Дійові особи:
Дія 1
(Дія відбувається на подвір’ї школи, в снігу лежить рукавичка)
Автор:
В ріднім краї це було.
Де шепочуть тихо верби.
Там розкинулось село,
Олексіївка, край Берди.
Школа гарна є в селі.
Дітлахам всміхається.
В ній, повірите, чи ні.
Чудеса трапляються.
(виходить Сорока)
Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке
Чи ви бачили таке?
Вже весна, та замело
Стежки, поле і село.
Сипле щедро сніг, сніжок.
Не шкодує він пташок.
(виходить Шпак)
Шпак: - Я маленький сірий шпак
Одягнув у цятку фрак.
Щоби весноньку зустріти,
Радий день і ніч летіти.
А весна мете сніжок.
Ой, потрібен кожушок.
Хоч маленький, невеличкий.
Що це? Справжня рукавичка!
Наче теплий, гарний дім.
Поживу, мабуть, у нім.
(Шпак заходить у рукавичку. Виходить Ластівка)
Ластівка: -Я - працьовита і швидка,
Струнка, тендітна і метка.
Мені усі довкола раді,
Як в чорно-білому наряді
Пташину рекламую моду.
Бо маю я модельну вроду.
Мене всі ластівкою звуть.
Важкий і довгий був мій путь.
Із чужини у рідний край.
Та все в заметах: поле, гай.
Хоч цей сніжок і сипле тихо.
Він для пташини справжнє лихо.
(Ластівка роздивляється довкола і бачить рукавичку)
Ластівка: - А хто, хто тут проживає?
Дім такий добротний має?
Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.
Весни я вісник, перший знак.
Ластівка: -А я ластівка метка.
Працьовита і швидка.
Пусти, шпаче, в рукавичку.
Буду тобі за сестричку.
Шпак: - Заходь, ластівочко, люба.
Веселіше вдвох нам буде.
(Ластівка заходить у рукавичку. Виходить Сорока)
Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке
Чи ви бачили таке?
Ластівка шпаку сестричка.
Їх будинок – рукавичка!
(Виходить Жайворонок)
Жайворонок: - Я люблю луги й поля.
Тут мій дім, моя земля.
Прокидаюся раненько,
Бо співа моє серденько.
Піднімаюсь швидко ввись.
Лийся, пісня моя, лийсь!
Мене з тіста виробляють.
І з весною зустрічають.
Жайворонком здавна звуся.
Тільки холоду боюся.
Мерзнуть крильця на морозі.
І співати я не в змозі.
(Роздивляється довкола, бачить рукавичку)
Жайворонок: - А хто, хто тут проживає?
Дім такий добротний має?
Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.
Весни я вісник, перший знак.
Ластівка: -А я ластівка метка.
Працьовита і швидка.
Жайворонок: -А я жайвір – рання пташка.
Ви пустіть мене, будь ласка.
Страшно вдома замерзати.
Буду вам надійним братом.
Шпак: - Заходь, жайворонку, любий.
Веселіше втрьох нам буде.
(Жайворонок заходить у рукавичку. Виходить Сорока)
Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке
Чи ви бачили таке?
Троє вже у рукавичці.
Два брати, одна сестричка.
(виходить Лелека)
Лелека: - Я поважний птах, лелека.
Прилетів до вас здалека.
Як гніздо зроблю на хаті,
Будуть люди в ній багаті.
Щастя я приношу в дім.
Сміх дитячий буде в нім.
Люди цю прикмету знають.
Тож лелек охороняють.
Та тепер в снігу село.
І весни, як не було.
(бачить рукавичку)
Лелека: - А хто, хто тут проживає?
Дім такий добротний має?
Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.
Весни я вісник, перший знак.
Ластівка: -А я ластівка метка.
Працьовита і швидка.
Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.
Все співаю спозарання.
Лелека: - А я поважний птах, лелека.
Прилетів до вас здалека.
В дім пустіть мене, пташата.
Буду вам усім за тата.
Шпак: - Хоч пташок і так багато.
Будь, лелеко, нам за тата.
(Лелека заходить у рукавичку. Виходить Сорока)
Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке
Чи ви бачили таке?
Четверо у рукавичці:
Тато, братики, сестричка.
(виходить Лебідь)
Лебідь: -Біла-біла, гарна-гарна.
Вигинаю шию плавно.
В казці я краса - царівна.
Лебідь пишна і чарівна.
А в житті – сором’язлива.
Вірна подруга, вразлива.
І за це мене повсюди.
Люблять і птахи, і люди.
Так я весноньки чекала,
Поспішала, та не знала,
Що мороз скував озерце.
Тріпочи ж , пташине серце.
(бачить рукавичку)
Лебідь: - А хто, хто тут проживає?
Дім такий добротний має?
Шпак: - Я, розумний, добрий шпак.
Весни я вісник, перший знак.
Ластівка: -А я ластівка метка.
Працьовита і швидка.
Жайворонок: -А я жайвір - пташка рання.
Все співаю спозарання.
Лелека: - А я поважний птах, лелека.
Прилетів сюди здалека.
Лебідь: - А я лебідочка – царівна.
Вірна, гарна і чарівна.
Ви впустіть мене, швиденько.
Буду вам я гарна ненька.
Шпак: - Що ж , лебідонько, серденько.
Будь віднині нам за неньку.
(Лебідь заходить у рукавичку. Виходить Сорока)
Сорока: - Скре-ке-ке, скре-ке-ке
Чи ви бачили таке?
В рукавичці вся сім’я.
Тож зігріюсь в ній і я.
(виходить хлопчик Сергійко і дівчинка Марійка)
Сергійко: - Ух, мороз щипає щічки.
Що це? Ніби рукавичка.
Марійка: - Не спіши, Сергійку, стій!
Щось ворушиться у ній.
Сергійко: - Глянь, Марійко, тут птахи.
(діти зазирають у рукавичку, звідти долинає голос:)
«Порятуйте, дітлахи!»
Марійка: - Ой, Сергійку, що ж робити?
Як нам правильно вчинити?
Сергійко: - У дорослих є погана звичка.
Інколи губити рукавички.
Марійка: - А коли в ній чуються розмови.
Значить рукавичка ця казкова.
Сергійко: - Тож, Марієчко, не гаєм часу.
Віднесемо знахідку до класу.
Дія 2
(Дія відбувається в класі. На підлозі лежить рукавичка. Діти з подивом обдивляються її. З рукавички виходить Сорока)
Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,
Чи ви бачили таке?
Ми не в лісі і не в полі.
Опинились ми у школі.
Учень: - Гляньте, дивина та й годі!
Учениця: -Що це сталося в природі?
Учень: -Що Сороки розмовляють.
Учениця: Рукавички виростають.
Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,
Зараз буде й не таке!
Птахи, вийти з рукавички!
Показати свої личка!
(Із рукавички виходять усі птахи)
Учень: - Вивчали ми усіх цих пташок.
Учениця: -Не вижити їм без комашок.
Учень: -Без сонця, у морозний день
Не буде чутно їх пісень.
Учениця: -Загинуть птахи на льоду.
Учень: - Попали, бідні у біду.
Птахи (разом): - Тож прохають вас птахи:
(Заходять Сергійко і Марійка. Вони тримають у руках шпаківню, дуплянку)
Сергійко: -Не сумуйте так, птахи.
Ми не просто дітлахи.
Учні старанні, завзяті.
Всі екологи, юннати.
Марійка: - Для житла і відпочинку.
Змайстрували вам будинки.
Сергійко: - Годівничок біля школи
Теж розвісили доволі.
Учень: - Поки зійде сніг в садочку.
Будьте тут в живім куточку.
Учениця: - Поки ще не скресла річка.
Вам в басейні є водичка.
Учень: - Всі дорослі і малята.
Раді вам допомагати.
Учениця: - Справжні друзі нам птахи.
Птахи (разом): - Вам спасибі, дітлахи!
Сорока: -Скре-ке-ке, скре-ке-ке,
Чи ви бачили таке?
Дружать з дітками птахи.
А з птахами дітлахи.
Що ж мені тепер робити?
Буду з ними теж дружити!
Автор: Скільки б снігу не було.
Весна прийде у село.
Буде радісно птахам.
Буде добре дітлахам.
Будуть всі батьки радіти,
Що такі в них чуйні діти.
Будуть горді вчителі:
Гарні діти на селі!