків.

«ДОВГА ЛОЗА» (українська народна гра)

   Шість-вісім, а то і більше хлопчиків 10-17 років стають у ряд на відстані 3-4 м один від одного, зігнувшись. Крайній перескакує через усіх і сам стає в ряд крайнім. Його сусід робить те ж саме. І так кожен гравець.

Варіант гри. Діти на відстані двох кроків один від одного лягають, утворюючі довгу лозу. Задній схоплюється, перескакує через усіх інших, і лягає по переду. За ним-другий, третій-і так без кінця.

«ЗІВАКА»

  Учні стають у коло на відстані одного-двох кроків один від одного, перекидаючи м’яч по колу і називаючи ім’я того, хто повинен його ловити. Той учень, який не піймав м’яч, стає в центрі кола і виконує фізичну вправу (присідання, згинання і розгинання рук тощо). Вправи задають учні.

«ТРЕТІЙ ЗАЙВИЙ» (другий зайвий)

  Учні стають парами один за одним по колу обличчям до центра. Вибирають двох ведучих, які розміщаються за колом. Один з них тікає, другий-наздоганяє. Гравець, який тікає, має право вбігти у коло і стати попереду будь-якої пари. Дитина у колі, яка стала третьою, починає втікати і рятуватися від ловця. Спіймавши дитину, ловець сам починає втікати, а інший гравець-ловити. Перемагають діти , які менший час були в ролі ловців.

 

«ЛЬВІВСЬКИЙ ТРАМВАЙ»

   Дві команди змагаються з бігу.Кожна команда тримається за свою мотузку (кольорову). Перемагає «трамвай» (команда), який швидше проїде зі старту до фінішу, долаючи повороти між стійками («станціями») і не загубить своїх пасажирів.

«ПЕРЕДАЙ ДАЛІ!»

  Гравці стоять у колі на відстані одного кроку один від одного. З рук в руки передають м’яч. Навкруги (всередині не дозволяється) бігає один гравець, і намагається наздогнати м’яч. Якщо цей гравець доторкнеться рукою до гравця, що має м’яч, то вони міняються ролями. М’яч повинен передаватись по черзі через руки кожного гравця.

«ЕСТАФЕТА КОМБІНОВАНА»

   Гравців розподіляють на дві команди. Напроти кожної команди на відстані 15-20 м від лінії старту креслять фінішну лінію, де розміщують кеглі або стійки.

Етапи естафети:

1. учасник біжить з естафетною палицею і залишає її за фінішною лінією; 2.учасник-ведення баскетбольного м’яча; 3. учасник- ведення м’яча ногою; 4.учасник- біг зі стрибками через скакалку; 5. учасник- збирає весь інвентар і приносить на лінію старту. Виграє команда, яка швидше, без помилок закінчить естафету.

«МИСЛИВЦІ І КАЧКИ»

   З двох боків за визначеними лініями розміщені «мисливці» з м’ячами (1-3 шт.) Всередині – «качки». За сигналом вчителя «мисливці» намагаються влучити м’ячем у «качок». Вибита «качка» виходить з гри або продовжує гру (з одним попаданням). Потім команди міняються ролями.

Варіанти гри:

а) у гру грають евний час;

б)гра продовжується доти, «мливці» поза ними.

«ДВА ЦАПКИ»

  У грі беруть участь дві команди. Гравці стають у колону по одному з різних боків колоди («кладки» через «річку»). Гравці по одному проходять через колоду і на середині за допомогою рук штовхають,  відволікають. Тобто примушують суперника («цапа») впасти у «воду», тобто зістрибнути з колоди. Гравець, який залишився на колоді («кладці»), приносить команді очко. Перемагає команда, яка набере більше очок.

«ЧОВНИК»

  Учасники діляться на дві команди, які стають по обидва боки від середньої лінії. Команди вибирають капітанів, які по черзі відправляють до неї своїх гравців. Домовляються ,що гравці однієї команди стрибатимуть від середньої лінії (на двох ногах) у бік суперника. Після стрибка першого номера відмічають місце приземлення. Гравець повертається до своєї команди, а з місця його приземлення до середньої лінії стрибає гравець з команди суперників. Якщо останньому гравцеві вдається перестрибнути через середню лінію, його команда перемагає, якщо ні, то програє.

Варіанти гри: стрибають подвійні, потрійні стрибки з ноги на ногу.

«ПАДАЮЧА ПАЛИЦЯ»

   Усі гравці стають у коло і розраховуються по порядку. Гравець з першим номером стає ведучим. Він ставить гімнастичну палицю на підлогу (траву) і підтримує її за кінець у вертикальному положенні. Ведучий голосно викликає який-небудь номер і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен підбігти і зловити палицю, поки вона не впала. Якщо це йому вдалося, він повертається на місце в коло, а ведучий продовжує водити. Якщо гравець не спіймав палицю, він стає ведучим, а на його місце стає той, хто водив.

«ХТО ДЕ ЖИВЕ»

  Усі гравці діляться на дві команди і стають в колону по одному або в одну шеренгу. Кожну команду вчитель розраховує по порядку (№1, №2, №3 і т. д.) Між двома командами на рівні відстані від команд, розміщені три кола (гімнастичні обручі), які символізують «Ліс», «Повітря», і «Воду». Вчитель називає тварину, птаха або рибу і номер. Наприклад, вчитель голосно говорить: «Вовк, № 5». З кожної команди гравці, які мають даний номер, біжать до свого кола, де вони «живуть» (в даному випадку до «Лісу»).

Той гравець, що швидше прибіжить, виграє або цій команді нараховуються одне очко. Варіанти гри: а) гравці біжать, перестрибуючи стрічку, пролізають в гімнастичний обруч, метають малим мячиком у ціль і т.п; б) гравці стрибають на одній нозі.

 

«ВУДОЧКА» (проста й командна)

  Підготовка. Для гри потрібна мотузка довжиною 3 – 4 м, на кінці якої прив'язаний мішечок, наповнений горохом або піском. Іноді для гри використовують звичайну скакалку. Це вудка, за допомогою якої

рибалка (ведучий) ловить рибок (інших гравців). Усі гравці стають у коло, а ведучий – у середину кола з мотузкою в руках.

Зміст гри. Варіант 1. Ведучий обертає мотузку з мішечком так, щоб той сковзав по підлозі, роблячи коло за колом під ногами гравців. Вони уважно стежать за рухом мішечка й підстрибують, щоб він не зачепив кого-небудь із них. Той, кого зачепить мішечок або мотузка, стає в середину і починає обертати мотузку, а попередній ведучий іде на його місце в коло. Виграють два – три гравці, які залишилися останніми. Правила гри:1) Гравець вважається пійманим у тому випадку, якщо мотузка торкнулася його ноги не вище гомілкостопу. 2) Гравцям під час стрибків не дозволяється наближатися до ведучого. 3) Той гравець, якого зачепила мотузка, вибуває зі гри.

Варіант 2 (командний). Гравці, які стоять по колу, розраховуються на перший-другий і відповідно становлять команди. Ведучий (як і у варіанті 1) – той самий. Гравець, якого зачепила мотузка, піднімає руку вгору: він приносить своїй команді штрафне очко. Після кожної помилки голосно оголошується рахунок. Перемогу в грі бере команда, після 2 – 4 хв гри, яка одержала менше штрафних очок. Правила гри – ті ж, що й у варіанті 1.

«СПРИТНИЙ М’ЯЧ»

 Групу ділять на дві каманди, які шикуються в колону по одному або ширенги. У першого гравця тенісний м’яч. Між командами на відстані 2-3 метра кладуть обруч або креслять коло (квадрат). Перший гравець метає м’яч у коло, який після відбивання ловить гравець протилежної команди. Він також виконує метання. Команда програє очко, якщо один із гравців не влучає в коло, або не зловить тенісний м’яч.

«М’ЯЧ СУСІДОВІ»

  Підготовка. Гравці стоять у двох нещільно зімкнутих колах. У кожному колі – свій ведучий, який стоїть поза колом.

Зміст гри. За умовним сигналом керівника гравці кожного кола починають передавати м’яч по колу один одному. Ведучі поза колом намагаються торкнутися м’яча рукою. Якщо це їм вдасться, то вони міняються місцями з тими, у кого в руках був м’яч, коли до нього доторкнулися.

Правила гри: Кидати м’яч не можна – його треба передавати кожному, хто стоїть у колі.

«ЗУСТРІЧНА ЕСТАФЕТА»

  Підготовка. Гравці діляться на кілька команд. Кожна, у свою чергу, ділиться навпіл. Команди шикуються одна проти одної за лініями. Гравцям, які очолюють команди на одній стороні майданчика, дається по естафетній паличці (тенісному м'ячу).

Зміст гри. За командою «Марш!» гравці з паличкою починають біг. Підбігши до гравців команди на протилежному боці, передають їм естафету й стають позаду. Той, хто одержав естафету, біжить уперед і передає її наступному гравцеві, який стоїть напроти, і т.д. Естафета закінчується, коли команди поміняються місцями на майданчику. Виграють ті, хто закінчив перебіжки раніше.

Правила гри:

1) Естафета починається за командою.

2) Необхідно оббігати колону справа наліво і після цього передавати естафету гравцеві, який вийшов на півкроку вправо.

«ВИКЛИК НОМЕРІВ»

  Підготовка. Гравці діляться на 2 – 4 рівні команди й шикуються в колони по одному, одна паралельно іншій. Перед передніми гравцями проводиться стартова лінія. Поперед у кожної колони на відстані приблизно 10 – 20 м ставиться по булаві або по стійці. На відстані 2 м від старту проводиться лінія фінішу.

Зміст гри. Гравці розраховуються за порядком номерів у кожній колоні – команді. Керівник викликає гравців за номерами, чергуючи їх на свій розсуд. Щоразу гравцю команди, який прибіг до фінішу першим, записується виграшне очко. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість переможних очок.

Правила гри: 1) Якщо гравці стоять у шеренгах, то їх можна поставити в положення високого або низького старту, і цього положення вони повинні вибігати за викликом керівника. 2) Якщо гравець порушує правила, в його команди віднімається очко.

 «ЕСТАФЕТА (ВУЖІ )»

  Підготовка. Команди шикуються в колони перед стартовою лінією.

Зміст гри. За сигналом керівника перші номери повинні оббігти стійку (булаву, набивний м'яч) і повернутися назад. Вони пробігають повз своєї колони, обгинають її позаду й знову біжать до стійок. Коли вони пробігають стартову лінію, до них, обхопивши за пояс, приєднуються другі номери, і тепер уже гравці вдвох оббігають перешкоду. Після повороту навколо команди до них приєднуються треті номери. У грі велике навантаження одержують перші номери команд, тому при повторенні гравці розташовуються у зворотному порядку.

Правила гри: Руки в грі не розчіплювати.

Оволодіння практичними та організаторськими

 навичками у проведені рухливих ігор та естафет розвитку фізичних якостей

   Ігри для розвитку сили: «Силачі!», «Тягачі», «Ріпка», «Слон», «Гопак», «Бій півнів», «Перетягування канату», Естафета парами. Ігри для розвитку спритності та витривалості: «Потяг», «Гонка за лідером», «Квачі парами», «Квачі зі стрічками», Естафета з перешкодами. Ігри для розвитку швидкості: «Останній вибуває», «Фізкультура!», «Гривеньки», Естафети для розвитку швидкості., т.д.

«СИЛАЧІ!»

  Дві команди гравців стають одна навпроти другої вздовж лінії, проведоної між ними. Хлопчики стоять проти хлопчиків, а дівчатка проти дівчаток. За командою гравці беруться за одну або дві руки. За другою командою кожен намагається перетягнути свого суперника до себе за лінію. За кожного перетягненого команда отримує очко.

«ГОПАК» (українська народна гра)

  Учнів розподіляють на дві команди. Кожна команда утворює коло, гравці кладуть руки на плечі своїх товарищів по команді. За сигналом вчителя команди присідають і голосно рахують до десяти. Команда, яка швидше присяде 10 разів, – переможець гри. У гру грають кілька разів.

«ТЯГАЧІ»

  По два гравці з кожної команди виходять зі строю і беруть у руки мотузок. За сигналом кожен гравець тягне мотузок до себе, намагаючись заволодіти кеглею, що стоіть позаду на відстані 1-2 м. За це команді зараховується очко.

 

 

«РІПКА» (українська народна гра)

  Учні діляться на дві команди. Одна команда – «Ріпка» – сідає на землю так, що ноги в колінах зігнуті, а стопи обперті на землю і з’єднані. Друга команда –«посли» – стає в ряд навпроти першої команди на відстані кількох кроків і починає гру. «Посли» наближаються до «Ріпки» і хором говорять: «Стік – стук у ворота». «Ріпки» запитують: «За чим ви прийшли?» «Посли» відповідають: «Господиня хвора, ріпки захотіла» – і намагаються вирвати «ріпку» з землі (за руки підняти її з підлоги). «Ріпки» впираються і не зрушуються з місця. Через деякий час «послам» вдається вирвати кілька «ріпок». Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, що висмикає більше «ріпок».

«СЛОН» (українська народна гра)

  У цю гру грають дві команди хлопців по 4-6 чоловік віком 12-17 років. Креслять лінію старту і фінішу «слона». Одна команда будує живого «слона» (стають у колону один за одним, нахиляються вперед, одну руку ставлять на коліно, другою тримаються за поперек попереднього гравця; притуляються один до одного чим ближче, щоб «слон» був міцним). Гравці другої команди по черзі розбігаються і настрибують на «слона». При цьому перший намагається сісти верхи чимдалі вперед. Потім стрибають усі інші учасники другої команди. Коли всі учасники вистрибнули на «слона», він їх «везе» за лінію фінішу. Якщо довезли до лінії фінішу. То гравці міняються ролями. Якщо під час вистрибування на «слона» гравець впав зі «слона», гра припиняється і гравці міняються ролями.

«БІЙ ПІВНІВ»

   На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожний із цих гравців стає на одну ногу, другу підтягує, руку кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола. Причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, той вважається переможцем і виграє одно очко для своєї команди. Гра триває доти, доки всі побувають у ролі «півнів». Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями. Якщо учасник який перебуває в колі, стане на обидві ноги він вважається переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола. Перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце йде наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку із-за спини. Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять всередину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою. Потрібно стежити за правильним виштовхуванням з кола. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками. Розвиваються сила, кмітливість, спритність, здатність до самооцінки, оцінювання сили товаришів, а також наполегливість у досягненні мети.

«ПЕРЕТЯГУВАННЯ КАНАТА»

   Команди розташовуються на протилежних сторонах майданчика за лініями. Перпендикулярно до середньої лінії кладуть канат довжиною 4 – 6 м. За сигналом гравці біжать до каната, щоб заволодіти ним і перетягти на свою сторону. Це нелегко, оскільки суперник намагається зробити те саме. У боротьбі виграє найбільш спритна команда. Гру проводять із різних вихідних положень: стоячи спиною до каната, сидячи по-турецьки. За однакових результатів надається третя спроба.

«ЗМІНА ЛІДЕРА»

  Всі діти шикуються в одну колону. За командою вчителя всі гравці одночасно починають біг у спокійному темпі вздовж периметра майданчика. За сигналом учителя останній у колоні робить прискорення і біжить на чолі колони. Знову за сигналом останній гравець у колоні виконує прискорення і стає лідером. Гра триває доти, доки всі учасники не побувають лідерами. За домовленістю, можна встановити певний відрізок дистанції, який необхідно пробігти лідеру.

Правило: Після початку бігу гравці не повинні змінювати свого місця у колоні, поки не стануть у ній останніми і не отримають сигналу від учителя.

«ОСТАННІЙ ВИБУВАЄ»

  У грі беруть участь 2-3 команди. Команди розташовуються за лінією старту в одну ширенгу. За сигналом усі учасники команди швидко біжать на протилежну сторону майданчика, перетинаючи лінію фінішу. Той, хто перетне лінію фінішу останнім, вибуває.

Біг виконується:

а) з положення стоячи обличчям до лінії;

б) з високого та низького стартів;

в) сидячи по – турецькі;

г) з положення лежачі обличчям до лінії.

Програє команда, в якої після кількох спроб залишається менше гравців.

«ФІЗКУЛЬТ-УРА!»

  Учні розташовуються на одному кінці майданчика, за лінією старту. На протилежному, за 15-20 м, позначають фініш. Учні говорять, співають куплет з дитячої пісні.

Треба спортом займатися.

Спорт, діти, нам потрібний.

Ми зі спортом міцно дружимо.

Спорт-здоров’я!

Спорт-гра!

Фізкульт-ура!

Фізкульт-ура!

Після цих слів учні розбігаються і швидко біжать до фінішу. Перемагають ті, хто в числі перших перетнув лінію фінішу. Гра повторюється.

Варіанти гри: з гри вибуває тільки учень, який фінішував останнім. За другим разом- теж останній. Так визначають переможців гри.

«ГРИВЕНЬКИ»

  У грі беруть участь 2 команди, вишикувані в шеренги навпроти одна одної (відстань між командами 10-15 м). Гравець йде або біжить до другої команди, щоб купити «товар» за три гривеньки (тобто три рази торкається своєю долонею до долоні продавця). Після того як він третій раз торкнувся до продавця чужої команди (тобто заплатив за «товар» три гривеньки), швидко повертається (біжить) додому. Якщо встиг додому, то продавець стає у «полон» до покупця, якщо ні, то продавець забирає покупця до себе у «полон». Потім гру розпочинає наступна команда. «Полонені» у грі участі не беруть. Виграє та команда, в якої залишаться гравці (тобто залишаться «гривеньки»).

«КВАЧІ ПАРАМИ»

  Підготовка. Гравці вільно розташовуються на майданчику (в залі) парами. Вибирається одна пара – «квачі», а інші пари учасники – гравці поля.

Зміст гри. За сигналом керівника «квачі» намагаються наздогнати гравців будь – якої пари і доторкнутися до них. Ті гравці, до яких доторкнулися, зупиняються і голосно говорять: «Ми квачі!» Гра продовжується. Виграє та пара, яка жодного разу або меншу кількість разів була «квачами».

«КВАЧІ ЗІ СТРІЧКАМИ»

  Усім гравцям, крім одного ведучого – «квача», просовують за комір стрічку (стрічки пошиті з тканини світлого кольору; довжина стрічки 40-50 см). «Квач», наздогнавши гравця, який тікає, витягує у нього стрічку і просуває її собі за комір. Гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим.

«КВАЧІ МАРШЕМ»

  Гравців ділять на дві команди і розміщують за своєю лінією старту в кінці майданчика. Одна команда вирівнюється в строю і за сигналом вчителя рухається вперед. Коли гравці підійдуть до лінії старту суперника на відстань до 3-5 м. за умовним сигналом або сигналом вчителя вони повертаються і біжать за свою лінію старту. Гравці з другої команди ловлять їх. Підраховують кількість пійманих, і вони продовжують грати у своїй команді. Кожна із шеренг по черзі виходить за сигналом керівника. Виграє команда, яка піймала більше гравців за 3-4 перебіжки. Правилами гри не дозволяється зупинятися без команди, переходити через лінію старту до сигналу. Гравців можна ловити тільки до лінії. Учасник, який вибіжить за межі майданчика, вважається пійманим. Гравці повинні чітко крокувати (під рахунок) і вирівнюватися в строю. Якщо майданчик для гри вузький, то гравців можна розташувати у дві ширенги. Удосконалюються навички бігу зі зміною напрямку руху. Розвивається швидкість реакції та орієнтування, виховується рішучість, сміливість.

«ЕСТАФЕТА З ПЕРЕШКОДАМИ»

  Розділити гравців на дві команди (вони шикуються в колону одна навпроти одної на відстані 10-15 м). Зміст естафети такий, як у зустрічної.

Варіанти естафети:

а) з рівновагою. Учні швидко йдуть з одного боку лави на другий;

б) з пролізанням. Учні пролізають гімнастичний обруч або кілька обручів.

в) зі стрибками. Учні перестрибують через натягнуту резинку.

г) зі стрибками через скакалку, яка знаходиться посередині дистанції бігу в естафеті (взяти скакалку в руки і прострибати 5-10 разів).

Вказівки до гри: Гравець повинен обов’язково подолати всіперешкоди.

«ЕСТАФЕТА З ПОДОЛАННЯМ ПЕРЕШКОД»

  Учасники діляться на дві рівні команди, які шикуються у колону по одному паралельно на відстані 3 м. Перед носками перших гравців проводиться стартова лінія, а на відстані 5-6 м від неї 2 паралельні лінії, які утворюють коридор завширшки 1-1,5 м. За найбільш віддаленою лінією коридору навпроти кожної команди на відстані 5-7 м ставлять по дві стійки, на які на висоті 90-110 см натягують гумову мотузку для стрибків і укладають два мати для приземлення. За сигналом керівника: “Увага, руш!” – перші гравці біжать вперед, перестрибують через намальований коридор, виконують стрибок у висоту, приземлюються на мати, після чого повертаються у свою колону, торкаючись рукою до руки наступного гравця. Те ж саме виконує решта учасників. Коли до гравця, який починав гру і знову став першим, підбіжить останній гравець, то він подає своїй колоні команду “Струнко!”. Перемагає команда, яка закінчила естафету першою і не припустилася помилок.

Правила:

1) Направляючі команд стоять біля стартової лінії, не заступаючи за неї, і починають біг тільки після команди «Руш!»

2) Гравці не повинні виходити за стартову лінію назустріч тому, хто повертається. Учасник, який не дотримався цього правила, одержує штрафний бал.

3) При подоланні перешкод не можна заступати за лінію коридору, а під час стрибка торкатися мотузки. Той, хто припустився помилки, отримує штрафний бал.

4) Команда, яка має більше штрафних балів, не може бути переможцем, навіть якщо першою завершить естафету.

«ЕСТАФЕТА ПАРАМИ»

   Гравців розподіляють на дві команди. Кожна з них шикується в колону по два перед лінією старту. Перед кожною колоною ставлять у ряд 6-8 кеглів на відстані 1-1,5 метрів. За командою (свистком) пари, які стоять у колоні першими, тримаючись за руки, біжать між кеглями «змійкою», намагаючись не збити їх, і повертаються на свої місця. Потім біжить наступна пара і т. д. Виграє команда, пари якої раніше виконали завдання. Під час бігу учасники тримають один одного за руки. Гравець, який збив кеглю, повинен сам її поставити, і тільки потім пара продовжує біг.

 

Оволодіння практичними та організаторськими

навичками у проведенні ігор та естафет з елементами спорту

Ігри та естафети з елементами волейболу. «Пасування волейболістів», «Жабка», «Перекинь швидше», «Піонер-бол». Естафета з елементами волейболу. І

Ігри та естафети з елементами баскетболу: «Передай – бол», «Потримай м’яч», «Гонка м’ячів», «М’яч капітану». Естафети з елементами баскетболу.

Ігри та естафети з елементами футболу: «Тачка і м’яч», «Їжак», «Злови м’яч», «М’яч середньому». Естафети з елементами футболу.

«ЖАБКА»

  Гравці стають у коло, за сигналом підкидають волейбольний м’яч та передають один одному верхньою або нижньою передачею. Якщо гравець не приймає м’яч і м’яч опиняється на підлозі, той гравець, який не зумів відбити м’яч, заходить у коло та присідає і стає «жабкою». Гравці, які продовжують гру, мають право вибивати «жабку», тоді «жабка» знов долучається до гри.

«ПЕРЕКИНЬ ШВИДШЕ»

   На майданчику протягують мотузку або волейбольну сітку на висоті 1,5-2 м. Гравців ділять на дві команди, які стоять з обох сторін сітки. Кожна команда отримує м’яч. Після умовного сигналу треба перекинути м’яч на поле суперника. Кожна команда намагається досягти того, щоб обидва м’ячі опинились на боці суперника.

«ПІОНЕР-БОЛ»

  Учасники гри діляться на дві команди, чисельність кожної повинна становити від 3 до 8 осіб. Оптимальна кількість учасників – 14 осіб. Через середину ігрового поля натягується волейбольна сітка або звичайна мотузка. По обидві сторони сітки розташовуються команди. Розстановка гравців у піонер-болі може бути заздалегідь позначена капітаном команди на папері. При цьому існують певні зони в піонер-болі, схожі з волейбольними: передня та задня лінії, де кожен учасник команди відповідальний за свою зону. Необхідно відбивати м'яч на сторону супротивника. При цьому дану дію можна зробити не більше двох разів. Якщо м'яч торкнувся тіла гравця вище пояса, то зараховується удар.

Гравець № 1 кидає м'яч відразу двома або однією рукою. Під час подачі м'яч не повинен торкатися сітки, проте під час гри торкання можливе. Після виграшу відбувається перехід гравців за годинниковою стрілкою. Гра завершується в той момент, коли яка-небудь із команд набере 10-15 очок і не має перевагу у два очки. Якщо виграно дві партії поспіль, то команді зараховують перемогу. За допомогою жеребкування команди визначаються з вибором сторони для гри і правом подачі м'яча. Після того, як перша партія завершена, відбувається зміна сторін командами і подачу м'яча починає команда, яка минулого разу поступилася в подачі згідно з жеребкуванням. Третя партія є вирішальною, і якщо команда набрала 8 очок, то також сторони міняються. Проте подачу здійснює той же гравець, що і раніше. Слід пам'ятати, що офіційних єдиних правил піонер-болу не існує. Вони можуть бути скориговані учасниками команд за домовленістю. При цьому можна обговорювати наступні питання: чи буде перехід гравців під час гри; яка кількість м'ячів буде в грі; скільки партій буде зіграно; яку кількість очок потрібно набрати команді для присудження перемоги.

Піонер-бол є найпопулярнішою дворовою грою, яка знову починає набирати популярність серед сучасних школярів.

«ЛАПТА ЧЕРЕЗ СІТКУ»

  Підготовка. Дві команди по 8 – 10 учасників розташовуються з різних сторін сітки в довільному порядку.

Зміст гри. За сигналом починається гра у волейбол. На відміну від волейболу, якщо гравець не зумів прийняти м'яч із льоту, дозволяється торкання землі з наступним відбиванням м'яча гравцем своєму партнерові для другого паса або безпосереднього удару через сітку.

Правила гри: 1) Помилки фіксуються за волейбольними правилами. 2) На своїй половині майданчика гравці повинні зробити не менше і не більше трьох передач. 3) У грі на одній половині майданчика м'яч може торкатися землі не більше двох разів.

«ВОЛЕЙБОЛ З ВИБУВАННЯМ»

  Підготовка. Дві команди по 6 – 8 гравців розташовуються довільно, кожна на своїй половині волейбольного майданчика.

Зміст гри. За сигналом починається гра у волейбол. Коли суддя фіксує в одній із команд третю за рахунком помилку, гравець, який допустив її, вибуває. Команда, яка залишилася в меншості, подає м'яч на сторону супротивника, відновлюючи гру. Якщо в ході гри команда знову помиляється (шосте за рахунком порушення), то вона втрачає ще одного гравця. Коли обидві сторони понесли «втрати», гра триває, але команда, яка зробила чергову, третю, помилку, вирішує (виходячи з тактичних міркувань), чи видаляти їй із поля свого чергового гравця або залишитися в колишньому складі, але дозволити повернутися на майданчик гравцеві протилежної команди. Гра складається з 3 – 5 партій. Кожна завершується, коли останній гравець однієї з команд залишить майданчик. Перемагає команда, яка виграє більшу кількість партій. Можна обмежити партії часом (12 – 15 хв) і визначати переможця в кожній із них за більшою кількістю гравців, які залишилися.

Правила гри:

1) Помилки фіксуються за волейбольними правилами.

2) Після виходу учасника з гри м’яч подає команда, яка допустила помилку.

3) Гравці в командах подають по черзі, переміщаючись на майданчикові за годинниковою стрілкою (як у волейболі).

«ПЕРЕСТРІЛКА»

   Підготовка. Гру можна проводити на волейбольному майданчику. У цьому випадку є середня й лицьові межі майданчика. Відступивши на 1 – 1,5 м від лицьової лінії всередину зали, проводять паралельно їй іншу лінію, щоб утворювався коридор («полон»). Додаткова лінія проводиться й на іншій стороні.

Зміст гри. Гравці діляться на дві рівні команди, кожна з яких довільно розташовується у своєму місці на одній половині майданчика (від середньої лінії до коридора). У ході гри не можна заходити на половину супротивника. Керівник підкидає волейбольний м'яч у центрі, між капітанами, і ті намагаються відбити його своїм гравцям. Завдання кожної команди одержавши м'яч, влучити ним у супротивника, не заходячи за середню лінію. Супротивник ухиляється від м'яча і, у свою чергу, намагається торкнутися м'ячем гравця протилежної команди. Ці гравці ідуть за лінію полону на протилежну сторону (в коридор). Полонений перебуває там доти, поки його не визволять свої гравці! (перекинувши м'яч без торкання стіни або землі). Піймавши м'яч, полонений перекидає його у свою команду, а сам перебігає з коридора на свою половину поля. Перемагає команда, в якої після 10 – 15 хв гри в зоні «полонених» виявиться більше вибитих гравців. Гра завершується достроково, якщо всі гравці однієї з команд опинилися в полоні.

Правила гри: 1) Торкатися м'ячем можна в будь-яку частину тулуба, крім голови. 2) Ловити м'яч руками можна, але якщо гравець втратив м'яча, то він і йде в «полон». 3) Не дозволяється бігати з м'ячем у руках по майданчикові, але можна вести його. 4) М'яч, який вийшов за межі майданчика, віддається команді, з-за лінії якої він викотився. 5) За допущені помилки м'яч передається супротивникові.

«ПЕРЕДАЙ – БОЛ»

   У грі беруть участь дві команди. Гравці однієї з команд одягають кольорові пов’язки або жилети. Для гри використовують волейбольний або баскетбольний майданчик. Учитель підкидає м’яч між капітанами, які намагаються спіймати його і передати комусь зі своїх гравців. Заволодівши м’ячем, гравець намагається передати його комусь із гравців своєї команди. Гравці іншої відбивають, перехоплюють м’яч. Завдання гравців – виконати 5 або 10 передач. Команда, яка зуміла цього досягнути, виграє очко. Під час гри не можна штовхати один одного. Гра триває 5-10 хвилин.

«ПОТРИМАЙ М’ЯЧ»

   Гравці діляться на дві рівні команди. Для гри використовують спущений м’яч (з якого випустили повітря). Гравці бігають із м’ячем і передають його один одному у своїй команді. Гравці іншої команди намагаються перехопити м’яч і передавати його між собою. Для гри можна використовувати також баскетбольні щити, гандбольні ворота.

«ГОНКА М’ЯЧІВ»

  Гравці утворюють широке коло і розраховуються на перший -другий. Перші номери – одна команда, другі – інша команда. Капітани кожної команди стоять у центрі кола один біля одного. У них у руках м’ячі. За сигналом вчителя м’ячі передають по колу, у різні сторони, через одного, гравцям своєї команди (для однієї команди можна використати нагрудні номери). Кожна команда намагається швидко виконувати передачу м’яча. Виграє команда, яка першою завершила передачу м’яча.

Варіанти гри:

а) м’ячі передаються в шерензі. Останній гравець перебігає, і

гонка м’ячів триває далі;

б) одна команда намагається в колі наздогнати м’ячем іншу.

«М'ЯЧ У ЦЕНТР»

  Підготовка. Для проведення гри потрібні два баскетбольних або волейбольних м'ячі. Гравці діляться на дві рівні команди, і кожна з них шикується по колу на відстані витягнутих рук або ширше. Гравці

в обох колах розраховуються за порядком номерів. Перші номери стають усередину своїх кіл із м'ячем у руках.

Зміст гри. За сигналом керівника центральні гравці, що знаходяться у колах, кидають м'яч другим номерам, одержують від них назад, кидають третім, також одержують назад і т.д. Коли центральний гравець одержить м'яч від останнього (за нумерацєю) гравця, він передає його другому гравцеві й міняється з ним місцем. Другий гравець стає всередину кола й також починає гру: перекидає м'яч третьому гравцеві, одержує від нього, передає четвертому і т.д. Гра завершується, коли всі побувають у ролі центрового гравця. Перемагає команда, яка першою завершила перекидання м'яча.

Правила гри: 1) Передавати м'яч можна будь-яким заздалегідь установленим способом: однією або двома руками, знизу, від грудей, через голову, з ударом м'яча об землю, волейбольним пасом, передачею м'яча ногою по землі. 2) М'яч перекидається всім гравцям у строгій послідовності. 3) Той, хто упустить м'яч або не піймає його, повинен сам його підняти й продовжити гру. 4) Черговий центровий гравець може починати передачу м'яча, як тільки піймає його від попереднього центрового.

«НЕ ДАВАЙ М’ЯЧА ВЕДУЧОМУ»

   Підготовка. Гравці стають у коло на відстані витягнутих рук. Вибирають 2 – 4 ведучих, які йдуть усередину кола. Ті, що стоять по колу, отримують м’яч.

Зміст гри. Гравці перекидають м’яч у повітрі і передають по підлозі так, щоб ведучі не змогли до нього доторкнутися. Ведучі, переміщюючись у колі, намагаються торкнутися м’яча. Якщо комунебудь з них це вдається, то його місце займає гравець, в якого м’яч був у руках востаннє. Ведучий стає на його місце.

Правила гри: 1) Мяч можна перекидати у повітрі, передавати з відскоком від підлоги і перекочувати по підлозі. 2) Якщо м’яч вилетів з кола, то гравцю, з вини якого це сталося, необхідно якомога швидше підняти його, і, повернувшись на своє місце, продовжити гру.

«ЕСТАФЕТА З ВЕДЕННЯМ І КИДКОМ М'ЯЧА В КОШИК»

  Підготовка. Гра проводиться на баскетбольному майданчику. Для проведення гри потрібні два баскетбольні м'ячі. Гравці діляться на дві рівні команди й шикуються одна проти одної біля бічних ліній у правому куті. Стартовою рисою слугує лицьова лінія. Перші гравці, підходячи до стартової лінії, одержують по м'ячу. Інші стоять збоку від них за бічною лінією.

Зміст гри. За командою керівника «Увага, марш!» перші гравці біжать уперед, ведучи м'яч ударами об землю (підлогу), добігають до щитів, які стоять на протилежній стороні, ударяють м'ячем об щит або закидають м'яч у кошик (за домовленістю), вертаються назад, ведучи м'яч також ударами об землю до середини поля, звідки перекидають його черговому гравцеві. Наступні гравці в командах переходять на стартову лінію (біля лицьової лінії) і, піймавши м'яч, виконують те ж завдання. Гра триває доти, доки всі гравці не виконають установленого завдання. Виграє команда, яка швидше завершила гру й допустила менше помилок або не має їх зовсім. Якщо команда завершила гру пізніше, але допустила значно менше помилок, то вона вважається переможницею.

Правила гри: 1) Першим гравцям не дозволяється стартувати до сигналу, а наступним – до отримання м'яча від попереднього.

2) Бігти з м'ячем не можна, його потрібно вести ударами об землю. 3) Якщо треба влучити м’ячем у кошик, то гравець не має права бігти назад доти, доки не виконає це завдання; можливо, йому доведеться зробити кілька кидків. 4) Вертаючись назад, гравець може кинути м'яч гравцеві своєї команди тільки з установленого місця. 5) За кожне порушення правил команда одержує штрафне очко.

«М'ЯЧ КАПІТАНОВІ»

   Підготовка. Гра проводиться на майданчику або в залі розміром не менш 6 x 12 м (краще в баскетбольному залі або на майданчику). У залі (на майданчику) окреслюються два протилежні кути й проводиться лінія, яка утворює коридор – нейтральну зону. Посередині майданчика креслиться коло для початку гри. Гравці діляться на дві рівні команди; у кожній вибирають капітана й ловця. Одна команда відрізняється від іншої пов'язками. Ловці команд стають у кутах зали. Гравці розміщуються по майданчику парами (з різних команд). Біля центрального кола стають капітани.

Зміст гри. Керівник, вийшовши на середину майданчика, кидає м'яч вгору між капітанами. Кожен з них намагається відбити м'яч своїм гравцям. Заволодівши м'ячем, гравці кожної команди прагнуть шляхом передач підвести м'яч якнайближче до свого ловця й кинути йому м'яч так, щоб він піймав його зльоту. Суперники намагаються перехопити м'яч і, у свою чергу, підвести його й кинути своєму ловцеві. Гравці заважають ловцеві спіймати м'яч. При цьому до нейтральної зони не мають права заходити ні гравці, ні ловець. Гравці кожної команди приблизно нарівно розподіляються на захисників і нападаючих. Ті й інші можуть пересуватися по всьому полю. Коли ловець однієї з команд піймає м'яч зльоту, гра починається знову із центру майданчика, а за отримання м'яча ловцем команда одержує очко. Гра триває встановлений час 10 – 15 хв, після чого команди міняються сторонами майданчика й відіграють другу половину гри. Виграє команда, яка одержала більше очок.

Правила гри: 1) Бігати з м'ячем не дозволяється. Гравець може зробити не більш 2 кроків, а на 3-му передати м'яч. 2) М'яч вважається пійманим, якщо ловець отримав його з повітря або після відскоку від супротивника. 3) М'яч, який відскочив від землі або стіни, ловцеві не зараховується. 4) М'яч, який вилетів за межі майданчика, вкидає гравець-суперник з того місця, де м'яч пролетів межу. 5) Якщо гравець-захисник зайде до нейтральної зони, м'яч вкидається суперником збоку. 6) Якщо ловець при спробі заволодіти м'ячем потрапить до нейтральної зони, кидок не зараховується. 7) Після того, як ловець піймає м'яч, гру починають із середини або суперник вкидає м'яч із лицьової сторони близько до кута майданчика (за домовленістю). 8) Не можна штовхати один одного й виривати м'яч. За порушення цього правила призначається штрафний кидок: потерпілий гравець стає за 5 – 6 м від свого ловця й кидає йому м'яч, який може відбивати тільки один із захисників команди суперника. Усі інші знаходяться за штрафною лінією. Штрафна лінія креслиться за 5 – 6 м від нейтральної зони. 9) Якщо два гравці одночасно схоплять м'яч, призначається спірний кидок.

«КВАЧІ З М’ЯЧЕМ»

  Підготовка. Гравці вільно розташовуються на майданчику. Вибирається один ведучий – «квач», а інші учасники – гравці поля, у них один баскетбольний м’яч.

Зміст гри. Гравці бігають по майданчику і, рятуючись від переслідування ведучого, передають один одному баскетбольний м'яч. Завдання полягає в тому, щоб передати м'яч гравцеві, якого наздоганяє ведучий, тому що гравця з м'ячем торкатися не можна. Однак ведучий може торкнутися м'яча в руках гравця. Останній у цьому випадку стає ведучим.

Правила гри: Ведучому дозволяється в ході гри торкатися м'яча зльоту, перехоплюючи його.

«ТАЧКА І М’ЯЧ»

  В естафеті беруть участь дві команди. У кожній команді хлопчики групуються по троє. Другий хлопчик стає за першим і охоплює його руками за пояс, а третій бере за гомілки другого хлопчика, який стоїть спереду нього. Перед першим хлопчиком кладуть футбольний м’яч. За сигналом «тачки» починають рухатись вперед, при цьому перший учасник веде ногою м’яч. Таким чином «тачка» дістається визначеної стійки, що встановлена на відстані 10-15 м від старту. Хлопчики міняються місцями, і «тачка» повертається назад. Перемагає та команда, яка швидше і з меншою кількістю порушннь (розпалась «тачка», м’яч вийшов за межі майданчика) виконує завдання.

«ЇЖАК»

  У гру грають на майданчику. Вибирають «їжака», в якого є футбольний м’яч. Усі інші учасники гри розбігаються по майданчику. «Їжак» веденням і ударами ногою по м’ячу намагається влучити в когось із гравців. Той, у кого він влучив, отримає штрафну букву «ї», вдруге – «ж» і т.д. Гравець, який набирає штрафні картки, з яких складається слово «їжак», стає ведучим.

«ЗЛОВИ М’ЯЧ»

  Усі гравці шикуються в коло. Усередині кола ловець м’яча. Гравці перекидають м’яч один до одного, а ловець намагається зловити або доторкнутись до м’яча. Новим ловцем стає той, від кого ловець зловив м’яч або доторкнувся до нього.

Варіанти гри:

а) у гру можна грати ,передаючи однією рукою малий м’яч;

б) передачу можна виконувати ногою.

«М’ЯЧ СЕРЕДНЬОМУ»

  Учні шикуються у 2-3 кола з однаковою кількістю учасників гри. У центр кожного кола з великим м’ячем у руках стає капітан. За командою вчителя «Раз, два, три – почали!» він по черзі кидає м’яч кожному гравцеві і ловить від нього. Спіймавши м’яч від останнього гравця, капітан піднімає його обома руками. Виграє команда, яка раніше завершила передачу і ловлення м’яча по колу.

Варіанти гри:

а) капітан може робити передачу ногою, а середній гравець – рукою;

б) середній гравець накидає м’яч (волейбольний) хлопчикам на

голову, вони виконують передачу головою, дівчатка – руками;

в) усі гравці виконують передачу ногою.

«БІГ ВІД М’ЯЧА»

   Підготовка. 10 – 20 гравців, половина футбольного поля.

Зміст гри. Два ведучі гравці передають один одному м'яч і намагаються влучити ним по гомілці гравців, що втікають. Гравець, в якого влучили м'ячем, повинен допомагати двом першим. Гра ведеться доти, доки не залишиться один гравець. Останній починає гру спочатку.

Правила гри: 1) Гравцям із м'ячем дозволяється грати тільки в один дотик. 2.Ведення м'яча заборонене. Щоб краще розрізняти гравців із м'ячем і без м'яча, треба їх якимось чином позначити. Наприклад, усі гравці без м'яча можуть одягнути кольорову стрічку, після влучання в них – зняти її. 3) Гравці, які заступили за межі майданчика, також вважаються тими, в яких влучили м'ячем.

«ВЕЛИКА ГРА З ВІЛЬНИМ М'ЯЧЕМ»

   Завдання: сприяти розвитку швидкісної спеціальної витривалості.

Підготовка. 2 команди по 4 – 10 гравців. Майданчик: половина футбольного поля, прапорець у центрі середньої лінії.

Зміст гри. Дві команди стоять одна проти одної на бічних лініях. Один із гравців має вибити м'яч на половину суперника, і всі гравці повинні оббігти навколо переносного прапорця та повернутися на місце старту. Інша команда має оволодіти м'ячем і «вразити» ним якомога більше суперників. За кожного «враженого» нараховується очко. Також присуджується очко, якщо м'яч не долітає до половини площі суперника або гравець не оббігає навколо переносного прапорця. Після кожного старту команди міняються функціями. Переможець за сумою набраних очок визначається лише тоді, коли кожний із гравців по одному розпочав гру.

Вказівка: розмір майданчика і кількість стартів треба повторювати залежно від функціонального стану гравців.

«ЛОВИ ПО КОЛУ»

   Мета: розминка з м'ячем.

Підготовка: 8 – 12 гравців. Усе футбольне поле; гравці стоять на відстані 2 – 3 м один від одного, утворюючи коло.

Зміст гри. Гравці в положенні ноги нарізно. Один гравець призначається ловцем, другий – утікачем. Обидва повинні вести кожен свій м'яч. Якщо ловець торкається утікача, вони міняються своїми функціями. Якщо втікач, перш ніж його торкнулись, б'є м'ячем крізь широко розставлені ноги гравця й сам пролізає між ними, то ловцем стає той гравець, котрий одержав м'яч від утікача.

Правила гри:

1) Гравцям, дозволяється бігти тільки поза колом.

2) Торкатися гравця рукою.

3) Хто втрачає м'яч або біжить через внутрішнє коло, той стає

ловцем.

4) Коло має бути таких розмірів, щоб ловець мав можливість

торкнутися втікача.

Варіанти: 1) м'яч котять руками; 2) гравці ведуть м'яч правою чи

лівою ногою або правою чи лівою рукою.

«ЗМІНА МІСЦЬ ПО КОЛУ»

   Мета: розминка з м'ячем або варіанти на вибір вчителя, закріплення удару внутрішньою стороною стопи, середньою, зовнішньою, внутрішньою частиною підйому.

Підготовка. 4 – 10 гравців. Коло діаметром 10 – 20 м.

Зміст гри. Гравець після передачі м'яча займає нову позицію, яку зберігає до одержання м'яча. Щоб гра мала характер змагання, треба рахувати, скільки передач було зроблено за певний інтервал часу. Гравці різних кіл можуть змагатися між собою.

Правила гри: 1) Гравці стоять по колу. Один із них б'є м'ячем у бік другого, біжить за м'ячем і займає позицію гравця, якому він зробив передачу. Останній після одержання м'яча повинен негайно зробити передачу наступному та бігти за м'ячем. 2) Гравцям не дозволяється заважати один одному.

Варіанти: По-різному встановлюється вид передачі (м'яч зразу ж передавати далі або попередньо зупинити низький чи напівнизький м'яч, з доторканням до землі). Удар головою, зменшивши діаметр кола. Гра двома м'ячами.

«ГРА З КАПІТАНАМИ»

   Підготовка. 2 команди по 4 – 6 гравців. Усе футбольне поле.

Зміст гри. Команди обирають своїх капітанів. Одна з команд починає гру і намагається передати м'яч капитану. Команда суперника намагається перешкоджати цьому. Вона отримує м'яч, коли оволодіє ним, а також тоді, коли м'яч виходить за бокову лінію, і після того, як супернику вдається здобути очко. Оскільки капітанам доводиться багато рухатися, через певний час їх замінюють іншими гравцями.

Правила. Очко отримують тоді, коли вдається передати м'яч своєму капітану.

Варіант: команда, яка одержала очко, залишає м'яч у себе і продовжує гру.

Вказівка: капітани кожної з команд повинні чітко відрізнятися одягом: бути у шапочці, мати на рукаві пов'язку тощо.

«НА ВІДКРИТІ ВОРОТА»

   Завдання: закріпити ведення м'яча.

Підготовка. Довільна кількість груп по 2 гравці. Майданчик: 20 х 20 м, посередині ворота завширшки 2 м, позначені за допомогою переносних прапорців. Із середини воріт проведено коло діаметром 5 м.

Мета. Обвести суперника і забити м'яч у ворота.

Зміст гри. Гравець, що володіє м'ячем, має обійти суперника і забити м'яч. Після взяття воріт м'яч отримує інший гравець.

Правила гри: 1) Якщо суперник відбирає м'яч або м'яч перетинає бічну лінію, нападником стає гравець іншої команди. 2) Не можна переступати 5-метрове коло.

«БОРОТЬБА ЗА М'ЯЧ З ЕЛЕМЕНТАМИ ФУТБОЛУ»

   Завдання: закріпити ведення м'яча.

Підготовка. Дві команди по 4-6 гравців. Майданчик: 40 х 20 м, розділений середньою лінією.

Зміст гри. Обидві команди розташовуються одна проти одної на коротких сторонах майданчика. На середній лінії лежать м'ячі (їх на два менше, ніж кількість учасників гри: на 8 гравців – 6 м'ячів, на 12 гравців – 10 м'ячів). За свистком обидві команди біжать до середини поля, щоб провести через стартову лінію якомога більше м'ячів. За кожне проведення команда отримує очко.

Правила гри:1) Два гравці, яким не дісталися м'ячі, намагаються вибити їх у суперника. 2) Кожен м'яч, проведений за власну лінію, вважається виграним і оцінюється в одне очко. 3) М'ячі, вибиті за лінію, не зараховуються.

Варіант: встановлюється спосіб ведення м'яча.

Вказівка: доцільно мати двох арбітрів, кожен з яких контролює половину ігрового поля.

«ПАРНІ ГОНКИ»

   Команди вишикувані в колону по одному. Направляючі – перший і другий номери – стоять попарно. За сигналом перша пара рухається визначеним способом до протилежної лінії. Перший залишається за лінією, другий повертається назад і виконує завдання з третім номером, потім сам залишається на місці, а третій номер повертається за партнером і т. д. Способи переміщення: бігом, тримаючись за руки; боком, приставними кроками, обличчям один до одного, тримаючись за руки; те саме, стоячи за одним, тримаючи партнера за пояс; стрибками на двох ногах, обхопивши один одного.

«ПЕРЕПРАВА В ОБРУЧАХ»

   Команди вишикувані в колону по одному. Перед стартовою лінією в руках у направляючого гімнастичний обруч. За сигналом обруч накладають на пояс два перших гравці і швидко перебігають на протилежний бік майданчика – дистанція до 10 – 15 м. Перший номер залишається за фінішною лінією, а другий, не знімаючи обруча, швидко повертається назад і повторює завдання з третім номером, потім він сам залишається на протилежному березі, а переправу робить третій номер і т. д. Виграє команда, яка перша завершила переправу.

«ПЕРЕБІЖКА З ВИРУЧАННЯМ»

   Підготовка. Майданчик поперечною лінією ділиться на дві рівних ділянки. На відстані 2 м від коротких сторін майданчика паралельно їм проводяться дві лінії. Між ними по всій ширині майданчика ставлять із кожної сторони по 10 фішок. Гравці діляться на дві рівні команди й розташовуються довільно на майданчику з боку ліній, за якими стоять їхні фішки.

Зміст гри. За сигналом вчителя гравці обох команд починають перебігати на сторону супротивника, прагнучи заволодіти фішками, причому кожен за одну перебіжку може взяти тільки одну фішку й віднести її на свою сторону. Кожному гравцеві дозволяється не тільки брати фішки супротивника, але й торкатися на своїй половині майданчика тих, хто перебігає із фішками. Той гравець, якого торкнулися віддає фішку тому, хто його заквачив, і залишається на місці в очікуванні, коли його виручить, торкнувшись рукою, гравець його команди. Взята фішка ставиться на своє місце. Виручений гравець вступає в загальну гру. Відіграють установлений час (10 – 15 хв). Виграє команда, яка зуміла перенести на свою сторону більше фішок.

Правила гри: 1) Гру дозволяється починати строго за сигналом. 2) Гравців можна квачити тільки на половині свого майданчика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрощук Н. В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. / Н. В. Андрощук, А. Д. Леськів, С. О. Мехоношин. – Тернопіль, 2000. – 112 с.

2. Андрощук Н. В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів / Андрощук. Тернопіль, 2001. – 144 с.

3. Васильков Г.А. Фізичні вправи з партнером / Г.А. Васильков. – 1989. – 88 с.

4. Войтенко С. Новітні технології у фізичному вихованні: деякі шляхи удосконалення навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах / С. Войтенко, В. Льовкін, Б. Зубрицький // Молода спортивна наука України. – Львів : ЛДІФК, 2006. − Т. 4. − С. 184−187.

5.  Вольчинський А. Українські народні ігри для дітей старшого дошкільного віку / А. Вольчинський // Палітра педагога. – 1998. – № 4. – С. 22–24.

6. Ламкова О. І. Рухливі ігри та естафети / О. І. Ламкова, С. В. Дорофєєва. 2009. – 128 с.

6.  Exercise and leisure time activities / Hickman M.,

Roberts C., Gaspar de Matos M. // Health and health behaviour

among young people. – Copenhagen, WHO Regional Office for

Europe, 2010. – Р. 73-82.